Ефективність виробництва зерна

ЗМІСТ 
 

ВСТУП 

РОЗДІЛ 1 Теоретичні основи аналізу ефективності:

1. Сутність та види ефективності;…………………………………….6
2. Основні показники ефективності та їх аналізу…………………   15

РОЗДІЛ 2 Аналіз  фінансово-економічних  умов господарства:

1. Аналіз природно-кліматичних умов, розміру та спеціалізації підприємства;…………………………………………………………..21
2. Аналіз забезпеченості і рівня використання ресурсів підприємства;………………………………………………………….24
3. Аналіз показників фінансового стану………………………….…29

РОЗДІЛ 3 Аналіз ефективності виробництва продукції зерновиробництва в сільському господарстві:

1. Аналіз валового виробництва;…………………………………..33
2. Аналіз собівартості продукції;……………………………………40
3. Аналіз грошової виручки, прибутку, рентабельності продукції переробки;……………………………………………………………….43
4. Шляхи підвищення ефективності переробки зерна…………………………………………………………………......45

ВИСНОВКИ 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 

ДОДАТКИ 
 

ВСТУП 
 
 

Для України  нарощування виробництва зерна  має стратегічне значення для  підйому національної економіки, тому що при успішному його розвитку створюються умови для подолання кризового стану ряду суміжних галузей. Але за останні роки його обсяги постійно скорочувалися. В 1999 році було отримано всього 24,6 млн. тонн зерна, тоді як критична межа виробництва складає 31,6 млн. тонн. Отже, підвищення рівня ефективності виробництва зерна є найважливішим завданням, від рішення якого залежить продовольча безпека країни. Розв'язання його повинно здійснюватися не тільки на державному, але й на регіональному рівнях, де вирішуються питання забезпечення населення продуктами харчування.

     Виробництво і реалізація зерна для сільського господарства Миколаївської області має особливе значення тому, що зернова галузь є провідною для абсолютної більшості сільськогосподарських підприємств. Тому необхідним є всебічне вивчення тенденції розвитку зернової галузі в регіоні, економічної ефективності виробництва зерна і визначення основних напрямків її підвищення.

     Питаннями підвищення економічної ефективності виробництва зерна займається велика група науковців. Значний внесок у розвиток науки в галузі зернового виробництва, підвищення його економічної ефективності внесли С.С.Бакай, О.Г.Білозерцев, Ю.Д.Білик, В.І.Бойко, П.І.Гайдуцький, В.А.Кадієвский, М.Ю.Коденська, М.Г.Лобас, П.Т.Саблук, В.Ф.Сайко, В.П.Ситник, Л.М.Худолій, О.М.Шпичак і багато  інших. Ними розроблені стратегічні аспекти зміцнення зернового виробництва в країні, структурної перебудови галузі, підвищення економічної ефективності використання земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів, ціноутворення, формування і функціонування ринків зерна.

     Однак питання підвищення економічної  ефективності виробництва зерна  на рівні регіонів вимагають подальшого наукового обґрунтування і практичного  вирішення.

     Теоретична  і практична значимість цієї проблеми обумовила вибір теми курсової роботи та її актуальність.

     Основна мета роботи полягала у виявленні  на підставі всебічного системного аналізу  основних проблем розвитку сучасного  зернового господарства та обґрунтуванні  організаційно-економічних заходів  з підвищення його ефективності. Мета дослідження обумовила постановку і шляхи вирішення наступних завдань:

1.уточнити сутність економічної ефективності виробництва зерна;

2.визначити тенденції змін, які відбулись у зернопродуктовому підкомплексі;

3.визначити найважливіші фактори і механізм їх впливу на рівень економічної ефективності виробництва зерна;

4.визначити резерви підвищення ефективності зернового виробництва за рахунок його інтенсифікації та поліпшення якості зерна.

     Предметом дослідження є методичні й  прикладні аспекти проблеми підвищення економічної ефективності та тенденції розвитку виробництва зерна в умовах ринкової економіки.

     Об’єктом  дослідження обрано приватно орендне  підприємсто «Вікторія» (далі ПОП «Вікторія»). При дослідженні використано дані статистичних звітів за 2008-2010роки. Досліджуючи дану тему були використані аналітичні та статистичні методи.  
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1  

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІ 
 

1.1  Сутність та види ефективності 
 

     Основною  метою економічної стратегії  розвитку агропромислового комплексу України є неухильне піднесення матеріального рівня життя населення. Досягнення цієї мети вимагає насамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому основне завдання сільського господарства полягає в забезпеченні подальшого зростання і сталості виробництва для повнішого задоволення  населення в продуктах харчування і промисловості – в сировині.

     Проблема  підвищення економічної ефективності агропромислового виробництва – визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства на сучасному етапі розвитку економіки України.

     Ефективність  виробництва, як економічна категорія, відображає дію об’єктивних економічних  законів, що проявляються в подальшому зростанні результативності виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних її вкладень на одиницю корисного ефекту.

     Як  економічна категорія, економічна ефективність дуже тісно пов’язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення нашої країни. Тому підвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу з подальшим задоволенням потреб виробників галузей, а також суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

     Сільське  господарство має свої відмінності. Так, наприклад, в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливе місце відводиться землі – головному засобу виробництва. Отже, оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві, а саме в рослинництві завжди стосується і співвідноситься до земельної площі, а в тваринництві – до продуктивності худоби.

     Економічна  ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання  максимальної кількості продукції  з 1 га земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах коштів на виробництво одиниці продукції. Також в ефективності сільського господарства відображається якість продукції, а також здатність її задовольняти певні потреби споживача. Але при цьому для підвищення якості сільськогосподарської продукції потрібні додаткові затрати живої і уречевленої праці. [20].

     Сільське  господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення їх використання є одним з найважливіших завдань, вирішення якого сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат об’єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються [23].

     Підвищення  економічної ефективності забезпечує зростання доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення  виробництва, підвищення оплати праці, та поліпшення побутових і культурних умов працівників галузі.

     Підвищення  ефективності сільського господарства має народногосподарське значення і є важливою передумовою прискорення розвитку агропромислового комплексу і подальшого підвищення результативності функціонування економіки України.

     Економічну  ефективність виробництва можна вивчати на різних рівнях. Тому виділяють: народногосподарську економічну ефективність; економічну ефективність сільськогосподарського виробництва; економічну ефективність виробництва окремих культур, видів продукції; економічну ефективність окремих агротехнічних заходів, впровадження досягнень науки і передової практики [20].

     Вихідним  критерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного  доходу з розрахунку на душу населення  при найменших затратах живої  і уречевленої праці.

     Основний критерій економічної ефективності висвітлює головну мету виробництва і може використовуватись на всіх рівнях.

     Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції потрібно визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів, необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. Відповідно, економічну ефективність сільськогосподарського виробництва вивчають до вимог економічних законів, які його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.

     Розвиток  сільського господарства, в галузі рослинництва здійснюється на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, зокрема використання нових систем машин, високопродуктивних культур, мінеральних добрив, гербіцидів тощо. Особливе значення також має хімізація сільського господарства, що є важливою умовою впровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур.

     Проблема  підвищення ефективності загального виробництва  є основою розвитку на сучасному  етапі.

     Необхідність  визначення ефективності будь-якої галузі народного господарства, в тому числі і зернового виробництва, об’єктивно випливає з можливості досягти при визначеному напрямку науково-технічного прогресу, великої економії засобів і праці. Це особливо важливо в умовах обмеженого розміру ресурсів, так як, чим ефективніше в масштабах країни будуть використовуватись наявні ресурси, тим ширше будуть задоволені його потреби в різних видах продукції.

     Одним з найважливіших напрямків підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є його інтенсифікація на основі постійного удосконалення  господарського механізму, який формується на суттєво новій ринковій мотивації до праці.

     Інтенсивний тип розширеного відтворення  в умовах становлення та розвитку ринкових відносин має принципові особливості. Основним критерієм економічного розвитку стає не кількісне збільшення факторів виробництва, а суттєве зростання ефективності виробництва на основі максимальної економії не тільки життєвої, але й уречевленої праці. Визначальним показником інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі стає не просто збільшення обсягів виробництва продукції, а випереджаючі темпи зростання кінцевих результатів в порівняні з витратами. Ринкова економіка вимагає становлення соціально орієнтованого підприємництва. Саме такі відмінності зумовлюють вияв нових тенденцій і закономірностей інтенсивного типу розширеного відтворення вимагають концепції інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на одиницю продукції.

     Підвищення  ефективності зернового господарства пов’язане з впливом на його розвиток великої кількості факторів: хімізація, меліорація, виведення нових сортів, підвищення загальної культури землеробства. В зв’язку з тим, що перелічені фактори не рівнозначні по ступеню впливу на збільшення виробництва зерна і потребують різних розмірів капіталовкладень та поточних затрат, важливо, куди будуть спрямовані ці капіталовкладення.

     Труднощі  у визначенні економічної ефективності основних факторів, які впливають  на ріст урожайності зернових культур, на відмінну від виявлення економічної  ефективності різних варіантів проектних  рішень в промисловості, коли головне завдання полягає у виборі більш ефективного варіанту, визначення групи показників, полягає в тому, що тут головне завдання встановлює найбільш правильне відношення факторів у комплексі з урахуванням економічної ефективності кожного із них.

     Зернопромисловий  комплекс являє собою досить складну  структуризовану структуру, в яку, крім зернового господарства, входять  борошномельна, круп’яна, комбікормова, хлібопекарська та інші галузі промисловості. Тому концепція його розвитку передбачає модернізацію всіх галузей і складових, удосконалення економічних і технологічних зв’язків між ними, їх збалансований розвиток, кооперування виробництва, використання найновіших технологій, збільшення асортименту і поліпшення кінцевої продукції, підвищення економічної ефективності її виробництва і зниження цін на неї.

     В умовах переходу економіки України  до ринкових відносин ефективність виробництва  зерна визначає його конкурентноздатність, як на внутрішньому, так і на зовнішньому  ринках, тобто здатність до розширеного відтворення, зростання обсягів виробництва, збільшення кількості робочих місць, підвищення заробітної плати працівників та інше. У цілому ефективність – це соціально-економічна проблема, позитивне вирішення якої зумовлює розвиток продуктивних сил і стан суспільства.

     З цією метою розроблено ряд напрямків, що спрямовані на підвищення економічної  ефективності зернового виробництва  і передбачають збільшення виробництва, поліпшення якості зерна, забезпечення більшої сталості зернового господарства, ефективного використання його виробничих ресурсів. Основним напрямком подальшого зростання зернового господарства є інтенсифікація зерна на основі внесення оптимальної кількості органічних, мінеральних добрив, розширення посівів високоврожайних  сортів і гібридів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних та індустріальних технологій, застосування прогресивних форм організації і оплати праці з урахуванням кінцевого результату.

     Велике  значення має внесення оптимальних  доз мінеральних добрив, які в  конкретних природнокліматичних та економічних умовах забезпечують  найбільш повне використання потенційних можливостей високоврожайних сортів і гібридів зернових культур. Так, при комплексному поєднанні добрив з іншими заходами існує реальна можливість одержати урожайність озимої пшениці до 50-60 ц/га (середня урожайність озимої пшениці по Україні становить 30 ц/га).

     В останні роки в АПК різко скоротилося  застосування органічних та мінеральних  добрив. Скорочення застосування добрив призвело до різкого зниження урожаїв польових культур. А тому збільшення норм внесення добрив  і доведення їх до оптимального рівня є актуальним питанням для сільськогосподарських товаровиробників.

     Одним із шляхів підвищення ефективності виробництва  зерна є виведення і впровадження в господарствах високоврожайних сортів і гібридів, стійких проти хвороб і придатних для вирощування на зрошуваних землях. Особливого значення у цьому зв’язку набуває поліпшення селекції і насінництва зернових культур. Для прикладу: в економічно розвинутих країнах підвищення врожайності сільськогосподарських культур на 50% забезпечується використанням добрив, на 25% - поліпшенням обробітку ґрунту і на 25% - впровадженням високоврожайних і перспективних сортів.

     Отже, можна відмітити, що у підвищенні ефективності виробництва зерна  значне місце займає оптимізація сортового складу. Під оптимальною розуміють таку структуру посівів, при якій на кожному полі, відведеному під відповідну культуру, висівають сорт, що забезпечує найбільш повне використання потенціальної родючості ґрунту. Підвищення ефективності виробництва зернових тісно пов’язане також з технічним переозброєнням галузі

     Одним із напрямків підвищення економічної  ефективності виробництва зерна  є комплексна оцінка ефективності сівозмін з різним насиченням зерновими культурами. Існуючі недоліки в ціноутворенні не дають змоги правильно враховувати реальні витрати ресурсів, поза оцінкою залишаються природно-біологічні ресурси, які відіграють важливу роль у збільшенні виробництва зерна. Певні недоліки має вартісна оцінка показників економічної ефективності, так як сучасні порівняльні ціни не відображають фактичний рівень рентабельності. Тому поряд з агротехнічною та економічною потрібно проводити енергетичну оцінку, яка дає змогу виявити резерви підвищення ефективності з урахуванням енергозбереження.

     Узагальнені результати розрахунків енергетичної ефективності різних варіантів інтенсивних  сівозмін показують, що найвищий коефіцієнт енергетичної ефективності отримали в  зернопросапних сівозмінах з горохом  і одним та двома полями кукурудзи – 2,63 і 2,66. Цей показник був високим і в сівозмінах з 100% насиченням зерновими, в тому числі 33,3%-66,6% озимої пшениці, 33,3% ячменю та по 33,3% гороху. Проведені розрахунки свідчать про доцільність впровадження господарствами, що спеціалізуються на виробництві зернових колосових і зернобобових культур трипільних схем сівозмін: чорний пар – озима пшениця – цукрові буряки; горох – озима пшениця – цукрові буряки. Для господарств з круп’янозерновим виробничим напрямком кращими є сівозміни з 100% насиченням їх зерновими, в тому числі 33,3% гороху, 33,3% озимої пшениці та 33,4% гречки або проса.

     Інтенсифікація  зернового господарства неможлива  без комплексної механізації  виробництва зерна. Вона є основою  впровадження інтенсивних технологій вирощування зернових культур і забезпечує зростання продуктивності  праці при виробництві зерна. Забезпеченість господарства надійною системою машин дає змогу якісно і в оптимальні строки виконувати всі види робіт, що сприяє підвищенню врожайності зернових культур і значно зменшує втрати зерна.

     Комплексна  механізація – основна база підвищення продуктивності праці в зерновому  господарстві. Як показують підрахунки, запровадження всієї системи  машин дасть змогу зменшити затрати  праці до 0,67-0,09 люд.-год на 1 ц зерна [20].

     Комплексна  механізація передбачає виконання  всіх процесів механічними засобами при збереженні ручного управління машинами. Система машин, як сукупність різних видів техніки, яка забезпечує послідовне і безперервне виконання  робіт у виробничому процесі, є основою впровадження комплексної механізації сільськогосподарського виробництва, втілення найважливіших досягнень і тенденцій науково-технічного прогресу в сільському господарстві. Впровадження систем машин в усіх галузях, зокрема і в зерновій, має забезпечити збільшення виходу продукції при менших затратах праці і коштів на її одиницю, сприяти поліпшенню умов праці. При цьому треба враховувати зональні особливості сільськогосподарського виробництва і створювати сприятливі умови для життєдіяльності живих організмів.

     Важливим  напрямком підвищення економічної  ефективності зернового виробництва  є поліпшення якості зерна, особливо за рахунок сильних і твердих  сортів пшениці з високим вмістом  білка (15-17%) і клейковини (28-36%). Категорія  якість продукції включає в себе сукупність властивостей , що характеризують міру спроможності даної продукції задовольняти потреби споживачів згідно з її цільовим призначенням. Якість зернових культур має важливе значення, оскільки закупівельні ціни на зерно встановлюються з урахуванням його якості. Збільшення виробництва і поліпшення якості зерна сприяють підвищенню дохідності зернового господарства, а отже, і зміцненню економіки сільськогосподарських підприємств. Однак, складне економічне становище сучасного сільського господарства і, особливо, відсутність необхідної кількості мінеральних добрив, засобів захисту рослин призвели до зниження родючості ґрунтів і погіршення основних показників ефективного господарювання в рослинництві – урожайності та якості продукції. Тому на сьогодні постає питання: яким чином компенсувати те, чого не вистачає в ґрунті, і як стабілізувати урожайність та підвищити якість зерна? Одним із можливих шляхів часткової компенсації азоту є використання бобових культур, які не тільки підвищують родючість ґрунту, а й поліпшують його структуру. Це в кінцевому результаті позитивно впливає на рівень урожайності, якість зерна і деякою мірою знижує шкодочинність від хвороб та шкідників. В нинішній ситуації, коли не вистачає азотних добрив, одним із основних шляхів поповнення ґрунту азотом є використання азотофіксуючих систем або створення міжвидових агрофітоценозів. При цьому значно покращуються якісні характеристики зерна озимої пшениці. Так, вміст білка в зерні озимої пшениці, що висівались після посіву гороху, був на 1,28%, а після однорічних трав на 0,78% вищим, ніж в чистих, сирої клейковини – 4,3%, скловидність – 5,2% відповідно.

     Одним із шляхів підвищення економічної ефективності виробництва зерна є впровадження прогресивних форм організації і оплати праці. Підвищення рівня оплати стимулює особисту матеріальну заінтересованість у зростанні продуктивності праці і є реальною умовою збільшення виробництва продукції.

     Отже, на основі комплексного використання всіх факторів інтенсивного розвитку зернового господарства (комплексної механізації, внесення оптимальних доз мінеральних добрив, гербіцидів, впровадження високоврожайних сортів, використання якісного насіння та інше), формується інтенсивна технологія виробництва зерна. Вона передбачає виконання комплексу агротехнічних і організаційних заходів, спрямованих на одержання високих урожаїв. 
 
 
 
 
 

2. Основні показники ефективності та їх аналізу

     При оцінці економічної ефективності виробництва  зерна в господарствах і підприємствах  необхідно правильно визначити систему взаємопов’язаних показників, які повинні найбільш об’єктивно відображати її рівень. З цією метою широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники виходу продукції з урахуванням її якості, які є вихідними при визначенні економічної ефективності виробництва зерна.

     Система показників економічної ефективності виробництва зерна включає такі показники, як урожайність, продуктивність праці, собівартість, ціна реалізації, рівень рентабельності.

     Для одержання порівняних величин витрат і результатів обсяг виробленої однорідної і різнойменної продукції обчислюють у вартісному виразі. Найважливішими показниками, що характеризують обсяг виробництва зерна (результат) є вартість валової і товарної продукції господарства, на основі яких можна розраховувати чисту продукцію, а також прибуток.

     Система показників економічної ефективності виробництва зерна першого порядку  включає: урожайність – найважливіший результативний показник землеробства. Рівень урожайності відображає вплив економічних і природних умов, а також якість організаційно-господарської діяльності сільськогосподарських культур, її визначають на 1 га.

     Для зернових культур важливе значення має показник урожайності, що характеризує чистий збір на 1 га продуктивної площі, а також собівартість – індивідуальні витрати товаровиробника на одержання продукції

     Також існує система показників другого  порядку, яка включає: вихід кормових одиниць та перетравного протеїну на 1 га посіву, на 1 ц зерна, ціну реалізації, прибуток з розрахунку на 1 ц, рівень рентабельності.

     Кількісне співвідношення валового збору зерна  до понесених витрат на його виробництво  або урожайність до витрат на 1 га посіву визначають рівень економічної  ефективності виробництва зерна.

     Показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва розраховують і порівнюють за окремі роки або в середньому за останні три, п’ять років, які повинні характеризувати ефективність використання землі як основного засобу виробництва, рівень продуктивності праці, тобто ефективність використання трудових ресурсів, фондовіддачу і фондомісткість продукції, окупність виробничих витрат, рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва.

     Для дослідження економічної ефективності виробництва зерна користуються певними визначеними методами. Всі агротехнічні заходи, меліорація земель, вкладення коштів на придбання і застосування техніки, затрати праці, організаційно-господарське удосконалення роботи підприємства відбиваються в підвищенні урожайності та збільшенні валового збору урожаю.

     Отже, виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок, що найважливішими показниками в зерновій галузі є урожайність та валовий збір урожаю. Для оцінки даних показників використовують два види спостережень:

     по-перше, це поточне спостереження. Суть його полягає в безпосередній реєстрації фактів у міру їх виникнення. Прикладом такого спостереження може бути облік виконання робіт, облік виробництва продукції. За даними поточного обліку складають статистичну звітність, яку подають у формі укрупнених періодів – місяць, квартал, рік.

     По-друге, це періодичне спостереження. Періодичним  називають спостереження, при якому  факти реєструються не регулярно, через  певні проміжки (періоди) часу. Прикладом  такого спостереження може бути заключний  облік посівних площ, який проводять раз на рік після сівби ярих культур.

     Показники ефективності визначаються за двома  варіантами: співставлення валової  продукції з трудовими та матеріальними  затратами; співставлення чистої продукції  з трудовими та матеріальними  затратами.

     Виходячи  із завдань економічного аналізу ефективності сільськогосподарського виробництва для визначення економічної ефективності необхідно використовувати в комплексі різні економічні і статистичні методи.