Державний бюджет як основний фінансовий план держави

Курсова робота

з курсу  «Бюджетна система України» на тему

Державний бюджет як основний фінансовий план держави 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2010

ЗМІСТ

Вступ

І. Характеристика Державного бюджету як основного фінансового плану держави

1.1. Сутність, функції та значення Державного бюджету………………………...4

1.2. Доходи  Державного бюджету і їх класифікація……………………………....9

1.3. Класифікація  видатків Державного бюджету………………………………..13

ІІ. Аналіз Державного бюджету України за 2007-2009 рр.

2.1. Характеристика  Державного бюджету за 2007-2009 рр…………………….19

2.2. Структура  доходів і видатків Державного бюджету за 2007-2009 рр……...24

ІІІ. Основні  проблеми та перспективи розвитку бюджетних  відносин в Україні

3.1. Характеристика  державних бюджетів зарубіжних  країн…………………...30

3.2. Проблеми  і перспективи розвитку бюджетних  відносин в Україні………..34

Висновок

Використана література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

       У державних утвореннях будь-якого типу обов’язковим елементом є бюджетна система. За формою бюджетні системи мало чим різняться одна від одної. На сьогодні бюджетна система України являє собою сукупність Державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного та адміністративно-територіального устроїв і врегульована нормами права.

       Бюджет, як особлива і специфічна форма фінансових відносин, історично виникає і  діє там, де існує держава з  товарно-грошовими відносинами певного  рівня. Все вищезазначене зумовлює актуальність даної теми, визначає об’єкт та предмет дослідження, завдання та мету.

       Метою даної курсової роботи є розкриття поняття Державного бюджету як основного фінансового плану держави, характеристика його структури, аналіз його дохідної і видаткової частини.

       Основними завданнями, які випливають з мети роботи є:

• визначити сутність і значення Державного бюджету;
• охарактеризувати  доходи та видатки Державного бюджету;
• проаналізувати Державний бюджет за останні роки;
• визначити основні проблеми та перспективи розвитку бюджетних відносин в Україні.

       Предметом дослідження даної роботи є бюджетна система та бюджетні відносини в  Україні.

       Об’єктом  дослідження курсової роботи є відносини, які виникають в процесі затвердження, виконання та контролю за виконанням Державного бюджету України.

       Основними методами, які використовують в роботі є: статистичний, аналітичний, метод  порівняння та узагальнення.

       Інформаційну  базу для дослідження становлять законодавчі акти, а саме: Бюджетний  кодекс України, Закон України «Про Державний бюджет», статистичні  джерела Держкомстату України та періодичні видання.

       І. Характеристика державного бюджету як основного  фінансового плану  держави

       1.1. Сутність, функції  і значення державного  бюджету

       Відповідно  до Конституції України держава  через бюджет повинна мати можливість зосередити фінансові ресурси на вирішальних ділянках економічного і соціального розвитку, здійснювати  єдину фінансову політику на території  України.

       Державний бюджет є однією з провідних ланок  фінансової системи, яка як економічна категорія, відображає грошові відносини, що виникають між державою і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності  і фізичними особами з приводу  утворення централізованого фонду  коштів держави та його використання на розширене відтворення, підвищення рівня життя і задоволення  інших соціальних потреб.

       За  матеріальним змістом Державний бюджет – це централізований фонд грошових засобів держави, які перебувають у постійному русі. [13, 15]

       За  формою Державний бюджет – основний фінансовий план держави.

       За  організаційною структурою Державний бюджет – центральна ланка фінансової системи, яка зумовлює розподіл і перерозподіл ВВП, який здійснюється між галузями матеріального виробництва, виробничою і невиробничою сферами бюджетної системи та окремими категоріями населення. [13, 15]

       Згідно  з Бюджетним кодексом України  бюджет – план формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

       Розкриття сутності, змісту і ролі Державного бюджету передбачає пізнання його економічної природи, чіткого визначення цієї особливої сфери фінансових відносин.

       Економічне  значення бюджету полягає в тому, що він може активно впливати на суспільне відтворення залежно від методів мобілізації фінансових ресурсів та напрямків їх використання. Тим самим бюджет може визначати темпи економічного зростання, удосконалення структури суспільного виробництва, його розвиток.

       Фінансовий  вплив Державного бюджету на економіку  має кількісну та якісну оцінки. Кількісна визначається питанням надання  чи ненадання коштів і в якій кількості, якісна – у встановленні пропорцій  розподілу ВВП і застосуванні різноманітних інструментів цього  розподілу.

       Бюджетні  відносини виникають в процесі  первинного розподілу і перерозподілу  вартості національного продукту. На стадії первинного розподілу ВВП  і національного доходу роль бюджету знаходить свій вираз у концентрації певної їх частини у централізованому фонді грошових коштів.

       Державний бюджет входить до загальної системи  фінансових планів країни, де він посідає  центральне місце. Це зумовлено тим, що за допомогою бюджету як центральної  ланки фінансової системи здійснюється забезпечення головних розподільчих і  перерозподільчих процесів в Україні. Бюджет як фінансовий план відіграє координуючу  роль по відношенню до інших фінансових планів.

      Розглядаючи бюджет як фінансовий план, слід зазначити, що його вертикальна структура (за рівнями  органів влади й управління) відповідає структурі бюджетного устрою. Оскільки зараз немає єдиного бюджету країни, то відсутній і відповідний єдиний фінансовий план. Зведений бюджет України як фінансовий план не затверджується, хоча в Бюджетному кодексі України і зазначено, що бюджетна система базується на принципі єдності. Зведений бюджет використовується як аналітико-статистичне узагальнення планових і фактичних показників. Він є довідковим документом, який показує суму ресурсів, що мобілізуються і перерозподіляються через бюджет, роль і місце бюджету в економічній системі.

       Бюджет  в кожній державі відіграє також  і правову роль, оскільки він затверджується законом. Законом про бюджет на орган  виконавчої влади покладається  обов’язок зібрати певну суму коштів і дозволяється витратити  ці кошти на видатки, пов’язані з безперервним його функціонуванням. Бюджет має і політичне значення, оскільки законодавчий орган за своїм волевиявленням затверджує обсяг видатків і доходів бюджету на плановий рік і цим ставить уряд під свій контроль.

       Необхідно також зазначити, що Державний бюджет відображає соціально – економічну ситуацію в державі. Адже в період  економічного зростання держава в значних обсягах може фінансувати соціальні програми і відповідно запозичення зменшуються. Коли ж настає фаза економічного спаду, то збільшуються витрати на підтримку економіки, зростає дефіцит бюджету, а відповідно і державний борг.

       Сутність  державного бюджету реалізується через  його функції [13, 17]:

• розподільчу;
• контрольну;
• щодо забезпечення існування держави.

       Розподільча функція бюджету полягає в  тому, що держава зосереджує всі  джерела бюджетних надходжень та розподіляє їх по вертикалі (між міністерствами, відомствами, головними розпорядниками бюджетних коштів) та горизонталі (між галузями економіки, блоками галузей, територіями). Ця функція реалізується через систему витрат, що повинні здійснюватися в інтересах економічного і соціального розвитку держави і задоволення потреб всього населення.

       Контрольна  функція дозволяє визначити результати управління фінансами, своєчасно і  в повному обсязі оцінити фінансові  ресурси, які надходять в розпорядження  держави, а також як фактично складаються  пропорції з розподілом бюджетних  коштів, наскільки ефективно вони використовуються.

       Функція забезпечення існування держави  ставить за мету створення матеріально  – фінансової бази існування держави. Це утримання апарату управління, президентської влади, законодавчої і виконавчої влади, правоохоронних і митних органів, податкової служби і здійснення дипломатичної і зовнішньоекономічної діяльності.

       Відповідно  до ст. 13 Бюджетного кодексу України  бюджет може складатися із загального і спеціального фондів.

       Згідно  з Бюджетним кодексом України 2001 р. загальний фонд бюджету включає:

• всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду;
• всі видатки бюджету за рахунок надходжень до спеціального фонду;
• фінансування загального фонду бюджету.

       Згідно  з Бюджетним кодексом України 2010 р. до даного переліку додано також  кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового  спрямування і надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок  надходжень загального фонду бюджету).

       Бюджетний кодекс України 2001 р. визначає, що основними  складовими спеціального фонду бюджету  є:

• бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;
• гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;
• різниця між доходами і видатками спеціального фонду.

       Бюджетний кодекс України 2010 р. визначає дещо інші складові частини спеціального фонду  бюджету, а саме:

• доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування;
• видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ);
• кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду);
• фінансування спеціального фонду бюджету.

       Власні  надходження бюджетних установ  поділяються на такі групи:

1. перша група – надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством:

• плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю;

• надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності;
• плата за оренду майна бюджетних установ;
• надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна);

2. друга група – інші джерела власних надходжень бюджетних установ:

• благодійні внески, гранти і дарунки;
• кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів;
• кошти, що отримують вищі і професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

       Централізація фінансових ресурсів має важливе  значення економічне і політичне  значення, адже мобілізовані доходи є  одним з важливих засобів втілення в життя прийнятих державних  рішень. Це дає змогу маневрувати  ресурсами, зосереджувати їх на важливих ділянках економічного і соціального  розвитку, здійснювати єдину економічну і фінансову політику по всій території  країни. 

       1.2. Доходи державного  бюджету  і їх  класифікація

       Доходи  Державного бюджету є фінансовою базою діяльності держави. Їх склад, форми мобілізації залежать від  системи і методів господарювання, а також від економічних завдань, які вирішує суспільство в  певний період.

       Доходи  Державного бюджету – це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій. [13, 72] Основним джерелом доходів бюджету є ВВП. Методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу ВВП і утворення доходів бюджету, є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей. Джерела доходів Державного бюджету України визначені Бюджетним кодексом. Конкретизація доходів та ставок відрахувань уточнюється в Законі про Державний бюджет на поточний рік.

       Класифікація  доходів Державного бюджету:

1. залежно від повноти зарахування доходів до бюджету:

• закріплені – згідно з чинним законодавством повністю зараховуються до бюджету;

• регулюючі – зараховуються у певному відсотковому відношенні;

2. за регулярністю надходження:

• звичайні – регулярно включаються в доходи;
• надзвичайні – з’являються в доходах за виняткових, але обґрунтованих доходів;

3. за методами залучення:

• податки;
• збори;
• обов’язкові платежі;
• інші надходження.

4. залежно від способу зарахування:

• загальний фонд – надходження, які не призначені для конкретної мети, а визначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних виплат;
• спеціальний фонд – створений з метою фінансування окремих видатків за рахунок окремих визначених джерел надходжень.

       Згідно  з ст. 9 Бюджетного кодексу України 2001 р. доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1. податкові надходження – передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі;
2. неподаткові надходження:

• доходи від власності та підприємницької діяльності;

• адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;
• доходи від штрафів і фінансових санкцій;
• інші неподаткові платежі;

3. доходи від операцій з капіталом;

4. трансферти – кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній основі.

       Відповідно  до Наказу Міністерств фінансів України  №604 від 27 грудня 2001 р. Про  бюджетну класифікацію доходи бюджету включають податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, офіційні трансферти, цільові фонди.

       До  податкових надходжень належать:

• податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;
• податок з доходів фізичних осіб;
• податки на власність;
• збори на спеціальне використання природних ресурсів;
• внутрішні податки на товари і послуги;
• податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;
• інші податки.

       До  неподаткових надходжень відносять:

• доходи від власності і підприємницької діяльності;
• адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного і побічного продажу;
• надходження від штрафів і фінансових санкцій;
• власні надходження бюджетних установ;
• інші надходження.

       До  доходів від операцій з капіталом  включають:

• надходження від продажу основного капіталу;
• надходження від реалізації державних запасів товарів;
• надходження від продажу землі і нематеріальних активів.

       Офіційні  трансферти включають:

• трансферти від органів державного управління;
• трансферти від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій;
• трансферти з іншої частини бюджету.

       До  складу цільових фондів включають:

• Пенсійний фонд України;
• збір на обов’язкове соціальне страхування до Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності;
• збір на обов’язкове державне страхування України на випадок безробіття до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
• платежі до фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України;
• платежі до фонду соціального захисту інвалідів;
• збір за забруднення навколишнього природного середовища;
• інші фонди.

       На  рівень доходів Державного бюджету  впливають зовнішні та внутрішні  фактори. До внутрішніх факторів відносять:

• рівень податкових ставок;
• рівень банківського процента;
• рівень податкоспроможності населення;
• об’єкти приватизації;
• рівень ВВП;
• курс національної валюти;
• рівень інфляції;
• внутрішній державний борг.

       До  зовнішніх факторів відносять:

• зовнішній державний борг;
• рівень інтеграції в зовнішньоекономічний простір;
• рівень цін на енергоносії;
• рівень зовнішньої державної допомоги від інших держав, міжнародних фінансових організацій;
• сальдо торговельного балансу.

       Отже, доходи Державного бюджету являють  собою фінансові ресурси, які  врегульовані нормами права і  необхідні для виконання функцій  державою. Доходи Державного бюджету  можна класифікувати за різними  ознаками, зокрема залежно від  повноти зарахування доходів  до бюджету; за регулярністю надходження, за методами залучення та за способом зарахування.

       Відповідно  до Бюджетного кодексу України доходи бюджету складають податкові  надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом  і трансферти.

       Згідно  з Бюджетною класифікацією до доходів Державного бюджету кріс податкових, неподаткових надходжень, доходів від операцій з капіталом  та трансфертів також відносять  цільові фонди. 
 
 
 
 
 

1.3. Класифікація видатків  Державного бюджету

       Відповідно  до Бюджетного кодексу України 2010 р. видатки бюджету – це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу, надання кредитів з бюджету, розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів, повернення надміру сплачених до бюджету сум податків та зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетному відшкодування.

       Особливості видатків Державного бюджету:

• мають імперативний характер, оскільки обумовлені фактом існування держави;
• спрямовані на відтворення економічних і соціальних відносин, які існують в конкретній державі;
• видатки є додаткової експлуатацією населення, оскільки одним із джерел їх фінансування є податки;
• в основній своїй масі мають невиробничий характер, оскільки являють собою частку національного доходу, що вибула з виробничого процесу.

       Сутність  видатків Державного бюджету проявляється через їх функції: розподільчу, стимулюючу (регулюючу), контрольну.

       Розподільча функція полягає в забезпеченні розподілу за рахунок видатків бюджету  частини ВВП та національного  доходу в різні сфери виробництва, галузі, підприємницькі структури.

       Стимулююча (регулююча)  функція забезпечує через видаткову частину бюджету певні народногосподарські і соціальні пропорції.

       Згідно  з ст. 10 Бюджетного кодексу України 2001 р. видатки бюджету класифікуються за:

1. функціями, з виконанням яких пов’язані видатки (функціональна класифікація видатків);
2. економічною характеристикою операцій, при проведення яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);
3. за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);
4. за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

       Функціональна класифікація має такі рівні деталізації:

• розділи, в яких систематизуються видатки та кредитування бюджету, пов’язані з виконання функцій держави, АР Крим чи місцевого самоврядування;
• підрозділи та групи, в яких конкретизуються видатки та кредитування бюджету на виконання функцій держави, АР Крим чи місцевого самоврядування.

       За  економічною класифікацією видатків бюджету видатки поділяються  на поточні і капітальні.

       Відомча класифікація видатків бюджету містить  перелік головних розпорядників  бюджетних коштів для систематизації видатків бюджету за ознакою головного  розпорядника бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України  складає та веде єдиний реєстр розпорядників  та одержувачів бюджетних коштів.

       Програмна класифікація застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом. Ця класифікація формується Міністерством  фінансів України за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання  проекту закону про Державний  бюджет України у бюджетних запитах.

       В Наказі Міністерства фінансів України №604 від 27 грудня 2001 р. Про  бюджетну класифікацію визначено перелік  видатків бюджету за економічною, функціональною, відомчою та програмною.

       Згідно  з Бюджетною класифікацією до видатків бюджету за функціональною класифікацією належать: