Касові операціїї в комерційному банку

Зміст

 

Вступ…………………………………………………….……….…….………3

1. Основні принципи організації касових операцій в комерційному банку…………………………………………………………………………...5
2. Касове обслуговування в комерційному банку……………………………..9
3. Облік касових операцій юридичних та фізичних осіб…………………….19
4. Шляхи вдосконалення касового обслуговування комерційними банками на прикладі АТ «Ощадбанк»..……………….…………….…….………….33

Висновки…………………………………………………………..…………40

Список використаної літератури…………………………….………..……43

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Специфіка здійснення українськими комерційними банками операцій з розрахункового обслуговування клієнтів полягає в тому, що, незважаючи на інтенсивний розвиток сучасних платіжних технологій та форм безготівкових розрахунків, левова частка в грошовому забезпеченні господарського обороту суб’єктів підприємницької діяльності продовжує припадати на готівкові кошти. Тому банки, що прагнуть надавати комплексні банківські послуги, повинні забезпечити якісне виконання всіх необхідних операцій з касового обслуговування фізичних та юридичних осіб.

Актуальність даної теми полягає в тому що, касові операції мають велике значення для самих банків, для їхніх клієнтів і для банківської системи в цілому. Приймаючи готівку від клієнтів - юридичних та фізичних осіб, банки збільшують свої вільні резерви, за рахунок чого розширюють активні операції та забезпечують зростання доходів. Видаючи готівку клієнтам, банки стягують комісійну плату, яка поповнює їхні доходи. В операціях з готівкою банки можуть надавати своїм клієнтам чимало додаткових послуг (з інкасації, самообслуговування тощо), які також дають додаткові доходи.

Об’єктом курсової роботи є касові операції в комерційних банках.

Предмет – облік касових операцій в комерційних банках.

Метою даної курсової роботи є вивчення основних теоретичних та практичних засад організації касових операцій в банках України.

Одним із найбільших фінансових інститутів української держави, що має найрозгалуженішу мережу установ є АТ «Ощадбанк»

Державний банк сьогодні –  символ стабільності та надійності. За основними показниками своєї  діяльності він входить у трійку лідерів вітчизняного банківського ринку.

Це банк, що має закріплену Законом України «Про банки і банківську діяльність» державну гарантію повного збереження грошових коштів громадян, довірених банку.

Ощадний банк - універсальна банківська установа, яка зосереджує свої зусилля на створенні сприятливих  та вигідних умов обслуговування клієнтів, розширенні переліку банківських продуктів  та послуг, збільшенні присутності  на ринку.

За роки свого існування  Ощадбанк завоював репутацію бездоганного ділового партнера, який спроможний виконувати взяті на себе зобов’язання незалежно  від впливу зовнішніх або внутрішніх факторів.

Сьогодні Ощадбанк України  бачить своїх клієнтів серед усіх груп населення країни, підприємств  будь-якої форми власності у всіх галузях народного господарства, кредитних організацій і інших  фінансових установ, інститутів державного керування. Банк залишається соціально  орієнтованим і враховує це в роботі з клієнтами. З кожним клієнтом Банк прагне до встановлення довгострокових партнерських відносин. З цією метою  Банк прогнозує розвиток потреб клієнтів, появу нових напрямків банківського бізнесу, проводить маркетингові дослідження, розробляє і пропонує повний спектр банківських продуктів і послуг.

Стратегічна мета розвитку Ощадбанку на період 2012-2015 років - це впровадження сучасних банківських  технологій та продуктів як основи підвищення операційної ефективності та забезпечення зваженого і стійкого зростання у довгостроковій перспективі.

 

 

 

 

 

1. Основні принципи організації касових операцій в комерційному банку

Основні принципи організації  касових операцій комерційними банками  визначено Постановою Правління НБУ «Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні» (01.06.2011  N 174)  та Постановою Правління НБУ «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (15.12.2004  N 637).

Для роботи з готівкою комерційні банки повинні мати операційну касу. Усю готівку, що надходить до операційної каси банку, до кінця операційного дня потрібно прибуткувати й зарахувати на відповідний рахунок у день її надходження.

Банки повинні видавати готівку клієнтам, які мають у даній установі банку рахунки тільки в межах наявного залишку коштів на цих рахунках.

Установи банків, що мають надлишок готівки, повинні вилучати його з операційної каси й передавати до оборотної каси регіонального управління НБУ (власними силами за оголошеннями про внесення готівки або через інкасаторів НБУ), або ж продавати його своїм установам чи іншим комерційним банкам. При цьому суму коштів у розмірі надлишку готівки, яку вилучають з операційної каси, зараховують на кореспондентський рахунок цього комерційного банку в НБУ. Установи банків, що потребують підкріплення операційної каси, мають право переміщувати готівку з оборотних кас регіональних управлінь НБУ (власними силами на основі платіжних доручень або через інкасаторів НБУ) чи купляти готівку в своїх установах або в установах інших комерційних банків. При цьому суму коштів у розмірі підкріплення операційної каси списують з кореспондентського рахунку цього комерційного банку.

З метою дотримання перелічених  принципів організації касових  операцій у комерційних банках НБУ  встановлює порядок:

• функціонування операційних кас  комерційних банків;

• оформлення касових документів;

• ведення касових журналів;

• експертизи грошових білетів і монет;

• касового обслуговування установ комерційних  банків РУ НБУ;

• інкасації грошової виручки;

• дотримання касової дисципліни;

• прогнозування касових операцій комерційних банків;

• підкріплення операційних кас комерційних  банків і вилучення готівкового  надлишку з операційних кас.

Особливе місце в забезпеченні касового обслуговування своїх клієнтів і в управлінні власними касовими операціями посідає складання прогнозного розрахунку касових оборотів банку на кожен наступний квартал. У прогнозному розрахунку банки визначають джерела та обсяги надходжень готівки до банківських кас (за приходом розрахунку), а також цільове спрямування та обсяги видачі готівки з банківських кас (у видатковій частині розрахунку).

 Прихід

1. Надходження торгової виручки.

2. Надходження виручки від усіх  видів транспорту.

3. Надходження квартирної плати  та комунальних платежів.

4. Надходження виручки видовищних  підприємств.

5. Надходження виручки підприємств  побутового обслуговування.

6. Надходження на рахунки колективних  сільськогосподарських підприємств.

7. Надходження на рахунки за  вкладами громадян.

8. Надходження від підприємств  зв'язку.

9. Інші надходження.

10. Купівля готівки комерційними  банками.

11. Підкріплення оборотної каси  з резервних фондів.

 

 

Видатки

1. Видачі на оплату праці, грошові  виплати й заохочення, інші виплати, що не входять до складу фонду оплати праці.

2. Видачі на закупівлю сільськогосподарських  продуктів.

3. Видачі з рахунків колективних  сільськогосподарських підприємств.

4. Видачі на виплату пенсій, допоміг і страхових відшкодувань.

5. Видачі з рахунків за вкладами  громадян.

6. Видачі підкріплень підприємствам  зв'язку.

7. Продаж готівки комерційними  банками.

8. Перерахування з оборотної каси  до резервних фондів.

Базою для постатейного прогнозування  обсягу готівкових надходжень і видач є касові заявки підприємств та організацій, яких обслуговує ця установа комерційного банку. Термін подання касової заявки банк визначає під час укладення договору на розрахунково-касове обслуговування (звичайно заявки слід подавати за 55-60 днів до початку кварталу, на який складають прогнозний розрахунок).

Прогнозуючи надходження торгової виручки, виходять із загального обсягу товарообороту, від якого віднімають неінкасовану виручку. Решту виручки має бути здано безпосередньо до банку готівкою та розрахунковими чеками або переказано торговельними організаціями на свої рахунки в банку через підприємства зв’язку. У прогнозному розрахунку беруть до уваги тільки суму торгової виручки, яку буде здано безпосередньо до банку готівкою.

Прогнозуючи надходження квартирної плати та комунальних платежів, виходять із суми доходів комунальних підприємств, яку зменшують на суму комунальних платежів, що надходять у безготівковій формі.

Прогнозуючи видачі на оплату праці, виходять із фонду оплати праці, який зменшують на суму перерахувань у  безготівковій формі й коригують залежно від сум видач заробітної плати за вихідні дні за термінами, що припадають на інші квартали.

Прогнозуючи видачі на виплату пенсій, допоміг і страхових відшкодувань, із їхньої загальної суми виключають податки, що їх утримують, коли виплачують допомоги за тимчасовою непрацездатністю, а також суми бюджетних асигнувань на покриття поштових витрат, коли пенсії виплачують через підприємства зв’язку.

Видачі на закупки сільськогосподарської  продукції прогнозують, виходячи з  вартості цієї продукції, яку закупляють у населення.

Загалом перевищення прибуткової  частини прогнозного розрахунку касових оборотів банку над видатками означає, що в банківські каси надійде грошей більше, ніж того вимагатиме забезпечення потреби в готівці. Унаслідок цього сума касової готівки в банку на кінець кварталу, на який складають прогноз, збільшиться порівняно із сумою готівки на початок кварталу. Готівковий надлишок має бути вилучений з обороту, тому банк прогнозуватиме у видатковій частині продаж готівки іншим комерційним банкам або своїм установам. Якщо попиту на надлишок готівки нема, її потрібно переміщати в оборотні каси регіональних управлінь НБУ.

Перевищення видатків над приходною  частиною означає, що до каси банку  надійде грошей менше, ніж потрібно для видачі у кварталі, на який складають  прогноз. Тому банк муситиме використовувати  гроші, наявні в касі на початок кварталу. Якщо їх не вистачає, виникає потреба  підкріпити операційну касу. Тому банк прогнозуватиме купівлю готівки  у своїх установ чи установ  комерційних банків. Якщо такого джерела  не буде, операційну касу можна підкріпити з оборотної каси регіонального  управління НБУ.

 

 

 

 

 

2. Касове обслуговування в комерційному банку

Касові операції є важливим напрямом діяльності банків. Вони полягають у прийманні готівки від клієнтів, зарахуванні її на рахунки, збереженні прийнятих коштів та видачі готівки за вимогами клієнтів. Особливо важливим і відповідальним для банку є своєчасне і повне задоволення вимог клієнтів на видачу готівки. Від цього за лежить довіра клієнтів до банку, їх можливість вільно розпоряджатися своїми коштами, нормально виконувати свої зобов'язання по заробітній платі та інших платежах, що здійснюються готівкою.

Клієнти банків через касові операції надають своїм грошовим коштам депозитну форму, що сприяє їх кращому збереженню та використанню, одержанню додаткових доходів від  депозитних процентів. Банківська система, регулюючи касові операції, залучає  готівку у внутрішньобанківський оборот. Завдяки цьому вона збільшує свої резерви і скорочує витрати на готівковий обіг, поліпшує структуру грошової маси, підвищує урегульованість і прозорість грошового обороту, обмежує використання грошей для обслуговування тіньових доходів.

Для здійснення касових операцій установи банків організовують прибуткові каси, в яких здійснюється приймання  готівки від клієнтів, та видаткові  каси, в яких здійснюється видача готівки. В банках з невеликими обсягами касових  операцій можуть організовуватися об’єднані прибутково-видаткові каси. Якщо установа банку здійснює інкасацію виторгу клієнтів силами інкасаторського апарату, то вона може створити, крім прибуткової каси, ще й касу перерахунку, в якій перераховується вміст інкасаторських сумок. Банки можуть організовувати також вечірні каси для приймання від клієнтів виторгу, який надходить після закінчення операційного дня банку. Видаткові операції вечірні каси не здійснюють.

Банківські касові операції базуються на організаційних заходах, пов’язаних з регулюванням готівкового обігу. Це передусім складання прогнозних розрахунків касових оборотів та організація контролю за виконанням прогнозних показників з надходжень і видач готівки; розроблення календаря видач готівки по днях місяця і по окремих клієнтах; установлення для кожного клієнта ліміту залишку каси; визначення строків та порядку інкасації виторгу для організацій торгівлі та сфери послуг тощо. Згідно з цими заходами кожний клієнт банку для одержання касових послуг повинен попередньо:

• розробити і подати банку прогнозний розрахунок своїх касових оборотів на квартал (якщо банк складає свій прогноз касових оборотів);
• повідомити банку визначений день одержання готівки на виплату заробітної плати та інші платежі;
• повідомити розрахунок ліміту й одержати встановлений банком ліміт залишку каси;
• подати прізвище особи, відповідальної за одержання і доставку готівки з банку, та спосіб її транспортування.

Юридичні особи та індивідуальні  підприємці, які мають поточні  рахунки в банках, згідно з чинним законодавством повинні здавати  одержану готівку, не витрачену в  той самий день на поточні потреби, в установи банків для зарахування  на їхні рахунки. У себе вони мають  право тримати готівку тільки в межах ліміту каси, встановленого  відповідними установами банків. Підприємства можуть витрачати частину готівкового  виторгу на поточні платежі.

Ліміт каси встановлюється індивідуально для кожного підприємства установою банку, яка веде його поточний рахунок. Розмір ліміту визначається банком на підставі заяви-розрахунку, поданої клієнтом, з урахуванням режиму роботи підприємства, його віддаленості від банку, розміру касових оборотів, порядку здавання ви торгу в банк тощо. Підприємствам, які мають постійний готівковий виторг із щоденним здаванням його в банк, ліміт каси встановлюється на рівні, що забезпечить йому нормальну роботу на початку наступного робочого дня. Всім іншим підприємствам ліміт каси може встановлюватися на рівні середньо денного надходження виторгу або середньо денного витрачання виторгу за три попередні місяці. Колективні сільськогосподарські підприємства самостійно визначають ліміт каси, повідомляють його обслуговуючим установам банків. Якщо підприємство має кілька рахунків у різних банках, то ліміт каси встановлюється за місцезнаходженням основного рахунку.

Ліміти каси не встановлюються фермерським господарствам, що займаються виключно виробництвом сільськогосподарської  продукції, та індивідуальним підприємцям, а також іноземним офіційним  представництвам (посольствам, консульствам тощо), представництвам міжнародних  організацій, а також представництвам  інших іноземних організацій, якщо вони не займаються підприємницькою  діяльністю.

Установи банків та податкові  органи здійснюють контроль за дотриманням підприємствами лімітів залишку грошей у касах та за своєчасним і повним оприбуткуванням готівки в касах із стягуванням штрафів за виявлені порушення.

Наявна у підприємства готівка понад ліміт каси може бути здана в установу банку, в  якій відкрито основний чи додатковий поточний рахунок:

• через прибуткову денну чи вечірню касу;
• через інкасаторів НБУ чи комерційного банку;
• через підприємство зв’язку, якщо установа банку розташована в іншому населеному пункті.

Порядок та частоту здавання готівки в банк підприємство узгоджує з установою банку, яка веде його основний поточний рахунок.

Приймання готівки через  прибуткову касу банк здійснює протягом операційного дня на підставі стандартного документа «Об’ява на внесення готівки». У ньому вказуються сума та характер внеску (торговий виторг, плата за транспортні послуги тощо), на який рахунок вноситься готівка та ін. Об’яву на внесення готівки спочатку перевіряє операційний працівник каси, який обліковує її в спеціальному журналі, заповнює ордер до Об’яви, виписує квитанцію про прийняття готівки від клієнта. Всі ці прибуткові документи операційний працівник передає касиру, який приймає об’явлену суму від клієнта з поаркушним перерахунком і видає йому квитанцію.

Від фізичних осіб банки  приймають готівку для:

• зарахування на їхні рахунки (поточні, ощадні) на підставі стандартного документа «Об’ява на внесення готівки» чи «Прибутковий касовий ордер», із записом суми внеску в ощадній книжці;
• здійснення платежів по зобов’язаннях клієнта на підставі «Повідомлення» та з видачею «Квитанції» про здійснений платіж.

При прийманні готівки  касири банку перевіряють банкноти та монети на справжність, виявляють  фальшиві та ті, що втратили ознаки платіжності, і вилучають їх з обігу. Решта  готівки упаковується в установленому  порядку, оприбутковується до операційної  каси банку, передається до сховища  чи видаткової каси та зараховується  на відповідні рахунки клієнтів. Якщо гроші були прийняті вечірньою касою, то на рахунки клієнтів вони будуть зараховані в наступний робочий  день. На суму фактично одержаних від  представника клієнта грошей, за винятком фальшивих, йому видається квитанція  про внесення готівки. Виявлені фальшиві банкноти і монети клієнту не повертаються, а передаються правоохоронним органам. На їх суму представнику клієнта видається  довідка про вилучення фальшивих  грошей.

 

 

          Рис. 2.1. Схема документообігу і контролю за приходними касовими документами

 

Якщо торговельні та інші організації одержують готівковий виторг регулярно і на значні суми, то здавати їх в установи банків доцільно через спеціалізовану службу інкасації та перевезення цінностей. Ця служба видає кожному клієнту  достатню кількість спеціальних  сумок, в які їх касири поміщають  готівковий виторг і довідку про  суму вкладених грошей. За встановленим графіком інкасатори забирають підготовлені сумки з грішми у торговельних організацій і доставляють в  установи банків. Передача грошей інкасаторам  працівниками торговельних організацій  і приймання їх у інкасаторів  працівниками банків здійснюється за кількістю сумок без поаркушного  перерахування їх вмісту. Тому в  інкасації важливо чітко дотримуватися  встановлених правил і процедур передавання  і приймання сумок.

Доставлені інкасаторами сумки з готівкою передаються  спочатку до прибуткових кас банків, де перевіряється їх цілість, правильність пломбування, правильність заповнення супроводжувальних документів і  відповідність фактичної кількості сумок указаній у цих документах. Якщо зауважень з цих питань немає, сумки з готівкою передаються в каси перерахунку, де вони розкриваються і перераховується поаркушне вміст кожної сумки. Вся інкасована готівка оприбутковується по оборотній касі, зараховується на рахунок клієнтів і передається до сховища чи до видаткової каси.  Важливим моментом приймання готівки касами банків є експертиза банкнот і монет та їх обробка.

Метою експертизи є визначення справжності банкнот, їх платіжності та ступеня зносу. Експертиза на справжність банкнот здійснюється з допомогою спеціальних приладів, що дають змогу виявити особливі ознаки справжніх та фальшивих грошей. Умінню здійснювати таку експертизу касири періодично навчаються за спеціальними програмами.

Якщо банкнота визнана  справжньою і має певний знос та незначні пошкодження, проте від  неї залишилося не менше 3/4 початкового  розміру і видимі водяний знак, номінал, літери серії та номер, вона вважається платіжною і залишається  в обігу. Банкнота з істотнішими  пошкодженнями вважається неплатіжною  і має вилучатися з обігу. Неплатіжні банкноти підприємства не повинні приймати в платежі, але банки приймають  їх для обміну на платіжні за таких  умов:

• якщо не виникає сумніву в їхній справжності;
• якщо видимий номінал банкноти;
• якщо відсутня частина банкноти не може бути прийнята для обміну, тобто вона не становить половини і більше загального роз міру банкноти.

Метою оброблення готівки є формування банкнот у стандартну упаковку з єдиним для всіх банків оформленням, на якому зазначається назва банку, хто персонально формував упаковку, номінал та кількість банкнот, сума, дата. Банкноти одного номіналу формують ся в одну упаковку по 100 штук, яка називається корінцем. 10 корінців одного номіналу формуються в упаковку, яка називається пачкою. Сформовані пачки обв’язуються шпагатом і пломбуються. Єдиний порядок оброблення грошових знаків створює значні зручності для їх подальшого переміщення, використання, зберігання, підвищує відповідальність касирів, оскільки дає можливість швидко виявити винних у недостачі чи пропусканні фальшивих грошей в упаковках.

Установи банків видають  готівку через свої видаткові  каси протягом операційного дня в  таких випадках:

• підприємствам, організаціям, установам з їхніх поточних рахунків на підставі грошових чеків установленої форми із зазначенням цільового призначення одержаної готівки;
• фізичним особам з їхніх поточних чи ощадних рахунків за видатковими касовими ордерами встановленої форми;
• індивідуальним позичальникам одержані ними позички за видатковими касовими ордерами;
• населенню при виплаті йому пенсій, допомоги, переказів з інших банків, заробітної плати працівникам даного банку на підставі, відповідно, доручень пенсійних органів, інших організацій — платників чи за видатковими касовими ордерами.

До початку операційного дня касири одержують у завідувача каси під звіт достатню кількість  готівки. Представники клієнтів для  одержання готівки подають вказані  видаткові документи (чеки, ордери) операційному працівникові каси для  перевірки. Видаткові документи  мають бути заповнені, підписані  і засвідчені згідно із встановленими. НБУ правилами. Операційний працівник  мусить також перевірити, чи є на рахунку у клієнта необхідна  сума коштів. Якщо подані клієнтом документи  не викликають зауважень, операційний  працівник візує їх, підписує в  осіб, які мають право дозволити  видачу готівки, і передає касиру для виконання.

 

        Рис. 2.2. Схема документообігу і контролю за видатковими касовими документами

 

Одержані видаткові документи  касир ще раз перевіряє, передусім  достовірність підпису особи, що дозволила видачу грошей, наявність даних про пред’явлення паспорта та підпису про отримання грошей представником клієнта — одержувача готівки. Якщо ці документи не викликають сумніву, касир відраховує зазначену суму готівки і пере дає представникові клієнта. Гроші видаються повними пачками та корінцями, якщо упаковка їх не пошкоджена. У разі видачі великих сум готівки вони можуть готуватися банком заздалегідь. Одержувач може перерахувати видану йому суму готівки поаркушне. Це робиться в окремому приміщенні під наглядом працівника банку. Видана клієнтам сума готівки в той самий день списується з їхніх рахунків.

 Якщо під час перевірки  видаткових документів операційним  працівником чи касиром будуть  виявлені порушення чинних правил  їх оформлення, вони повертаються без виконання. Якщо представник клієнта, перераховуючи в приміщенні банку одержану готівку, виявить недостачу, то вона покривається з каси банку і пред’являється претензія на цю суму установі банку, касир якої сформував відповідну пачку та корінець. Надлишок виданої суми повертається до каси банку.

Підприємства при одержанні  готівки повинні вказувати в  чеку цілі, на які вони будуть витрачатися, і суму на кожну ціль. Податкові  та інші контролюючі органи, комерційні банки періодично перевіряють використання підприємствами одержаних коштів за цільовим призначенням.

Операції з приймання  та видача готівки можуть здійснюватися  також за допомогою банківських  ідентифікаційних карток та банківських  автоматів. У першому випадку  касові операції здійснюються у викладеному  вище порядку, тільки замість прибуткових  чи видаткових паперових документів застосовуються пластикові ідентифікаційні  картки.

У другому випадку (при  застосуванні банкоматів) в організацію  та технологію касового обслуговування вносяться істотні зміни.

Банкомат — це пристрій для автоматизованого касового само обслуговування клієнтів. Банкомати включаються в систему автоматизації банків і застосовуються з метою:

• скорочення поточних витрат банків на ведення касових операцій;
• розширення спектра банківських послуг для клієнтів;
• розширення частки банку на ринку роздрібних послуг.

Досягнення цих цілей  виправдовує значні первинні витрати  на придбання банкоматів та їх встановлення, тому вони знайшли широке застосування в розвинутих країнах.

Сучасні банкомати можуть виконувати такі операції:

• інформувати клієнтів про стан їхніх рахунків;
• видавати готівку з рахунків;
• приймати готівку для розміщення на рахунках клієнтів;
• приймати готівку для погашення позичок;
• приймати доручення про переведення грошей з одного рахунку клієнта на інший тощо.

Надання банкоматами вказаних послуг здійснюється за допомогою пластикових  ідентифікаційних карток та ПІН-кодів  клієнтів. Після кожної операції банкомат видає клієнту квитанцію з  повною її характеристикою (сума, час, порядковий номер, вид операції, назва  банку тощо).

Порядок надання касових  послуг через банкомати досить простий. Уклавши договір з клієнтом, банк видає йому за невелику плату пластикову картку та ПІН-код, повідомляє мережу розміщення банкоматів, якими він може користуватися, та режим їх роботи. Для клієнта  важливо, щоб банкомати працювали  цілодобово і розміщувалися не тільки в приміщенні банку чи його філій, а й у багатьох інших місцях. Тому банки прагнуть розмістити свої банкомати і в таких місцях, як великі торговельні, сервісні центри, вокзали, центри розваг тощо.

Для одержання касової  послуги клієнт за допомогою пластикової  картки входить через зчитувальний пристрій у «пам'ять» банкомата і  вводить туди за допомогою цифрової клавіатури свій ПІН-код. Упевнившись  в ідентичності одержаної з двох каналів інформації, банкомат дає  дозвіл клієнту здійснювати будь-яку  з операцій, висвітлених на спеціальному табло. За допомогою клавіатури клієнт дає банкомату команду на виконання  вибраної операції, вказує її суму та по якому рахунку (поточному чи ощадному) здійснювати. Прийнявши та обробивши  цю інформацію, банкомат через спеціальний  пристрій (вікно) приймає або видає  банкноти, а також видає квитанцію  клієнту.