Економічна сутність короткострокової заборгованості

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

Контрольна  робота

З дисципліни «Фінансовий аналіз»

Київ - 2012

Зміст

Вступ

Розділ 1. Економічна сутність короткострокової заборгованості

1.1 Економічний зміст  короткострокової заборгованості підприємства

1.2 Класифікація короткострокової  заборгованості

1.3 Методика фінансового  аналізу короткострокової заборгованості

Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика базового підприємства

2.1 Організаційно-економічна  характеристика ПП "Вілєс"

2.2 Експрес аналіз ПП "Вілєс"

2.2 Аналіз основних показників діяльності ПП "Вілєс"

Розділ 3. Шляхи фінансового аналізу

3.1 Загальний фінансовий  аналіз короткострокової заборгованості

3.2 Факторний аналіз  короткострокової заборгованості  ПП "Вілєс"

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

В умовах господарювання підприємство постійно взаємодіє з  іншими учасниками ринкових відносин. В процесі цієї взаємодії у  підприємства виникає короткострокова  заборгованість з: постачальниками  – за отримані товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги; покупцями – за отримані кошти під поставку продукції; банками – за наданий кредит; працівниками – за нараховану зарплату тощо.

У бухгалтерському обліку короткострокова заборгованість розглядаються  як позиковий капітал. На сьогоднішній момент питання формування позикового капіталу є одним з основних питань, що стоять перед господарюючими суб’єктами. Поставши перед необхідністю завоювання ключових позицій на ринку більшість підприємств зазнало настільки гострої нестачі фінансових ресурсів, за якої проблема залучення коштів стала більш ніж очевидною.

Хаотичне, не виважене формування позикового капіталу багатьма підприємствами призвело до помітного погіршення їх стану, в тому числі і до припинення діяльності деяких з них. Такий хід подій зайвий раз підтвердив необхідність системної організації процесу управління зобов’язаннями, побудови такої системи контролю і аналізу, яка б враховувала глибинну сутність усіх процесів, що пов’язані із виникненням та погашенням зобов’язань.

Стає зрозумілим, що в  основі своїй процес залучення фінансових ресурсів повинен мати чітке обґрунтування, базуватися на врахуванні усіх елементів  зобов’язального права. Внаслідок  цього багатьма підприємствами було розпочато пошук нових підходів до здійснення процедур залучення коштів. Для ряду господарюючих суб’єктів пошук цей, однак, так і не став успішним.

Далася взнаки не лише обмеженість в розумінні системного підходу до організації діяльності підприємства, не бажання застосувати  в фінансовому менеджменті організації новітніх методик формування капіталу, а й елементарна відсутність широкого і, що головне, чіткого висвітлення питання позикових відносин у всіх їх проявах в відповідній літературі.

В більшості випадків розкриття процесу формування позикового капіталу здійснювалося через категорію одного лише кредиту і ототожнювалося з роз’ясненням процедури його отримання. Можливість побачити за процесом формування позикового капіталу процес гармонізації потоків фінансових ресурсів давали лише окремі наукові джерела. Тому навіть при формуванні теми даної дипломної роботи було обрано термін „зобов’язання підприємства", який по своїй суті є більш широким та глибоким ніж „позиковий капітал".

Отже, тема фінансовий аналіз короткострокової заборгованості є досить актуальною для підприємств усіх форм власності та галузей економіки, але особливо важливою вона є для підприємств торгівлі. Правильна організація обліку зобов’язань, своєчасне, повне і правильне проведення їх аналізу забезпечує оптимізацію структури капіталу, гармонізацію фінансових потоків, покращення результатів діяльності підприємства.

Метою курсової роботи є  вивчення стану та розробка заходів  щодо удосконалення фінансового  аналізу короткострокової заборгованості підприємств та своєчасності їх погашення.

Для досягнення поставленої  мети слід вирішити наступні завдання:

• вивчити економіко-правовий зміст короткострокової заборгованості;
• дати організаційну-економічну характеристику ПП "Вілєс";
• дослідити організацію та розробити методику фінансового аналізу короткострокової заборгованості підприємств;
• провести загальний та факторний аналіз короткострокової заборгованості;
• зробити висновки щодо стану короткострокової заборгованості ПП "Вілєс".

Об’єктом дослідження  було обрано приватне підприємство "Вілєс".

Предметом дослідження  є фінансовий аналіз короткострокової заборгованості в підприємствах.

Усе сказане свідчить про необхідність удосконалення  системи фінансового аналізу  короткострокової заборгованості як в  ПП "Вілєс" так і в Україні в цілому.

Розділ 1. Економічна сутність короткострокової заборгованості

1.1 Економічний зміст короткострокової заборгованості підприємства

В процесі здійснення господарської  діяльності підприємства торгівлі постійно вступають у взаємовідносини  з іншими суб’єктами господарювання: постачальниками і підрядниками, покупцями і замовниками, працівниками і фондами соціального страхування, фінансовими установами і податковими органами тощо. Ці взаємовідносини основані на взаєморозрахунках в процесі розподілу суспільного продукту.

Короткострокова заборгованість виникає  перед:

• постачальниками і підрядниками – за отримані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги;
• бюджетом – по податкових і неподаткових платежах;
• робітниками і службовцями – по заробітній платі та підзвітним сумам;
• фондами соціального страхування – по страховим внескам;
• банківськими установами за отримані кредити;
• інші.

На сучасному етапі  Україна переживає кризу неплатежів, яка проявляється у тому, що підприємства не можуть своєчасно здійснювати платежі одне одному за товари, роботи і послуги, що супроводжується ростом дебіторсько-кредиторської заборгованості при розрахунках між суб’єктами підприємницької Поява заборгованості як економічного явища відноситься до того часу коли розвиток товарного обігу призвів до того що відчуження товару відділяється в часі від реалізації його ціни. Це пов’язано з декількома факторами: один товар потребує більш довгого часу на виготовлення чим інший, виробництво товарів пов’язано з різними порами року, віддаленість місця виробництва від ринків збуту тощо. Отже ці фактори призводять до того що один власник товару може виступити в якості продавця раніше ніж інший в якості покупця. В такому разі продавець становиться кредитором, а покупець - боржником чи дебітором. Заборгованість яка утворилась у продавця в свою чергу називається дебіторською, а у покупця – кредиторською. Слід зауважити, що в разі якщо покупець сплатить вартість товару продавцю раніше ніж його отримає, то вже він буде кредитором, а інша сторона дебітором.

Це справедливо і при отриманні  кредиту: у суб'єкта діяльності виникає  кредиторська заборгованість, а у  фінансової установи - дебіторська  заборгованість.

Для суб’єкта діяльності дебіторська  заборгованість це відволікання власних  коштів з обігу за відповідний відсоток або без нього. Установа має зробити все можливе для вчасного погашення заборгованості, адже вивільнені кошти можуть використовувати на покриття власних видатків. Зобов’язання для суб’єкта діяльності буде залучення додаткових коштів до власного обігу за відповідний відсоток або без нього.

Правильне ведення операцій з короткостроковою заборгованістю допомагає підприємству торгівлі сформулювати рекомендації і визначити заходи по ліквідації заборгованості не лише як засобів покращення розрахункових операцій, але і фінансового стану підприємства. А в державних масштабах з’являється можливість ліквідувати ланцюг неплатежів, тобто обминути платіжну кризу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", зобов’язання – це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій, і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють в собі економічні вигоди.

Отже, з точки зору бухгалтерського обліку, заборгованість належить до пасивів підприємства, тобто є джерелами утворення активів. У фінансовому менеджменті та аналізі дану категорію розглядають дещо під іншим кутом. Джерелом утворення активів є капітал, який в свою чергу складається з власного та позичкового. Проте спірним залишається питання складу зазначених елементів, зокрема місця забезпечень та доходів майбутніх періодів. Одні теоретики відносять ці елементи до власного капіталу, мотивуючи це відсутністю реальних зобов’язань; інші наполягають на приналежності забезпечень та доходів майбутніх періодів до позичкового капіталу, оскільки у підприємства все ж таки існують певні зобов’язання по цим позиціям.

Згідно пункту 5 П(С)БО 11 "Зобов’язання" заборгованість визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнана заборгованість не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Виділяють п’ять основних груп заборгованостей підприємства: короткострокова заборгованість, довгострокова заборгованість, забезпечення, непередбачені зобов’язання та доходи майбутніх періодів.

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 2 "Баланс" короткострокова заборгованість – це заборгованість, яка буде погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати Балансу. Поточні зобов’язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Короткострокова заборгованість включає: короткострокові кредити банків; поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями; короткострокові векселі видані; кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги; поточну заборгованість за розрахунками; інші поточні зобов’язання.

Заборгованість, яка виникає  перед постачальниками і підрядниками – самий поширений вид зобов’язань, оскільки усі підприємства під час здійснення господарської діяльності використовують покупні товарно-матеріальні цінності, а також використовують підрядників для виконання певних робіт та послуг. Існує декілька способів погашення таких зобов’язань: готівкова чи безготівкова оплата коштами, зустрічна поставка (бартер), видача векселя тощо.

Видача векселя відбувається з метою відстрочки платежу. Оскільки така відстрочка, як правило, надається за певну плату векселедавець зобов’язується виплачувати по векселю певний відсоток за певний період часу (процентний вексель) або номінальна вартість векселя включає в себе суму, яка дорівнює платі за відстрочку платежу (безпроцентний вексель).

При видачі процентного  векселя у векселедавця виникає  зобов’язання на суму, яка вказана  у векселі – в момент видачі векселя, і суму процентів по векселю  – в момент їх нарахування; по безпроцентному векселю виникають зобов’язання на номінальну вартість векселя.

В законодавчій базі України  відсутнє визначення короткострокового  векселя, але, враховуючи вимоги П(С)БО 11 "Зобов’язання", можна припустити, що короткостроковий вексель – це вексель, який буде погашено протягом дванадцяти місяців або протягом операційного циклу.

Окрім кредиторської  заборгованості за товари, роботи, послуги  на будь-якому підприємстві виникає  заборгованість за розрахунками, а  саме: з одержаних авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, із внутрішніх розрахунків.

Досить часто використовується практика отримання авансових платежів під поставку продукції (надання  робіт та послуг). Зарахування авансу є підставою для виникнення і  визнання зобов’язань незалежно  від строків поставки товарів (робіт, послуг), оскільки їх оцінка може бути достовірно визначена і існує ймовірність зменшення ресурсів підприємства внаслідок погашення таких зобов’язань.

У кожного підприємства є свої засновники, які мають право  на участь в розподілі прибутку і отриманні його частки у вигляді дивідендів, внаслідок чого виникають зобов’язання підприємства перед засновниками, а також перед бюджетом по податку на дивіденди.

На більшості підприємств  є працівники, які знаходяться  у трудових відносинах з цими підприємствами та мають право на оплату своєї праці. Моментом виникнення зобов’язань із заробітної плати є встановлений на підприємстві день виплати зарплати. Крім того, нарахування зарплати є основою для виникнення зобов’язань перед бюджетом (прибутковий податок) та по соціальному страхуванню.

Крім вже зазначених податків відповідно до специфіки своєї  діяльності та її результатів у підприємства періодично виникають зобов’язання перед бюджетом та позабюджетними фондами  по існуючим податкам та обов’язковим платежам (податок на прибуток, податок на додану вартість, плата за землю тощо).

При наявності дочірніх підприємств або структурних  підрозділів, які складають окремий  баланс, на підприємстві між цими підрозділами виникають певні внутрішні розрахунки внаслідок руху товарно-матеріальних цінностей, передачі витрат загально виробничої діяльності, реалізації продукції тощо.

На деяких підприємствах  можуть виникати також інша короткострокова  заборгованість, наприклад, по нарахованим  процентам, перед іншими кредиторами тощо. Розрахунки з іншими кредиторами можуть бути пов’язані із операціями некомерційного характеру. Проценти можуть бути нараховані за використання майна, отриманого в оренду, грошових коштів або товарів, отриманих в кредит.

При виникненні потреби в коштах підприємства досить часто звертаються до банківських установ для отримання кредиту. Так, виникають зобов’язання щодо його погашення та оплати відсотків за користування. Основними причинами використання кредитів є:

• Невідповідність у часі витрат і доходів.
• Необхідність створення страхового і сезонного запасів.
• Можливість збільшення обсягів діяльності й використання ефекту від масштабу.
• Використання переваг ефекту фінансового важеля.
• Активізація інвестиційної діяльності.

Але потрібно пам’ятати, що кредити залучаються на визначений строк за певну плату. Строк, на який береться кредит, повинен бути достатнім для отримання коштів на його повернення, а плата (відсотки за кредит) бути меншою за прибутковість проекту, де використовуються кредитні кошти. Залежно від строків, на який береться кредит, зобов’язання по ньому можуть бути як короткострокові, так і довгострокові.

Отже, для того щоб  зобов`язання було визнане поточним воно повинне задовольняти певним критеріям. Таке зобов’язання повинно бути погашене:

1. або протягом 12 місяців починаючи з дати балансу;
2. або протягом операційного циклу підприємства (тобто проміжку часу між купівлею запасів для здійснення діяльності й отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції, товарів або послуг), навіть якщо він перевищує 12 місяців.

Виходячи з цього  визначення зобов’язання пов’язані  з витратами, що виникають у ході нормального операційного циклу  підприємства, завжди класифікуються як поточні, навіть якщо термін їх погашення  передбачається після закінчення більше ніж 12 місяців з дати балансу.

Погашення зобов'язання може здійснюватися шляхом сплати кредиторові  грошових коштів або відвантаження  готової продукції чи товарів  в рахунок одержаного авансу від  покупця тощо.

Іноді в результаті погашення  одного зобов'язання може виникнути інше зобов'язання, якщо постачальникові, перед яким виникла кредиторська заборгованість, виписується вексель, то у цьому випадку одне зобов'язання, кредиторська заборгованість, замінюється іншим - зобов'язанням за виданим векселем.

Іноді погашення зобов'язання призводить до збільшення вартості власного капіталу підприємства. Така ситуація виникає, коли кредитор погоджується одержати як компенсацію від свого партнера акції, випущенні ним у минулих чи звітному періодах. Та і в цьому випадку у майбутньому слід очікувати зменшення ресурсів підприємства внаслідок розподілу прибутку (сплати дивідендів) чи майна акціонерного товариства.

Основними перевагами використання зобов’язань є:

• Прискорення руху матеріальних і грошових ресурсів підприємства шляхом забезпечення своєчасності розрахунків і перерозподілу коштів.
• Підвищення швидкості обертання і ефективності використання власних обігових коштів, оскільки використання лише власних обігових коштів на поточну діяльність обумовлює необхідність формування їх максимальної потреби.
• Скорочення строків вводу в експлуатацію нових основних фондів.

Враховуючи значну різноманітність  видів зобов’язань підприємства торгівлі основною метою їх фінансового  аналізу повинно стати пошук  таких видів, які б забезпечили максимізацію вигоди від їх використання. При цьому повинні враховуватися стратегічні цілі діяльності підприємства, а також певні обмеження щодо залучення певних видів ресурсів (зокрема законодавчі, часові, обмеження в сумі тощо). Виходячи з вищесказаного, головною метою фінансового аналізу зобов’язань підприємства є оптимізація їх суми та структури за відповідними видами.

Оптимальна структура  капіталу підприємства забезпечує необхідний рівень його фінансової стійкості та платоспроможності, сприяє підвищенню ділової активності та загальної ефективності діяльності.

Отже, з вищепредставленого можна зробити такі висновки, що на підприємствах торгівлі важливе  значення має фінансовий аналіз за веденням короткострокової заборгованості. Правильне ведення таких операцій на підприємстві має складну та розгалужену систему, тому зовнішній та внутрішній аналіз цих операцій допоможе підприємству в здійсненні достовірного обліку в цьому напрямку. З цього випливає, що управління короткостроковою заборгованістю потрібно проводити для того щоб підприємство мало контроль над розрахунками взагалі та не опинилося в скрутному фінансовому становищі.

1.2 Класифікація короткострокової заборгованості

У сучасних умовах, із зростаючим значенням розрахуково-кредитних  операцій, важливістю прийняття ефективних управлінських рішень, виникає необхідність обґрунтування класифікації короткострокової заборгованості на підприємствах торгівлі. Економічно обґрунтована класифікація дасть змогу отримувати впорядковану інформацію, що буде використана в процесі прийняття управлінських рішень, що стосуватимуться саме тієї класифікаційної групи, операції з якою потребують коригування. Крім того класифікація за різними ознаками дозволить адміністрації підприємства формувати розрахунково-кредитні операції за максимально раціональною структурою та контролювати ефективність від використання тієї чи іншої класифікаційної групи, а також сприятиме уніфікації, отже, підвищенню інформативності відповідних економічних термінів.

Класифікацію короткострокової заборгованості можна представити у вигляді табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Класифікація короткострокової заборгованості підприємств торгівлі

За видами короткострокова  заборгованість поділяється на заборгованість за товари, роботи послуги, заборгованість за розрахунками з бюджетом і позабюджетними фондами, заборгованість зі страхування, заборгованість з оплати праці, заборгованість по авансах одержаних, заборгованість по векселях виданих, інші види заборгованості. Цей критерій класифікації використовується для ефективного управління погашенням зобов’язань.

За періодом залучення  короткострокова заборгованість поділяється  на кошти, залучені на довгостроковий період (більше 1 року) і кошти, залучені на короткостроковий період (менше 1 року).

По джерелам фінансування зобов’язання поділяються на залучені із зовнішніх джерел (постачальники, бюджет, позабюджетні фонди тощо) і  залучені із внутрішніх джерел (робітники, власники, акціонери тощо).

По формі оцінки короткострокову  заборгованість поділяють на:

• фактичні зобов’язання – виникають з договору, контракту або на основі законодавства, вони можуть бути підраховані точно;
• оцінні зобов’язання – зобов’язання, точна сума яких не може бути визначена до настання певної дати;
• умовні зобов’язання – неіснуючі, але потенціально можливі зобов’язання, які залежать від майбутньої угоди.

По строку сплати короткострокова  заборгованість поділяється на наступні види:

• заборгованість, строк сплати якої не настав;
• заборгованість, не сплачена в строк.

В структурі короткострокової заборгованості окремо виділяються  кредити. Вони мають свою класифікацію. За результатами опрацювання економічної літератури, дослідження умов і результатів діяльності підприємств торгівлі, можна визначити, що класифікацію кредитів слід здійснювати за ознаками, наведеними у табл. 1.2.

Таблиця 1.2 Класифікація кредитів підприємств торгівлі

Головною класифікаційною  ознакою кредитів торговельних підприємств  є форма кредитування. За цим критерієм  кредити поділяються на:

• комерційний кредит – це товарна форма кредиту, що надається продавцем покупцеві у вигляді відстрочки оплати запродані товари;
• банківський кредит – це форма кредиту, де кредитором виступає банк;
• державний кредит – специфічна форма кредитних відносин, у яких позичальником є держава, а кредиторами – юридичні або фізичні особи;
• споживчий кредит – це кредит, що надається фізичним особам на придбання товарів чи послуг і який повертається в розстрочку;
• іпотечний кредит – це форма кредиту, пов’язана з наданням позик під заставу нерухомого майна;
• лізинговий кредит – це кредитні відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна;
• міжнародний кредит – це рух позикового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин.

За формою забезпечення кредити поділяються на кредити, забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами), гарантовані кредити (фінансами чи майном третьої сторони), незабезпечені кредити або бланкові кредити.

По ступеню ризику кредити поділяються  на стандартні кредити і кредити  з підвищеним ризиком. В сучасних умовах господарювання ризик неповернення кредиту є досить значним, тому друга група кредитів займає провідне місце в кредитному портфелі банку.

Відповідно до положення НБУ  банківські кредити поділяються  на п’ять груп:

• стандартні – мінімальний ступінь ризику (2%);
• позики під контролем – ступінь ризику 5%;
• субстандартні позики – підвищена ступінь ризику (20%);
• сумнівні позики – повернення викликає сумнів у банку, ступінь ризику – 50%
• безнадійні позики – не можуть бути повернені, тобто мають абсолютну ступінь ризику – 100%.

Отже, на основі проведеного  дослідження класифікації короткострокової заборгованості можна зробити наступні висновки, що класифікаційні ознаки допомагають  керуючій системі приймати необхідні  рішення, разом з тим в процесі  управління розрахунково-кредитними операціями необхідно розглядати їх в єдності всіх видів і форм.

1.3 Методика фінансового аналізу короткострокової заборгованості