Ідеали особистості підліткового віку

План

ВСТУП………………………………………………………………………3

1. Процес ідеалізації у підлітковому віці………………………………...4
1. Особистісні ідеали та їх вплив на підлітка……………………..4
2. Соціальні ідеалізації підлітків…………………………………...7
3. Колективний ідеал малих груп та загальний ідеал друзів……..9
2. Вплив на психологію сприймання ідеалу підлітками………………..17
1. Самовиховання підлітків………………………………………..17
2. Відчуття дорослості як реалізація ідеальних якостей………....20
3. Дослідження впливу ідеалів на підліткові уподобання………............23
1. Методика 1………………………………………………………..23
2. Методика 2………………………………………………………..29

ВИСНОВКИ………………………………………………………………...30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..32                                                          

ВСТУП

Тема: “Ідеали особистості підліткового віку”.

Актуальність: в умовах глобального зростання потоку інформації, що пов'язано з науково-технічним прогресом, розвитком уявлень людей про оточуючий світ, виникає необхідність пошуку нових знань про роль особистісного ідеалу в житті сучасного молодого покоління. Підлітковий вік вважається таким, котрий закладає основи не тільки майбутніх знань учня, а і його особистості. Саме протягом цього періоду життя людини формуються її світоглядні уявлення про себе та інших, які становляться базовою платформою для її психічного та соціального розвитку. Тому актуальною в наш час проблемою є виявлення міри значущості людей, які можуть відіграти роль "особистісного орієнтира" для підлітка, мати неабиякий вплив на нього у здійсненні важливих виборів.

Мета:  висвітлити питання  ролі ідеалу та його вплив на формування особис-тості підлітка.

Завдання:  

1. узагальнити наукові методичні відомості з обраної теми;
2. на основі тестування підлітків визначити їхній ідеал колективу, друзів;
3. довести сформульовану гіпотезу.

Гіпотеза: можна припустити, що чим реальнішим є ідеал, тим більший його вплив на  підлітка.

Об’єкт: сфера мотивів, де ідеал відіграє важливу роль.

Предмет: мотиваційна сфера особистості, її спрямування, схильності.                          Методи: вивчення відповідного матеріалу, спостереження, узагальнення.

1.1. Особистісні ідеали та їх вплив на підлітка.

     Підлітковий вік охоплює період від 11 – 12 до 14 – 15 років, що відповідає середньому шкільному вікові, тобто 5 – 9 класам сучасної школи. У цей період в особистості дитини  відбуваються складні і суперечливі зміни, на підставі чого його ще називають важким, критичним, перехідним.  Така оцінка зумовлена багатьма якісними змінами , які нерідко пов’язані з докорінним ламанням попередніх позицій, особливостей активності, інтересів і стосунків дитини. Відбуваються вони за порівняно короткий час , здебільшого бувають несподіваними і надають процесові розвитку стрибкоподібного, бурхливого характеру. Майже завжди ці зміни супроводжуються появою у підлітка суб’єктивних труднощів. Ускладнюється і його виховання, оскільки підліток не підкорюється ефективним  щодо молодшого школяра впливам дорослих, у різних формах проявляє непослух, опір і протест (упертість, грубість, негативізм, замкненість). Підлітковий вік називають перехідним і тому, що у цей період відбувається перехід  від дитинства до юності, від незрілості до зрілості. Ця особливість проявляється в фізичному, розумовому, моральному, соціальному та духовному розвитку особистості [5].

     Підліток прагне діяти та виглядати як дорослий, мати його права та можливості, тому його розвиток супроводжується постійним рівнянням на дорослого. Це може виявлятися у наслідуванні дещо старших чи однолітків, які в чомусь виявилися вправнішими. Він копіює різні сторони поведінки і зовнішнього вигляду батьків, вчителів, знайомих.  Зростання інтересу до оточуючих людей та їх морально – естетичних якостей приводить до формування морально – естетичних ідеалів, які найчастіше (особливо у молодшому підлітковому віці) обираються безпосередньо, за першим яскравим враженням, справленим на підлітка конкретною людиною. Ідеал – це взірець довершеності, приклад. Під впливом цього враження підліток намагається у всьому наслідувати своєму кумирові. В процесі особистісного зростання ці ідеали або втрачають свою цінність, або навпаки – стають більш стійкими в залежності від того, наскільки змінюється або укріплюється  світоглядна позиція підлітка. Такими ідеалами можуть бути видатні історичні особистості, діячі культури та мистецтва, герої літературних творів чи улюблених фільмів, або, навіть ті люди, з якими підліток безпосередньо спілкується (наприклад, старший товариш або ровесник). Цей ідеальний образ стає критерієм, за яким підліток оцінює себе та інших людей, та являється регулятором його власної поведінки. Він починає копіювати зовнішній вигляд ідола, стиль поведінки, одяг, манеру мови, сміху, ходи, зачіски тощо [2].

     Безперечно, захоплення  чимось — одна з властивостей  людської природи. Природно й  те, що в кожного часу свої  ідеали. Але, зрештою, звідки беруться кумири? Хто їх створює? Безумовно, у цьому процесі істотну роль відіграють ЗМІ. За даними журналу «Практична психологія і соціальна робота», у Німеччині мати в середньому приділяє дитині 12 хвилин на добу, тоді як перед телевізором діти просиджують близько трьох із половиною годин. Приблизно такі ж самі показники й у нас.

      Вплив ідеалу на підлітка може бути не лише позитивним, а й негативним, згубним. Об’єктами наслідування можуть ставати аморальні особи, негідники, – і тому ця категорія дітей може активно прилучатися до вживання алкоголю, наркотиків. Згадаймо, що «Бітлз» підтримали наркотики, та як серед молоді різко зросла кількість наркоманів.

      У наш час існують  різні молодіжні угрупування (емо, готи, байкери, репери), учасники яких одягають однаковий за типом одяг, змінюють повадки. У них можуть бути спільні інтереси, наприклад, музика, або якісь проблеми, що в підлітковому віці дуже актуально: проблеми зі старшими, батьками або вчителями. Батьки не впізнають своїх дітей. Наприклад, ЕМО – емоційні діти. Для них життя - це ніщо, і вони так захоплюються цією роллю, що з легкістю говорять про свою смерть. Ці діти носять одяг чорно – рожевого кольору, спілкуються тільки з своїми однодумцями та уникають тих, хто їх не розуміє. Вплинути на них та вмовити повернутися до нормального життя дуже важко, адже вони підтримують один одного, живуть у своєму власному світі, де їх розуміють, не намагаються змінити, а всі спроби вплинути на них з боку батьків та вчителів сприймаються вороже.

      У підлітків накопичується  колосальна енергія, пов’язана  з сексуальним розвитком, вони  мусять якось її реалізовувати.  Якщо ж підліток не захоплений  справою, а звик бути пасивним  споживачем, тоді він схильний  до фанатизму. Розвитку цього  явища сприяють і самі батьки, що приділяють мало уваги дитині.

      Хлопчики переважно захоплюються такими персонажами як Брюс Вілліс. Їм подобається в ньому сила, краса, сміливість. Вони хочуть бути схожими на нього в усьому, тому збирають його плакати, перегладають фільми з його участю, качають м’язи, не рідко провокують бійки з ровесниками. Дівчата, прагнучи стати схожими на моделей, відомих акторок та співачок, часто зловживають дієтами, що призводять до анорексії та інших серйозних проблем зі здоров’ям, які залишають свій слід на все їхнє життя.

     В тому, що молода людина захоплюється якоюсь популярною особистістю, немає нічого поганого доти, допоки вона не переступає межі. Адже на основі серйозного захоплення шанувальник може стати сильнішим, у нього з’явиться стимул, бажання чогось досягнути. Не рідко трапляється так, що підлітки обирають для себе професію свого кумира та стають досить успішними та щасливими за свій вдалий вибір. Приміром, сучасній співачці Дайдо в юності дуже подобалася творчість Стінга, саме заради нього вона почала займатися музикою.

     На жаль, буває й так, що підліток зациклюється на своєму кумирі, вирішує, що його майбутній обранець має бути саме таким і не інакшим. Тоді він ризикує все життя прочекати на точну копію Тома Круза чи Кім Бессінджер. Трапляється, ця установка стає джерелом самотності. Фанати закохуються не в саму людину, а в те, чим вона є в їхній уяві. Природно, коли захоплення минає, вони відчувають розчарування, сором, ошуканість. Фанатична любов — нерозділена, тому безрезультатна, це замикання в собі своїх емоцій. Ось чому з боку батьків і оточення так багато важить розуміння, вміння вислухати й дати добру пораду. Напевно, у людства завжди будуть поруч і погане, і хороше, поклоніння чомусь і, навпаки, впевненість у собі. Головне, вміти повертати ці явища собі на користь [11].

2.   Соціальні ідеалізації підлітків.

           Починаючи з 7-го класу (11-13 років), у психології та поведінці школярів з'являються нові тенденції, світ їхніх можливостей та інтересів розширюється і вони прагнуть вийти за межі класу, шукаючи себе поза найближчим оточенням друзів і звичної діяльності. Підлітків цього віку ми найчастіше зустрічаємо у спортивних секціях, гуртках і клубах позашкільних закладів. 14 - 15-річні підлітки досить виразно уявляють перспективу власного майбутнього життя. У них активно формується уявлення про власне «Я», виникає проблема морального вибору способів поведінки в навчальній роботі та в боротьбі за любов і повагу інших людей. При цьому в саморозвитку важливого значення набувають не стільки літературні герої, скільки цінності молодіжної субкультури, схиляння перед зірками кіно, поп-музики. Зразками для створення духовних пріоритетів і суспільних ідеалів стають старші за віком і класом учні (старшокласники).

      Підлітковий вік , особливо з 13-15 років - це вік формування моральних переконань, принципів, якими підліток починає керуватися у своїй поведінці. У цьому віці з'являється інтерес до світоглядних питань, таких, як виникнення життя на Землі, походження людини, сенс життя.

      Формуванню у підлітка  правильного відношення до дійсності,  стійких переконань необхідно  надавати першорядне значення, тому  що саме в цьому віці закладаються  засади свідомого, принципового  поведінки в суспільстві, які  дають про себе знати і в майбутньому. Моральні переконання підлітка складаються під впливом навколишньої дійсності. Вони можуть бути помилковими, неправильними, спотвореними. Це має місце в тих випадках, коли вони складаються під впливом випадкових обставин, поганого впливу вулиці, непорядних вчинків [12].

     У тісному зв'язку  з формуванням моральних переконань  молодих людей складаються їхні  моральні ідеали. Цим вони істотно  відрізняються від молодших школярів. Як показали дослідження, ідеали  у підлітків проявляються в  двох основних формах. У підлітка молодшого віку як ідеал виступає образ якого-небудь конкретної людини, в якому він бачить втілення високо цінуються ним якості. З віком у молодої людини спостерігається помітне «рух» від образів близьких людей до образів осіб, з якими він безпосередньо не спілкується.

     Старші підлітки починають  пред'являти більш високі вимоги  до свого ідеалу. У зв'язку з  цим вони починають усвідомлювати,  що оточують, навіть дуже улюблені  і шановані ними, в більшості  своїй самі звичайні люди, хороші і гідні поваги, але не є ідеальним втіленням людської особистості. Тому в 13-14 річному віці особливий розвиток набувають пошуки ідеалу за межами близьких родинних стосунків.

      Грунтовно змінилося ставлення підлітків до освіти. Вона мало винагороджується реальним життям. Якщо підліток отримує більше, ніж учитель, миючи машини біля бензозаправок, то навряд чи в нього з'явиться мотивація до навчання. Якщо ж молодь продовжує навчання у вищих навчальних закладах, то вибір часто диктує дохід від майбутньої професії. Звідси, змінюється і ставлення до праці та власності. Для того щоб забезпечити майбутнє життя, молоді люди дуже часто переступають межу дозволеності та входять у кримінальний світ, а чесна праця втратила свою популярність.

     За результатами громадського опитування, загальними цінностями вчителів виступають: здоров'я, сім'я, справедливість, надійність, вірність у дружбі, освіта, гуманістична спрямованість: доброта, співпереживання, поважне ставлення до старших, природа, Земля, світ. Учні ж віддають перевагу свободі, коханню та прагматичним цінностям: кар'єрі, власності, спілкуванню, змозі розвитку та здатності до самовдосконалення. Найменш популярними виявились християнські цінності та громадянські, такі як інтернаціоналізм, патріотизм, ідеологія, політика.

1.3. Колективний ідеал малих груп та загальний ідеал друзів.

      Мотивами об'єднання людей у групи є потреба у спілкуванні, інших формах взаємодії з конкретними індивідами; важливість завдань, які розв'язує певна група; дія зовнішніх чинників, що винагороджують за участь у групі.  Сутнісними ознаками малої соціальної групи є тривалі безпосередні контакти індивідів (спілкування, взаємодія). Такі контакти властиві, наприклад, сім'ї, спортивній команді, релігійній секті. 
    Зосереджуючись на окремих ознаках малих груп, одні вчені тлумачили їх як сукупність ідеалів, уявлень і звичок, що існують і повторюються в кожній індивідуальній свідомості (Ф. Олпорт), інші — як обмежену сукупність (“тут і тепер”) індивідів, що взаємодіють (А. Донцов).

      Отже, мала група — це невелика за чисельністю спільність, в якій індивіди безпосередньо контактують між собою, об'єднані спільною метою та завданнями, що є передумовою їх взаємодії, взаємовпливу, спільних норм, процесів та інтересів, міжособистісних відносин і тривалості їх існування.

     Малі групи класифікують з огляду на тривалість існування, особливості взаємин, спосіб входження індивіда у групу та ін. Соціальна психологія поділяє їх на лабораторні і природні, первинні і вторинні, формальні і неформальні, тимчасові і постійні, відкриті і закриті, референтні і групи членства та інші групи.

     Щодо груп, до яких входять підлітки, то  це сім’я, коло друзів, клас, спортивні секції, різноманітні гуртки та ін.

     Яке ж  значення має сім’я у житті  підлітка та якими хоче він бачити своїх батьків?

     Більшість  сучасних батьків свідомо прагнуть, щоб їх діти виросли всебічно  розвиненими, гармонійно поєднували  у собі духовне багатство, моральну  чистоту й фізичну досконалість. Проте у сімейному вихованні багато хто з дорослих припускає серйозні помилки, що негативно позначається на навчанні й розвитку дітей. Нерідко це зумовлюється відсутністю у батьків спеціальних педагогічних знань і навиків.

     Для дитини  цього віку характерна зміна  ставлення до дорослих. Вона починає критично оцінювати їх слова та вчинки, аналізувати поведінку, стосунки, соціальну позицію. Однак, вимоги підлітка до дорослого є дещо суперечливими. Він прагне самостійності, протестує проти опіки, контролю, недовіри, відчуваючи водночас тривогу і ляк за необхідності долати проблеми, сподівається на допомогу  і підтримку дорослого, але не завжди відверто зізнається у цьому.

     Український  педагог Василь Сухомлинський  вдало відобразив через монолог  підлітка основні суперечності  його стосунків з дорослими: “Не опікуйте мене, не ходіть за мною, не зважуйте кожен мій крок, не повивайте мене пеленками нагляду і недовіри, не нагадуйте й словом про мою колиску. Я самостійна людина. Я не хочу, щоб мене вели за руку. Преді мною висока гора, це мета мого життя. Я бачу її, думаю про неї, хочу досягти її, але зійти на цю вершину хочу самостійно. Я вже піднімаюсь, роблю перші кроки, і чим вище ступає моя нога, тим ширший горизонт відкривається мені, тим більше я бачу людей, тим більше людей бачать мене. Від величі до безмежності того, що мені відкривається, робиться страшно. Мені  необхідна підтримка старшого друга. Я досягну своєї вершини, якщо буду спиратись на плече сильного і  мудрого друга. Та мені соромно і боязко сказати про це. Я хочу, щоб всі вважали, наче я самостійно, своїми силами доберуся до вершини.”

     Виховання  — це особлива мудрість. Виховуючи  дитину, батькам доводиться багато  чим жертвувати.  Які ж батьківські  жертви підуть на користь дитині? Жертвувати слід недоліками свого  характеру, щоб не давати дітям поганого прикладу. Обов’зково потрібно відмовитися від шкідливих звичок: куріння, вживання алкоголю, адже дитина не повинна думати, що це нормально.

     Дорослий  повинен бути другом для підлітка, але особливим, - другом – приятелем, другом – наставником. Його завдання – допомогти дитині пізнати себе, оцінити свої здібності і можливості, знайти своє місце в світі дорослих. Підлітки багато чого довіряють дорослим, якщо відчувають прихильність з їхнього боку, байдужість дорослих вони сприймають боляче. Відсутність взаємної довіри не лише ображає, а й завдає значної шкоди їх морально – духовному розвитку. Наявність дорослого друга є найважливішою умовою нормального розвитку, гармонійного становлення особистості.

    Важливе значення  для підлітка має спільна діяльність із дорослими, організована на основі єдності інтересів, захоплень. Зміст такої співпраці може бути різним. Підліток може допомагати батькам по господарству, навіть радити їм у певних справах, а дорослі мають дослухатися до його думки. Старший може залучити його до справ, якими він зайнятий. Така спільна діяльність породжує спільність переживань, почуттів, настроїв, намірів, полегшує контакт із підлітком, зумовлює емоційну та духовну близкість. У ній дитина пізнає складний внутрішній світ дорослих, глибину думок і переживань, вчиться турботливому ставленню до людей [1].

     Дорослий, який за будь – яких обставин готовий бути поряд із підлітком, сприймати його таким, яким він є, вчасно приходити йому на допомогу, турбуватися про гармонійний розвиток його особистості, виховання моральних якостей, спільно з ним аналізувати вчинки і стосунки людей, критично ставитися до себе та своїх дій, виконує неоціненну роль у процесі адаптації підлітка до нової соціальної ролі, в його самопізнанні і пізнанні світу, в соціальному й особистісному самоутвердженні та самовираженні.

     У підлітковому  віці дитина прагне зрозуміти,  що означає бути дорослим, проводить  паралелі між вчинками батьків  і своїми. Підліток зауважує їхні  прорахунки та помилки, нестерпно ставиться до спроб принизити його. Та якщо дорослі визнають свої помилки, він щиро їм вибачає.

     Беручи  до уваги особливості підліткового  віку, можна зробити висновок, що  батьки підлітка мають бути  терплячими, уважними до своєї  дитини, чуйними, але не докучливими і тим паче не байдужими. У очах підлітка вони мають уособлювати його ідеал, щоб раз і назавжди не зіпсувати відносини з дитиною. 

     Інша мала  група, яка, як і сім’я, має  неабиякий вплив на навчання, виховання та всебічний розвиток підлітка, - це клас, у якому він вчиться. Головною, можна сказати – визначною постаттю у цій групі є особа вчителя.

     Щоб бути  для дитини не тільки джерелом  знань, а й другом, наставником,  людиною, до якої можна звернутись  у скрутну хвилину, вчитель має докласти чимало зусиль, якщо хоче завоювати прихильність та довіру особистості важкого підліткового віку. Викладач має вміти «подати себе», завоювати авторитет. Найкраще це зробити, показуючи свою повагу до кожного учня як особистості з власними думками, поглядами та сприйняттям світу. Незайвим буде продемонструвати свою обізнаність і у власному предметі викладання. Учні зазвичай підсвідомо з повагою ставляться до людей, які є справжніми професіоналами. Педагог повинен пам'ятати, що кожна дитина неповторна, а тому порівнювати чи міряти всіх за одним еталоном не слід. Особливо неприпустимим є прояви незадоволення результатами роботи учня перед іншими учнями, докір, звинувачення у невмінні тощо. В учнівському колективі необхідно дбати про позитивні емоції дітей, атмосферу доброзичливості, радісного світосприймання, дружби у класі, довіри, взаємоповаги, взаємодопомоги. Тільки згуртувавши учнів у дружний і працездатний колектив, можна успішно здійснювати їх навчання та виховання.

     Починаючи  з підліткового віку, соціальна ситуація розвитку дітей характеризується разючою зміною орієнтирів. Із цього часу школяра надзвичайно хвилює, що про нього думають товариші, як вони оцінюють події, що відбуваються у світі. Хлопчики й дівчатка в цьому віці особливо пильно придивляються до однолітків, порівнюють себе з ними, намагаються відповісти на життєво вагомі запитання: «Який я?», «Чи не гірший за інших?». Дуже важливо для підлітка - виправдати сподівання друзів і в жодному разі не бути гіршим за них. Думка «Я в усьому поступаюсь друзям» сприймається як трагедія. Звідси виникає потреба самоствердження, самореалізації, яка за несприятливих умов набуває гострих, конфліктних, інколи антисоціальних форм. Тому одне з найважливіших педагогічних завдань у роботі з дітьми «складного віку», яке успішно реалізують досвідчені педагоги, - організувати найрізноманітнішу діяльність, де б кожен зміг проявити свої найкращі нахили, заслужити повагу товаришів [ 7].

     Сучасні  діти потребують різноманітної  діяльності. Щоб виховний захід був ефективним і учні усвідомили його ідеї, важливо відчути, визначити ступінь їх підготовленості до сприйняття пропонованих їм моральних, правових, естетичних та інших норм, положень, понять. Якщо вони вже відомі учням, ураховують їх розуміння, погляди на них, щоби внести потрібні корективи.

      Протягом  підліткового віку діти неоднаково  сприймають учителя (а отже, і  його позиції). Беззастережний авторитет,  який має вчитель у школяра  молодших класів, у підлітковому  віці піддається критиці. Слово  вчителя перевіряється його ставленням до справи, моральні тенденції - учинками та стосунками з колегами та учнями, здатністю жити чесно, розв'язувати повсякденні проблеми справедливо. Викладач отримає авторитет, якщо зможе стати старшим товаришем і зуміє увійти в референтне середовище учнів.

      Якщо  в сім'ї, школі, особистість відчула себе замкнутою, обмеженою рамками обов'язків і соціальних очікувань, залежною від батьків, педагогів, вона починає шукати однодумців за межами школи та сім’ї.

     Участь в неформальних групах компенсує відсутність особистої незалежності.

     Субкультура - це система норм, цінностей, настанов, способів поведінки і життєвих стилів певної соціальної групи, яка відрізняється від пануючої в суспільстві культури, хоча і пов'язана з нею. Субкультура є своєрідним компенсаційним механізмом, який знижує тиск масової, глобальної культури на особистість. Молодіжна субкультура - це культура певного молодого покоління, що має спільний стиль життя, поведінки, групові норми, цінності та стереотипи. Субкультура реалізується групами молоді. Криза суспільства веде до утворення нових молодіжних субкультур, які мають свій зміст і спрямованість. Незадоволеність життям, нездатність суспільства задовольнити не тільки матеріальні, а й духовні потреби підлітків, молоді, приймати їх такими, якими вони є. Соціально-економічні та політичні негаразди стимулюють розвиток протестних настроїв. Криза сімейного виховання, яка привела до пригнічення індивідуальності та ініціативності підлітка. І як наслідок, вона привела з одного боку - до соціального і культурного інфантилізму, а з іншого - до прагматизму і соціальної дезадаптованості. Агресивний, жорстокий стиль виховання породжує агресивну молодь. Молодь не може пробачити ні вихователям, ні суспільству вихованої у неї з дитинства орієнтації на послушних, безініціативних виконавців в ущерб самостійності, ініціативності, незалежності. Батьки часто підозрюють підлітка в тому, що його дії завжди антисоціальні. Але в більшості випадків вони природні: завести друга, компанію, яка забезпечить спілкування і хоч би мінімальний захист, знайти дівчину, самоствердитися - узаконити в очах оточуючих сам факт свого перебування на Землі. А неформальне об'єднання - лише спосіб досягнення цих цілей. Дорослі не враховують вікових особливостей підлітків та молоді.У складний період переходу від дитинства до зрілості виникає багато 
проблем, які підлітки не можуть розв'язати, опираючись на власний досвід чи досвід дорослих. їм необхідна група ровесників, які зіткнулися з такими ж проблемами, мають такі ж цінності і ідеали.

     Підлітки знаходять однодумців серед таких субкультур як емо, готи, байкери, отаку, епси, репери, рейвери, фріки, гопники, скинхеди, растмани.   Для молодої людини нове неформальне об'єднання - не забава, а необхідність. Тут хаотична зміна пристрастей - після музики йде підстригання, потім танець, потім прикраса в носі. Бо це немає значення. Просто потрібний новий фірмовий знак, клич, на який звернуть увагу. Так іде самореалізація особистості. Головне, що дає молодіжна субкультура -самореалізуватися, суб'єктивно втілитися, тобто оправдати своє перебування в цьому світі [9].

     Характерною  особливістю підлітка є посилене  прагнення спілкування з ровесниками,  передусім з однокласниками, і  трохи старшими за себе, стосунки з якими відіграють важливу роль у його житті.  У товаристві ровесників починає вироблятися нова система критеріїв оцінювання поведінки та особистості людини, відбувається переоцінка цінностей, формуються нові морально – етичні вимоги. В результаті його самосвідомість набуває нового рівня розвитку. Під час аналізу поведінки та особистісних якостей друзів у підлітка складається система вимог не лише до них, а й до себе. У своїх товаришах він цінує принциповість, сумлінне ставлення до справи, громадську активність, щирість, чесність, доброту, силу. Значущими є також якості, що безпосередньо стосуються його взаємодії з однолітками. Підлітки не терплять зазнайства, хвальковитості, зверхності.

     У підлітковому  віці дитина більше часу проводить  не з батьками, а з друзями, наслідує їх. Дружба підлітків грунтується на спільних інтересах та вподобаннях. Вони однаково проводять час, читають однакові книги, слухають однакову музику, надають перевагу подібному одягу та манері поведінки. Своїх друзів підлітки вважають найрозумнішими, найвеселішими,найкращими, а наслідуючи їх, творять себе, виховують у собі потрібні якості.

     Важливе  значення для підлітка має  оцінка друзями його особистісних  якостей, знань і вмінь, здібностей  і можливостей. У товаришів  він знаходить співчуття, адекватне сприйняття своїх радощів і негараздів, які дорослим часто здаються незначущими.

     Підліткам  характерні непостійність, змінюваність  стосунків та інтересів. Зміна  симпатій, авторитетів, посилення  і послаблення впливу однолітків  на особистість є свідченням постійного внутрішнього осмислення і переосмислення, переживання, приміряння вчинків і стосунків друзів до вимог моралі.

     Дружба  – це моральне почуття, сутність  якого полягає в потребі у  спілкуванні, прагненні до спільних  форм діяльності, співпереживанні тощо. Саме у підлітковому віці дружба набуває вагомого значення для особистості.  У ній дитина засвоює механізми позитивних взаємодій: співучасть, взаємодопомогу, ризик заради іншого. Тому друзів собі підліток обирає у відповідності до того, чи здатна людина до цих взаємодій та чи володіє вона тими якостями характеру, які має і він.  Неприпустимими у дружбі проявами підліток вважає розголошення таємниць, зрадництво, невміння дотримуватися слова, виконування обіцянки тощо.