Економічна сутність і класифікація капіталу підприємства, принципи його формування

Міністерство  освіти та науки України

Київський інститут бізнесу  і технологій

Білоцерківська  філія 
 
 
 

Курсова  робота  

з  предмету «ФІНАНСОВИЙ  МЕНЕДЖМЕНТ»  
 

на  тему: Економічна сутність і класифікація капіталу підприємства, принципи його формування 
 
 
 

Студентки V курсу,

44 групи, 

спеціальності «Фінанси» 

Вертолецької  Лілії Вікторівни

Науковий  керівник

________ Р.П.  Задорожна 
 
 
 

Біла  Церква - 2011 
 

ПЛАН

Вступ.

1.Капітал підприємства: структура, формування і використання.

1.1.Сутність і  класифікація капіталу підприємства.

1.2 Характеристика  форм власного капітал.

1.3 Методи обліку  і обчислення капіталу.

2. Методика аналізу  власного капіталу  підприємства.

2.1 Загальна інформація  про підприємство та економічний  аналіз діяльності підприємства

2.2 Системність і комплексність в аналізі капіталу.

2.3 Система показників  оцінки капіталу й ефективності  його використання.

2.4 Аналіз структури  джерел утворення капіталу і  їхньої вартості.

3. Шляхи підвищення  ефективності управління  власним капіталом  підприємства.

3.1 Методологія аналізу структури капіталу та управління капіталом підприємства.

3.2 Управління  капіталом підприємства з використанням  методології аналізу структури  капіталу.

Висновок

Список  використаної літератури.

Додатки. 
Вступ. 

          Актуальність  теми. Протягом  приблизно сімдесятьох років в Україні, тоді ще СРСР, не було іншої форми власності, крім державної. При цьому всі  господарюючі суб'єкти вели свою виробничу і господарську діяльність на основі планів, кошторисів і бюджетів, що складалися як самим підприємством, так і вищестоящими керівними органами. Причому, затвердження планових показників проводилося в органах державної влади. Це привело до створення єдиної загальнодержавної мережі розподілу і перерозподіли фінансових ресурсів, вироблених товарів і послуг.

          Але змінився час, змінилися  і взаємини підприємств із державою. Немає більше тільки однієї форми  власності. Поряд з державною  утворилося багато приватних форм власності, що на даний момент не мають ніякої державної підтримки, крім окремих  державних замовлень для державних потреб.

          Змінилася і роль власного капіталу у житті підприємств. У зв’язку з чим відразу  виникло багато питань:

• як залучити засоби при утворенні підприємства;
• куди їх направити в першу чергу на початку діяльності;
• як профінансувати свою поточну виробничу діяльність;
• які джерела й у якому обсязі використовувати при розширенні виробництва.

    Ці  питання можна деталізувати до нескінченності, але на них усі можна дати одну відповідь: власний капітал допоможе вирішити якщо не всі то більшу частину виникаючих проблем.

    Задаючись питанням, що ж представляє собою  власний капітал в діяльності сучасного підприємства необхідно  відзначити, що поряд з вирішенням чисто фінансових питань необхідно  паралельно розглядати і надійність "керованості" підприємством у руках власника. Уся справа в тім, що з додатковою емісією простих акцій одночасно можна втратити і контроль за діяльністю підприємства - це стосується акціонерного товариства, залучення засобів у виді довгострокових облігацій (на термін більш 5 років) може істотно підвищити ризик банкрутства підприємства в майбутньому.

    Одночасно з питаннями формування необхідно  розглядати співвідношення між позиковими і власними засобами, тому що ціна залучення  в окремих випадках позикових  джерел більш низька й ефективна, ніж використання власних засобів. Проте на сьогодні загальноприйнятої методики аналізу власного капіталу підприємства, нажаль, не існує.

      Практична потреба в дослідженні питань ефективного керування власним  капіталом та вироблення методики його аналізу свідчить про актуальність даної проблеми, що й обумовило вибір теми дипломної роботи.

    Мета  і завдання дослідження. Основною метою курсової роботи є розробка методичних рекомендацій по аналізу власного капіталу підприємства, так як в даний момент загальноприйнятої методики аналізу власного капіталу в Україні не існує. Також написання даної роботи обумовлене необхідністю напрацювання шляхів вирішення тих проблем з якими зіштовхується сучасне підприємство при формуванні та управлінні власним капіталом.

      Поставлена  мета обумовила необхідність вирішення  ряду взаємозалежних завдань:

• розкрити сутність і зміст власного капіталу підприємства;
• виявити механізм формування власного капіталу на підприємстві;
• вивчити і виявити особливості формування власного капіталу на підприємстві;
• розробити методику аналізу власного капіталу підприємства;
• виробити практичні рекомендації з удосконалювання й підвищення ефективності формування та управління власним капіталом на підприємстві;

      Предмет дослідження. Предметом дослідження є теоретико-методологічні і прикладні проблеми організації формування та управління власним капіталом підприємства.

    Об’єктом  є підприємство та його власний капітал.

      Теоретичною методологічною основою курсової роботи є основні положення і висновки, сформульовані в наукових фундаментальних працях вітчизняних і закордонних економістів.

      Інформативною основою дослідження є праці  українських і закордонних фахівців в галузі економіку та економічного аналізу; матеріали наукових конференцій; періодичної преси.

      У ході дослідження використовувалися загальнонаукові методи, методи порівнянь, угруповань, спостереження, обстеження, комплексної оцінки, аналітичні процедури й ін.  
 
 
 
 
 
 

1. Власний капітал підприємства: структура, формування і використання.

1.1. Сутність і класифікація капіталу підприємства. 

     Капітал - одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.

     Якщо  розглядати тлумачення капіталу з погляду  різних економічних дисциплін, то можна  помітити деяку неоднозначність. Так, наприклад, у своїй роботі "Бухгалтерський облік"  Н.П. Кондраков [15] показує, що капіталом організації є його майно. У той же час, відповідно до передмови до Міжнародних бухгалтерських стандартів, опублікованих Комітетом з міжнародних бухгалтерських стандартів у листопаді 1982 р., капітал являє собою різницю між активами і пасивами. [24]

     Для своїх цілей економісти відбивають поняття капіталу з двох сторін. З однієї сторони капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів [32]. При цьому характеризується напрямок вкладення засобів. З іншого боку, якщо розглядати джерела фінансування, можна відзначити, що капітал - це можливість і сукупність форм мобілізації фінансових ресурсів для одержання прибутку.

     Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики як:

1. Капітал підприємства є основним чинником виробництва. У системі факторів виробництва (капітал, земля, праця) капіталу належить пріоритетна роль, тому що він поєднує усі фактори в єдиний виробничий комплекс.
2. Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять доход. У даному випадку він може виступати ізольовано від виробничого фактора у формі інвестованого капіталу.
3. Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників. Частина капіталу в поточному періоді виходить з його складу і попадає в "кишеню" власника, а частина капіталу, що накопичується, забезпечує задоволення потреб власників у майбутньому.
4. Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості. У цій якості виступає насамперед  власний капітал підприємства, що визначає обсяг його чистих активів. Поряд з цим, обсяг використовуваного власного капіталу на підприємстві характеризує одночасно і потенціал залучення їм позикових фінансових засобів, що забезпечують одержання додаткового прибутку. У сукупності з іншими факторами - формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.
5. Динаміка капіталу підприємства є найважливішим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування й ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. У той же час, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства.

     Капітал підприємства характеризується різноманіттям  видів і систематизується по цілому ряду категорій.[23]

     По  приналежності підприємству виділяють  власний і позиковий капітал. Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, що належать йому на праві власності і використовуваних їм для формування визначеної частини активів. Ця частина активу, сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою чисті активи підприємства. Власний капітал містить у собі різні по своєму економічному змісті, принципам формування і використання джерела фінансових ресурсів: статутний, додатковий, резервний капітал. Крім того, до складу власного капіталу, яким може оперувати господарюючий суб'єкт, без застережень при здійсненні угод, входить нерозподілений прибуток; фонди спеціального призначення та інші резерви. Також до власних засобів відносяться безоплатні надходження й урядові субсидії. Величина статутного капіталу повинна бути визначена в статуті й інших установчих документах організації, зареєстрованих в органах виконавчої влади. Вона може бути змінена тільки після внесення відповідних змін в установчі документи.

     Додатковий  капітал включає вартість майна, внесеного засновниками (акціонерами) понад зареєстровану величину статутного капіталу; суми, що утворяться в результаті змін вартості майна при його переоцінці; інші надходження у власний капітал підприємства.

     Резервний капітал - це частина власного капіталу, що виділяється з прибутку організації  для покриття можливих збитків і втрат. Величина резервного капіталу і порядок його утворення визначаються законодавством України і статутом організації.

     Нерозподілений  прибуток - основне джерело нагромадження  майна  підприємства чи організації. Це частина валового прибутку, що залишилася після сплати податку на прибуток у бюджет і відволікання засобів за рахунок прибутку на інші цілі.

     Фонди спеціального призначення характеризують чистий прибуток, спрямований на виробничий розвиток і розширення підприємства, а також на заходи соціального характеру.

     До  інших резервів відносяться резерви, що створюються на підприємстві в  зв'язку з майбутніми великими витратами, що включаються в собівартість і  витрати обігу. Субсидії і надходження  утворяться в результаті спеціальних  асигнувань з бюджету, позабюджетних фондів, інших організацій і фізичних осіб.

     Усі власні засоби в тім чи іншому ступені  служать джерелами формування засобів, використовуваних організацією  для  досягнення поставлених цілей.

     У статті "Аналіз власного капіталу" Єфімова О.В.[9]  відзначає, що в складі власного капіталу можуть бути виділені дві основні складові: інвестований капітал, тобто капітал, вкладений власниками в підприємство; і накопичений капітал, тобто капітал, створений на підприємстві поверх того, що спочатку авансовано власниками.

     Інвестований  капітал включає номінальну вартість простих і привілейованих акцій, а також додатково оплачений (понад  номінальну вартість акцій) капітал. До даної групи звичайно відносять  і безоплатно отримані цінності. Перша  складова інвестованого капіталу представлена в балансі статутним капіталом, друга - додатковим капіталом (у частині отриманого емісійного доходу), третя - додатковим капіталом (у частині безоплатно отриманого майна) чи фондом соціальної сфери.

     Накопичений капітал знаходить своє відображення у виді статей, що виникають у результаті розподілу чистого прибутку (резервний капітал, нерозподілений прибуток, інші аналогічні статті). Незважаючи на те, що джерело утворення окремих складових накопиченого капіталу одне - нерозподілений прибуток, цілі і порядок формування, напрямки і можливості використання кожної його статті істотно відрізняються.

     Усі статті власного капіталу формуються відповідно до  законодавства України, установчими документами й обліковою  політикою. Чинне законодавство визначає обов'язок акціонерного товариства створювати два фонди - статутний і резервний. Іншого обов'язкового переліку фондів, що повинне створювати підприємство, а також нормативи відрахувань у них, законодавство не містить. Питання використання резервного і інших фондів товариства відносяться до виняткової компетенції ради директорів товариства. 

      Позиковий капітал товариства характеризує залучені для фінансування розвитку підприємства на поворотній основі  кошти чи інші майнові цінності. Джерела позикового капіталу можна розділити на дві групи - довгострокові і короткострокові. До довгострокового в українській практиці відносяться ті позикові джерела, термін погашення яких перевищує дванадцять місяців. У закордонній практиці позикові джерела, що видаються на термін від одного до п'яти років, вважаються середньостроковими. До короткострокового позикового капіталу можна віднести кредити, позики, а також вексельні зобов'язання - з терміном погашення менш одного року; кредиторську і дебіторську заборгованості.

     По  формах інвестування розрізняють капітал  у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, використовуваний для формування статутного капіталу підприємства. Інвестування капіталу в цих формах дозволено  законодавством при створенні нових  підприємств, збільшенні обсягу їхніх статутних фондів.

     По  об'єкту інвестування виділяють основний і оборотний види капіталу підприємства. Основний капітал характеризує ту частину  використовуваного підприємством  капіталу, що інвестований в усі  види його необоротних активів. Оборотний капітал характеризує ту його частину, що інвестована в усі види його оборотних активів.

     По  формах власності виділяють приватний  і державний капітал, інвестований у підприємство в процесі формування його статутного капіталу.

     По  організаційно - правових формах діяльності виділяють наступні види капіталу: акціонерний капітал (капітал підприємств, створених у формі акціонерних товариств); пайовий капітал (капітал партнерських підприємств - товариств з обмеженою відповідальністю, командитних і т.д.) і індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств - сімейних і т.д.).

     По  характеру використання власником  виділяють споживчий і  накопичувальний (реінвестуємий) види капіталу. Споживчий  капітал після його розподілу  на цілі споживання утрачає функції капіталу. Він являє собою відтік засобів підприємства, здійснюваний з метою споживання (виплати дивідендів, відсотків, соціальні потреби підприємства і його працівників).  Капітал, що накопичується, характеризує різні форми його приросту в процесі капіталізації прибутку, дивідендних виплат і т.д.

     Приведений  перелік не відбиває всього різноманіття видів капіталу, використовуваних у  науковій термінології і економічній  практиці. У ньому присутні ті необхідні  класифікаційні ознаки, що будуть використовуватися в роботі надалі .

1.2 Характеристика форм  власного капіталу. 

     Під власним капіталом розуміють сукупність економічних відносин, що дозволяють включити в господарський оборот фінансові ресурси, які належать або власникам, або самому господарюючому суб'єкту. [34]

      На  діючому підприємстві власний капітал  представлений наступними основними  формами (рис. 1.1.).

      1. Статутний капітал. Характеризує первісну суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається установчими документами і статутом підприємства. Для підприємства окремих сфер діяльності й організаційно - правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного капіталу регулюється законодавством.

      2. Резервний капітал. Являє собою зарезервовану частину власного капіталу підприємства, призначену для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір цієї резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного капіталу здійснюється за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється законодавством).

      3. Спеціальні (цільові) фінансові фонди. До них відносяться цілеспрямовано сформовані фонди власних фінансових засобів з метою їхньої наступної цільової витрати. У складі цих фінансових фондів звичайно виділяють: амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд охорони праці, фонд розвитку виробництва і т.д. Порядок формування і використання засобів цих фондів регулюється статутом і іншими установчими документами підприємства.

      4. Нерозподілений прибуток. Характеризує частина прибутку підприємства, отриману в попередньому періоді і не використану на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) і персоналом. Ця частина прибутку призначена для капіталізації, тобто для реінвестування на розвиток виробництва. По своєму економічному змісті вона є однієї з форм резерву власних фінансових засобів підприємства, що забезпечують його виробничий розвиток у майбутньому періоді.

      5. Інші форми власного капіталу. До них відносяться розрахунки за майно (при здачі його в оренду), розрахунки з учасниками (по виплаті їм доходів у формі відсотків чи дивідендів) і деякі інші, відбивані в першому розділі пасиву балансу.

      А тепер розглянемо всі складові власного капіталу підприємства більш докладніше.

      Статутний капітал. Статутний капітал є одним з найважливіших показників, що дозволяють одержати уявлення про розміри і фінансовий стан економічних суб'єктів. Це один з найбільш стійких елементів власного капіталу організації, оскільки зміна його величини допускається в строго визначеному порядку, установленому законодавчо.

      Статутний капітал організації - джерело формування засобів організації, які потрібні йому для виконання статутних зобов'язань. Це стартовий капітал для виробничої діяльності з метою одержання надалі  прибутку. Статутний капітал являє собою засоби, вкладені власниками підприємства. Власниками підприємства можуть виступати як юридичні, так і фізичні  особи, а також окремі приватні особи.

      Формування  статутного капіталу зв'язано з цілями створення організації і її організаційно-правовою формою. Порядок формування статутного капіталу організацій різних організаційно-правових форм досить жорстко в даний час регулюють закони України. Крім того, ряд підзаконних актів регламентує дія по бухгалтерському відображенню цього процесу.

      Відповідно  до законодавства України статутний  капітал, у залежності від організаційно-правової форми підприємства, може виступати у виді: статутного капіталу, статутного фонду, складового капіталу, пайового фонду.

      Статутний капітал - сукупність у грошовому  вираженні внесків  засновників (учасників) у майно організації  при її створенні для забезпечення діяльності в розмірах, визначених установчими документами. Формується в господарчих товариств: акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю.

      Пайовий фонд - сукупність пайових внесків  членів виробничого кооперативу  для спільного ведення підприємницької діяльності, а також придбаного і створеного в процесі діяльності.

      Однієї  з найпоширеніших  форм підприємницької  діяльності сьогодні є акціонерне товариство.

      Можна виділити три основні функції, що виконує статутний капітал акціонерного товариства:

      1) є майновою основою діяльності  товариства, тобто первісним (стартовим)  капіталом;

      2) дозволяє визначити частку (відсоток) участі засновника (акціонера, учасника) у товаристві, оскільки їй відповідає  кількість голосів учасника на загальних зборах і розмір його доходу (дивіденду);

      3) гарантує виконання зобов'язань  товариства перед третіми особами,  тому законодавством установлений  його мінімальний розмір. Відповідно  до  законодавства України акціонерним  товариством визнається комерційна організація, статутний капітал, якої поділений на визначене число акцій, що засвідчують обов'язкові права учасників товариства (акціонерів) стосовно   товариства. Порядок створення і правове положення акціонерних товариств визначені Законом України "Про акціонерні товариства". [1]

      Юридично  власність акціонерного товариства не є власністю акціонерів, а саме воно не залежить від окремих фізичних осіб, що володіють акціями. Акціонери  не відповідають по боргових зобов'язаннях  товариства і не несуть фінансового збитку, якщо акціонерне товариство збанкрутувало, і його борги перевищують вартість реалізованого майна.

      Відповідно  до Закону України „Про акціонерні товариства” розмір статутного капіталу відкритого товариства повинен бути не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, закритого товариства - не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент створення товариства. [1]

      Розмір  власного капіталу товариства дорівнює розміру перевищення балансової вартості активів товариства над балансовою вартістю його зобов'язань.  

      Якщо  за даними річної фінансової звітності, яка подається на затвердження загальними зборами, власний капітал буде менше  статутного капіталу товариства, до порядку денного річних загальних зборів повинно включатися питання про перетворення або ліквідацію товариства, зменшення статутного капіталу товариства, залучення додаткових коштів, санацію товариства, яка керується боржником, або вжиття інших заходів.

        Відповідно до діючого законодавства,  внеском у статутний капітал  товариства можуть бути гроші,  цінні папери, інші  речі чи  майнові права або інші права,  що мають грошову оцінку. 

      Додатковий  і резервний капітал. У процесі господарської діяльності в підприємства може з'явитися нове  майно чи зрости облікова вартість уже наявного, тобто збільшуються розміри активів. Для обліку джерел такого  майна чи приросту його вартості в бухгалтерському обліку введене поняття додаткового капіталу. Як об'єкт обліку він виник відповідно до  змін правил оцінки статей бухгалтерської звітності організацій для відображення інфляційних процесів.

      Доходи  організації, що відносяться на додатковий капітал, збільшують власний капітал  організації, однак не впливають  на фінансовий результат діяльності організації в звітному періоді. Наприклад, організація може безоплатно одержати у власність дороге виробниче приміщення, у результаті її майно і капітал будуть мати істотний приріст, однак фінансовим результатом діяльності організації в звітному періоді може стати збиток. Наявність доходів, що  включаються не у фінансовий результат діяльності, приймається в розрахунок у податковому обліку: при обчисленні оподатковуваного прибутку, доходи що відносяться на додатковий капітал, приєднуються до прибутку, який підлягає оподатковуванню.

      Утворення засобів відбувається шляхом:

1. Приросту вартості необоротних активів (основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових вкладень і інших капітальних вкладень) підприємства в результаті переоцінки;
2. Безоплатно отриманого майна і коштів  від юридичних і фізичних осіб;
3. Додаткової емісії  акцій чи підвищення номінальної вартості акцій, за рахунок суми різниці між продажною і номінальною вартістю акцій, вирученої при реалізації їх за ціною, що перевищує номінальну вартість;
4. Приросту вартості необоротних активів, створених за рахунок прибутку чи фондів підприємства;
5. Відображення позитивних курсових різниць по внесках іноземних інвесторів у статутні капітали українських підприємств.

      Додатковий капітал може утворюватися не тільки за перерахованими вище причинами. Що включати до складу додаткового капіталу і як його використовувати, вирішують власники підприємства, що розробляють відповідні положення. Ці положення повинні бути затверджені протоколом загальних зборів засновників, після чого закріплюються наказом про облікову політику.

      Резервний капітал створюється відповідно до  законодавства й установчих документів організації на покриття можливих у майбутньому непередбачених збитків, утрат. Резервний капітал - це так називане запасне фінансове джерело, що створюється як гарантія безперебійної роботи підприємства і дотримання інтересів третіх осіб. Наявність такого фінансового джерела додає останнім впевненість у погашенні підприємством своїх зобов'язань. Чим більше резервний капітал, тим більша сума збитків може бути компенсована і тим більшу можливість маневру одержує керівництво підприємства при подоланні збитків.