Державний бюджет і бюджетна політика

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ»

на тему «ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ І БЮДЖЕТНА ПОЛІТИКА»

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Державний бюджет як складова фінансової системи країни

1.1 Економічна суть і  функціонування державного бюджету

.2 Принципи побудови бюджетного  механізму

.3 Бюджетно-податкова політика: способи формування та реалізації

РОЗДІЛ 2. Аналіз бюджетних систем різних країн

2.1 Порівняльний аналіз  бюджетних систем США і РФ

.2 Порівняльний аналіз  бюджетних систем Німеччини та Великобританії

РОЗДІЛ 3. Проблеми та шляхи розвитку бюджетної системи України

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Із визначенням України самостійною ринковою орієнтованою державою з усією важливістю постають проблеми створення і функціонування власної бюджетної системи, що передбачають:

• виділення ланок бюджетної системи;
• наповнення бюджетів, розподіл податків і зборів між окремими бюджетами;
• напрямки використання коштів окремих бюджетів;
• питання збалансованості бюджетів;
• внутрібюджетні відносини.

Останніми роками спостерігається тенденція до зниження загального обсягу фінансових ресурсів, що перерозподіляються через державний бюджет. Кошти державного бюджету України повинні перш за все скеровуватися на фінансування структурної перебудови економіки, комплексних цільових програм, нарощування науково-технічних програм, прискорення соціального розвитку і соціального захисту населення.

Тема становлення, розвитку та проблем бюджетної політики висвітлювалась у наукових роботах зарубіжних і вітчизняних вчених-економістів, таких як: В.Федосов, В.І.Кравченко, С.А.Буковинський, С.Хегрут, О. Василик, К. Павлюк, І. Алєксєєев, Н. Ярошевич.

Мета роботи - дослідити бюджетний процес, аналіз стану і руху бюджетних коштів, запропонувати рекомендації щодо наповнення бюджету.

У звязку з цим необхідно вирішити наступні завдання:

вивчення ролі, значення та сутності податків і зборів у сучасних умовах;

ознайомлення з системою державного оподаткування зарубіжних країн;

фінансування заходів передбачених бюджетом і внесення пропозицій до збільшення надходжень до бюджету.

Обєктом дослідження в курсовій роботі є процес формування бюджету та бюджетної політики ринково орієнтованої держави.

Предмет дослідження - державний бюджет як централізований фонд коштів, бюджетна політика ринкової держави.

Результатом дослідження стали пропозиції щодо удосконалення надходження доходів до державного бюджету, податкової системи, а також скорочення видатків державного бюджету.

Для реалізації поставлених завдань були використані такі методи: діалектичний - при дослідженні закономірностей становлення та розвитку бюджетної системи; статистичний аналіз - при визначенні ролі держави у перерозподілі доходів населення.

Інформаційною основою дослідження є матеріали Державного комітету статистики, наукова література, законодавчі та нормативні акти України, Міністерство фінансів Німеччини, Великобританії, США, періодичні видання Федерального комітету державної статистики Російської Федерації.

 

РОЗДІЛ 1. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ ЯК СКЛАДОВА ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ КРАЇНИ

 

.1Економічна суть і  функціонування державного бюджету

 

За понад 200-літній період фінансова наука запропонує чимало теорій стосовно бюджету і державних фінансів. На ранніх етапах фінансова наука вбачала своє завдання в обґрунтуванні пропозицій правителя для розумного введення державного господарства.

У ХVII - XVIII століттях найяскравішими представниками фінансової думки щодо бюджету і державних фінансів були камералісти - представники адміністративних і господарських знань. Німецькі вчені Д. Зоненфельді і Д. Бехер у своїх правах намагалися переконати правлячі еліти тодішніх державних утворень у доцільності керуватися під час мобілізації коштів ідеєю збереження потенціалу довгострокового економічного зростанню. Відстоюючи ідею помірного оподаткуванні, вони стверджували, що зниження податкових ставок, а також надання пільг у перспективі може привести до зростання податкової бази і надходжень по бюджетів. Аналогічно у сфері бюджетних видатків камералісти обґрунтовували ідею стимувальної функції витрат, які у довгостроковій перспективі мають сприяти зростанню доходів держави.

Погляди камералістів стосовно бюджету, податків, витрат держави суттєво вплинули на представників класичної політичної економії. А. Сміт, а пізніше Д. Рікардо, вбачали гарантію економічного розвитку й поліпшення життя народу в демократизації бюджетного процесу. Положення А. Сміта і Д. Рікардо щодо доходів держави й використання бюджетних коштів, стали фінансовою класикою, яка повністю може бути реалізована тільки в умовах демократії.

На початку XX ст. з'явилися перші наукові визначення бюджету. Енциклопедичний словник Брокгауза та Єфрона стверджує, що бюджет, з погляду держави, є загальним фінансовим законом, на якому будується розпис доходів і видатків держави.

У цей час зароджується ідея, що стала панівною у другій половині XX ст., згідно з якою за допомогою бюджету держава, поряд із розв'язанням класичних адміністративних, політичних і оборонних завдань, повинна виконувати соціальну функцію суспільного добробуту.

У наукових працях європейських авторів державні фінанси, і передусім бюджет, постають складною сферою, яка перебуває на перехресті економіки й політики та є невід'ємною складовою суспільно-економічної системи.

Сьогодні під державним бюджетом розуміють сукупність законодавчо регламентованих відносин між державою і юридичними та фізичними особами з приводу розподілу й перерозподілу ВВП, а за певних умов - національного багатства, з метою формування і використання централізованого фонду коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

Бюджет як самостійна економічна категорія є формою реальних, об'єктивно обумовлених розподільчих відносин, які виконують специфічне призначення - задоволення потреб суспільства в цілому, так і його адміністративно-територіальних структур у фінансових ресурсах.

Головними ознаками бюджету є:

історичність. Бюджет як категорія склався історично і має свої специфічні риси зародження в кожній країні;

плановість. Основною ознакою бюджету є його плановий характер. Як фінансовий план бюджет має передбачати виконання всіх функцій. Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками: рівновага доходів і видатків, бюджетний надлишок, бюджетний дефіцит;

юридичний характер. Бюджет має силу правового акту;

терміновість. Бюджет завжди складається і виконується впродовж певного терміну;

Сутність бюджету реалізується через його функції. Більшість вчених схиляються до думки, що бюджет виконує дві функції: розподільчу і контрольну. В економічній літературі називають також і додаткові функції - економічної безпеки держави, забезпечення існування держави тощо.

Через розподільчу функцію проходить процес концентрації коштів у руках держави та їх використання з метою задоволення загальнодержавних потреб. Ні одна із інших ланок фінансової системи не здійснює такого багатогранного (міжгалузевого, міжтериторіального) і багаторівневого (обласного, міського, районного) перерозподілу коштів, як бюджет.

Контрольна функція сприяє формуванню уявлень про те, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, як складаються пропорції в розподілі бюджетних коштів і чи ефективно вони використовуються. Основу контрольної функції складає рух бюджетних коштів, які відображаються у відповідних показниках бюджетних надходжень і видаткових призначень.

Розрізняють економічне, політичне та суспільне значення бюджету.

Економічне значення полягає в можливості держави в особі органів управління впливати на хід економічних та соціальних процесів у державі.

Політичне значення бюджету полягає в тому, що його затверджує законодавчий орган, до складу якого входять обрані народом представники; таким чином реалізується воля народу.

Суспільне значення бюджету полягає в тому, що за допомогою бюджету вирішуються питання соціального характеру - через бюджет фінансуються наука, культура, спорт, охорона здоровя, освіта, тощо.

Відповідно до цього на бюджет впливають економічні (ВВП, НД, економічне зростання (спад) виробництва, фінансова політика), політичні (обороноздатність країни, внутрішній правопорядок, ефективність діяльності законодавчої і виконавчої влади), соціальні (рівень заробітної плати, розмір споживчого кошика, мережа лікарень, поліклінік, шкільних закладів, вищих навчальних закладів тощо) фактори.

Участь держави в розподілі ВВП залежить від моделі фінансових відносин у суспільстві, яка визначається роллю і місцем в ній бюджету. У світовій практиці існують два варіанти послідовності розподілу ВВП:

)в умовах ринкової  економіки;

)у межах адміністративної економіки.

У ринковій економіці створений ВВП спочатку розподіляється між виробниками. Після цього здійснюється формування централізованих фондів коштів. В адміністративній економіці держава спочатку централізує у бюджеті необхідну частину ВВП, а залишок розподіляється між виробниками.

За рівнем централізації ВВП у бюджеті умовно розрізняють 3 моделі:

)американська (25-30% централізації  ВВП у бюджет);

)західноєвропейська (30-40%);

)скандинавська (50-60%).

Американська модель, заснована на максимальному рівні самозабезпечення фізичних і самофінансування юридичних осіб, характеризується незначним фінансовим втручанням в економіку.

Західноєвропейська модель передбачає паралельне функціонування державних і комерційних установ у соціальній сфері.

Скандинавська модель передбачає досить високий рівень бюджетної централізації ВВП. Вона характеризується розгалуженою державною соціальною сферою. Однак така модель можлива тільки за умов високого рівня ВВП на душу населення.

У цілому бюджет держави як економічна категорія є складним явищем, яке відіграє важливу роль у суспільстві, урівноважує фінансові інтереси суб'єктів розподільних відносин. В усіх країнах світу бюджетні відносини регулюються в законодавчому порядку, що дає підставу розглядати бюджет як правову категорію.

 

1.2 Принципи побудови бюджетного  механізму

 

Бюджетний механізм - це сукупність способів та форм організацій бюджетних відносин, що застосовуються суспільством з метою вирішення соціально-економічних проблем розвитку країни. Бюджетний механізм включає сукупність загальних та спеціальних методів, форм, важелів мобілізації, розподілу та використання бюджетних коштів - інструментів державного регулювання економіки у сфері бюджетних відносин.

За своєю економічною суттю бюджетний механізм - це правові, організаційні і методичні положення та заходи, які визначають функціонування бюджетної системи в економіці держави. У практичному плані бюджетний механізм - це складна економічна структура, яка визначає послідовність і методи дій органів влади при мобілізації і використанні бюджетних коштів.

Призначення бюджетного механізму зводиться до функцій фінансового забезпечення й фінансового регулювання економічних і соціальних процесів у державі.

Ефективність бюджетного механізму перебуває у прямій залежності від його структури, тобто від тих конкретних інструментів, заходів і дій, за допомогою яких мобілізуються і використовуються бюджетні кошти. Складовими частинами бюджетного механізму є бюджетне планування і прогнозування, бюджетні показники, нормативи, ліміти, резерви, стимули, санкції, бюджетне законодавство і система управління бюджетним процесом.

За допомогою бюджетного механізму здійснюється широкомасштабний розподіл і перерозподіл створюваного в державі ВВП відповідно до основних положень фінансової політики. На стадії бюджетного планування й прогнозування визначаються фінансові можливості держави щодо фінансового забезпечення розвитку її економіки й соціальної сфери. Показники прогнозних розрахунків є основою для приведення в дію відповідних стимулів та інструментів у формі різноманітних пільг, санкцій або обмежень, які забезпечують розвиток держави в заданому напрямку. Це можуть бути пільги з оподаткування, пільгове кредитування або надання дотацій на покриття збитків. Можуть застосовуватися також фінансові інструменти, що обмежують ту чи іншу форму діяльності. Це штрафи, відміна пільг, додаткове оподаткування тощо. Бюджетний механізм характеризують узагальнюючі та індивідуальні показники. Узагальнюючими є весь обсяг фінансових ресурсів, що створюється в державі, обсяг доходів та видатків бюджету тощо. Індивідуальні - це величина витрат бюджету держави на одного жителя, розмір податків, що сплачуються одним працюючим, тощо. Фінансові показники дають змогу визначити дієвість фінансового механізму.

Важливими елементами бюджетного механізму є фінансові нормативи, ліміти й резерви. Нормативи характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів. Ліміти є певними обмеженнями на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина. Резерви мають нейтралізувати вплив непередбачуваних факторів, що можуть виникнути в майбутньому.

Розмежування доходів і видатків між окремими бюджетами починається з розподілу видатків. Розподіл видатків може базуватися на двох принципах: відомчій підпорядкованості і територіальному розташуванні об'єктів фінансування. Розподіл доходів ґрунтується на встановленні загально державних податків і платежів та місцевих податків і зборів.

Загальнодержавні податки та обов'язкові платежі поділяються на:

закріплені - доходи, які повністю або частково надходять до даного бюджету;

регулюючі - такі доходи, від яких установлюються відрахування до бюджетів нижчих рівнів відповідно до їх потреб.

Місцеві податки і збори закріплюються за місцевими бюджетами відповідно до того, який орган їх установлює.

Бюджетне регулювання доходів - це надання коштів із загальнодержавних дохідних джерел, що закріплені за бюджетами вищих рівнів, бюджетам нижчих рівнів з метою їх збалансування на необхідному для виконання планів економічного та соціального розвитку певної території рівні. Система міжбюджетного розподілу доходів доповнюється їх бюджетним регулюванням.

Методи бюджетного регулювання:

) метод відсоткових відрахувань  від територіальних надходжень  загальнодержавних податків і  зборів за нормативами;

) метод міжбюджетних трансфертів. Міжбюджстні трансферти - це кошти, що безоплатно і безповоротно  передаються з одного бюджету  до іншого. Міжбюджетні трансферти  поділяються на дотації вирівнювання, субвенції та вилучення коштів, які передаються до бюджету вищого рівня.

Бюджетна дотація вирівнювання - міжбюджстний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує.

Субвенція - це міжбюджетпий трансферт, яка видається бюджету нижчого рівня з чітко визначеним призначенням як державна фінансова допомога для здійснення програм і заходів, спрямованих на підтримку гарантованого законодавством мінімуму соціальної забезпеченості населення.

Субсидія - грошова допомога, що надається державою за рахунок коштів бюджету, юридичним та фізичним особам, місцевим державним органам, іншим державам. Субсидія завжди передається безповоротно і безвідплатно з вищих ланок бюджетної системи нижчим ланкам. Субсидія може бути цільовою (на конкретні видатки) і знеособленою. Розрізняють прямі та непрямі державні субсидії. Прямі субсидії скеровуються на фінансування капітальних вкладень у галузі, розвиток яких необхідний для економіки в цілому. Непряме субсидіювання здійснюється шляхом податкової та кредитної політики.

Вивчаючи інструментарій розподілу щодо видатків бюджетів, слід розглянути бюджетне фінансування та бюджетне резервування.

Бюджетне фінансування - це сукупність методів та інструментів, за допомогою яких здійснюється реалізація бюджетних функцій держави, налагоджуються грошові відносини, що виникають між державою та підприємствами всіх форм власності та домогосподарствами. Формами бюджетного фінансування є: кошторисне фінансування, державне інвестування, позики з бюджету державним підприємствам, державні дотації збитковим підприємствам.

Особливе місце серед інструментів бюджетного розподілу займає бюджетне резервування, У складі видаткової частини бюджетів передбачається резервний фонд, який формується для здійснення видатків, що не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Резервний фонд бюджету не може перевищувати 1 % обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.

Досвід розвитку економіки в умовах ринку в багатьох зарубіжних країнах підтверджує, що стабільність економічного зростання й підвищення суспільного добробуту потребують постійного вдосконалення бюджетного механізму в кожній із його складових. Економічною наукою завжди здійснювався пошук найефективніших форм і методів удосконалення бюджетного механізму, і в більшості наукових джерел він дістав назву системи державного макроекономічного регулювання.

бюджетний політика фінансовий податок

1.3Бюджетно-податкова політика: способи формування та реалізації

 

Бюджетно-податкова політика (фіскальна)- це сукупність заходів держави щодо організації та використання фінансів для забезпечення економічного і соціального розвитку. Вона знаходить своє вираження у методах мобілізації бюджетних ресурсів, використання їх на потреби держави, у розвитку економіки і соціального захисту населення, у бюджетному законодавстві.

Бюджетно-податкова політика виконує три основних функції:

фіскальну - полягає у забезпеченні необхідних ресурсів для урядової діяльності;

економічного регулювання - полягає у використанні податків та видатків бюджету як інструментів управління економікою;

вирівнювання доходів - полягає у використанні бюджетного регулювання як інструмента перерозподілу ВВП.

Залежно від тривалості періоду і характеру завдань, що вирішуються, бюджетно - податкова політика поділяється на бюджетну стратегію та бюджетну тактику.

Бюджетна стратегія - довгостроковий курс бюджетної політики, розрахований на перспективу, що передбачає вирішення глобальних завдань, визначених економічною стратегією.

Бюджетна тактика є швидкодіючим механізмом бюджетної політики в країні, гнучким методом пошуку короткострокової рівноваги, стабілізації та пристосування до умов, які постійно змінюються.

Основною метою бюджетної політики є оптимальний розподіл ВВП між галузями економіки, соціальними групами населення, територіями. На цій основі має забезпечуватися стійке зростання економіки, удосконалення її структури, створення умов для розвитку господарських одиниць різних форм власності, спільних з іноземним капіталом, акціонерних товариств, орендних і комерціальних підприємств.

Загальна фіскальна політика підрозділяється на два типи: дискреційну та недискриційну.

Дискреційна (франц. - той, що діє за власним розсудом) - політика, що викликана свідомими рішеннями уряду в області державних видатків та податків з метою впливу на реальний обсяг національного доходу, зайнятість та інфляцію. Дискреційна політика буває двох видів:

.експансивна (стимувальна) - фіскальна політика, що охоплює  збільшення державних видатків  та скорочення податків з метою  розширення сукупного попиту  в економіці в період циклічного  спаду;

.рестрикційна (обмежувальна) - фіскальна політика, що стабілізує економіку в умовах інфляційного надлишкового попиту, який виникає внаслідок циклічного підйому.

Основні засоби дискреційної фінансової політики держави: державні інвестиції; соціальні трансферти; зміни у податковому регулюванні; фінансування державних програм, громадських робіт тощо.

Недискреційна (автоматична) - політика вбудованих регуляторів (стабілізаторів): податки, соціальні виплати, ефект надійності компаній, інерність схильності до споживання тощо.

Оскільки здійснення державних видатків означає використання засобів державного бюджету, а податки є основним джерелом його поповнення, фіскальна політика полягає у маніпулюванні державним бюджетом.

Адам Сміт стверджував: «Єдиним хорошим бюджетом є збалансований бюджет» (1776 р.). Таким чином, при формуванні державного бюджету основною задачею є його збалансованість або повне покриття витрат доходами й утворення залишку коштів.

Державні видатки являють собою витрати, пов'язані з діяльністю держави.

Функції видатків державного бюджету:

регулювання (політичне, соціальне, господарське);

забезпечення загальних умов життя суспільства (управління, юстиція, освіта, наука).

Сукупні державні видатки (G) поділяються на чотири категорії:

споживання в державному секторі (заробітна плата робіткам державного сектору, платежі за товари, що купуються для поточного споживання) - Сс;

соціальні трансферти - Тг;

проценти з державного боргу - i-DG;

державні інвестиції - IG.

Звідси,

= Ca+Tr + i-DG+IG (1.1)

 

Споживання в державному секторі може бути пов'язане з національною обороною, утриманням транспортної системи, освітою, енергетикою, наукою, системою, охороною здоров'я, житловим будівництвом тощо (Додаток В).

Соціальні трансферти охоплюють допомогу непрацездатним, пенсіонерам, безробітним, малозабезпеченим тощо.

Процентні платежі пов'язані з позичками (боргом) держави у зв'язку з перевищенням у попередньому періоді витрат над надходженнями.

Одним із ключових економічних питань теорії й практики фіскальної політики є вибір оптимального рівня державних видатків. До факторів, які визначають рівень державних видатків належать: рівень багатства країни; гострота проблеми бідності; трансфертна політика; процедури прийняття бюджетних рішень; уявлення про суспільне благо, витрати, які необхідно фінансувати з бюджету.

Держава фінансує свої видатки згідно доходами бюджету. Доходи складаються з податків, державних позик та надходжень їх внебюджетних фондів (наприклад, від продажу прав використання повітряного простору).

Податки - це обов'язковий платіж, який надходить у державний бюджет у визначених законодавством розмірах та встановлені строки. Види податкових надходжень:

податок на доходи: прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств;

платежі за використання природних ресурсів (лісових, водних, надр);

внутрішні податки на товари і послуги: податок на додану вартість (ПДВ);

акцизний збір (з вітчизняних та імпортних товарів);

ліцензії на діяльність;

податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції, інші податки.

доходи від власності та підприємницької діяльності: рента за нафту, природний газ, кошти від приватизації;

адміністративні збори і платежі: державне мито, штрафи.

інші неподаткові надходження: від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки; амортизаційні надходження;

надходження від продажу основного капіталу (дорогоцінних металів та каміння, продажу державних запасів та ін.).

В країнах з розвинутою економікою податки - це 80-90 % всіх доходів держави, інше джерело - прибуток державних підприємств, позики, емісія. В загальному обсягу ВВП питома вага всіх податків коливається від 26,7 % у США до 53,6 % у Швеції: Франція - 43 %, Австрія - 40,4 %, Італія - 38,9 %, Канада - 36,6 %, Великобританія - 35,9 %, Німеччина - 32,6 %, Японія - 30,7 %, Португалія - 29,4 %, Австралія - 29,4 %.

Існує три стану державного бюджету: нормальний, дефіцитний, надлишковий.

При нормальному стані державного бюджету витратна частина дорівнює доходній. Такий стан говорить про нормальний економічний розвиток держави та високу якість життя.

Дефіцитний стан державного бюджету виникає при перевищенні витратної частини бюджету над дохідною. Допустимим або відносно безпечним рівнем бюджетного дефіциту визнається його значення в межах 2-3 %. Економісти схильні вважати, що небезпеку для економіки представляє не дефіцит як такий, а джерела фінансування та природа дефіциту. Основна небезпека для економіки, що виходить з дефіциту державного бюджету, пов'язана з проблемою інфляції. Рівень бюджетного дефіциту визначається як відношення обсягу дефіциту до валового внутрішнього продукту, виражене у відсотках.

Існує три способи фінансування дефіциту державного бюджету:

грошово-кредитна емісія (монетизація);

внутрішні і зовнішні позики (боргове фінансування);

збільшення податкових надходжень до бюджету.

Перший спосіб передбачає монетаризацію дефіциту державного бюджету. Держава отримує сеньйораж - дохід внаслідок випуску в обіг додаткової кількості грошей. Сеньйораж посилює інфляцію та погіршує якість життя населення.

Іншим засобом покриття бюджетного дефіциту є метод державних позик - внутрішніх і зовнішніх. Заборгованість держави громадянам, фірмам і установам даної країни є внутрішнім боргом держави. Заборгованість держави іноземним громадянам, фірмам і установам є зовнішнім боргом держави.

Третій метод фінансування дефіциту державного бюджету - це збільшення податкових надходжень до державного бюджету. Даний метод виходить за рамки власне фінансування бюджетного дефіциту, оскільки реалізується у довгостроковій перспективі на базі комплексної податкової реформи, націленої на зниження ставок і розширення бази оподаткування.

Профіцит державного бюджету - перевищення доходів над державними витратами.

Бюджет з профіцитом затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу та на збереження розміру оборотної касової готівки.

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ БЮДЖЕТНИХ СИСТЕМ РІЗНИХ КРАЇН

 

.1 Порівняльний аналіз  бюджетних систем РФ, США

 

Бюджетні системи зарубіжних країн будуються на загальних основних принципах. До них відносяться:

убирання бюджету у форму акту, що приймається показним органом влади;

повнота бюджету;

єдність бюджету;

пріоритетність публічних витрат;

достовірність і наочність бюджету;

щорічне затвердження бюджету.

Для порівняльного аналізу бюджетів різних країн необхідно визначити критерії цього аналізу, а саме:

бюджетний устрій і чим він визначається;

класифікація доходів бюджету;

класифікація видатків бюджету;

бюджетна рівновага.

Бюджетний устрій будь-якої країни визначаться її державним устроєм.

Бюджетна система Російської Федерації складається з трьох рівнів:

перший рівень - федеральний бюджет Російської Федерації та бюджети державних фондів;

другий рівень - бюджети субєктів РФ (89 бюджетів - 21 республіканський бюджет, 55 крайових та обласних бюджетів, 10 окружних бюджетів автономних округів, бюджет автономної Єврейської області, міські бюджети Москви та Санкт-Петербурга) і бюджети територіальних державних фондів;

третій рівень - місцеві бюджети (близько 29 тисяч міських, районних, сільських бюджетів)

Державні фінанси США, як і бюджет РФ, складаються також з трьох частин:

федеральний бюджет (бюджет центрального уряду);

бюджети 50 штатів;

бюджети місцевих органів влади (більш 82 тис. місцевих адміністративних одиниць, що включають більше 3 тис. округів, 19 тис. муніципалітетів, 17 тис. міст, більше 43 тис. учбових і спеціальних округів).

Бюджет країни складається з доходів та видатків. Проаналізуємо основні тенденції бюджетної політики на прикладі 2007-2008 року.

Склад бюджетних доходів, їх структура органічно пов'язані з об'ємами суспільного продукту і національного доходу і визначаються фінансовою політикою держави.