Ієрархія та види нормативно-правових актів

Зміст

стор.

Вступ………………………………………………………………………………..…...3

Розділ 1. Поняття та ознаки нормативно-правового акта……………………………6

Розділ 2. Ієрархія та види  нормативно-правових актів…………………………….10

2.1. Класифікація нормативно-правових  актів……………………………………...10

2.2. Поняття, ознаки та види законів………………………………………………...13

2.3. Підзаконний нормативно-правовий  акт: поняття та види……………………..20

Розділ 3. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі та за колом осіб………24

Висновки……………………………………………………………………………….30

Список використаної літератури………………………………………………..……32

Вступ

Нині етап розвитку Української держави характеризується тенденцією до оновлення форм та засобів регулювання суспільних відносин відповідно до потреб розбудови правової державності в умовах європейської інтеграції. Цей напрям супроводжується появою значної кількості нових юридичних актів, передумовою ефективної реалізації яких є визначення їх юридичної природи, що дозволяє з’ясувати їх місце у системі юридичних актів України.

Теорія нормативно-правових актів досить детально розроблена юридичною наукою: сформована їх визначення та виокремлено характерні риси, означена їх система та ієрархічна супідрядність, досліджено окремі види тощо. Значна увага при дослідженні нормативно-правових актів приділялася визначенню цієї юридичної категорії, в якому відображалися б їх специфічні ознаки. Науковою основою при написанні даної роботи стали праці відомих знавців, таких як Петришин О.В., Цвік М.В., Хропанюк В.Н. і багато інших. Їх визначення відображають особливість переважної більшості нормативно-правових актів.

В даний час основним джерелом права є нормативно-правовий акт. Розуміміння його сутності та різноманіття дозволяє добре орієнтуватися громадянину в чинному законодавстві. Нормативний акт є найбільш розповсюдженим для країн, які об’єднані в систему «писаного права». Своїм змістом він містить норми, які повинні забезпечувати порядок у суспільстві. В основу нормативного акта мусить бути покладений соціальний ідеал справедливості, згідно з яким людина, її права, свободи й інтереси є вищою соціальною метою, незалежно від класової, національної чи партійної приналежності. Але слід зазначити, що нормативним треба вважати такий акт, котрий не додає змін до дії правових норм, а визначає їхнє застосування до одного відношення чи до певного кола одиничних відносин. Дана робота основною метою визначає розкриття теоретичних аспектів феномена «нормативно-правовий акт» з урахуванням реальностей в Україні. 

Таким чином, предметом розгляду є домінуючі визначення поняття нормативного правового акта й окремих його видів як джерела права, думки різних учених по досліджуваній проблемі, взаємодія різних видів нормативних правових актів і їхнє місце в законодавстві України. 

Нормативною основою роботи стали такі правові акти, як, безперечно, Конституція України від 28 червня 1996 року, Закон «Про нормативні акти України» за № 1343-1, Кримінальний Кодекс від 5 квітня 2001 року за № 2341-III.

Актуальність цієї теми полягає в значені нормативно-правового акту, можливості впливу його на різні сторони розвитку держави та врегулювання суспільних відносин. В предмет правового регулювання входять вольові суспільні відносини, що виключають дію актів по відношенню до події або інших станів в яких не може брати участь воля людини. Актуальність полягає в складності застосування нормативо-правових актів обумовлених безліччю документів по тому самому питанню прийнятих різними органами в різний час; необхідності ліквідації правового нігілізму, замічено, що рівень правових знань населеня назад пропорційний кількості злочинів.

Мета і завдання дослідження. Метою даної курсової роботи є вивчення найбільш важливих питань, зв’язаних з таким правовим явищем як «нормативно-правовий акт». З’ясування місця й ролі нормативно-правового акту в житті держави. Можна поставити наступні задачі, які дозволять показати складність і багатогранність досліджуваної теми, а саме:

• у першу чергу потрібно визначитися з самим поняттям нормативно-правового акту та вивчити різні точки зору щодо нього;

 визначити місце і значення нормативного правового акта в ієрархічній структурі джерел права в системі права України;

• розглянути поняття та основні види законів та підзаконних актів;

• з'ясувати основні напрями дії нормативно-правового акту.

Об’єкт дослідження - нормативно правовий акт.

Предмет дослідження. Є статус та значення нормативно-правового акту, його значний вплив на діяльність суспільства та здійснення реалізації нормативно-правового акту для формування демократичної, соціально-правової держави та громадянського суспільства.

Методологічна основа дослідження. Метод - це систематизована сукупність кроків, які потрібно здійснити для виконання певної задачі, для досягнення мети. Так і в моїй роботі є певний алгоритм діяльності роботи. Я використовувала системний метод для аналізу понять «нормативно-правовий акт», «закон», «підзаконний акт». Методом порівняльно-правового аналізу досліджувались питання пов'язані з значимістю закону і підзаконного акту іх дієвістю і важливістю в демократичних країнах. Крім загальних методів використовувала й спеціальні, до яких належить історичний метод соціологічних досліджень. Історичний метод дає змогу виявити суспільну думку, оцінку реалізації нормативно-правових актів. 

Структура й обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та переліку використаних джерел.

У I розділі розглядаються поняття та ознаки нормативно-правового акту, висвітлюється саме ті ознаки, які відрізняють нормативно-правовий акт від інших юридичних документів.

У II розділі розглянуто різні види правових актів та досліджено характерні риси кожного з них. Розкрита ієрархія, яка є невід’ємною частиною актів.

У III розділі описана дія нормативно-правових актів та проблеми функціонування.

Розділ 1. Поняття та ознаки нормативно-правового акта

Норма права закріплюється в нормативно-правовому акті, що є основним джерелом права в Україні, Росії, Туреччині і країнах континентальної правової сім’ї.

 Нормативно-правовий акт - письмовий документ, виданий в установленому порядку компетентним органом держави, що містить правові норми загального характеру1.

Нормативно-правові акти займають особливе положення у системі правових актів, є різновидом юридичних актів. Вони є основним джерелом правової системи України і має ряд переваг перед іншими джерелами права, такі як:

1) нормативно-правовий акт може  бути оперативно виданий і  змінений у будь-якій частині, що дозволяє швидко реагувати  на певні соціальні процеси, що  відбуваються в суспільстві;

2) нормативно-правові акти дозволяють  точно фіксувати зміст правових норм, що забезпечує проведення єдиної політики та заборону довільного тлумачення норм;

3) найбільш чітко відображає права та обов’язки людини;

4) як правило, відповідним чином  систематизовані, що дозволяє без  проблем віднайти потрібний документ для застосування та реалізації;

5) нормативний акт діє тривалий час і не вичерпує себе фактами його застосування; дія акта застосування норм права закінчується у зв’язку з припиненням існування конкретних правовідносин; інтерпретаційний акт діє тільки разом з нормативним актом, приписи якого роз’яснюються, і має допоміжне значення2;

6) нормативні акти охороняються  та підтримуються державою

Від нормативно-правових актів слід відрізняти офіційні юридичні документи, котрі не містять норм права. Наприклад, акти затвердження правил, статутів, положень чи акти, що складаються з закликів. Велике значення має розрізнення нормативно-правових актів і актів застосування норм права, тому що останні складаються не з правил загального характеру, а з індивідуальних приписів, адресованих індивідуально визначених суб’єктам і призначені для вирішення юридичних справ. Також необхідно відрізняти правозастосовчі акти (тобто правові документи) від нормативно-правових актів, які мають на меті регулювати конкретні правовідносини3. Прикладом правозастосовчого акта можуть слугувати накази про зарахування на навчання до вищого навчального закладу або про звільнення працівника з роботи.

Для нормативно-правових актів характерні такі специфічні ознаки:

1) приймається спеціально уповноваженими на те суб’єктами (органами держави, органами місцевого самоврядування або безпосередньо на референдумі). Щодо прийняття нормативно-правових актів на референдумі, то найхарактернішим прикладом є такий порядок прийняття Конституції4;

2) є офіційним письмовим документом, який має обов’язкові атрибути: назву (закон, указ, постанова тощо); найменування суб’єкта, який прийняв його (Президент, Кабінет Міністрів, Парламент, місцевий орган влади); вказівку на час набрання ним чинності; дані про посадову особу, яка підписала акт;

3) встановлює нові загальнообов’язкові правила поведінки, змінює, встановлює або скасовує чинні, визначає зміст юридичних прав і обов’язків;

4) має певну юридичну силу, яка показує його співвідношення з іншими нормативними актами, роль і місце у системі законодавства. Так, укази Президента України мають нижчу юридичну силу порівняно із законами, які приймаються Верховною Радою України, але вищу, ніж акти Кабінету Міністрів України;

5) розробляються і приймаються з додержанням особливої нормотворчої процедури, основними стадіями якої можуть бути нормотворча ініціатива, розроблення, розгляд, обговорення проектів нормативних актів, прийняття та введення їх у дію;

6) має вигляд письмового документу з визначеною структурою. Виділяють такі структурні елементи нормативно-правового акта, як5:

- преамбула - вступна частина (норм права тут немає) або загальне положення, в якому йде обґрунтування законів. Зазвичай в багатьох законах преамбула відсутня;

- частини - найбільші підрозділи закону, містяться, як правило, у кодексах. Так, наприклад, Кримінальний кодекс, Цивільний кодекс поділяються на дві частини: Загальну і Особливу;

- розділи - об’єднують глави у великих за обсягом нормативно-правових актах. Можлива й інша ситуація, коли статті, пункти об’єднуються в розділи, а розділи - у глави;

- глави - є у великих за обсягом нормативно-правових актах (Кодекси, закони тощо);

- пункти, статті - містять вихідні одиниці нормативно-правового акта - нормативні розпорядження. Через нормативне розпорядження стаття співвідноситься з нормами права. Статті можуть включати частини. Є також і пункти, які можуть поділятися на підпункти та абзаци;

- прикінцеві положення - розміщуються в кінці нормативно-правового акта і містять: порядок набрання чинності таким актом або його окремими нормами; перелік нормативно-правових актів, що втрачають чинність; зміни, що вносяться до інших нормативно-правових актів;

- перехідні положення.

Також нормативно-правовий акт може містити і додаток, який є невід’ємною частиною та має однакову юридичну силу.

7) обов’язкова державна реєстрація та облік. В Україні існує Єдиний державний реєстр нормативних актів, до якого включаються чинні, оприлюднені та не оприлюднені закони України. Що стосується обліку законодавства, то слід зазначити, що він здійснюється в різні способи, серед яких: журнальний облік; картковий облік; внесення в тексти офіційних видань нормативних актів відміток про їх зміну, доповнення чи скасування; автоматизований облік на основі використання комп’ютерної техніки6.

Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України; встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації; мають міжвідомчий характер, тобто є обов’язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт;

8) публікація акта. В Україні офіційно встановленими органами для публікації законів є журнали «Голос України», «Відомості Верховної Ради» і т.п. Нормативні акти Кабінету Міністрів, акти місцевих адміністрацій, відомчі нормативні акти – у відповідних бюлетенях;

10) надає волі правотворчого суб’єкта офіційного характеру7.

Нормативно-правовий акт виконує важливу роль в розвитку держави, оскільки саме за допомогою нього здійснюється управління державою та створюються нормальне функціонування суспільних відносин. В період незалежності України прийнято близько 40 тисяч нормативно-правових актів8.

Нормативні акти опрацьовуються з урахуванням правил юридичної техніки. Ці правила передбачають вимоги щодо використання особливої мови закону (юридичної термінології), прийомів і способів викладення норм права в статтях нормативних актів, юридичних конструкцій тощо.

Розрізняють акти змішаної дії, тобто такі, що складаються з нормативних і правозастосовних норм. Якщо в тексті правового акта містяться норми й індивідуально-конкретні розпорядження, він вважається нормативним. Однак поєднання в одному акті норм нормативного і конкретного (індивідуального) призначення не відповідає правилам юридичної техніки і ускладнює розуміння документа щодо його дії в часі9.

Розділ 2. Ієрархія та види  нормативно-правових актів

2.1. Класифікація нормативно-правових актів

Ієрархія нормативно-правових актів - встановлене Конституцією України та Законом «Про нормативні акти» про співвідношення нормативно-правових актів, що полягає в підпорядкованості актів нижчої юридичної сили актам вищої юридичної сили, встановленні взаємозв'язків і взаємозалежності між цими актами, визначенні місця кожного виду нормативно-правових актів у системі законодавства10.

Мають формуватися не окремі документи у вигляді чи то закону, чи то лише концепції, а сформована ієрархічна система, функціонування якої відповідало б системному характеру. У найбільш загальному вигляді ієрархічну систему нормативно-правових актів України можна подати таким чином: Конституція України; закони України; укази та розпорядження Президента України; постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; нормативні акти міністерств та відомств11. Особливу групу 0становлять міжнародні договори України.

Класифікація нормативно-правових актів є досить актуальною проблемою на даний час. Є багато класифікацій, які показують різноманітність їхніх форм і змісту. Існує поділ актів на закони та підзаконні акти. За дією в часі - на постійні і тимчасові. За дією в просторі - на загальнодержавні, регіональні, муніципальні та локальні. Може також існувати класифікація нормативно-правових актів за колом осіб.

З метою кращого вивчення нормативно-правових актів визначається такий їх головний поділ за юридичною силою на:

- закони (мають вищу юридичну силу);

- підзаконні акти (видаються на основі закону).

В той же час у ряді правових систем така ієрархія відсутня і всі нормативно-правові акти загального характеру носять назву закону. У Франції поняттю підзаконного акта відповідає поняття «регламент», що видається урядом. Силу певного нормативно-правового акта характеризує місце, яке він посідає у загальній системі актів.

За сферою дії правових актів:

- загальнодержавні (тобто поширюються на всю територію України та населення держави, наприклад Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», постанови Верховної Ради, акти Кабінету Міністрів, укази Президента);

- локальні (координують діяльність конкретних установ, наприклад накази і розпорядження адміністрацій);

- спеціальні.

За характером волевиявлення12:

- акти встановлення норм права;

- акти зміни норм права;

- акти скасування норм права.

Залежно від суб’єкта правотворчості всі нормативно-правові акти поділяються на:

• нормативно-правові акти державних органів;
• нормативно-правові акти недержавних суб’єктів (органів місцевого самоврядування, профспілок, акціонерних товариств);
• сумісні нормативно-правові акти державних органів і недержавних суб’єктів;
• нормативно-правові акти безпосередньої правотворчості народу (суспільства).

За часовим критерієм, тобто тривалістю їх дії, можуть бути поділені на два види:

- акти із невизначеним строком дії, для яких не встановлений кінцевий момент їх дії;

- акти тимчасової дії, тривалість якої залежить від різних заздалегідь визначених обставин.

За зовнішньою формою вираження:

- закони;

- укази;

- постанови;

- рішення;

- розпорядження;

- накази тощо.

За юридичною властивістю:

- нормативні - це акти, що складаються з правових норм. Вони розраховані на певний термін і багаторазове застосування норм (наприклад, Положення про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад);

- індивідуальні - це акти, які містять рішення щодо конкретних питань. Адресуються конкретним учасникам правових відносин (наприклад, наказ ректора університету про призначення на посаду);

- змішані — це акти які складаються з правових норм і конкретних рішень. Вони знаходять своє застосування в урядових постановах, за допомогою яких формуються обов’язкові правила поведінки і передбачається застосування адміністративних стягнень до порушників.

Класифікація нормативно-правових актів, має велике теоретичне та практичне значення, оскільки дозволяє з’ясувати правову природу того чи іншого акта, його ознаки, призначення. За допомогою класифікації фіксують закономірні, об’єктивні зв’язки між об’єктами, предметами реальної дійсності шляхом розподілу їх за відповідними рубриками.

2.2. Поняття, ознаки та види законів

Закон регулює найважливіші суспільні відносини в державі і при цьому спонукає громадян до правомірної поведінки. Роль закону в правовій системі зростає. Він виступає нормативним регулятором. Як казали давньоримські юристи, що демократичний закон є і суворим, і гнучким водночас: він дає надію, він відкритий для перегляду, хоч лише до певних меж13. Перейдемо конкретніше до визначення закону.

Закон - нормативний акт органу законодавчої влади або самого народу, який регулює наважливіші суспільні відносини з метою забезпечення прав і свобод особи, та прийнятий в особливому порядку вищим представницьким органом держави або безпосередньо волевиявленням народу (референдум) і має вищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів.

Закон є правотворчим актом, тому що він безпосередньо виражає волю держави. В ньому містяться юридичні приписи, в яких встановлюється державний та суспільний лад. Закон носить первинний характер, оскільки він є початком всієї правової системи; інші акти носять похідний характер, тому що вони основані  на законі і на тих початках, які встановлені в ньому.

Розглянемо основні ознаки закону:

1. Закон приймається лише законодавчим органом представницького характеру або населенням держави в порядку референдуму. Це забезпечує певний рівень демократизму процесу правотворчості, оскільки прийнятий таким чином нормативно-правовий акт найповніше відображає інтереси соціальних груп і уможливлює їх урівноваження.
2. Закон у межах своєї дії регулює найважливіші суспільні відносини, що зумовлює його високу ефективність.
3. Закон має найвищу юридичну силу в системі нормативних актів країни. Будь-який інший правовий акт приймається на основі, на виконання і відповідно до закону. Акт, який суперечить закону, скасовується в установленому порядку, або дія його призупиняється до усунення протиріч. Вказана сила закону забезпечує його верховенство, підтримує ієрархічність та єдність системи нормативних актів14.
4. Як різновид нормативних актів закон встановлює загальнообов’язкові правила поведінки, має належну форму, породжує юридичні наслідки та гарантується державою.
5. Закон є стабільним нормативним актом. У разі необхідності він доповнюється, змінюється чи скасовується чітко визначеним колом суб’єктів та у певному порядку.
6. Закон має загальний характер. Він не може враховувати особливостей всіх життєвих випадків у регульованій ним сфері суспільних відносин. Усі інші акти приймаються з метою конкретизації та деталізації законоположень. Загальність законоположення забезпечує єдність нормативно-правових та індивідуальних актів.
7. Закон має відповідну структуру, тобто організацію змісту, доцільне розміщення нормативних приписів та правові атрибути. Правильний розподіл правового матеріалу в тексті закону надає його структурі чіткості, логічної послідовності й допомагає швидко орієнтуватися у змісті закону, сприяє засвоєнню та виконанню його положень усіма суб’єктами права15.

Закон включає такі елементи як - найменування органу, що прийняв акт; назву закону; преамбулу; правові приписи закону та наслідки їх невиконання; скасування законом інших нормативних правових приписів; норми щодо опублікування закону та набуття ним чинності; підпис відповідної посадової особи.

8. Закон є нормативним актом, що приймається в особливому процесуальному порядку, який називається законодавчим процесом. В Україні він визначається Конституцією, регламентом Верховної Ради та окремими законами і складається з переліку послідовних стадій.
9. Закон охороняється та гарантується державою, яка забезпечує необхідні умови для виконання законів і застосовує заходи примусового характеру до суб’єктів, які не виконують або порушують вимоги законів.
10. Закон приймається відповідно до вимог логіки, стилю та мови, що сприяє однаковому і точному його розумінню та застосуванню, підвищенню ефективності системи нормативних актів у цілому16.
11. Не має потреби в додатковому затвердженні

Саме дані ознаки і виділяють закон у системі інших правових актів, додаючи йому якість верховенства. Змінити або скасувати закон вправі тільки той орган, який його прийняв, причому в чітко встановленому порядку. Згідно зі ст.85 Конституції України закони приймає лише Верховна Рада.

Закони в сучасній демократичній правовій державі посідають перше місце серед усіх джерел права й є основою законності та правопорядку. На підставі цих ознак можна виділити таку юридичну властивість законів, що вони встановлюються для регулювання державного і суспільного життя, так, відповідно до статті 92, п.1: «Виключно законами України визначаються: 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина»17.

Хотілося сказати про таких давніх вчених та юристів, які визначали закон по-своєму. Такими прикладами є Д. Дідро, він казав: «Не може бути іншого законодавця, окрім народу»; Сократ: «Та держава, в якій громадяни підпорядковуються законам, є щасливою під час миру й непохитною під час війни»; Геракліт: «Народ повинен захищати закон як свій оплот, як свій оберігаючий мур»18. Ці висловлювання, на мою думку, підкреслюють те, якою саме повинна бути держава, закони, які в ній панують та суспільство, яке не тільки повинно прислухатися до влади, але й певною мірою брати участь у законодавчому процесі.

Закон не може існувати ізольовано від державних інститутів. Насамперед держава повинна забезпечувати закон. Але обов’язок держави полягає не тільки у його забезпеченні, але й у здійсненні контролю і реалізації положень закону. Можна перерахувати такі риси державного забезпечення, це: a) використання мір державного примусу - різні засоби примусового впливу на громадян. Слід пам’ятати, що державний примус має свою природу, а саме - можливість використання мір карного покарання; b) забезпечення верховенства закону; c) матеріальне забезпечення закону, що означає створення умов щодо дій та реалізації; d) організаційне забезпечення закону - відображається в практичній діяльності державних органів. Види державного забезпечення повинні використовуватися комплексно та послідовно, тому що при перебільшенні одного з виду чи взагалі невикористання негативно впливають на виконання закону.

З широкого кола найважливіших суспільних відносин законом визначаються лише засади або основи, зокрема: засади утворення і діяльності політичних партій, інших об’єднань громадян, засобів масової інформації; правові засади та гарантії підприємництва; основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці та зайнятості, шлюбу, сім’ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури, охорони здоров’я; засади використання природних ресурсів; засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; основи національної безпеки, організації збройних сил України і забезпечення громадського порядку тощо19.

Види законів виокремлюють за такими критеріями.

1. За юридичною силою:

1.1. Конституційні - нормативні акти, якими вносяться зміни чи доповнення до Конституції (наприклад, Закон України від 8 грудня 2004 р. «Про внесення змін до Конституції України»). Вони приймаються не менш як двома третинами від конституційного від конституційного складу Верховної Ради України;

1.2. Органічні закони - закони, на необхідність існування яких прямо вказує Конституція. Так, частина 3 статті 88 Конституції України згадує закон про регламент Верховної Ради України, який і буде органічним законом;

1.3. Кодекси - закони, в яких об’єднуються й систематизуються правові норми, що регламентують певну сферу суспільних відносин. Як правило, кодекси становлять основу певної галузі законодавства. Наприклад, Цивільний кодекс є основою цивільного законодавства, Кримінальний кодекс - кримінального законодавства, Сімейний кодекс - шлюбно-сімейного законодавства тощо;

1.4. Звичайні - нормативні акти, які приймаються на основі і на виконання Конституції і визначають основи правового регулювання суспільних відносин у певній сфері (наприклад, Закон України від 5 квітня 2007 року «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»). Звичайні закони приймаються більшістю від конституційного складу Верховної Ради.

2. За ступенем впорядкованості20:

2.1. Кодифіковані - нормативні акти, затверджені законами, в яких на науковій основі узагальнюються і систематизуються норми права, що регулюють певну групу суспільних груп. Кодифіковані закони приймаються у формі кодексів та Основ законодавства (наприклад, Кодекс адміністративного судочинства України, Основи законодавства України про охорону здоров’я);

2.2. Поточні (тематичні) - несистематизовані законодавчі акти, прийняті з окремих питань (наприклад, Закон України від 15 березня 2006 р. «Про холдингові компанії в Україні»).