Економічна сутність витрат, їх оцінка та види

ВСТУП

 

 

При управлінні діяльністю підприємством досить важливим питанням є правильне визначення сутності поняття та розуміння економічного змісту категорії витрати, їхнє місце та функціональну роль у багатоаспектній діяльності підприємства, оскільки розвиток ринкових відносин господарювання, жорстка конкурентна боротьба за ресурси та ринки збуту зумовлюють необхідність підвищення ефективності використання виробничо-економічного потенціалу вітчизняних підприємств та застосування ними управлінського обліку. Це, в свою чергу, зумовлює радикальне переосмислення змісту, методів та інструментарію управління діяльністю підприємства, що найбільшим чином стосується такої ланки діяльності як управління витратами, яка займає одне із найважливіших місць в управлінні підприємством.

Метою даної курсової роботи є комплексний аналіз витрат КП «Івано-Франківськводоекотехпром»: їх теоретичний і практичний розгляд  та напрями ефективного управління ними. Ціллю роботи є пошук резервів і напрямків щодо зменшення витрат підприємства, що призведе до зменшення собівартості наданих послуг та покращення фінансового стану підприємства, їх економічне обґрунтування і визначення їх впливу на загальні показники діяльності.

Для досягнення поставленої  мети необхідно виконати наступні завдання:

• визначити економічну сутність витрат та їх класифікацію;
• дослідити структуру витрат підприємства і фактори, що її визначають;
• визначити специфіку формування собівартості послуг, які надає підприємство;
• розробити планування витрат КП «Івано-Франківськ-водоекотехпром», а також визначити функції і побудову системи управління витратами;
• визначити методику проведення контролю за витратами;
• провести загальний аналіз витрат підприємства, на основі чого зробити висновки.

Об’єктом дослідження  є загальні витрати КП «Івано-Франківськводоекотехпром», що здійснюються в процесі надання  послуг населенню, організаціям та установам міста. Предметом роботи є дослідження аналізу, обліку і контролю за формуванням та здійсненням цих витрат.

Методологічну основу курсової роботи складає системний підхід до визначення витрат, механізм їх аналізу та контролю в процесі діяльності. При виконанні курсової роботи також було використано статистичний, графічний та табличний методи.

При підготовці роботи було використано наукову і навчальну  літературу з питань обліку, аналізу  і контролю в системі управління витратами, наукові праці сучасних фахівців у цій сфері, звітні матеріали по підприємству КП «Івано-Франківськводоекотехпром» за 2007-2009 роки.

Результати, отримані в результаті даного дослідження, можуть бути використані в плануванні фінансової політики підприємства.

Актуальність даної курсової роботи полягає в тому, що науково-обгрунтований  бухгалтерський облік витрат виробництва, що формує інформацію про використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, собівартості послуг  і їх реалізації, а в кінцевому результаті показники ефективності роботи підприємства, в сучасних умовах господарювання має дуже важливе значення. Тому з'ясування сучасної природи витрат діяльності підприємства, обґрунтування теоретичних і методичних положень щодо удосконалення системи їх обліку, аналізу та контролю, а також вивчення напрямків удосконалення бухгалтерського обліку витрат з використанням автоматизованих систем обробки інформації є досить актуальним питанням для дослідження.

В першому розділі курсової роботи ми розглянули економічну сутність витрат діяльності підприємства та їх значення в сучасних умовах господарювання. Другий розділ присвячено організаційно-економічній характеристиці КП «Івано-Франківськводоекотехпром». В третій та четвертій частині курсової роботи закцентовано увагу на розробці системи управління витратами та системи контролю й аналізу за останніми відповідно.

1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ВИТРАТ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

 

 

1. Економічна сутність витрат, їх оцінка та види

 

 

Трансформування національної економіки, розвиток ринкових відносин господарювання, жорстка конкурентна  боротьба за ресурси та ринки збуту  зумовлюють необхідність підвищення ефективності використання виробничо-економічного потенціалу вітчизняних підприємств та застосування ними управлінського обліку. Це, в свою чергу, зумовлює радикальне переосмислення змісту, методів та інструментарію управління діяльністю підприємства, що найбільшим чином стосується такої ланки діяльності як управління витратами, яка займає одне із найважливіших місць в управлінні підприємством. В таких умовах при управлінні діяльністю важливим є правильно визначити сутність поняття та розуміти економічний зміст категорії витрати, їхнє місце та функціональну роль у багатоаспектній діяльності підприємства [1, с. 24].

Досягнення будь-якої мети, забезпечення кінцевого результату потребує витрат. І об'єктивність суспільного  розвитку, і факти практичної діяльності, і закономірності сучасної дійсності, і логіка пізнання показують, що спочатку мають місце витрати, а потім  результати, пов'язані з цими витратами. З такого порядку і витікає  те надзвичайно особливе місце витрат у життєдіяльності всіх суб'єктів  господарювання.

Висока собівартість продукції  знижує конкурентоспроможність підприємства і примушує керівників шукати причини  й резерви зниження витрат, а роль системи управління витратами при цьому полягає в створенні і забезпеченні найбільш економічного способу виробництва та реалізації продукції. У зв’язку з цим управління витратами стає ключовим чинником у забезпеченні ефективного розвитку підприємства [2, с. 46].

Практика господарювання на українських промислових підприємствах

указує на те, що витрати  сьогодні – суто об’єкт обліку, тоді як ринкові умови вимагають обов’язкового  розгляду їх як об’єкта управління. Розглядаючи витрати в цьому аспекті, першочергово необхідно визначити їхні суть, завдання та роль у забезпеченні ефективності виробничо-господарської діяльності промислового підприємства.

Основний мотив діяльності будь-якого підприємства в ринкових умовах - максимізація прибутку. Можливості реалізації (досягнення) цієї стратегічної мети в багатьох випадках обмежені витратами виробництва і реалізації продукції та попитом на неї. В  таких умовах все більше зростає  роль витрат як невід'ємної та об'єктивної складової виробничо-збутового процесу [6, с. 48].

При зниженні ціни на продукцію  підвищується її конкурентоспроможність і відповідно зростає попит на неї, що призводить до збільшення обсягів реалізації та отримання більшого доходу. Оскільки, ціна продукції складається із сукупних витрат на її виробництво і реалізацію та певної величини прибутку, то відповідно чим нижчі ці витрати, тим вищим буде розмір прибутку та більш ефективною така діяльність. Таким чином, витрати виступають інструментом цінової політики та вимірником ефективності діяльності підприємства, а також їх можна розглядати як інструмент управління прибутком підприємства, оскільки між ними та прибутком існує прямий зв'язок.

Витрати також можуть виступати  важливим важелем у веденні податкової політики, оскільки регулюючи віднесення витрат до складу тих, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток, підприємство змінює базу оподаткування та величину витрат на сплату податків [4, с. 6-8].

Оскільки витрати виступають основним обмежувальним чинником прибутку і одночасно визначальним фактором, що впливає на обсяг реалізації, то прийняття управлінських рішень неможливе без аналізу вже понесених підприємством витрат і планування їх величини на перспективу. Таким чином, витрати виступають об'єктом управління. Кожне підприємство повинно обирати таку політику управління витратами, яка була б орієнтована на його

стратегію розвитку [6, с. 13].

Поряд із вищенаведеним, витрати  мають також суспільно-економічне значення, яке полягає в їх відображенні у виготовлюваній підприємством  суспільно-корисній продукції, виходячи із потреб ринку. Підприємство, споживаючи певні види ресурсів (матеріальні, трудові, енергетичні та ін.) виготовляє певну продукцію з метою задоволення потреб суспільства, створюючи при цьому додаткову вартість у вигляді прибутку, тобто отримує від виготовлення та реалізації такої продукції певний економічний ефект.

Оскільки, всі види діяльності тісно пов'язані між собою і  не можуть існувати відокремлено один від одного в межах одного підприємства, тобто, виробництво, управління, маркетинг, фінанси та ін. види діяльності відіграють свою роль у створенні конкурентних переваг. Тому витрати є багатоплановою категорією з точки зору різних сфер діяльності підприємства, яку неможливо розглядати без розуміння їх сутності та місця з позицій різних наук. Водночас витрати мають свої особливості формування і конкретно характеризують процеси, що відбуваються у виробничо-господарській діяльності підприємства.

Система управління витратами  є підсистемою системи управління діяльністю підприємства і звичайно ж тісно взаємодіє з іншими підсистемами діяльності, до яких слід віднести управління матеріально-технічним забезпеченням, виробництвом, збутом, прибутком тощо. Управління витратами повинно здійснюватись з використанням системного підходу, тобто розглядатись як певна складова єдиної системи (управління підприємством в цілому) і бути у взаємоузгодженості з іншими складовими системи з метою підвищення ефективності загального управління. При всьому розмаїтті трактувань економічної сутності категорії «витрати» їх можна згрупувати у дві великі групи – трактування витрат із точки зору економічної теорії або бухгалтерського обліку, які суттєво різняться між собою. Визначення з економічної точки зору повніше розкривають власне економічний зміст категорії, а з бухгалтерської – економічні наслідки здійснення витрат після закінчення виробничого процесу [9, с. 15].

Щодо економічної сутності витрат, то деякі сучасні автори трактують їх

наступним чином.

Витрати відображають вартість ресурсів, що використовуються в процесі

діяльності підприємства з виробництва продукції, виконання  робіт і здійснення послуг [6, с. 4].

Витрати — це трата енергії  і тільки енергії, у тому числі  інтелектуальної і фізичної енергії  людини. На практиці ці витрати виявляються  у вигляді цілеспрямованого й упорядкованого руху і використання деяких обмежених ресурсів: капіталовкладень, основних і оборотних фондів, природних багатств [12, с. 12].

Витрати характеризують у  грошовому виразі обсяг ресурсів на визначений період, використаних на виробництво та збут продукції, і трансформуються у собівартість продукції, робіт і послуг. При цьому у витрати на виробництво і реалізацію продукції включаються передвиробничі витрати, виробничі витрати, безпосередньо пов’язані з виконанням технологічних операцій, обслуговуванням і експлуатацією виробничого устаткування і машин, керуванням виробництвом і управлінські та комерційні витрати, пов'язані з загальним, адміністративним управлінням і збутом продукції.

З точки зору бухгалтерського  обліку витратами визнаються або  зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення власного капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені [14, с. 59]. Дане визначення, наведене в П(С)БО №1, найбільш імпонує сучасним дослідникам, оскільки більше характеризує наслідки збільшення витрат, ніж їхню економічну сутність. Тобто це визначення передає зміст витрат діяльності, які відображаються у Звіті про фінансові результати, але не виражає сутності категорії «витрати виробництва» на рівні виробничого процесу, оскільки відпуск сировини і матеріалів у виробництво не супроводжується зміною розміру ані активів, ані пасивів підприємства, а призводить до змін у структурі активів підприємства.

Трактування категорії «витрати»  об’єднано у дві великі групи  – з точки зору економічної  теорії та з точки зору бухгалтерського  обліку – не лише за сутністю. Кожну групу поєднує також час виникнення витрат та мета формування інформації про них. Так, часом виникнення «витрат першої групи» можна вважати момент реального споживання ресурсів, виконаних робіт чи послуг, який супроводжується зазвичай відтоком коштів із підприємства. «Витрати другої групи» настають у момент документально оформленого факту зменшення активів або збільшення зобов’язань, причому витрачання грошових коштів підприємства витратами не вважається [21].

Таким чином, бухгалтерське  трактування цього терміна характеризує економічні наслідки здійснення витрат після закінчення виробничого процесу, що призводить до збільшення зобов’язань. Визнання витрат із позиції економічної  теорії супроводжується фактом вибуття  коштів або витрачання ресурсів незалежно  від дати виникнення зобов’язань.

Питанням класифікації в  економічній теорії, а також і  в практичній діяльності приділяється велика увага, хоча по цей день не існує  однозначності. Необхідність класифікації витрат зумовлена ускладненням господарської  діяльності, а, відповідно, і потребою прийняття управлінських рішень. Детальна класифікація є передумовою  успішної організації планування, обліку, контролю, аналізу витрат [7, с. 34].

За змістом і призначенням витрати класифікуються  згідно економічних елементів і калькуляційних  статей. 

Групування  витрат  згідно   економічних елементів — це розподіл витрат за економічним змістом  незалежно  від  форми використання  у  виробництві  того  чи  іншого  виду  продукції   та   місця  здійснення цих витрат.  Ця  класифікація  застосовується  при  упорядкуванні  кошторису  витрат   виробництва  всієї  продукції,  що   випускається.   Для підприємств усіх галузей  встановлена така обов'язкова  номенклатура  витрат виробництва продукції за економічними елементами:

• матеріальні витрати ;
• витрати на оплату праці ;
• відрахування на соціальні потреби;
• амортизація основних фондів;
• податки, що включаються у витрати підприємства ;
• інші. (рис. 1.1)

 

бухгалтерські витрати

Матеріальні

Заробітна плата

Відрахува-ння на соц. заходи

Амортизація осн. засобів

Інші витрати

Рисунок 1.1 – Бухгалтерські витрати підприємства

   Класифікація витрат за економічними елементами дає  можливість  знати структуру  собівартості  і  дозволяє   проводити   цілеспрямовану   політику покращення  економіки  підприємства.  Але  ця   класифікація   не   дозволяє визначити  важливий  економічний  показник  -  собівартість  однієї  одиниці продукції [18, с. 35].

Для визначення витрат на одиницю  товару використовують класифікацію за статтями витрат (калькуляційними  статтями).  На  відміну  від   попередньої класифікації,   калькуляція   дозволяє   врахувати   витрати,   безпосередньо пов'язані з виробництвом  конкретного  виробу.  У  ці  витрати  входять,  як матеріальні  витрати,  так  і  витрати  на  налагодження,  обслуговування  і  управління  виробництва  цього  виду  виробу.  Калькуляція  складається   за аналогічними статтями  витрат,  що  і  собівартість  товарної  продукції  по підприємству в цілому,  але  в  разі  потреби,  в  окремих  галузях  виникає необхідність  виділення  окремих  статей  витрат.

В загальному вигляді класифікація витрат може бути здійснена за напрямками, представленими  на рисунку 1.2.

Проведемо коротку характеристику видів витрат, навелених на рисунку.

Вичерпані витрати – це збільшення зобов’язань або зменшення  активів у процесі постійної  діяльності підприємства для отримання  доходу в теперішньому періоді. 

Невичерпані витрати –  це витрачені кошти, які принесуть  користь у майбутньому.

Витрати на продукцію –  це витрати, які безпосередньо пов’язані  із виробництвом продукції.

Витрати періоду  не включаються  до собівартості продукції та запасів  і

відносяться до того періоду, в якому вони були фактично понесені. На торгове-

льних підприємствах витрати  періоду ще називаються витратами  обігу,на виробничих – витрати діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2 –  Класифікація витрат з точки зору управлінського обліку

При визначенні характеру  зв’язку витрат з певним об’єктом розрізняють прямі та непрямі  витрати.

Прямі витрати – це економічно однорідні витрати, які відносять  на собівартість продукції прямо у відповідності до визначених норм та нормативів.

Непрямі – витрати, що не можуть бути віднесені до певного  об’єкту витрат економічно доцільним шляхом.

Основні витрати – це витрати, що безпосередньо пов’язані  із технологічним процесом виготовлення продукції та неминучі при будь-яких умовах та характері виробництва незалежно від рівня та форм організації виробництва.

Накладні витрати не пов’язані  безпосередньо із виготовленням  продукції, а утворюються під  впливом певних умов роботи організації, управління та обслуговування виробництва. Вони поділяються на виробничі та невиробничі.

Для прийняття управлінських  рішень розрізняють релевантні та не релевантні витрати.

Релевантні – витрати, величина яких може бути змінна в результаті прийняття управлінського рішення.

Не релевантні – витрати, величина яких не залежить від управлінського рішення.

Поділ витрат на релевантні та не релевантні є суттєвим моментом при прийнятті управлінського рішення.

Дійсні витрати – відображені  в даних бухгалтерського обліку, їх беруть до уваги в разі використання обмежених ресурсів.

Маржинальні витрати –  витрати на виробництво додаткової одиниці продукції поділеної на загальну кількість одиниць продукції.

При контролі виконання виділяють  контрольовані та неконтрольовані  витрати.

Контрольовані – витрати, які управлінський персонал може безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив.

Неконтрольовані – витрати, які управлінський персонал не контролює  і впливати на них не може [6, с. 44-49].

Таким чином, класифікація витрат є важливим моментом при здійсненні обліку та аналізу діяльності підприємства, так як вона дає можливість чітко  визначити, до якого саме виду належать витрати та яким чином здійснюється їх оцінка.

Оцінка витрат – це процес обчислення поведінки витрат, тобто  встановлення кількісного взаємозв’язку між витратами та різними чинниками на підставі дослідження минулої діяльності.

Функція витрат – це процес математичного опису взаємозв’язку  витрат та

їх фактора.

Технологічний аналіз –  системний аналіз функції діяльності для визначе-

ння технологічного взаємозв'язку між витратами ресурсів і результатом  діяльності. Такий аналіз потребує детального вивчення всіх операцій, їхньої доцільності, визначення найнеобхідніших операцій, потреби ресурсів та оцінки адекватності їх використання. Це своєрідний функціонально – вартісний аналіз діяльності. Перевагою такого аналізу є те, що він зорієнтований на майбутні операції, а не на вивчення минулої діяльності. Проте він потребує чималих витрат часу і коштів [14, с. 22-26].

 

 

 

Рис. 1.3 – Методи побудови функції витрат

Метод аналізу розрахунків  – метод визначення функції витрат через розподіл їх на змінні та постійні щодо відповідного чинника на підставі вивчення даних рахунків бухгалтерського обліку .

Метод аналізу рахунків доволі широко використовують на практиці. Однак треба зважити на те, що він значною мірою базується на досвіді та інтуїції менеджера й аналізі минулих подій. Через те його вадою є певна суб'єктивність і можливість суттєвих відмінностей між минулими та майбутніми умовами діяльності. Певною мірою уникнути цих вад можна за допомогою серії спостережень і застосування математичних методів.

Метод вищої - нижчої точки – це метод визначення функції витрат на підставі припущення, що змінні витрати є різницею між загальними витратами за найвищого та найнижчого рівня діяльності.

Метод візуального пристосування – графічний підхід до визначення функції витрат, за якого аналітик візуально проводить пряму лінію, беручи до уваги всі точки витрат. Метод візуального пристосування дає змогу уникнути вад методу вищої - нижчої точки, але не позбуваеться суб'єктивності, оскільки результат розрахунків суттєво залежить від точності ока й несхибності руки аналітика.

Регресійний аналіз – статистична модель, яку використовують для визначення зміни середнього значення залежної змінної величини під впливом зміни значення однієї або кількох незалежних величин.

Під час застосування регресійного аналізу для визначення функції  витрат загальну суму витрат розглядають  як змінну величину, залежну від  певного чинника (обсягу виробництва, кількості замовлень тощо), який виступає як незалежна величина.

Лінійний взаємозв'язок між  залежною та незалежною змінними величинами можна описати графічно як лінію регресії або за допомогою формули 1.1 та 1.2  (рівняння регресії).

Модель, яка використовує тільки одну незалежну змінну величину для визначення зміни незалежної змінної величини, називають простим  регресійним аналізом. Вона має вигляд:

Y = a + bx                                                                                               (1.1)

Модель, що використовує кілька незалежних змінних величин для  визначення зміни залежної змінної величини, має назву множинний регресійний аналіз і може бути описана так:

Y = a + b1x1 + b2x2 + … + bnxn                                                                 (1.2)

На відміну від методу вищої - нижчої точки регресійний  аналіз враховує всі дані спостереження  для визначення функції витрат.

Поряд із цим регресійний  аналіз уможливлює уникнення вад  візуального підходу, оскільки передбачає застосування методу найменших квадратів.

Метод найменших квадратів – це статичний метод, який дає змогу розрахувати елементи функції витрат a і b так, що сума квадратів відстані від усіх точок сукупності, що вивчається, до лінії регресії є найменшою.

Спрощений статистичний аналіз – це метод визначення функції витрат, що передбачає розподіл показників на дві групи виходячи зі зростання значення х, та розрахунок постійних витрат на основі середніх значень х і у.

Після того, як функція побудована, необхідно провести перевірку на адекватність за допомогою критеріїв Стюдента чи Фішера [17, с. 23-31].

Таким чином, питання розгляду витрат з різних сторін діяльності підприємства вимагає чіткої класифікації останніх для правильного здійснення обліку, аналізу та контролю за ними. У ринковій економіці витрати, їх формування та організація повинна означати створення єдиної, безперебійно функціонуючої системи із взаємопов’язаними елементами, яка спрямована на максимізацію прибутку підприємства. Дана система повинна бути чітко контрольована з боку керівництва. Тому досить важливим є той факт, що оскільки витрати виступають основним обмежувальним чинником прибутку і одночасно визначальним фактором, що впливає на обсяг реалізації, то прийняття управлінських рішень неможливе без аналізу вже понесених підприємством витрат і планування їх величини на перспективу. Таким чином, витрати виступають об'єктом управління. Отже, кожне підприємство повинно обирати таку політику управління витратами, яка була б орієнтована на його стратегію розвитку.

 

 

2. Характеристика нормативно-правової бази та економічної літератури  з питань обліку, контролю і аналізу витрат на підприємстві

 

 

Система бухгалтерського  обліку та економічного контролю за витратами  і доходами в сучасних підприємствах  не може повноцінно існувати без належного їхнього нормативно-правового забезпечення.

Нормативно-правове забезпечення обліку і контролю – це сукупність нормативно-правових актів найвищих гілок влади у державі (законодавчої, виконавчої та представницької), Міністерства фінансів України, інших міністерств  та відомств, і, власне, кожного підприємства зокрема, які забезпечують повноцінне функціонування та динамічний розвиток бухгалтерського

обліку, фінансової звітності й економічного контролю в нашій державі [4, с. 6].

До основних видів нормативно-правового  забезпечення обліку і контролю витрат та доходів підприємств, з нашої  точки зору, варто відносити: Конституція України , Господарський кодекс України, Податковий кодекс України, Закони України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, “Про державну контрольно- ревізійну службу”, “Про аудиторську діяльність”, “Про державну податкову службу України”; Укази Президента України; постанови і рішення Кабінету Міністрів України; накази, постанови, розпорядження, листи, роз’яснення міністерств та відомств.