Ігрові методи навчання та їх використання при вивченні курсу економіка (на прикладі вивчення питання «Сутність грошей. Їх види»

Тема: Ігрові методи навчання та їх використання при вивченні курсу економіка (на прикладі вивчення питання «Сутність грошей. Їх види»»

ЗМІСТ

                 стор.

Вступ………………………………………………………………………………..4           

Розділ 1. Ігрові методи навчання як дидактична проблема

1.1. Сутність ігрових методів навчання в науковій літературі.……….6

1.2. Використання ігрових методів навчання при вивченні теми «Попит, пропонування, ринкова ціна та гроші у функціонуванні економіки»…………………………………………………………………13   

Розділ 2. Методика використання гри-змагання «Хто розумніше?» при вивченні теми «Попит, пропонування, ринкова ціна та гроші у функціонуванні економіки»

2.1. Методичне обґрунтування вибору імітаційно-ігрової форми організації навчання при вивченні питання «Сутність грошей. Їх види».......................................................................................................18

2.2. Розробка плану конспекту уроку з використанням гри-змагання «Бінго» при вивченні питання «Сутність грошей. Їх види»…………….22  

Висновки…………………………………………………………………………….30         

Список використаних джерел……………………………………………………...32      

Додатки……………………………………………………………………………...34ВСТУП

В сучасному  світі дуже важливим є  пошук ефективних шляхів і засобів розвитку особистості  школяра.  Вирішенню цієї проблеми сприяє впровадження у педагогічну  практику  ігрових методів, які  покликані активізувати діяльність учнів. Саме тому вивчення ігрових методів  навчання є актуальною проблемою  в наш час.

Гра є  природною діяльністю дитини, в якій вона отримує широкі можливості для  виявлення особистісної активності, творчості, демонстрації власних потенційних  можливостей. Саме у грі дитина усвідомлює власне  „Я”, виконує роль  „іншого”,  змінюючи позицію зі своєї індивідуальної і специфічно дитячої на нову позицію  дорослого. У процесі спілкування через цікавість, насолоду і захоплення дитина прагне до самоствердження.

Протягом  усієї історії людства феномен  гри привертав до себе увагу багатьох науковців, наприклад, відомих психологів ХХ століття – Л.С. Виготського, О.М. Леонтьєва, С.Л.Рубінштейна, Д.Б. Ельконіна, В.В. Зіньківського, О.В. Запорожця, та ін. Ці вчені розробили теоретичні засади історичного походження гри, її соціальної сутності та психологічного механізму. Плідні думки про гру як метод  навчання і виховання учнів різних вікових категорій знаходимо  у науковій спадщині видатних педагогів, які працювали в історично  та соціально різних умовах – К.Д. Ушинського, П.Ф. Каптерева, П.П. Блонського, В.К. Сороки-Росинського, М.І.Демкова, А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського та ін. Вони дійшли висновку про виняткову її цінність для дитини і необхідність цілоспрямованого використання в школі.

Особливе  місце  в  розвитку  пізнавальної  активності  школярів відводяться  дидактичним іграм.  Дидактичні  ігри поєднують елементи навчання з  радісною  для дітей ігровою  діяльністю. Дидактична гра має сталу  структуру,  яка відрізняє її від  інших видів діяльності дітей. Сучасна  дидактика звертається до ігрових  методів навчання, бо вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога і учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами змагання, безпосередності тощо.

Метою даної  роботи є: дослідити поняття про  гру як метод навчальної діяльності; здійснити характеристику ігрових  методів навчання; проаналізувати можливість використання ігрових методів навчання в економічній освіті.

Завдання, які були поставлені при написанні  даної роботи:

1. Дослідити стан та проблеми в науковій літературі
2. Проаналізувати можливості використання ігрових методів навчання при вивченні теми «Попит, пропонування, ринкова ціна та гроші у функціонуванні економіки»
3. Обґрунтувати вибір форми організації навчання при вивченні питання «Сутність грошей. Їх види»
4. Розробити план-конспект уроку з використанням ігрових методів навчання до теми «Сутність грошей. Їх види»

В ході дослідження  застосовувалися наступні методи і  прийоми:: аналізу і синтезу, індукції та дедукції, аналіз літератури з проблеми застосування ігрових методів навчання у школі тощо.

При написанні  роботи були в використані такі основні  джерела, як «Імітаційно-ігрове навчання у вищій школі» Л.В. Кондрашової, «Основи економіки: підручник для 10-11 класів середніх загальноосвітніх закладів» за ред. І.Ф. Радіонової, «Методика викладання економіки» О.В. Аксьонової.

РОЗДІЛ 1

ІГРОВІ  МЕТОДИ НАВЧАННЯ ЯК ДИДАКТИЧНА ПРОБЛЕМА

1. Сутність ігрових методів навчання в науковій літературі

Однією  з найважливіших проблем сучасної педагогічної науки є  пошуки ефективних шляхів і засобів розвитку особистості  школяра. Нинішньому навчально-виховному  процесу властиве переважання вербальних методів спілкування, недооцінка  значення комунікативної взаємодії, відсутність  цікавих форм організації навчальної діяльності тощо. Вирішенню цієї проблеми сприяє впровадження у педагогічну  практику  ігрових методів, які  покликані активізувати діяльність учнів.

Ігрове  навчання – це система взаємопов’язаних елементів, які являють собою  комплекс виборчого залучення складових, де взаємодіяльність і взаємовідношення набувають характер взаємного сприяння компонентів, направлених на досягнення запланованого дидактичного результату. [10]

Структурна  модель ігрового навчання об’єднує в  собі наступні складові:

1)суб’єкт  педагогічної взаємодіяльності;

2)об’єкт  педагогічної взаємодіяльності;

3)предмет  їх спільної діяльності;

4)цілі  навчання;

5)засоби  ігрової комунікації.

Багатокомплексність структури ігрового навчання забезпечує умови для відпрацювання педагогами всіх складових педагогічної діяльності.

Гра - одне із чудових явищ життя, діяльність начебто  марна і разом з тим необхідна. Мимоволі чаруючи й залучаючи  до себе як життєве явище, гра виявилася  досить серйозною й важкою проблемою  для наукової думки.

У російській педагогіці та психології проблему ігрової  діяльності розробляли К. Ушинський, П. Блонський, С. Рубінштейн, Д. Ельконін. Різні дослідники та мислителі зарубіжжя  нагромаджують одну теорію гри на іншу - К. Гросс, Ф. Шіллер, Г. Спенсер, К. Бюлер, З. Фрейд і Ж. Піаже та інші. Кожна з них начебто відбиває один із проявів багатогранного явища гри, і жодне, очевидно, не охоплює її справжньої сутності.

Гру як метод  навчання, передачі досвіду старших  поколінь молодшим люди використовували  з давніх-давен. Широке застосування гра знаходить у народній педагогіці, у дошкільних і позашкільних установах. У сучасній школі, що робить ставку на активізацію та інтенсифікацію навчального  процесу, ігрові методи навчання використовуються як окремий елемент, невелика частина уроку.

Місце і  роль ігрових методів в навчальному процесі, сполучення елементів гри та навчання багато в чому залежать від розуміння вчителем функцій педагогічних ігор. Функція гри - її різноманітна корисність. У кожного виду гри своя корисність.

Залежно від конкретної педагогічної мети уроку, його змісту, індивідуальних психологічних  особистостей школярів та рівня (його) їхнього розвитку, гру можна проводити  з одним учнем, групою або всім класом.

У процесі  застосування ігрових методів навчання у багатьох учнів підвищується інтерес  до навчального процесу. Ці ігри повніше  реалізують підготовку учнів до практичної діяльності, виробляють у них життєву  позицію, привчають до колективних  форм роботу.

Саме  в іграх розпочинається невимушене взаєморозуміння між учителем і  учнем. У процесі гри в школярів виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи  свою природну потребу в діяльності, в процесі гри школяр “добудовує”  в уяві все, що недоступне їй у навколишній  дійсності, в захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює  набуті раніше досвід, порівнює запас  уявлень, понять, розвиває фантазію.

У грі  найповніше проявляються індивідуальні  особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей.

До ігрових  методів навчання відносяться: ділові ігри, дидактичні ігри, ігри-змагання. Модифікаціями ділової гри можна  вважати бліц-гру, гру-вправу, рольову, операційну, імітаційну ігри тощо.

Дидактична гра, як метод навчання, має власне визначення. У словникових  джерелах поняття «дидактична гра» розглядається як різновид спеціально створених дорослими чи успадкованих від попередніх поколінь ігор, що використовуються в навчальному процесі під  безпосереднім керівництвом педагога.

У своєму дослідженні П. А. Рудик [17] обґрунтовував головну особливість дидактичної гри - її штучність, тобто спеціальне створення педагогами з дидактичною метою як в аспекті змісту, так і в аспекті методик та правил гри.

Схожі погляди знаходимо у М. В. Кларіна [7], який уважав суттєвою ознакою методу дидактичної гри наявність чітко поставленої мети і відповідного їй педагогічного результату. Автор під результатом убачав не тільки передачу нових знань, їх повторення чи закріплення, а й формування умінь спілкування, пошукової діяльності, які є для учнів емоційно та особистісно значущими.

Як бачимо, головною особливістю  дидактичної гри є наявність, крім ігрової (для учнів), чітко визначеної дидактичної мети (для педагога), регламентування ігрової діяльності спеціально визначеними правилами, а ігровий задум та ігрові дії  допомагають зберегти високу активність і самостійність дітей, наповнюючи навчання радісними позитивними  інтелектуальними емоціями.

Дидактична гра - явище багатогранне, складається з низки структурних  елементів. На думку Л. П. Борзової [5], основними компонентами дидактичної гри є діяльність та умовність. Під діяльністю вчена розуміла форму активного ставлення дитини до оточуючої дійсності, а умовність розглядалася як ознака відображення дійсності. Згідно з даними автора, не кожна діяльність в умовній ситуації є грою. Гра може стати дидактичною, якщо навчальний матеріал або його частина може лягти в основу змісту гри: як правило, освітній матеріал стає змістом умовної частини, а розвиваючий - змістом діяльнісного компонента.

У працях Н. В. Кудикіної, О. М. Мастюковї, О. І. Сорокіної, Є. І. Удальцової, О. П. Янківської можна виділити такі структурні елементи методу дидактичної гри: дидактичне завдання, ігрове завдання, ігрові дії, правила гри та результат.

Дидактичне завдання встановлюється метою навчального і виховного  впливу. Наявність дидактичного завдання підкреслює навчальний характер гри. Решта  елементів підпорядковуються цьому  завданню і забезпечують його виконання.

Класифікацію дидактичних ігор розробив К. О. Баханов, який пов'язував їх з методикою проведення, дидактичною метою та основними шляхами їх досягнення. Так, за методикою проведення гри автор виокремлював: сюжетні, рольові, ділові, імітаційні, ігри-змагання та ігри-драматизації. За дидактичною метою групував цей метод на: актуалізуючі, формуючі, узагальнюючі, контрольно-корекційні.

Дидактичні ігри нараховують велику кількість видів та підвидів і  залежно від ознак, які вважалися  дослідниками основними, розроблялися відповідні класифікаційні групи.

Аналіз праць 3. М. Богуславської, А. К. Бондаренка, Л. В. Лохвицької дають  змогу виділити основні функції  методу дидактичних ігор, а саме:

• Активізуюча - полягає в активізації інтересу й уваги дітей до предмета вивчення.
• Розвиваюча - сприяє розвитку пізнавальних здібностей, кмітливості, уяви у дітей.
• Комунікативна - сутність полягає у формуванні навичок спілкування і міжособистісних взаємовідносин.
• Інтегративна - ґрунтується на виробленні вмінь використання міжпредметних зв'язків.
• Навчальна - полягає у формуванні нових знань, умінь і навичок.
• Підсумково-узагальнююча - полягає у закріпленні, систематизації й узагальненні знань, умінь і навичок.
• Самоконтролююча - формування навичок самоконтролю і самооцінки, сприяє виробленню адекватної самооцінки і навичок контролю за власними діями.
• Виховна - підкреслює формування в особистості певних якостей, поглядів, переконань.

Дидактичній грі, яка самою своєю  суттю бере початок з рольової гри (Д. Б. Ельконін, Л. І. Смагіна), властиві й її функції, зокрема розважальна, ігротерапевтична, діагностична та ін.

Метод дидактичних ігор, виконуючи  різноманітні функції, сприяє мобілізації  особистості на вирішення завдань  за активної взаємодії з усіма  учасниками за установленими правилами  і конкретними педагогічними  умовами.

Ділова  гра сьогодні – це імітація професійної  діяльності. Характерні ознаки ділових  ігор наступні: наявність проблеми, мети, завдань; скорочення масштабу часу; розподіл та розігрування ролей; наявність  ситуацій, що послідовно розв’язуються, кількох ситуацій, кількох етапів гри; формування самостійних рішень студентів; наявність системи стимулювання; врахування можливих перешкод; об’єктивність  оцінки результатів гри; підбиття підсумків.

У загальному вигляді ділову гру визначають як метод відтворення предметного  і соціального змісту професійної  діяльності, моделювання систем відносин, характерних для даного виду практики [9].

Виходячи  із загальної типології ділових  ігор, систематизуємо їх за низкою ознак: цільове призначення, широта тематичних меж, ступінь свободи рішень, рівень невизначеності рішень, характер комунікації  серед учасників, ступінь відкритості  гри, інструментарій гри і форма  її проведення та ін. Розвиток пізнавальних здібностей студентів стимулює творчі процеси їх діяльності, знімає стомлення, створює сприятливу атмосферу навчальної діяльності, підвищує інтерес до процесу навчання.

Ділові ігри охоплюють розв’язання  практичних завдань та мають таку класифікацію: науково–дослідні ділові ігри використовують у наукових дослідженнях, в економіці та управлінні виробництво, як ефективний метод експериментування; атестаційні ділові ігри використовують для атестації кадрів, для виявлення  їх компетенції; навчально-педагогічні  ігри – це групові ігри, вправи з  розробки оптимальних рішень, використання навчальних методів та прийомів в  умовах, які створюються реальними  обставинами на заняттях. Мета навчально–педагогічних ігор – сформувати у майбутніх  педагогів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю.

Ділова гра використовується для  вирішення комплексних завдань  засвоєння нового, закріплення матеріалу, активізації пізнавальної діяльності учнів формування загально навчальних умінь, розвитку творчих здібностей, формування системи професійних  умінь і навичок, виховання професійно значущих якостей особистості, підвищення рівня мотивації, формування навичок  спілкування тощо. Навчальна гра  є специфічним способом управління навчально-пізнавальною діяльністю школяра.

 Є  певні особливості ділової гри,  які підкреслюють її актуальність:

1. Використання  ділової гри дає можливість  максимально наблизити

процес  навчання до реальної професійної діяльності завдяки моделюванню

рольових  функцій, притаманних професійній  діяльності.

2. Ділова  гра створює умови для глибокого  і повного засвоєння навчального  матеріалу на основі системного  використання знань у процесі  одночасного вирішення навчальних  і змодельованих проблем.

3. У процесі  ділової гри реалізуються різні  рівні інтелектуальної активності  учнів: репродуктивний, евристичний,  креативний.

4. Ділова  гра відтворює реальні процеси  професійної діяльності за рахунок  виконання певної ролі, що містить  набір правил, які визначають  як зміст, так і спрямованість,  характер ігрових дій.

5. Ділова  гра є двоплановою діяльністю: з одного боку, учень виконує  реальну діяльність, пов’язану з  вирішенням конкретних навчальних  завдань, з іншого – ця діяльність  має умовний характер, що дозволяє  йому бути вільним, розкутим. Саме  це і забезпечує емоційну привабливість  гри для школярів.

6. Ділова  гра формує інтерес та емоційно-ціннісне  ставлення учня до навчальної  і майбутньої професійної діяльності.

7. Ділова  гра стимулює розвиток особистісного  потенціалу учня, його самореалізацію  і самоутвердження у ситуаціях  ігрової взаємодії.

8. Ділова  гра виконує діагностичну функцію  – дозволяє учню виявити творчі  і професійні здібності, усвідомити  свої потенційні можливості.

Ділові ігри в умовах швидкого зростання  обсягу інформації, необхідності більш  якісної обробки та засвоєння  є найефективнішим засобом досягнення міцних, глибоких знань, навичок та вмінь. Вони не тільки озброюють студентів  результатами наукового пізнання, а  й формують самостійність, розвивають та вдосконалюють здібності до творчої  діяльності.

Отже, ділова гра інтенсифікує навчання, активізує, спонукає майбутнього викладача  оволодівати інноваційними технологіями.

Інтелектуальні  ігри змагального характеру у  формі конкурсу, учнівського турніру, інтелектуального бою використовуються найчастіше після вивчення змістового модулю на етапі проміжного контролю або після вивчення окремих тем. Такі ігри сприяють розвитку пізнавальної активності, самостійності, комунікативних навичок учнів.

1.2. Використання  ігрових методів при вивченні теми «Попит, пропонування, ринкова ціна та гроші у функціонуванні економіки»

Перехід української економіки на ринкові  відносини вимагає від майбутніх  фахівців глибоких теоретичних знань  та певних практичних навичок у вирішенні  різних ситуацій. Одне з головних напрямків  вдосконалення підготовки майбутніх  фахівців є використання в навчальному  процесі активних методів навчання, які розвивають творче мислення учнів, активізує їх пізнавальну діяльність, привчають самостійно приймати рішення  і т.д.

Серед активних методів навчання все більшого поширення набуває метод ділових  ігор.

Ефективність  ділової гри в професійному становленні  майбутнього фахівця і підвищенні результативності навчання учнів вищої  школи багато в чому залежить від  методики і технології організації  і проведення її. Причому питання  методики та технології використання ділових ігор у навчальному процесі  вирішується далеко не однозначно. Одні стверджують, що методика її розробки повинна бути єдиною, не залежно від того, чи є гра навчальної, дослідницької, управлінської, імітаційної. Інші вважають, що стандартних методик в організації і проведенні ігор не існує.

У процесі  розробки технології методу гри в основному виділяються три етапи:

1. Виділення елементів конструкції ігри, які повинні бути необхідними умовами розгортання ігрового процесу; визначення послідовності розробки цих елементів;
2. Вироблення рекомендацій щодо визначення структурних компонентів гри;
3. Виявлення особливостей діяльності грають і встановлення закономірностей впливу їх на оволодіння навчальним матеріалом, засвоєння знань і вироблення умінь і навичок.

Існує велике різноманіття підходів до визначення структури ділової гри. Це говорить про те, що вона виступає як динамічний процес, творчий характер якого не залишає місця формалізму, диктату в методиці та технології її підготовки та проведення. Методика ділової гри будується на принципах імітаційно-ігрового навчання: активності, цікавості, колективності, моделюванні зворотного зв'язку,, проблематичності, результативності, самостійності, системності, змагальності. Ці принципи підвищують не тільки дидактичну цінність гри, забезпечують можливість реалізації її функцій: навчальної, розвиваючої і виховує, але й сприяє створенню педагогічних умов, позитивно впливають на процес її протікання та результативність в професійному становленні учнів. Особливо при розробці технології ділової гри важливо акцентувати увагу на наступних моментах: мотивація, змістовність, комунікабельність, ініціативність, свідомість, систематичність, наочність, самостійність і активність її учасників. Саме ці принципи допоможуть забезпечити соціально-психологічний клімат на навчальному занятті, позитивну мотивацію і установку на зняття психологічних бар'єрів при засвоєнні учнями навчального матеріалу, відпрацювання їх професійних дій, комунікативної культури, розвиток їх самостійності, ініціативності, творчості. Таким чином, педагогічно доцільні методика і технологія ділових ігор дозволяють імітувати майбутню професійну діяльність, аналізувати ефективність прийнятих рішень, тим самим створюють необхідні умови для професійного зростання майбутніх фахівців.

Основною  метою використання ігрового методу є створення мотивації досягнення успіху в навчанні. Гра як важливий засіб пізнання світу повинна найактивніше використовуватись в навчальному процесі. Гра ні в якому разі не терпить примусу і є процесом суто добровільним і перевага ігрових прийомів з іншими формами навчання полягає в тому, що вона досягає своєї мети непомітно для учня, тобто мотивує до навчання непомітно, не потребує ні яких способів насилля над особистістю.

Розглянемо  застосування ігрових методів навчання на прикладі теми «Попит, пропонування, ринкова ціна та гроші  у функціонуванні економіки». Ця тема включає в себе такі питання (за ред. І.Ф.Радіонової):

1. Що таке ринкове саморегулювання та як розуміти принцип «невидимої руки ринку»
2. Які переваги та недоліки має ринкова конкуренція
3. Що таке попит, пропонування та від чого вони залежать
4. Яка ціна називається рівноважною
5. Яку роль виконують у суспільстві гроші та від чого залежить стійкість національних грошей

Тема  досить складна для розуміння  учнями, тому вона потребує більш ретельного перегляду матеріалу, а також  більше часу на його дослідження.

При вивченні даної теми можуть бути використані: рольові, ділові та гри-змагання.

Метод рольової гри передбачає присутність ролей, тому логічним може бути використання такої гри: клас ділиться на різні підприємства, в кожному підприємстві є адміністративний відділ, відділ виробництва та відділ збуту. Є певна економічна ситуація. Наприклад, на ринку електронних книг спостерігається ситуація «Голосування грошима». Ціна однієї книги складає 1 тис. грн. Є три варіанти виробництва, які відбивають такі собівартості: 700 грн. за книгу, 1000 грн. за книгу і 1200 грн. за книгу. Також є три групи учнів, які формують попит на електронні книги. Перша група має доходи, за яких на книгу можна виділити не більше 800 грн. Друга – не більше 950. Третя – 1000грн. і більше. Завдання: Кожне підприємство повинно відповісти на основні питання ринкової економіки ( Що виробляти? Як виробляти? Для кого виробляти?). Тобто Гра передбачає наявність певної економічної ситуації, а учні, відповідно, до їх ролей, повинні її вирішити. Ця гра відводиться лише на певний структурний підрозділ уроку, тому її застосування є досить логічним.

Досить  доречним є застосування гри-змагання «Бінго». Викладач видає листки з таблицею 5х5(Середня клітинка зафарбована) і з 24-ма термінами. Діти повинні в довільному порядку заповнити таблицю числами від 1 до 24. Потім вчитель диктує визначення, а учні закреслюють числа, які відповідають термінам. Виграє той, хто перший закреслить 5 чисел по діагоналі або по горизонталі, або ж 4 числа, враховуючи зафарбовану клітинку. Всі, хто закреслює і вважає, що він вже закінчив гру – говорить «Бінго!». Дуже проста, цікава та швидка гра, яка може бути використана на етапі актуалізації опорних знань учнів.

Одним з  видів ігрових методів навчання, які можливо використовувати на уроках економіки є ділова гра.

Ділова  гра - це метод імітації ситуацій, що моделюють професійну або іншу діяльність шляхом гри, за заданими правилами.

До ділових  ігор не можна відносити всі нові приймання, що з'являються, і методи навчання й будь-яку навчальну  гру, як це іноді робиться, як у педагогічній практиці, так і в окремих виступах у пресі. Тому такі форми проведення уроків, як урок-концерт, урок-іспит  і урок- змагання, урок- вікторина, імітація пізнавально-розважальних телепередач  на уроках, не належать не тільки до ділової  гри, але й до технології активного  навчання. Ці методи й приймання  активізації пізнавальної діяльності учнів, пожвавлення навчального  процесу за допомогою всіляких ігрових  ситуацій не відповідають тим особливостям і умовам організації, які визначають технологію активного навчання. У  вікторині, змаганні учень може брати  участь, може й не ухвалювати, але  залишиться пасивним учасником- глядачем. Спроби змусити його приведуть до втрати ігрового моменту й позитивної настроєності на діяльність. У технології активного навчання «змушена активність»  учасників обумовлена умовами й  правилами, при яких учень або  бере активну участь, напружено думає, або взагалі вибуває із процесу.

Доцільним буде провести такий метод ділової гри, як «Дебати». Ця гра передбачає три ролі: «Доповідачі», «Опоненти». Таким чином клас буде поділено на дві групи. Вчитель задає декілька питань середнього і високого рівня складності. Першими відповідають доповідачі (порадившись між собою). Вони повинні якомога повніше відповісти на питання. Задача опонентів полягає в тому, щоб знайти недоліки у відповіді, негативні моменти тощо або якщо доповідачі не змогли відповісти на питання – на це питання відповідь дають опоненти. Потім ролі змінюються. Оцінки виставляє вчитель. Перемагає та група, яка набере більше балів.

РОЗДІЛ 2

МЕТОДИКА  ВИКОРИСТАННЯ ГРИ-ЗМАГАННЯ «БІНГО» ПРИ ВИВЧЕННІ ТЕМИ «ПОПИТ, ПРОПОНУВАННЯ, РИНКОВА ЦІНА ТА ГРОШІ У ФУНКЦІОНУВАННІ ЕКОНОМІКИ»

2.1. Методичне  обґрунтування вибору імітаційно-ігрової форми організації навчання при вивченні питання «Сутність грошей. Їх види»

Потреба суспільства в переході до безперервного  багаторівневого утворення визначає необхідність використання у довузівському процесі нових дидактичних технологій. Суть таких технологій полягає в різноманітті методів навчальної роботи, що забезпечують активізацію пізнавальних дій учнів; структуруванні змісту навчальної інформації в імітаційно-ігрової моделі, що дозволяє безпосередньо наблизити його до професійної діяльності, інтегрувати з наукою і професійною сферою, забезпечити професійне зростання кожного майбутнього фахівця [9].