Економічна сутність та види дефіциту бюджету

ЗМІСТ

ДОДАТКИ

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку питання дослідження бюджетного дефіциту України та цього організації є надзвичайно актуальними так, як рівень бюджетного дефіциту належить до найважливіших індикаторів фінансової безпеки будь-якої держави, тому питанню бюджетного дефіциту приділяється дедалі більше уваги. Особливо сьогодні, коли в Україні та й в цілому світі спостерігається гостра економічна криза, тому ми можемо зазначити, що бюджетний дефіцит в цьому випадку є небезпечним і є додатковим інфляційним чинником.

Проблема подолання дефіциту бюджету в Україні є однією з найбільш важливих і спірних фінансових проблем. З питань подолання бюджетного дефіциту, вмілого і професіонального управління ним світова фінансова думка має неабиякі теоретичні напрацювання, а країни з розвиненою ринковою економікою – багату й досить ефективну практику. Українська фінансова наука і практика мало обізнані з надбанням Заходу, і це притому, що досягнень з точки зору фундаментальної фінансової теорії та ефективної практики ми на сьогодні, ще не маємо. Ситуацію загострюють ще й не сприятливі чинники розвитку вітчизняної економіки: низький рівень ВВП, а отже й фінансових ресурсів, їх загальний дефіцит як на рівні держави, так і суб’єктів господарювання. Усе це посилює актуальність, значимість і важливість завдань свідомого й ефективного управління бюджетним дефіцитом, робить конче необхідним творче та критичне вивчення західної  теорії та практики.

Питанням бюджетного дефіциту приділяли увагу провідні економісти всього світу. Серед них такі відомі західні вчені, як Сміт, Д. Рікардо, Д. Юм, В. Б’ютер, А. Вагнер, Б. Гербер, Дж. М. Кейнс, Дж. Копітц, Дж. Левін, Д. Дж. Робінсон, П. Самуельсон, В. Танзі, М. Тейеро, М. Фрідман Певний внесок у розроблення теоретичних і практичних питань бюджетного дефіциту зробили українські та російські вчені О, Василик, О. Букін, С. Буковинський, М. Бурлаков, Л. Дробозіна, І. Луніна, С. Льовочкін, Ц. Огонь, В. Опарін, Л. Н. Аведян, І. В. Алєсєєв, С. А. Буковинський, М. В. Грідчіна, В. Б. Захожай, Г. Б. Коломієць, І. Ю. Кондрат, С. Я. Кондратюк, В. І. Малько, В. М. та ін.

Предметом дослідження курсової роботи є бюджетний дефіцит.

Метою курсової роботи є дослідження дефіциту бюджету й визначення основних шляхів його подолання.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

• дослідити економічну сутність та види дефіциту бюджету;
• розглянути причини та наслідки дефіциту бюджету;
• проаналізувати бюджетний дефіцит в Україні;
• дослідити світовий досвід збалансування бюджету;
• окреслення шляхів оптимізації бюджетного дефіциту.

Інформаційну базу для написання даної курсової роботи було використано навчальні посібники, статистичні дані періодичних видань (газети, журнали), законодавці та нормативні акти, ресурси Інтернету. Робота написана за допомогою програми Microsoft Office 2007, Microsoft Office Excel 2007, “Adobe Reader”.

РОЗДІЛ 1

 ЕКОНОМІЧНА  СУТНІСТЬ ТА ВИДИ ДЕФІЦИТУ  БЮДЖЕТУ

Відповідно до сучасної економічної теорії бюджетний дефіцит є одним із важливих інструментів державного регулювання економічної активності. За умов фінансово-економічної кризи відсутність заходів із стимулювання сукупного попиту, у тому числі через дефіцит бюджету, у значній мірі може підвищити циклічні коливання економіки.

Штучне обмеження дефіциту бюджету в умовах кризи вимагатиме або скорочення важливих видатків по забезпеченню соціальних стандартів та здійсненню державних інвестицій, або посилення податкового тиску. Разом з цим, неконтрольоване збільшення дефіциту бюджету може призвести до порушення макроекономічної стабільності, яка є необхідною умовою економічного розвитку. Бюджетний дефіцит, визначений на економічно безпечному рівні, є однією із рушійних сил розвитку економіки, що дозволяє здійснювати державні інвестиції та забезпечувати необхідний рівень споживання в соціальній сфері.

О. Д. Василик писав, що бюджетний дефіцит — це перевищення видатків бюджету над його доходами. Це показник негативних явищ в економіці, що зумовлюють інфляцію грошової одиниці. Причинами виникнення дефіциту є спад виробництва, зниження ефективності функціонування окремих галузей; несвоєчасне проведення структурних змін з економіці або її технічного переоснащення; великі воєнні витрати; інші об'єктивні та суб'єктивні фактори, що впливають на економічну й соціальну політику держави.

Бюджетний дефіцит — явище майже постійне в економіці кожної держави, тому важливого значення набувають його розміри та методи ліквідації [11].

Взагалі чимало сучасних економістів, сутність поняття «бюджетний дефіцит» трактують по іншому. Наприклад, економісти: Л. Н. Аведян, І. В. Алєсєєв, С. А. Буковинський, М. В. Грідчіна, В. Б. Захожай, Г. Б. Коломієць, І. Ю. Кондрат, С. Я. Кондратюк, В. І. Малько, В. М. Опарін, Н. Б. Ярошевич та інші, визначають, що державний дефіцит виникає як результат нестабільності в економічному та політичному житті держави і посилює негативні явища. Якщо дефіцит перевищує встановлені світовим досвідом показники [5].

В. І. Оспіщева вважає що, насамперед дефіцит зовсім не означає незбалансованості бюджету, адже це перевищення видатків тільки над постійними доходами бюджету. Крім того, дефіцит бюджету треба оцінювати з позиції як держави зокрема, так і фінансової системи в цілому. Для держави це завжди небажане і досить часто негативне явище [11].

Однак нині в більшості країн світу дефіцит бюджету становить від 2% до 15% валового внутрішнього продукту при середньосвітовій його величині 4,5%. Слід зазначити, що розмір бюджетного дефіциту, який перевищує 5% валового внутрішнього продукту, призводить до різкого зниження інвестиційної активності, що переростає в подальшому в різні форми кризових явищ.

Розрізняють поняття стійкий дефіцит бюджету, який існує в довгостроковому періоді, та тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконанні бюджету або непередбачуваними обставинами. У науковій літературі існують твердження, що сам собою дефіцит може мати позитивний вплив на пожвавлення економічного життя. З цим можна погодитися лише частково, тому що не сам дефіцит може сприяти економічній активності, а джерела його фінансування. У тих країнах, де добре розвинений ринок державних цінних паперів, розмір бюджетного дефіциту має менш відчутний вплив на становище економіки в даному періоді, але його наявність обов'язково впливатиме на господарське життя в майбутньому. Можна погодитися також із тим, що коли розмір бюджетного дефіциту не перевищує обсягів державних капітальних вкладень, то його вплив на економіку менш негативний [17].

При здійсненні економічного аналізу фахівці оперують різними за змістом визначеннями дефіциту бюджету. Частіше використовують поняття традиційного (звичайного) або первинного дефіциту, рідше – операційного, поточного чи структурного. Зміна бюджету повної зайнятості показує напрям, у якому фіскальна політика буде впливати на зміну сукупного попиту в економіці. Циклічний бюджет показує, яким чином фаза економічного циклу впливає на доходи, видатки і сальдо бюджету. Фактичний дефіцит державного бюджету складається  під впливом дискреційної бюджетно-податкової політики (структурний дефіцит) і циклічних коливань в економіці (циклічний дефіцит). Структурний дефіцит визначається як бюджетний дефіцит при діючих податкових ставках і потенційному рівні випуску. Перевищення фактичного дефіциту над структурним дає циклічний дефіцит, а перевищення структурного дефіциту над фактичним – циклічний надлишок. Зміна абсолютного розміру циклічного дефіциту визначається змінами в структурі податків і державних витрат, автоматична зміна яких відповідає змінам реального обсягу виробництва, інфляції та безробіття залежно від фази економічного циклу.

Розмір дефіциту бюджету залежить від правильного віднесення операцій органів державного управління до основних категорій статистики державних фінансів, що складають її аналітичну, концептуальну  основу, тобто до доходів, видатків та фінансування.

Рівень дефіциту бюджету визначається відношенням до ВВП, ВНП або до затверджених витрат бюджету, але він не може бути постійним і залежить від різних чинників, які впливають на розвиток економіки (зростання або зменшення капіталу, розвиток інфляційних процесів). Активний дефіцит бюджету дає змогу підштовхнути подальший розвиток економіки і зростання капіталу. Пасивний – підкоряється законам інфляції.

Активний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.

Пасивний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на покриття поточних видатків (соціальні трансферти, виплати зарплати у

бюджетній сфері тощо).

Сучасна економічна думка пропонує багато концепцій бюджетного дефіциту, за допомогою яких визначається ефективність фіскальної політики та її вплив на економічну систему. Найважливіші види бюджетного дефіциту (рис.1.1).

Дефіцит бюджету часто покривають додатковою емісією грошей. Внаслідок такої емісії розвивається неконтрольована інфляція, підриваються стимули для інвестицій, знецінюються заощадження населення, відтворюється бюджетний дефіцит.

Рис. 1.1 Види бюджетного дефіциту

Державні позики як засіб покриття дефіциту бюджету безпечніші, ніж емісія, проте вони також певною мірою негативно впливають на економіку країни. По-перше, при певних умовах уряд вдається до примусового розміщення державних цінних паперів і порушує ринкову мотивацію діяльності приватних фінансових інститутів. По-друге, якщо навіть уряд створює достатні стимули для купівлі юридичними і фізичними особами цінних паперів уряду, то державні позики, мобілізуючи вільні кошти на ринку позикового капіталу, обмежують можливості одержання кредиту приватними фірмами. Фірми особливо невеликі та середні, не є для банків такими надійними позичальниками, як державні органи. Збільшення попиту на ринку позикового капіталу через нові державні позики сприяє подорожчанню кредиту – зростанню облікової ставки. Особливо складними є наслідки зовнішніх позик.

Дефіцит державного бюджету безпосередньо пов’язаний з явищем державного боргу, що виникає в наслідок заборгованості уряду та державних органів. Зовнішній державний борг, що перевищує 60% від ВВП чи більше ніж в 2,2 рази експорт країни, вважається небезпечним для стабільності економіки, особливо для стійкого грошового обігу.

Фінансування дефіциту бюджету обраховується на чистій основі, тобто з обсягів валових надходжень запозичених коштів вираховуються платежі з погашення основної суми боргу і додається зміна залишків.

Дефіцит державного бюджету завжди привертав до себе увагу економістів, практиків, урядовців і законодавців. Йому відводиться чільне місце у теоріях державних фінансів, оскільки головною проблемою фінансової політики традиційно вважається державний бюджет. Отже, в першому розділі було розглянуто різні думки науковців щодо визначення сутності дефіциту бюджету. Найбільш точне, лаконічне тлумачення  наводить В.Д. Василик: «Державний дефіцит — це перевищення видатків бюджету над його доходами».

Головними видами дефіциту бюджету вважають такі види, як: загальний, первинний, внутрішній, зовнішній, поточний, операційний.

Після розгляду економічної сутності дефіциту бюджету, його видів наступний розділ роботи доцільно присвятити дослідженню причин виникнення цього явища і відповідних наслідків.

РОЗДІЛ 2

ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ ДЕФІЦИТУ БЮДЖЕТУ

Розглянувши у попередньому розділі економічну сутність та види дефіциту бюджету, можна визначити його причини та наслідки.

Причини виникнення бюджетного дефіциту:

• кризові явища в економіці, неефективність фінансово-кредитних зв’язків;
• надзвичайні події, що потребують використання великих коштів, а звичайних ресурсів для цього не вистачає;
• нездатність влади тримати під контролем фінансові ситуації;
• нецільове та неефективне використання бюджетних коштів;
• застосування тіньових схем в економіці;
• структурна розбалансованість економіки та несвоєчасне й неефективне проведення структурних перетворень;
• збереження значної кількості нерентабельних державних підприємств, що одержують дотації;
• неефективний механізм оподаткування суб’єктів господарювання;
• невідповідна наявним фінансовим можливостям держави структура бюджетних витрат;
• втрати, розбазарювання виробленої продукції, крадіжки тощо, що не стало об’єктом ефективного державного фінансового контролю [14].

Ці причини сприяють зниженню доходів бюджету і значному збільшенню дефіциту, що, в свою чергу, призводить до інфляційних процесів.

Існують глибинні та загальні причини бюджетного дефіциту, властиві будь-якій державі, в якій видатки бюджету перевищують доходи, і конкретні, особливі причини, що мають місце лише в окремій країні. Глибинними причинами бюджетного дефіциту є спад виробництва, зниження ефективності функціонування галузей економіки та підприємств, не виважена соціально-економічна політика держави.

Вище перелічені причини  дефіциту бюджету призводять до виникнення наступних наслідків:

- по-перше, дедалі більшої  дестабілізації економіки, зниження рівня громадського виробництва;

-по-друге, структурної і  технологічної незбалансованості  виробництва, постійного виснаження  природних ресурсів, зниження науково-технічного  потенціалу;

- по-третє, неймовірно високий  рівень інфляції, повальне підвищення цін, ослаблення контролю над фінансово-господарською діяльністю підприємств;

- по-четверте, нераціональної  зовнішньоекономічної діяльності  держави;

- по-п'яте, великомасштабний  оборот «тіньового капіталу»;

- по-шосте, великих непродуктивних витрат, приписок, крадіжок.

У країнах із фіксованою кількістю грошей в обороті може бути використані три способу покриття дефіциту бюджету – державні позики, жорстке оподаткування і емісія паперових грошей, тобто збільшення грошової маси обороті, що зумовлює збільшення державного боргу.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит поділяється на вимушений (наслідок недостатності фінансових ресурсів у держави, низький рівень виробництва ВВП) і свідомий (наслідок фінансової політики держави). Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком економічної і фінансової кризи [12].

Визначаючи в цілому причину дефіциту, слід зазначити, що він пов`язаний із бажанням чи необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх є в наявності. Адже завжди можна скоротити видатки до наявних доходів, або, підвищивши рівень оподаткування, збільшити доходи і тим самим вирішити проблему. Однак в реальній дійсності все набагато складніше.

 Свідомий бюджетний  дефіцит пов`язаний з проведенням  політики так званих "позикових" фінансів. Формування доходів бюджету може здійснюватись на основі "податкових" чи "позикових" фінансів. Політика "податкових" фінансів виходить з повного забезпечення доходів бюджету за рахунок податкових надходжень. Це створює стабільну доходну базу, адже податки не треба повертати. Політика "позикових" фінансів виходить з необхідності обмеження рівня оподаткування і забезпечення частини бюджетних видатків за рахунок позик. Якщо вимушений бюджетний дефіцит є наслідком дефіциту фінансових ресурсів у країні, то свідомий, як правило, можливий саме при наявності вільних ресурсів, які фізичні та юридичні особи можуть надати державі у тимчасове користування. Це дефіцит тільки бюджету держави; фінансовий стан підприємств і громадян в цілому задовільний або і дуже добрий. Обмеження рівня оподаткування сприяє розвитку виробництва і зростанню доходів у суспільстві. Держава ж може бути дійсно багатою тільки у багатому суспільстві. Адже багата держава у бідному суспільстві це нонсенс, який рано чи пізно призведе до кризи [16].

Встановлення причин бюджетного дефіциту надзвичайно важливе для його оцінки. Сама по собі наявність дефіциту (звісно, якщо це саме дефіцит, а не бюджетна "пустота") ще ні про що не свідчить. Але немає потреби боротись з таким дефіцитом, який наперед передбачений. Тому і однозначна оцінка дефіциту неможлива. Невірно визначати його сам по собі як негативне явище і хибну фінансову політику. Точно так невірно вказувати, що дефіцит зовсім нешкідливий. Не існує абсолютної оцінки бюджетного дефіциту як фінансового явища. Може даватись тільки його відносна характеристика виходячи з причин виникнення.

За спрямуванням коштів розрізняють дефіцитне фінансування на розвиток і на поточні витрати. Ця ознака дефіциту теж досить суттєва в його характеристиці. Витрачання коштів на поточні витрати означає їх поглинання без відповідної віддачі. Це пасивне реагування на складне фінансове становище. Дефіцитне фінансування інвестицій навпаки передбачає активний вплив бюджету на розвиток економіки. Адже в умовах кризи інвестиції вкрай потрібні – це ліки для "хворої" економіки. Неможливо вийти з кризи без певних зусиль і без певних вкладень. Проблема полягає в тому, що під час економічної кризи падає ділова активність приватних інвесторів, оскільки високий ризик втрати коштів чи їх знецінення. Тільки держава в змозі взяти на себе такий ризик і таку відповідальність. Звісно, що така політика дефіцитного фінансування інвестицій потребує чіткої організації і жорсткої відповідальності. Однак вона має перспективи, сприяючи виходу з кризи, зростанню ВВП і в перспективі ліквідації вимушеного бюджетного дефіциту. Політика дефіцитного фінансування інвестицій застосується на теоретичних засадах кейнсіанства, його постулатах "бюджетного мультиплікатора". Бюджетні інвестиції сприяють розвитку економіки, розширюють попит і тим самим стимулюють економіку.

Фінансова політика дефіцитного фінансування економіки широко використовувалась в різних країнах світу в певних історичних умовах [16].

Бюджетний дефіцит має певні обмеження. Міжнародний валютний фонд визнає за припустимий дефіцит бюджету в межах 2-3 % від ВВП. Це той розмір дефіциту, що не несе в собі ознак фінансової кризи і не призводить до тяжких наслідків. Звісна річ, що такий "норматив" є досить умовним. Він встановлений для проведення операцій з надання кредитів тим чи іншим країнам від міжнародних фінансових інститутів з метою визначення і забезпечення платоспроможності позичальника. В певних умовах для окремих країн рівень "нормативу" може бути підвищений.

Бюджетний дефіцит негативно впливає на економіку, зокрема стимулює інфляційні процеси. Він стримує економічне зростання держави, а також має негативні соціальні наслідки.

Водночас слід зазначити, що інфляція, як і будь-яке явище має як негативні, так і певні позитивні сторони. Відзначаючи негативність бюджетного дефіциту, мають насамперед на увазі його вплив на знецінення грошей. Воно веде до економічної нестабільності, оскільки гроші втрачають свою вартість в часі. Всі юридичні та фізичні особи намагаються позбутись грошей, які практично перестають виконувати функцію нагромадження. Інфляція виражається в зростанні цін і падінні рівня реальних доходів, вона підриває стимули до підприємницької діяльності і до праці. Разом з тим стримування інфляції шляхом жорсткої монетарної політики може дати зворотні наслідки. Дефіцит грошей настільки ж небажане явище для економіки, як і їх надлишок. Тому і політика бюджетного дефіциту повинна бути виважена і збалансована. Наслідки бюджетного дефіциту не є наперед заданими. Вони залежать від багатьох чинників і насамперед від наявності продуманої політики і керованості бюджету і бюджетного процесу.

В другому розділі, описано безліч причин дефіциту бюджету і відповідних  наслідків. Слід зазначити, що дефіцит бюджету не можна однозначно оцінювати як негативне явище, оскільки при його поєднанні з виваженою фінансовою політикою може спостерігатись пожвавлення економіки, її структурна перебудова. Отже, оцінка дефіциту бюджету не можлива без аналізу причин його виникнення, наслідків, джерел покриття, загальних економічних показників країни.

Таким чином, бюджетний дефіцит є підсумком діяльності держави як суспільно-правового інституту, який свідчить про ефективність і раціональність розпоряджень нею бюджетними коштами.

В третьому розділі курсової роботи проведено дослідження рівня бюджетного дефіциту в Україні протягом останніх п’яти років.

РОЗДІЛ 3

АНАЛІЗ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ В УКРАЇНІ

Наступним етапом дослідження предмету курсової роботи стане оцінка рівня дефіциту бюджету в Україні за період з 2005р. по 2009 р. Загальні суми надходжень і видатків, а також дефіцити  Державного і Зведеного бюджету відображені в додатку А.

Дефіцит державного бюджету 2005 р. дорівнював 7946 млрд. грн., або 1,8% ВВП, і його величина не становила загрози для економіки. Варто наголосити, що, незважаючи на незначний приріст ВВП, вражає динаміка росту доходів Державного бюджету України, яка склала 105330 млрд. грн. Цей факт був неоднозначно сприйнятий вітчизняними  науковцями та економістами. Дехто з них таке різке зростання дохідної частини бюджету пояснював детінізацією економіки та підвищенням продуктивності праці. Інші ж доводили, що рівень детінізації не набув таких масштабів, щоб сприяти стрімкому збільшенню дохідної частини бюджету, яке відбулося значною мірою через різке зростання частки ВВП, що розподіляється через бюджет і податкову систему, на 4,5 %.

Державний бюджет України 2006 р. зведено з дефіцитом у 3777 млрд. грн. (0,7 % ВВП). За інформацією Міністерства фінансів України, протягом 2006 р. сума державного прямого та гарантованого боргу України збільшилася у гривневому еквіваленті на 2 млрд. 400 млн., або на 475 млн. у доларовому еквіваленті.

Державний бюджет 2007 р. по доходах (з урахуванням взаємовідносин з місцевими бюджетами) виконано в сумі 165939 млрд. грн. (98,6 % від річних призначень) і на 70,3% сформовано за рахунок податкових надходжень, з яких податок на додану вартість становив 50,9 %, податок на прибуток підприємств – 29,1%. У видатках державного бюджету (включаючи кредитування за вирахуванням погашення), що становили 74254 млрд. грн. (93,4 % від річних призначень), переважає фінансування соціально-культурних заходів (30% загальної суми видатків), економічної діяльності (16,9%), громадського порядку, безпеки та судової гілки влади (10,4%), здійснення загально державних функцій (9,6%), у тому числі обслуговування боргу (1,9% загальної суми видатків). Державний бюджет України зведено з дефіцитом 9843 млрд. грн., або 1,4 % ВВП [3].

Доходи Державного бюджету України на2008 рік у сумі 231686 млрд. грн, у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України - у сумі 180783 млрд. грн та доходи спеціального фонду Державного бюджету України  -  у  сумі 51148млрд.  грн..

Видатки Державного бюджету України на 2008  рік  у сумі 253207 млрд. грн,  у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету  України  -  у  сумі  200106. млрд. грн та видатки спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 53101 млрд. грн.

Наведені дані дозволяють зробити висновок, що економічна криза в Україні з 3 кварталу 2008 року дещо змінила структуру надходжень до державного бюджету України.

Доходи Державного бюджету України на 2009 рік  у  сумі  200556 млрд. грн, у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України - у сумі 184628 млрд.  грн  та  доходи  спеціального  фонду  Державного бюджету України  - у сумі 60681 млрд. грн

Видатки  Державного бюджету України на 2009 рік у сумі  274156 млрд. грн, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України  -  у  сумі 194412 млрд. грн та видатки спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 79744 млрд. грн.

Так ще у 2008 році питома вага податкових надходжень становила 72,5%, а вже в 2009 році – 66,1%. Тобто зазначений показник зменшився на 6,4% у загальній структурі надходжень натомість частка неподаткових надходжень збільшилася на 6,6%.

Якщо у 2008 році доходна частина державного бюджету становила 231686 млрд. грн. із них податкові надходження складали 167883 млрд. грн., неподаткові надходження – 52817 млрд. грн. У 2009 році доходна частина склала 200556 млрд. грн., з них податкові надходження – 148917 млрд. грн., неподаткові – 66185 млрд. грн. У свою чергу доходна частина державного бюджету 2009 року зменшилася у порівнянні із 2008 роком на 6,4 млрд. грн., або на 2,8%. Податкові надходження зменшилися на 19 млрд. грн., або на 11,3%, неподаткові надходження зросли на 13,5 млрд. грн., або на 25,6%.

Все вище сказане про Державний бюджет України можна зобразити графічно у вигляді рисунка 3.1.

Рис. 3.1 Показники Державного бюджету України

Останніми роками показники дохідної та видаткової частини держбюджету України мають тенденцію до зростання. Причому бюджетні видатки зростають вищими темпами, ніж доходи, за рахунок збільшення соціальних виплат. Підвищено соціальні стандарти, прожитковий мінімум та мінімальну заробітну плату. Кредити спрямовуються на підтримку вітчизняного виробника й розвиток пріоритетних галузей економіки. Запроваджується механізм здешевлення банківських кредитів, які залучаються для реалізації інвестиційних проектів. Заплановано збільшення обсягів повернення кредитів. Такий курс передбачає активізацію державної політики щодо забезпечення погашення кредиторської заборгованості суб’єктів господарювання за наданими державою кредитами та гарантіями[18].

Також можна розглянути доходи та витрати населення України за останні 5 років (2005р. – 2009р.) по Зведеному бюджету України.

У 2005 році номінальні доходи населення становили 365,9 млрд. грн. і зросли порівняно з 2004 роком на 38,4%. Наявні доходи, які використовувалися населенням на придбання споживчих товарів та оплату послуг, збільшилися на 36,4%, а реальні наявні – на 20,1%.

У 2005 році доходи населення від заробітної плати зросли на 26,4% прибутку та змішаного доходу – на 25,5%, доходи від власності – на 9,0%, соціальних допомог та інших одержаних поточних трансфертів – на 46,5%.

Порівняно з 2004 роком частка доходів від заробітної плати зменшилася до 40,5%, прибутку та змішаного доходу до 15,0%, доходів від власності до 2,5%. При цьому до 42,0% зросла частка доходів від соціальних допомог та інших одержаних поточних трансфертів.

У грудні порівняно з листопадом 2005 року номінальні доходи населення зросли на 24,5%, а наявні та реальні наявні – зменшилися відповідно на 18,4% та 17,3%.

Доходи населення від власності зросли на 40,7%, заробітної плати – на 29,7%, соціальних допомог та інших одержаних поточних трансфертів – на 24,0%, прибутку та змішаного доходу – на 9,9%.

У грудні порівняно з попереднім місяцем частка доходів від заробітної плати зросла до 41,9% , доходів від власності - до 4,0%. Поряд з цим до 14,8%  зменшилася питома вага доходів від прибутку та змішаного доходу, соціальних допомог та інших одержаних поточних трансфертів – до 39,3%. Всі ці вище наведені дані можна відобразити на рисунку 3.2.

Рис. 3.2 Структура доходів населення у листопаді та грудні 2005 року.

Витрати населення в 2005 році порівняно з 2004 роком збільшилися на 33,8%, приріст заощаджень становив 32956 млн. грн.. На 01.01.2006 р. загальна сума витрат і заощаджень населення становила 365,9 млрд. грн..