Економічний зміст статутного капіталу, його функції, особливості формування на підприємстві

Вступ

В умовах глобалізації світового господарства, які визначаються розвитком міжнародних економічних  відносин, створенням спільних підприємств, об’єктивним критерієм визнання місця і ролі національної економіки  України є поява різних форм власності  і господарювання. Економічною та правовою базою їх функціонування є  статутний капітал, який у подальшій  діяльності стає економічним гарантом платоспроможності.

Актуальність  теми дослідження полягає в недостатній  врегульованості в Україні операцій зі статутним капіталом, неузгодженості норм чинного законодавства, нормативних  документів бухгалтерського і податкового  обліку, відсутність методичного  забезпечення оцінки розміру статутного капіталу.

Задаючись питанням, що ж представляє собою статутний  капітал в діяльності сучасного  підприємства необхідно відзначити, що поряд з вирішенням чисто фінансових питань необхідно паралельно розглядати і надійність "керованості" підприємством  у руках власника. Практична потреба  в дослідженні питань ефективного  керування статутним капіталом  свідчить про актуальність даної  проблеми, що й обумовило вибір  теми випускної роботи.

Найбільшої  уваги в дослідженні приділено  проблемам обліку операцій по формуванню і зміні статутного капіталу підприємств.

Поставлена  мета обумовила необхідність вирішення  ряду взаємозалежних завдань:

розкрити  сутність і зміст статутного капіталу підприємства;

виявити механізм формування статутного капіталу на підприємстві;

дослідити теоретичні аспекти обліку статутного капіталу підприємства;

надати економіко-правову  характеристику статутному капіталу в  управлінні підприємством;

визначити передумови використання комп’ютерних систем обробки  даних для обліку та контролю операцій зі статутним капіталом.

Об’єкт та предмет дослідження - це операції по формуванню і зміні статутного капіталу у підприємствах аграрного сектору, сукупність теоретичних, методичних і  практичних питань, пов’язаних з обліком  та контролем статутного капіталу.

Теоретичною методологічною основою роботи є  основні положення і висновки, сформульовані в наукових фундаментальних  працях вітчизняних і закордонних  економістів.

Інформативною основою дослідження є Закони України, Укази Президента, Постанови Кабінету Міністрів, матеріали наукових конференцій, періодичної преси.

Розділ 1. Теоретичні основи формування статутного капіталу підприємства

1.1 Економічний  зміст статутного капіталу, його  функції, особливості формування  на підприємстві

Майно підприємства складається із різноманітних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів - носіїв прав власності окремих  суб'єктів. Права кожного власника на майно підприємства і на участь у його прибутках визначаються часткою  і формою інвестованих коштів. Вони мають бути чітко відображені  у бухгалтерському обліку на підставі відповідних документів. Розкриття  цих прав є одним із найважливіших  завдань фінансової звітності.

Капітал - одна з найбільш використовуваних економічних  категорій. Він є базою створення  і розвитку підприємства й у процесі  функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка  організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє  собою сукупність матеріальних цінностей  і коштів, фінансових вкладень і  витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської  діяльності.

Якщо розглядати тлумачення капіталу з погляду різних економічних дисциплін, то можна  помітити деяку неоднозначність. Так, наприклад, Н.П. Кондратов показує, що капіталом організації є її майно [21, с.2]. У той же час, відповідно до передмови до Міжнародних бухгалтерських стандартів, опублікованих Комітетом з міжнародних бухгалтерських стандартів у листопаді 1982 р., капітал являє собою різницю між активами і пасивами.

Поняття "Капітал" звичайно асоціюється з поняттям "власність". В момент створення  підприємства його стартовий капітал  втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками) і представляє  собою вартість майна підприємства.

На цьому  етапі, коли підприємство ще не має  зовнішньої заборгованості, облікова формула капіталу набуває вигляду:

К = А, оскільки З = 0,                                                                       (1.1)

де К - власний  капітал;

А - активи (вартість майна);

З - зобов’язання.

У процесі  господарської діяльності у підприємства виникають зобов’язання перед юридичними і фізичними особами. Боргові  зобов’язання перед кредиторами  підприємства задовольняються за рахунок  його активів. З урахуванням залучених  коштів власний капітал (тобто капітал, який належить власникам підприємства) визначається як різниця між вартістю його майна і зобов’язаннями:

К = А - З,                                                                                            (1.2)

Саме так  трактується початковий статутний  капітал Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 2 "Баланс" (табл.1.1):

Таблиця 1.1

Порівняння  визначень статутного капіталу

Дослідження сучасних науковців - Г. Менк’ю, Ч. Гіла, В.В. Ковальова, І.Й. Яремко та інших  присвячені в основному капіталу як економічній категорії, або як предмету фінансового аналізу. Але  більшість дослідників не приділяє належної уваги саме статутному капіталу, розглядаючи його як елемент власного капіталу. Аналогічним є розгляд  цього питання в інших виданнях з обліку та аудиту. Такі автори як Ф.Ф. Бутинець, М.В. Кужельний, В.В. Сопко, В.Г. Мельник, Н.М. Грабова тощо розглядали проблеми обліку не акцентуючи увагу  на облікових проблемах статутного капіталу.

Важливим  методологічним аспектом для характеристики статутного капіталу є науково обґрунтована класифікація капіталу за різноманітними ознаками. В літературних джерелах автори виділяють 23 класифікаційні ознаки, 43 види капіталу. На рис.1.1 уточнено місце  статутного капіталу в загальній  класифікації капіталу.

Рис.1.1 Характеристика статутного капіталу в товариствах  з обмеженою відповідальністю через  класифікаційні ознаки капіталу

Статутний капітал  є одним з найважливіших показників, що дозволяють одержати уявлення про  розміри і фінансовий стан економічних  суб'єктів. Це один з найбільш стійких  елементів власного капіталу організації, оскільки зміна його величини допускається в строго визначеному порядку, установленому  законодавчо.

Відповідно  до законодавства України статутний  капітал [15], у залежності від організаційно-правової форми підприємства, може виступати у виді: статутного капіталу, статутного фонду, складового капіталу, пайового фонду.

Функції статутного капіталу, а також цілі його зменшення  та збільшення у систематизованому  вигляді згруповані у табл.1.2:

Таблиця 1.2

Функції та цілі збільшення (зменшення) статутного капіталу

Формування  статутного капіталу зв'язано з цілями створення організації і її організаційно-правовою формою. Порядок формування статутного капіталу організацій різних організаційно-правових форм досить жорстко в даний час  регулюють закони України. Крім того, ряд підзаконних актів регламентує  дії по бухгалтерському відображенню цього процесу.

Разборська  О.О. у своїй роботі "Облік і  аудит формування та руху статутного капіталу відкритих акціонерних  товариств" досліджуючи сутність статутного капіталу, виділити три  його характеристики:

1) регулятор  розподілу власності;

2) засіб мобілізації  ресурсів;

3) механізм  захисту прав власників.

При цьому  статутний капітал повинен реалізовуватися  у двох напрямах:

1) як основа  для розрахунку і розподілу  доходів серед власників;

2) як регулятор  відносин власності та гарантія  погашення зобов’язань підприємства. Розмір статутного капіталу підприємства  в значній мірі визначає масштаби  його виробничо-господарської діяльності, хоч, природно, не існує прямого  зв’язку між розмірами статутних  капіталів підприємств різних  галузей і обсягом виробництва  товарів та послуг на них,  бо останнє визначається ще  й такими факторами, як попит,  пропозиція і ціна на товари  та послуги, розмір залучених  кредитів та інших позикових  фінансових ресурсів. У певній  мірі розмір статутного капіталу  впливає на можливості зовнішнього  фінансування, ділову репутацію  підприємства.

Початковий  розмір статутного капіталу підприємства фіксується в статуті або установчому  договорі, які в обов’язковому  порядку подаються до органів  влади під час державної реєстрації підприємства. Контролюючі державні органи (фінансові, податкові), а також  банки у взаємовідносинах постійно слідкують за розміром статутного капіталу кожного підприємства і за тим, щоб  він був відповідним чином  оплачений: адже замало лише задекларувати  в статуті певний розмір статутного капіталу, треба вжити заходи до того, щоб кошти (або майно, нематеріальні  активи) надійшли в розпорядження  підприємства реально від усіх юридичних  і фізичних осіб, що мають частки в статутному капіталі та є його власниками.

Законодавство України передбачає мінімальні розміри  статутних капіталів, нижче яких державна реєстрація підприємства не допускається. Ці мінімальні розміри не є сталими. У зв’язку з інфляційними явищами в економіці нерідко змінюються в законодавчому порядку.

Аналіз динаміки розміру статутного капіталу і генезису бази його розрахунку довели, що показник статутного капіталу в Україні має  формальне значення і не виконує  функції гаранту платоспроможності  товариства. Однією з причин такого стану є недосконалість обраної  бази для визначення мінімального розміру  статутного капіталу. За результатами дослідження досвіду роботи товариств  в інших країнах було запропоновано  не пов’язувати мінімальний розмір статутного капіталу зі ставкою мінімальної  заробітної плати.

Процес формування обсягу і структури капіталу підпорядкований  завданням, які забезпечують його господарську діяльність не тільки на початковій стадії функціонування підприємства, але і  в найближчій перспективі. Загальна потреба в капіталі підприємства базується на його потребі в оборотних  та позаоборотних активах.

Види вкладів, за рахунок яких можливе формування статутного капіталу передбачено в  ч.2 ст.115 ЦКУ [69], ч.1 ст.13 Закону про господарські товариства [17], ч.1 ст.86 Господарського Кодексу України [11] та ч.1 ст.11 Закону про АТ. І в усіх цих нормах ідеться про те, що єдиний універсальний вклад - майно. А як нам відомо зі ст. 190 ЦКУ - це річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Водночас річ - це предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки.

Тож, враховуючи це, приведемо класифікацію видів  вкладів, якими можна наповнювати  статутний капітал (рис.1.2):

статутний капітал облік контроль

Рис.1.2 Класифікація видів вкладів до статутного капіталу

1. Речі:

рухоме майно: обладнання, сировина, продукція, тварини, транспортні засоби, техніка, меблі, інші матеріальні цінності, які можна  вільно переміщувати у просторі;

нерухоме  майно: будинки, квартири, споруди, земельні ділянки, інші об’єкти, розташовані  на земельній ділянці, переміщення  яких без їхнього знецінення та зміни  їх призначення;

гроші: національна, іноземна валюта;

цінні папери: акції, облігації, ощадні, інвестиційні сертифікати тощо.

Майнові права:

корпоративні  права: частка (її частина) в статутному капіталі іншого суб’єкта (якщо учасник  вносить до статутного капіталу господарського товариства частку, якою він володіє в іншому господарському товаристві, то внаслідок цього в останньому відбувається зміна складу учасників);

речові права: права користування будинками, спорудами, приміщеннями, транспортними засобами, природними ресурсами;

права на об’єкти  інтелектуальної власності: майнові  права на торгові арки, винаходи, корисні моделі, комп’ютерні програми, інші об’єкти, визначені законами;

зобов’язальні права: право вимоги учасника до іншого суб’єкта (унаслідок цього внеску змінюється кредитор у зобов’язанні, тобто замість учасника, що вніс у статутний капітал право  вимоги, кредитором стає господарське товариство, до якого перейшло право  вимоги).

Тож вкладом  до статутного капіталу може виступати  будь-що із зазначеного вище майна. До того ж вклад може бути комбінованим, наприклад, гроші + нерухомість, обладнання + цінні папери тощо. Головне - майно, яке пропонується для вкладу, повинно  мати грошову оцінку, бо статутний  капітал - це майнова база, що гарантує інтереси кредиторів господарського товариства.

Для певних видів суб’єктів господарювання закон може встановлювати спеціальні вимоги щодо імовірних вкладів до статутного капіталу. Наприклад, страхові компанії не можуть собі дозволити  використати декілька джерел, з яких до їх статутного капіталу надійдуть  гроші, будинки, автомобілі. Вони мають  право скористатися лише одним грошовим джерелом.

Джерелом  формування статутного капіталу державного підприємства є кошти, які належать державі. Вони виділяються або з  державного бюджету, або за рахунок  інших державних підприємств - у  порядку внутрішньогалузевого і  міжгалузевого перерозподілу фінансових ресурсів - за розпорядженням державних  органів, що виконують функції по управлінню державним майном (Капітал  державного майна, міністерства і відомства  України). В сучасних умовах державні підприємства, як правило нарощують свої статутні капітали за рахунок власних нагромаджень - прибутку. Частину чистого прибутку вони спрямовують на розвиток виробництва - реконструкцію, придбання нового устаткування тощо.

Частина прибутку може спрямовуватися до статутного капіталу на приріст власних оборотних  коштів. Така потреба виникає у  підприємства у зв’язку з необхідністю збільшити нормативи запасів  оборотних активів, що, як правило, залежить від росту обсягів виробництва  товарів та послуг. Статутний капітал  приватизованого підприємства визначається в процесі інвентаризації та оцінки майна державного підприємства згідно з положенням, яке затверджене  спеціально урядовою постановою.

Майно, яке  внесене учасниками у статутний  капітал відображається у засновницькому описі майна.

У відповідності  з Законом України "Про господарські товариства" акціонерні товариства формують свої статутні капітали за рахунок  реалізації акцій шляхом відкритої  підписки на них чи купівлі-продажу  на капіталовій біржі (це стосується відкритих акціонерних товариств) або шляхом розподілу всіх акцій  між засновниками без права розповсюдження акцій через відкриту підписку і  купівлю-продаж на біржі (у закритих акціонерних товариствах). Таким  чином, у закритих акціонерних товариствах 100 відсотків статутного капіталу належать засновникам. Законодавством встановлено, що засновники відкритих акціонерних  товариств зобов’язані викупити 25% всіх акцій, тобто їхня частка в  статутному капіталі не може бути нижчою за 25%.

На стадії заснування при створенні відкритого акціонерного товариства юридичні та фізичні особи, які виявили бажання  купити акції, тобто стати акціонерами  нового підприємства повинні внести на рахунок засновників не менше 10% вартості акцій, на які вони підписалися.

Товариства  з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю і  повні товариства формують статутні капітали з внесків учасників. Ці внески оцінені в національній валюті, визначають частку учасників у статутному капіталі, причому у товариствах  з обмеженою відповідальністю сума внеску кожного з учасників являє  собою межу його відповідальності за зобов’язаннями товариства. В товариствах  з додатковою відповідальністю і  повних товариствах учасники відповідають за їхні борги сумою своїх внесків  у статутний капітал, а якщо сума статутного капіталу недостатня для  покриття боргів товариства, то додатково  ще й майном, що належить кожному  учаснику.

Згідно з  чинним законодавством мінімальний  розмір статутного капіталу регламентований  лише для господарських товариств [21]. Створюючи господарські товариства, власники мають змогу визначити  критерії, за якими буде проводитися  оцінка їх внесків. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості капітал підприємства дорівнює його активам.

Усі власні засоби в тім чи іншому ступені  служать джерелами формування засобів, використовуваних організацією для  досягнення поставлених цілей. Список майна, яке на може бути вкладом до статутного капіталу, такий:

бюджетні  кошти, кошти, одержані в кредит та під  заставу;

векселі до статутного капіталу господарського товариства;

облігації (розміщення підприємством для формування й  поповнення свого статутного капіталу);

боргові емісійні цінні папери (для оплати акцій  акціонерних товариств), емітенти яких - засновники цього акціонерного товариства;

особисті  немайнові права інтелектуальної  власності - право на земельну частку (пай) до статутного капіталу господарського товариства (заборона діє, доки не наберуть чинності закони про державний земельний кадастр та про ринок земель);

земельні  ділянки, призначені для особистого ведення селянського господарства та товарного сільськогосподарського виробництва (заборона діє, поки не наберуть чинності закони про державний земельний  кадастр та про ринок земель);

майно, вилучене з цивільного обігу на території  України.

На окрему увагу заслуговує випадок, коли учасник  товариства з обмеженою відповідальністю має до нього таки право вимоги (наприклад, за договором позики) й  водночас мусить здійснити свій вклад  до статутного капіталу. За таких умов учасники (засновника) часто припускаються  помилки, зараховуючи зустрічні  вимоги на підставі ст.601 Цивільного Кодексу  України, припиняючи цим зобов’язання за договором та зняття з себе обов’язків щодо внесення вкладу до статутного капіталу. Але такі дії є незаконними. Згідно ч.2 ст.144 Цивільного Кодексу України  не допускається звільнення учасникам  від вноситься вклад, уже створено, тоді передавальна сторона - учасник-фізична  внесення вкладу до статутного капіталу, шляхом зарахування вимог до товариства.

Порядок приймання-передачі вкладів до статутного капіталу товариства має ряд нюансів. Наприклад, якщо товариство, до статутного капіталу якого  особа або учасник-юридична особа (її керівник або інша уповноважена ним особа) передає вклад до статутного капіталу товариству, що діє через  створеного керівника або уповноважену ним особу. У випадку, коли товариство тільки-но створюють, вклад передається  до статутного капіталу товариства, яке  ще не існує. Тобто учасники товариства на зборах вибирають уповноважену особу  на прийняття вкладів від решти  учасників. Коли товариство зареєструють як юридичну особу, учасник (якому передавалися вклади до статутного капіталу) передає безпосередньо товариству.

Виникають випадки  коли суму статутного капіталу необхідно  збільшити обов’язково. Наприклад, після закінчення другого, чи кожного  наступного фінансового року, вартість чистих активів ТОВ буде менша  за статутний капітал.

Додаткові інвестиції у статутний капітал не виправлять ситуації, оскільки під ними слід розуміти не вклади в статутний капітал  як такі, а додаткові внески у  значенні, наведеному в ст. №51 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.91 р. №1576-ХІІ, тобто звичайну фінансову допомогу.

Іншим прикладом  обов’язкового збільшення розмірів статутного капіталу є випадки, коли із складу учасників ТОВ виходить один із засновників (якщо установчими  документами не передбачено на цей  випадок додаткового капіталу), то сума статутного капіталу товариства буде зменшена на величину частки даного засновника, внаслідок цього сума статутного капіталу може бути меншою за 100 мінімальних заробітних плат (виходячи із ставки зарплати, що діяла на момент створення товариства). У такому випадку необхідно збільшити  статутний капітал підприємства до необхідного мінімуму, який встановлений законодавством.

В період формування сільськогосподарського товариства, особливо гостро постає питання про передачу прав на користування земельними ресурсами, оскільки земля є одним із найважливіших  засобів виробництва в даній  галузі. Нажаль, дане питання мало висвітлено на законодавчому рівні, що створює  низку перешкод впродовж усієї діяльності сільськогосподарського підприємства. Порядок збільшення статутного капіталу ТОВ здійснюється в такій послідовності (рис.1.3):

загальні  збори учасників приймають рішення  про збільшення статутного капіталу і вносять зміни до установчих документів;

подають відповідні документи держреєстратору для  внесення змін до установчих документів (заповнену реєстраційну картку, оригінал або нотаріально засвідчену копію  протоколу загальних зборів учасників, оригінал статуту з відміткою  про його перереєстрацію, два примірника установчих документів у новій редакції і документи, що підтверджують сплату реєстраційного збору за держреєстрацію змін);

у триденний  термін держреєстратор повинен зареєструвати  відповідні зміни. Після цього учасники можуть вносити активи, які збільшують розмір статутного капіталу.

Рис.1.3 Порядок збільшення розміру  статутного капіталу

Існує й інший  порядок збільшення статутного капіталу товариства. Це відбувається тоді, коли виникає значна необхідність в тих  чи інших активах (додаткових внесках  до статутного капіталу). У такому випадку  спочатку вносять активи, а потім  вже реєструються зміни в установчих документах.

За даних  умов необхідно дотримуватися двох правил:

для збільшення статутного капіталу необхідна наявність  протоколу загальних зборів учасників, у якому було б передбачено  збільшення розмірів статутного капіталу і внесення відповідних поправок до установчих документів;

держреєстрація  змін суми статутного капіталу повинна  відбуватися в тому ж звітному періоді, що й збільшення статутного капіталу.

Дотримання  цих правил допоможе уникнути дорікань органів податкової служби. Без державної  реєстрації змін статутного капіталу протягом 5 днів із дня прийняття  рішення про внесення поправок до статуту, податківці можуть наполягати, що сума додатково вкладених активів  у статутний капітал є безповоротною  фінансовою допомогою, а не додатковими  внесками учасників. Доказом, що це не так, може слугувати протокол загальних  зборів засновників, де буде зазначена  відповідна зміна статутного капіталу.

1.2 Нормативно-інформаційне  забезпечення обліку статутного  капіталу

До нормативних  документів, які регламентують порядок  реєстрації і формування статутного капіталу відносяться:

Закон України "Про цінні папери та фондову  біржу" №1201- XII від 18.06.1991р.

Закон України "Про господарські товариства" №1576-ХП від 19.09.1991 р.

Відповідно  до Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.91 р. №1576-ХІІ, розмір статутного фонду у товаристві з  обмеженою відповідальністю повинен  становити не менше суми еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам. Не допускається звільнення учасника від  обов’язкового внесення вкладу в  статутний капітал товариства, в  т. ч. шляхом заліку вимог до товариства. До моменту державної реєстрації товариства його учасники мусять оплатити не менше 50 % суми своїх вкладів. Решта  підлягає оплаті протягом першого року діяльності ТОВ.

За невнесення свого вкладу проти термінів, передбачених законодавством та установчими документами  господарського товариства, учасник  ТОВ сплачує на користь товариства 10 % річних з недонесеної суми, якщо інше не визначено установчими документами.

3. Закон України  "Про сільськогосподарську кооперацію" №469/97-ВР від 17.07.1997 р.

4. Закон України  "Про страхування" №2745 від 04.10.2001 р.

5. Закон України  "Про банки та банківську  діяльність" №2121-111 від 07.12.2000 р.

6. Закон України  "Про встановлення розміру  мінімальної заробітної плати  на 2009 рік" № від

7. Закон України  "Про державний бюджет України  на 2009 рік" від 28 грудня 2007 року № 107-VІ