Економічна суть та призначення державного бюджету

Тернопільський національний економічний  університет

Івано-Франківський інститут менеджменту

 

 

 

       Кафедра економіки і підприємництва

    

 

 

Курсова робота

з дисципліни «фінанси»

на тему:

«Економічна суть та призначення  державного бюджету»

 

 

 

 

                                                                                          Виконав :

                                                                            Студент групи Фі – 32

                                                                                     Сеньків Назар

 

 

 

 

 

Івано-Франківськ

                                              2011

 

 

                      Зміст

Вступ....................................................................................................3

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження суті та призначення  державного бюджету ………………………………………………………...4

1. Економічна суть,функції та основне призначення державного бюджету ……………………………………………………………..4
2. Основні джерела формування державного бюджету в Україні….8
3. Нормативно-правове регулювання бюджетних відносин в Україні……………………………………………………………… 12

Розділ 2. Аналіз складу і структури доходів і видатків бюджету України……………………………………………………………………….16

2.1. Аналіз стану надходжень до бюджету України за 2005-2010рр..16

2.2. Динаміка видатків бюджету України протягом 2005-2010рр…19

2.3. Процес використання позик і кредитів як доходного джерела Державного бюджету України……………………………………………..23

Розділ 3. Шляхи вдосконалення бюджетних надходжень ………..31

3.1. Вдосконалення чинної системи бюджетних надходжень.........31

3.2. Проблеми планування та формування видатків бюджету України………………………………………………………………………32

3.3. Використання зарубіжного  досвіду щодо процесу вдосконалення  бюджетної системи України……………………………………………….34

Висновки..........................................................................................40

Список використаної літератури…………………….....................42

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження  обумовлюється не тільки потребами  практики державного будівництва, а  й необхідністю всебічного наукового  дослідження бюджетної системи  та бюджетного процесу в цілому. Наукове осмислення проблеми необхідне  для вирішення таких практичних завдань, як створення фінансової бази, достатньої для виконання державними органами своїх завдань, створення  гарантованих, передбачуваних та довгострокових доходних джерел бюджетів.

Основна мета курсової роботи полягає у дослідження особливостей функціонування бюджетної системи  України та дослідження основних можливих векторів її розвитку. Особливості функціонування бюджетної системи досліджено у працях наступних вітчизняних та зарубіжних науковців: В.Андрущенка, С.Буковинського, О.Василика, Т.Вахненко, В.Гейця, В.Глущенка, А.Гриценка, І.Д'яконової, А.Ілларіонової, Б.Кваснюка, С.Лондар, І.Луніної, І.Мітюкова, А.Покритана, В.Протасова, І.Радіонової, І.Сала, В.Сумарокова, В.Суторміної, В.Федосова, І.Чугунова, С.Юрія та ін.

Предметом курсової роботи економічні відносини які виникають у процесі взаємодії між суб’єктами бюджетної системи України.

Об’єктом дослідження  виступає бюджетна система України.

Поставлена мета обумовила  необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:

- дослідити теоретичні підвалини існування бюджетної системи;

- проаналізувати особливості функціонування бюджетної системи України;

- напрацювати можливі шляхи оптимізації бюджетного процесу в Україні.

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СУТІ ТА     ПРИЗНАЧЕННЯ  ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ.

1.1. Економічна  суть ,функції та основне призначення  державного бюджету.

 

Бюджет держави – це план формування фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної  влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджет – це складова частина бюджетної системи, він  є провідною ланкою державних фінансів.

Сутність бюджету держави проявляється через утворення централізованого фонду фінансів необхідних для виконання функцій держави; планування бюджетних показників доходів і витрат; використання централізованих фондів грошових коштів.

Сутність бюджету держави  можна визначити наступним чином [34]:

1.За сутністю економічної категорії державний бюджет – це грошові відносини, які виникають між державою з одного боку, підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами – з іншого боку, з приводу утворення фонду грошових засобів і його використання на розширене відтворення.

2. За матеріальним змістом державний бюджет – це централізований фонд грошових коштів держави, які перебувають у постійному русі.

3. За формою державний бюджет – це основний фінансовий план держави.

4. За організаційною структурою державний бюджет – це центральна ланка фінансової державної системи, яка зумовлює розподіл і перерозподіл ВВП між галузями матеріального виробництва, виробничою та невиробничою сферами, окремими ланками бюджетної системи та окремими категоріями населення.

Виділяють такі функції державного бюджету,які наведені на рис.1.

Рис. 1. Функції бюджету країни[ 19,7c].

Розподільча функція бюджету  дозволяє сконцентрувати грошові кошти  у розпорядженні держави та використовувати  їх на задоволення загальнодержавних  потреб. Їй притаманний багатовидовий (міжгалузевий, міжтериторіальний) та його багаторівневий  розподіл коштів. Об’єктом   бюджетного перерозподілу  є національний дохід, іноді –  національне багатство.

Контролююча функція бюджету  дозволяє дізнатися:

–      наскільки  своєчасно та повно фінансові  ресурси потрапляють у розпорядження  держави;

–   чи відповідають розміри державних централізованих ресурсів її потребам;

–     як фактично складаються пропорції у розподілі бюджетних коштів;

–     чи ефективно використовуються бюджетні кошти.

Контролююча функція бюджету  охоплює майже всіх учасників  бюджетного процесу, відбиває економічні процеси, що відбуваються у всіх структурних  ланках економіки, її об’єктом є рух  бюджетних ресурсів, які відображаються у відповідних показниках бюджетних  надходжень і витратних призначень.

Функція бюджету забезпечення існування держави дозволяє створити матеріально-фінансову базу існування  держави на основі формування доходних статей бюджету[7,47c].

Призначення бюджету в  державі виявляється  через систему  економічних відносин між державою і підприємницькими структурами  в процесі мобілізації доходів, накопичень і фінансувань з бюджету; між державою і населенням у процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту; між ланками бюджетної системи при бюджетному врегулюванні.

Специфіка бюджетних відносин полягає в тому, що вони пов’язані  з формуванням і використанням  централізованого фонду грошових коштів, які використовуються для забезпечення загальнодержавних потреб, та виникають  у розподільчому процесі, учасником  якого є держава в особі  відповідальних органів влади[24,209c].

Головна частина бюджетних  відносин виникає в процесі розподілу  та перерозподілу вартості національного  доходу. Відповідно, функції бюджетних  відносин на стадіях розподілу національного  доходу наступні:

1. Стадія первинного розподілу національного доходу передбачає концентрацію деякої маси прибуткового продукту в централізованому фонді фінансових ресурсів.

2. Стадія вторинного перерозподілу національного доходу передбачає перерахування частини доходу підприємств, установ, населення в централізований фонд фінансових ресурсів з наступним перерозподілом для забезпечення загальнодержавних потреб.

Тепер розглянемо державний  бюджет як окрему економічну категорію.

Державний бюджет прийнято розглядати у трьох ракурсах:

•   як економічну категорію;
• як правову категорію;
• за матеріальним змістом.

Державний бюджет як економічна категорія відображає грошові відносини, які виникають між державою, з  одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності та фізичними особами – з іншого, з приводу утворення централізованого фонду грошових коштів держави і  його використання на розширене відтворення, підвищення рівня життя і задоволення інших суспільних потреб.

Бюджет як самостійна економічна категорія є формою існування  реальних, об’єктивно обумовлених  розподільних відносин, які виконують  специфічне призначення – задоволення  потреб як суспільства в цілому, так і його адміністративно-територіальних структур у фінансових ресурсах.

Ознаками бюджету як економічної  категорії є [17, с.16]:

1. Історичність, оскільки бюджет як категорія склався історично і має свої специфічні риси становлення в кожній країні, які проявляються і в сучасних умовах

2. Плановість, так як основною ознакою бюджету є плановий характер. Бюджет як фінансовий план має передбачати виконання всіх функцій держави на загальнодержавному і місцевому рівнях

3. Юридичний характер, оскільки бюджет має силу правового акту.

4. Терміновість передбачає, що бюджет завжди складається і виконується впродовж певного терміну – бюджетного періоду.

Особливості державного бюджету  як самостійної економічної категорії  полягають у наступному:

1. Бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, що пов'язані з відокремленням у розпорядження держави частини національного доходу та її використанням для задоволення потреб усього суспільства й окремих його державно-територіальних формувань.

2. За допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу між галузями народного господарства, територіями країни, сферами суспільної діяльності.

3. Пропорції бюджетного перерозподілу вартості визначаються потребами розширеного відтворення в цілому і завданнями, що стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку.

4. Галузь бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі державних фінансів, що обумовлено провідною роллю бюджету порівняно з іншими ланками[13,143c].

1.2. Особливості  джерела формування державного  бюджету в Україні.

 

Базою для формування доходів  державного бюджету України виступають фінансові ресурси країни. Фонди  фінансових ресурсів є об`єктивно  необхідною умовою здійснення процесу  розширеного відтворення на всіх його стадіях і у всіх формах. Джерелом фінансових ресурсів є валовий внутрішній продукт.

Створення й використання фінансових ресурсів одночасно передбачає їхній рух. При переміщенні фінансові  ресурси відокремлюються від  матеріальних цінностей. Проте рухові матеріальних цінностей завжди передує  рух фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси - це грошові  фонди, які створюються в процесі  розподілу, перерозподілу й використання валового внутрішнього продукту, що створюється  упродовж певного часу в державі. Фінансові ресурси держави включають  ті з них, що перебувають у розпорядженні  органів державного управління, всіх видів і форм підприємницьких  структур і населення. У розпорядженні  держави перебувають ресурси  бюджетної системи й різних видів  централізованих та децентралізованих  фондів, а також державних страхових  органів, державних кредитних установ). Інша частина фінансових ресурсів у  держави знаходиться в розпорядженні  господарських підприємств, установ  і організацій різних форм власності  та видів діяльності. Третя частина - у розпорядженні населення в  формі вкладів, заощаджень і депозитів  у банківській системі та в  інших фінансових установах[21,35c].

З трансформацією вартості валового внутрішнього продукту у відповідні фонди фінансових ресурсів фінанси  починають впливати на процес розширеного  відтворення й працювати як складова економічного механізму. Усе це зумовлює актуальність розгляду суті й складу фінансових ресурсів, їхньої специфіки у відтворювальному процесі.

Фінансові ресурси є матеріальними  носіями фінансових відносин, що дає  змогу виокремити фінанси із сукупності інших економічних категорій, жодна  з яких не характеризується матеріальним носієм. Ця особливість характерна для фінансів будь-якої економічної  системи, проте в кожній із них  застосовуються різні форми й  методи створення та використання фінансових ресурсів.

Тому введення в науковий обіг поняття „фінансові ресурси” дає змогу точніше визначити  об`єкт фінансового прогнозування  й балансових розрахунків, а за його допомогою обґрунтувати форми й  методи впливу фінансів на увесь відтворювальний  процес. Тут можна виявити таку взаємозумовлену залежність: фінанси  як сукупність економічних відносин знаходять своє безпосереднє вираження  в фінансових ресурсах, формою руху яких є фонди. Отже, процес створення  й використання фондів фінансових ресурсів є об`єктом фінансового прогнозування  та балансових розрахунків і наукових досліджень там же.

Місце і роль фінансових ресурсів у розширеному відтворенні  можна чітко визначити лише тоді, коли матимемо їхнє теоретичне обґрунтування  як економічної категорії. В економічній  літературі й досі немає єдиної думки  щодо визначення фінансових ресурсів, їхнього змісту, методів впливу на ефективність господарювання[14,46c].

На нашу думку, для науково  обґрунтованого визначення поняття  фінансових ресурсів треба чітко  визначити ті критерії, яким воно повинно  відповідати. До них належать джерела  створення, форми виявлення, цільове  призначення.

З огляду на це фінансові  ресурси - це грошові накопичення  і доходи, що створюються в процесі  розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб.

Наведене вище визначення фінансових ресурсів дає змогу пов`язати  їхній обсяг і склад із вартісною  структурою валового внутрішнього продукту й закладає основу для забезпечення єдності прогнозування динаміки валового внутрішнього продукту й фінансових ресурсів. Це дає змогу активніше  використовувати фінанси як інструмент господарського механізму для впливу на всі елементи структури процесу  виробництва. У цьому визначенні виражена економічна основа й зв`язок фінансових ресурсів з відтворювальними процесами, що, в свою чергу, дає змогу  визначити їхній склад і структуру[16,341c].

Кожен бюджет має свої власні джерела доходів.

Отже,основними джерелами доходів державного бюджету є:

• податок на прибуток підприємств,об'єднань і організацій;
• податок на додану вартість;
• акцизні податки;
• доходи від зовнішньоекономічної діяльності;
• прибутковий податок з громадян та ін., згідно з нормативами, що визначаються законодавчими актами.
• доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок різних місцевих податків та стягнень.

 Фактори, що впливають на формування державного бюджету можна поділити на три групи: економічні, політичні та соціальні (рис.2).

Рис.2. Фактори, що впливають на формування державного бюджету[22,83c].

 

Крім цього, фактори впливу на державний бюджет можуть бути:

1. Об’єктивними, до яких  прийнято відносити:

-   традиції, специфіка  розвитку на певному історичному  етапі;

-   характер виробничих  відносин та рівень розвитку  продуктивних сил, які безпосередньо  впливають на зміст бюджету;

- економічні особливості  країни;

-   природні особливості  країни;

-  соціальні особливості  країни.

2. Суб’єктивними, до складу  яких входять:

-  тип держави;

-  політика уряду у  відповідний період;

-   пріоритети розвитку;

- зовнішня та внутрішня  економічна ситуація[23,181c].

1.3. Нормативно-правове  регулювання бюджетних відносин в Україні .

 

З моменту здобуття незалежності в Україні постійно відбуваються радикальні економічні та політичні  трансформації, зокрема перетворення моделі управління державними фінансами  з авторитарної на демократичну. Конституція  проголосила народ України єдиним джерелом влади і значно розширила  повноваження представницького органу у сфері бюджетних прав. Створення  бюджетної політики стало загальносуспільним процесом, а бюджет — результатом  взаємодії індивідуальних, групових, регіональних інтересів.

Несвоєчасне прийняття Закону про Державний  бюджет  України  фактично  блокує діяльність органів  державної влади та органів  місцевого  самоврядування всіх рівнів і призводить до порушення принципів, встановлених: ст. 5 Конституції України. Крім того, відсутність Державного бюджету  України призводить до порушення  частини другої ст. З Конституції  України, оскільки зазначене унеможливить реалізацію державою прав і свобод людини та їх гарантій, які визначають зміст і спрямованість діяльності держави, внаслідок відсутності фінансування[1,53c].

Для нормального виконання  державою своїх функцій необхідне  своєчасне прийняття Закону про  Державний бюджет та інших законодавчо-нормативних  джерел відносно контролю бюджетного процесу. Несвоєчасний початок дії  Закону про Державний бюджет України  може призвести до порушення встановленого  Конституцією України порядку організації  і здійснення влади, а відповідно — і до її недієздатності[28].

Розглянемо нормативно-правові  акти, що регулюють бюджетні відносини  України, згідно з Бюджетним Кодексом України, що представлені на Рис. 3.

 

 

Рис. 3. Структура нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини в Україні[4,41c].

Розглянемо більш детально нормативно-правові акти, що регулюють  бюджетні відносини в Україні, згідно з Бюджетним Кодексом України.

Відповідно до Конституції  України, а саме: в ст. 92 визначено, що Державний бюджет України затверджується Верховною Радою України. Відповідно до Конституції України  Закон  про  Державний  бюджет  України  діє  з  1 січня по 31 грудня календарного року.

Закон  про  Державний  бюджет України є особливим нормативно-правовим актом, оскільки Конституція України:    

• розмежовує повноваження Верховної і Ради України щодо затвердження Державного бюджету України та її повноваження з прийняття законів (пункти 3 та 4 ст. 85);
• визначає спеціального суб'єкта законодавчої ініціативи щодо проекту Державного бюджету України, яким є лише Кабінет Міністрів України (частина друга ст. 96 та пункт 6 ст. 116);
• встановлює особливий порядок подання, Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України проекту Закону про Державний бюджет України (частина друга ст. 96);
• встановлює окрему процедуру затвердження та виконання Державного бюджету України (пункт 4 ст. 85, частина перша ст. 96 та  пункт 6 ст. 116);       
• передбачає щорічне затвердження Державного бюджету України та визначає період його дії — з 1 січня по 31 грудня (частина перша ст. 96); 
• передбачає обов'язкове подання Кабінет том Міністрів України до Верховної Ради України звіту про виконання Державного бюджету України та його оприлюднення [5,98c].

Таким чином, аналіз зазначених положень Конституції України дає  підстави зробити висновок, що закон  про державний бюджет за своєю  природою є фінансовим документом, який встановлює розподіл державних  фінансових ресурсів і який може розглядатися як закон з особливою правовою природою.

Тому слід зазначити, що відповідно до ст. 143 Конституції України обласні  та районні ради затверджують районні  і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для  їх відповідного розподілу між територіальними  громадами. Тобто відповідні ради при затвердженні місцевих бюджетів повинні врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів, що були затверджені Верховною Радою України при прийнятті закону про Державний бюджет[3,48c].

     Основним законодавчим  джерелом бюджетних правовідносин  є Бюджетний Кодекс, у якому  систематизовано й унормовано  цілу низку найважливіших бюджетних  питань, а саме:

• приведено у відповідність до Конституції України терміни проходження основних стадій бюджетного процесу, розмежовано функції між органами державної влади й органами місцевого самоврядування;
• запроваджено паралельне планування бюджетів усіх рівнів для підвищення рівня реальності бюджетних показників, урахування і збалансування інтересів різних регіонів, соціальних груп, усіх учасників бюджетного процесу;
• закріплено конкретні джерела наповнення дохідної частини місцевих бюджетів, зокрема, до останніх у повному обсязі передано надходження від податку з доходів фізичних осіб. Водночас податок на прибуток підприємств (крім комунальних підприємств), який є ризиковим і нестабільним щодо його сплати, залежним від сезонності виробництва й від рівня економічного розвитку території, віднесено до доходів державного бюджету, які враховуються при розрахунку міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам із державного бюджету[6,129c].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ СКЛАДУ І СТРУКТУРИ ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ.

2.1. Аналіз стану  надходжень до бюджету України  за 2005-2010 рр.

 

Бюджетна система та реалізація ефективної політики у сфері державних  фінансів займають достатньо важливе  місце у процесі регулювання  економічного розвитку держави. Одним  з основних інструментів державного регулювання економіки є бюджетна система, яка суттєво впливає  на соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальних одиниць  та держави в цілому. Від якості та своєчасності прийняття рішень з  питань формування дохідної частини  бюджету, проведення податкової політики, державних видатків та міжбюджетних відносин залежить збалансованість  державних фінансів, рівень ефективності державного регулювання економічних  процесів.

Згідно з  Бюджетним  кодексом, прийнятим Верховною Радою  України у червні 2001 р.  структура  бюджетної системи України будується  на основі бюджетного устрою держави[11,149c].

Склад бюджетної системи  та основи взаємозв’язку між окремими її елементами в умовах переходу України  до ринку визначені Бюджетним  Кодексом, З огляду на це бюджетна система  України має визначену основу та взаємопов’язані напрямки її побудови системи, становлять зведений бюджет України. Він використовується для здійснення державного регулювання економічного і соціального розвитку. Провідне місце у бюджетній системі  України належить Державному бюджету. За його рахунок фінансуються витрати  на державні заходи в галузі господарського і культурного будівництва, на охорону  здоров’я, утримання органів державної  влади та ін. Через Державний бюджет здійснюється перерозподіл 20% фінансових ресурсів держави. У загальному обсязі видатків майже 60% здійснюється через  Державний бюджет України.

До місцевих бюджетів належать бюджет Автономної Республіки Крим, обласні  і районні бюджети, бюджети районів  у містах та бюджети місцевого  самоврядування (бюджети територіальних громад, сіл, селищ та їх об’єднань)[9,62c].

Державні доходи — це сума коштів, що мобілізується державою на забезпечення своєї діяльності. За рівнем їх розміщення вони поділяються на централізовані й децентралізовані ( рис 4.). Централізовані концентруються в бюджеті держави і фондах цільового призначення. За методами мобілізації вони поділяються на податкові, позикові, надходження від державного майна та угідь. Децентралізовані доходи розміщуються на державних підприємствах. У свою чергу, частина з них може централізуватись (і централізується) в бюджеті та фондах цільового призначення. При цьому держава стосовно своїх підприємств може застосовувати як податковий метод мобілізації коштів, так і пряме вилучення частини доходів.

Метод взаємовідносин держави  зі своїми підприємствами визначається характером економічної системи. В  умовах адміністративної економіки  переважає пряме вилучення доходів. У ринковій економіці державні підприємства, перебуваючи у ринковому середовищі, будують свої взаємовідносини з  державою на загальноприйнятих податкових засадах.

Рис.4.  Система державних доходів

Рис.4. Система державних доходів.

Отже,основне призначення системи державних доходів — створення надійної фінансової бази для забезпечення фінансової діяльності держави[12,211c].

Динаміка надходжень до Зведеного  бюджету України

у 2005-2011 роках

млрд. грн.

	2005 факт	2006 факт	2007 факт	2008 факт	2009 факт	2010 план зі змінами	Відхилення   прогнозу          2011 року від плану                 2010 року
							+/-	%
зведений               бюджет, разом, в т.            числі	134,2	171,8	219,9	297,9	273,0	320,1	39,9	112,5
загальний      фонд	106,5	130,8	167,2	238,5	208,6	270,1	35,1	113,0
спеціальний фонд	27,7	41,0	52,7	59,4	64,4	50,1	4,8	109,6

 

Рис. 5. Динаміка надходження  до Зведеного бюджету України  у 2005-2011 роках.

Надходження до бюджету України  протягом досліджуваного періоду становить незначну частину в доходах загального фонду, а, отже, такі надходження суттєво не впливають на рівень виконання Державного бюджету України. Слід відмітити пряму залежність обсягу надходжень від рівня нормативу відрахувань чистого прибутку – в тих, періодах, де нормативи відрахувань були вищими, надходження до державного бюджету є відповідно більшими, а в період 2007-2009 рр., коли нормативи відрахувань були однаковими – надходження є сталими.

За період 2005-2010 років частка місцевих бюджетів у доходах зведеного бюджету України знизилася від 32,3 % до 24,6 %, а у ВВП збільшилася - від 8,3 % у 2005 р. до 9,3 % у 2010 р. Відбулися певні зміни у формуванні структури доходів місцевих бюджетів - зменшилася частка податкових надходжень (від 68,8 % до 56,7 % відповідно), натомість збільшилася частка офіційних трансфертів (від 31,2 % у 2005 році до 43,3 % у 2010 році), що свідчить про зниження стійкості доходної бази місцевих бюджетів в Україні та зниження рівня фінансової самостійності місцевих бюджетів. Чільне місце серед податкових надходжень посідає податок на доходи фізичних осіб, обсяги якого мають стійку тенденцію до зростання і становлять 60% від загальних. У структурі податкових надходжень в Україні частка місцевих податків і зборів у 2010 році не перевищує 2,2 %, що є одним із негативних аспектів розвитку власної дохідної бази місцевих бюджетів. Джерелами неподаткових надходжень місцевих бюджетів України є власні надходження бюджетних установ і організацій, державне мито, платежі за оренду майна цілісних майнових комплексів. Проте їх розміри не забезпечують достатнього розвитку власної дохідної бази органів місцевого самоврядування.