Економічна сутність та класифікація капіталу підприємства

q

  Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Економічний факультет

Кафедра теоретичної  та прикладної економіки

Самостійна робота

з предмету  “Економіка підприємства”

на тему :

“Економічна сутність та класифікація капіталу підприємства”          

Київ – 2010

           Зміст

Вступ ...............................................................................................................3

1. Характеристики  капіталу підприємства як економічної категорії ...............4

2. Класифікація видів капіталу підприємства......................................................7 
3. Аналіз статистичних даних стосовно капіталу підприємства.....................15 
Висновки ...............................................................................................................20  
Список використаних джерел .............................................................................21 
Додатки .................................................................................................................23

ВСТУП

На сьогоднішній день Україна, як більшість держав світу, за своєю економічною структурою входить до складу країн з ринковою економікою.

Ринкова економіка являє  собою розвиток підприємств різних організаційно-правових форм. Тобто, рушійною силою економіки сьогодення є підприємницька діяльність. Згідно з діючим в Українській державі законодавством, підприємство - це самостійний господарський суб'єкт, що має право юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку [1].

Основою та неодмінною умовою створення підприємства, залучення  його до економічної діяльності виступає капітал. Причому, капітал у різних формах свого виявлення. Це може бути фінансовий, виробничий, власний, залучений, основний, оборотний капітали тощо. Крім того, сама уже сутність такого об’ємного поняття як капітал також знаходить безліч трактувань у представників різних економічних шкіл.

Питання економічної  сутності капіталу та його класифікації великою мірою через значну його вагомість в умовах ринкової економіки розкрито в наукових роботах численних авторів.

Тому, засновуючись на актуальності теми капіталу підприємства та потужній науковій базі творів видатних економістів, метою цієї роботи є систематизація та узагальнення знань про капітал підприємства та практичне прикладання цієї інформації до поточної ситуації в українській економіці.

1. Характеристики  капіталу підприємства як економічної  категорії

Підходи до розуміння поняття «капітал» значною мірою відрізняються у різних економічних школах. Тому при розгляданні питання економічної сутності капіталу підприємства, необхідно навести короткий підсумок ідей тлумачення поняття «капітал», які дають нам представники основних економічних течій. Зупинімося на аналізі класичної, марксистської та неокласичної концепцій капіталу.

Класична економічна теорія Адама Сміта та Давіда Рікардо  та їх послідовники фокусуються на фізичних ресурсах у визначенні факторів виробництва та виносять у якості дискусійного питання щодо того, як розподіляються витрати та вартість між цими факторами. Адам Сміт та Давід Рікардо визначають «складові частини ціни» як витрати на використання:

• Землі та природних ресурсів;
• Праці;
• Капіталу – зроблені людиною товари (чи засоби виробництва), які використовуються для виробництва інших товарів, включаючи машини, устаткування та споруди [2, абзац I.6.9] .

Класики також  використовували слово «капітал»  у відношенні до грошей. Тим не менш, гроші не визнавалися фактором виробництва у значенні капіталу, оскільки вони не використовуються напряму для виробництва товарів і послуг. Віддача від позичкового капіталу розцінювалася як відсоток у той час, як віддача від власного капіталу розцінювалася як прибуток.

У марксистській концепції, капітал – це гроші, які використовуються для придбання чогось з метою подальшого продажу. Таким чином, капітал існує лише в процесі економічного обміну – це багатство, яке зростає в процесі свого кругообігу і відтак формує базис для економічної системи капіталізму.

Маркс так пише про капітал: «Капітал — це не річ, а певне, суспільне, належне певній історичній формації суспільства виробниче  відношення, яке представлене в речі та надає цій речі специфічного суспільного характеру. Капітал — це не просто сума матеріальних і вироблених засобів виробництва, які самі по собі так само мало є капіталом, як золото або срібло  — грішми» [3, т. 3, гл. 48, стр. 886—887].

У неокласичній економічній теорії капітал виступає фактором виробництва, використовуваним для створення товарів і послуг, який не споживається значною мірою  в процесі виробництва, хоча й  може падати в ціні. Капітал у  якості засобів виробництва може бути придбаний за фінансовий капітал.

У глобальному  розумінні неокласичної концепції, капітал складається з усього, що може збільшити здатність людини до економічно корисної праці –  уламок каменю чи стріла є капіталом  для печерної людини, яка може використовувати їх як засіб для полювання, а дороги – капітал для жителів міста.

Серед сучасних ідей особливе значення мають положення  моделі «П’ятьох капіталів», сформованої  організацією «Форум заради майбутнього», в якій виділяються п’ять складових  типів капіталу:

1. Природний капітал;
2. Соціальний капітал;
3. Людський капітал;
4. Виробничий капітал;
5. Фінансовий капітал. [4]

Взаємозалежність  цих складових зображено на рисунку 1.

Рис.1. Модель «П’яти капіталів» [5].

Таким чином, на основі зазначених вище ідей та підсумовуючи їх, слід зазначити такі прояви економічної сутності капіталу підприємства:

1. Сутність капіталу підприємства як фактора виробництва У класичній трифакторній (капітал, земля, праця) системі виробництва капітал об’єднує всі фактори в єдиний виробничий комплекс [2].
2. Капітал ізольовано від виробничого фактора характеризує фінансові ресурси підприємства, які забезпечують дохід – у формі позикового капіталу, який забезпечує формування доходів підприємства не у виробничій (операційній), а у фінансовій (інвестиційній) сфері його діяльності [6].
3. Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників як у поточному, так і в майбутньому періодах. Частина капіталу, яка спрямована на задоволення поточних чи перспективних потреб його власників, перестає виконувати функцію капіталу. Капітал, який накопичується, повинен задовольнити потреби його власників у перспективному періоді, тобто формує рівень майбутнього їх добробуту
4. Капітал підприємства є головним виміром його ринкової вартості. У даній якості виміру ринкової вартості підприємства, перш за все, виступає власний капітал, який визначає обсяг його чистих активів. Разом з тим, обсяг власного капіталу, який використовує підприємство, одно час НП характеризує і потенціал залучення ним позикових фінансових засобів, які забезпечують отримання додаткового прибутку. У сукупності з іншими, менш значимими факторами, формується база оцінки ринкової вартості підприємства.
5. Динаміка капіталу підприємства є важливим барометром рівня ефективності його господарської діяльності. Тобто здатність власного капіталу до зростання високими темпами характеризує високий рівень формування і ефективний розподіл прибутку підприємства, його спроможність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. І навпаки, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства [1].

2. Підходи  до класифікації капіталу підприємства

Під загальним  поняттям «капітал підприємства» розуміють  різні його види, які характеризуються десятками термінів [7]. З попереднього розділу стає очевидною необхідність систематизації уявлень про різні види капіталу підприємства  Все це потребує відповідної класифікації використовуваних термінів. На рисунку 2 пропонується варіант такої класифікації за найбільш важливими ознаками.

Рис. 2. Класифікація капіталу підприємства

Власний капітал підприємства характеризує загальну вартість його засобів, які належать йому на правах власності та використовуються ним для формування відповідної частини його активів. Частина активів, яка сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, є чистими активами підприємства.

Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал та нерозподілений прибуток [8]. Відомості про розміри статутного і резервного капіталу містяться у статуті підприємства.

Для більшості  підприємств основним елементом  власного капіталу є статутний капітал — сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами [9].

В окремих підприємств  складовою власного капіталу є пайовий  капітал. Ця стаття передбачена для  кредитних спілок, споживчих товариств, колективних сільськогосподарських  підприємств, житлово-будівельних кооперативів, в яких статутний капітал формується за рахунок пайових внесків. Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних i юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.

Важливими складовими власного капіталу є резерви, які можуть бути сформовані у формі додаткового (капітальні резерви) та резервного капіталу (резерви, створені за рахунок чистого прибутку).

Додатковий  капітал — суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість, суми дооцінки активів та вартість необоротних активів, безоплатно отриманих підприємством від інших осіб та інші його види.

Вклади (внески) формують майно підприємства, тож  будь-які вклади призначені для фінансування діяльності підприємства. Якщо внески роблять до статутного фонду (капіталу), передбачається, що вони потрібні для того, щоб підприємство почало працювати. Тобто це початкові інвестиції для «запуску» підприємства — своєрідний перший поштовх, який приводить у рух господарську діяльність.

Надалі підприємство мусить вже саме себе забезпечувати  необхідними ресурсами. Прибуток, який утворюється у результаті цієї діяльності, розподіляється між засновниками, які  внесли вклад до статутного капіталу, і виплачується у вигляді дивідендів.

Але може статися, що початкових інвестицій виявиться недостатньо і підприємство для своєї подальшої діяльності потребуватиме додаткових ресурсів. Отримати такі ресурси можна різними шляхами. Наприклад, взяти банківський кредит, одержати фінансову допомогу від інших осіб, збільшити розмір статутного капіталу або ж просто внести додаткові (безоплатні) вклади, не збільшуючи розміру статутного капіталу.

Один з найпростіших способів — додаткові внески, які не збільшують розміру статутного капіталу. Оформлення їх більш громіздке, проте учасники, які внесли додаткові внески, можуть мати з цього певний зиск.

Згідно з другим абзацом  пункту  4 статті 82 Господарського Кодексу України, порядок визначення додаткових внесків учасників може бути встановлено статутом підприємства. Причому, відомості про додаткові внески є факультативними, тобто вони не обов'язково повинні зазначатися у статуті [10].

Додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими. Тому, якщо статут не містить жодних відомостей про додаткові внески й учасники не приймали рішення про зміну розміру часток у статутному капіталі, жодних змін до статуту у зв'язку з внесенням додаткових вкладів робити та реєструвати не слід. Рішення зборів оформляється протоколом, який і буде підставою для операції з передачі-отримання додаткових внесків. Додатково жодних договорів позики чи дарування не укладають.

Причому додаткові  внески можуть мати як поворотний, так і безповоротний характер, про що обов'язково має бути записано у протоколі зборів. Але додаткові внески можуть також впливати на розмір частки учасників, які їх вносять, у статутному капіталі, про що треба зазначити у протоколі. В цьому разі обов'язково слід вносити зміни до статуту.

Ще одним  елементом власного капіталу є нерозподілений прибуток (непокритий збиток). За цією позицією балансу відображається або  сума прибутку, яка реінвестована  у підприємство, або сума непокритого  збитку. У цій статті показується прибуток (збиток), який залишається у підприємства після сплати всіх податків, виплати дивідендів і відрахувань до резервного капіталу. Нерозподілений прибуток (збиток) може включати реінвестований у підприємство прибуток звітного і минулих періодів [9, ст. 38].

Сутність власного капіталу підприємства проявляється через  його функції. У таблиці 1 подані основні його функції із наступним їх тлумаченням.

Таблиця 1.1.

Функції власного капіталу підприємства

*Складено автором  за матеріалами [11]

Залучений (позиковий) капітал характеризує залучення для фінансування розвитку підприємства на основі повернення коштів або інших майнових цінностей. Усі форми позикового капіталу, які використовує підприємство, є фінансовими зобов’язаннями і підлягають погашенню в передбачені терміни. Позиковий капітал формується на тимчасовій основі у вигляді довгострокової або (та) короткострокової позики, яка здійснюється у формі банківського кредиту.

Виробничий  капітал характеризує такі засоби підприємства, які були інвестовані в його операційні активи з метою здійснення виробничо-збутової діяльності.

Позиковий капітал у контексті цілей використання є тією частиною власного капіталу підприємства, яка використовується у процесі інвестування в грошові інструменти (короткострокові та довгострокові депозитні вклади в комерційних банках), а також боргові фондові інструменти (облігації, депозитні сертифікати, векселі тощо).

Спекулятивний капітал характеризує ту частину, яка використовується у процесі здійснення спекулятивних фінансових операцій (основані на різниці в цінах).

Капітал у фінансовій, матеріальній та нематеріальній формах використовується для формування статутного фонду підприємства. Інвестування капіталу в даних формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні обсягу їх статутних фондів [12].

Окрім іншого, важливим є поділ капіталу підприємства на основний та оборотний. Так, основний капітал підприємства характеризує ту частину капіталу, яка інвестована в усі види його позаоборотних активів, а оборотний капітал характеризує ту його частину, яка інвестована в усі види його оборотних активів

Характеристика  видів капіталу підприємства за формами  знаходження у процесі кругообігу розглядається в циклі кругообігу капіталу підприємства.

У процесі виробничого  використання функціонування капіталу підприємства характеризується постійним кругообігом. У процесі кругообігу капітал підприємства проходить три стадії (рис. 3).

 
Рис. 3. Характер руху капіталу підприємства у процесі його кругообігу [12]

На першій стадії капітал у грошовій формі інвестується в операційні активи (оборотні та позаоборотні), перетворюючись у виробничу форму. На другій стадії виробничий капітал у процесі виробництва продукції перетворюється в товарну форму, включаючи і форму виробничих послуг. На третій стадії товарний капітал, у міру реалізації виробничих товарів і послуг, перетворюється в грошовий капітал. Середня тривалість обороту капіталу підприємства характеризується терміном його обороту в днях (місяцях, роках).

На приватний  і державний капітал підприємства поділяється у залежності від суб’єкта інвестування – приватної особи чи держави відповідно – під час формування статутного фонду.

Працюючий (чистий оборотний) капітал характеризує ту його частину, яка бере безпосередню участь у формуванні доходів і забезпеченні операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

Він створюється за рахунок довгострокових джерел і не потребує повернення найближчим часом):

Ок= Па+ Пп ,

де Ок — чистий оборотний  капітал;

Па — поточні активи;

Пп — поточні пасиви [6, розділ 9.5.]

Непрацюючий (мертвий) капітал характеризує ту його частину, яка інвестована в активи, які вони не беруть безпосередньої участі в здійсненні різних видів господарської діяльності підприємства і формуванні його доходів. Прикладом такого виду капіталу є засоби підприємства, які інвестовані у приміщення та устаткування, що не використовуються; у виробничі запаси для продукції, яка знята з виробництва; у готову продукцію, на яку повністю відсутній попит.

Основна відмінність споживчого і накопичувального капіталу полягає в тому, що споживчий капітал після його розподілу на цілі споживання втрачає функції капіталу (це виплати дивідендів, процентів, задоволення соціальних потреб персоналу тощо), а накопичуваний капітал характеризує різні форми приросту капіталу підприємства в процесі капіталізації прибутку, дивідендних виплат тощо.

І особливої  уваги в умовах сучасної економічної  кон’юнктури  заслуговує поділ капіталу підприємства на такі види як легальний  і «тіньовий» капітал. Останній на сьогоднішній день є своєрідною реакцією підприємців на встановлені державою жорсткі «правила гри» в економіці, у першу чергу, на невиправдано високий рівень оподаткування підприємницької діяльності [13].

Підводячи підсумок розділу, слід зазначити, що капітал підприємства є напрочуд об’ємною економічною категорією, яка через це закономірно проявляє себе у численній кількості форм, видів і підвидів. Необхідно також наголосити, що в даній роботі наведений лише один з величезного розмаїття можливих варіантів класифікації капіталу підприємства, проте найбільш ємний і структурований, на думку автора. Тим не менш, підходи до вирішення питання про класифікацію капіталу підприємства значною мірою варіюються у економічній літературі, що, безумовно, пов’язано із неоднозначністю цієї проблеми, її цінністю для різних аспектів економічної науки та тим, що чітке й систематизоване уявлення про види капіталу підприємства має величезне значення в умовах входження України до ринково економіки.

3. Аналіз  статистичних даних стосовно капіталу підприємства

Як уже зазначалося  у вступі та попередніх розділах, високого ступеня актуальності питанню капіталу підприємства нині надає той факт, що абсолютна більшість країн  світу належить до країн із ринковою економікою і Україна зараз так само вступає до лав держав із капіталістичною структурою економіки. Тому надважливим є аналіз існуючих показників капіталу підприємства та динаміки їх розвитку для України на сьогоднішній день.

Так, як видно  з рисунку 4, у структурі власного капіталу підприємств України додатковий капітал переважає над статутним. Причому відсоток додаткового капіталу за два роки (з 01.01.2008 по 01.01.2010) суттєво збільшився – на 14 процентів, а в абсолютних показниках – на 73,6 млрд. грн. (рис. 4 та 5). Таким чином, зважаючи на те, що додатковий капітал не обкладається податком у звітному періоді, можна сказати, що таке явище має негативний вплив на державний бюджет України в короткостроковому періоді, але матиме позитивний результат для української економіки в цілому в довгостроковому періоді.

За розподілом по сферах економічної діяльності найбільший обсяг власного капіталу сконцентрований  у підприємствах у галузі промисловості, 

Рис. 4. Структура  власного капіталу підприємств України  станом на 1 січня 2010 року (у млрд.грн).

Рис. 5. Структура  власного капіталу підприємств України  станом на 1 січня 2008 року (у млрд.грн).

тих, що займаються операціями з нерухомим майном та транспортним обслуговуванням, що не двозначно  ілюструє пріоритетні галузі української економіки (рис.6).

Рис.6. Власний  капітал підприємств України за видами економічної діяльності станом на 1 січня 2010 року (у млрд. грн.)

При цьому важливою є динаміка інвестицій в основний капітал підприємства. Як видно з рисунку 7, закономірно найбільший обсяг інвестування отримали підприємства, що займаються уже зазначеними вище видами економічної діяльності (промисловість, операції з нерухомістю, транспорт). А в абсолютних значеннях об’єми інвестицій в основний капітал підприємства зростали до 2008 року, після чого внаслідок кризових явищ у світі та в Україні безпосередньо цей показник почав зменшуватися (рис.8).

Рис. 7. Обсяг інвестицій в основний капітал за видами економіної діяльності (у млн.грн.)

Рис. 8. Загальні обсяг інвестицій в оновний капітал (у млрд. грн.)

Підсумовуючи, можна сказати, що капітал підприємства за своєю сутністю є надважливим  індикатором економічних процесів на всіх рівнях економічної системи  – від ілюстрації діяльності окремого підприємства до глобальних висновків щодо економічної кон’юнктури у державі чи навіть світі.

Капітал підприємства є, мабуть, базовою категорією усієї  ринкової економічної структури, оскільки саме на ньому ґрунтуються основи господарської діяльності економічних  суб’єктів в умовах капіталізму.

ВИСНОВКИ

Становлення ринкових відносин призвело до зростання ролі капіталу в економічній науці. Капітал – це економічна категорія, яка відома давно, але отримала новий зміст в умовах ринкових відносин. Як головна економічна база створення і розвитку підприємства, капітал у процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. 
Капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які інвестуються у формування його активів.

Отже, у даній  роботі було розкрито тему економічної  сутності капіталу підприємства та класифікації його видів. Так, можна дійти висновку, що в умовах ринкової економіки, яка панує на сьогоднішній день у світі в цілому та в Україні безпосередньо, питання капіталу підприємства набуває особливої актуальності. Обсяг капіталу є одним із найважливіших кількісних показників  ефективності діяльності підприємства, у той час, як його структура – є доволі значущим якісним показником.

До розуміння  економічної сутності капіталу підприємства існує величезна кількість підходів, так само, як і до інтерпретації  цього поняття як такого. У даній роботі було розглянуто найбільш розповсюджені та вагомі з них.

Окремого значення в контексті багатогранності  розуміння поняття «капітал підприємства» набуває питання класифікації його видів. Оскільки чітке розуміння того, які саме складові утворюють капітал підприємства, а отже, які з них змінюються і яким чином,  формує фундамент для ґрунтовного аналізу ефективності підприємницької діяльності, виявлення у ній слабких місць та шляхів її удосконалення.

Список використаних джерел

1. Ляшенко Г.П. - Управління капіталом підприємства. Навчальний посібник. – Режим доступу: http://www.vuzlib.net/ukp/1.htm
2. Adam Smith. - The Wealth of Nations. - Режим доступу: http://www.econlib.org/library/Smith/smWN2.html#B.I,%20Ch.6,%20Of%20the%20Component%20Parts%20of%20the%20Price%20of%20Commodities
3. Карл Маркс. Капитал.– Режим доступу: http://esperanto-mv.pp.ru/Marksismo/Kapital1/kapital1-04.html#c4.
4. The five capitals model. – Режим доступу: http://www.forumforthefuture.org/files/The%20five%20capitals%20model.pdf
5. Will Allen. - Learning for Sustainability: Sustainable Development, 2007. – Режим доступу: http://learningforsustainability.net/susdev/
6. Покропивний С. Ф. - Бізнес-план: технологія розробки та обгрунтування – Режим доступу: http://studentbooks.com.ua/content/view/900/54/1/1/
7. Бойчик І.М. – Економіка підприємства. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2004 – 480 с.
8. Сайт Державного комітету статистики України – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua
9. Bruce G. Carruthers; Wendy Nelson Espeland. - Accounting for Rationality: Double-Entry Bookkeeping and the Rhetoric of Economic Rationality. – Режим доступу: http://www.jstor.org
10. Господарський кодекс України – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page-1&nreg=436-15
11. Скляренко В.К., Прудников В.М. – Экономика предприятия: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2006. - 528 с. – (Высшее образование).
12. Терещенко О.О. Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 554 с
13. Юніан — Режим доступу: http://unian.net/ukr/news/news-395598.html