Економічна сутність амортизації, її місце і значення у відтворенні основних фондів

ЗМІСТ

ВСТУП

Капітал, як фактор виробництва, являє собою фонди виробничого обладнання. Для того, щоб капітал приносив прибуток в процесі виробництва, необхідно постійно підтримувати його у первісному рентабельну стані, щоб його неминучий знос не завдавав шкоди комерційній діяльності підприємства.

З метою уникнення збитків і підтримання прибутковості капітальних фондів організація здійснює амортизаційні відрахування, що представляють собою грошові кошти, призначені для відшкодування зносу капіталу. Амортизаційні відрахування на повне відновлення капіталу виробляються з доходу, отриманого від реалізації створеної за допомогою капітальних фондів продукції. Причому, фактично амортизаційні відрахування включаються у вартість виробленої даними капітальними фондами продукції і являють собою перенесення вартості основних засобів, що зношуються, на вартість виготовленої продукції. Таким чином, амортизація – це процес відтворення капіталу. Чим швидше відбувається його відтворення, тим ефективнішою є комерційна діяльність організації. Це особливо актуально сьогодні у зв'язку зі стрімким науково-технічним прогресом, підвищенням наукоємності виробництва та скороченням життєвого циклу більшості капітальних фондів.

Актуальність дослідження пояснюється тим, що за останні роки так і не відбулося принципових змін в процесі технологічного переозброєння підприємств, а активізація процесів оновлення основного капіталу є одним з важливих чинників забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Одночасно в економіці спостерігаються вже нові кризові явища.

Методологічною основою курсового проекту є праці відомих вчених-економістів. Ряд аспектів формування та використання амортизаційних відрахувань, що розглядаються з позиції методів нарахування амортизаційних відрахувань розроблений в роботах таких вчених як Волков О.І., Заєць Н.Є., Василевська Т.І., Ільїн А.І., Поддєрогін А.М., Савицька Г.В. Нормативно-правові акти відображають досить істотну частину теоретичної бази формування та використання амортизаційних відрахувань підприємства, однак акцент у них зроблено на юридичні аспекти амортизації підприємства.

Методологічною основою дослідження в дипломній роботі є діалектичний метод пізнання, математико-статистичний, структурний і порівняльний види аналізу, методи економічного аналізу і синтезу, графічної інтерпретації, метод експертних оцінок. Необхідна для роботи глибина дослідження і достовірність висновків досягається за рахунок використання принципів діалектичної і формальної логіки, основними з яких є об'єктивність розгляду, всебічність, пошук протиріч.

У роботі зроблена спроба розробити нову амортизаційну політику підприємства з урахуванням необхідних для поступового розвитку підприємства вимог в галузі амортизації.

Метою даної роботи є розробка та обґрунтування амортизаційної політики підприємства ПАТ «Моготекс», для чого в роботі вирішені наступні завдання:

1. Визначити теоретичні основи амортизаційної політики;
2. Розкрити сутність амортизаційної політики;
3. Розглянути методи нарахування і відображення амортизації, що застосовуються в бухгалтерському та податковому обліку;
4. Виявити взаємозв'язок амортизаційної політики з фінансовими показниками роботи організації;
5. Розглянути шляхи вдосконалення оцінки амортизаційної політики.

Об'єктом дослідження в курсовій роботі є амортизаційна політика підприємства ПАТ «Моготекс».

Предметом дослідження є проблемні питання вдосконалення форм і методів формування і використання амортизаційних відрахувань на ПАТ «Моготекс», напрями вдосконалення амортизаційної політики підприємства.

Курсова робота складається з трьох розділів. Перший розділ присвячений вивченню теоретичних основ формування і використання амортизаційних відрахувань. У даному розділі виявляються функції і роль амортизаційних відрахувань у відтворенні основних засобів, вивчаються методи нарахування амортизаційних відрахувань, проводиться їх порівняння.

Друга частина курсової роботи присвячена аналізу сучасного стану формування і використання амортизаційних відрахувань на підприємстві, в рамках якого вивчається структура і тенденції зміни джерел фінансування капітальних вкладень в основних галузях народного господарства, а також досліджується умови формування та використання амортизаційних відрахувань на ПАТ «Моготекс».

Третя частина роботи присвячена виявленню проблемних питань вдосконалення форм і методів формування і використання амортизаційних відрахувань на підприємстві, в результаті чого пропонуються напрямки щодо вдосконалення амортизаційної політики підприємства.

Курсова робота складається з вступу, 3 розділів, 8 підрозділів та висновків.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ АМОРТИЗАЦІЙНИХ ВІДРАХУВАНЬ

Купуючи основний засіб, підприємство витрачає гроші на його придбання. Після цього починає його використовувати: випускати продукцію або надавати послуги, заробляючи при цьому прибуток. Виходить, що основний засіб – головне джерело прибутку підприємства.

Частина вартості основного засобу щомісяця включається у вартість виробленої продукції. Це відбувається до тих пір, поки вся вартість основного засобу не повернеться на підприємство у вигляді грошей, отриманих від продажу продукції. Такий процес відшкодування витрат на придбання основного засобу, який триває протягом декількох років, прийнято називати амортизацією, а суми, які щомісячно відшкодовуються, – амортизаційними відрахуваннями.

1.1 Економічна сутність амортизації, її місце і значення у відтворенні основних фондів

Поняття амортизація нерозривно пов'язане з процесом зносу об'єктів основних засобів. Саме тому розгляд економічної сутності амортизації почнемо з вивчення зносу.

Під зносом слід розуміти процес поступової і очікуваної втрати будь-яким штучно створеним об'єктом функціональних якостей, пов'язаних з його експлуатацією та/або моральним старінням. Знос відображає втрату споживчих властивостей об'єкта та відповідне зменшення його вартості. Знос непридатний до таких об'єктів, як земельні ділянки та об'єкти природокористування [19, с. 56].

Основні засоби піддаються зносу двоякого роду – моральному і фізичному. Моральний знос основних засобів відбувається до настання повного фізичного зносу. Моральний знос відповідно характеру причин, його викликають, має дві форми. Перша форма – знос, обумовлений зниженням вартості даних основних засобів внаслідок скорочення витрат необхідної праці на їх створення у зв'язку із зростанням продуктивності праці в галузях, що виробляють ці основні засоби. Величина морального зносу першої форми у відсотках до повної початкової вартості об'єкта визначається за формулою (1.1):

      (1.1) 

де – первісна вартість основних засобів;  

 – відновлювальна вартість об'єкта [22, с. 56]..

Друга форма – знос внаслідок створення нових, більш продуктивних і досконалих машин і устаткування подібного роду і призначення, що призводить до знецінення менш досконалої техніки. Нові машини більш економічні і продуктивні. Моральний знос другої форми розраховується наступним чином (1.2):

   (1.2)

де і – відповідно первісна вартість старої і нової машини;

 і  – відповідно річна продуктивність старої і нової машини в натуральних одиницях виміру;

 і  – відповідно термін корисного використання старої і нової машини, років;

Т – термін корисного використання старої машини, років.

У загальному вигляді обидві форми морального зносу можуть бути визначені за формулою (1.3)

        (1.3)

де – відновна вартість нового об'єкта, що має більш високу продуктивність, ніж старий об'єкт аналогічного призначення [9, с. 65]..

Фізичний знос основних засобів – це втрата ними первісної споживчої вартості, через що вони поступово приходять в непридатність і вимагають заміни новими. Так, в процесі експлуатації будівлі та споруди піддаються поступовому старінню, машини та обладнання – матеріального зносу. Фізичний знос обумовлюється двома факторами. Першим з них є функціонування засобів праці, в ході якого відбувається механічне зношування тертьових деталей, втомний знос металу і дерева, деформація окремих конструкцій в результаті осадових явищ, динамічних навантажень, струсів і т. п. Це так званий виробничий знос. Другим фактором фізичного зносу є вплив природних сил природи, яке виражається в корозії металів, вивітрюванні, руйнуванні дерева і т. д. Це так званий природний знос [10, с. 121].

Як і моральний, фізичний знос може бути повним і частковим. Повний знос вимагає заміни старого обладнання новим, частковий знос усувається шляхом капітального ремонту та модернізації діючих машин і устаткування. Встановлення ступеня зносу необхідно для визначення реальної залишкової вартості основних засобів, планування заміни старих машин та обладнання новими.

Поняття «знос» відноситься до поняття «амортизація». Перш за все, знос матеріальний і не залежить від способів ведення обліку. Амортизація ж нематеріальна, її не можна виміряти, а можна лише кількісно визначити, тобто нарахувати, причому тим чи іншим способом, який закладений в обліковій політиці організації. Термін «амортизація» походить від лат. амортизація, що дослівно перекладається як «погашення». Щодо основних засобів під амортизацією слід розуміти певні дії, пов'язані з обліком зношеного майна, застосовувані протягом терміну корисного використання відповідних об'єктів і забезпечують перенесення їх вартості на вироблену продукцію, виконані роботи, надані послуги. Амортизаційні відрахування – грошовий вираз розміру амортизації, відповідного ступеня зносу основних засобів [2, с. 106].

В даний час зміст, вкладений в поняття «амортизація», розширився і змінився. Так, амортизаційні відрахування (або амортизація) відносяться до витрат по звичайних видах діяльності і розглядаються як засіб відшкодування вартості основних засобів, нематеріальних та інших активів. При цьому під витратами підприємства визнається зменшення економічних вигод у результаті вибуття активів, приводить до зменшення капіталу цієї фірми. Стосовно до зношується в процесі експлуатації майну як витрати слід розглядати нараховується знос, суми якого і відображають вибуття активів фірми. І нарешті, всі витрати по звичайних видах діяльності включаються в собівартість продукції і зменшують фінансовий результат від виробничо-господарської діяльності фірми [2, с. 201].

Але на відміну від інших статей собівартості (матеріальні витрати, заробітна плата, відрахування та ін.) Процес амортизації не веде до відтоку фінансових коштів, оскільки амортизаційні відрахування відшкодовуються після реалізації продукції. А так як безпосередньо для заміни зношеного обладнання ці кошти можуть знадобитися лише через тривалий час і накопичувати їх спеціально недоцільно, вони (як і прибуток) служать джерелом розширеного відтворення і фінансування розвитку організації. Отже, амортизаційні відрахування виступають внутрішнім джерелом фінансування витрат фірми, сприяють зміні структури активів і дозволяють купувати нові машини та устаткування без залучення коштів ззовні у вигляді позик, лізингів і кредитів [19, с. 56].

Амортизаційні відрахування є віднесення на собівартість нарахованого зносу майна. Іншими словами, вартість об'єктів основних засобів погашається за допомогою нарахування амортизації.

Вартість, яка амортизується змінюється за рішенням комісії, що затверджується керівником організації, у випадках: завершення модернізації обладнання, технічного переозброєння, дообладнання, реконструкції, добудови, а також в інших випадках відповідно до законодавства.

Об'єктами нарахування амортизації є основні засоби та нематеріальні активи організацій як використовувані, так і не використовувані у підприємницькій діяльності [11, с. 46].

У індивідуальних підприємців основні засоби та нематеріальні активи, які не використовуються у підприємницькій діяльності, об'єктами нарахування амортизації не є.

В умовах стійкого попиту на продукцію (роботи, послуги) передові фірми можуть замінювати застаріле обладнання, впроваджувати нове, більш прогресивне, що дозволяє їм знижувати витрати на виробництво, досягати високої продуктивності праці, що в кінцевому підсумку забезпечує переваги перед конкурентами у виборі маркетингової і цінової стратегії. Місце амортизації у фінансуванні розвитку підприємства можна проілюструвати Рис. 1.1

Рис. 1.1 Місце амортизації у фінансуванні розвитку підприємства

До основних засобів, що підлягають амортизації відносяться [4, с. 98]:

• будівлі, включаючи тимчасові; споруди, включаючи відомчі дороги; передавальні пристрої; робітники і силові машини, механізми та обладнання; транспортні засоби; вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої; обчислювальна техніка, оргтехніка; інструмент; виробничий і господарський інвентар та приладдя; робоча худоба; багаторічні насадження: основні засоби гірничодобувної промисловості; буферний газ та інше майно (активи), зараховують за встановленою законодавством класифікацією до основних засобів (далі – за діючою класифікацією);

• капітальні вкладення у поліпшення земель (меліоративні, іригаційні та інші роботи), не пов'язані зі створенням споруд; капітальні вкладення в орендоване (отримане у лізинг) майно;

• обладнання, моделі, зразки, що знаходяться в кабінетах, лабораторіях і на інших площах наукових і навчальних організацій (селекційних центрів, дослідно-експериментальних баз, центрів колективного користування, спеціальних майстерень, Фітотрон, віваріїв, теплиць і тому подібних), що використовуються для наукових і навчальних цілей (крім прийнятих до обліку до початку застосування цього Положення), виставкові та рекламні стенди;

• об'єкти житлового фонду, зовнішнього благоустрою, зовнішнього освітлення, використовувані організацією для виконання статутних цілей. До об'єктів зовнішнього благоустрою слід відносити об'єкти відповідно до затвердженого в установленому порядку переліком;

• спортивні споруди, автомобільні дороги та комплекс інженерних споруд, що входять до складу доріг (земляне полотно, дорожній одяг, мости, шляхопроводи, системи водовідведення, дорожні знаки, захисні пристрої, майданчики відпочинку, засоби зв'язку;

• об'єкти, зазначені у цьому підпункті, за умови їх функціонування із залученням фінансування з республіканського та / або місцевих бюджетів, а також фінансування з аналогічних та інших джерел організацій республіканської та комунальної форм власності, втрата вартості яких відображається у бухгалтерському обліку довідково на позабалансових рахунках в кінці звітного року:

- Судноплавні гідротехнічні  споруди,

- Об'єкти житлового  фонду,

- Об'єкти зовнішнього  благоустрою та зовнішнього освітлення,

- Автомобільні дороги  загального користування, комплекс  інженерних споруд, що входять  до складу цих доріг,

- Спеціалізовані спортивні споруди (трамплін, стрільбище для занять біатлоном, ролерна траса, траса для фрістайлу, легкоатлетичне спорудження для штовхання ядра з біговою доріжкою),

- Інші об'єкти основних  засобів, порядок функціонування  яких є законодавчо встановленої галузевої особливістю;

- Мобілізаційні об'єкти: запасні пункти управління, що  окремо стоять притулку і укриття  цивільної оборони республіканської  та комунальної форм власності, законсервовані в установленому  порядку мобілізаційні потужності, складські будівлі і споруди або частини складських приміщень, сховищ, ємностей, полігони, майданчики та інші споруди, призначені для зберігання матеріальних цінностей державного та мобілізаційного резервів, системи резервів матеріальних ресурсів для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, що знаходяться в запасі об'єкти мобілізаційного і державного резервів, системи резервів матеріальних ресурсів для ліквідації надзвичайних ситуацій, об'єкти озброєння, військової та спеціальної техніки та об'єкти, призначені для їх зберігання та утилізації, об'єкти незнижуваного запасу[14, с. 156].

Нормативний термін служби по об'єктах основних засобів, не включених у діючу класифікацію, встановлюється рішенням комісії на підставі технічної документації організацій-виробників, а в її відсутність – комісією шляхом оцінки технічного стану об'єкта відповідно до законодавства.

При розбіжності значень нормативних термінів служби, встановлених стосовно позицій чинної класифікації, і значень термінів експлуатації окремих об'єктів основних засобів, що встановлюються організаціями-виробниками в технічній документації на продукцію на термін, що дорівнює році або більш ніж на 1 рік, комісія організації мають право використовувати для цілей цього Положення значення нормативних термінів служби цих об'єктів виходячи з термінів експлуатації, підтверджуваних технічною документацією організацій-виробників. Організації повинні забезпечити збереження документів з обліку основних засобів та зазначеної технічної документації протягом усього терміну служби об'єкта [2, с. 89].

Нормативний термін служби об'єктів основних засобів, що не використовуються у підприємницькій діяльності, у тому числі раніше перебували в експлуатації, визначається при придбанні кожним балансоутримувачем або власником з дня прийняття їх на облік при введенні в експлуатацію. По об'єктах, раніше перебували в експлуатації, комісія має право знижувати нормативні терміни служби вдвічі, але не нижче ніж до двох років.

Нормативний термін служби і термін корисного використання об'єктів нематеріальних активів визначається виходячи з часу їх використання (терміну служби), встановлюваного свідоцтвами, ліцензіями, відповідними договорами та іншими документами, що підтверджують вдачі правовласника. При неможливості визначення нормативного терміну служби нематеріального активу норми амортизаційних відрахувань по ньому встановлюються за рішенням комісії: на термін до двадцяти років, але не більше терміну діяльності організації (за коштами індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів і послуг). Нормативний термін служби основних засобів, що раніше перебували в експлуатації, визначається з моменту прийняття їх на облік при первісному введенні в експлуатацію [17, с. 131].

Нормативні терміни служби встановлюються тільки по об'єктах, невживаних підприємницькою діяльністю, стосовно до кожної позиції, включеної в їх класифікацію. Для об'єктів, що використовуються у підприємницькій діяльності, порядок амортизації передбачає застосування діапазонних термінів корисного використання. Ці терміни і виробничі від них норми амортизації встановлені по семи групах основних засобів:

• Будинки;

• Споруди;

• Машини та обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої, робочий і племінну худобу;

• Обчислювальна техніка, обладнання зв'язку, оргтехніка і т.д.;

• Транспортні засоби;

• Повітряні судна;

• Основні засоби гірничодобувних галузей промисловості [12, с. 156].

Організації самостійно визначають норми амортизації в рамках встановлених діапазонів термінів корисного використання, виходячи з очікуваного періоду функціонування об'єкта, протягом якого може бути отримана економічна вигода (дохід). Ця операція оформляється рішенням комісії, затвердженої керівником організації.

Амортизація основних засобів та нематеріальних активів нараховується:

• по об'єктах, використовуваним у підприємницькій діяльності, амортизація основних засобів нараховується виходячи з обраного терміну корисного використання лінійним, нелінійним і продуктивним способами;

• по основних засобів, невживаних у підприємницькій діяльності, – виходячи з нормативного терміну служби лінійним способом.

1.2 Способи та методи нарахування амортизації

Амортизація об'єктів основних засобів здійснюється одним з наступних методів розрахунку амортизаційних відрахувань:

• лінійний спосіб;

• спосіб зменшуваного залишку;

• спосіб списання вартості за сумою чисел років терміну корисного використання;

• спосіб списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт) [10, с. 456].

Амортизація об'єктів основних засобів нараховується:

• по об'єктах організацій (за винятком бюджетних), використовуваним у підприємницькій діяльності, – виходячи з обраного терміну корисного використання лінійним, нелінійним і продуктивним способами;

• по об'єктах, не використовуваним у підприємницькій діяльності, а також об'єктам бюджетних організацій – виходячи з нормативного терміну служби лінійним способом [7, с. 349].

При нелінійному способі використовуються методи суми чисел років і зменшуваного залишку. Організація самостійно визначає способи і методи нарахування амортизації. Причому по об'єктах одного найменування вони можуть відрізнятися [1, с. 234].

Термін корисного використання – це період, протягом якого експлуатація об'єкта основних засобів повинна приносити дохід фірмі або служити для досягнення цілей її діяльності. Фірма самостійно визначає цей термін для прийнятих до бухгалтерського обліку основних засобів. Таким чином, бухгалтер, приймаючи до обліку об'єкт основних засобів, має вже знати термін його корисного використання виходячи з умов виробництва і технологічного процесу. Термін корисного використання визначається за технічними умовами, відбитим в супроводжує об'єкт документації. За відсутності таких записів або документів він визначається виходячи з:

• очікуваного терміну використання цього об'єкта відповідно до передбачуваної продуктивністю або інтенсивністю застосування;

• очікуваного фізичного зносу, залежить від режиму експлуатації (число змін), природних умов і впливу агресивного середовища, системи планово-попереджувального ремонту та інших його видів;

• нормативно-правових та інших обмежень використання цього об'єкта (наприклад, термін оренди) [12, с. 107].

У деяких випадках термін корисного використання може визначатися в залежності від кількості продукції або іншого натурального показника обсягу робіт, який планується отримати в результаті використання даного обладнання [14, с. 98].

Річна сума амортизаційних відрахувань визначається:

• при лінійному способі – з початкової вартості об'єкта і норми амортизації, обчисленої з урахуванням терміну корисного використання цього об'єкта;

• при способі зменшуваного залишку – з залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та норми амортизації, обчисленої з урахуванням терміну корисного використання цього об'єкта;

• при способі списання вартості по сумі чисел років – з початкової вартості об'єкта і річної співвідношення, де в чисельнику число років, що залишаються до кінця терміну служби об'єкта, а в знаменнику сума чисел років терміну служби об'єкта [18, с. 55].

Лінійний спосіб полягає в рівномірному (по роках) нарахуванні організацією амортизації протягом усього нормативного терміну служби чи терміну корисного використання об'єкта основних засобів або нематеріальних активів. Річні норми нарахування амортизації в першому і кожному з наступних років терміну експлуатації об'єкта в одного балансоутримувача або власника збігаються. Розбіжність цих норм можливе у випадках зміни умов експлуатації об'єктів (коефіцієнтів змінності роботи машин і устаткування, середовища, в якому вони експлуатуються, інших відхилень від встановлених базових режимів роботи та інших умов відповідно до чинного законодавства).

При лінійному способі річна сума амортизаційних відрахувань визначається, виходячи з вартості, яка амортизується об'єкта основних засобів або нематеріальних активів та нормативного терміну служби чи терміну його корисного використання шляхом множення вартості, яка амортизується на прийняту річну лінійну норму амортизаційних відрахувань [14, с. 36].

При лінійному способі нарахування амортизації по використовуваних у підприємницькій діяльності об'єктів річна (місячна) норма амортизації розраховується як величина, зворотна обраному терміну корисного використання об'єкта в роках і / або місяцях.