Економічна суть запасів

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП 3

1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ЗАПАСІВ 5

1.1 Огляд літературних джерел……..………………...…………..………….5

1.2 Класифікація запасів, критерії їх визнання та оцінка в балансі…...…..7

1.3 Визнання та оцінка виробничих запасів………………………...……..11

1.4 Класифікація запасів та їх характеристика 17

1.5 Нормативно-правова база з обліку виробничих запасів 18

2. МЕТОДОЛОГІЯ ОБЛІКУ ЗАПАСІВ 22

2.1 Облік надходження  виробничих запасів 22

2.2 Облік витрат  виробничих запасів у виробництві 26

2.3 Облік переоцінки  виробничих запасів 26

2.4 Інвентаризація  виробничих запасів 28

2.5 Особливості  обліку малоцінних і швидкозношуваних  предметів 31

ВИСНОВОК 33

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 34

ДОДАТКИ 36

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

На сьогоднішній день основою  ринкового господарства є виробництво.

Запаси в тому чи іншому вигляді присутні по всій довжині логістичного ланцюга, як у сфері виробництва, так і в сфері обігу продукції.

 Запаси — це активи, які: 

—        утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

—        перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

—        утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Незважаючи на те, що утримання  запасів пов’язане з певними  витратами, підприємці змушені створювати їх. Основні мотиви створення матеріальних запасів:

1.Імовірність порушення  встановленого графіка постачань  (не передбачає зниження інтенсивності вхідного матеріального потоку).

 У цьому випадку запас необхідний для того, щоб не зупинився виробничий процес, що особливо важливо для підприємств із безперервним циклом виробництва.

2. Можливість коливання  попиту (не передбачає збільшення  інтенсивності вихідного потоку). Попит на яку-небудь групу товарів можна передбачити з великою ймовірністю. Однак прогнозувати попит на конкретний товар набагато складніше. Тому, якщо не мати достатнього запасу цього товару, можлива ситуація, коли платоспроможний попит не буде вдоволений, тобто клієнт піде без покупки.

3. Сезонні коливання виробництва  деяких видів товарів. В основному це стосується продукції сільського господарства.

4. Знижки за покупку  великої партії товарів також  можуть стати причиною створення запасів.

5. Спекуляція. Ціна на деякі товари може різко зрости, тому підприємство, яке зуміло передбачати цей ріст, створює запас з метою одержання прибутку за рахунок підвищення ринкової ціни.

6. Витрати, пов’язані з оформленням замовлення. Процес оформлення кожного нового замовлення супроводжується витратами адміністративного характеру (пошук постачальника, проведення переговорів з ним, відрядження, міжміські переговори і т.п.).

Знизити ці витрати можна скоротивши кількість замовлень, що рівносильне збільшенню обсягу партії, яка замовляється, і, відповідно, підвищенню розміру запасу.

7. Можливість  рівномірного здійснення операцій  виробництва і розподілу.

Ці два види діяльності тісно взаємопов’язані між собою: розподіляється те, що виробляється.

 Якщо запаси відсутні, інтенсивність матеріальних потоків  у системі розподілу коливається відповідно до змін інтенсивності виробництва. Наявність запасів у системі розподілу дозволяє здійснювати процес реалізації більш рівномірно, незалежно від ситуації у виробництві. У свою чергу, наявність виробничих запасів згладжує коливання в постачаннях сировини і напівфабрикатів, забезпечуєрівномірність процесу виробництва.

8. Можливість негайного  обслуговування покупців. Виконати  замовлення покупців можна у  такий спосіб:

- виготовити замовлений  товар;

- закупити замовлений  товар;

- видати замовлений товар  негайно з наявного запасу.

Останній спосіб є, як правило, найдорожчим, тому що вимагає утримання запасу. Однак в умовах конкуренції можливість негайного задоволення замовлення може виявитися вирішальною в боротьбі за споживача.

 

1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ЗАПАСІВ

1. Огляд літературних джерел

 

Основною ланкою народного  господарства є запаси, тому багато людей вивчали, вивчають та будуть вивчати  їх роль у виробництві.

Зокрема, Азаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. написали: виробничі  запаси  включають  сировину,  основні  та  допоміжні  матеріали,  комплектуючі  вироби   та  інші  матеріальні  цінності,   що  призначені  для  виробництва  продукції,  виконання  робіт,  надання  послуг,  обслуговування  виробництва  й  адміністративних  потреб   [1. с.164]

У підручнику за редакцією професора  Ф. Ф. Бутинця сказано: виробничі  запаси -  придбані  або  самостійно  виготовлені  вироби,  які  підлягають  подальшій  переробці  на  підприємстві  [2 с.249]

  Гриньова В.М., Коюда  В.О доводять нам,що виробничі  запаси розглядаються  як   предмети  праці.  Предмети  праці - це  те,  на  що  спрямована   праця  людини,  і  становить   матеріальну основу  створюваного  продукту. До  предметів   праці  належать  продукти,  які є  первинними  і  такими,  що  з’явились  внаслідок  переробки.   [3. с.169].

Завгородній В.П.висловив свою думку так: виробничі  запаси - сировина,  основні  та  допоміжні  матеріали,   комплектуючі  вироби  та  інші  матеріальні  цінності,  призначені  для  виробництва  продукції,   виконання  робіт,  надання  послуг,  обслуговування  виробництва  та  адміністративних  потреб   [4. с.262]

 В Отрошка О.В. виробничі  запаси - це  сировина,   основні  та  допоміжні  матеріали,  комплектуючі  вироби  та  інші  матеріальні  цінності,  що  призначені   для  виробництва  продукції,  виконання  робіт,  надання  послуг,  обслуговування  виробництва та  адміністративних  потреб  [5 с.137].

 У книзі «Організація бухгалтерського обліку» Ф.Ф.Бутинця, О.В.Олійника, М.М. Шигун, С.М. Шулепова написано, що виробничі запаси - це придбані або самостійно виготовлені вироби, які  підлягають  переробці  на  підприємстві.

До них відносяться:  сировина  і  матеріали,  купівельні  напівфабрикати  та  комплектуючі  вироби,  паливо,  тара    і  тарні  матеріали,  будівельні  матеріали,  матеріали,  передані  в  переробку,  запасні  частини,  матеріали   сільськогосподарського  призначення,  інші  матеріали  [6 с.303]. 

Манів З.О., Луцький  І.М. висловились: виробничі  запаси - сировина  та  матеріали,  що  утримуються  підприємством  для  подальшої  обробки  з  метою  виробництва  продукції,  надання  послуг  та  виконання  робіт  [7 с. 101]

Як   видно  з  наведених   визначень,    автори  по  різному  підходять    до  визначення  виробничих  запасів. (Додаток 1)

Проте в  усіх  визначеннях  зустрічається  визначення   матеріальної  основи  виробничих  запасів  – „матеріальні запаси”, „актив”, „матеріальні  цінності”, „сировина, матеріали…”, джерела  появи - придбані  або  самостійно  виготовлені,  їх  призначення -  „подальшої  переробки  на  підприємстві”.  

При  цьому  в  економічній  літературі  поняття  „виробничі  запаси”  трактується  як    предмети  праці, на  що  спрямована  праця  людини  і   становлять  матеріальну основу  створюваного  продукту.

В  підручниках  з  бухгалтерського  поняття  „виробничі  запаси”  розглядається  як   матеріальні  запаси або  матеріальні  цінності,  що  призначені  для  виробництва  продукції,  виконання  робіт,  надання  послуг,  обслуговування  виробництва  й  адміністративних  потреб.

Проведений  аналіз  дозволяє   зробити  висновок, що    для  визначення   терміну  “виробничі  запаси”  використовуються  основні  і  неосновні  ознаки.

До  основних  ознак    слід  віднести    назву,   матеріальну  основу,  джерело  появи та  мету   зберігання.

До  неосновних   ознак,   які ,   на  наш погляд,  недоцільно  подавати  у визначенні   терміну “виробничі  запаси”,   можна віднести перелік їх  складових,  стадії руху  виробничих  запасів   та  належність  до оборотних  засобів. 

2. Класифікація запасів, критерії їх визнання та оцінка в балансі

 

Запаси- активи підприємства, які:

-утримуються для подальшого продажу за умов звичайної діяльності;

-перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

-утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активами, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їхнім використанням, та їхня вартість може бути достовірно визначена.

У балансі запаси оцінюються за первісною  вартістю або за чистою вартістю реалізації.

Порядок визначення балансової вартості залежить від шляху надходження запасів на підприємство.Первісна вартість запасів, придбаних за плату, складається з витрат підприємства, пов’язаних із придбанням.

До них включаються:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

- інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів).

 Одержаних безоплатно, являє собою справедливу вартість, яка складалася на момент надходження.

Первісна вартість запасів, придбаних  у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів.

При цьому, якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю є їхня справедлива вартість, а різниця включається до витрат звітного періоду.

Первісна вартість запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) в процесі обміну.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва.

Не всі витрати підприємства, пов’язані з надходженням запасів, включаються у первісну вартість.

Не включаються до первісної вартості:

- понаднормовані втрати і нестачі запасів, що виникли під час транспортування запасів;

- проценти за користування позиками, одержаними для придбання запасів;

- витрати на збут;

- загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів.

Ці витрати відносяться до витрат діяльності того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо первісна вартість запасів  суттєво змінилася на дату складання  балансу або запаси зіпсовані, застарілі, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду, то як балансова вартість використовується чиста вартість реалізації.

Чиста вартість реалізації запасів- очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Різниця між первісною вартістю запасів і чистою вартістю реалізації та вартість повністю втрачених запасів списуються на витрати звітного періоду із відображенням у позабалансовому обліку.

Після встановлення осіб, які мають право відшкодовувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості й доходу звітного періоду.

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що були уцінені, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення сторнується запис про попереднє зменшення вартості запасів.

Для ведення бухгалтерського обліку запаси класифікують на такі групи:

- сировина, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

- незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів.

 Незавершене виробництво на  підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

- готова продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукція сільського і лісового господарства.

Відповідно до наведеної класифікації у плані рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов’язань  і господарських операцій підприємств  і організацій передбачені для  обліку наявності і руху запасів рахунки класу 2, що відображено в таблиці

Таблиця1.1

Первісна вартість запасів

 

Первісна вартість запасів, внесених до статутного капіталу, визначається як справедлива вартість, погоджена засновниками підприємства, під час реєстрації підприємства і відображена в його установчих документах.

3. Визнання та оцінка виробничих запасів

 

Однією з обов ’язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці (виробничими запасами) - сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами тощо, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції.

Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Тому контроль за збереженням матеріальних ресурсів, раціональним використанням їх у виробництві має велике значення.

Методологічні основи формування в  бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у  фінансовій звітності регламентуються  Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 9 «Запаси».

Відповідно до зазначеного  Положення під запасами розуміють активи, які:

-утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

-утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує  вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов ’язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена.

Важливою передумовою раціональної організації обліку виробничих запасів є економічно обгрунтована їх класифікація.

Відповідно до Положення (стандарту) 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси поділяються на:

- сировину, основні і допоміжні матеріали; комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, які призначені для виробництва продукції, виконаних робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

-незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою та збіркою деталей, вузлів і незакінчених технологічних процесів;

- готову продукцію, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або іншим нормативно-правовим актом;

- товари у вигляді матеріальних запасів, які придбані (одержані) й утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

- малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу якщо він більше одного року;

-молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються відповідно до вимог Положення (стандарту) 9.

 Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх назва або однорідна група (вид). Тому в подальшій класифікації групи запасів поділяються на підгрупи, а всередині них - на види, сорти, марки, типорозміри тощо.

Класифікація запасів оформляється розробкою номенклатури-цінника, тобто  систематизованим переліком матеріалів, що використовується підприємством, у якому кожному найменуванню, розміру і сорту присвоюється номенклатурний номер (шифр), а також вказуються одиниця виміру і ціна.

 У подальшому номенклатурний  номер запасів вказується в  усіх документах, якими оформляється їх рух, що запобігає випадкам пересортиці (тобто помилковому оприбуткуванню або списанню замість одних матеріалів іншими), а також є обов ’язковою умовою при автоматизованій обробці інформації по обліку наявності, надходження і витрачання запасів.

У цьому разі номенклатурний номер  використовується як ознака (код), за яким можна визначити номер синтетичного рахунка, субрахунка, групу, найменування запасу, його сорт і розмір.

Оцінка запасів. Важливе значення для правильного обліку має також порядок оцінки запасів. Згідно з Положенням (стандартом) 9 придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

Первинною вартістю запасів, які прибрані за плату, є собівартість запасів, яка  складається з таких фактичних витрат:

- суми, які сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю),

- суми, які сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв’язку з пошуком та придбанням запасів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; затрати по заготівлі, на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню і ризику транспортування запасів;

- інші витрати, які безпосередньо пов ’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням.

До таких витрат, зокрема, належать прямі витрати підприємства на доробку і підвищення якісних характеристик запасів.

- первинною вартістю запасів, виготовлених власними силами підприємства, є собівартість їх виробництва, яка визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Первинною вартістю запасів, які внесені  до статутного капіталу, визнається узгоджена  засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первинною вартістю запасів, отриманих  підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.(Додаток 1).

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1.2

 

Характеристика виробничих запасів

 

Якщо балансова вартість переданих  запасів перевищує їх справедливу  вартість, то первинною вартістю одержаних  запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

 Первинна вартість запасів,  які придбані в обмін (або  частковий обмін) на неподібні  запаси, дорівнює справедливій вартості  переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана (одержана) в процесі обміну.

Не включаються до первинної  вартості запасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені):

- понаднормативні втрати і недостачі запасів;

- відсотки за користування позиками;

- витрати на збут;

- загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів і приведенням їх до стану, придатного до використання за призначенням.

Первинна вартість запасів у  бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених Положенням (стандартом) 9.

Оцінка вибуття запасів. У разі відпуску матеріалів у виробництво, продажу або іншому вибутті згідно з Положенням (стандартом) 9 оцінка їх здійснюється по одному з таких методів:

- ідентифікованій собівартості  одиниці запасів;

- середньозваженій собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

- нормативних затрат;

- ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського  обліку запасів, які мають однакове призначення і однакові умови використання, застосовується тільки один із зазначених методів.

За ідентифікованою собівартістю оцінюються запаси, які відпускаються, і послуги, які виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів шляхом ділення сумарної вартості таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надійшли на підприємство (відображені в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продажу та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходжень запасів.

Оцінка запасів по методу ЛІФО базується  на припущенні, що запаси використовуються в послідовності, яка є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахування в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продажу та інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходжень запасів.

Оцінка за нормативними затратами  полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно в нормативній базі перевірятися і переглядатися.

Оцінка за цінами продажу заснована  на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього процента торгової націнки на товари.

 Цей метод застосовується  підприємствами, які мають значну і перемінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки.

Собівартість реалізованих товарів  визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари.

Сума торгової націнки на реалізовані  товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів  на середній процент торгової націнки.

Середній процент торгової націнки  визначається шляхом ділення залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок за звітний місяць на продажну вартість одержаних у звітному місяці товарів і залишок товарів на початок звітного місяця.

 

4. Класифікація запасів та їх характеристика

 

Класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку та контролю запасів серед яких:

1. Забезпечення своєчасного документального оформлення руху запасів.

2. Контроль за повним і своєчасним  оприбуткуванням запасів та їх збереження у місцях зберігання і на всіх стадіях обробки.

3. Забезпачення відповідності складських  запасів нормативом.

4. Достовірна оцінка запасів.

5. Розрахунок фактичної собівартості  витрачених матеріалів та їх зилишків.

6. Відображення операцій з оприбуткування  та витрачання запасів у системі бухгалтерського обліку тощо.

Перераховані завдання сприяють формуванню інформації для управління запасами. В питанні управління запасами важливою є інформація щодо формування необхідного обсягу та складу товарно-виробничих запасів з метою забезпечення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції з одночасною мінімізацією поточних витрат з обслуговування та забезпечення ефективного контролю за їх рухом. В цілях управління облікова інформація використовується для:

1. Визначення принципових підходів до формування запасів підприємства.

2. Щоденного отримання інформації про надходження та витрачання запасів у розрізі їх кількості, якості та матеріально відповідальних осіб.

3. Аналізу наявності та руху  запасів у попередніх періодах.

4. Безперервної оцінки реальної  вартості запасів на складі, та  проведення аналізу ефективності  використання запасів.

5. Оптимізації обсягу закупівлі запасів, виявлення резервів зниження витрат, пов’язаних із заготівлею запасів.

6. Оптимізації обсягу основних  груп запасів.

7. Вибору методу оцінки запасів  при їх вибутті, який найкраще  підходить для підприємства.