Державний контроль за охороною та національним використанням водних ресурсів Волинської області

  Вступ.

      Великим   і надзвичайно корисним  природним  ресурсом є  вода. Саме  їй  належить найважливіша роль  у  виникненні та  існуванні  життя  на Землі. Зникла вода  і  життя припинилося на величезних  просторах  нашої планети.

      Запаси  води на Землі величезні. Вона  покриває близько 75 відсотків  земної поверхні. Проблема  полягає  в тому що переважну більшість  вод   складають солоні води  Світового океану. Це 97,4 відсотка  всіх запасів води земної кулі. Лише 2,6 відсотка складають прісні  води з яких 1,6 відсотка заковані  в льодовиках. Отже в рідкому   стані знаходиться всього 1%  прісних  вод.

      В «Загальнодержавній    Програмі водного  господарства»   говориться  про реалізацію  державної   політики України  щодо поліпшення  забеспечення якісною водою населення  і галузей економіки, розв’ язання  водогосподарських та екологічних проблем, створення умов  до сталого та  ефективного функціонівання водогосподарського комплексу. Для цього передбачено заходи  щодо  запобіганню зростання антропогенного впливу на довкілля; забеспечення  екологічно безпечних умов  життєдіяльності населення і господарської діяльності  та захисту водних  ресурсів  від забруднення і вичерпання; раціональне використання  водних  ресурсів, забеспечення  сталого функціонування  екосистем у басейнах річок та  запобігання шщкідливій  дії вод і ліквідації  її  наслідків. Необхідними передумовами розроблення і впровадження  Програми  є незадовільний екологічний стан водних  об’єктів, що є головною  причиною зниження  якості  питної  води  і як наслідок -  поширення захворювань  і погіршення  стану здоров’я  населення; проблеми у сфері охорони природи  та раціональне  використання  ресурсів, що є пріоритетним  напрямком державної політики  у здійсненні  соціально-економічних  реформ; реформування  господарського комплексу ,  що має  здійснюватися з гарантуванням  екологічної безпеки населення, відновленням природного  середовища.       

    ОБ’ЄКТ     РОБОТИ:  Водні   ресурси  Волинської  області.

    ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ: оцінка використання, та аналіз стану  використання   і  охорони   водних  ресурсів.

   МЕТА РОБОТИ: Державний   контроль,  вдосконалення  структури  управління   водним  господарством   Волинської   області.

1. Запровадження  системи  екологічного   страхування.
2. Еколого-економічні  проблеми   водокористуванн.: досвід  міжнародного співробітництва.
3. Запроваждення  технологічних  розробок   у  водогосподарську  практику.
4. Правові  аспекти  охорони  та  використання  водоохоронних  ресурсів.

 РОЗДІЛ  І. Потенціал  водних  ресурсів водокористування  на місцевому та  регіональному рівнях.

   Потенціал водних ресурсів дуже обмежений. Загальні запаси її водних ресурсів у середній за водністю рік становлять 94 млрд. м3.Запаси  водних ресурсів  на душу населення в такий же рік дорівнює  близько 1,7 тис.м3 а у маловодний рік – 1 тис. м3.

     Усі води( водні  об’єкти) на території України  становлять її водний фонд. До  нього  належать:

      а) поверхневі  води:природні водойми  (озера); водотоки (річки,струмки); штучні водойми (водосховища,  ставки) і канали; інші водні об’єкти;

      б) підземні  води та джерела;

      в) внутрішні   морські води та  територіальне  море.

    І.1. Водні  об’єкти  України   та місцевого  значення.

  Усі водні  об’єкти   поділяють на  об’єкти  загальнодержавного  і  місцевого  значення. До  водних  об’єктів загальнодержавного  значення належать:

       а) внутрішні   морські води  та  територіальне   море;

       б)  підземні  води, які  є джерелом  централізованого  водопостачання;

       в)  поверхневі  води ( озера, водосховища,річки,  канали), що знаходяться і використовуються  на території більш як однієї  області, а також  усі їх  притоки;

       г)  водні  об’єкти в межах територій  природно-заповідного фонду загальнодержавного  значення,а також віднесені до  категорії лікувальних.

       До водних  об’єктів місцевого значення  належать:

        а)поверхневі  води , що знаходяться і використовуються  в межах однієї області і  які не віднесені  до водних  об’єктів  загальнодержавного значення;

      б) підземні  води, які не можуть  бути  джерелом  центрального постачання.

      Води (водні  об’єкти) є включно власністю   народу України і надаються  тільки в користування. Народ  України здійснює право  власності   на води (водні об’єкти) через  Верховну  Раду України, Верховну  Раду  Автономної  Республіки  Крим і  місцевої Ради  народних  депутатів.

     Окремі повноваження  щодо  розпорядження водами (водними   об’єктами ) можуть  надаватися  відповідним  органам  державної   виконавчої  влади.

     Використання  вод  в Україні  здійснюється  з  метою  задоволення питних, побутових, лікувальних, курортних,  сільськогосподарських, транспортних  та

Інших державних і громадських  потреб.

      Водокористувачами   можуть  бути  підприємства, установи, організації та

Громадяни  України, а  також  іноземні  юридичні та фізичні  особи, особи  без

Громадянства, які здійснюють забір  води  з водних об’єктів, скидають  в них зворотні  води або  користуються  водними  об’єктами.  У процесі водокористування всі  повинні  дотримуватися  вимог  законодавства  щодо

Збереження  якості  водних  ресурсів, їх  водності, а  також  впроваджувати наукові   та технічні  заходи, що забезпечують  комплексне, раціональне  використання  вод  та  їх  охорону.

РОЗДІЛ  ІІ. ОЦІНКА  ВИКОРИСТАННЯ  ВОДНИХ  РЕСУРСІВ.

     Для визначення   стратегії  управління  водокористування  і  контролю за  станом  природних   водних  ресурсів   необхідна   достовірна  регіональна оцінка  ступеня  водозабезпеченості  населення  і народного   господарства,а також  інтенсивності   експлуатації    цих  ресурсів. Для  такої оцінки   потрібно  попередньо проаналізувати  інформацію  про  облік  використання  вод і водний кадастр, який  включає: одержання   розрахункових   узагальнених  показників концентрації   водовикористання,установлення  закономірностей  розподілу водогосподарських   показників  у  часі і у  просторі , а  також  типових  співвідношень  між  різними   показниками.

       Розрахунок  відповідних показників  використання  води і водних ресурсів дозволяє  кількісно виразити  основні   процеси  взаємообумовленості  різних водовикористань  і  вплив  їх  на  водні ресурси.

2.1.Аналіз стану використання і охорони водних ресурсів.

Аналіз стану використання  і охорони водних ресурсів – один з найбільш діючих засобів контролю в системі еколого-економічної  оцінки і підвищення рівня водокористування. У цьому плані  важливими завданнями є  систематичний контроль за дотриманням  норм водокористування пошуки резервів  економії  води і їх мобілізації  ,вивчення узагальнення і поширення  досвіду раціонального водокористування  передовими підприємствами, виявлення  факторів,що  сприяють  раціональному  і охоронному  режиму водокористування.

Одним  із  найбільш  об’єктивним  економічних показників технічного рівня водокористування  є витрата води  на  одиницю  кінцевої продукції .

      Аналіз  водомісткості  дозволяє встановити   сучасний  стан  територіально-галузевого  водокористування і розробити   наукові прогнози  на  перспективу. 

     Тенденціями   змін  показників водоспоживання  можна  при  видачі  дозволу  на  спец водокористування, виявлення   резервів  економії  води  і   підвищенні ефективності  водокористування, уточненні  нормативів. Показник  водомісткості  продукції   відіграє    суттєву  роль  при   плануванні  розміщення  і  розвитку продуктивності  сил  залежно від водо забезпечення  території.

     Найбільш  загальним   економічним  показником  стану   водного  господар -

ства  може  бути  витрата  води  на  одиницю  валового  суспільного  продукту чи національного  доходу.

     У середньому  для України  водоємність валового   суспільного продукту і національного   доходу характеризується  величинами  відповідно  0,108 і 0,277м 3 грн.  Як  видно  з  таблиці,  водоємність  суспільного   виробництва і національного  доходу змінюється  в  значних   межах  по  адміністративних  областях  країни. Якщо витрати  води на одиницю валового суспільного   продукту в Чернівецькій обл.. становлять  0,027, а  в  Волинській  обл..0,041,то в Запорізькій  обл.  вони  досягають 0,313 , а у   Херсонській  0,285 м3. У цих же  областях висока водомісткість  національного  доходу. Разом  з цим близько 30% національного  доходу  отримується в Дніпропетровській,  Харківській,Київській областях; тут  споживається 39% використаної  води  в країні, але водомісткість національного  доходу в цих областях в  середньому лише на 12%  вища  загальнодержавної  величини. Відзначимо,що найбільший  показник водоємності національного доходу характерний для  областей  на  території яких розміщені такі водомісткі галузі, як електроенергетика та рослинництво.

Для оцінки  впливу  структурної  організації  виробництва на  водоємкість валового  суспільного  продукту доцільно  зупинитися  на  динаміці  водоємкості  галузей  народного господарства України  і територіальних(міжобласних)  змінах  питомого  водоспоживання в  промисловому  і   сільськогосподарському виробництві.

Найбільш  водомісткою  галуззю  є  електроенергетика,  де  об’єм  використаної

води  становить 64%  всього промислового  водоспоживання. Питома  водоємкість  промислового  виробництва, як  по об’єму повного водоспоживання, так і використаної свіжої води  знижується  під  впливом впровадження  досягнень НТП  в техніці  ви користування укруплення одиничних  потужностей  водо споживчого  обладнання  в промисловості, підвищення  продуктивності  праці та  інших  організаційних факторів.

     Необхідно   відзначити, що досі  ще  повільно  розвиваються  системи багаторазового  використання  забруднених  відпрацьованих  вод поступаючись першості  і  включенню  в обіг нормативно  чистих  вод. Така  тенденція   знижує водоохоронний  ефект   промислового  водокористування.

    При  визначенні  водоємності  промислової   продукції  слід  врахувати  подачу води  із  зворотних   і повторно-послідовних  систем, об’єм  води яких на сучасному   рівні  порівнюємо  з  місцевими   ресурсами України, коли водомісткість  була  вищою  середньо багаторічних  значень. При  цьому доцільно  розглянути  технологічні  водоспоживання  для  випуску  продукції.

 2.2.  Територіальні  зміни  водомісткості продукції  в основних галузях.  

 Територіальні  зміни   повного  водоспоживання в  загальному  по промисловості   характеризуються   більш  високим   показником  у тих  адміністративних  областях, де переважно  розвинуті  енергетика, металургія, хімічна  і нафтохімічна  промисловість.

     При  транспортуванні   води  на  промислові  підприємства  найбільший  об’єм витрат. Показник  питомої  витрати  свіжої  води  знаходиться  в прямій  залежності  від рівня  розвитку  систем  багаторазового  використання  води: чим  коефіцієнт  водо  обігу   вищий,  тим  менша  питома витрата свіжої води.

      Як відомо,в  практиці галузевого планування  водокористування з урахуванням  конкретних місцевих умов застосовуються  індивідуальні норми, котрі, на думку спеціалістів галузі, мають деякі недоліки. Зниження чи підвищення розрахункових нормативів може бути обумовлене тим,що на одних станціях застосовуються додаткові заходи щодо скорочення витрат і безповоротних втрат води за рахунок зменшення випаровування,фільтрації і неповернення конденсату споживача тепла,а на інших електростанціях низький рівень експлуатації,не впроваджують досягнення НТП. Свідченням цього служить те,що на ТЕС в системах водопостачання з високим рівнем водо обігу можуть спостерігатися значні зміни витрат води на одиницю виробленої електроенергії.

       В галузі  є підприємства,де рівень зворотного  водопостачання більше 87%,що свідчить  про можливість їх переводу  на безстічний режим роботи.

       Низький  коефіцієнт водо обігу характерний  для добувних підприємств,що пояснюється  відсутністю методів обезсолення  і підготовки для повторного  використання шахтних вод,а також  утилізації хвостів флотації.

       У хімічній  і нафтохімічній промисловості  звітність про водокористування  здійснюється на 176 підприємствах.  На 31 об’єкт припадає 80% всього об’єму  водоспоживання в хімічній і  нафтохімічній промисловості.

       На деяких  підприємствах,які випускають однойменну  продукцію,величина поточних витрат  свіжої води на одиницю виробленої  продукції має різні значення. Аналіз причин,які пояснюють цю  різноманітність структури норм  однойменних видів продукції,дає  можливість вишукувати резерви  економії води в процесі виробництва.

       Машинобудівні  підприємства внаслідок переважного  розміщення в містах,як правило,споживають  воду питної якості,що в загальному  об’ємі використаної води становить  64%, в тому числі на виробничі потреби витрачається 33%, з них 23%- із міських водопроводів.

      У процесі  виготовлення різноманітних машин  і обладнання воду використовують  у різних операціях,до яких  треба віднести відливку, обезжирювання, травлення, нанесення хімічних, гальванічних і лакофарб них покрить,охолодження за допомогою емульсій,змащування при прокаті і пресуванні і т.д. Стічні води таких виробництв характеризуються вмістом слабо розкладних,поверхнево-активних солей,важких металів і інших сполук.

      Витрати   свіжої  води  на виробництво   товарної  продукції в промисловості  будматеріалів скоротились з 41 до 38 тис.грн. Найбільші їх  величини  спостерігаються у Волинській, Рівненській, Київській областях – від 50 до 91/  тис.грн.

     Незначні  об’єми  води  витрачаються  на виробництво   продукції легкої промисловості:   по загальних   технологічних   витратах – 3,3, а  по  свіжій  воді- 6 / тис.грн. Разом з тим у Волинській  області свіжої води  витрачається  у 2-3 рази  більше, ніж в середньому  по  Україні.

    У  харчовій  промисловості  питоме  споживання  свіжої  води  зменшилось  з  24 до 21 / тис.грн. Значних коливань  питомого  споживання  води  в галузі по областях  не  спостерігається.

    Таким  чином,  результати  аналізу  динаміки  водомісткості  промислової   продукції  дозволяють  зробити   висновки  про те,  що  в   країні  є  резерви  для   підвищення  ефективності  водокористування  і  скорочення  питомих  витрат  свіжої води. Недостатні  темпи   водо збереження  в   значній   мірі  є  наслідком економічної  незацікавленості   водокористувачів  у  зниженні  водомісткості  промислового  виробництва. 

     Встановлені   ліміти  використання  води  повинні   формуватись   на  базі  економічного  стимулювання  поетапного  зниження  водоємності  продукції.

    Одним   із  важливих  принципів    організації   принципів  організації раціонального   аграрного водокористування є   інтенсифікація  використання водних  ресурсів у  сільськогосподарському  виробництві, зокрема  в   зрошувальному  землеробстві, тобто   зниження  водомісткості  продукції,  одержання  все більшої   кількості продукції  з розрахунку  на одиницю  витрачених водних  ресурсів.

    Сільське  господарство  характеризується  великою  територіальною  диференціацією за рівнем  водоспоживання   і водомісткості  аграрного  виробництва. Враховуючи  обставини,  всі  області України за  витратами води з розрахунку  на 1 м2   сільськогосподарських   угідь, поділено на  чотири  групи.

   Волинська  область    увійшла  до  четвертої  групи   найбільш  багато численної, з  низьким  рівнем  аграрного   водоспоживання.

    Диференціація   витрат  водних  ресурсів  на  потреби  сільського  населення

(сільгоспводопостачання) по  групах  областей  відносно  середньо  державного рівня  характеризується  наступними  даними. З розрахунку  на  одного  сільського  жителя    використовується  води  в четвертій   групі  областей – на  20 та 30  %  її  менше, ніж в середньому  по  Україні..

     При  аналізі   територіальних  змін  питомого  аграрного  водоспоживання необхідно  виділити  таку  закономірність: а разі  витрати  води  на  одиницю валової продукції сільського  господарства  є в декілька  разів  більші, ніж на одиницю   площі. Це  зумовлене в основному,  неоднаковим розвитком зрошувального  землеробства та регіональними  особливостями  спеціалізації  сільськогосподарського  виробництва,  а також технічним  рівнем  водогосподарських  систем.

     Прийняті в  даній роботі  методи  територіального   узагальнення  та  аналізу   статистичних  даних  про   водоспоживання  в  розрізі   областей  та  природних  зон   країни  можуть служити  основою   для  розробки  наукових  прогнозів   на  перспективу, виявляти резерви  для   економії водних ресурсів  та підвищення  ефективності  водокористування. При  цьому   доцільно  використовувати  дані  про  зміни  метеорологічних   умов, які  в  значній   мірі  визначають  характер  сільськогосподарського  водокористування.

      Таким   чином  зроблений  аналіз  водомісткості  промислової   та  сільськогосподарської  продукції   показав, що її  показники   в  багатьох  галузях народного  господарства  країни  відображають  більш високий  рівень  раціональності  водокористування, ніж  загалом   по  країні , та  носять більш  прогресивний характер  у порівнянні  з  рекомендованими  збільшеними   нормами. Разом з  тим   ретроспективний  аналіз та  оцінка  сучасного  стану водокористування  дозволяє  зробити  висновок, що  в країні  є  значні резерви  для  економії  води, зниження   безповоротних  витрат, інтенсифікації  впровадження  систем, багатократного  використання  води,удосконалення   систем водопостачання  та інше.

      Використання  на практиці  планування  водогосподарської   діяльності показників  водомісткості   продукції  має  важливе   значення при   удосконаленні   нормування  водоспоживання . Вони  є  основою   для  розробки  заходів щодо підвищення  соціально-економічного  рівня водокористування, який  передбачає  зниження  виснаження  водних  ресурсів  при  дотриманні  вимог   водо забезпечення  основного  технологічного  процесу.  Аналіз  динаміки територіально-галузевих   змін  фактичної  водомісткості    дозволяє  обґрунтувати  норми   оцінки  більш  високого  рівня   прогресивності.  Останні

Розробляються  з  урахуванням  кращих  досягнень  вітчизняних  та  зарубіжних підприємств  у  вдосконаленні  технологічних  процесів, обладнання, систем  водопостачання  та  каналізації,  а  також   з  врахуванням   водо забезпечення  територій   та  вимог  охорони  водних  ресурсів.  Досягнення  в  сучасних  умовах  оптимальних  норм  оцінки  свідчать  про  максимально  можливі  рівні ефективності  водокористування.

    РОЗДІЛ  ІІІ.  ОСНОВИ  КОМПЛЕКСНОГО  ВИРІШЕННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИХ  ПРОБЛЕМ  ВОДОЗАБЕСПЕЧЕННЯ  НАСЕЛЕННЯ  І  ГАЛУЗЕЙ   ЕКОНОМІКИ.

    Нині  неможливо   знайти  таку  галузь  народного  господарства, в якій  можна   було б використати  повноцінний   замінник  води. Зростання  масштабів   антропогенного  впливу  на  водні   джерела  обумовило  необхідність  вирішення  на  якісно  новому  рівні  комплексної   проблеми  збереження і  відновлення   екологічної  рівноваги   природних   водойм  в  умовах  подальшого  розвитку  продуктивних  сил.

    Сучасний  стан   соціально - економічного  розвитку  суспільства  потребує не  тільки   значного  збільшення  продовольчого   уже  в  найближчі роки,  а  й суттєвого  оздоровлення  навколишнього  середовища, раціонального   використання  й  економного   витрачання   водних ресурсів.

    Основна  увага   повинна  приділятися   зниженню  скиду  забруднюючих  речовин,  а  також   скороченню  до  мінімуму невиробничих  втрат   води,  що  буде  сприяти   попередженню  кількісного  і   якісного  виснаження  водних  ресурсів,  підвищенню  водозабезпеченості   і  зниженню  соціально-економічної  напруги. 

     Проблема  раціонального   використання  водних ресурсів, як  частина  загальної  проблеми  носить  багатоаспектний  характер. З однієї  сторони, раціоналізація  використання  будь-яких видів   ресурсів  передбачає  удосконалення     в  першу чергу, планування  і управління  цим видом   господарської діяльності – технічний  напрямок  вирішення  проблем.  З другої – прийняття планово-управлінських  рішень повинно  базуватись  на знанні умов  формування  цих  ресурсів. Такий  напрямок  носить природний  характер.

      Нерівномірність   розвитку  водних  ресурсів  на    території  держави, відмінність   регіональних  рівнів  антропогенного  навантаження на  водно ресурсний   потенціал вимагають  регіонального   підходу  до  встановлення  рівнів  споживання. Це  дає   можливість  диференціювати  ступінь   напруженості  водогосподарського  балансу  території  країни, виділити  кризові  регіони,  здійснити  регіональну  диференціацію   заходів, щодо  оптимізації   водогосподарської  діяльності  й  екологічного  стану  водних  джерел  звідси,  оптимізацію водокористування  доцільно формувати  в  межах  річкових басейнів або  водогосподарських   комплексів, під якими розуміють  сукупність водо споживачів  і водогосподарських споруд, що  об’єднані  загальним джерелом води.

       Складний  стан  з ресурсами  прісних   вод у багатьох районах,  прогресуюче   забруднення  рік  і водойм  обумовлюють необхідність  пошуку  нових способів економії  води, удосконалення  технологічної   очистки  стічних  вод, широкого  використання  нетрадиційних   джерел  водо забезпечення.

     Основними   показниками  рівня  водозабезпеченості   території  є об’єм сумарного   і  місцевого   стоку  на  1м2 площі.  Райони  Полісся   займають  друге  місце  за  рівнем  водозабезпеченості . На  цій території  формується  стік багатьох крупних рік  України: Дніпра, Прип’яті, Десни   та  їх приток. Більше 60% всього  стоку Дніпра  формується  вище  Києва,тому тому  проблема  раціонального  і  науково  обґрунтованого  природокористування  набуває   особливо  важливого   значення,  оскільки  порушення  природних  умов у цьому   регіоні   може  мати  суттєвий  вплив  на  кількісні  і  якісні  показники природних  вод. Крім  того, значному  техногенному  навантаженню  були піддані  поверхневі  і   підземні  води  внаслідок   катастрофи  на  Чорнобильській  АЕС. Все це  ускладнює  використання  водних  ресурсів  у народному   господарстві, зокрема  в  сільському  і комунальному.

    Питання  раціонального   використання  і    охорони   водних  ресурсів дуже  актуальні  для  Волинського  Полісся   де в останні  роки  була  проведена  широкомасштабна   осушувальна  меліорація  земель, зросла питома  вага промислового  виробництва  і отримало подальший   розвиток комунальне  господарство. Розвиток  осушувальних  меліорацій  впливає  на  водність  річок  і якість води, що необхідно   враховувати в прогнозах розвитку  і розміщення  продуктивних  сил.

    Раціональне   водокористування  й охорона природних  вод  у межах Волинського   Полісся  можуть  бути  здійснені   при  умові  басейнового   принципу, при  якому за  основу  потрібно брати  водозбірну  площу  ріки або групи річок,  межі яких одночасно сполучаються  з  територіальними  одиницями,  зв’язаними  з плануванням   виробництва  і використанням   у промисловості,сільському господарстві  і населенням. 

      Водокористування  в житлово-комунальному  господарстві, де непродуктивні  втрати  води  досягають  30%,а інколи і 50 %,  потребує суттєвого  вдосконалення.  Нераціональні витрати  води  певною мірою пов’язані  з  технічними  причинами.  Крім  того  неекономні  витрати   води населенням  обумовлені  необґрунтовано  низькими  тарифами  і відсутністю квартирних лічильників.  Забезпечення  споживачів  водовимірювальними  приладами, а також  заміна  водозбірної  техніки  і   сантехнічного  обладнання на  більш  економне дасть  можливість  знизити  втрати  води при  транспортуванні  в будинках  до 20% від загальної водо подачі  по водопровідній мережі.

     При прогнозуванні   вкрай необхідний    принципово   новий  підхід  до перспективного   планування   відтворення  і  використання  водних  ресурсів.

В умовах становлення  ринкових  відносин  необхідний  пошук   нових  форм

Державного  і  ринкового  регулювання. Як  показує    світовий  досвід,у жодній країні світу  держава  не  може  взяти  на  себе  тягар  витрат  на   водоохоронні

Потреби -  необхідне   ще й об’єднання  капіталу  недержавних  структур.

      У Водному  кодексі України передбачені  економічні заходи щодо забезпечення  раціонального використання,охорони  і відтворення водних ресурсів,які  передбачають:

      - видачу  дозволів на спеціальне водокористування;

   -  встановлення  плати  і розмірів платежів  за  збір  води   і  скидання  забруднюючих  речовин;

  -  надання  водокористувачам  податкових, кредитних  та інших   пільг  у разі впровадження  ними  енергоресурсозберігаючих   технологій, здійснення  відповідно  до  законодавства   інших   засобів, що зменшують  негативний  вплив  на  води;

    -  відшкодування   у  встановленому  порядку   збитків, заподіяним водним об’єктам  у разі порушення  вимог   законодавства.

    Платежі  за  збір  води  з водних  об’єктів  загальнодержавного  значення зараховуються   до  Державного  бюджету  України   у  розмірі 80%, до бюджетів  областей 20%, а платежі за  збір  води  місцевого  значення в повному  обсязі зараховуються  до  місцевих  бюджетів  відповідних  Рад.

    Останнім  часом  наукова  думка  зосереджується  на  розробці  моделей  стабільності   екологічної  ситуації.  Мабуть,  сама  по  собі  ця  ідея  конструктивна,але   вона   може  працювати  лише  при  наявності  механізмів, які забезпечують  певну  стабільність, яких  на жаль ,  поки  що не  існує  ні в соціальній  і  господарській  практиці, ні в  наукових  проектах.

    Радикальна  перебудова  водогосподарської  діяльності  потребує  нової, гнучкішої   і ефективнішої  системи  управління  за  територіально - галузевим   принципом  на  основі  тісної  взаємодії  економіко-правових  і  нормативних методів   регулювання  водокористування.

    Водні  ресурси   є суспільним  благом, тому  уряд  повинен  заохочувати  збереження   природних  вод  через   широкий  набір  засобів   економічного регулювання. У   тій  мірі, в якій   можливо   забезпечити  поліпшення  якості  навколишнього середовища  шляхом  зміни  поведінки  споживачів  і виробників,  ці засоби  можуть  включати:  адміністративне  регулювання   і правову  систему, моральне  переконання, субсидії  і податки  на  користь  охорони вод   та інші  заходи  в галузі  видатків.  Виникає  також   потреба  у виправленні   невдалих політичних  рішень,які  призвели до  реалізації заходів,що  завдали  шкоди  водним  системам.