Економічний механізм формування потенціалу підприємств
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КОНОТОПСЬКИЙ ІНСТИТУТ
факультет денної форми навчання
кафедра економіки і управління
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Потенціал і розвиток підприємства»
на тему: «Економічний механізм формування потенціалу підприємств»
Виконав:
студент групи Е – 81
Джаманкулов Р.Н.
Перевірив:
викладач
Зубко К.Ю.
Вступ.........................
РОЗДІЛ 1 Економічний
зміст та складові елементи потенціалу
підприємства..................
1.1 Сутність і загальна характеристика
потенціалу підприємства..................
1.2 Структура потенціалу
підприємства..................
рОЗДІЛ 2 Економічний
механізм та підходи до формування потенціалу
підприємства..................
2.1 Теоретичні основи процесу формування потенціалу підприємства............14
2.2 Характеристика основних підходів щодо формування потенціалу
підприємства…………….………………………………
РОЗДІЛ 3 Аналіз формування і використання ресурсного потенціалу на прикладі ВАТ „сумський хлібокомбінат”............20
3.1 Характеристика ресурсного потенціалу підприємства як фактору
виробництва...................
3.2 Аналіз динаміки та
структури основних засобів підприємства..................
3.3 Аналіз динаміки та
структури оборотних активів...
3.4 Аналіз ефективності
використання ресурсного потенціалу....................
ВИСНОВКИ......................
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ....................
Тенденції сучасних ринкових процесів зумовлюють переорієнтацію підприємств національної економіки із забезпечення поточних результатів діяльності на підтримку перспективного економічного розвитку, що вважається певним гарантом їхньої здатності до функціонування, підвищення інвестиційної привабливості. Наведене прямо залежить від якості реалізації потенціалу господарського суб'єкта.
Концепцію управління потенціалом світова економічна спільнота сприйняла за базову модель розвитку бізнесу, а тому необхідність вирішення проблеми ефективного управління потенціалом підприємств трансформаційної економіки випливає з об'єктивних потреб (традиційно раціональне використання ресурсів), а також їх адаптації до загальносвітової практики (ринки капіталів та інвестицій).
Актуальність і потребу удосконалення концептуальних підходів до формування й управління потенціалом підприємств національної економіки підтверджує сучасна практика функціонування підприємства в реальному фінансово-економічному середовищі. Підприємства з невисоким рівнем сформованого потенціалу чи невикористаними можливостями його застосування зазнають криз. Це стосується як підприємств національної економіки, так і відомих транснаціональних корпорацій.
Попри достатню теоретично обґрунтовані концептуальні засади, для керування таким процесом потрібний надійний, з практичного погляду, організаційно-економічний механізм формування та управління потенціалом суб'єкта господарювання.
Об’єктом дослідження є потенціал підприємства як інтегрована економічна система.
Предметом дослідження є механізм формування потенціалу підприємства.
Метою роботи є аналіз теоретичних засад основних концепцій формування й управління потенціалом підприємства, їх відповідність сучасним потребам управління.
Досягнення цієї мети вимагає розв'язання таких завдань:
- визначити економічну сутність і загальну характеристику потенціалу підприємства;
- дослідити структуру потенціалу та її складові елементи;
- розглянути теоретичні основи та основні підходи щодо формування потенціалу підприємства;
- здійснити аналіз формування і використання потенціалу підприємства (ресурсного потенціалу) на прикладі ВАТ «Сумський хлібокомбінат».
РОЗДІЛ 1 Економічний зміст та складові елементи економічного потенціалу підприємства
1.1 Сутність і загальна характеристика потенціалу підприємства
Підприємство як об'єкт управління це складна, динамічна, виробнича, соціально-економічна, технічна й організаційна система, відкрита до впливу зовнішнього середовища. У виробничому процесі підприємства поєднуються різні матеріальні й трудові ресурси, між якими існує безліч зв'язків. Підприємство є багатоелементним утворенням і ділиться на безліч елементів (підсистеми).
Залежно від об'єктів управління можна виділити підсистеми управління: виробничими процесами, матеріально-технічними ресурсами, персоналом та ін. До таких підсистем можна віднести й управління витратами підприємства, що включає об'єкт і суб'єкт управління.
Сутність управління полягає в досягненні підприємством його мети при мінімальному використанні ресурсів і максимальному виході цільового продукту.
Багато в чому успішна діяльність на ринку визначається потенціалом підприємства. [1]
Термін «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова «potentia» й означає «приховані можливості», які в господарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю. У вітчизняній економічній літературі цей термін у широкому розумінні трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь.
Потенціал, що об’єднує в собі як просторові, так і тимчасові характеристики, концентрує одночасно три рівні зв’язків і відносин:
1. По-перше, він відображає минуле, тобто сукупність властивостей, нагромаджених системою в процесі її становлення і таких, що зумовлюють можливість до її функціонування та розвитку. У цьому плані поняття «потенціал» фактично набуває значення поняття «ресурс».
2. По-друге, він характеризує рівень практичного застосування і використання наявних можливостей. Це забезпечує розмежування реалізованих і нереалізованих можливостей. У цій своїй функції поняття «потенціал» частково збігається з поняттям «резерв».
3. По-третє, він орієнтується на розвиток (на майбутнє). Будучи єдністю стійкого і мінливого станів, потенціал містить (як можливі) елементи майбутнього розвитку.
Рівень потенціалу, характеризуючи наявний стан системи, обумовлений тісною взаємодією всіх трьох перелічених станів, що і відрізняє його від таких, на перший погляд близьких, понять, як «ресурс» і «резерв».
Потенціал підприємства — це складна, динамічна, поліструктурна система. Ця агломерація має певні закономірності розвитку, від уміння використати які вирішальною мірою залежить ефективність економіки, темпи та якості її зростання.
Отже, потенціал підприємства характеризується чотирма основними рисами.
1. Перша риса. Потенціал підприємства визначається його реальними можливостями в тій чи іншій сфері соціально-економічної діяльності, причому не тільки реалізованими, а й нереалізованими з будь-яких причин.
2. Друга риса. Можливості будь-якого підприємства здебільшого залежать від наявності ресурсів і резервів (економічних, соціальних), не залучених у виробництво. Тому потенціал підприємства характеризується також і певним обсягом ресурсів, як залучених у виробництво, так і ні, але підготовлених для використання.
3. Третя риса полягає в тому, що потенціал підприємства визначається не тільки і не стільки наявними можливостями, але ще й навичками різних категорій персоналу до його використання з метою виробництва товарів, здійснення послуг (робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення ефективного функціонування та сталого розвитку виробничо-комерційної системи.
4. Четверта риса. Рівень і результати реалізації потенціалу підприємства (обсяги виробленої продукції або отриманого доходу (прибутку)) визначаються також формою підприємництва та адекватною їй організаційною структурою.
Спираючись на основні характеристики потенціалу підприємства, можна стверджувати, що його модель визначається:
- обсягом та якістю наявних у нього ресурсів (кількістю зайнятих працівників, основними виробничими і невиробничими фондами або матеріальними запасами, фінансовими та нематеріальними ресурсами — патентами, ліцензіями, інформацією, технологією);
- можливостями керівників та інших категорій персоналу створювати певні види продукції, інакше кажучи, їхнім освітнім, кваліфікаційним, психофізіологічним та мотиваційним потенціалом;
- можливостями менеджменту оптимально використовувати наявні ресурси підприємства (професійною підготовкою, талантом, умінням створювати й оновлювати організаційні структури підприємства);
- інформаційними можливостями, тобто можливостями підприємства генерувати і трансформувати інформаційні ресурси для використання їх у виробничій, комерційній та управлінській діяльності;
- інноваційними можливостями підприємства щодо оновлення техніко-технологічної бази виробництва, переходу на випуск нової конкурентоспроможної продукції, використання сучасних форм і методів організації та управління господарськими процесами;
- фінансовими можливостями залучення коштів, що їх бракує (кредитоспроможністю, внутрішньою та зовнішньою заборгованістю у сфері фінансів);
- іншими можливостями. [2]
Разом усі ці можливості створюють сукупний (економічний та соціальний) потенціал підприємства, який стосовно аналогічного потенціалу, будь-якого іншого підприємства відображає рівень його конкурентоспроможності.
1.2 Структура потенціалу підприємства
Під структурою системи, якою є потенціал підприємства, розуміють мережу найбільш суттєвих, стійких зв'язків між елементами. На думку М.Ф.Овчинникова, структура представляє собою «інваріантний» аспект системи. В.И. Кремянський також звертає увагу на те, що структура виражає не усю сукупність зв'язків об'єкту, а лише його найбільш суттєві зв'язки: «Структура есть развернутое выражение сущности» .
Існує і більш широке тлумачення структури, згідно з яким розрізняють два типи структур: макро- і мікро. Макроструктура виражає найбільш стійкі (інваріантні) зв'язки системи, а мікроструктура - змінні (вірогідні). Сукупність макро- і мікро- структури об'єкту або процесу, тобто сукупність усіх зв'язків, і складає їх зміст. [11]
До визначення структури потенціалу підприємства в економічній літературі намітилися різні підходи. Більшість дослідників розглядають ресурсну структуру потенціалу, однак рекомендують ураховувати в ньому різну кількість складових елементів. В одному випадку в його склад рекомендується включати тільки засоби праці, в іншому - засоби праці і робочу силу, в третьому - засоби праці, робочу силу і природні ресурси, які застосовуються в процесі виробництва, у четвертому - засоби праці, робочу силу і предмети праці. Є і більш розширені поняття структури потенціалу підприємства з доповненням у вигляді системи збору, обробки і споживання інформації, досвіду господарювання, енергії, тощо. Необхідно зазначити, що навіть при збігу поглядів відносно структури потенціалу підприємства ресурсний підхід не дає повної характеристики цьому терміну.
Особливий науковий інтерес викликають дослідження багатоаспектного аналізу структури потенціалу, в яких поряд з ресурсним розглядаються і інші аспекти структури, що дає більш повне уявлення про його елементний склад.
У загальній постановці питання до елементів потенціалу підприємства можна віднести усе що пов'язане з функціонуванням і розвитком підприємства. Відбір найбільш важливих з їх числа представляє собою дуже складну проблему, про що свідчить безліч різних думок з цього приводу.
На рис. 1.2.1 представлена структура конкурентного потенціалу підприємства з розмежуванням в її побудові місця суб'єктних та об'єктних складових.
Рис. 1.2.1 Структура потенціалу підприємства
Об'єктні складові пов'язані з матеріально-речовинною та особовою формою потенціалу підприємства. Вони споживаються і відтворюються в тій чи іншій формі в процесі функціонування.
До них належить: інноваційний потенціал, виробничий потенціал, фінансовий потенціал та потенціал відтворення.
Інноваційний потенціал – сукупні можливості підприємства щодо генерації, сприйняття та впровадження нових (радикальних і модифікованих) ідей для його системного технічного, організаційного та управлінського оновлення.
Виробничий потенціал – наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). Його треба також сприймати як сукупність функціонуючих ресурсів, які здатні виробляти певний обсяг продукції. Тому виробничий потенціал є поліструктурною системою. До його складу входять:
- потенціал землі та природнокліматичні умови;
- потенціал основних фондів;
- потенціал оборотних фондів;
- потенціал нематеріальних активів;
- потенціал технологічного персоналу.
Потенціал землі та природнокліматичні умови – можливості підприємства щодо використання сукупних природних багатств в господарській діяльності.
Фондовий потенціал – наявні та скриті можливості основних фондів, які формують техніко-технічний базис виробничої потужності підприємства.
Потенціал оборотних фондів – це частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення і витратах майбутніх періодів. [3]
Потенціал нематеріальних активів – сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи існуючі продукти інтелектуальної праці у господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на основі задоволення суспільних потреб.
Потенціал технологічного персоналу – здатність робітників виробляти різні продукти, надавати послуги чи виконувати роботи.
Фінансовий потенціал – це обсяг власних, позикових та залучених фінансових ресурсів підприємства, який знаходиться у його розпорядженні для здійснення поточних і перспективних витрат.
Головною складовою фінансового є інвестиційний потенціал, який представляє собою наявні та приховані можливості підприємства щодо простого і розширеного відтворення.
Відтворення потенціалу підприємства – це процес безперервного поновлення усіх його складових елементів. Як відомо, в залежності від особливостей відтворювальних процесів розрізняють просте та розширене відтворення.
Така класифікація відтворення характерна і для потенціалу підприємства.
Просте відтворення потенціалу підприємства здійснюється в його незмінних обсягах для поновлення споживаних факторів виробництва і забезпечення безперервності його функціонування.
Розширене відтворення потенціалу підприємства передбачає кількісний та якісний розвиток виробничих факторів та інших складових потенціалу, які забезпечують більш високу результативність його діяльності.
В межах розширеного відтворення можна виокремити три типа розвитку потенціалу підприємства: екстенсивний (традиційний), інтенсивний (інноваційний) і екстенсивно-інтенсивний (змішаний). [12]
При екстенсивному типі відтворення потенціалу збільшення масштабів виробництва досягається за рахунок додаткового залучення трудових, природних ресурсів і засобів виробництва при збереженні сформованої техніко-технологічної основи.
При інтенсивному типі відтворення розвиток потенціалу досягається шляхом якісного вдосконалення факторів виробництва: застосування прогресивних знарядь і предметів праці та видів енергетичних ресурсів, підвищення кваліфікації технологічного і управлінського персоналу, а також постійного покращення використання усіх наявних складових потенціалу підприємства.
Щодо змішаного типу розширеного відтворення потенціалу, то він характеризується збалансованістю або домінуванням екстенсивних чи інтенсивних факторів його розвитку. Тому розрізняють переважно екстенсивний, переважно інтенсивний чи змішаний характер економічного розвитку.
На основі викладеного, під потенціалом відтворення слід розуміти сукупність матеріально-технічних, нематеріальних, фінансових та інших ресурсів капіталу, які знаходяться у розпорядженні підприємства, можуть бути додатково залучені та використані для простого та розширеного відтворення факторів виробництва та інших складових потенціалу підприємства.
До суб'єктних складових потенціалу підприємства відносяться: науково-технічний потенціал, управлінський потенціал, потенціал організаційної структури управління, маркетинговий потенціал.
Науково-технічний потенціал - узагальнююча характеристика рівня наукового забезпечення виробництва (науки, техніки, технології, інженерної справи, виробничого досвіду, можливостей та ресурсів (у тому числі науково-технічних кадрів), які є у розпорядженні підприємства для вирішення науково-технічних проблем.
Управлінський потенціал – це навички та здібності керівників усіх рівнів управління щодо формування, організації, створення належних умов для функціонування та розвитку соціально-економічної системи підприємства. В найбільш загальному вигляді він є інтеграцією функціонально-структурних та нематеріальних елементів.
Потенціал організаційної структури управління – являє собою загальнокорпоративний управлінський (формальний та неформальний) механізм функціонування підприємства, який втілює у собі рівень організації функціональних елементів системи та характер взаємозв'язків між ними. [13]
Маркетинговий потенціал - це максимальна можливість підприємства щодо систематизованого і планомірного спрямування всіх його функцій (визначення потреб і попиту, організації виробництва, продажу і післяпродажного обслуговування) на задоволення потреб споживачів і використання потенційних ринків збуту. У структурі маркетингового потенціалу окремо виділяють логістичний потенціал.
Особливої уваги в структурі потенціалу підприємства заслуговують: трудовий, інфраструктурний та інформаційний потенціали. Всі вони не підлягають під зазначену класифікацію складових потенціалу підприємства, їх не можна однозначно віднести чи то до суб'єктних, чи то до об'єктних складових.
Трудовий потенціал — це персоніфікована робоча сила, яка розглядається в сукупності своїх якісних характеристик. Дане поняття дозволяє, по-перше, оцінити ступінь використання потенційних можливостей як окремо узятого працівника, так і їхньої сукупності, що необхідно для активізації людського фактора, та, по-друге, забезпечити якісну (структурну) збалансованість у розвитку особистого і уречевленого факторів виробництва. [4]
Інфраструктурний потенціал – збалансовані з вимогами виробництва можливості цехів, господарств і служб, які забезпечують необхідні умови для діяльності основних підрозділів підприємства та задоволення соціальних потреб його персоналу. При гіпертрофованому розвитку інфраструктурні складові потенціалу підприємств можуть виконувати роботи чи надавати певні послуги стороннім організаціям та іншим суб’єктам ринку.
Інформаційний потенціал – це єдність організаційно-технічних та інформаційних можливостей, які забезпечують підготовку й прийняття управлінських рішень та впливають на характер (специфіку) виробництва через збір, зберігання (накопичення), обробку та розповсюдження інформаційних ресурсів. У складі інформаційного потенціалу можна окремо виділити інформаційно-обчислювальний потенціал, до якого належить комплекс технічних, програмно-математичних, організаційно-економічних засобів і спеціальних кадрів, призначений для автоматизації процесу вирішення задач управління підприємством у різних галузях людської діяльності.
Крім того, інформація і здобуті з її поміччю знання реалізуються в нових засобах праці, технологіях, професійному досвіді робітників, рівні організації виробничих одиниць, що ще раз свідчить про її тісний взаємозв'язок з іншими складовими потенціалу підприємства.
РОЗДІЛ 2 Економічний механізм та підходи до формування потенціалу підприємства
2.1 Теоретичні основи процесу
формування потенціалу
В даний час українські вчені недостатньо уваги приділяють дослідженню процесу формування потенціалу підприємства. В зв’язку зі зміною суспільного ладу в країні, формуванням ринкової інфраструктури, кризовим становищем деяких підприємств відбувається скорочення потенціалу. Саме тому вивчення процесу формування потенціалу являється необхідним та актуальним на сьогодні.
Процес формування потенціалу підприємства є одним із напрямків його економічної стратегії і передбачає створення й організацію системи ресурсів і компетенцій таким чином, щоб результат їхньої взаємодії був фактором успіху в досягненні стратегічних, тактичних і оперативних цілей діяльності підприємства.
Поняття формування та реформування потенціалу підприємства, за сучасними концепціями, розглядається як окремий єдиний процес формування, що стосується лише потенціалу. Цей підхід потребує уточнень. Якщо прийняти концепцію, згідно якої потенціал є властивостями якогось носія, то ми знов повертаємось до того, що неможливо змінити потенціал, не змінюючи носія.
Потрібно окремо розглядати формування носія та його потенціалу, як нового об’єкта, та реформування існуючого носія у процесі його розвитку, бо це зовсім різні процеси, тому що:
1. Реформування здійснює
само підприємство, як суб’єкт
господарської діяльності, за загальною
стратегією власників, тоді як
формування починає
2. Формування носія, а
з ним і потенціалу
3. Вибір напрямку формування нового носія обмежується наявністю відповідних фінансових ресурсів, відносною вигідністю окремих видів діяльності та можливістю розміщення нового об’єкту у потрібному місці. Реформування відбувається в умовах вже існуючої виробничої площі, сформованого на основі певної технології парку виробничого обладнання, який може забезпечити обмежену кількість видів діяльності, існуючого колективу робітників, спеціалістів та керівництва, зміна якого за новим напрямком діяльності потребує врахування соціального аспекту.
4. Формування нового носія та його властивостей частіше за все пов’язано з витратами на нове будівництво, яке забезпечує найсучасніші показники з експлуатації. [5]
Формування (реформування) потенціалу підприємства — це процес створення нового (або вдосконалення існуючого) носія таким чином, щоб властивості кожного з його окремих функціональних елементів забезпечували максимальне використання властивостей усіх інших елементів, а їх сукупність надавала нову властивість (створювати готову продукцію та реалізувати її як товар) підприємству, як цілісному об’єкту в умовах обмежень зовнішнього середовища (ринку, діючого законодавства, інфраструктури тощо).
Таке визначення процесу формування потенціалу потребує виконання певних умов формування (реформування) носія, до яких відносяться наступні:
1. Потенціал підприємства повинен відповідати потребам ринку за якісними та
кількісними характеристиками;
2. Потенціали окремих
функціональних елементів
таким чином, щоб з одного боку не обмежувати рівень використання потенціалів усіх інших елементів, а з іншого — не перевищувати необхідний для цього рівень, оскільки надлишок використовуватися не буде;
3. Усі функціональні елементи
носія повинні мати певний
потенціал розвитку, який за розмірами
мусить відповідати темпам
підприємства на кожному відтинку часу його існування.
Враховуючи все вище сказане, доцільно розглянути окремо формування нового носія з його потенціалом і вдосконалення існуючого.
Можна виділити такі основні постулати, або принципи формування та реформування потенціалу:
а) Потенціал підприємства — це складна система пересічних характеристик його елементів, причому останні можуть тією чи іншою мірою заміщати один одного,
тобто є альтернативними.
б) Потенціал підприємства не можна сформувати на базі механічного додавання
- Економічний розвиток, його сутність цілі та принципи
- Економічний розвиток: його сутність, цілі та принципи
- Економічний розвиток стародавніх цивілізацій
- Економічний розрахунок деталі паз
- Економічний стан та перспективи розвитку торговельного підприємництва
- Економічні аспекти управління виробничим потенціалом
- Економічні відносини власності
- Економічний зміст вир запасів
- Економічний зміст обліку виробничих запасів
- Економічний зміст організації фінансової звітності
- Економічний зміст статутного капіталу, його функції, особливості формування на підприємстві
- Економічний зміст та значення фінансового контролю
- Економічний зміст та організація фінансів підприємств
- Економічний зміст та призначення кредитної політики
