Державний бюджет. 5

Зміст

Вступ.....................................................................................................................................3

1. Теоретичні основи формування Державного бюджету...........................................5

1.1. Державний бюджет як основний фінансовий план держави..............................5

2. Доходна частина бюджету та методи її формування..........................................9

2. Аналіз формування доходної частини Державного бюджету України.............17     

3. Шляхи підвищення ефективності формування доходів Державного бюджету України.............................................................................................................................26

Висновки.......................................................................................................................30

Список використаної літератури..............................................................................32

Додатки....................................................................................................................34

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                         

 

 

 

 

Вступ

Економічний зміст бюджету  та його ланок розкривається в процесах формування та розподілу грошових ресурсів, які за своєю сутністю дуже різноманітні й охоплюють усі рівні державного управління. Рух валового внутрішнього продукту на всіх стадіях – від створення до споживання здійснюється за допомогою грошових фондів. Тому залежно від того, як відбувається процес мобілізації та використання бюджетних коштів, як це впливає на формування в кінцевому підсумку фондів споживання та нагромадження визначається роль бюджету в управлінні економікою. У зв’язку з цим важливе значення має постійне удосконалення системи мобілізації доходів бюджету, краще використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Актуальність теми дослідження  обумовлюється не тільки потребами  практики державного будівництва, а й необхідністю всебічного наукового дослідження бюджетного процесу в цілому та фінансових основ його формування зокрема. В контексті даного дослідження найменш розробленими в науковому плані є питання формування ресурсної бази Державного бюджету. Однак, без з’ясування на науковій основі цього питань не можливе ефективне вирішення питань розподілу бюджетних коштів.

Наукове осмислення проблеми необхідне для вирішення таких  практичних завдань, як створення фінансової бази, достатньої для виконання державними органами своїх завдань, створення гарантованих, передбачуваних та довгострокових доходних джерел бюджетів.

Основна мета курсової роботи полягає у виявленні особливостей та аналізі ефективності формування доходної частини Державного бюджету України. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду  завдань:

- дослідити науково-методичні засади формування доходів Державного бюджету України;

- проаналізувати особливості формуванні доходної частини Державного бюджету України;

- на основі проведеного аналізу рекомендувати можливі шляхи оптимізації формування доходної частини Державного бюджету України.

Об’єктом дослідження виступає доходна частина Державного бюджету України.

Предметом дослідження є методи і джерела формування Державного бюджету України.

Курсова складається  із вступу, основної частини та висновків. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, визначаються мета, завдання, предмет, об’єкт, інформативна база та методи дослідження. Основна  частина присвячена дослідженню  визначеної проблеми. У висновках сформульовано основні результати роботи.

 В дослідженні застосовано логіко-діалектичний метод пізнання, методи системного аналізу, абстракції, синтетичних оцінок, метод багатовимірного статистичного аналізу, групувань, вибірок тощо.

В якості інформативної бази курсової роботи виступили нормативно-правові акти з питань формування Державного бюджету, літературні джерела з теми дослідження, матеріали спеціалізованої періодичної преси.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Державний бюджет як основний фінансовий план держави

 

Бюджетна система складається  з Державного бюджету України, республіканського  бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Сукупність всіх бюджетів, що входять до складу бюджетної  системи України, є зведеним бюджетом України. Зведений бюджет України використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України. Бюджет будується на принципах цілісності, повноти, достовірності, гласності, наочності і самостійності всіх бюджетів, що входять у бюджетну систему України.

Бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевими Радами народних депутатів.

Головне місце у бюджетній  системі України займає Державний  бюджет. Державний бюджет – це загальнодержавний  фонд коштів, з якого органи державної  влади отримують кошти для  матеріального опосередкування  свого функціонування. Бюджет –  це лише форма утворення, план формування централізованого фонду коштів і його використання. Це великий кошторис, розпис доходів і видатків, який повинен бути узгоджений по термінах надходження і використання коштів. Тобто бюджет будь-якої держави – це її фінансовий план. Але це не просто фінансовий план. Це її основний фінансовий план, оскільки в державі існує багато фінансових планів, але Державний бюджет відіграє координуючу роль по відношенню до них. Так, будь-яке міністерство має свій фінансовий план (кошторис), але він залежить від бюджету, з якого надходять асигнування, або в нього відраховуються платежі.

Сутність бюджету реалізується через його функції. Основних, чітко  структурованих функцій є дві  — розподільна і контрольна. В економічній літературі називаються також і додаткові функції — економічної безпеки держави, забезпечення існування держави тощо.

Через розподільну функцію  держава зосереджує у своїх руках усі джерела бюджетних надходжень, щоб потім використати їх з найбільшою ефективністю. Жодна з інших ланок фінансів не здійснює такого багатопрофільного перерозподілу як по вертикалі, так і по горизонталі економіки. Це перерозподіл між міністерствами, відомствами, напрямами між блоками галузей, територіальний розподіл.

Сфера дії  розподільної функції досить значна. Це пояснюється тим, що в бюджетних відносинах беруть участь практично всі члени суспільства. Основою бюджетного розподілу є чистий дохід, який утворюється в суспільстві.

Сутність  контрольної функції полягає  в тому, що суспільство в особі специфічних державних або недержавних структур контролює і вирівнює бюджетний розподіл. Виконання контрольної функції сприяє оптимальному рухові бюджетних ресурсів як в частині їх збирання, так і розподілення.

Функціонування  бюджету здійснюється у взаємодії  двох його особливих форм — доходів і видатків, кожна з яких має специфічне суспільне призначення.

За рахунок  доходів формується фінансова база діяльності держави, а за рахунок видатків забезпечуються економічні та соціальні потреби всіх членів суспільства.

Державний бюджет повинен забезпечувати необхідними коштами фінансування заходів економічного та соціального розвитку, що мають загальнодержавне значення, а також міждержавних відносин.

Крім того, через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини  фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними утвореннями України з урахуванням економічного, соціального, екологічного, природного стану, необхідності вирівнювання фінансового забезпечення.[21, c.42]

      Як фінансовий план бюджет відображає економічну, соціальну,міжнародну, військову політику держави. Видатки на економіку визначаються двома факторами:

- масштабами державного сектора;

- методами економічної політики – бюджетне фінансування економічної діяльності чи податкове регулювання.

Рівень та обсяг соціальних видатків визначається фінансовою моделлю суспільства. Через систему доходів бюджету реалізується податкова політика.

Стан бюджету як фінансового  плану характеризується показниками:

  -   рівновага доходів і видатків;

  -   перевищення доходів над видатками – профіцит бюджету;

  -   перевищення видатків над доходами – бюджетний дефіцит.

    Бюджетне планування – комплекс заходів із визначення доходів і видатків на стадіях складання, розгляду та затвердження проекту бюджету. Науково-аналітичною стадією розробки проекту бюджету є бюджетне прогнозування. На відміну від бюджетного планування, воно не має нормативного характеру.

[4, c.144]

Для успішного функціонування кожній державі необхідно запланувати  можливе одержання доходів для  покриття першочергових видатків. Можливості планування на далеку перспективу обмежені, тому, бюджет повинний бути пристосований до певного проміжку часу. Складання періодичного плану достатньо повного, доволі чітко і правдиво складеного, дає можливість привести в рівновагу доходи і видатки, зібрати заплановані доходи і ефективно фінансувати витрати, необхідні для виконання завдань, які Конституцією покладені на державу.                                                                                                                                                                                      

Фонди фінансових ресурсів є об’єктивно необхідною умовою здійснення процесу розширеного відтворення  на всіх його стадіях і у всіх формах. Джерелом фінансових ресурсів є валовий внутрішній продукт.

Створення й використання фінансових ресурсів одночасно передбачає їхній рух. При переміщенні фінансові  ресурси відокремлюються від  матеріальних цінностей. Проте рухові матеріальних цінностей завжди передує  рух фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси – це грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу й використання валового внутрішнього продукту, що створюється упродовж певного часу в державі. Фінансові ресурси держави включають ті з них, що перебувають у розпорядженні органів державного управління, всіх видів і форм підприємницьких структур і населення. У розпорядженні держави перебувають ресурси бюджетної системи й різних видів централізованих та децентралізованих фондів, а також державних страхових органів, державних кредитних установ). Інша частина фінансових ресурсів у держави знаходиться в розпорядженні господарських підприємств, установ і організацій різних форм власності та видів діяльності. Третя частина – у розпорядженні населення в формі вкладів, заощаджень і депозитів у банківській системі та в інших фінансових установах. [12, c.261]

З трансформацією вартості валового внутрішнього продукту у відповідні фонди фінансових ресурсів фінанси  починають впливати на процес розширеного  відтворення й працювати як складова економічного механізму. Усе це зумовлює актуальність розгляду суті й складу фінансових ресурсів, їхньої специфіки у відтворювальному процесі.

Фінансові ресурси є  матеріальними носіями фінансових відносин, що дає змогу виокремити фінанси із сукупності інших економічних категорій, жодна з яких не характеризується матеріальним носієм. Ця особливість характерна для фінансів будь-якої економічної системи, проте в кожній із них застосовуються різні форми й методи створення та використання фінансових ресурсів.

Тому введення в науковий обіг поняття „фінансові ресурси” дає змогу точніше визначити  об’єкт фінансового прогнозування  й балансових розрахунків, а за його допомогою обґрунтувати форми й  методи впливу фінансів на увесь відтворювальний  процес. Тут можна виявити таку взаємозумовлену залежність: фінанси як сукупність економічних відносин знаходять своє безпосереднє вираження в фінансових ресурсах, формою руху яких є фонди. Отже, процес створення й використання фондів фінансових ресурсів є об’єктом фінансового прогнозування та балансових розрахунків і наукових досліджень.

Місце і роль фінансових ресурсів у розширеному відтворенні  можна чітко визначити лише тоді, коли матимемо їхнє теоретичне обґрунтування  як економічної категорії. В економічній  літературі й досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів, їхнього змісту, методів впливу на ефективність господарювання.

 Для науково обґрунтованого визначення поняття фінансових ресурсів треба чітко визначити ті критерії, яким воно повинно відповідати. До них належать джерела створення, форми виявлення, цільове призначення.

З огляду на це фінансові  ресурси – це грошові накопичення  і доходи, що створюються в процесі  розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб.[3, c.416]

Наведене вище визначення фінансових ресурсів дає змогу пов’язати  їхній обсяг і склад із вартісною  структурою валового внутрішнього продукту й закладає основу для забезпечення єдності прогнозування динаміки валового внутрішнього продукту й фінансових ресурсів. Це дає змогу активніше використовувати фінанси як інструмент господарського механізму для впливу на всі елементи структури процесу виробництва. У цьому визначенні виражена економічна основа й зв’язок фінансових ресурсів з відтворювальними процесами, що, в свою чергу, дає змогу визначити їхній склад і структуру.

          1.2. Доходна частина бюджету та методи її формування

 

Державний бюджет займає провідне місце в бюджетній системі України. І як будь-який план, він має свої складові частини. Відповідно до глави 5 Бюджетного кодексу (далі — БК) можна виділити доходну і видаткову частини Державного бюджету.

  Дослідження проблем формування доходної частини Державного бюджету України викликає інтерес, насамперед тому, що саме бюджет характеризує рівень економічного розвитку країни, і завдяки правильному здійсненню бюджетного процесу забезпечується економічна і соціальна стабільність та належний життєвий рівень населення. Через державний бюджет органи державної виконавчої влади здійснюють реалізацію державної внутрішньої і зовнішньої політики, державне регулювання і стимулювання економіки, фінансування соціальної політики з врахуванням довгострокових інтересів країни. Збільшення асигнувань з державного бюджету сприяє зростанню сукупного попиту в економіці і, відповідно, збільшенню випуску продукції і зайнятості. Наведене свідчить про актуальність досліджуваної теми.

Норми, які регулюють  відносини по формуванню доходної частини бюджету, відіграють важливу роль у системі бюджетно-правових норм, оскільки ці відносини впливають як на фінансове забезпечення функцій управління, так і на розвиток держави в цілому. Звернемо увагу на особливий характер зв'язку бюджетних матеріальних і процесуальних норм порівняно з цивільними матеріальними і цивільними процесуальними нормами. Відмінність полягає передусім в тому, що в бюджетних відносинах беруть участь одні й ті ж учасники, якими є органи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями [2], а у цивільних — самостійні й різні суб'єкти. До учасників формування державного бюджету відносяться Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України і Верховна Рада України, а також розпорядники бюджетних коштів.

Стаття 2 БК дає наступне визначення доходів бюджету —  це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній  основі, справляння яких передбачено  законодавством України [2]. Але, на нашу думку, ця дефініція не повністю відображає сутності поняття «доходи бюджету». З огляду на розробки, здійснені наукою бюджетного права, можна дати наступне визначення: доходи бюджету — це частина фінансових ресурсів, що опосередковують економічні відносини з приводу акумулювання державою грошових коштів для створення централізованого грошового фонду, які мають на меті забезпечення реалізації державних програм. Правові норми, що стосуються складу і формування доходів державного бюджету, складають окрему групу, але розглядаються в одному розділі з групою правових норм, що регулюють видатки бюджету. Тим самим підкреслюється єдність і взаємозалежність між доходною і видатковою частинами, тобто збалансованість бюджету, що має бути враховано при формуванні кожної з цих частин. Необґрунтовані розбіжності між обсягами доходів і видатків, нехтування узгодженістю в процесі формування кожної з цих частин бюджету призводять до таких негативних явищ як розбалансованість та дефіцит державного бюджету, у зв'язку з чим немає оптимального впливу бюджету на розвиток економіки і соціальної сфери.

Розмаїття видів доходів  відображається завдяки бюджетній  класифікації, яка здійснюється з  метою проведення необхідного аналізу  в розрізі доходів та забезпечення загальнодержавної та міжнародної  порівнянності бюджетних показників.

Доходи державного бюджету – здійснювані на підставі правових норм обов’язкові і добровільні надходження до бюджету, що використовуються державою для виконання своїх функцій. Розрізняють два види бюджетних надходжень:

-  загальні – формують загальний фонд бюджету і не мають цільового використання;

- спеціальні – зараховуються до спеціального фонду бюджету і використовуються на передбачені законодавством заходи.

За формою мобілізації  доходи державного бюджету поділяються  на п’ять груп (рис. 1.1):

1. податкові надходження;
2. неподаткові надходження;
3. доходи від операцій з капіталом;
4. офіційні трансферти;

 

          Рис. 1.1  Структура доходів державного  бюджету [14, c.495]

Податки – обов’язкові  платежів, що сплачуються юридичними та фізичними особами до бюджетів різних рівнів у порядку та в терміни, передбачені законодавством. Податкові надходження до бюджету класифікуються за предметно-цільовою ознакою:

1. Податки на доходи, прибуток, збільшення ринкової вартості:

1.1   податок на доходи з фізичних осіб;

1.2   податок на прибуток підприємств.

2. Збори за спеціальне  використання природних ресурсів:

• 2.1 збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду;

• 2.2   збір за спеціальне використання водних ресурсів;

• 2.3   платежі за користування надрами;

• 2.4 збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

• 2.5   плата за використання інших природних ресурсів.

3. Внутрішні податки  на товари і послуги:

• 3.1  податок на додану вартість;

• 3.2  акцизний податок;

• 3.3  ліцензійні збори та плата за сертифікати.

4.  Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції:

4.1   ввізне мито;

2.   вивізне мито.

5.   Податки на власність. До зазначеної категорії відноситься податок з власників    транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Він має місце в доходах місцевих бюджетів обласного рівня (фонд фінансування дорожного господарства) та бюджетів територіальних громад.

6. Інші податки:

6.1   податки, не віднесені до інших категорій;

6.2  збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Неподаткові надходження до бюджету включають:

1. Доходи від власності  та підприємницької діяльності:

     1.1  частина прибутку господарських організацій, що вилучається до бюджету;

     1.2 надходження від перевищення валових доходів над валовими видатками НБУ;

     1.3  надходження від грошово-речових лотерей;

     1.4  дивіденди, нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств;

     1.5  рентна плата;

     1.6  надходження від приватизації. Зазначене джерело надходжень використовується на рівні державного бюджету як джерело фінансування дефіциту бюджету.

2. Адміністративні збори  і платежі, надходження від  некомерційного та побічного  продажу:

  2.1 плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ;

  2.2   виконавчий збір;

     2.3 плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого державного майна;

     2.4   державне мито;

     2.5   митні збори;

     2.6 єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України.

3.  Надходження від штрафів та фінансових санкцій:

     3.1   штрафи з винних осіб, що заподіяли шкоду підприємству;0

     3.2   адміністративні штрафи;

     3.3   штрафи за порушення правил пожежної безпеки.

4.  Інші неподаткові надходження:

     4.1   надходження коштів від реалізації конфіскованого майна;

     4.2 надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, організацій та установ, щодо яких минув строк позовної давності;

     4.3  надходження коштів від реалізації надлишкових озброєнь та військової техніки;

     4.4  відрахування від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та алкогольних напоїв;

    4.5    надходження від збору за проведення гастрольних заходів;

    4.6  надходження коштів від продажу на аукціонах спеціальних дозволів на користування надрами та збору за видачу таких дозволів;

    4.7   плата за виділення номерного ресурсу;

    4.8   збір за користування радіочастотним ресурсом;

    4.9   плата за оформлення посвідчення закордонного українця;

    4.10 відрахування від сум перевищення розрахункової величини фонду оплати праці на підприємствах-монополістах;

4.11  портовий (адміністративний) збір;

4.12  доходи від операцій з кредитування та надання гарантій;

4.13  додаткові збори на виплату пенсій;

4.14  власні надходження бюджетних установ;

4.15  інші неподаткові надходження.

Склад надходжень від операцій з капіталом:

1. Надходження від продажу основного капіталу:

    1.1  надходження коштів від реалізації безгосподарного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави, та скарбів, знахідок, а також валютні цінності і грошові кошти, власники яких невідомі.

    1.2 надходження коштів від державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Структура цінностей фонду:

• державний запас дорогоцінних металів;
• державний запас дорогоцінного каміння;
• оперативний резерв золота. На відміну від двох попередніх складових фонду (використовуються для поточних потреб економіки), використовується для невідкладних потреб економіки;
• історичний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Використовується лише за рішенням уряду з метою експозиції чи наукових досліджень.

2. Надходження від реалізації державних запасів товарів:

• 2.1 надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву;

• 2.2  надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

3. Надходження від  продажу нематеріальних активів і землі.

Офіційні трансферти формуються за рахунок зовнішніх і внутрішніх надходжень. Внутрішні – перерахування коштів з місцевих бюджетів-донорів на рахунки державного бюджету; зовнішні – платежі з бюджету ООН за участь України в миротворчих операціях.

Цільові бюджетні фонди включаються  до складу спеціального фонду бюджету. В Україні формуються такі цільові  фонди:

1. Фонд України соціального  захисту інвалідів. Джерелами  його формування є:

• кошти бюджету;
• відрахування від фонду оплати праці інвалідів на підприємствах та установах;
• штрафи за порушення нормативів працевлаштування інвалідів;
• відсотки за користування тимчасово вільними коштами фонду;
• доброчинні внески та пожертвування.

Напрями використання Фонду:

• придбання засобів пересування, протезно-ортопедичних виробів для інвалідів;
• санаторно-курортне лікування;
• компенсації за невикористані відпустки;
• компенсації на купівлю бензину;
• виплата одноразової щорічної допомоги інвалідам.

2. Збір за забруднення  навколишнього природного середовища. Об’єктами нарахування збору виступають:

• для стаціонарних джерел забруднення;
• для пересувних джерел забруднення – обсяги фактично спожитого пального. [15]

Нормативи відрахувань  до Фонду встановлюються Кабінетом  Міністрів на одиницю забруднюючих речовин чи відходів. За перевищення ліміту викидів або його відсутність збір справляється у п’ятиразовому розмірі.

                                                                                                                                                           

 

2. Аналіз формування доходної частини Державного бюджету України

 

Внаслідок колапсу реального сектору економіки через безсистемні, непродумані дії, прорахунки в економічній та соціальній політиці Державний бюджет України за 2009 р. системно не виконувався. Для досягнення виконання бюджету використовувалось не лише збільшення податкового тиску на економіку, а весь набір протиправних засобів – від примусового стягнення податків наперед у сумі 18,2 млрд. грн. до свідомого невідшкодування ПДВ у сумі 10,1 млрд. грн. Коли це не допомогло, Уряд взявся до свідомих маніпуляцій зі статистикою та включив до доходів 15,7 млрд. грн. використання СПЗ МВФ, хоча сам МВФ був проти цього, вказуючи на боргову природу цих коштів. Після виправлення цих статистичних маніпуляцій виявилось що, річний план, затверджений Верховною Радою, був не виконаний за доходами на величезну суму – 45,6 млрд. грн., або на 17,9%. Незважаючи на використання протиправного арсеналу стягування коштів з бізнесу, загальна сума доходів державного бюджету за 2009 р. виявилась навіть меншою ніж у 2008 р., причому на значну величину – 22 млрд. грн.