Гендерні стереотипи у США

Вcтуп……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ І. ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ: ПОХОДЖЕННЯ, ТИПОЛОГІЯ, ФУНКЦІЇ……….………………………………………………………………….5

1. Теоретичні підходи до аналізу гендерних стереотипів…………….…...5
2. Сутнісні характеристики гендерних стереотипів…….............................9

Висновки до I розділу...........................................................................................16

РОЗДІЛ ІІ. ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ В СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ……………………………………………………………………..…17

2.1. Фемінізм у США………………………..……….…………………….. 17

2.2.  Нетрадиційна  орієнтація в Сполучених штатах  Америки…………...27

Висновки до ІІ  розділу.........................................................................................29

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………………………………………………..30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….31

Вступ

Гендерний стереотип, як і інші види соціальних стереотипів – це невід’ємний атрибут повсякденного мислення, самоусвідомлення та взаємодії індивідів у соціальному просторі. Адже при першій зустрічі більшість людей приписують співрозмовнику не ті характеристики, які в нього насправді є, а ті, які б, на їхню думку, повинні були б бути характерними для особи даної статі, тобто використовують загальноприйняті шаблонні образи чоловіка та жінки, що формувалися віками і виявилися дуже живучими – ще й сьогодні вони поширюються на представників обох статей, не залежно від їхніх індивідуальних особливостей та віку. У науковців немає спільної думки щодо природи та сутності гендерного стереотипу: деякі з них надають стереотипам негативного забарвлення, характеризуючи їх як неправильні узагальнення – занадто широкі, перебільшені чи спрощені, які не формуються через соціальний досвід та містять у собі елемент оцінки. З іншого боку, стереотипізацію можна розглядати як необхідний і важливий когнітивний процес, який опосередковує поведінку людини, що допомагає її орієнтації. 
 Гендерні стереотипи, що не відповідають реаліям сьогодення, стають проблемою як для суспільства, так і для окремої людини, бо вони породжують проблеми у формуванні гендерної ідентичності та знижують рівень психологічного здоров’я нації. Для вирішення цих проблем необхідні дослідження гендерних стереотипів, установок щодо протилежних статей на сучасному етапі розвитку суспільства; їх порівняння з традиційними, що існують вже тривалий час; з’ясування особливостей і закономірностей їх трансформації на фоні змінення гендерних ролей.  

Актуальність дослідження обумовлюється тим, що результати дослідження розширюють наукові уявлення про явище гендерного стереотипу, що може сприяти поглибленому соціологічному вивченню конструктивного та деструктивного виявів гендерних стереотипів у щоденних практиках суспільного життя.  

Мета цієї курсової роботи:

• охарактеризувати поняття «гендерний стереотип» як особливий вид соціального стереотипу;
• Розглянути формування гендерних стереотипів крізь призму наукових теорій;
• Проаналізувати поточний стан поширення гендерних стереотипів в США;

   Об’єктом дослідження – гендерні стереотипи як неодмінна складова людської свідомості.

  Предметом – прояв гендерних стереотипів у житті людей, які проживають у Сполучених штатах Америки.

    Структура - робота складається зі  вступу, 2-х основних розділів і  висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел та літератури. Загальна кількість сторінок – 25.

Розділ І. Гендерні стереотипи: походження, типологія, функції. 
 В цьому розділі ми спробуємо дати визначення та характеристику поняттю гендерного стереотипу в контексті різних соціологічних теорій, висвітливши проблеми його формування та становлення як важливого аспекту життєдіяльності людей сучасного суспільства.

1. Теоретичні підходи до аналізів гендерних стереотипів.

Гендерні стереотипи є невід’ємними атрибутами повсякденного мислення, самоусвідомлення та взаємодії індивідів в соціальному просторі. Варто зазначити, що вони також є важливою складовою і базою соціалізації, адже за умов відсутності вищезгаданих усталених уявлень людині довелося б пізнавати всі речі заново, що, в принципі, неможливо за умов сьогоднішнього суспільного устрою – інформаційного суспільства. 
 Стосовно походження гендерних стереотипів, то в цьому питання вчені розходяться в поглядах. Дехто з них вважає, що гендерні стереотипи засвоюються та конструюються через систему соціалізації, дехто – через систему розподілу праці та культурні норми; відповідно до цього існують різні теорії стосовно їх формування, які ми і спробуємо розглянути в даному підрозділі. 
 Отже, важливу роль у поясненні походження гендерного стереотипу відіграла концепція «природної» взаємодоповненості ролей Т.Парсонса і Р.Бейлса, які розглядали диференціацію чоловічих та жіночих ролей у структурно-функціональному плані. Вони поділили ролі чоловіка та дружини в сучасній сім’ї на дві сфери – інструментальну та експресивну. Інструментальна роль складається з підтримки зв’язку між сім’єю і зовнішнім світом – це професійна діяльність, що приносить матеріальний дохід і соціальний статус; експресивна роль передбачає в першу чергу піклування за дітей і регулювання взаємовідносин у родині. Т.Парсонс і Р.Бейлс вважають, що здатність жінки до народження дитини та доглядання за дітьми зумовлює однозначно її роль, а чоловік, який не може виконувати ці біологічні функції, стає виконавцем інструментальної ролі. Отже, згідно з їхньою точкою зору, гендерні стереотипи формуються на основі біологічного поділу ролей між чоловіком та дружиною, які сприймаються як фундаментальні відмінності та зумовлюють їхню діяльність.  
 Однак феміністична критика показала, що в основі дихотомії інструментальності та експресивності – при всій її емпіричній і життєвій переконаності – лежать не стільки природні статеві відмінності, скільки соціальні норми, наслідування яким обмежує індивідуальний саморозвиток й самовираження жінок та чоловіків. Тобто, суспільство нав’язує свої загально усталені принципи і норми та обмежує право вибору чоловіком чи жінкою тієї гендерної ролі, яка їм більш прийнятна, і таким чином, підтримує або придушує у чоловіках і жінках певні моделі поведінки. Оскільки із соціального погляду чоловіча поведінка вирізняється сильнішими виявами владності і впливу, а жіноча, відповідно, підлеглістю та впокоренням, то в масовій свідомості, а відтак і в культурі закріплюються відповідні стереотипи. 
 Подібної точки зору дотримувались Уільямс і Бест, які припустили, що гендерні стереотипи виникли як механізм для підтримання статево-рольової диференціації. На їхню думку, жінка почала виконувати роль домогосподарки тому, що догляд за малюком наклав обмеження на її мобільність, а ведення домашнього господарства задовольняло вимогу залишитися вдома. Такий розподіл ролей дуже зручний для суспільства, тому воно намагається переконати себе в тому, що ці ролі підходять їхнім носіям. Для цього воно породжує вірування про якісь риси чоловіків і жінок, які слугують для обгрунтування того, що їхні ролі підходять якнайкраще. Ставши буденними, ці вірування трансформувались у норми поведінки для дорослих та моделі для соціалізації дітей. Гендерна соціалізація дитини починається буквально з моменту народження, коли батьки та інші дорослі, з’ясувавши стать малюка, починають навчати його гендерній ролі хлопчика або дівчинки. Індивід налаштовується наслідувати ту модель поведінки, яка відповідає його статі. У такий спосіб гендерні стереотипи, що містяться в типових зразках індивідуальної поведінки, у процесі міжособистісної взаємодії засвоюються індивідом, передаються йому, відображаються ним як ознаки правильної статевої поведінки, правильної на його суб’єктивну думку. Переймаючи ці зовнішні для нього зразки, індивід мимоволі структурує свій внутрішній психологічний світ згідно з такими зразками, а це поступово ґрунтує його психологічну сутність, його особистість, таким чином, стає особистістю чоловічою або жіночою з усіма притаманними їй рисами та якостями та відповідним чином сприймає оточуючих людей, диференціюючи їх за статевою ознакою та очікує від них таких дій, які би відповідали засвоєним ним гендерним уявленням.  
 Ще одне пояснення формуванню гендерних стереотипів запропонував науковець Астаф’єв, який стверджує, що історично гендерні стереотипи формувалися в рамках типів соціального та економічного обміну. Він виділив такі історичні типи соціального та економічного обміну (назвавши їх «економіками любові»): військову економіку, економіку багатства, буржуазну економіку та економіку споживання. Згідно його теорії, відповідні гендерні стереотипи формувалися в часи кожного з цих типів, та, видозмінюючись, збереглися до нашого часу. Так, в часи розвиненої „військової економіки” красивими полонянками нагороджували вояків за хоробрість – жінки вважалися предметом престижного споживання. Стереотипи того часу і сьогодні широко представлені в суспільстві – наприклад, те, що чоловік завжди більший, ніж жінка, масивніший і вона повинна почувати себе в шлюбі, як за кам’яною стіною; або що чоловікові завжди потрібно «завойовувати» жінку, а їй личить тільки відповідати на його поклик, та й то не одразу. 
 В період економіки багатства, у ХІІ столітті у Франції одночасно з появою куртуазних романів (у вищих, звичайно, суспільних верствах) зароджується етика високої поваги до жінки. Проте в добу Відродження і церковної Реформації, коли активізувалась буржуазна економіка, продовжували розвиватися патріархальні відносини. В цих умовах індивід не був упевнений у власній цінності, якщо вона не підкріплювалася ринковим успіхом. Відтак розрахунку підпорядковуються й сексуальні відносини. Жінка навіть втрачала власне прізвище, чого не було у середньовіччі (у середовищі знаті). В любовних відносинах вона стає тим, чим є будь-який суб’єкт на ринку послуг буржуазної економіки – товаром, предметом, який можна використати з певною ціллю, і всі такі цілі можуть бути методично перераховані в шлюбному договорі. Стереотипи того часу зараз проявляються при залицянні, коли мужчина дарує квіти, коштовності, запрошує в дорогий ресторан на побачення чи пише вірші. При цьому він розглядається як «прохач», його подарунки не повинні до чогось змушувати жінку, адже вони – лише данина її вроді, досконалості, грації, молодості та тендітності. Але ці стосунки досить ситуативні – така поведінка чоловіка може закінчитись відразу ж після весілля. 
 Економіка споживання. В ХІХ столітті в Європі відбуваються зміни: вводиться загальна початкова освіта, розвивається промислове виробництво, підвищується платоспроможність населення та споживання нових виробів і продуктів. Транспортні засоби і засоби масової комунікації, предмети домашнього вжитку, їжа та одяг, великий вибір розваг та інформаційна індустрія принесли з собою приписані відносини та звички, стійкі інтелектуальні та емоційні реакції, що прив’язують споживачів до виробників, а через них – до одного цілого. В таких умовах люди шукають засоби самоідентифікації, які надаються їм суспільством масового споживання, що торкається усіх сфер життя людини. Взаємодіючи з партнером, людина використовує його ресурси в своїх цілях, тобто фактично споживає його, а споживаючи в собі суспільство, ототожнюючись із ним, людина витирає в собі статеві відмінності – виникає явище андрогінії (примирення, злиття статей). Таким чином, в «економіці споживання» втрачається інтерес до протилежної статі як до чогось забороненого та прихованого – грані стираються, поширюється гомо- та гетеросексуальність. 
 Що ж стосується стереотипів «економіки споживання», то їх залишилось не так багато. Настрої масового суспільства поділяє в більшості випадків молодь великих міст – та група, яка найактивніше реагує на телебачення та рекламу – основних виробників масовості. 
 

1.2 Сутнісні характеристики гендерних стереотипів.

   Отже, розглянувши теорії походження гендерних стереотипів, перейдемо до більш детальної характеристики самого поняття гендерного стереотипу.  
 У суспільній свідомості гендерні стереотипи функціонують як стандартизовані уявлення про моделі поведінки та риси характеру відповідно до понять «чоловіче» та «жіноче». Вивчення їх почалося у середині 50-х років XX ст., коли американські соціологи МакКі та Шерріфс визначили типово чоловічий та типово жіночий образи. На їх думку, типово чоловічий образ — це сукупність рис, пов'язана із соціально необмеженою поведінкою, компетентністю, раціональними здібностями, активністю і результативністю. Жіночий характеризують соціальні комунікативні навички, теплота, емоційна підтримка. При цьому надмірна акцентуація як типово маскулінних, так і типово фемінних рис отримує вже негативний відтінок. Тобто типово негативними рисами мужчин будуть вважатися грубість, авторитаризм, надлишковий раціоналізм і т. п., жінок – формалізм, пасивність, зайва емоційність тощо. Вони формуються віками та закріплюються навіть на підсвідомому ментальному рівні нації. Одним із головних вимірів щодо визначення ролі та місця жінки і чоловіка в сучасному соціумі є опозиція "публічне-приватне". У цьому плані призначення жінки і коло її інтересів тяжіють до суто приватної сфери (сім'я, домашні побутові обов'язки, діти), чоловіку ж належить п'єдестал публічної людини, для якої головним є робота, самореалізація та суспільне визнання.  
 Виокремлюють декілька груп гендерних стереотипів.  До першої належать стереотипи маскулінності-фемінності. У стереотипному уявленні маскулінності фіксуються “активно-творчі” характеристики, інструментальні риси особистості, такі як активність, домінантність, впевненність у собі, агресивність, логічне мислення, здатність до лідерства. Фемінність, навпаки, характеризується як “пасивно-відтворююче начало”, що проявляється в експресивних особистісних характеристиках (залежність, піклування, тривожність, низька самооцінка, емоційність). Маскулінні характеристики зазвичай протиставляються фемінним. 
 Друга група гендерних стереотипів включає уявлення про розподіл сімейних і професійних ролей між чоловіками і жінками. Для жінок найбільш значущою соціальної роллю вважається роль домогосподарки, матері. Жінці відводиться місце у приватній сфері життя – дім, народження дітей, на неї накладається відповідальність за взаємовідносини у сім’ї. В німецькій мові існує приказка про чотири “К”, яка відображає стереотипне уявлення про соціальну роль жінки, перекладається вона як: “кухня, церква, дитина, плаття”. Чоловікам передбачається включеність у суспільне життя, професійна успішність, відповідальність за забезпечення сім’ї.  
 Третя група гендерних стереотипів, за даними І.С.Кльоциної, визначається специфікою змісту праці. У відповідності з традиційними уявленнями передбачається, що жіноча праця повинна носити виконуючий, обслуговуючий характер, бути частиною експресивної сфери діяльності. Жінки найчастіше працюють у сфері торгівлі, медицини, освіти. Для чоловіків можлива творча та керуюча робота, їх праця визначається в інструментальній сфері діяльності. 
 Гендерні стереотипи, з огляду на їх суть і період функціонування в мові, можна поділити на традиційні, нові та актуалізовані.  
 Традиційні стереотипи мають давню історію вживання і транслюють вікові уявлення народу про характер і призначення чоловіка та жінки у соціумі. Вони формувалися протягом століть, закріплювалися у свідомості не одного покоління мовців і зараз продовжують впливати на світосприйняття сучасників (наприклад, жінка-берегиня домашнього вогнища, чоловік-годувальник сім’ї, номінативи «сильна стать», «слабка стать» тощо);

Нові з'явилися в мові відносно недавно, під впливом мінливих умов суспільного розвитку, і спираються на сьогоденні реалії життя та нову предметність (наприклад, стереотипи відносно пристрасті жінок до покупок, до фанатичної погоні за модою тощо). Зберігаючи частку традиційних стереотипів, вони формують нові, більш сучасні уявлення про "жіноче" та "чоловіче". 

Актуалізованими називаємо традиційні стереотипні найменування, синхронізовані у сучасний дискурс з урахуванням нових семантичних характеристик (партнерські стосунки між чоловіками та жінками, лексичні пари Самка-Самець, Принц-Принцеса та ін.).

Такі стереотипи створюються суспільством штучно, формуючись протягом багатьох років, важко піддаються коригуванню або ліквідації. Аналізуючи трансформаційні процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві загалом та їхній вплив на гендерну картину, варто зазначити, що гендерну картину сучасного суспільства важко визначити як однорідну та чітко структуровану, вона характеризується полярними гендерними стереотипами, появу і функціонування яких спричинили економічні, політичні, культурні зміни суспільств, що трансформуються. Відповідно, характер функцій цих гендерних стереотипів не завжди можна однозначно визначити як конструктивний чи деструктивний, оскільки їхні вияви можуть бути як позитивними, так і негативними за своїми наслідками для суспільства в цілому та його членів зокрема. 
 Говорячи про конструктивний вияв гендерного стереотипу варто зазначити наступні аргументи: 
   - по-перше, гендерний соціальний стереотип є носієм суспільної традиції, він виступає найважливішим стабілізатором існування людської спільноти, в якому закладається, закріплюється та передається досвід як окремої людини, так і досвід цілих генерацій стосовно взаємовідносин статей. Гендерний стереотип є груповим стереотипом, тобто він виникає в процесі пошуку варіантів реалізації тих способів взаємодії із зовнішнім соціальним середовищем, які перш за все забезпечують існування спільноти в конкретних соціальних умовах. При цьому відбувається усереднення уявлень про те, що є найкращим для вирішення тих чи інших проблем збереження спільноти. Тобто враховуються потреби більшості, оскільки саме її відтворення забезпечує збереження роду. Відповідно штучна руйнація гендерних стереотипів призведе (залежно від інтенсивності руйнування) або до підсилення ентропійних процесів у суспільному житті, або до постійного повернення до старого, до стагнації;

 - по-друге, наявність програми в гендерній картині суспільства, яку забезпечує існування гендерних стереотипів, є важливим фактором для відтворення соціального організму, оскільки вона закладає ту внутрішню активність соціального організму, яка забезпечує його збереження. Стереотипи, які покликані сприяти відтворенню соціального організму, мають являти собою чітко визначену систему реакцій як на впливи зовнішнього соціального середовища, так і на соціальні модернізаційні трансформації, що відбуваються всередині конкретного суспільства. Наявність гендерних стереотипів сприяє створенню саме такої соціальної системи, носії якої взаємодіють із всім тим, що забезпечує їх (носіїв) відтворення; гендерний стереотип перш за все спрямований на повторення вже відомих моделей співіснування двох статей, оскільки може забезпечити ефективну взаємодію у подібній до колишніх умов ситуації. Звісно, при цьому гендерний стереотип ігнорує ті зміни в об’єкті взаємодії, які в цілому не заважають здійсненню наміченого. Але вирішується основне завдання, пов’язане із забезпеченням можливості самої активності соціального суб’єкта обох гендерів, а не пасивного реагування на різні соціальні зміни;

  - по-третє, в гендерному стереотипі фіксується минуле, спрямоване у майбутнє, оскільки він готує соціального суб’єкта до тих умов життя, які були визначальними для буття пращурів. В цьому проявляється особливість гендерного стереотипу – забезпечити повною мірою відтворення всього цінного, що було набуто у процесі становлення конкретного суспільства. Якщо певні гендерні стереотипи існують у сучасному суспільстві, то це може означати, що ті зміни, які не зафіксувались у соціальних нормах і досвіді та не змінили ряд стереотипних уявлень, були не настільки значущими, щоб забезпечити здатність стереотипу до самознищення;

  - по-четверте, гендерні стереотипи забезпечують соціальне відтворення гендерної свідомості на рівні індивідів, яка підтримує засновану за ознакою статі соціальну структуру. Втілюючи в своїх діях очікування, які пов’язані з їхнім гендерним статусом, індивіди конституюють гендерні відмінності й одночасно, зумовлені ними системи панування і владарювання, а це в свою чергу дозволяє уникнути гострих соціальних конфліктів між представниками різних гендерів;

- по-п’яте, в кожному соціальному суб’єкті закладена потреба у розвитку, ця потреба реалізується лише через свідому діяльність індивіда, гендерні стереотипи в цьому процесі впливають на ціннісні орієнтири та програми поступової зміни того, що відтворюється. В цих програмах вже відбувся певний відбір тих варіантів, які дають позитивні результати, тому реалізація потреби розвитку соціального суб’єкта з меншою мірою вірогідності дає протилежні очікуваним результати. Отже, наявність у соціального суб’єкта низки стереотипів зменшує небезпеку отримання негативних наслідків у процесі реалізації потреби розвитку.

  Таким чином, гендерні стереотипи відіграють важливу роль у процесі пізнання та розвитку, підтримки цілісності соціальної системи, створюють умови для гендерної ідентифікації та саморегуляції, їх існування має об’єктивну природу. А механічне заперечення стійкої системи гендерних стереотипів призведе до формування нового за старими стереотипами, які є алгоритмом соціальної практики, тим самим сприяючи появі стереотипів нових, мало чим відмінних у своєму призначенні від тих, які відкидаються. І все ж, наслідки деструктивного вияву гендерних стереотипів є досить помітними зокрема і в сучасному українському суспільстві. 
 Отже, деструктивний вияв гендерного стереотипу полягає в тому, що: 
 - по-перше, гендерні стереотипи в суспільстві функціонують як стандартизовані уявлення щодо моделей поведінки і рис характеру, які відповідають поняттям “чоловіче” та “жіноче”. Така категоричність може зашкодити розвитку нових явищ, які з’являються в суспільстві, що трансформується (перехід до ринкової економіки, поява нових можливостей для самореалізації, необхідність власної активності задля досягнення будь-якої мети тощо). Гендерний стереотип – це перш за все сприйняття, оцінка людиною статі та поширення на неї характеристик статевої групи шляхом застосування загальних характеристик щодо представників обох гендерів, без достатнього врахування можливих відмінностей всередині кожного гендера. Такий ефект гендерного стереотипу призводить до гендерно означених відмінностей у зв’язку з політико-соціальними проблемами статі, специфікою їх виявів за ринкових умов, стосовно можливостей реалізації особистості як фахівця, лідера, політичного діяча тощо;

  - по-друге, гендерні групові стереотипи спрямовані перш за все на досягнення необхідних умов існування для більшості та нерідко потребують достатньо багато зусиль та часу для досягнення передбачених за їхньої реалізації надбань. При цьому представник певного гендеру буває змушений підпорядкувати власні інтереси колективному, незважаючи на особистісні позастатеві якості та переконання. Якщо індивід ступає на шлях заперечення власного гендеру, як такого, що закріплений у суспільному досвіді та практиці, то він почасти визнається маргіналізованою особистістю, що позбавляє його/її можливості ефективного функціонування у соціумі;

- по-третє, відтворення гендерних стереотипів у незмінному вигляді може здійснюватися на протязі тривалого часу у різних індивідів та спільнот. При чому, чим стійкішими є гендерні стереотипи цілей та установок соціального суб’єкта, тим менше у нього можливостей для розвитку та саморозвитку. А така ситуація, оскільки гендерний стереотип є груповим явищем, призводить до уповільнення прогресивних перетворень в соціумі, які так чи інакше торкаються життєтворчості обох гендерів та їхньої взаємодії;

  - по-четверте, наявність гендерного стереотипу стосовно того, що є публічною та приватною сферою призводить до замовчування антисоціальних, протиправних дій. Прикладом такого деструктивного вияву гендерного стереотипу є те, що офіційна статистика враховує лише невелику частину всіх випадків зґвалтування та насильства в родині, оскільки “сором” пов’язаний з цими явищами, відлякує як жінок, так і чоловіків від судового процесу з притаманним йому публічними свідченнями та розголосами;

  - по-п’яте, соціальні очікування відносно певної статі, формують у жінок та чоловіків соціально схвалюваний стиль поведінки. Патріархальна культура сформувала гендерний стереотип стосовно жінки, як істоти, пріоритетною сферою діяльності якої є родина, відповідно соціум не вимагає від жінки професійних досягнень та кар’єрного просування, як гаранта підвищення свого соціального статусу. Такий вияв гендерного стереотипу спричинює інфантилізацію жінок, справляє руйнівний вплив на самоусвідомлення жінки та її самооцінку, що фіксують дані соціологічних досліджень. А як наслідок, неможливість адекватного входження жіночого суб’єкту до нових соціальних процесів та перетворень. 

Висновок до першого розділу:

Отже, проаналізувавши теорії походження гендерних стереотипів, можемо зробити висновок, що стереотипи проявляються на всіх стадіях розвитку людини та в різних сферах її діяльності. Соціальні та гендерні ролі, які виконують в суспільстві чоловіки та жінки, зумовлені існуванням гендерних стереотипів, або навпаки; суспільство саме вирішує, які уявлення стосовно гендерних ролей та поведінки потрібні для ефективного функціонування. Тобто можна сказати, що перечислені вище теорії доповнюють одна одну.

А гендерний стереотип – це стандартизоване уявлення про моделі поведінки та риси характеру відповідно до понять «чоловіче» та «жіноче». Тобто, за усталеними уявленнями, чоловік повинен бути сильним, мужнім, холоднокровним, активним та результативним, а жінка – лагідною, покірною, турботливою, емоційною та балакучою. Оцінка ролі гендерного стереотипу має подвійний характер. З одного боку, гендерні стереотипи призводять до викривлення та спрощення соціального середовища, заважають його адекватній оцінці, обмежують поведінку особи низкою гендерних ролей та очікувань. З іншого боку, варто зважати на конструктивні вияви гендерного стереотипу, які полягають у впорядкуванні та систематизації інформації про нову реальність та суб’єктів цієї реальності у суспільстві, що трансформується. Без наявності у індивідів низки стереотипних уявлень їм довелося б детально інтерпретувати кожен новий факт, явище, а це б значно уповільнило суспільні перетворення та процес набуття нового досвіду.

Розділ II. Гендерні стереотипи в Сполучених штатах Америки.

2.1 Фемінізм У США.

Рух жінок за рівноправність на початку XX століття було інтернаціональним феноменом, але масштаби, характер і форми рухів, а також риторика феміністок визначалися конкретними соціально- політичними умовами, культурно-історичними традиціями того чи іншого суспільства.    

У цій роботі я спробую дати огляд історії та ролі феміністичного руху в цілому і його становищу в США зокрема.    

Під час написання роботи мною були використані праці російських і зарубіжних вчених: Н. Новикової, А. Тьомкін, С. де Боувар, С. Еванс та інших, а так само статті в періодичних виданнях.   

Фемінізм у вітчизняній історіографії довгий час вважався частиною робочого і соціалістичного руху. Самостійно це питання не розглядалося і тому не отримав широкого розвитку, звідси нечисленність вітчизняної літератури. Основними джерелами були книги " Друга стать " Сімони де Бовуар, "Народжена для свободи" Сари Еванс і збірник "Фемінізм: проза, мемуари, листи, есе ". Симона де Бовуар звертається у своєму оповіданні до міфів та легенд про « таємниці статі », про «загадки жіночої душі », створеним, за її словами, чоловіками. У книзі Сари Еванс розкривається історія життя американських жінок, починаючи з 16 ст. Вона пише про те , як американська жінка з давніх часів намагалася змінити відведені їй рамки. Звідси вибух соціальної активності, що призвів до створення цілого ряду неформальних об'єднань. У центрі книги різноманітні долі американських жінок - корінних американок, першовідкривачів, рабинь, імігранток, фабричних робітниць, матерів і домогосподарок. Жіночий рух, на думку Сари Еванс - це приховане джерело демократизації суспільства. До збірки включені твори різних жанрів - есе, мемуари, листи та уривки з художніх творів відомих громадських діячів і літераторів - Ж.Санд, А. Адамс, Г.Ібсена, С.Ентоні та ін.. Включені до збірки твори відображають історію 150-річної боротьби жінок за свої права - з часів Американської революції за сорокові роки XX ст. Серед проблем, про які йде мова в збірці - шлюб як інструмент придушення і експлуатації, бажання жінки самій розпоряджатися своєю свободою , економічна залежність жінки.

Феміністські ідеї, на мій погляд, і сьогодні зберігають свою актуальність. Нехай багато чого жінки вже домоглися, але справжньої рівноправності в суспільстві поки немає. Як і раніше в політиці та економіці панують чоловіки, з сумнівом ставляться до прогресивних, ділових жінок. На папері закони проголошують рівноправність, а на ділі - переважають старі, патріархальні устої в сім'ї , чоловік і раніше вважає себе господарем в будинку і в суспільстві.

Фемінізм в другій половині XX століття.

Успіх суфражизму на час призупинив загальний розвиток жіночого політичного руху, який наступні майже чотири десятиліття перебував в стані сплячки. Але, незважаючи на всі досягнення фемінізму, як і раніше у всіх сферах життя панували чоловіки. Виявилося, що рівноправності на папері недостатньо, необхідно було змінити ставлення до жінки і у свідомості людей. Пробудження, або "жіноче відродження " почалося в 60 -і роки. Його епіцентром стали США, де саме в ці роки спостерігалася активізація демократичних процесів, спрямованих на ліквідацію різних форм дискримінації , і насамперед расизму. Жіночий рух знайшов нові, часто радикальні форми, що знайшли відображення в його назві - "жіночий визвольний рух" .   

Нова хвиля боротьби за емансипацію була обумовлена ​​структурними змінами в соціумі і, насамперед, - значним збільшенням частки жіночої праці в суспільному виробництві. Так, до 1960 р. у США жінки становили більше однієї третини трудових ресурсів країни, при цьому 54 % трудящих жінок були заміжніми, а 33 % мали дітей, що свідчить про економічні фактори, які пробуджували  жінок включатися в суспільну виробничу практику [ 7 ] .   

Феміністський рух 60-х - початку 70-х років отримав декілька екстравагантних забарвлень, шокуючи традиційно налаштовану громадськість незвичними гаслами , формами вираження протесту. Прагнучи до пробудження жіночої самосвідомості, звільненню громадської думки від інерції патріархально орієнтованих моральних установок, феміністки використовували, наприклад, прийоми "майданного театру". У листівках виниклої в 1968 р. американської організації під скандальною назвою "Відьма" говорилося: "Все, що репресивно, має виключно чоловічу орієнтацію, заздрісно, відзначено пуританством і авторитарністю, має стати мішенню вашої критики. Ваша зброя - ваше безмежне прекрасна уява. Ваша сила виходить від вас самих, як від жінок, і вона багаторазово посилюється від спільної роботи з вашими сестрами. Ваш обов'язок - звільнити ваших братів (хочуть вони цього чи ні) і самих себе від стереотипів статевих ролей " [ 8 , c . 112 ] .   

Шокуючий характер носили не тільки форми феміністського протесту, але і його зміст. Критиці піддавалися ті підвалини суспільства, які сприяли, на думку феміністок, закріпленню нерівноправного становища жінок: заміжжя, материнство і т.п. Логіка міркувань зводилася приблизно до наступного: " У шлюбі , відповідно до закону , чоловік і жінка - одна особа, то є саме буття або правове існування жінки припиняється з початком її заміжжя. Бо " одне" завжди має на увазі чоловіче панування " .   

Екстремізм феміністського руху мав позитивні і негативні наслідки. З одного боку, він сприяв пробудженню жіночої самосвідомості, а з іншого - давав привід для дискредитації, дозволяв опонентам звинувачувати феміністок в тому, що у них комплекс неповноцінності, нездорова пристрасть до влади, схильність до статевої розбещеності і т.д.   

Фемінізм, як і всякий інший політичний рух, не міг уникнути радикалізму, " лівизни " як свого роду хвороби росту . Потрібен був час , щоб прийшли зрілість оцінок, помірність і виваженість дій, нарешті, теоретична обгрунтованість. Цьому значною мірою сприяло створення мережі так званих жіночих досліджень, покликаних одночасно вести просвітницьку роботу і підводити науковий фундамент під рух за звільнення жінок. Жіночі дослідження стали невід'ємною частиною навчальних програм багатьох університетів, з'явилося чимало спеціалізованих науково-дослідних центрів.   

У 70-ті роки повсюди в західних університетах виникають центри "жіночих" або "феміністських" досліджень з особливими програмами, що включають фахівців з біології, фізіології, антропології, етнографії , філософії, історії, філології. У них з’явилася суперечка, що розділила феміністів на прихильників "егалітарного" ​​підходу і проповідників "жіночої суб'єктивності". З поширенням жіночих досліджень суперечка ця не тільки не вирішилася , але розвела опонентів у різні боки [ 1 , c . 19 ].   

Свій вихід з цього глухого кута запропонували дослідники, що будували аналіз, виходячи із зіставлення "чоловічих" і " жіночих" ролей в різних ситуаціях в різні періоди. Вони запропонували ввести нове поняття "гендер" (від англ. Gender - рід). У російській мові це поняття можна розкрити тільки смисловий фразою: "соціальні відносини статі", або соціально закріплений поділ ролей на чоловічі і жіночі. Вони прагнуть перевести аналіз відносин статі з біологічного рівня на соціальний, щоб, нарешті, відмовитися від постулату про "природному призначенні статі" ; показати, що поняття "стать" належить до числа таких же змістотворних понять, як " клас " або " раса".    

У 70-80-ті роки міжнародним співтовариством прийнято документи, які закликають до ліквідації всіх форм дискримінації жінки. У них жінка визнається таким же повноцінним суб'єктом історії, як і чоловік, а її особистість оцінюється вище, ніж її "природне призначення", в них підкреслюється, що народження дітей, продовження роду - це право, а не обов'язок жінки.   

Розпочата в 60 -і роки "жіноча революція" йшла під гаслом: "Якщо жінка має право на половину раю, то вона має право і на половину влади на землі! " - В 80- 90-ті роки змусила можновладців потіснитися і впустити, нарешті, і жінок у всі структури управління суспільством. Ці структури з одностатевих чоловічих стали перетворюватися на "змішані" . Суфражистки, бабусі американок кінця 20ст. , пораділи б збільшенню числа жінок - членів політичних партій. У 1969р. жінки займали лише 3,5 % посад у штатах, до 1986р. ця цифра зросла до 13%. У місцевих органах влади їх представництво становило 4 % в 1975р. і 10 % в 1981р. Частка жінок у парламенті США становить 11,2 %, у Великобританії - 7,8 %. [ 6 , c . 316 ]. І ці цифри продовжують зростати, хоча і дуже повільно. Таким чином, "жіноча революція " змінила уявлення про роль жінки в сучасному суспільстві. До середини 90-х чоловіки займають 375 місць у Палаті Представників конгресу США - жінки тільки 60. У Сенаті 87 чоловіків і 13 жінок. На вищих міністерських постах в Адміністрації Президента працює 4 жінки. У компаніях, що належать жінці, працює кожен четвертий американець. Але при цьому, тільки 12.4 % жінок є членами рад директорів найбільших американських компаній [ 9 , c.11 ].   

У 1961 році президент США Джон Кеннеді створив першу в світі спеціальну структуру - Президентську Комісію з Захисту Прав Жінок (President's Commission on the Status of Women). На чолі цієї організації стала Елеанор Рузвельт , вдова президента Франкліна Рузвельта і автор Всесвітньої Декларації Прав Людини. Комісія стежила за дотриманням прав жінок на робочому місці. У 1963 році Конгрес США зобов'язав всіх роботодавців за одну і ту ж роботу платити жінкам також як і чоловікам.   

У 1964 році в США була законодавчо заборонена дискримінація за расовою і статевою ознакою. Створена впливова Комісія з рівних можливостей на Роботі (Equal Employment Opportunity Commission), яка ставила своєю метою розслідувати факти подібної дискримінації [10 , c.122].   

Фемінізм поширився по світу з такою швидкістю тільки тому, що всюди міг використовувати вже існуючі традиції громадської діяльності. Фемінізм сприйняв основоположні норми епохи гуманізму і Просвітництва, згідно з якими людина є істота , що впливає на навколишнє середовище і на самого себе , змінюючи і творячи . Однак , в патріархальному суспільстві чоловік привласнив собі активну роль і право на втілення цих особливостей людського роду. Метою фемінізму є, ​​таким чином, звільнення жінок від обмежень, нав'язаних чоловіками, надання їй рівних можливостей брати участь у творчому процесі, в історії.   

Фемінізм виріс з інших рухів, спрямованих на реформування суспільства. У США одним з предків фемінізму став рух за звільнення чорношкірого населення, іншим - студентський рух. У Великобританії і західноєвропейських країнах сучасний фемінізм сягає своїм корінням в радикальний студентський рух 60 -х років.   

З набуттям досвіду політичної діяльності жінки стали і більш впевненими в собі, у своїх силах. Створюється враження, що сучасний рух за звільнення жінок йшов подібним шляхом. На початковому його етапі розгорталася боротьба за досягнення одних і тих же конкретних цілей - таких як право на аборт, право розлучення, правове переслідування насильників і чоловіків, що б'ють своїх дружин.   

Ключовим словом було " право вибору": жінки прагнули самі розпоряджатися власним життям і, перш за все, - власним тілом.   

Ще однією важливою сферою діяльності жіночого руху на сучасному етапі став ринок праці. Тут боротьба жінок ведеться за право на отримання роботи, рівність можливостей просування щаблями кар'єри, рівну оплату за рівну працю. Висувається вимога скасування законодавчих актів, покликаних нібито «захищати", а насправді дискримінаційних по відношенню до них [ 11 , c.6 ].   

Таким чином, фемінізм викликає суттєві і незворотні зміни в житті жінки, у всьому, що має відношення до її соціального статусу, її місцем у суспільстві. Фемінізм дуже сильно змінює картину світу в політичному і економічному аспекті, виводячи на арену раніше приховані, а тепер все швидше і швидше набирають вагу сили .