Економічна суть ПДВ та місце у формуванні бюджету країни

ВСТУП

Актуальність  дослідження. Податок на додану вартість вважається найбільш досконалою сучасною формою непрямого оподаткування і відіграє важливу роль у системі державних фінансів у більшості розвинених країн світу та країн з перехідною економікою. Сам факт його запровадження в Україні можна вважати важливим кроком на шляху формування сучасної податкової системи і розбудови ринкової економіки. На практиці податок на додану вартість (ПДВ) є найбільш проблемним податком, запозиченим з досвіду зарубіжних країн. Так, в Україні через суттєві проблеми щодо справляння ПДВ має місце відволікання оборотних коштів підприємств та створення певної напруги у виконанні бюджету, що свідчить про недосконалість механізму оподаткування. Основними причинами цього є: виникнення зобов’язань по ПДВ до надходження оплати за відвантажені товари в умовах хронічної затримки платежів між підприємствами; несвоєчасне повернення ПДВ експортерам; нераціональний розподіл податкового тиску внаслідок необґрунтованого широкого числа звільнених від сплати податку, значна кількість зловживань платників податку при користуванні пільгами і формуванні податкового кредиту. Тому, актуальним на сьогодні є дослідження суті ПДВ з метою, виявлення суперечностей нормативно-правових актів, які регулюють порядок адміністрування даного податку та порядку формування та визначення доданої вартості відповідно до класичної економічної теорії. Що дасть змогу підвищити фіскальну роль даного податку, уникнути подвійного оподаткування, адже саме з’ясування порядку формування доданої вартості дасть змогу максимально очистити таку вартість до оподаткування від непрямих податків та платежів, що включаються до неї, та спростити порядок ведення бухгалтерського обліку податкового кредиту та податкового зобов’язання з ПДВ.

Метою дослідження є вивчення та засвоєння специфіки організації технології облікового процесу, методів, принципів організації операцій з оподаткування податком на додану вартість, зокрема: систематизація, узагальнення, розширення і закріплення теоретичної підготовки, поглиблення і узагальнення економічних знань з обраної теми дослідження.

Відповідно до поставленої  мети сформовано основні завдання магістерської роботи, а саме:

- висвітлення загальної характеристики теоретичних основ обліку та аудиту за розрахунками з податку на додану вартість;

- аналіз законодавчо-нормативної бази з питань дослідження та вимоги до організації обліку та аудиту розрахунків з податку на додану вартість;

- оцінка стану організації бухгалтерського обліку розрахунків з податку на додану вартість у КП “ШЕУ Оболонського району” м. Києва;

- відображення операцій з обліку податку на додану вартість в обліку та звітності;

- дослідження проблемних питань щодо організації обліку розрахунків з податку на додану вартість та розробка пропозицій з удосконалення організації обліку розрахунків з податку на додану вартість на підприємстві;

- дослідження системних показників аналізу, їх класифікація, сфера застосування;

- обґрунтування  важливості інформаційної бази  для повного та всебічного аналізу показників діяльності підприємства;

- здійснити аналіз системи управління охороною праці;

- проаналізувати стан нормативно-правового забезпечення охорони праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях;

- визначити небезпечні і шкідливі фактори умов праці;

- формування висновків і пропозицій за предметом дослідження дипломної роботи;

Об'єктом дослідження магістерської роботи є відображення в обліку та звітності процесу оподаткування податком на додану вартість (ПДВ).

Предметом дослідження є організація обліку ПДВ у КП “ШЕУ Оболонського району” м. Києва, порядок його відображення у фінансовій та податковій звітності.

Інформаційною база дослідження дипломної роботи слугувала спеціальна література, нормативно-правові джерела (закони України, положення, акти), які носять законодавчий характер, економічна література, конкретна література з бухгалтерського обліку, а також документи які характеризують діяльність і стан підприємства КП “ШЕУ Оболонського району” м. Києва (статут підприємства, баланс, звіт про фінансовий результат, податкова декларація з ПДВ).

РОЗДІЛ  І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ  ТА АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З ПДВ

1. Економічна суть ПДВ та місце у формуванні бюджету країни

Податок на додану вартість – частина новоствореної  вартості, що сплачується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг. ПДВ є непрямим податком та одним із різновидів універсальних акцизів.

Об'єктом оподаткування  є операції платників податку  з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) митному режимі експорту або реекспорту.

База оподаткування  операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з його договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цинами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування.

Сума ПДВ нараховується  за формулами:

1) на товари, що обкладаються  митом та акцизним збором: ПДВ  = (МВ + СМ + САЗ) х 20 %: 100;

2) на товари, що обкладаються  тільки митом: ПДВ = (МВ + СМ) х  20 %: 100;

3) на товари, що обкладаються акцизним збором: ПДВ = (МВ + САЗ) х 20 %: 100;

4) на інші товари, що  не підлягають обкладанню митом  та акцизним збором: ПДВ = МВ  х 20 %:100,

де: МВ - митна вартість; СМ - сума ввізного мита; САЗ - сума акцизного  збору.

Механізм обчислення ПДВ базується на співставленні сум податкового зобов'язання і сум податкового кредиту і передбачає застосування методу нарахувань.

Податкове зобов'язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Важливим елементом  у механізмі сплати ПДВ є дата виникнення податкових зобов'язань  і права платника на податковий кредит (метод нарахувань).

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка  припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з  подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування  коштів від покупця (замовника);

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Призначенням  податку на додану вартість є:

- по-перше,  поповнення доходів державного  бюджету країни;

- по-друге,  використання податку з метою стимулювання економічного розвитку.

Переваги  ПДВ:

1) відсутність  подвійного оподаткування і кумулятивного  ефекту;

2) рівність умов щодо сплати як виробниками так і продавцями;

3) ритмічне  надходження коштів до бюджету  держави;

4) регулює розмір зарплати і ціни;

5) стримує  кризу перевиробництва і прискорює  витіснення з ринку слабких  підприємств;

6) включає механізми взаємної перевірки платниками податкових зобов’язань;

7) дає  можливість стримувати невиправданий  ріст цін.

Недоліки  ПДВ:

1) складний механізм нарахування і сплати;

2) складний  розвиток виробництва;

3) стримує  інфляцію при застосуванні високих  ставок;

4) негативно впливає на високотехнічні і наукомісткі виробництва;

5) можливість  ухилення в умовах недосконалого  бух. обліку;

6) регресивний вплив на малозабезпечені верстви населення;

7) потребує  підготовки персоналу податкової  служби.

Економічна  сутність ПДВ полягає в тому, що ним оподатковують лише додану вартість, як різницю між вартістю продажу  та вартістю придбання товару чи послуги на конкретному етапі. Це досягається завдяки тому, що підприємство, яке є платником ПДВ, отримує податковий кредит на всі оподатковувані закупівлі товарів чи послуг у підприємства, зареєстрованого платником ПДВ. Крім цього, ПДВ у сфері зовнішньоекономічної діяльності оподатковується за нульовою ставкою до експорту та через однакове оподаткування імпорту та товарів вітчизняного виробництва.

ПДВ в Україні  був введений з 1 січня 1992 р., відповідно до Закону України від 20.12.1991 "Про податок на додану вартість". Проте вже через рік видано Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. "Про податок на додану вартість", який змінив названий вище закон і діяв до 1997 р. До початку 2011 р. основним нормативним документом, що регламентував стягнення податку на додану вартість, був Закон України від 03.04.1997 р., № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість". Введення нового закону з ПДВ було насамперед зумовлене значним падінням фіскальної ефективності податку. Останнім нормативним документом, що регламентує стягнення ПДВ є Податковий кодекс України від 02.12.2010 р., № 2755-VІ.

У сучасній економічній  літературі переваги ПДВ обґрунтовуються завдяки застосуванню стимулів зростання доходів і вибору варіантів господарських рішень. ПДВ – зручний податковий важіль, що дає змогу державі забезпечувати наповнення дохідної частини Державного бюджету за рахунок як простого технічного його збирання, так і наявності широкої бази оподаткування. Необхідно зазначити, що податкова система нашої держави орієнтована на надходження непрямих податків, насамперед ПДВ і акцизного збирання, які залежать не від рівня прибутковості підприємств, а від обсягів реалізації продукції. Оскільки податок на додану вартість в Україні є основним джерелом надходжень Державного бюджету, розглянемо динаміку надходжень ПДВ до Державного бюджету України протягом 2005-2009 рр. (таблиця 1.1.1. ).

Таблиця 1.1.1

Динаміка доходів Державного бюджету України за 2005-2009 рр.

Аналізуючи наведені вище дані, можна стверджувати про важливість застосування ПДВ у податковій сфері України, адже він має значний вплив на формування Державного бюджету країни загалом. Протягом 2005-2009 рр. ПДВ підтверджує статус головного бюджетотвірного податку. Так, обсяг надходжень податку на додану вартість у 2005 р. становив 33,8 млрд грн, а у 2008 р. – 92,1 млрд грн, що у 2,7 раза більше порівняно з 2005 р. Значне зростання суми ПДВ пояснюється тим, що з 2005 р. система оподаткування ПДВ була досить стабільною та принесла прогресивні результати. Крім цього, 2008 р. можна вважати "роком ПДВ", оскільки саме цьому податку приділено найбільше уваги та зроблено істотні кроки з удосконалення його адміністрування.

Податок на додану вартість на сьогодні є головним джерелом податкових надходжень Державного бюджету України. На нього припадає 57 % усіх податкових надходжень і майже 38 % загальних доходів Державного бюджету (дані 2009 р.). Обсяг мобілізації податку до державної скарбниці становить 9,3 % від ВВП. При цьому питома вага в податкових надходженнях має стійку тенденцію до зростання останніми роками в умовах фінансово-економічної кризи, що пояснюється меншою чутливістю ПДВ до змін економічної кон'юнктури.

Визначальними факторами, які  вплинули на надходження ПДВ до бюджету, стали: ліквідація вексельних схем розрахунків з ПДВ на кордоні, запровадження розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у межах контрагентів, а також темпи зростання експортно-імпортних операцій, які вдвічі більші, ніж закладалися у бюджеті. Зазначені чинники позитивно вплинули на збір ПДВ загалом у державі.

У 2009 р. обсяг надходжень ПДВ до бюджету почав зменшуватись, що спричинено фінансово-економічною кризою, розпочатою у вересні 2008 р. Сума мобілізованого ПДВ знизилась на 13,24 %, порівняно з 2008 р. Загалом податок на додану вартість займає 30-40 % у доходах Державного бюджету. У структурі доходів бюджету держави цей податок становив у 2009 р. 37,5 %, а у 2008 р. – 39,7 %. Таке зменшення зумовлене передусім скороченням доходів бюджету порівняно з попереднім роком. Загалом у податкових надходженнях ПДВ посідає провідне місце і становить у 2009 р. 56,8 %. Загалом, у 2009 р. надходження ПДВ до Державного бюджету України знизилось, що зумовлено зменшенням імпортних операцій, звуженням сфери виробництва, обмеженням платоспроможного попиту населення внаслідок економічних потрясінь, насамперед інфляцією, що зумовлені економічною кризою.

Отже, можна стверджувати, що роль ПДВ як фіскального засобу в доходах Державного бюджету  України є визначною. Ця форма оподаткування перетворилася у вагоме джерело формування державних доходів. Проте ПДВ не приносить такого ж ефективного результату платникам податку, як державі. Виступаючи, по суті, податком на кінцеве споживання, який покладено на громадян та бюджетну сферу, він, за доволі високої ставки і стрімкої інфляції, стає одним із факторів, що стримують розвиток виробництва. Також, ПДВ дещо напружує соціальне становище в країні, особливо це стосується сфери відшкодування цього податку.

1.2. Нормативно-правове регулювання розрахунків з ПДВ

Основним нормативно-правовим документом, що регламентує розрахунки з ПДВ є Податковий кодекс України, а саме розділ V «Податок на додану вартість та підрозділ 2, 3 розділу ХХ «Перехідні положення».

Податковим  кодексом України від 2.12.2010р. визначено  такі елементи ПДВ: платники, об’єкти оподаткування, база оподаткування, ставки та інше.

Платником податку згідно ст. 180 ПКУ є:

1) будь-яка  особа, що провадить господарську  діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник ПДВ;

2) будь-яка  особа, що зареєстрована або  підлягає реєстрації як платник  податку;

3) будь-яка  особа, що ввозить товари на  митну територію України в  обсягах, які підлягають оподаткуванню,  та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України;

4) особа,  що веде облік результатів  діяльності за договором про  спільну діяльність без утворення  юридичної особи;

5) особа  – управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном;

6) особа,  що проводить операції з постачання  конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа,  що уповноважена вносити податок з об’єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку (ст. 181 ПКУ)

Якщо  загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) платником протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання), крім особи, яка є платником єдиного податку.

Якщо  особи, не зареєстровані як платники податку, ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законом, такі особи сплачують податок під час митного оформлення товарів без реєстрації як платники такого податку.

Об’єктом оподаткування (ст. 185 ПКУ) є операції платників податку з:

- постачання  товарів, місце постачання яких  розташоване на митній території  України, у тому числі операції  з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання  послуг, місце постачання яких  розташоване на митній території України;

- ввезення  товарів (супутніх послуг) на митну  територію України в митному  режимі імпорту або реімпорту  (далі - імпорт);

-вивезення  товарів (супутніх послуг) у митному  режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

-з метою  оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони;

-з метою  оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, для їх подальшого вільного обігу на території України;

-постачання  послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

База  оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До  складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База  оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію  України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

До  бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У разі постачання товарів за договорами фінансового  лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об’єкту лізингу.

Ставки податку на додану вартість (ст. 193 ПКУ).

Ставки  ПДВ встановлюються від бази оподаткування  в таких розмірах:

а) 17 відсотків (ст. 10 підрозділу 2 розділу ХХ встановлює, що за податковими зобов’язаннями з податку на додану вартість, що виникли: з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків; з 01 січня 2014 року – 17 відсотків);

б) 0 відсотків.

Ставка 17 відсотків є основною.

Податок становить 17 відсотків бази оподаткування  та додається до ціни товарів/послуг.

За  нульовою ставкою оподатковуються  операції з:

- експорту  товарів (супутніх послуг), якщо  їх експорт підтверджений митною  декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства;

- постачання товарів:

а) для  заправки або забезпечення морських суден, що:

використовуються  для навігаційної діяльності, перевезення  пасажирів або вантажів за плату, промислової, риболовецької або  іншої господарської діяльності, що провадиться за межами територіальних вод України;

використовуються  для рятування або подання  допомоги в нейтральних або територіальних водах інших країн;

входять до складу Військово-Морських Сил України  та відправляються за межі територіальних вод України, у тому числі на якірні стоянки;

б) для  заправки або забезпечення повітряних суден;

в) для  заправки (дозаправки) та забезпечення космічних кораблів, космічних ракетних носіїв або супутників Землі;

г) для  заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством;

ґ) постачання товарів/послуг підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України в зонах митного контролю (магазинах безмитної торгівлі (безмитних магазинах)), відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

- постачання таких послуг:

а) міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом;

б) послуги, що передбачають роботи з рухомим  майном, попередньо ввезеним на митну  територію України для виконання  таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом;

в) послуги  з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси.

Пільги  щодо оподаткування ПДВ.

Операції, що звільнені від оподаткування  передбачені ст. 197 Податкового кодексу України.

Так, звільняються від оподаткування операції з:

- постачання продуктів дитячого харчування та товарів дитячого асортименту для немовлят за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

- постачання  послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, у тому числі навчання аспірантів і докторантів, навчальними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також послуг з виховання та навчання дітей у будинках культури, дитячих музичних, художніх, спортивних школах і клубах, школах мистецтв та послуг з проживання учнів або студентів у гуртожитках;

- постачання:

а) технічних  та інших засобів реабілітації (крім автомобілів), послуги з їх ремонту  та доставки; товарів спеціального призначення, у тому числі виробів медичного призначення для індивідуального користування, для інвалідів та інших пільгових категорій населення, визначених законодавством України за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

б) комплектуючих  і напівфабрикатів для виготовлення технічних та інших засобів реабілітації (крім автомобілів), товарів спеціального призначення, у тому числі виробів медичного призначення для індивідуального користування, для інвалідів та інших пільгових категорій населення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

в) легкових автомобілів для інвалідів уповноваженому органу виконавчої влади з їх оплатою  за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та коштів фондів загальнообов’язкового  державного страхування, а також операції з їх безоплатної передачі інвалідам;