Граматичні трансформації при перекладі ділових угод

    ВСТУП 

    Пропоноване дослідження присвячене вивченню граматичних  труднощів перекладу ділової  документації з англійської мови українською. У процесі перекладу  часто виявляється неможливим використати  прямі відповідники, як на лексичному, так і на граматичному рівні. У подібних випадках ми застосовуємо трансформаційний переклад, який полягає в перетворенні внутрішньої форми слова чи словосполучення, або ж повній її заміні, для адекватної передачі змісту висловлювання. Досягнення  адекватності в перекладі пов’язане з умінням грамотно ідентифікувати перекладацьку проблему і здійснювати необхідні перекладацькі трансформації.

    Актуальність  бакалаврської роботи зумовлена зростанням інтересу до трансформаційного аспекту перекладу ділової документації з англійської мови українською. Актуальність теми також пов'язана з сучасними вимогами до юридичного перекладу, оскільки переклад юридичного тексту з англійської мови українською або навпаки має власну специфіку, а саме юридичну термінологію, низку усталених слів, словосполучень, притаманних саме правовим текстам. Переклад тексту з дотриманням стильових ознак законодавчого характеру є також однією з найважливіших проблем, що виникають у процесі перекладу тексту.

    Об’єкт  дослідження – лексичні, граматичні, стилістичні особливості ділових угод англійською та українською мовами, а предметом аналізу є граматичні трансформації при перекладі ділової документації українською мовою на матеріалах ділових угод, контрактів.

    Матеріалом дослідження послужили тексти оригіналів і перекладів ділових угод, взяті з офіційних джерел, а також методична література.

    Головною  метою даної роботи є аналіз та систематизація граматичних трансформацій при перекладі офіційних документів з англійської мови українською.

    Для досягнення даної мети були поставлені наступні завдання:

• вивчити комплексний характер перекладацьких трансформацій;
• з’ясувати що таке граматична трансформація, причини її виникнення, встановити характер граматичних трансформацій;
• визначити частотність використання граматичних трансформацій при перекладі ділових угод;
• зробити аналіз використовуваних граматичних трансформацій з прикладів, узятих з текстів ділових угод.

    Методологічною  основою дослідження послужили класифікації перекладацьких трансформацій, запропоновані відомими вченими: Л. С. Бархударовим, В. Н. Комісаровим,Я. І. Рецкером, В.І. Карабаном.

    Для рішення поставлених завдань  у даній роботі використовуються наступні методи: порівняльний аналіз текстів перекладу і оригіналу; зіставлення перекладів текстів із застосуванням різних трансформацій; трансформаційний аналіз; дискурсивний аналіз. З метою виявлення граматичних трансформацій застосовувався метод накладання вихідного тексту на цільовий.

    Наукова новизна бакалаврської роботи полягає у тому, що ми проводимо власне дослідження за участю носіїв мови щодо частотності вживання граматичних трансформацій при перекладі ділових угод з англійської мови українською і з української мови англійською. За результатами ми виробляємо власну класифікацію граматичних трансформацій за частотою вживання.

    Теоретична  значущість полягає у повному аналізі способів передачі англійських ділових угод українською мовою. А також у визначенні загального поняття «граматична трансформація» та його ролі в науковому (в даному випадку юридичному) тексті.

    Практична цінність роботи випливає з можливостей використання її матеріалів при викладанні теоретичних і практичних курсів з теорії і практики перекладу, порівняльної граматики, стилістики, а також при написанні курсових робіт. Ми надаємо короткий список правил-рекомендацій застосування граматичних трансформацій, який слугуватиме перекладачеві своєрідною пам’яткою при перекладі ділової документації, яка має власну специфіку. Кожен перекладач повинен мати власний механізм перекладу, але ми спробуємо уніфікувати основні проблеми і розробити такий підхід до трансформаційного перекладу, щоб довести його до автоматизму.

    Мета  та завдання дослідження зумовили таку структуру роботи: Вступ, два розділи, Висновки, Бібліографія, Додатки (порівняльне дослідження частотності використання граматичних трансформацій), Abstract. Загальний обсяг бакалаврської роботи 67 сторінок (з них 50 сторінок основного тексту). Список використаних джерел охоплює 43 позиції.  

РОЗДІЛ 1.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ МАТЕРІАЛІВ ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОГО ХАРАКТЕРУ 

       Офіційно-діловий стиль — це сукупність мовних засобів, призначених для регулювання ділових стосунків, спілкування на державно-політичному, громадському, економічному рівні, у законодавстві, сфері управління адміністративно-господарською діяльністю (офіційно-ділова мовна сфера). 

1. Жанрові характеристики ділових  угод

    Офіційно-діловий  стиль — це мова ділових паперів, розпоряджень, постанов, програм, угод, заяв, автобіографій, резолюцій, протоколів, законів, актів, наказів, анкет, розписок тощо. Це один з найдавніших стилів. Сфера вживання ділового стилю зумовлює його жанрову розгалуженість. Обслуговуючи потреби суспільства в державному, громадському, економічному й політичному житті, тексти офіційно-ділового стилю мають виразні відмінності й у межах того самого жанру. Однак для всіх текстів офіційно-ділового стилю характерні й спільні мовні риси [2, 116].

1. Наявність реквізитів, які мають певну послідовність. У різних видах ділових паперів склад реквізитів неоднаковий, він залежить під змісту документа, його призначення та способу оброблення. Укріплення за реквізитами постійного місця робить документи зручними для зорового сприймання, спрощує їх опрацювання. Підпис є обов'язковим реквізитом будь-якого документа.
2. Точність, послідовність і лаконічність викладу фактів, гранична чіткість у висловленні. Діловий стиль позбавлений образності, емоційності та індивідуальних авторських рис.
3. Наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документів. Найхарактерніші прояви стандартизації такі:

    а) широке вживання готових словесних формул типу у зв'язку з – with a view to/with reference of, відповідно до – in accordance with/according to/as to/as per, з метою – to the effect that/to that effect, згідно з – in compliance with, за умови – provided, що спрощує й полегшує процес укладання окремих видів документів;

    б) повторюваність тих самих слів, форм, зворотів, конструкцій як результат досягнення однотипності вираження думки: All remedies, rights, undertakings, obligations and agreements contained herein shall be separable and cumulative but none of them shall be in limitation of any other remedy, right, undertaking or agreement of either party. – Всі положення, права, гарантії, обов’язки і домовленості даного договору можуть діяти як окремо, так і спільно, але жодне з них не повинно обмежувати будь-яке інше положення, право, гарантію, обов’язок чи домовленість.

4. Лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні (public interest – інтереси громадськості, possession – володіння, item – річ, об’єкт). Залежно від того, яку саме галузь суспільного життя обслуговує офіційно-діловий стиль, він може містити суспільно-політичну, професійно-виробничу, науково-термінологічну лексику.
5. Для чіткої організації текст ділиться на параграфи, пункти, підпункти [2, 118].
6. У текстах часто вживаються словосполучення з дієсловами у формі теперішнього часу із значенням позачасовості, постійності дії: є дійсним – is valid, має юридичну силу – is of law force. Вживаються і такі звороти, як складено у двох примірниках – made up in two copies, вжити заходів – to take/adopt measures, звернутися зі скаргою – to address a complaint, надати слово – to give the floor, накласти резолюцію – to append one’s decision.
7. Найхарактерніші речення — прості поширені (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів тощо): This agreement shall be governed and construed in accordance with the laws of Germany. – Цей договір регулюється і розглядається згідно з законами Німеччини.

        Вживаються також складні речення із сурядним і підрядним зв'язком: Extra services, which were not discussed in the supplements of the tour and were provided totourists on route are paid by tourists themselves through the representative of the receiving party. – Додаткові послуги, про які не йшла мова в додатках до туру і, які були надані туристам на маршруті, сплачуються безпосередньо туристами через представника приймаючої сторони.

    Основне призначення офіційно-ділового стилю – регулювати ділові стосунки в зазначених вище сферах обслуговувати громадські потреби людей у типових ситуаціях.

    Під функціональним різновидом мови слід розуміти систему мовних одиниць, прийомів їх виокремлення та використання, обумовлених  соціальними завданнями мовлення.

    Мовленню  у сфері управління притаманна наука  специфічних особливостей. Учасниками ділового спілкування є органи та ланки управління – організації, заклади, підприємства, посадові особи, працівники, Характер і зміст інформаційних  зв’язків, у яких вони можуть бути задіяні, залежить від місця установи в ієрархії органів управління, її компетенції, функціонального змісту діяльності.

    Ці  стосунки стабільні й регламентуються  чинними правовими нормами.

    Специфіка ділового спілкування полягає в  тому, що незалежно від того, хто є безпосереднім укладачем документа й кому безпосередньо його адресовано, офіційним автором та адресатом документа майже завжди є організація в цілому.

    Іншою важливою характеристикою ділового спілкування є контракт на адресність інформації.

    Суттєвим  фактором ділового спілкування, що впливає  на характер управлінської інформації, є повторюваність дій і ситуацій. Управлінська діяльність – це завжди – “гра за правилами”. Як наслідок цього повторюваність управлінської інформації призводить до регулярності використовування типових мовних засобів.

    Наступною характерною рисою ділового спілкування  є тематична обмеженість кола завдань, що вирішує організація, а  це у свою чергу, є наслідком певної стабільності її функції [27].

    Отже, можна вирізнити такі властивості управлінської інформації в умовах ділового спілкування:

• офіційний характер;
• адресність;
• тематична обмеженість.

    Перекладач  повинен пам’ятати, що основною рисою  мови ділової документації є точний й чіткий виклад матеріалу при  майже повній відсутності емоційних елементів. У тексті перекладу залишаються в оригінальному написанні:

• скорочені найменування марок виробів і пристроїв (Dicryl – «Дікрил», або фотополімерний матеріал «Дікрил»; Panasonic KF-2016 fax – факсовий апарат Панасонік KF-2016);
• назви іноземних друкованих видань у тексті перекладу транскрибуються (International Journal of Marine Law – “Інтернешнл джорнел оф марін ло», Child Psychology – «Чайлд сайколоджи»);
• іншомовні прізвища, власні імена і назви з урахуванням традиційного написання відомих прізвищ (Roger – Роджер, William – Вільям);
• найменування іноземних фірм, акціонерних товариств, концернів, монополій, промислових об’єднань (CHC Ltd. – Сі-Ейч-Сі Лімітед, General Electric – електротехнічна корпорація Дженерал електрик);
• фірмові назви машин, пристроїв, хімічних речовин, виробів, матеріалів у тексті перекладу замінюються еквівалентами (marblite – мармуровидне скло, mercury – ртуть);
• географічні назви (Rhode Island – Род-Айленд, the Alps – Альпи, Wroclaw – Вроцлав).

    Крім  знання термінології та вміння в разі потреби користуватися довідковою літературою, професійний перекладач повинен бути добре обізнаним з нормами й стандартами ділового мовлення в обох мовах. Це – першочергова вимога до перекладача офіційно-ділової документації.

    Отже, тексти офіційно-ділового стилю вимагають документації тверджень, точності формулювань, не припускають двозначності тлумачення змісту. 

1.2. Лінгвокультурні фактори перекладу англійських ділових угод українською мовою 

1.2.1. Лінгвокультурологічні характеристики англійських ділових угод 

    Юридичний переклад не даремно вважається одним з найбільш складних видів перекладу. Багато в чому це обумовлено тим, що при перекладі юридичних текстів звичайних навичок перекладача недостатньо. «Юридичний переклад не може бути здійснений коректно без використання спеціальних знань у відповідній галузі права, без знання специфіки конкретного виду правовідносин» [31, 12]. Необхідно орієнтуватися у чинному законодавстві, а також володіти спеціальною лексикою і знати про особливості використання іноземної юридичної термінології в конкретному контексті. Юридичної переклад завжди пов'язаний з певними труднощами - зокрема, неможливо перекласти нормативний акт, договір та інші документи, не розуміючись на тонкощах використання англійської юридичної термінології.

    Тут найчастіше фахівці стикаються з legalese – «особливим стилем, специфічними формулюваннями і конструкціями, на основі яких побудована велика кількість документів» [10, 132].

    Legalese –англійський термін, який зазвичай використовується як синонім до поняття юридичного стилю викладу. «Це особлива юридична мова, особлива манера побудови фраз і речень, яка для осіб, необізнаних в тонкощах англійської юридичної термінології, часто здається позбавленою сенсу» [10, 134].

    Юридична манера викладу вважається особливо формальною. Цей формалізм проявляється в довгих багатоскладових реченнях, громіздких зворотах і специфічній термінології.

    Варто відзначити, що «сьогодні все більш популярним стає the Plain English movement – тенденція до використання звичайної, повсякденної англійської мови замість legalese» [10, 142]. Тим не менш, англійські юристи визнають, що неможливо повністю відмовитися від використання legalese в юридичній теорії та практиці.

    Але все ж legalese до цих пір користується популярністю серед англійських юристів. На захист традиційного юридичного стилю наводяться наступні аргументи. «Вироблена віками термінологія практично повністю виключає можливість неправильного тлумачення документів» [11, 67]. Legalese – більш точний і менш двозначний, ніж загальноприйнята англійська мова. Проте «часто тексти, написані в стилі legalese, містять настільки громіздкі і витіюваті конструкції, що вони стають ще більш двозначними, ніж написані загальнодоступною мовою» [10, 153].

    Іншим аргументом на користь legalese є те, що необхідність передбачити всі можливі ситуації важливіше в даному випадку стислості формулювань і стислості викладу. «Використання громіздких конструкцій обумовлюється необхідністю точно визначати юридичні явища» [10, 154].

    Юридична термінологія повинна бути чіткою, а формулювання не повинні містити неясності або двозначності. В іншому випадку утворюються так звані «legal loopholes» - лазівки, прогалини в законодавстві. Більш того, до цих пір існує величезна кількість документів і прецедентів, які були складені в стилі legalese і які досі є джерелом англійського права.

    Переписування, адаптування документів – дуже непросте і довгострокове заняття. А якщо доводиться змінювати стиль викладу, то цей процес може затягнутися у два-три рази. При цьому найчастіше «складно зберегти і абсолютно точно передати вкладене в конкретну фразу або слово смислове значення без допомоги legalese» [10, 157].

    Англійському legalese притаманні такі риси:

• використанні слів і виразів, які «не несуть ніякого смислового навантаження в звичайному, повсякденному розумінні». (Власенко 2006:163) Однак, в legalese вони мають конкретне значення, наприклад: nemo dat (nemo dat quod not habet) – принцип, згідно з яким ніхто не може продати або передати те, прав власності на що він не має в своєму розпорядженні;
• використання слів і виразів, які крім звичайного, повсякденного сенсу мають ще й особливе юридичне значення, зокрема: consideration (valuable consideration) – зустрічне задоволення; один з необхідних елементів договору для того, щоб той міг бути примусово здійснений у судовому порядку;
• використання формальної лексики, яка вважається застарілою і дуже рідко вживається в повсякденному спілкуванні: hereinafter – далі за текстом, в подальшому; aforesaid – згаданий раніше;
• побудова дуже довгих речень, «що містять велику кількість зворотів, що доповнюють або характеризують початкове твердження» [10, 165]: The total cost of the Contract shall be determined as a sum of works cost identified in Specifications agreed in accordance with the conditions of the present Contract during its validity period. – Загальна сума договору визначається як сума вартості усіх робіт, передбачених Специфікаціями, складених відповідно до умов даного договору протягом терміну його дії;
• частоту вживання таких модальних дієслів, як shall, will: The cost of works shall be determined according to the Performer-approved prices. – Вартість робіт визначається згідно затверджених Виконавцем розцінок;
• велика кількість пасивних конструкцій: Payment is made in currency. – Розрахунки здійснюються у валюті.

1.2.2. Лінгвокультурологічні характеристики українських ділових угод 

    Майже кожному українському юристу знайомі проблеми, пов’язані з перекладом українських юридичних термінів англійською і навпаки. Часто у ділових угодах йдеться про“строки й терміни”. Так, у перекладі, зробленому Центром комерційного права, можна побачити „periods and dates”. Смислове забарвлення таких перекладів зовсім інше, ніж у автентичному українському тексті. Це випливає з визначення розглядуваних понять. По-перше, в обох перекладах має місце тавтологія, по-друге, як в українській, так і в англійській мовах існує різниця між датами (dates) та періодами (periods), які повною мірою не відтворюють сутності українського поняття “терміни”. Звичайно, в даному конкретному випадку вдалий переклад зробити дуже важко, оскільки специфіка кожної зі згаданих мов дуже різна, відчувається брак еквівалентів (щодо можливостей перекладу на англійську мову, то в ній все ж існує співзвучний еквівалент – „term” – строк, момент, коли щось потрібно зробити, дата настання, – але його неможливо використати у множині, оскільки закінчення -s повністю змінює значення слова – члени (мат.), умови, особисті відносини, взаємопорозуміння). Але це саме той випадок, коли потрібно застосувати такий перекладацький прийом, як експлікація – лексичне перетворення у вигляді введення в текст додаткової інформації з метою донести до читача перекладу того, що мовою оригіналу було б зрозуміло без жодних уточнень тільки носію мови або людині, яка володіє мовою оригіналу (в нашому прикладі – українською). Інакше кажучи, до тексту перекладу слід додати зноску, в якій вказати на відсутність абсолютного еквіваленту українського поняття “термін” і пояснити його відмінність від дати (date) й періоду (period).

    Інакша ситуація спостерігається при перекладі англійською терміна “позичка”. Все це пов’язано з тим, що в російськомовних виданнях нового ЦК України з’явилося два види «займа». Англійський еквівалент „lending” не є відповідним для обох слів. Тут перекладачі застосували підхід, який дозволяє в англійському тексті відрізняти договір позички (lending) від договору позики (loan).

      За договором позички  право власності  на річ зберігається  за її власником,  річ передається в тимчасове користування. (lending)

    За  договором позики річ передається  у власність. (loan)

    Проте не слід забувати, що при їх використанні у відокремленому контексті або  в розмові можуть виникнути непорозуміння (знову ж доречно буде скористатися експлікацією, або, якщо йдеться про переклад договору, узгодити розбіжності, що обов`язково виникнуть при відсутності уточнень у тексті самого договору).

    Мова  права як спеціальна “субмова”  має свій власний зміст і низку  специфічних якостей, що відрізняються  залежно від мовної системи. Тим не менше, переважна більшість особливостей будь-якої мови пояснюється впливом історичних, культурних, соціальних та політичних факторів на її носіїв. Проте, незважаючи на такі особливості, перед перекладачем постає завдання виконати переклад і донести до рецептора перекладу інформацію, викладену в оригіналі, адже йому не можна отак просто сказати: “Це не перекладається”. Сучасні процеси глобалізації певною мірою “стирають” зазначені культурні, соціальні та історичні особливості, що полегшує роботу перекладача, але це не означає, що йому (перекладачеві) не потрібно знати всі ці особливості [42].

    Сучасна мова права оперує низкою вимог щодо юридичних термінів, які перекладач має брати до уваги в процесі  їхнього перекладу. Так, юридичний  термін має:

1. відповідати правилам і нормам відповідної мови;
2. бути систематичним;
3. відповідати конкретній дефініції, що орієнтована на відповідну концепцію;
4. бути відносно незалежним від контексту;
5. бути точним;
6. бути якомога лаконічнішим;
7. бути спрямованим на максимальну відповідність (у рамках відповідної системи термінів);
8. бути виразно нейтральним;
9. бути благозвучним.

      Це  особливо стосується перекладів текстів  ділової документації, оскільки вони вимагають лаконічності, точності і  максимальної відповідності.

    Як бачимо, наведені вище приклади перекладів не зовсім відповідають деяким із зазначених вимог. І це є наслідком не тільки існування різниці в мовах, кожна з яких має свої специфічні якості, а й того, що Україна втратила культуру перекладу. Подібні неточності в перекладах можуть призвести до непередбачуваних наслідків не тільки для перекладача та осіб, які скористалися його працею, а й для держави в цілому. Ми маємо обмаль спеціальної літератури, мало спеціальних словників, праці зарубіжних правників українською перекладаються дуже рідко, а такі переклади могли б сприяти формуванню відповідної бази еквівалентних термінів і юридичних виразів українською мовою та навпаки. Якщо ж ідеться про переклад з англійської на українську або навпаки, перекладач часто змушений звертатися до російськомовних словників і довідників, що ілюструє ситуацію.

    Окремо  потрібно згадати про переклади  законодавства Європейського Союзу  українською мовою. Такі переклади мають офіційний характер. Щодо перекладу українського законодавства на мови ЄС, то централізованої та цілеспрямованої перекладацької діяльності у цій сфері в Україні ніхто не здійснює. Виборче законодавство перекладають для іноземних спостерігачів, комерційне – для іноземних юристів та підприємців, кримінальне та адміністративне – для різних перевіряючих з міжнародних організацій, але такі переклади не є офіційними, не містять єдиної термінології і не підлягають обов’язковому опублікуванню. Проілюструвати це можна на прикладі перекладу Центром комерційного права на англійську мову терміна “договір поставки”. Так, у перекладі господарського договору було застосовано термін “procurement agreement”, у перекладі цивільного договору – „supply agreement”.

    1.2.3. Врахування лінгвокультурологічних факторів у перекладі   

    Розгляд факторів передачі будь-якого тексту в умовах міжкультурної комунікації будується з урахуванням основних особливостей  мовної культури, типу і механізму соціального кодування рідної (української) і іноземної (англійської) мов. Такий підхід дозволяє виявити новий погляд на рішення практичних задач, пов'язаних із проблемами перекладу, наприклад, юридичного тексту, а власне тексту ділової угоди. Чільну роль у цьому зв'язку відіграє не тільки володіння соціальними знаннями правових норм, юридичної термінології, але й особистісні якості перекладача, тому що передача будь-якого тексту припускає взаємодію суверенних національних мов, і, відповідно, культурних концептів. Для досягнення адекватної передачі тексту необхідно володіти специфікою образів і зв'язаних з ними програм діяльності тих типів культур, між якими ведеться комунікація.

    Дослідницьким шляхом доведено, що ті або інші фрагменти  дійсності, зв'язки і відносини знаходять  висвітлення в мові як суспільному  явищі. Прикладом цього може служити  судова мова, що є розрізняючим чинником між національними культурами. Так, у США юридична тематика є основною складовою частиною масової культури цієї країни.

    Нам же, для досягнення максимально наближеного  й адекватного сприйняття чужої  лінгвокультурної спільності, необхідно  стати учасником комунікативного процесу, за допомогою текстів-перекладів відповідної юридичної тематики. Саме передача тексту є однією з форм взаємодії культур, вона дає відоме представлення про чужу культуру.

    На  думку чеських лінгвістів В.Матезіуса  і В.Прохазки, передача тексту - це не тільки заміна мови, але і функціональна заміна елементів культури. Така заміна не може бути повною, оскільки вимога передачі тексту повинна читатися як оригінал навряд чи здійсненний, тому що вона має на увазі повну адаптацію тексту до норм іншої культури [35, 183].

    Саме  поняття взаємодії культур має  на увазі наявність загальних/приватних  елементів, і розбіжностей/збігів, що дозволяє відрізнити одну лінгвокультурну  спільність від іншої. Будь-який  перекладач, працюючи з юридичним текстом, повинен враховувати вимоги узусу - мовні звички носіїв мови передачі тексту, не порушуючи звичне сприйняття правового документа. Розбіжності лінгвоетнічного характеру між носіями іноземної мови і мови передачі тексту можуть носити як культурно-історичний, так і актуально-подійний характер.

    Найбільш  повне спілкування між різномовними комунікантами здійснюється шляхом створення мови передачі тексту, комунікативно  рівноцінного іншомовному оригіналові, тобто, шляхом його перекладу. Поняття  «комунікативна рівноцінність» текстів украй важливе для розуміння механізму передачі іншомовного матеріалу. Особливо такої рівноцінності вимагає ділова документація. Для комуніканта два тексти виступають як  рівноправні форми існування того самого повідомлення, вони рівноцінні в їхньому функціональному і структурно-семантичному ототожненні. Під час передачі юридичного тексту досягнення такої адекватності можливо лише, коли сам перекладач володіє «юридичною грамотністю», причому як іноземною, так і  рідною мовою.

    Юридична  мова - це, можна сказати, державна мова. Дане правило є дуже важливим, його не можна порушувати. Найбільша проблема в цьому випадку - неможливість в деяких випадках знайти точний, адекватний переклад з однієї мови на іншу. Це ускладнює роботу перекладача, створює певні перешкоди у використанні іншомовного юридичного документу [25].