Економічний зміст організації фінансової звітності

ВСТУП

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить  інформацію про фінансовий стан, результати діяльності й рух грошових коштів підприємства за звітний період. 

У цей час фінансова  звітність є важливим інструментом керування, що свідчить про актуальність курсової роботи. Ґрунтуючись на даних бухгалтерського обліку як системи суцільного, безперервного й документального оформлення господарських процесів, упорядкованого узагальнення інформації про стан майна й зобов'язань підприємства, звітність відбиває й дозволяє оцінювати результати діяльності, прогнозувати напрямки підвищення ефективності й сприяє виробленню й прийняттю необхідних управлінських рішень. 

Значення фінансової звітності, у цей час, полягає  в тому, що вона є інформаційною  базою фінансового аналізу, метою якого є одержання відповіді на питання: наскільки добре працює дане підприємство. 

У системі економічної  інформації особливе місце займає вивчення показників фінансової звітності підприємства. Аналіз фінансової звітності є важливим елементом економічної політики підприємства, організації його внутрішнього економічного механізму, контролю, ревізії, фінансового менеджменту й аудита. Практично всі користувачі фінансової звітності використовують результати аналізу для оптимізації своїх рішень. 

Підготовка фінансової звітності забезпечує одержання  якісної, оперативної, достовірної  звітності, що робить її доступною широкому колу користувачів, дає можливість для її всебічного аналізу й значно полегшує працю працівників бухгалтерії. 

У цей час є широкий спектр автоматизованих систем для рішення найрізноманітніших  завдань, що виникають при веденні бухгалтерського обліку й фінансової звітності. Застосування цих систем істотно прискорює виконання облікових операцій, підвищує якість і точність всіх процесів, що, в остаточному підсумку, забезпечує надійну базу для прийняття ефективних управлінських рішень.   

Метою даної курсової роботи є вивчення складу, структури, змісту й порядку складання й  подання фінансової звітності підприємства. Для досягнення поставленої мети вирішувалися наступні завдання: 

- вивчення основних законодавчих і нормативних документів, регламентуючих організацію й подання фінансової звітності підприємства; 

- вивчення змісту структури й порядку складання всіх форм звітності, які надає підприємство користувачам; 

- вивчення підготовки звітності з використанням ЕОМ. 

Предметом дослідження  є організація ведення й складання  фінансової звітності.   

Об'єктом дослідження  в курсовій роботі виступають питання  організації й складання фінансової звітності у СТОВ «Агродар» Старобільського району Луганської області. Курсова робота підготовлена на основі вивчення робіт вчених - економістів України, законодавчих і нормативних актів, даних синтетичного й аналітичного обліку, форм звітності. У процесі обробки матеріалів використовувалися економічні методи: порівняння, аналізу та синтезу.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

1.1.  Економічний зміст організації фінансової звітності

Фінансова звітність підприємства - це система узагальнених показників, що характеризують підсумки фінансово-господарської діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік).

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Порядок надання фінансової звітності користувачам визначено чинним законодавством.

Фінансова звітність  забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

- придбання, продажу і володіння цінними паперами;

- участі в капіталі підприємства;

- оцінки якості управління;

- забезпеченості зобов'язань підприємства;

- визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

- регулювання діяльності підприємства тощо.

Основні вимоги до фінансової звітності - реальність, ясність, своєчасність, єдність методики звітних показників, порівнянність звітних показників з минулими [17, 175].

Терміни, що використовуються у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку «Загальні вимоги до фінансової звітності», мають таке значення.

Активи - ресурси, контрольовані підприємством внаслідок минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Активи = Зобов'язання + Власний капітал.

Баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Бухгалтерська звітність - звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу.

Власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, що призводять до зростання власного капіталу.

Звіт про власний капітал - звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Звіт про фінансові результати - звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

Звіт про рух грошових коштів - звіт, який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді.

Зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Консолідована фінансова звітність - звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Користувачі звітності - фізичні та юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Стаття - елемент фінансового звіту, який відповідає критеріям, установленим цим Положенням (стандартом).

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Метою складання фінансової звітності є забезпечення користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності й фінансовий стан підприємства. Фінансова звітність має задовольнити інтереси користувачів - юридичних і фізичних осіб, яким потрібна інформація про діяльність підприємства для прийняття правильних рішень.

Складові річної фінансової звітності: баланс, звіт про фінансові  результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал. Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Квартальна звітність  складається тільки з балансу  і звіту про фінансові результати.

Суб'єкти малого підприємництва та представництва іноземних суб'єктів  господарської діяльності протягом кварталу і за рік складають лише спрощену форму звітності з двох форм - балансу і звіту про фінансові результати.

Кожна стаття фінансової звітності може наводитись тоді, коли:

- існує достовірність надходження і вибуття майбутніх економіч¬них вигод;

- оцінка статті може бути достовірно визначена.

Якісні характеристики фінансової звітності:

1. Зрозумілість - доступність для розуміння користувачів, які мають достатні знання у сфері бухгалтерського обліку.

Щоб бути зрозумілою користувачам, фінансова звітність має містити відомості про: підприємство; дату звітності й звітний період; валюту звітності та одиниці її виміру; консолідацію фінансових звітів; припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності; виявлені помилки минулих років і пов'язані з ними коригування; переоцінку статей фінансових звітів.

2. Доречність - прогнозування результатів діяльності, виправлення помилок у господарській діяльності. Фінансова звітність має містити тільки доречну інформацію, що дає змогу впливати на прийняття рішень, оцінку минулих і майбутніх подій.

3. Надійність - у інформації, представленій у звітності, не повинно бути суттєвих помилок і викривлень. Надійність забезпечують правдиве подання операцій і подій та перевага сутності над формою.

4. Нейтральність, тобто  відображення інформації без мети здійснення впливу на рішення для досягнення бажаного результату.

5. Обачливість (обережність під час розрахунків) - повнота (без пропусків).

Обов'язкові реквізити  звітності: дата, на яку приведені  основні показники діяльності підприємства; охоплюваний період; валюта. Усі звіти підписуються керівником і головним бухгалтером. Основні принципи підготовки фінансової звітності.

При формуванні фінансової звітності має бути дотримано  таких принципів:

- автономність підприємства - підприємство відокремлене від власників;

- безперервність діяльності - передбачає оцінку активів і  пасивів підприємства на подальший період;

- періодичність - розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу для складання звітності;

- історична (фактична) собівартість - визначає пріоритет оцінки активів;

- нарахування та відповідність доходів і витрат - доходи зіставляються з витратами (для отримання цих доходів);

- повнота висвітлення  - фінансова звітність має містити інформацію про фактичні й потенційні наслідки операцій;

- послідовність - постійне з року в рік застосування обраної облікової політики;

- обачність - запобігання заниженню оцінки зобов'язань;

- превалювання змісту над формою;

- єдиний грошовий еквівалент [5].

1.2. Нормативно-правові  засади організації фінансової звітності

На сьогоднішній день питанню оцінки фінансового стану  підприємств у науковій і нормативній  літературі відведено власне кажучи належне місце.

Ведення фінансової діяльності на підприємстві здійснюється відповідно до діючих законодавчих актів.

Головним законодавчим документом, що регулює діяльність підприємств усіх форм власності, є  Господарський кодекс України.

Згідно зі статтею 79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом  об’єднання  їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Згідно статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зі змінами, внесеними Законом України від 01.07.04 №1957-IV об'єктом оподатковування є прибуток, що визначається шляхом зменшення суми скорегованого валового доходу звітного періоду, певного відповідно до пункту 4.3 дійсного Закону на суму валових витрат платника податків, певних статтею 5 дійсного Закону й на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих відповідно до статей 8 і 9 дійсного Закону [7].

Згідно статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік  і фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського  обліку й складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої й неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності й рух грошових коштів підприємства [5].

Відповідно до П (С) БО 2 «Баланс», у Балансі відображаються активи, зобов'язання й власний капітал підприємства. Також у Балансі в статті «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» відображається або сума прибутку або сума непокритого збитку.

Основним нормативним  документом, що регламентує інформацію про фінансові результати є П(С)БО №3 «Звіт про фінансові результати» від 31.03.1999 року, що складається з метою надання користувачам повної, правдивої й неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки й збитках від діяльності підприємства за звітний період [4].

Доходи - це збільшення економічних  вигід у вигляді надходження  активів або зменшення зобов'язань, які приводять до росту власного капіталу (крім росту капіталу за рахунок  внесків власників).

Витрати - це зменшення  економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які приводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Прибуток - це сума, на яку  доходи перевищують пов'язані з  ними витрати.

Збиток - це перевищення суми витрат над сумою доходу, для одержання якого були здійснені ці витрати.

Відповідно до п. 37 П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати»  чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності й надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку й податків з надзвичайного прибутку.

П(С)БО 15 «Доход» визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства і її розкриття  у фінансовій звітності, тобто приводиться визнання, класифікація, оцінка доходу.

П(С)БО 16 «Витрати» визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства і її розкриття у фінансовій звітності, тобто приводиться визнання, склад витрат[4].

П(С)БО 17 «Податок на прибуток» визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи й зобов'язаннях по податку на прибуток і її розкриття у фінансовій звітності.

Відповідно до п. 3 П(С)БО 17 «Податок на прибуток» обліковий прибуток (збиток) - це сума прибутку (збитку) до оподатковування, певна в бухгалтерському обліку й відбита у Звіті про фінансові результати, а податковий прибуток (збиток) - це сума прибутку (збитку), певна по податковому законодавству об'єктом оподатковування за звітний період [10].

У відповідності зі ст. 142 Господарського Кодексу України  прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів  його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, якщо інше не передбачено законом [12].

СТОВ «Агродар» Старобільського району Луганської області є товариством з обмеженою відповідальністю, тобто, як визначає стаття 80 Господарського кодексу, має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Установчими документами  суб’єкта господарювання є рішення  про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут(положення) суб’єкта господарювання.

Згідно зі статтею 57 Господарського кодексу в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб’єкта господарювання, мета і предмет  господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок приймання рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом[12; 26].

Статут товариства з  обмеженою відповідальністю крім раніше зазначених відомостей повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Статутом може бути встановлено  порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни  вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників, зазначає стаття 82 Господарського кодексу[12;60].

В цілому діяльність господарських  товариств регулюють статті 79-92 Господарського кодексу України, Цивільний кодекс України, Закон України «Про господарські товариства» від 19.11.1991р., згідно з якими статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю має становити не менш ніж 100 мінімальних заробітних плат.

Основною діяльністю СТОВ «Агродар» є виробництво  і реалізація сільськогосподарської продукції, отже головним засобом виробництва і головним його ресурсом є земля. Засади регулювання земельних відносин закріплені в Конституції України (насамперед у ст.. 13,14,41,142). Права і правила володіння та використання землі встановлює Земельний кодекс України, який був прийнятий 25 жовтня 2001року. Норми, спрямовані на регулювання земельних відносин, містяться також у Законах України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991р., «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992р., «Про плату за землю» від 3 липня 1992р., «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998р., «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17 грудня 1998р. та ін.

1.3. Проблемні питання обліку фінансової звітності

Джерелом інформації про фінансовий стан будь-якого суб’єкта господарювання є фінансова звітність. Питання введення фінансової звітності на підприємстві є дуже важливим і актуальним у наш час.

Тому розглянемо джерела на яких ґрунтується фінансова звітність, Ластовецкий В.[34, 48] підкреслює, що в умовах ринкової економіки бухгалтерська звітність господарюючих суб'єктів стає основним засобом комунікації й найважливішим елементом інформаційного забезпечення фінансового аналізу. Будь-яке підприємство в певній мірі постійно має потребу в додаткових джерелах фінансування. Знайти їх можна на ринку капіталів, залучаючи потенційних інвесторів і кредиторів шляхом об'єктивного інформування їх про свою фінансово-господарську діяльність, тобто в основному за допомогою фінансової звітності. Наскільки привабливі опубліковані результати, що показують поточний і перспективний фінансовий стан підприємства, настільки висока імовірність одержання додаткових джерел фінансування. Тому, як затверджує Кучернеко Т.[32, 10], основна вимога до інформації, представленої у звітності полягає в тому, щоб вона була корисною для користувачів, тобто, щоб цю інформацію можна було використовувати для прийняття обґрунтованих ділових рішень. Тому інформація повинна відповідати перерахованим вище вимогам. Пархоменко В.[43, 10] у своїй статті відзначає, що згідно П(З)БУ 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» фінансова звітність повинна відбивати наростаючим підсумком майнове й фінансове становище підприємства, результати господарської діяльності за звітний період і ґрунтуватися на даних синтетичного й аналітичного обліку. Данні вступного балансу повинні відповідати даним затвердженого остаточного балансу за період, що передує звітному, розбіжності повинні бути пояснені. Зміни даних фінансової звітності, внаслідок їхнього перекручування, які відносяться як до поточного, так і до минулого року, приводяться у тому звітному періоді, в якому були виявлені перекручування. Виправлення помилок у фінансовій звітності підтверджується підписом посадових осіб, що підписали її раніше, із вказівкою дати виправлення. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і П(З)БУ передбачають складання таких форм фінансової звітності за рік (для всіх підприємств, крім суб'єктів малого підприємництва й представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності): 

- «Баланс» (ф.№ 1); 

- «Звіт про фінансові   результати» (ф.№ 2); 

- «Звіт про рух грошових коштів» (ф.№ 3); 

- «Звіт про власний  капітал» (ф.№ 4); 

- «Примітки до фінансової звітності» (ф.№ 5) .

Подання фінансової звітності повинне супроводжуватися листом за підписом керівника підприємства (його заступника) із вказівкою переліку форм фінансової звітності й обсягу (кількості сторінок), відзначає Калюга Е.[27, 14]. Але, крім перерахованих п'яти форм фінансової звітності, у її склад також включається Пояснювальна записка, у якій розкривається інформація про зміни облікової політики й облікової оцінки, виправлених помилках за попередні періоди; пояснюються основні фактори, які вплинули на господарські й фінансові результати роботи підприємства; висвітлюється в якому порядку визначена вартість нематеріальних активів, внесених учасниками в статутний фонд, яка частина статутного фонду на дату складання звіту фактично оплачена засновниками, яким органом і коли розглянута й затверджена річна фінансова звітність. У пояснювальну записку також включається відомість результатів інвентаризації майна, засобів і розрахунків, приводиться курс перерахування іноземної валюти в національну грошову одиницю. На думку Пантелійчук Л. і Байло И.[42, 29] кожний звіт, що складається бухгалтером, має свою певну мету. Так, метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої інформації про фінансовий стан підприємства на певну дату. Баланс дає можливість визначити склад і структуру активів підприємства, ліквідність і оборотність активів, наявність власного й позикового капіталу, зміни дебіторської й кредиторської заборгованості. Ми згодні з думкою авторів, тому що така інформація необхідна для прийняття управлінських рішень, а також для оцінки ефективності роботи підприємства. Баланс показує на певну дату активи підприємства, ресурси, які вкладені в активи підприємства, величину поточних і довгострокових зобов'язань і власного капіталу підприємства. 

Даними  для заповнення балансу підприємства є сальдо на рахунках класів 1- 6 на певну дату. Заповнюється баланс відповідно до П(З)БУ 2 «Баланс». Далі, Пантелійчук Л. і Байло И.[42, 20] відзначають, що «Звіт про фінансові результати» показує доходи, витрати й фінансові результати від всіх видів діяльності підприємства за звітний період. Складається звіт відповідно до П(З)БУ 3 «Звіт про фінансові результати». Він складається із трьох розділів, кожний з яких розкриває певний аспект доходів, витрат, фінансових результатів підприємства. Акціонерні товариства заповнюють всі три розділи, інші підприємства - тільки два розділи. Звіт про власний капітал фіксує зміни у власному капіталі підприємства протягом звітного періоду, включаючи сукупний реінвестований, тобто знову вкладений, прибуток. Він показує використання прибутку цього року, а також відбиває зменшення (збільшення) чистого прибутку за рахунок виправлення помилок минулих періодів або зміни облікової політики підприємства. Заповнюється звіт згідно П(З)БУ 5 «Звіт про власний капітал». Звіт про рух грошових коштів показує нагромадження й використання коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної й фінансової діяльності. Вся інша інформація розкривається у формі №5 «Примітки до фінансової звітності», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 29.11.2000р. №302. На нашу думку важливим моментом складання фінансової звітності є процес підготовки до складання фінансової звітності. Сосненко Л.[47, 32] відзначає, що процес підготовки й складання фінансової звітності може бути розділений на кілька етапів. Зміст таких етапів залежить від особливостей організації облікового процесу на підприємстві. Основними етапами підготовки до складання фінансової звітності є наступні:

1. Проведення інвентаризації активів, зобов'язань перед складанням фінансової звітності. На підставі дані інвентаризації проводиться уцінка або дооцінка активів. Згідно П(З)БУ активи відбиваються в балансі за собівартістю або по справедливій вартості.

2. Закриття рахунків доходів і витрат.

3. Визначення чистого фінансового результату звітного періоду. Рахунок 79 «Фінансові результати» може закриватися щомісячно або наприкінці року. Це залежить від прийняте облікової політики підприємства. Перед тим як закрити рахунок 79, необхідно розібратися з відстроченими податковими активами й відстроченими податковими зобов'язаннями. Фактично перед складанням фінансової звітності сальдо повинні мати тільки рахунки класів 1- 6 відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.99р. № 291. На підставі цих сальдо рахунків складається баланс підприємства.

4. Визначення відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов'язань.

5. Проведення реформації (взаимозакриття субрахунків 441,442,443). Фінансова звітність складається наростаючим підсумком з початку звітного періоду. Річна фінансова звітність представляється підприємствами не пізніше 20 лютого наступного за звітним роки. Конкретні строки подання фінансової звітності підприємству встановлює власник або орган, до сфери керування якого ставиться підприємство.

Фінансова звітність  представляється:

- органам, до сфери керування яких ставиться підприємство або власникам (засновникам) відповідно до установчих документів;

- трудовим колективам на їх вимогу;

- органам державної статистики;

- іншим органам виконавчої влади й користувачам відповідно до законодавства.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ  ОБЛІКУ ВЕДЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

2.1. Організаційнао-економічна характеристика СТОВ «Агродар»

Сільськогосподарське  товариство з обмеженою відповідальністю «Агродар» розташовано на півночі  Старобельського району, в східній  частині Луганської області. Площу  земельних угідь складає 1718,84 гектарів, з них всі зайнято під ріллею.

На території даного господарства розташований один населений  пункт - село Лиман, яке є його адміністративним центром.

Сільськогосподарське  товариство з обмеженою відповідальністю «Агродар» створено в процесі  реформування КСП «Калініна» в 1993 р.

Землекористування господарства розташоване в північній частині  степової зони України, характеризується континентальним кліматом з сухим  літом, помірно холодною і малосніжною  взимку, з сильними, але непостійними північно-східними вітрами, з засушливими суховійними явищами і нерівномірним випаданням опадів по часах роки. Середньорічна температура повітря складає 10,7 0c. Вегетаційний період триває 150-180 днів. Середньорічна кількість опадів 517мм. Ґрунтовий покрив території господарства представлений в основному чорноземами звичайними.

Відстань СТОВ «Агродар»  до районного центру (м. Старобельська) складає 15 км., до найближчої залізничної  станції 13 км.

СТОВ «Агродар» є  юридичною особою, має самостійний  баланс, розрахунковий рахунок, статут. Згідно статуту підприємства, керівником є Закутько М.А.

Воно може здійснювати  будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заперечує законодавству.

Підприємство має вертикальну структуру управління (рис. 2.1).

Директор

Інженер по охороні     Головний            Головний              Головний

          праці  і техніці             бухгалтер            агроном                 інженер

          безпеці

                  бухгалтер    агроном насіннєзнавство    технік-електрик

                                     Зав. током                                Зав. складом 

Рис. 2.1. Структура управління СТОВ «Агродар»

Виробниче призначення  даного господарства - зернове, про  що свідчать дані таблиці 2.1.

Аналізоване СТОВ «Агродар»  спеціалізується на виробництві зернових, тобто зернові культури мають найбільшу питому вагу - 61,9% в 2009 р., а в 2010 р. зменшився на – 8.3% і склав – 53,6%, у 2011 році – 84,6% і провідну роль прийняло вирощування озима пшениця – 60,0%, а в 2009р. провідним був соняшник и склав – 36,3% від всієї виручки підприємства. В цілому по рослинництву питома вага зменшилась на 2,2% впродовж 2009-2011 рр. Однак продукція тваринництва збільшилась на 2,2% впродовж 2009-2011 рр. і склала в 2009р. – 28,3 тис.грн., а в 2010р. – 122.5 тис.грн. і в 2011р. – 138,5 тис.грн. Глибину спеціалізації, можливо, проаналізувати за допомогою коефіцієнта спеціалізації.

Таблиця 2.1

Склад, структура і  динаміка товарної продукції СТОВ «Агродар»  за

2009-2011 рр.