Маркетингове дослідження ринку горілчаних виробів в Україні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА МАРКЕТИНГУ ТА РЕСУРСОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

 

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни МАРКЕТИНГ

на тему:

«Маркетингове дослідження ринку горілчаних виробів в Україні

(КОМПАНІЯ  Nemіroff)»

 

 

 

Роботу  виконала:

студентка 324 ФЕП

Кочмар Г.Ю.

 

Перевірила:

Сабірова І.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2010

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП 3

Теоретична частина 5

РОЗДІЛ 1. Аналіз розвитку ринку горілчаних виробів 13

РОЗДІЛ 2. Характеристика діяльності компанії Nemіroff 21

2.1 Аналіз впливу факторів мікро- середовища 23

2.2 Сегментація ринку горілки  24

2.3 SWOT – аналіз 29

2.4 Вибір ринкової стратегії 31

2. 5 Вибір товарної стратегії 32

2.6 Життєвий цикл компанії 33

2.7 Товарна політика компанії 33

2.8 Цінова політика компанії 34

2.9 Збутова політика компанії 35

РОЗДІЛ 3. Вибір цільової аудиторії 36

РОЗДІЛ 4.  Визначення бюджету просування 37

ВИСНОВКИ 39

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРИ 42

 

Вступ

Горілка - єдиний продукт, монолітного світового ринку  якого попросту не існує. Проблема сегрегації ринку актуальна для багатьох алкогольних напоїв, однак "у горілці" вона почувається найбільше гостро.

Неоднорідність ринку, з одного боку, надає нашим компаніям  унікальні шанси, а з іншої, змушує ламати голову при виборі правильної стратегії розвитку. Те, що ріст споживання горілки у світі й активізація зовнішньоекономічної діяльності українських компаній збіглися, не більш ніж випадковість. Взагалі, світовий ринок алкоголю дуже підданий впливам моди: учора на піку популярності була текіла, сьогодні ― горілка, завтра модно буде пити коньяк або скроні. Смакові переваги в різних країнах постійно міняються: в Україні, та й в інших слов'янських країнах, споживання горілки зменшується, тоді як ринок вина активно розвивається.

Пріоритетне право використання лікеро-горілчаної промисловості залишається за державою. Це обумовлено специфікою даної галузі народного господарства. У своїй основі лікеро-горілчаної промисловість здатна виробляти продукцію, що приносить в результаті реалізації досить високий прибуток (надприбуток) оскільки навіть при відносно низької собівартості лікеро-горілчаної продукції в результаті продажів можна отримати близько 350-400% чистому прибутку. Підсилює дану особливість галузі надмірний попит на цей вигляд продукції. Так само лікеро-горілчана промисловість має стратегічне значення, будучи одним з основних джерел поповнення бюджету, тобто іншими словами дана галузь є бюджетоутворюючою.

Реалізація продукції  передбачає визначення і оцінку ринків підприємства і зовнішнього середовища підприємства з метою виявлення привабливих можливостей, виявлення труднощів і слабких місць в роботі підприємства, правильного вибору ефективного форми і каналу збуту, поліпшення руху товару, вибору заходів по просуванню товару. Ефективна реалізація продукції є необхідною умовою роботи підприємства оскільки реалізація є завершальним етапом всього процесу виробництва, і саме реалізація доводить продукт до споживача.

 

Основні стратегії ціноутворення  в маркетингу.

Основні підходи до формування маркетингових стратегій ціноутворення, якими може скористатися керівництво фірми: . встановлення ціни на новий товар; . встановлення цін на наявні товари й послуги; . ціноутворення в межах товарної номенклатури; . встановлення цін за географічним принципом; . встановлення цін зі знижками і зарахуваннями; . встановлення цін для стимулювання збуту; . встановлення дискримінаційних цін.

Маркетингові  стратегії встановлення ціни на новий  товар

Нові товари — поняття відносне, оскільки поява товару означає, що розпочалось його старіння. І якщо фірма не опікувалася його патентним захистом або аналогічний товар пропонують підприємства-конкуренти, фірма має вдатися до політики прориву. Основними маркетинговими стратегіями встановлення ціни на новий товар є:

1. "Збирання вершків" — встановлення високої ціни від початку просування на ринок нового або вдосконаленого продукту. У цьому разі сподіваються на споживачів, здатних купити продукт за такою ціною. Вона прийнятна тоді, коли попит на товар дуже високий за великої кількості покупців; якщо витрати дрібносерійного виробництва потребують негайного поновлення; як механізм "знищення" конкурентів, які не витримують цінового тиску. Висока ціна підтверджує якість.

Стратегію "збирання вершків" головні  фірми галузі застосовують у таких випадках:

• виходячи на ринок з абсолютно новими виробами, що не мають аналогів і перебувають на початковій стадії життєвого циклу;

• формуючи новий товар;

• працюючи на сегменті ринку, де попит не залежить від динаміки цін. Така стратегія виправдана тоді, коли є гарантія, що найближчим

часом на ринку не загостриться конкуренція. Це можливо в таких випадках: нові продукти захищені патентами; в основу їх виробництва покладено значні винаходи або результати великомасштабних і дорогих науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок; конкуренти вважають надто високими витрати на освоєння нового ринку (реклами); сировина та матеріали, що необхідні для виробництва, надаються в обмеженій кількості. У цьому разі підприємства-виробники є монополістами і їх мета — максимізувати короткостроковий прибуток доти, поки новий ринок не стане об'єктом конкурентної боротьби.

2, Упровадження продукту на ринок — встановлення нижчої ціни, ніж на аналогічні товари на ринку. Ціна продукту, що впроваджується на ринок, заздалегідь занижена. В окремих ситуаціях така стратегія ціноутворення зумовлена прагненням підприємства збільшити свою частку на ринку. З огляду на фінансовий аспект діяльність підприємства, яке обрало таку стратегію, може характеризуватися як збільшенням розміру прибутку й прибутку на вкладений капітал, так і значним зниженням рентабельності.

3. "Психологічні ціни" — дещо нижчі від певної суми (наприклад, 99 грн); така ціна створює у споживача психологічне враження нижчої ціни.

4. Лідерство на ринку або в галузі — встановлюється відповідно до ціни, запропонованої головними конкурентами на ринку, — переважно провідною фірмою галузі. Ціна лідера не допускає встановлення ціни на нові вироби відповідно до рівня цін головної компанії на ринку. Ціна на новий виріб може відхилятися від ціни компанії-лідера лише в певних межах, що визначаються якісною та кількісною перевагою продукції підприємства над виробами головних фірм на ринку.

5. Ціни з відшкодуванням витрат виробництва — встановлюються з урахуванням фактичних витрат на виробництво продукції й середньої норми прибутку на ринку або в галузі.

6. Престижні ціни — встановлюються на вироби найвищої якості, що мають особливі, неперевершені властивості.

Маркетингові стратегії  встановлення ціни на наявні на ринку  товари та послуги

Для реалізації на сформованому ринку  збуту товарів і послуг рекомендуються вісім основних маркетингових стратегій  ціноутворення, які забезпечують підвищення конкурентоспроможності підприємства.

1. Змінно-спадна ціна на вироби та послуги — встановлюється залежно від співвідношення попиту й пропозиції, поступово знижуючись при насиченні ринку.

2. Довгострокова ціна — така, що тривалий час майже не змінюється.

3. Ціна споживчого сегмента ринку — ціна на приблизно однакові види виробів і послуг, що реалізуються різним групам споживачів (залежно від сегментування конкретного ринку за споживачами).

4. Еластична ціна — встановлюється залежно від зміни співвідношення між попитом і пропозицією.

5. Переважна ціна — передбачає певне зниження цін на свої вироби фірмою, яка домінує на ринку і може забезпечити значне зниження витрат виробництва за рахунок збільшення обсягів збуту й економії на витратах, пов'язаних з реалізацією продукції.

6. Ціна на знятий з виробництва виріб, випуск якого вже припинено.

7. Ціна, що встановлюється нижчою, ніж у більшості фірм на ринку.

8. Договірна ціна — встановлюється на спеціально вибрані види виробів або на певні групи виробів однієї чи кількох фірм і гарантує значні знижки порівняно зі звичайною ціною на однакові вироби при виконанні споживачами певних умов під час купівлі товару.

Маркетингові  стратегії ціноутворення в межах  товарної номенклатури

Маркетингова стратегія  ціноутворення змінюється, якщо товар  є частиною товарної номенклатури. У цьому разі фірма намагається  розробити систему цін, яка забезпечувала б максимальний прибуток за всією номенклатурою.

1. Встановлення цін у межах товарного асортименту. Здебільшого фірма створює не один товар, а товарний асортимент, тобто базову модель і кілька її різновидів. Кожна наступна модель асортименту має додаткові властивості. Керівництво фірми повинно прийняти рішення про ступінчасте диференціювання цін на різні моделі. При застосуванні такої маркетингової цінової стратегії на кожному рівні необхідно враховувати різницю в собівартості моделей, відмінність в оцінках їх властивостей покупцями, а також ціни конкурентів. Якщо на дві моделі асортименту ціни різняться неістотно, споживачі купуватимуть досконалішу модель, у противному разі — менш досконалу.

2. Встановлення ціни на товари, що доповнюють основний. Чимало фірм поряд з основним товаром пропонують товари, що його доповнюють, або допоміжні вироби. При цьому керівництво фірми має вирішити, що доцільно зарахувати у вихідну ціну товару як стандартного набору, а що запропонувати як допоміжні вироби. Стратегія ціноутворення полягає в регламентуванні "неукомплектованої" моделі за низькою ціною для залучення споживачів до купівлі укомплектованих додатковими пристроями товарів за вищою ціною. Дешева "неукомплектована" модель не має достатньої кількості зручностей і переваг, тому більшість покупців відхиляють її, купуючи моделі, обладнані додатковими пристроями.

3. Встановлення цін на обов'язкові компоненти товару, У деяких галузях промисловості виробляють так звані обов'язкові компоненти, що мають використовуватись разом з основним товаром, наприклад леза для гоління і фотоплівка. Ціна на компонент до товару встановлюється, як правило, вищою, ніж на основний товар. Наприклад, ціна фотокамери відносно низька, а плівки — висока. Це провокує покупця купувати фотоапарат, а плівку він купуватиме обов'язково.

4. Встановлення цін на побічні продукти виробництва. Переробка багатьох видів сировини часто пов'язана з появою різних побічних продуктів. Якщо вони не мають ціннісної значущості, а їх утилізація дорога, це позначається на ціні основного товару. Виробник прагне знайти ринок для цих побічних продуктів і найчастіше готовий встановити будь-яку ціну, якщо вона покриває витрати на їх зберігання і доставку. Так він зможе знизити ціну на основний товар, зробивши його конкурентоспроможнішим.

1. Маркетингові стратегії за географічним принципом

Такі стратегії передбачають прийняття рішення про встановлення фірмою різних цін для споживачів у різних регіонах країни. Доставка товарів клієнтам, які перебувають на певній відстані, обходиться фірмі дорожче, ніж доставка найближчим клієнтам. Найчастіше використовують такі варіанти встановлення цін:

1. Встановлення ціни FOB у місці вироблення товару. За цією системою товар передається перевізнику на умовах франко-вагон, після чого всі права на товар і відповідальність за нього переходять до замовника, який оплачує всі витрати, пов'язані з транспортуванням від місця розташування заводу до місця призначення товару.

Переваги: цей метод дає змогу найдостовірніше оцінити транспортну роботу, оскільки кожний замовник оплачує її самостійно.

Недоліки: для віддалених клієнтів продукція коштує дорожче, ніж для найближчих.

2. Встановлення єдиної ціни із зарахуванням до неї витрат на доставку. Цю стратегію застосовують на противагу FOB. Фірма стягує єдину ціну із зарахуванням до неї однакової суми транспортних витрат незалежно від віддаленості клієнта.

Переваги: простота обслуговування і можливість рекламування єдиної ціни в загальнодержавному масштабі.

3. Встановлення зональних цін. Цей метод є середнім між встановленням ціни FOB і єдиної ціни з урахуванням витрат, пов'язаних з доставкою товарів. Фірма виокремлює дві або кілька зон. Замовники, які перебувають у межах однієї зони, сплачують одну ціну, у межах іншої зони — іншу. Споживачі в межах кожної окремої цінової зони не мають жодних цінових переваг один перед одним.

4. Встановлення цін стосовно базисного пункту. За цією стратегією продавець обирає певне місто як базисне і стягує з усіх замовників транспортні витрати в сумі, що дорівнює вартості доставки з цього пункту незалежно від того, звідки насправді відвантажується товар.

Переваги: водночас з підвищенням сумарної ціни для замовників, які розміщуються поблизу підприємства, для віддалених замовників ця ціна знижується.

5. Встановлення цін з прийняттям на себе витрат щодо доставки. У цьому разі, щоб забезпечити надходження замовлень, продавець частково або цілком бере на себе фактичні витрати на доставку товару. Можливо, він вважає, що зможе в такий спосіб розширити обсяги своєї діяльності. Як наслідок, середні витрати збільшуються, покриваючи транспортні витрати.

2. Маркетингові стратегії знижок і зарахувань

Як винагороду споживачам за певні дії (попередня оплата рахунків, придбання великого об'єкта, позасезонні  закупівлі), багато фірм готові знизити ціну.

1. Знижка за платежі готівкою — зниження ціни для покупців, які оперативно сплачують рахунки. Наприклад, умова "2/10, нетто 30" означає, що платіж має бути здійснений протягом 30 днів, але продавець може зменшити суму платежу на 2 %, якщо покупець розрахується протягом 10 днів.

2. Знижка за кількість придбаного товару — зниження ціни для покупця, який купує велику кількість товару. Наприклад, умова "10 грн за 1 шт. при купівлі менше 100 шт.; 9 грн за 1 шт. при купівлі 100 шт. і більше". Знижки стимулюють споживача купувати в одного продавця, а не в кількох.

3. Функціональні знижки (знижки у сфері торгівлі). Ці знижки виробники пропонують службам товароруху, що виконують певні функції, пов'язані з продажем товару, його зберіганням, веденням обліку. Виробник може пропонувати різноманітні функціональні знижки службам різних торгових каналів, оскільки вони надають йому різні за характером послуги. Водночас він має пропонувати єдину знижку для всіх служб, що входять до складу окремого каналу.

4. Сезонні знижки — зниження ціни для споживачів, які купують позасезонні товари. Сезонні знижки дають змогу продавцеві підтримувати стабільний рівень виробництва протягом року.

5. Зарахування — ще один вид знижок. Наприклад, товарообмінне зарахування — це зниження ціни на новий товар за умови, що покупець здав старий. (Найчастіше застосовується в торгівлі автомобілями або іншими товарами тривалого користування.)

Під зарахуваннями, спрямованими на стимулювання збуту, розуміють виплати  або знижки з ціни для винагороди дилерам за участь у програмах реклами і підтримки збуту.

6. Маркетингові цінові стратегії, спрямовані на стимулювання збуту:

• універсами й універмаги встановлюють на деякі товари занижені ціни з метою залучення покупців, сподіваючись, що вони водночас придбають й інші товари зі звичайними націнками;

• з метою залучення більшої кількості клієнтів у певні проміжки часу продавці користуються цінами для особливих випадків. Так, для споживачів щороку проводять передноворічний розпродаж товарів;

• іноді виробники пропонують купувати товар у дилерів, надаючи знижку в ціні за платіж готівкою в обумовлені терміни. Така знижка — гнучкий спосіб скорочення товарних запасів у періоди ускладнення збуту без зниження прейскурантних цін.

3. Маркетингові стратегії дискримінаційних цін

У разі встановлення дискримінаційних цін фірма продає товар за двома або більше різними цінами без урахування різниці у витратах. При цьому застосовують певні маркетингові стратегії:

1. З урахуванням категорій споживачів — різні покупці за той самий товар сплачують різні ціни.

2. З урахуванням варіанта товару — різні варіанти товару продають за різними цінами, але без урахування різниці у витратах на виробництво.

3. З урахуванням місцезнаходження — товар продається за різними цінами в різних районах. При цьому витрати на його виробництво та пропозиція в цих районах однакові (квитки в театр залежно від ряду й місця).

4. З урахуванням часу. Для того щоб стратегія встановлення цінової дискримінації дала очікувані результати, повинні виконуватись певні умови:

• ринок має піддаватися сегментуванню, а отримані сегменти — різнитись інтенсивністю попиту;

• споживачі сегмента, де товар продають за низькою ціною, не повинні мати змоги перепродати його дорожче в тому сегменті, де такий товар фірма продає за вищою ціною;

• конкуренти не повинні мати змоги продавати товар дешевше в сегменті, де фірма пропонує його за високою ціною;

• витрати, пов'язані із сегментуванням ринку й спостереженням за ним, не повинні перевищувати суми додаткових надходжень, що утворяться внаслідок цінової дискримінації;

• встановлення дискримінаційних цін не повинно викликати у споживачів обурення і породжувати ворожість;

• застосовувана фірмою конкретна форма цінової дискримінації не повинна бути протиправною щодо чинного законодавства.

 

Розділ 1

Аналіз розвитку ринку горілки

В останні п'ять років український ринок лікеро-горілчаної продукції "застиг" на одному рівні і становить 35-40 млн дал. У такій ситуації у провідних горілчаних компаній, які планують найближчим часом провести IPO, є три основні способи підвищити свою капіталізацію: Збільшити фінансові показники за рахунок зростання продажів в преміальному сегменті, наростити обсяги експорту або перейти до поглинання дрібних виробників.

Аналіз ринку горілки  України за 2006-2009 рр. про збільшення обсягу імпорту даного продукту на територію Україну в натуральних одиницях вимірювання, яке мало місце до 2008 р. При цьому максимальне зростання імпорту зафіксоване в 2006 р. по відношенню до 2005 р. (187% або 3 рази). У 2007 р. в порівнянні з 2006 р. імпорт горілки зріс на 21%, а в 2008 р. по відношенню до 2007 р. – на 44%. У 2009 р. по відношенню до 2008 р. має місце скорочення обсягу імпорту горілки, темп якого склав 39%.

 

Рис.1.1 Виробництво продукції; динаміка за 5 років.

Рис1.2 Загальний аналіз ринку в Україні

Рис 1.3 Виробництво горілки та інших спиртних напоїв, січень-серпень 2009- 2008 року, тисяч декалітрів

Динаміка експорту горілки  за межі України в натуральних  одиницях вимірювання впродовж періоду аналізу не характеризувалася якоюсь чітко вираженою тенденцією. Скорочення обсягів експорту горілки мало місце в 2006 і 2008 рр. по відношенню до попередніх періодів. Темп скорочення показника склав 23% і 20% відповідно. У 2007 р. в порівнянні з 2006 р. експорт горілки збільшився на 9%, а в 2009 р. по відношенню до 2008 р. спостерігається зростання експорту даного продукту на 19,5%.

Рис. 1.4 Динаміка експорту, імпорту, виробництва в Україні

Споживання горілки  на території України в натуральних одиницях вимірювання в 2009 р. по відношенню до 2008 р. зросло на 1 %. Разом з тим в 4 кварталі 2009 р. має місце скорочення обсягу споживання горілки на 11%.

 

Рис. 1.5 Ємкість ринку  горілки 

В Україні горілку  розливають близько 40 компаній, більшість з яких працюють на локальних ринках і в регіонах. На сьогоднішній день чітко визначилися лідери у виробництві горілки. Так, на чотирьох основних виробників припадає до 70% всієї виробленої продукції, частки яких ростуть, залишаючи позаду решту конкурентів.

1. ТОВ «Національна  горілчана компанія» (14,5%) яка  входить до холдингу «Баядера»  і представлена такими торговими  марками, як ТМ «Хлібний дар», ТМ «Цельсій», ТМ «Козацька  Рада» та іншими.

2. ДП «Імідж Холдинг», АК «Імідж Холдинг AnC» (ТМ  «Хортиця») питома вага якого склала - 22,1%

3.Трете місце займає компанія ДП НВК «Nemiroff» (16%)

4. На частку ТОВ ЛГЗ «Прайм» доводиться – 9,7%.

5. ТОВ «Союз-Віктан» - 9,5%

Лідерство по продажах на внутрішньому ринку також належить компанії «Nemiroff». Слід зауважити, що у зв'язку з незначним обсягом експорту друге місце займає «Національна горілчана компанія», далі йдуть з невеликим відривом один від одного, «Імідж Холдинг» і «Союз-Віктан».

Україна сьогодні впевнено лідирує в імпорті горілки  в РФ, поставляючи 96,4% всієї продукції, частка імпортної горілки в обсязі російського легального ринку на сьогодні становить близько 5,3%. У першому півріччі 2008 року постачання горілки до Росії збільшилися майже на чверть порівняно з аналогічним періодом попереднього року.

Рис. 1.6 Основні гравці та доля ринку компанії Nemiroff  
Таблиця 1.1

Компанії-лідери продаж горілчаних виробів 

		млн. дол.
Nemiroff	УКРАЇНСЬКА ГОРІЛОЧНА  «NEMIROFF»	3 442
SV	ГРУПА КОМПАНІЙ СОЮЗ-ВІКТАН	3 268
ОЛІМП	ДОНЕЦЬКИЙ ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД «ЛИК»	932
5 КАПЕЛЬ	КОРПОРАЦІЯ «ОЛІМП»	787
Artyomovsk Winery	АРТЕМІВСЬКИЙ ЗАВОД  ШАМПАНСЬКИХ ВИН	736
ЗЛАТ0Г0Р	ЗОЛОТОНОШСКИЙ ЛІКЕРОГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД «ЗЛАТ0Г0Р»	641
ХОРТИЦЯ	ІМІДЖ ХОЛДИНГ, ДП	526
МЯГКОВ	ПЕРШИЙ ЛІКЕРОГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД, ЗАТ	489
ХЛІБНИЙ ДАР	НАЦІОНАЛЬНІ АЛКОГОЛЬНІ  ТРАДИЦІЇ, ХК	476
СТАРИЙ ДРУЖЕ	АЛКОТРЕЙД, 000	443
Радянське Шампанське КЗШВ	КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ШАМПАНСЬКИХ  ВИН «СТОЛИЧНИЙ»	442
Магарач	ІНСТИТУТ ВИНОГРАДУ І ПРОВИНА «МАГАРАЧ»	356
МАССАНДРА	НПАО «МАССАНДРА»	271
Таврія	АГРОПРОМИСЛОВА ФІРМА  «ТАВРІЯ»	262
Шустів Люкс	ОДЕСЬКИЙ КОНЬЯЧНИЙ  ЗАВОД	261
Бондарев	ТЕТЕРІВ, 000	163
Радянське Шампанське ХЗШВ	ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ШАМПАНСЬКИХ  ВИН	162
Одеса	ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД ШАМПАНСЬКИХ ВИН	159
НОВИЙ СВІТ	ЗАВОД ШАМПАНСЬКИХ ВИН  «НОВИЙ СВІТ»	138
ВОЖАК	ЛЬВІВСЬКИЙ ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД	113
ДЕРЖАВА	ГЕТЬМАН ХОЛДИНГ	100
Закарпатський	УЖГОРОДСЬКИЙ КОНЬЯЧНИЙ  ЗАВОД, ОП	93
Житомирська на бруньках	ЖИТОМИРСЬКИЙ ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД	81
Французький бульвар	ОДЕССАВІНПРОМ	62
КОКТЕБЕЛЬ	ЗАВОД МАРОЧНИХ ВИН І  КОНЬЯКІВ «КОКТЕБЕЛЬ»	56
Столичний Стандарт	КИЇВСЬКИЙ ЛІКЕРОГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД «СТОЛИЧНИЙ СТАНДАРТ»	54
ВИНОДЕЛ, МЕРНАЯ	ПДК «КНЯЗІВСЬКИЙ ГРАД»	52

 

Фактори макросередовища

Одним із найважливіших  етапів аналізу діяльності компанії на ринку є визначення факторів маркетингового середовища. До макро середовища відносяться  законодавчі, політичні, економічні, демографічні, природні, географічні, наукові, культурні  та соціальні фактори.

Продукція алко-ринку має особливе положення в ряді інших товарів. Даний товарний ряд є підакцизним, існує цілий ряд обмежень і заборон як на власне реалізацію, так і на методи і способи просування продукції. Так, Закон України „Про рекламу” вводить різні обмеження на використання телевізійної, зовнішньої, прямої реклами, різні види маркетингових комунікацій. Крім того, незважаючи на видиму тенденцію до стабілізації ринку, існує ефект недовіри інвесторів, що обмежує інвестиційну активність у даному сегменті. Таким чином найвпливовішим фактором буде саме законодавчий. 

Наступними  за характером впливу є фактори політичні. Адже саме ці фактори позитивно впливаючи можуть відкрити все нові і нові ринки, в результаті інтеграції та, звичайно загрози бар’єрів та візові режими як негативний чинник.

На третьому місці – економічні фактори маркетингового середовища. До них входять рівень доходів населення, рівень інфляції в країні тощо.

Останню позицію  займають фактори соціального (вказують статус покупців) та демографічного (віковий та статевий склад населення) характеру, що також мають безпосередній вплив.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2

Характеристика  діяльності компанії Nemiroff

 

 

 

Міжнародний бренд Nemiroff- лідер світового горілчаного  ринку, а також перший український алкогольний бренд, що володіє офіційним статусом «міжнародний». Продукція бренду Nemłroff поставляється в 55 країн світу. Виробник продукції бренду Nemiroff - Українська горілчана компанія Nemiroff входить до складу Nemiroff Холдинг (нарівні з Управляючою компанією Nemiroff, ДП «Алко Інвест», ДП «Немірофф-медіа», Представництвом Nemiroff в Росії і Представництвом Nemіroff в Польщі). Асортимент напоїв складається з 28 позицій. Флагманськими брендами компанії є горілки Nemiroff «Оригінальний», «Українська медова з перцем», «Українська березова особлива», «Житня з медом», Nemiroff Premium і Nemiroff LEX.

За даними міжнародного рейтингу «World Mіllіonaіres Club» (Світовий Клуб Мільйонерів) та журналу «Drіnks Іnternatіonal» (Великобританія) два роки підряд (2003, 2004 рр.) ТМ Nemіroff, визнавалася «Брендом №1» в світі по динаміці розвитку.

Згідно з рейтингами авторитетних видань Impact (США) «VODKA - TOP 20 Brands Worldwide» і IWSR Drinks Record (Великобританія) ТМ Nemiroff визнаний горілчаним брендом №2 в світі по об'ємах продажів.