Економічна характеристика Рівненської області

 

Міністерство освіти України

Тернопільська академія народного господарства

Інститут банківського бізнесу

 

Кафедра управління трудовими 

ресурсами і розміщення

продуктивних сил

 

 

 

 

 

 

на  тему:

 

“Економічна характеристика Рівненської області”

 

 

 

 

Виконала:

студентка групи Ф_З–13

Рибчук Л.М.

Науковий керівник:

Запорожан Л.П.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тернопіль

2001

 

 

ПЛАН

 

 

 

Вступ.

1. Значення господарства  області в економіці України. 

2. Природничий потенціал  Рівненської області. 

3. Населення і трудові  ресурси. 

4. Розвиток і розміщення господарства в області.

5. Екологічна ситуація  в області. 

6. Соціально-екологічні  проблеми розвитку області та  шляхи їх 

     використання.

Висновок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Рівненська область  утворена 4 грудня 1939 року.

Область розташована на Північному Заході країни. Її географічне положення визначається такими координатами: крайня північна точка  (село Прикладники Зарічнянського району) - 51 58 північної широти; крайня південна точка (село Дружби Червоноармійського району) - 25 01 північної широти; крайня західна точка -(село Каміне Рокітнівського району) - 27 38 східної довготи.

На півночі межує  з Брестською областю, на Північному Сході з Житомирською областю, на Південному Заході з Львівською областю, на Заході - з Волинською областю. Площа 20,1 тисяч кілометрів квадратних (3, 3% території України). Населення 1 млн.187 тисяч чоловік.

Центр - місто Рівне. В  області-15 районів, 10 міст в тому числі 3 обласних підпорядкування, 17 селищ міського типу, 1001 сільських населених пунктів.

Грунтові та агрокліматичні умови сприятливі для розвитку сільського і лісового господарства.

 

 

 

 

1. ЗНАЧЕННЯ ГОСПОДАРСТВА ОБЛАСТІ 

В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ.

 

Господарство Рівненської  області (її економіка)- це сукупність галузей матеріального виробництва і невиробничої сфери. До виробничої сфери належить промисловість, сільське господарство, транспорт і зв’язок. До невиробничої  входять підприємства соціальної сфери (школи, лікарні, театри, вищі навчальні заклади).

Спеціалізація Рівненської  області визначається хімічною (азотно-туковою), легкою (льонотекстильною), деревообробною (домобудівною) і харчовою промисловістю.

Національний дохід  за 1998 рік в Рівненській області (включаючи податок з обігу), (фактичні ціни, мільйонів грн)

• Все народне господарство – 189.09
• Промисловість – 78.1
• Будівництво – 17.45
• Сільське господарство – 54.09
• Лісове господарство – 1.27
• Транспорт і зв’язок – 14.10
• Торгівля, матеріально-технологічне забезпечення, заготівля,         збут – 225.27
• Інформаційно-обчислювальне обслуговування – 0.23
• Інші галузі – 1.32

З цих показників (порівнявши їх з показниками інших областей) ми бачимо, їх область посідає одне з останніх місць в економіці  держави. Але область має значні економічні зв’язки з іншими регіонами України, а також з Білорусією. З області надходять знані потоки різноманітних будівельних матеріалів тканин, продукції харчової промисловості (цукор, консерви).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ПРИРОДНОРЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ 

РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ.

 

Геологічну будову території  області визначає її положення у  межах занурення південно-західного краю Східно-Европейської платформи. Від східної межі області до лінії селища міського типу Танашгород - селища міського типу Клесів - села Селище - села Соснове - міста Корець простежуються близьке залягання і виходи на поверхню кристалічних порід Українського щита. Крайня північно-західна частина лежить у межах Ратнівського горсту, виповненого відкладами крейдового віку. Переважна частина області пов’язана із Волино-Подільською монокліналлю. Вона характеризується поверхні фундаменту і збільшенням потужності нижнього структурного поверху складового чохла із Сходу на Захід в міру нарощування за віком палеозойських помірно дислокованих порід: венду (пісковики, амвроліти, базальти) рифею (базальти, пісковики, сланці), ордовику (пісковики, вапняки), силуру (марчелі, деламіти). Верхній структурний поверх представлений моноклінальною  карбонатною товщею крейдового віку. У південно-східній частині області і на території прилеглих до виходів кристалічного фундаменту, залягають неогенові вапняки, пісковики. Для антропогенового покриву характерні олювіольні і моренні відклади у долині Прип’яті, водно-льодовикові поля у центральній частині і лесоподібні породи на Півдні області. Область відзначається рівнинною поверхньою, пересічна висота якої 184 м (найвища точка 372 м на крайньому Півдні, найнижча - 134 м у долині річки Горині на крайній Півночі. ) В орфографічному відношенні Рівненська область поділяється на дві частини. Більша, північна її частина, лежить у межах Поліської низовини. Ії поверхня - низовині, плоскохвилясті акумулятивні рівнини з широкими терасованими долинами річок, розділеними невиразними, іноді заболоченими вододілами з силовими, гляціальними або денудаційними формами. Південна частина області розташована в межах Волинської височини, являє собою підвищену, хвилясту лесову рівнину, розчленовану густою мережею річок на окремі плато (Мізоцький кряж, Повчанське плато, Рівненське плато, Гощанське плато), а також балками та ярами. На крайньому Південному Заході - рівнина Малого Полісся. Корисні копалини - торф (за запасами посідає перше місце в Україні); розвідано близько 300 родовищ, у тому числі 135 родовищ - площею понад 1 тисяча га кременя (Коза-Березина, Морочне) та мінеральні будівельні матеріали.

Клімат помірно-контенентальний  з вологим теплим літом і м’якою зимою з частими відлигами. Рівненська область лежить в Атлантико-континентальній області. Пересічна температура січня -4, 9, -5, 6, липня +18, 1, +18, 6. Період з температурою понад +10 становить близько 160 днів. Сума активних температур 2350 - 2950. Опадів 600 - 650 мм на рік, основна кількість їх випадає у квітні - жовтні. Висота снігового покриву 12 - 14 см. Серед несприятливих кліматичних явищ - ожеледиця (до 15 днів в зиму), посилення вітру до 25 м/с, тривалі бездощові періоди, зливи, відлиги, заморозки. Рівненська область розташована у вологій помірно теплій агрокліматичній зоні. В області діють Рівненський обласний центр по гідрометереології та метеостанції у Дубно, Сарнах, Здолбунові, Острозі.

Рівненщина багата на поверхневі води (річки, озера, водосховища, стави). Всього налічується 171 річка  завдовжки понад 10 км кожна. Основний напрямок річок з Півдня на Північ, що зумовлене загальним зниженням поверхні в цьому напрямі. Всі річки належать до басейну Дніпра. На крайньому північному заході області тече Прип’ять. Головна водна артерія Прип’яті Горинь (довжина у межах Рівненщини 386 км. ), яка справа приймає Случ зі Ставом, Бобером і Серегівкою, а також Зайчисько; зліва Вілію зі Світенькою, Устю, Стублу, Вирку. У межах області ще дві притоки Прип’яті: на Північному Сході - Ствига з Львою і Плавом та дві ділянки річки Стиру (на Південному Заході приймае Ікву, Слонівку, на Північному Заході в Стир впадає Стубла). У межах Полісся річки мають невеликі похили (0, 3-0, 6 м/км) широкі, заболочені запливи, в долинах багато стариць, озер.

У південній частині, в межах Волинської височини, похили зростають (1,0 - 3,0 м/км), що сприяє збільшенню швидкості течії, долини вузькі та глибокі, ширина заплав невелика. Пересічна густота річкової сітки від 0, 21 - 0, 31 км/км квадратний на Півночі. Основне джерело живлення річок - талі снігові води (55-60 % для річок лісостепу). Решта стоку припадає на підземне та дощове живлення. В області понад 500 озер різного походження (карстові, заплавні та інші). серед них Носель (4, 7 км квадратних), Біле озеро, Лука, Велике Почаївське озеро, Озерце. Збудовано 31 водосховище (найбільші -Хріннеківське, Млинівське, Боберське), та понад 300 ставків загальною площею водного дзеркала 11,2 тисячі гектарів.

Грунтовий покрив області  дуже різноманітний. Найпоширеніші  – опідзолені (ясно-сірі, сірі, сірі лісові, темно-сірі та чорноземи опідзолені,  у лісостеповій частині. 27,2 відсотки загальної площі області) та дерново- підзолисті (піщані, глинисто-піщані і оглеєні, в основному на Поліссі, 20,4 %) грунти. Чорноземи вкривають вододільні простори у лісостеповій частині (5,3 %)

Дернові грунти на олювії щільних карбонатних порід поширені на Південному Заході області. Знижені ділянки вододілів, терас, запливи річок і днища балок займають лучні, лучно-чорноземні, дернові (12%), болотні (7, 8), торфово-болотні грунти та торфовища (13, 3%). Еродованих грунтів близько 146 тисяч гектарів.

Основні проблеми господарського використання грунтів пов’язані з осушенням надмірно-зволожених грунтів, вапнуванням кислих грунтів у Поліссі та протиерозійними заходами лісостеповій частині області.

Рівненська область  лежить у межах Західно-Украінської  геоботанічної підпровінції. лісами (хвойними і мішаними на Півночі, широколистяними і мішаними на Півдні) вкрито 7, 3 тисячі км квадратних. У поліській частині лісистість перевищує 45 % (у Рокитнівському районі до 62 %), у Лісостепу до 15 %. Головні лісоутворюючі породи – хвойні (63 % площі лісів; в основному сосна); є також дуб, граб, береза, вільха, сосна, липа, берест, ясен звичайний. Луки займають 12 - 15 % полян області (на Поліській низовині межирічно-суходільні та низинні, в межах Волинської височини - заплавні). Вони становлять основу сіножатей та пасовищних угідь області. Серед боліт (10-20 % території) переважають низинні болота, менш поширені перехідні (мезотрофні) болота та верхові (оліготрофні) болота.

 

Тваринний світ області належить до Поліського зоографічного округу. Фауна  налічує понад 300 видів, у тому числі ссавців - 66, птахів - 186, риб - 33, плазунів - 7, земноводних - 11. Водяться: лось, зубр, вовк, борсук, свиня дика, лисиця, козуля, білка, куниця, заєць, борозубка звичайна, горностай. З птахів гніздяться: глухар, тетерів, рябчик, куріпка сіра, жайворонок лісовий, дрозд, дятел, сойка, зозуля, сова, яструби, шпаки,  качки дикі, перепілки, лелеки та інші. По берегах водойм селяться: бобер, видра, ондатра. В річках та озерах водяться: щука, окунь, сом, карась, лящ, линок, краснопірка; у ставках - короп, окунь та інші. Акліматизовано нутрію, ондатру, єнотовидного собаку, благородного оленя, лань, фазана. Північна частина області лежить у межах Волинського Полісся, Південна Західно-Украінської лісостепової фізико-географічної провінції, крайній Південно-Західній - Малого полісся. Для південної частини характерні опільські рівнинно-підвищені і лучно-степові підвищені розчленовані і терасні природно-територіальні комплекси. Серед сучасних природних процесів на Поліссі спотерігаються перезволоження, заболочування, оглеяння та окислення, засолювання меліоративних систем, вторинне заболочування осушених земель.

Рис 2.1. Площа земельних  насаджень у зелених зонах  міст і селищ міського типу Рівненської  області, тис га

В області проводять значні меліоративні та лісовідновлювальні роботи. В Рівненський області - 227 територій і об’єктів природно-заповідного фонду (загальна площа 107, 4 тисячі гектарів), 17 заказників (ландшафтні Білозерський і Почаївський заповідник, ботанічні - Бущанський, Озерський, Сварацевицький заказники; зоологічні – Прище, Перебродівський заказник, гідрологічні - Дібрівський заказник)  і 8 пам’яток природи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. НАСЕЛЕННЯ  І ТРУДОВІ РЕСУРСИ.

 

На території Рівненської  області проживає 1 міліон 187 тисяч осіб.

Пересічна густота населення 58, 4 чоловіка на 1 км квадратний. Найгустіше заселена південна частина області (до 60 чоловік  на 1 км квадратний), найменше-північно-східна (до 30 чоловік на 1 км квадратний).

Нині динаміка чисельності населення низька, щорічний приріст - всього 0,5 %. За 1959-1997 роки його кількість зросла на 29,1%. Національний склад населення області досить однорідний - 93,3-94% українців. Приблизно 4,6% населення росіяни, які проживають головним чином у найбільших містах. Крім того є Білоруси (1,4%), особливо в Рокитнівському районі а також невелика кількість поляків (0,3%), євреїв та представників інших національностей, які поселилися в містах.

Серед міського населення частка дітей  теж значно вища (26, 5-27%),  ніж у містах країни (22, 8%), приблизно частка працездатного населення (58-60%) і дещо нижча частка людей пенсійного віку (13-15%), ніж в цілому в Україні (18%).

 

Статева структура населення теж  відрізняється від загальнодержавної; співвідношення чоловіків і жінок від 47, 4 до 52, 6 % (в Україні від 46, 5 до 53, 5 %). В Україні на 1000 жінок припадає 868 чоловіків, а в Рівненській області - 905 чоловіків, тобто один з найбільших показників у державі (трете місце після Закарпатської та Львівської областей).

Частка робітників і службовців становить 69, 3 %, що значно менше від  відповідного показника в Україні (77, 6 %). Це свідчить про низький промисловий  розвиток області. У промисловості  зайнято 24, 3% загальної кількості  працюючих, у сільському господарстві - 29, 8 %, транспортні - 5, 9 %, будівництві - 8, 2 %.

В області значний процент пенсіонерів - 22, 2 %.

Густота сільського населення У  Рівненській області становить 31, 2 чоловік на км квадратний. У цілому в області можна виділити такі мікрорайони розселення:

1. Найнижчої густоти сільського населення (Рокитнівський район) не перевищує 20 чоловік на км квадратний.
2. Середньої густоти сільського населення (північ Рівненської області) -коливається від 20 до 30 чоловік на км квадратний.
3. Високої густоти сільського населення (має Полісся) - від 30 до 40 чоловік на км квадратний.

Найбільші села розміщені у крайній  північно-східній частині Рівненської області (Володимирецький, Сарнівський, Березнівський, Рокитнівський), де чисельність населення перевищує 800 чоловік.

Для Рівненської області  характерне швидке зростання міського населення, це пов’язане з промисловим будівництвом в основних містах району (Рівному, Луцьку, Здолбунові). 1970 - 288, 3 тисячі чоловік, 190 - 540, 8 тисяч чоловік, а 1997 року його частка вже становить 47 %. Швидкими темпами зросла чисельність міського населення у місті Рівному (245 тисячі чоловік), Сарнах (30 тисяч чоловік), Здолбунові (28 тисяч чоловік) та інші, які стали у післявоєнні роки промисловими та транспортними вузлами району.

Переважно сільське населення розміщується у лісостеповій частині області, де кращі умови для ведення  сільського господарства. Північна частина  значно заліснена, заболочена, грунти невисокої природної родючості. Отже, природні та історичні умови  не невеликій площі області зумовили особливе сільське розселення в поліській та лісостеповій частинах області.

Природний рух населення відмінний  від східних областей України. Область  належить до Західного району з підвищенням  народженням дітей. Коефіцієнт народження в 1997 року становить 12, 6-134, 8%, природного приросту - 1, 1+1%. Останнім часом у сільській місцевості смертність майже зрівнялася з народженням, природний приріст сільського населення у Рівненській області - 0, 8%. Причина цього явища - відплив значної частини молоді до міст.

Трудові ресурси - це працездатна частина  населення разом із зайнятими  в народному господарстві підлітками (14-16 років) та пенсіонерами. За віком  населення в області поділяють  на молодшу групу (дитячу) - 26 % (на 3, 4 % більше ніж в країні), працездатного віку 53, 2 % (менше на 2, 5 %, ніж у країні), пенсійного віку 20, 8 % (на 0, 9 % менш, ніж в країні). Зайнятість постійного населення нижча на 26 %, ніж в цілому в Україні. На початку 1997 року в області налічувалося близько 5, 8 тисяч безробітних, у тому числі 0, 7 тисяч з вищою освітою.

Оскільки Рівненська область має найнижчий у країні рівень промислового розвитку і досить високій для України природний приріст населення, тут просто постають проблеми раціонального використання трудових ресурсів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. РОЗВИТОК І РОЗМІЩЕННЯ ГОСПОДАРСТВА ОБЛАСТІ.

 

Область характеризується розвитком галузі промисловості (харчова, легка, деревообробна) що базується на лісовій сировині, і нових галузей (машинобудування, у тому числі хімічна і енергетична)  та багатогалузевого сільського господарства (зерново-буряківного напрямку і м’ясо молочне тваринництво. У сукупній продукції питома вага промисловості становить 66, 5 %, сільського господарства - 33, 5 % (1989).

В загальному обсязі промислової товарної продукції 1989 році на харчову промисловість  припадало 23, 8 %, легку-17, 9 %, машинобудівну та металообробну - 16, 8 %, хімічну - 10, 6 %, лісову і деревообробну - 10 %.

Енергетичною базою є в основному  енергія Рівненської АЕС, а також  ще енергія надходить з Дніпропетровської  ДРЕС, природний газ подається по газопроводу Дашава - Рівне - Костопіль.

Машинобудівний комплекс області виробляє високовольтну  апаратуру, торгові устаткування, запасні  частини для тракторів, транспортні причіпи (Красилів), будівельні інструменти (Костопіль). Працюють численні ремонтні підприємства, в тому числі Дубнівський ливарно-механічний завод.

Хімічна промисловість  представлена Рівненським виробничим об’єднанням “Азот” (спеціалізується  на виробництві азотних і фосфорних  добрив, сірчаної кислоти, синтетичного ам’яку та ін. ), заводами побутової хімії (Рівне), Здолбунівський і Корецький пластмасові та Дубнівський заводи гумотехнічних виробів.

Проте найважливішою  галуззю є харчова промисловість (провідна ланка агропромислового комплексу  області), базується в основному  на переробці цукрових буряків, овочів і продукції тваринництва. Цукор виробляють на Дубнівському, Бабино-Томахівському, Корецькому, Острозькому і Шпанівському заводах, овочеві консерви - в Дубно, Острозі, Великих Межирічах, Червоноармійську, Рівному, Острожці, Острівську; м’ясо переробляють на м’ясокомбінатах у Рівному і Дубно.

 

По всій території  області розташовані підприємства молочної промисловості (найбільші - в  Рівному, Сарнах, Дубно, Гощі)

Рис 4.1. Виробництво масла  в Рівненській області.

 

Рис 4.2. Виробництво м’яса в Рівненській області.

 

Працюють крохмалепатокові (Володимирець), спиртовий (зірне), пивоварні (Рівне, Острог, Квасилів), мінеральних  вод (Острог, Березне, Степань), кондитерська фабрика (Рівне).

Значне місце у промисловому комплексі належить легкій промисловості, головним чином текстильній (льонокомбінат та фабрика нетканих матеріалів у Рівному, льонозаводи у Березно, Володимерці, Сарнах, Дубровиці).

Однак найбільш можливими  і найдавнішими є підприємства лісової  та деревообробної промисловості, а також паперова промисловість. Основу цієї галузі становить 15 лісгоспів, які крім заготівлі сировини для деревообробної і паперової промисловості, виробляють скипидар, живицю.

Важливою складовою  частиною промислового комплексу області  є будівельна індустрія (виробництво цементу і шиферу у Здолбунові; залізобетонних виробів і конструкцій, цегли у Рівному, Здолбунові, Сарнах, обробка природного каменю - базальту; вапняково-селікатний завод у Новій Любомирці.

З рішення Кабінету Міністрів  України від 18 лютого 1993 року про створення державного підприємства  “Укрбурштин” у місті Рівному. Він став первістком нової галузі з видобутку дорогоцінного насіння.

На території Рівненської області  сформувалось три промислових вузли: Рівненсько-Здолбунівський (спеціалізацію визначають машинобудівна хімічна, легка, харчова промисловість), Дубнівський і Сарненський (переважає харчова промисловість, деревообробна і металообробна галузі). Формується Костопільський (головним чином деревообробна і будівельних матеріалів галузі) та Кузніцовський (енергетика) вузли.

Агропромисловий комплекс області включає сировину, переробку і обслуговуючі ланки. Основна його ланка сільське господарство. У загальному обсязі валової продукції в с/г на тваринництво припадає 55%, рослинництво 45%. На перше січня 1999 року нараховувалось 419 селянських господарств, 16 комбікормових заводів (найбільші-Рівненський, Млинівський, Дубенський), 335 кормоцехів. Господарські угіддя займали (тисяч гектарів)-833, 6, у тому числі орні землі-596, 9, сіножаті і пасовища-232, 9.

 

Приблизно багаторічних насаджень (хмвльники, сади, ягідники)-4, 7 тисяч гектара.

 

Рис 4.3. Структура посівних площ Рівненської області (%, 1994р.)

 

На території області  проводяться значні роботи по меліорації заболочених земель. Загальна площа осушених земель 372, 3 тисяч гектарів. Споруджено 281 осушувальну систему (найбільші “Стубла”, “Мельниця”, “Іква”) Основні площі зернових культур (озима пшениця, озиме жито, ячмінь, просо, гречка, овес) та цукрових буряків зосереджені в південній частині області. У північних районах переважають картоплярство та льонарство. Розвинуті також овочівництво, садівництво, ягідництво.

Серед галузей тваринництва найбільше значення має скотарство, також розвивається свинарство і  вівчарство і допоміжні галузі бджільництво, птахівництво і рибництво.

Різноманітні природні умови спричинили формування агропромислових спеціалізованих  комплексів рослинної тваринної  орієнтації. В галузевій структурі  рослинної групи провідне місце  посідає льонопромисловий комплекс, розвинуті також бурякоцукровий, хмелевоварний (на Півдні) і картоплярство (на Півночі) а також зерновий і плодоовочевий комплекси.

Тваринна група представлена м’ясо і молокопромисловістю. Навколо  Рівного і Здолбунова розвивається приміське сільське господарство, які спеціалізуються головним чином, на виробництві овочевої і м’ясомолочної продукції.

Транспортна система. У внутрішніх і зовнішніх перевезеннях провідну роль відіграє залізничний і автомобільний транспорт. Довжина залізниць загального користування становить 588 км, пересічна густота 29, 2 км на 1000 км квадратних. Довжина автомобільних шляхів 5, 2 тисячі кілометрів.

Вантажне судноплавство  здійснюється по річках Прип’яті, Горині, Стиру

В Рівному - аеропорт. У  південній частині області проходить ділянка траси нафтопроводу “Дружба”.

На території Рівненської  області виділяються 2 підрайони:

1) Північний (Польський)  підрайон займає близько 2/3 площі  області, тут зосереджено 40 % її  населення. Галузі спеціалізаціі  - видобування торфу, граніту, базальту; значне місце посідає харчова промисловість та промисловість будівельних матеріалів. Сільське господарство спеціалізується на  картоплярстві; виробництві зерна, льонарстві та м’ясо-молочному тваринництві.

2) Південний лісостеповий  підрайон виділяється розвинутими харчовою, легкою, машинобудівною і машинообробною, хімічною, деревообробною галузями; сільське господарство - буряківництвом, виробництвом зерна, картоплярством та м’ясо-молочним тваринництвом.

Невиробнича сфера. В Рівненській області - 15 середніх спеціалізованих навчальних закладів, 29 - професійних технічних училищ. До природних рекреаційних ресурсів належать сприятливі кліматичні умови, значні масиви лісів, озера, лікувальні торфові грязі (майже по всій області) та мінеральні води (у Корицькому районі - радонові, у Сарненському хлоридно-натрієві, на базі діє санаторій “Горинь”). В області - 6 санаторіїв і пансіонатів з лікуванням, 4 - бюро подорожей та екскурсій (Рівне, Остріг, Дубно, Сарни). на території Рівненської області - 2 планові туристські маршрути. Чисельні об’єкти туризму.

 

 

5. ЕКОЛОГІЧНА  СИТУАЦІЯ В ОБЛАСТІ.

 

Екологічний стан території  у країні оцінюється як кризовий. Проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних  ресурсів набуває першочергового значення.

Оскільки Україна проголосила  побудову правової демократичної держави, кожний її громадянин має право на безпечне для його життя та здоров’я довкілля. У зв’язку з цим в  краіні прийнято законодавчі акти з  охорони навколишнього природного середовища. Охорона навколишнього середовища в Україні має здійснюватись на основі наукових дисциплін і місцевих прогнозів, їх природних змін під впливом господарського середовища.

Економічні проблеми області пов’язані насамперед з  атомною енергетикою. Також дуже впливає на природні умови промислові підприємства, видобуток корисних копалин. В результаті цього впливу є насамперед хімічна забруднення, на яке припадає більше як 80 % всього обсягу забруднень.

Хімічні підприємства викидають  в атмосферу сірчаний газ, оксид, вуглеводи мають органічні сполуки.

У передвесіння 79-го року першою скоштувала зимової атаки  заселена зона Клеванського обласного  центру і навколишніх сіл. Через  технічні неполадки “Азот” дихнув таки “букетом”, що півсотні гектарів хвойних дерев одразу стали жовті, бурі. Тоді повністю висохло майже 200 гектарів гаїв. димовими шлейфами із сірчаних, азотних та інших сполук пошкоджено майже 2525 гектарі лісів, на 234 гектарах дерева висохли зовсім Цитую з висновку Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агроміліораціі: “…викиди фтористого водню, який є одним з найнебезпечніших для рослинності токсикантів, постійно збільшується, тому пошкодження у зоні “Азоту” прогресуватиме.” За даними Волинської державної інспекції з охорони атмосферного повітря “Азот” і далі набагато більше від нормативних вимог викидає в повітря шкідливих відходів. Керівництво підприємства має з цього приводу відповідні рекомендації науковців. На жаль виконувати їх ніхто не збирається, мотивуючи відсутність коштів.

Північні райони області  зазнали радіаційного забруднення. Внаслідок цього зріс ризик для  місцевого населення працівників  лісового господарства. На стан довкілля в Рівненській області впливає  транспорт 70 % від загального обсягу виходів в атмосферу припадає на автотранспорт. Кожний автомобіль споживає широку від 12 до 30 тон високооктанового бензину переважно російського виробництва. У цьому бензині вміст свинцю 0, 36 грам  на літр. У дизельного пальному російського та вітчизняного виробництва великий відсоток сірки - 0, 5 %. Крім того, під час спалювання 1 тони дизельного пального в атмосфери повітря надходить 16-18 кілограмів сажі.

Для вивчання норм радіаційної  безпеки, уточнення щільності забруднення  було проведено обстеження. З різних кварталів відбиралися зразки грунту для визначення вмісту радіоізотопів цезію, стронцію, плутонію, проведено 70 тисяч дозиметричних вимірювань. Результати засвідчили, що найбільше цезію - 137 та цезію - 134 накопичується у грибах, дещо менше їх в ягодах, плодах і лікарській сировині. Ці заходи дали змогу глибше пізнати проблему, але не зменшили вплив радіації.

Територія Рівненської області  прилегла до Чорнобильскої АЕС, це великий  вплив на стан довкілля мало після  катастрофи 1986 року.

Рис 5.1. Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення в Рівненській області.

Для вирішення проблеми охорони навколишнього середовища слід поглибити рівень наукових досліджень, розгорнути обгрунтування економічних  процесів для регіонів.

 

Необхідно удосконалити управління природоохоронною діяльністю, виробити систему адміністративних, економічних, психологічних, освітніх заходів та визначити відповідальність несення за порушення заборони викидання неочищених вод у водойми і викидів у атмосферу, виробити систему безпечних технологій внесення у грунт мінеральних добрив, отрутохімікатів, на науковий рівень піднести процес лісозаготівель, щоб до мінімуму звести шкідливий вплив від вирубування лісу.