Ідентифікація і оцінка відповідності продовольчих товарів

 

Вступ

 

Проблема  багатогранного вивчення властивостей товарів на сучасному етапі формування вільного ринку в Україні, встановлення їх натуральності, виявлення фальсифікованих  товарів є занадто актуальною. Незважаючи на те що в Україні прийнято Закон «Про захист прав споживачів», а в кожній області створено товариства споживачів, фактично індивідуальний споживач залишається один на один у протистоянні з виробниками  й підприємцями різного рівня.

Ідентифікація товарів є важливою дією при оцінці якості та встановлення їх відповідності еталоном або вимогам, які передбачаються в моральній або іншій документації. Виробництво і продаж якісної та безпечної харчової продукції з максимально збереженими незамінними харчовими речовинами - це проблема не тільки споживча, технічна, але й економічна, соціальна та політична. У зв'язку з цим гостро постають проблеми, пов'язані з підвищенням відповідальності за ефективність та об'єктивність контролю якості сировини, дотримання правил ведення технологічних процесів переробки, пакування, зберігання сировини, та нормативів зберігання і реалізації готових продуктів.

Основними завданнями ідентифікації на сучасному етапі є:

• розробка основних понять, структури, норми і правил у сфері ідентифікації товарів;
• розробка спеціальних критеріїв, які будуть використовуватися для цілей ідентифікації однорідних груп, видів і найменувань товарів;
• удосконалення стандартів та іншої нормативної документації з включенням до неї показників якості, які необхідні при ідентифікації;
• розробка методів ідентифікації товарів і першу чергу експрес-методів, які б дозволяли визначати асортиментну належність товару з досить високим ступенем ймовірності.

За сучасних умов у всьому світі  вимоги до якості харчових продуктів  стали жорсткішими. Важливо, щоб  якість харчових продуктів була ідентична  тим вимогам, які закладено в державних стандартах і технічних умовах на їх виробництво.

Ідентифікація харчових продуктів — це виявлення відповідності їхніх характеристик, указаних при маркуванні, у супровідних документах чи в інших засобах інформації, висунутим до них вимогам. Як засоби ідентифікації харчових продуктів використовують нормативні, технічні та товаросупровідні документи, а також маркування.

Складність ідентифікації полягає  в тому, що в більшості випадків відсутні або не дуже надійні її критерії. Так, майже неможливо встановити ідентичність пшеничного борошна вищого ґатунку, виготовленого одним хлібозаводом, але різними змінами та (або) виготовленого  із борошна, одержаного від різних постачальників. За рубежем роблять спроби вносити  у маркування харчових продуктів  певну інформацію про їх приналежність  до конкретної товарної партії. В Україні  маркування, яке ідентифікує конкретну  товарну партію, використовується лише для продукції консервної промисловості (консерви, пресерви).

Тема даної курсової роботи: «Ідентифікація і оцінка відповідності продовольчих товарів».

Мета роботи: З’ясувати особливості ідентифікації і оцінки відповідності продовольчих товарів.

Поставлена мета вимагає  вирішення певних завдань:

• розглянути значення і сутність ідентифікаційної експертизи;
• відстежити способи ідентифікації товарів;
• дослідити ідентифікаційні ознаки олії соняшникової і кукурудзяної (жирно кислотний  склад).

Курсова робота складається із вступу, загальної, основної і практичної частини,  висновків та пропозицій. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначаються мета, об’єкт дослідження. Загальна, основна і практична частини присвячені дослідженню поставленої проблеми. У висновках сформульовано основні результати, які отримані в процесі підготовки роботи.

1. Значення і сутність ідентифікаційної експертизи

 

Експертиза є основним засобом підвищення якості товарів, недопущення постачання в торговельні  підприємства фальсифікованих товарів, удосконалення їх асортименту. В  кожній демократичній державі вона сприяє зміцненню законності та правопорядку.

«Експертиза» (від лат. expertus — дослідний) — це дослідження будь-якого питання чи об'єкта, яке вимагає спеціальних знань, з наданням мотивованого висновку.

Ідентифікація – визначення відповідності показників якості харчових продуктів і продовольчої сировини показникам, встановленим у нормативній і технічній документації виробника харчових продуктів чи наведеним в інформації про ці продукти, а також визначення відповідності харчових продуктів і продовольчої сировини встановленій загальній назві з метою сертифікації.

У цьому визначенні поняття «ідентифікація», на жаль, звужується до вимог нормативних і технічних документів виробника продукції. Але фахівцям-товарознавцям відомо, що вимоги стандартів здебільшого до органолептичних показників не несуть ідентифікуючої інформації, тому що мають дуже лаконічні фрази: «Відповідає даному виду товару», «відповідно до рецептури» тощо. Цілком зрозуміло, що провести ідентифікаційну експертизу за таким критерієм неможливо.

Ідентифікація, як правило, вимагає  багатосторонніх досліджень як досвідченими фахівцями — товарознавцями-експертами, так і висококваліфікованими  вченими-експертами. У зв'язку з тим, що результати ідентифікації того чи іншого виробу аналізуються і на основі цього аналізу робляться відповідні висновки, то, напевно, більш точно  цей процес можна назвати ідентифікаційною експертизою.

Можна вважати, що ідентифікаційна  експертиза є основоположною. Це пов'язано  з тим, що доки не проведено ідентифікаційну  експертизу даного виробу і не встановлено, що він являє собою, до якої групи  товарів належить і який код за ТН ЗЕД він має, всі інші види експертиз проводити недоцільно.

Ідентифікаційна експертиза товарів проводиться для того, щоб встановити, чи належить даний товар до тієї чи іншої однорідної товарної групи. Ця ідентифікація здійснюється на основі визначення характерних індивідуальних ознак, що наведені в нормативних або супровідних документах.

Ідентифікаційна експертиза - це дослідницький процес, для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:

1. До якого класу або групи однорідних товарів належать вироби даної партії товарів?

2. Чи відповідає якість товарів даної партії вимогам нормативних документів або технічному опису на дану групу товару?

3. До якого сорту належить даний товар, якщо він поділяється на певні сорти?

4. Чи не входить даний товар у номенклатуру заборонених до реалізації товарів або товарів, що мають деякі обмеження для реалізації на вітчизняному ринку (квотування, ліцензування тощо).

Якщо внаслідок проведеної ідентифікаційної експертизи встановлено, що дана партія товару дійсно належить до відповідного класу (групи) товарів, то тільки після  цього можна проводити експертизу якості, сертифікацію відповідності.

Об'єктами ідентифікації є товари, послуги, цінні папери, інформація тощо.

Суб'єктами ідентифікації товарів с всі учасники ринкових відносин:

• виробник товару — на стадії приймання сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів і протягом всього технологічного циклу до реалізації продукції зі своїх складів;
• представники торгівлі (оптової і роздрібної) — на стадії укладання договорів купівлі-продажу, приймання товарів і підготовки їх до реалізації;
• споживач — на стадії купівлі і використання чи експлуатації товару.

Ідентифікаційна експертиза спрямована на встановлення відповідності товару певним вимогам. У міжнародних нормативних документах (Керівництво ІСО/МЄК 2, п. 13.1) термін «відповідність» трактується як «додержання усіх встановлених вимог до продукції, процесу чи послуги».

У практичній діяльності при оцінці відповідності визначається рівень (ступінь) відповідності, тобто проводиться  порівняння фактичних показників із встановленими в нормативній  документації вимогами. Рівень відповідності  може виражатися коефіцієнтом відповідності  або у відсотках.

Ступінь відповідності товарів  може визначатися як з боку виробника, так і з боку споживача.

З боку виробника товару ступінь його відповідності може визначатися за такими показникам: нормативним, технічним і технологічним, показниками безпеки.

Існує декілька видів діяльності щодо визначення ступеня відповідності  якості товарів: оцінка якості, контроль якості, експертиза якості, сертифікація відповідності. На (рис.1.1) показано місце ідентифікаційної експертизи при визначенні ступеня відповідності товару залежно від мети, яка при цьому ставиться.

Мета

Оцінка якості

Контроль якості

Експертиза якості

Сертифікація відповідності

Ідентифікаційна експертиза

 

 

 

Результати дослідження

 

 

Посвідчення якості

Висновки експертів

Сертифікат відповідності

 

Рис.1.1. Місце ідентифікаційної експертизи при визначенні ступеня відповідності товару

 

 

• Оцінка якості — це вибір номенклатури показників якості і встановлення їхнього фактичного значення. Для оцінки якості можуть обиратися різні показники, у тому числі і не регламентовані нормативними документами. Оцінку якості можуть проводити всі суб'єкти ринкових відносин: виробники, продавці, споживачі.

Кінцевий результат оцінки може бути оформлений у вигляді технічного документа (посвідчення якості, специфікація, висновок тощо), а може не мати документального  оформлення, але бути підставою для  купівлі товару оптовим, роздрібним продавцем, споживачем.

• Контроль якості — «діяльність, яка включає проведення вимірів, експертизи, випробування або оцінювання однієї чи декількох характеристик товару та порівняння отриманих результатів із встановленими вимогами для визначення, чи досягнуто відповідності по кожній із цих характеристик» (ДСТУ 3993-2000. Товарознавство. Терміни та визначення).

Контроль якості проводиться представниками компетентних контрольних органів (державний, відомчий, внутрішньо-фірмовий). До них належать державні інспектори Головного управління у справах  захисту споживачів, Держстандарту, санітарні лікарі санепіднагляду, контролери відомств і відділів контролю на підприємствах, працівники дослідних лабораторій  виробничих і торговельних підприємств, а також споживачі.

Номенклатура перевіюваних показників обмежується тільки вимогами стандартів. Кінцевим результатом контролю якості товарів може бути акт перевірки, який складається контрольною комісією (в деяких випадках одним контролером) і може мати один із двох висновків:

• товар відповідає вимогам стандарту;
• товар не відповідає вимогам стандарту.
• Товарна експертиза — це «незалежне перевіряння якості та кількості товару компетентними спеціалістами на замовлення зацікавленої юридичної або фізичної особи» (ДСТУ 3993—2000).

При проведенні товарної експертизи можуть ставитися різні цілі:

• ідентифікація товару та його походження;
• виявлення фальсифікації товару;
• встановлення виробника товару;
• виявлення сторонніх домішок у складі товару;
• встановлення ступеня небезпечності товару.

Висновки за результатами експертизи якості залежать від мети, яка при  цьому ставилася. У цілому можна  сказати, що експертиза якості і безпеки  товарів дає більше інформації, ніж  цього вимагають стандарти.

• «Сертифікація — дія третьої сторони, яка надає впевненість в тому, що належним чином ідентифікована продукція відповідає встановленим вимогам» (Керівництво ІСО/МЕК 2). У цьому визначенні сертифікації чітко окреслено суб'єкти, які проводять сертифікаційну діяльність — це юридичні або фізичні особи, незалежні від виробника і споживача.

На відміну від оцінки і контролю якості при визначенні терміна «сертифікація» як необхідна умова регламентується належна ідентифікація продукції. Більше того, у системі сертифікації харчових продуктів і продовольчої сировини вважається за необхідне перед проведенням досліджень за показниками безпеки продукції визначати регламентовані стандартами органолептичні і фізико-хімічні показники. При сертифікації всі показники поділяються на три групи:

• перша група — показники, необхідні для ідентифікації;
• друга група — показники, необхідні для підтвердження безпеки продукції та інших обов'язкових вимог для проведення обов'язкової сертифікації;
• третя група — будь-які показники, що не належать до обов'язкових, для проведення добровільної сертифікації.

Кінцевим результатом сертифікаційних  досліджень є сертифікат відповідності.

Ідентифікація як початковий етап діяльності з оцінки якості передбачається тільки в нормативних документах із сертифікації, але цілком зрозуміло, що і оцінка, і контроль якості не можуть проводитися, якщо продукція не ідентифікована.

 

1.1. Основні функції ідентифікації товарів

 

Ідентифікація виконує різні функції, але не завжди  в нормативних документах, на маркуванні та в інших засобах  інформації вказуються необхідні для  ідентифікації показники. Функції ідентифікації:

• інформаційна – доводить до суб’єктів необхідну інформацію;
• вказуюча – ототожнює зразок товару з певним найменуванням, сортом, типом, партією;
• управлінська – є елементом системи управління якістю продукції;
• підтверджує – відповідність видової характеристики товару даним, вказаним у засобах інформації. 

Управлінська функція  регламентується міжнародними стандартами  ISO серії 9000 «Управління якістю, забезпечення якості». Вимоги до якості товарів вказані у нормативних документах та в інших засобах інформації, але це не дає гарантії дотримання цих вимог на будь-якому етапі товаропросування. Тому і виникла необхідність в розробці стандартів ISOсерії 9000, які будуть сприяти виключенню невідповідностей на різних рівнях виробництва товару.

 

2.  Види ідентифікації товарів

 

Відповідно до поставлених  цілей ідентифікаційної експертизи товарів ідентифікація поділяється на окремі види (рис. 1.2):

• асортиментна (видова) ідентифікація – встановлення відповідності найменування товару його асортиментній характеристиці. Використовується для підтвердження відповідності товару його найменуванню, особливо при проведенні експертизи та сертифікації. Водночас можна визначити асортиментну фальсифікацію товару;
• якісна ( кваліметрична ) ідентифікація – встановлення відповідності вимогам якості, вказаним у нормативних документах. Якісна ідентифікація дає можливість виявити дефекти, відповідність товарному сорту та ін. Допомагає встановити рівень якості товарів, а саме: стандартні, нестандартні, умовно придатні до використання, відходи і непридатні. При отримані незадовільних результатів може бути визнана як спосіб визначення фальсифікації (пересортиця);
• партіонна ідентифікація - встановлює належність частини представленого товару (проби, зразка) певній товарній партії. Але в більшості випадків недостатні або відсутні критерії для проведення такого виду ідентифікації. Тому цей вид ідентифікації вважається складним. Для проведення партіонної ідентифікації бажано було б мати відповідні позначки (наприклад, спеціальне маркування) на всіх товарах.

 

Ідентифікація харчових продуктів

Асортиментна (видова) ідентифікація харчових продуктів

Якісна (кваліметрична) ідентифікація харчових продуктів

Партіонна ідентифікація харчових продуктів

 

Стандартна

 

Нестандартна

 

Умовно придатна для харчових цілей

 

Непридатна для харчових цілей

 

Рис. 1.2 Види ідентифікації  харчових продуктів

3. Засоби ідентифікації товарів

 

До засобів ідентифікації товарів відносять нормативні документи (стандарт, ТУ тощо), які регламентують показники якості та можуть бути використані для цілей ідентифікації, а також технічні документи, у тому числі товаросупровідні (сертифікати, накладні, посвідчення якості, маркування, упаковка та ін.).

Для продуктів харчування важливим засобам ідентифікації є маркування, яке містить всю інформацію про товар і яку можна використати з метою ідентифікації (найменування, вид, сорт товару, хімічний склад, сировина тощо).

Маркування - текст, умовні позначення або малюнок, нанесені на упаковування і (або) товар, а також інші допоміжні засоби, призначені для ідентифікації товару або окремих його властивостей, доведення інформації до споживача про виготовлювачів (виконавців), кількісні і якісні характеристики товару.

Але найбільше значення для  ідентифікації мають нормативні документи (рис.1.3).

 

Засоби ідентифікації

 

Нормативні документи

Стандарти, ТУ, Правила тощо

 

Технічні документи

 

Товарно-супроводні

Накладні, сертифікати,посвідчення про  якість, керівництво по експлуатації, паспорт

 

Маркування

 

Рис. 1.3.  Засоби ідентифікації товарів

 

2. Способи ідентифікації товарів

 

Спосіб — це дія або система дій, що використовуються при виконанні будь-якої роботи. При ідентифікації об'єктів частіше за все використовуються такі способи:

• унікальних найменувань;
• цифрових номерів;
• штрихового кодування;
• умовних позначок;
• класифікаційний;
• посилальний;
• описовий;
• описово-посилальний.

 

2.1.1. Спосіб унікальних  найменувань

 

Спосіб унікальних найменувань є, можна сказати, найдавнішим. Найменування планет, рік, гір — є, як правило, унікальними і використовуються в сполученні «об'єкт — ім'я» чи «ім'я — об'єкт», наприклад: планета Земля, Чорне море, ріка Дніпро, озеро Байкал тощо. Надані об'єктам унікальні найменування є ідентифікаторами і широко застосовуються в системах обробки інформації про ці об'єкти та у системах керування ними, наприклад: Дніпровська ГЕС, космічна станція «Мир», захисне покриття «Техкор».

Використання сполучення «об'єкт  — ім'я» є обов'язковою умовою ідентифікації, тому що те саме ім'я може бути привласнено різним об'єктам: ріка Волга, ресторан «Волга», автомобіль «Волга» і т. ін.

 

 

 

Рис. 2.4. Печиво «Дніпро»

2.1.2. Спосіб цифрових  номерів

 

Спосіб цифрових номерів, що призначається різним об'єктам, застосовується досить широко. У сполученні з найменуванням об'єкта його номер дозволяє однозначно ідентифікувати об'єкт. Практичне застосування знаходять два основних способи нумераційної ідентифікації:

• порядковий;
• серійно-порядковий.

Порядковий номер надається об'єкту на основі встановленого порядку. Цей порядок встановлює той орган, що здійснює нумерацію. Так, нумерацію потягів встановлює керівництво залізничним транспортом, автобусів — керівництво автобусним рухом, а будинків на вулиці — комунальні служби. Часто номери об'єктам надають у міру їх появи, обліку, реєстрації: номер людини в черзі, номер поштового відділення, номер школи (у міру їх появи), табельний номер працюючого на конкретному підприємстві (у міру реєстрації) тощо.

 Перевага даного способу полягає в тому, що він забезпечує просту та коротку (за кількістю знаків) ідентифікацію об'єкта, а недоліком є не інформативність, тобто відсутність будь-яких ознак, що характеризують об'єкти з наданими порядковими номерами або найменуваннями. Деякою мірою цей недолік усувається при використанні серійно-порядкового номера, що ідентифікує об'єкт. Наприклад, цей метод ідентифікації може використовуватися для номера партії, порядковий номер або внутрішній артикул відноситься до службової інформації яка дозволяє ідентифікувати продукцію (рис. 2.5).

Якщо споживач невпевнений в  автентичності продукту він може звернутися на адресу продавця, товаровиробника  або контролюючих органів в сфері  захисту прав споживачів задля підтвердження  відповідності його походження з посиланням на номер партії. Товаровиробники які піклуються про гідність своєї торгівельної марки розміщують на упаковці телефони гарячої лінії для оперативного зв’язку зі споживачем.

UA/2453/01/01

 

Рис. 2.5. Номера партії, порядковий номер

 

Типовим прикладом серійно-порядкового способу є ідентифікація дат.

Наприклад, дата 18.03.98 ідентифікує 18 число  березня місяця 1998 року.

У вітчизняній паспортній системі  широко застосовується серійно-порядковий спосіб ідентифікації паспортів. Кожен  паспорт має унікальний шестизначний номер у межах виділеної серії, наприклад, паспорт має серію  ВЄ і порядковий номер 555 444.

Більш інформаційне насиченим способом є ідентифікація з використанням порядкових номерів у сполученні з класифікаційними угрупованнями, що використовується у Загальнодержавному класифікаторі продукції.

 Наприклад, код (1515211000) ідентифікує – «Олія кукурудзяна сира і його фракції для технічного або промислового використання, крім виробництва продуктів для вживання в їжу».

При цьому перші шість знаків (151521) - це класифікаційна частина коду. Вона дозволяє виділити з класу (15) - жири та олії тваринного або рослинного походження, продукти їх розщеплення, готові харчові жири, виски тваринного або рослинного походження;

(1515) - інші нелеткі жири і олії рослинні (включаючи джоджобову олію) та їх фракції, рафіновані або нерафiнованi, але без зміни їх хімічного складу;

(151521) - олія з кукурудзи та її фракції: олія сира;

 

2.1.3. Спосіб умовних позначень

 

Спосіб умовних позначок широко застосовується при ідентифікації продукції та документів. Найбільш часто використовуються три способи побудови умовних позначок:

• мнемонічний;
• класифікаційний;
• мнемо-класифікаційний.

Мнемонічний спосіб побудови умовних позначок полегшує розуміння та запам'ятовування людиною потрібної інформації про продукцію або документи. Наприклад, умовне позначення (рис. 2.6) продуктів харчування без генетично модифікованих організмів.

 

Рис. 2.6. Знак для умовного позначення

 

Класифікаційний спосіб побудови умовних позначень використовується в тих випадках, коли інформація обробляється в комп'ютерних системах. На його основі побудована, наприклад, єдина знеособлена класифікаційна система позначення виробів і конструкторських документів, що має такий вигляд.

 

 АБВГ 011133 100

 Порядковий реєстраційний номер

 Класифікаційна характеристика

 Код організації - виробника

Рис. 2.7. Класифікаційний спосіб

 

Чотиризначний буквений код організації-виробника (АБВГ) надається за спеціальним  кодифікатором.

Код класифікаційної характеристики (011133), що є інформаційною частиною повідомлення.

В коді класифікаційної характеристики закладена така інформація:

А - продукція сільського господарства, мисливства та лісового господарства;

01 - продукція сільського господарства, мисливства та пов'язані з нею послуги;

011 - продукція рослинництва;

0111 - культури зернові та технічні;

01113 - культури олійні;

011133 - культури олійні інші;

011133100 - насіння соняшнику.

Мнемо-класифікаційний  спосіб побудови умовних позначень включає переваги обох вищевказаних способів, оскільки сприяє кращому запам'ятовуванню і забезпечує можливість комп'ютерної обробки. Прикладом є позначення технічних умов на продукцію.

Так, ДСТУ 4492:2005  «Олія соняшникова» включає таку інформацію: