Економічна сутність податку на додану вартість, його роль і значення як основного джерела формування державного бюджету

Міністерство освіти і науки  України

Мукачівський технологічний інститут

 

 

кафедра фінансів і кредиту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

Економічна  сутність податку на додану вартість,

його роль і  значення як основного джерела

формування  державного бюджету

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

студент 3-го курсу

група Ф-31

Ковальчук А.В.

 

Науковий керівник:

ст. викладач

Ігнатишин М.В.

 

 

 

 

 

Мукачево – 2000 
План

Вступ

1. Загальна характеристика податку на додану вартість
1. Додана вартість як об'єкт оподаткування ПДВ
2. Переваги і недоліки податку на додану вартість
2. Принципи побудови і аналіз механізму справляння податку на додану вартість до бюджету
1. Платники податку на додану вартість
2. Об'єкти оподаткування
3. Визначення бази оподаткування
4. Пільги при оподаткуванні податком на додану вартість
5. Ставки податку і порядок визначення суми ПДВ для сплати в бюджет
6. Відповідальність за порушення законодавства про ПДВ
3. Роль податку на додану вартість у формуванні Державного бюджету України

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

 

«Влада стоїть перед невирішуваною проблемою:

як  отримати від нас податки, яких ми не можемо сплачувати,

щоб витратити їх на те, чого ми не потребуємо»

Невідомий платник податків.

Вступ

Податки існують у людському  суспільстві майже тисячу років, але для людини немає більш гнітючої процедури, ніж сплата їх. Високі податки – це завжди неминучі злидні, занепад господарства, шлях до катастрофи і людської трагедії. Там, де високі податки, не може бути й мови про свободу і людську гідність, творчу працю і забезпечене майбутнє. Непосильні податки були причиною багатьох соціальних конфліктів, кровопролитних воєн, занепаду цілих цивілізацій.

Водночас запровадження  податків мало надзвичайно важливе  прогресивне значення для розвитку людського суспільства. Їх порівнюють із винаходом колеса або парової машини.

Податки є, по суті, головним засобом формування бюджету держави. Це джерело, що забезпечує існування  бюджетної сфери суспільства, цілої  армії наших громадян – лікарів, вчителів, науковців, діячів культури і мистецтва, пенсіонерів, малозабезпечених, а також студентів. Повнота сплати податків визначає долю не тільки цих людей, а й усієї економіки. Бо чим більшу стипендію отримає студент, тим більше грошей повернеться туди, звідки прийшли податки, тобто в економіку.

Існує кілька десятків різних податків і зборів. Основними видами податків, які покликані забезпечувати більшу частину бюджетних надходжень є податок на додану вартість, податок на прибуток і прибутковий податок з громадян. Однак, на сьогодні податки сплачує лише половина української економіки. Причин можна знайти безліч: починаючи з неефективної роботи величезної армії контролюючих органів і закінчуючи недосконалою законодавчою базою.

Чи справді все так  погано в нашому домі?

Ми намагатимемось з'ясувати  це питання в даній курсовій роботі на прикладі податку на додану вартість.

Мета нашого дослідження – це вивчення економічної сутності податку  на додану вартість, характеристика його ролі та значення у формуванні Державного бюджету України.

Основний акцент зроблено на висвітленні механізму нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету.

Вивчено й узагальнено чинне  законодавство України щодо оподаткування  податком на додану вартість, зокрема, Закон України "Про податок  на додану вартість", Закон України "Про Державний бюджет України", Закон України "Про систему оподаткування", Указ Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" та ряд інших.

Обгрунтовано шляхи вдосконалення  податку на додану вартість, які, на нашу думку, дали б можливість досягти  максимальної його ефективності в найкоротші строки.

 

1. Загальна характеристика податку на додану вартість

В багатовіковій історії людства  податок на додану вартість – порівняно  новий вид податку. Вперше він  був ведений у Франції в 1954 р. економістом М.Лоре. Потім ПДВ  набув широкого поширення – спочатку в інших країнах Європи (кінець 60-х – початок 70-х рр.) і дещо пізніше – в країнах Азії, Африки і Латинської Америки. Нині податок на додану вартість стягується майже у 80-ти країнах, серед яких практично всі промислово-розвинуті країни. Поряд з цим слід також зазначити, що даний податок й досі не запроваджений в таких країнах як Австрія, Швейцарія, США. У кінці 80-х – на початку 90-х рр. ПДВ було введено в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), а також в деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан). В Україні і Росії ПДВ введено в 1992 р.

1. Додана вартість як об'єкт оподаткування ПДВ

З розвитком виробництва товарів  тривалого використання розширювалася  й сфера підакцизних товарів: до неї почали входити телевізори, мотоцикли, автомобілі, велосипеди, холодильники і т.д. Розширення асортименту споживаємої продукції обмежувало розвиток акцизів в специфічній формі. Запровадження нових акцизів на кожний товар або групу товарів (робіт, послуг) збільшувало затрати на збір податків. Динамічні зрушення в споживанні потребували відповідних змін в податковому законодавстві. Так виник універсальний акциз, який автоматично враховував всі зміни в товарному асортименті і котрим став оподатковуватись валовий оборот торгівельного або промислового підприємства. В більшості країн світу універсальний акциз в наш час використовується у формі податку на додану вартість.

Податок на додану вартість (ПДВ) – це непрямий податок, що є  частиною новоствореної вартості, яка  утворюється на кожному етапі виробництва або обігу, його сума входить до продажної ціни на товари (роботи, послуги) і сплачується кінцевим споживачем.

Якщо розуміти буквально, то ПДВ – це податок на додану вартість, створену на даному конкретному  етапі руху товару, в результаті чого відбувається ліквідація кумулятивного (каскадного) ефекту оподаткування.

По суті, додана вартість наближається за своїм обсягом до заново створеної вартості (частини  національного доходу), виробленої в даній господарській структурі (ланці). Визначення доданої вартості дає змогу обчислити всі ті податки, котрі дана господарська ланка заплатила при закупівлі товарів (робіт, послуг). Якщо виходити з того, що додана вартість – це створений прибуток чи вартість чистої продукції, то в цьому випадку додана вартість визначається шляхом додавання її складових елементів – заробітної плати, відсотків, ренти і прибутку.

У статистичному підрахунку показник доданої вартості можна визначити  як різницю між вартістю реалізованої продукції і затратами на її виробництво й реалізацію, між загальною сумою продажу і загальною сумою закупівель від усіх інших господарюючих суб'єктів.

Наочніше створення  доданої вартості й нарахування  ПДВ показано на рис. 1.1 і в табл. 1.1.

 

Фермер

Мірошник

Пекар

Булочник

Покупець

 

 

пшениця 40 грн., крім того ПДВ – 8 грн.

борошно 60 грн., крім того ПДВ – 12 грн.

хліб 80 грн., крім того ПДВ – 16 грн.

обслуговування 100 грн., крім того ПДВ – 20 грн.

ДВ=72-12-40-8=12 грн.

ДВ=96-16-60-12=8 грн.

ДВ=120-20-80-16=4 грн.

 

Рис. 1.1. Створення  доданої вартості як об'єкту оподаткування

 

Під час кожного акта купівлі-продажу  податок нараховується за стандартною  ставкою, а фактично виплачується в  сумі, зменшеній на величину ПДВ, сплачену на попередній стадії (ці величини вказані в табл. 1.1, в графі 8). Кінцевий споживач оплачує товар за ціною, збільшеною на всю суму платежів ПДВ, авансованих на попередніх стадіях виробництва і руху товару.

Таблиця 1.1

Створення доданої  вартості як об'єкту оподаткування

Підприємство	Вар-тість товару (з  ПДВ)	В т.ч. відно-ситься на собі-вар-тісь	Дода-на вар-тість	Вар-тість реалі-зова-ної  про-дукції	ПДВ 20%	Раху-нок покуп-цю	Рані-ше спла-чений  по-даток	Спла-чуєть-ся в бюд-жет (гр.6 -гр.8)
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Фермер	-	-	40*	40	8	48	-	8
Мірошник	48	40	12	60	12	72	8	4
Пекар	72	60	8	80	16	96	12	4
Булочник	96	80	4	100	20	120	16	4
Покупець	120	-	-	-	-	-	-	20**

  * Без врахування  затрат фермера.

** Сума податку сплачується  покупцем в ціні товару.

 

Як бачимо, в платника податку (юридичної  особи) додана вартість вимірюється різницею між загальною сумою продажу і загальною сумою закупівель від усіх інших господарських одиниць, котрі являються платниками ПДВ.

Об'єкт оподаткування – додана вартість – створюється всіма  незалежними учасниками виробничо-комерційного процесу. Якщо уявити собі компанію як єдине ціле із закінченим виробничо-торгівельним циклом (від власної сировини і виготовлення виробничого обладнання до реалізації готової продукції), то повна вартість продукції, що реалізується, стала б результатом власної діяльності такої компанії, а базою податку на додану вартість вважалася б величина чистої суми продажу. В нашому прикладі через процес послідовних стадій виробництва й реалізації продукції загальна додана вартість дорівнює вартості остаточного продажу кінцевому споживачеві без податку на додану вартість.

2. Переваги і недоліки податку на додану вартість

Простота, економічні і організаційно-технічні характеристики забезпечили податку  на додану вартість переваги перед  іншими типами оподаткування обороту або універсальними акцизами.

Податок на додану вартість характеризується рядом суттєвих переваг. Зупинимося на деяких з них більш детально. Не дивлячись на те, що він представляє  собою, по суті, різновид акцизу, це все  ж таки універсальний фінансовий інструмент.

Так, з допомогою ПДВ з'являється  можливість регулювання фонду заробітної плати і ціни. Він дає можливість ліквідувати лишні ланки господарського управління. Крім того, податок дозволяє відносно точно визначити реальну  вартість кожного товару і на основі цього увійти в основу формування економічних пропорцій.

Застосування ПДВ в країнах  з розвиненою ринковою економікою не тільки в фіскальному, але й в  регулюючому аспекті, дозволяє використовувати  даний важіль як засіб стримування  кризи надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких виробників.

ПДВ має внутрішній "вбудований" механізм взаємної звірки платниками податкових зобов'язань. Він не знає дискримінації платників в залежності від їх ролі і місця в господарському процесі, ПДВ нейтральний по відношенню до переміщення товарів і послуг, розміщення ресурсів.

ПДВ через посилений вплив на рівень цін може бути використаний в антиінфляційних процесах, оскільки ПДВ дає можливість автоматично  отримувати кон'юнктурний прибуток, породжений інфляцією, і цим самим стримувати неоправдане збільшення цін.

До найбільш цінних економічних  переваг податку на додану вартість належить його здатність не спотворювати поведінку платників як учасників  господарсько-комерційного процесу, не міняти економічних рішень під впливом ПДВ.

Проте, необхідно також враховувати  те, що використання податку на додану вартість характеризується не лише його позитивними сторонами. Цілий ряд  спірних, або негативних моментів роблять  дуже актуальними дискусії щодо необхідності справляння даного податку. Розглянемо деякі з цих моментів.

Являючись, в принципі, податком на кінцеве споживання, який лягає на населення і бюджетну сферу, ПДВ  при досить високій ставці і високих  темпах інфляції перетворюється в один із факторів, що стримують розвиток виробництва.  Відбувається  це внаслідок зростання цін і стримування на основі

Податок на додану вартість

 

переваги

 

виступає фактором, що регулює розмір заробітної плати і ціни

 

виступає фактором, що ліквідує лишні  ланки господарського управління

 

виступає фактором, що стримує кризу  надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких виробників

 

володіє економічними і організаційно-технічними перевагами стягнення, простотою нарахування

 

володіє нейтральністю по відношенню до платників, до переміщення товарів і послуг, розміщення ресурсів

 

володіє механізмом взаємної звірки платниками податкових зобов'язань

 

дає можливість отримувати кон'юнктурний  прибуток, стримувати неоправданий ріст цін

 

недоліки

 

виступає фактором, що стримує розвиток виробництва

 

виступає фактором, що стимулює інфляцію

 

виступає фактором, що негативно  впливає на високотехнологічні і  наукоємкі виробництва

 

володіє масовим регресивним характером як моментально, так і в часі

 

володіє можливістю ухилення в умовах недосконалого бухгалтерського обліку

 

потребує підготовки громадської  думки, пояснювальної роботи з платниками, професійної підготовки персоналу  податкових органів

 

Рис. 1.2. Переваги і недоліки податку на додану вартість

 

цього можливостей оплати покупцем товарів (робіт, послуг). Звісно, ці кошти повернуться до покупця (або з бюджету, або в той момент, коли він сам реалізує продукцію), але при умові, що ланцюг актів реалізації не перерветься або настане з певним кроком "запізнення", коли частково ці кошти будуть обезцінені інфляцією.

Крім цього, застосування ставок ПДВ  на рівні 20-28% стимулює як інфляційні процеси  в цілому, так і негативно впливає  на високотехнологічні і наукоємкі  виробництва. Тому, хоча й застосовувана  ставка робить податок на додану вартість одним із головних джерел наповнення бюджету, але видимість його бездефіцитності дуже оманлива. Саме в зв'язку з цим оптимальну ставку ПДВ економісти частіше за все пов'язують з рівнем 15-18%.

Зайнявши домінуючі позиції  в світовій податковій системі, ПДВ зберігає й деякі негативні риси, пов'язані з можливістю ухилення від його сплати. Тому в системі ПДВ виключне значення має досконалий і вичерпний бухгалтерський облік, реєстрація всіх операцій.

Світовий досвід також показує, що важливою проблемою введення податку на додану вартість є підготовка громадської думки, пояснювальна робота з платниками і професійна підготовка персоналу податкових органів.

ПДВ є масовим регресивним податком на товари і послуги широкого споживання. Справді, якби весь дохід, отриманий платником протягом життя, використовувався виключно на споживання, ПДВ можна було б вважати пропорційним податком, рівномірним у часі. Але ж більша частина доходів накопичується і капіталізується. Ця обставина не тільки доводить давню істину про надзвичайну тяжкість непрямих податків для бідних, так як саме вони являються чистими споживачами, але й робить ПДВ, що сплачується в молодості, більш регресивним, ніж в старості.

Отже, як видно, в ПДВ співіснують  суперечливі риси, які гармонійно поєднуються в єдине ціле. Так, ПДВ, виконуючи чисто фіскальні функції, одночасно здійснює економічний вплив на важливі макроекономічні показники: виступає як дефлятор, скорочує обсяг споживання, потенційно створює можливість зниження рентабельності майбутніх інвестицій. Одночасно ріст податкових поступлень зменшує бюджетний дефіцит, скорочує потребу в державних позиках, сприяє зниженню рівня відсотку і тим самим стимулює інвестування.

Економічні якості ПДВ були належним чином оцінені діловим світом. Невипадково з'явились пропозиції про заміну податку на прибуток корпорацій податком на додану вартість. В порівнянні з податком на прибуток корпорацій ПДВ має ті фіскальні й етичні переваги, котрі роблять невигідними окремі внутріфірмові, так звані трансфертні ціни, він не реагує і на такі хитрощі бізнесу, як фіктивне списання майна, прискорена амортизація, практика підвищення затрат, маніпуляції з відсотками по боргу.

Завоювавши симпатії ділових кіл, ПДВ був зустрітий прохолодно і навіть вороже широкими соціальними верствами. Але вдалося знайти спосіб нейтралізації суспільного обурення, виключивши з сфери ПДВ найбільш соціально значимі цінності: землю, страхування, поштову службу, навчання і охорону здоров'я, не забувши навіть про ритуальні послуги. На вартість продуктів харчування, на послуги водопостачання і каналізації, на паливо і електроенергію, дитячий одяг і взуття, житлове будівництво і послуги транспорту запропоновані, за деяким виключенням, нульові ставки. Як форма універсального акцизу ПДВ наділений відчутними соціальними преференціями, розрахованими на заспокоєння масових емоцій, що, звісно, не заважає його суспільному іміджу.

Саме тому, податок на додану вартість завоював репутацію унікального  фіскального інструмента оптимального розподілу ресурсів. Суспільно необхідні перерозподільчі мікро- і макроекономічні ефекти цього податку виявились найбільш суспільно прийнятними. Ось чому ПДВ привертає увагу країн, які намагаються підвищити темпи економічного росту.

Разом з тим не завжди сам по собі ПДВ здатний принести успіх. Через свою адміністративну важкість податок на додану вартість малоефективний в тих країнах, які ще не досягли рівня впорядкованої ринкової економіки, високої фіскальної дисципліни, цивілізованої громадської поведінки.

Далі зупинимося на механізмі справляння податку на додану вартість до бюджету.

 

2. Принципи побудови і аналіз механізму справляння

податку на додану вартість до бюджету

Українське законодавство про  ПДВ характеризується надто великою  рухливістю та мінливістю. З часу прийняття першого Закону України "Про податок на добавлену вартість" від 20.12.1991 р. видано ще чотири законодавчі акти, якими вносились зміни та доповнення до Закону. Пізніше став діяти Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. "Про податок на добавлену вартість", до якого 13 разів вносилися зміни та доповнення.

На сьогоднішній день податок на додану вартість в Україні регулюється  Законом України "Про податок  на додану вартість", прийнятим Верховною  Радою 3.04.1997 р., зміненим і доповненим більш як 50 разів.

Даний Закон містить 11 статей, якими  визначено категорії платників  ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування експортних та імпортних операцій, порядок спеціальної  реєстрації платників ПДВ, визначення податкового кредиту та податкових зобов'язань.

1. Платники податку на додану вартість

Платниками ПДВ є як суб'єкти, так і не суб'єкти підприємницької  діяльності (юридичні та фізичні особи) за умови, якщо обсяг їхніх оподатковуваних  операцій з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду за останні дванадцять календарних місяців перевищував 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Сплачують податок також особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України, в тому числі фізичні особи – на підакцизні товари, в обсягах вартістю понад 200 євро, та які здійснюють підприємницьку діяльність з торгівлі за готівку (крім фізичних осіб за умови сплати ринкового збору). Категорію платників податку на додану вартість поповнюють особи, які на митній території України надають послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України; особи, відповідальні за внесення податку до бюджету по об'єктах оподаткування на залізничному транспорті, визначені у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; особи, які надають послуги зв'язку і здійснюють консолідований облік доходів та витрат, пов'язаних з наданням таких послуг та отриманих (понесених) іншими особами, що знаходяться в підпорядкуванні перших.

Відповідно до міжнародних норм справляння ПДВ та необхідності створення  єдиної бази даних про платників  податку останні проходять спеціальну реєстрацію у державній податковій адміністрації за місцем їх знаходження  з метою отримання Свідоцтва  про реєстрацію платника ПДВ та індивідуального податкового номера платника ПДВ.

Індивідуальний податковий номер  платника податку на додану вартість має 12-значний код. Оригінал свідоцтва  видається у єдиному примірнику і зберігається на підприємстві як документ суворої звітності. Крім цього, можна одержати і необхідну кількість копій для своїх філій, торгівельних точок тощо. Це може бути звичайна ксерокопія, але обов'язково засвідчена у відповідній податковій адміністрації. Необхідною умовою реєстрації в якості платника ПДВ є також наявність у бухгалтера і директора особового ідентифікаційного номера громадянина-податкоплатника.

Після проходження вищезгаданої процедури  реєстрації платники отримують право  на нарахування податку та складання  податкової накладної при продажу товарів (робіт, послуг). Податкова накладна надається продавцем покупцеві за умови їхньої реєстрації як платників ПДВ та є документом, який дає право:

• продавцю на визначення податкових зобов'язань (ПЗ);
• покупцю на зменшення податкових зобов'язань протягом звітного періоду на суму ПДВ, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат (податковий кредит – ПК).
2. Об'єкти оподаткування

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції із:

• продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;
• ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), які надаються нерезидентами для їх використання чи споживання в межах України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;
• вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами України.

До операцій, що не є об'єктом  оподаткування ПДВ, належать зокрема  операції із:

• випуску, розміщення та продажу за кошти цінних паперів, які випущені в обіг суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, Державним казначейством та органами місцевого самоврядування;
• передачі майна орендодавця (лізингодавця) у користування орендарю (лізингоотримувачу) за умови його повернення орендодавцю (лізингодавцю);
• надання послуг зі страхування, перестрахування, соціального та пенсійного страхування;
• обігу валютних цінностей, у тому числі національної та іноземної валют, лотерейних білетів (з дозволу Міністерства фінансів України); бланки з непогашеними поштовими марками (крім колекційних);
• надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування та інших;
• оплати вартості державних платних послуг, обов'язковість отримання яких обумовлена законодавством;
• виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій за рахунок бюджетів та державних цільових фондів;
• передачі основних фондів у якості внеску до статутних фондів юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права;
• оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних робіт, що здійснюється за рахунок державного бюджету України.
3. Визначення бази оподаткування