Інтерактивні методи навчання математики

Зміст

Вступ.............................................................................................................................. ….3

Основна частина

1. Уроки математики за нетрадиційною структурою.............................................5

2. Забезпечення оволодіння школярами змісту освіти за допомогою інтерактивних технологій............................................................................11

        2.1. Методики колективного взаємонавчання „Взаємообмін темами” і               “Взаємообмін завданнями”...........................................................................12

Практична частина

Конспект уроку з математики у 1 класі...........................................................26

Конспект уроку з математики у 2 класі...........................................................30

Конспект уроку з математики у 3 класі...........................................................34

Конспект уроку з математики у 4 класі...........................................................39

Висновки.......................................................................................................................44

Список використаної літератури............................................................................46

Вступ

Завжди перед освітою стояли питання : „Чого навчати?” і „Як навчати?" Головна стратегічна лінія розвитку освітньої системи сьогодні полягає в її адаптації до змінних соціально-економічних умов суспільства. Не просте завдання, але загальний вектор такий:

• по-перше предметні знання мають бути органічно поєднаними з методологічними,
• по-друге бути поєднаними з суб'єктним досвідом учителя та учня. Ця зміна цільових орієнтацій змушує педагогів зміщувати акцент у методах навчання на пошук, „вирощування" нових індивідуальних способів навчальної діяльності. При цьому необхідною умовою в конструюванні уроку є обов'язковість визначення в предметних знаннях основних ідей, понять, принципів, методів пізнання й узагальнених способів діяльності. А робота з поняттями, вільне оперування ними стає невід'ємною складовою навчально-пізнавальної діяльності учня.

Чому сьогодні слід зосереджувати увагу на роботі з поняттями, знаннями за допомогою інтерактивних методів навчання?

Спираючись на наукові дослідження Л.Виготського, Г.Міда звернімо увагу на те, що вони розглядають поняття, як символ (знак), який завжди виступає засобом організації з оволодіння дитиною своєю психікою (свідомістю). Більше того, щоб відбувалися зміни в мисленні дитини(розвиток), недостатньо опанування навчального матеріалу на індивідуальному рівні: необхідно, щоб учень розумів причину інтелектуального конфлікту (протиріччя) між ними та іншими учнями, між ним і вчителем, між ним і запропонованою ситуацією, між ним і навчальним змістом.

Розв'язання цих актуальних проблем можливо лише на основі широкого запровадження нових педагогічних технологій, спрямованих на всебічний розвиток дитини.

Одним з основних методичних інновацій є інтерактивні методи навчання. Слово „інтерактив" прийшло до нас із англійської мови „interact”. „Inter” - це взаємний, „act” - діяти. Інтерактивне навчання – діалогове навчання, в ході якого здійснюються взаємодія вчителя і учня.

Мета інтерактивного навчання – створення комфортних умов навчання, при яких учень відчуває свою успішність, свою інтелектуальну досконалість, що робить продуктивним сам освітній процес.

У зв'язку з цим пропонується вчителям початкових класів ознайомитися з елементами деяких інтерактивних методик, які з успіхом застосовуються в різних країнах світу, тому що вони мають багато переваг:

• у роботі задіяні всі діти класу;
• учні вчаться працювати в групі (команді);
• формується доброзичливе ставлення до опонента;
• кожна дитина має можливість пропонувати свою думку;
• створюється „ситуація успіху";
• за короткий час опановується багато нового матеріалу. 
  

1. Уроки математики за нетрадиційною структурою

Демократичні засади, що мають місце в організації навчально-виховного процесу в сучасній школі, є основою для творчої діяльності вчителів початкових класів. Розкріпостившись від догм і стандартів, вони готують і проводять такі види уроків математики, котрі за своєю структурою і логічними елементами відрізняються від традиційної методики. Адже традиційні уроки на сучасному етапі розвитку початкової освіти, на думку багатьох учителів, не можуть забезпечити високий рівень знань, умінь і навичок і, особливо, розвиток логічного математичного мислення молодших школярів. Тому творчі вчителі шукають такі форми і методи навчання, які збуджували б процес сприйняття, кардинально змінювали б відношення учнів до навчання.

Нестандартний урок – це творчість учнів і мистецтво педагога, який виробив свій власний „почерк”, засвоїв, нетрадиційні форми і методи роботи з дітьми. Обидва суб'єкти – учитель і учні – на такому уроці повинні знайти своє конкретне місце і взаємодіяти на принципах партнерства, повинні забезпечувати умови, за яких кожен учень міг би включитись у самостійну діяльність, усвідомити навчальне завдання і відшукати шляхи його розв'язання.

У практиці роботи творчих учителів визначилися певні форми нетрадиційних уроків.

Нестандартні уроки з математики містять: нетрадиційну підготовку учнів до сприйняття нового матеріалу, нестандартні повідомлення теми і мети уроку; цікаві, захоплюючі сценарії уроків, що втілюють основну стержневу ідею уроку. Практичне виконання логічних вправ, розв'язування задач у змінених (незвичайних) обставинах зацікавлюють дітей до творчої діяльності та самоучіння, формують в них соціальну відповідальність за навчальну працю.

В сучасній початковій школі застосовуються такі форми нестандартних уроків.

Підготовка вчителя до проведення нетрадиційних уроків вимагає відповідних знань, умінь і навичок. Щоб допомогти йому в оволодінні інноваційними технологіями навчання, нижче подаємо опис організаційно-дидактичної структури деяких видів нестандартних уроків, які ефективно можна використовувати у навчанні молодших школярів математики.

УРОК-АУКЦІОН

На дошці написано список запитань, які підлягають «продажу» на «аукціоні», і на які всі учні мають знати відповіді. Для проведення «аукціону» вибирається експертна група, керівник цієї групи - ведучий. Ведучий встановлює, в якому порядку він має називати учнів, які визначатимуть запитання, що «продаються». Ведучий називає першого учня, той – номер запитання. Всі очима знаходять текст запитання на дошці. Ведучий запитує: „Хто хоче купити це запитання?” (треба розуміти це питання як таке: хто знає відповідь на нього?). Жде піднятих рук. Рахує: „Раз”, – знову читає запитання і оголошує: „Два”... Якщо піднялась рука „покупця”, дає йому слово. За відповідь нараховуються бали. Відповідь можна уточнити, розширити, поглибити і за це також одержати бал.

Коли запитання повністю куплене, ведучий називає другого продавця. Так продовжується доти, поки всі питання будуть з'ясовані.

УРОК-ГРА „ТЕЛЕМІСТ”

Для цієї гри виготовляють два комплекти жетонів. Перший визначає ті країни, які зустрічаються на телемості. Інший призначений для уточнення представників, які прибули на зустріч. Так на жетонах англійської серії можуть бути надписи: „Кембридж”, „Оксфорд”, „Лондон”, „Глазго”, а на жетонах української: „Ведучий”, „Київ”, „Львів”, „Харків”, „Одеса”.

Після звичайного представлення учасники гри (групи) тягнуть жетони спочатку із першого комплекту, а потім із другого. В кожній групі є референт, який допомагає формулювати відповіді або виконувати завдання, а також ведучий і члени команди. Ведучий першої команди називає учня, який має поставити питання другій команді. Він же оцінює запитання і на дошці ставить бал за запитання. (Питання ставляться в межах матеріалу вивченого на попередньому уроці). Ведучий другої команди називає учня, який має відповідати або виконувати завдання.⁴ Він же оцінює відповіді і ставить бал на дошці. У випадку ускладнень референти допомагають ведучим.

УРОК-ПРЕСКОНФЕРЕНЦІЯ

Такий урок бажано проводити двом учителям. Клас розбивається на групи. Одна їх частина перетворюється в представників преси – співробітників різних газет, інша – в спеціалістів різних галузей. Спеціалістів одного профілю може бути декілька, їх очолюють консультанти. Спочатку проводиться загальний інструктаж консультантів. А ті вже починають готувати свої групи.

До закінчення пресконференції має бути випущена газета, придумана її назва і рубрика. План проведення уроку може бути таким: виступи тих представників груп, які займаються історією питання, теоретиків, практиків; після кожного повідомлення представники преси ставлять запитання виступаючому, далі проводиться оформлення газет у групах, огляд-конкурс газет і підсумки пресконференції.

 Деякі вчителі уроки-пресконференції проводять з метою повторення вивченого. За декілька днів до такого уроку клас поділяється на 5-6 груп „журналістів” більш-менш однакового рівня підготовки, вибираються „спеціалісти” (4-5 чоловік). Кожна група „журналістів” готує запитання окремо. При цьому самостійно може бути використана як навчальна, так і додаткова література. Щоб не було дублювання, відразу визначається область інтересів для кожної групи. Кабінет, клас, де проводиться прес-конференція, відповідно оформляється: столи переставляються так, щоб кожна група „журналістів” могла працювати, не заважаючи іншій, встановлюються підставка на столах з назвами газет і прізвищ „журналістів”, які представляє дана група. За столом прес-центру сидять учні, які виконують роль „спеціалістів”. На початку пресконференції - привітання на адресу її учасників, далі повідомляється тема і загальне коло питань, які будуть підніматися на конференції, представлення „спеціалістів”.

Групи ставлять запитання, як правило, починаючи його так: „Читачів нашого журналу (газети) цікавить таке питання...”, „Читачі нашого журналу просять пояснити таке...”. Відповідь дають „спеціалісти”, а „журналісти” занотовують її. Потім ці відповіді будуть використані ними для написання замітки, статті, які зачитуються всьому класові, їх оцінює журі. Замітки і статті, які журі оцінило як кращі, прикріплюються шпильками до листка ватману. Так одержується експрес-випуск газети. '

УРОК-ЗМАГАННЯ

 Це уроки, на яких навчання стає цікавим і захоплюючим процесом, який поглинає думки і почуття всіх учнів. Вони цінні як засіб формування колективу, почуття власної відповідальності і гордості, своєї важливості;

Клас поділяється на дві групи учнів, приблизно однакових за рівнем знань, У кожній вибирається капітан і консультант. Консультант займається із слабшими учнями команди.

Урок складається із декількох конкурсів. Дітей попереджають, що в ході змагання буде враховуватись активність кожного члена команди і всієї команди в цілому.

Складаються відомості, у них журі буде вносити оцінки кожному учневі за відповідь. Перемагає команда, яка набирає більшу кількість балів.

УРОК-КВК

Урок-КВК, як правило, дуже схожий на телевізійну гру КВК і може бути проведений за схемою: „Розминка”, „Домашнє завдання”, „Індивідуальна робота”, Конкурс „Відгадай”, „Конкурс майстрів мистецтва”, „Конкурс розповідачів”, „Конкурс капітанів”.

Це повторювально-узагальнюючий урок. Завдання носять як репродуктивний, так і продуктивний характер, але форма представлення завдань гумористична, цікава. Для проведення такого уроку із числа учнів класу вибираються члени двох команд. Критерії для вибору в члени команд можуть бути різні, команда може бути сформована і від ряду парт. Журі вибирається теж із числа учнів касу.

Розминка. Кожній команді пропонується скласти розповідь за пройденою темою (про будь-який вид роботи на уроках математики). Форма розповіді може бути гумористичною і разом з тим такою, щоб в ній брали участь усі члени команди.

Домашнім завданням може бути творче завдання з розв'язку обернених задач.

Виконання індивідуальної роботи включає цікаве завдання для двох-трьох учнів з кожної команди. При його оцінюванні враховується правильність і акуратність виконаної роботи.

Конкурс „Відгадай” включає загадки, тести, прості завдання.

Конкурс оповідачів. Обом командам пропонується, наприклад, цифровий матеріал, за яким потрібно скласти алгоритми розв'язку задач різних типів.

Конкурс капітанів включає і виконання завдань, і опис будь-якої навчальної роботи.

Урок-КВК учні дуже люблять, тому що він проходить у теплій, дружній обстановці. Музичні та поетичні вставки допомагають підтримати таку обстановку.

УРОК-СУД

Дуже поширені уроки-спектаклі у формі судового засідання. Ця форма приваблива тим, що в ній стикаються протилежні погляди на суть окремих питань. Вирок обґрунтовується, отже, дана форма проведення заняття сприяє з'ясуванню суті проблеми. Які на звичайному суді, тут дійовими особами є свідки, адвокати й ті, кого звинувачують.

Кожен з учнів, одержавши свою роль, має підготувати свій виступ, використовуючи рекомендовану літературу. Кожен має знати, що перед початком свого виступу він повинен представитися, хто він є, в захист кого він виступає і чому. Свідчення мають бути доказовими й обґрунтованими. В кінці суддя має винести вирок і обґрунтувати його.

КОМПЛЕКСНО-ТВОРЧИЙ УРОК

Уроки цього типу мають таку структуру: вступне слово вчителя, творча робота груп, обговорення діяльності груп, висновки, підбиття підсумків.

Клас поділяється на 5 груп. Кожна група одержує завдання. Перша група – скласти кросворд за темою уроку, друга і третя групи готують аукціони, четверта і п'ята – розв'язують задачі. Кожній групі видаються картки із завданнями.

Для оцінки роботи кожної групи на початку уроку обирається журі із 3 чоловік. Поки групи готують завдання, члени журі разом з учителем можуть обдумати критерії оцінювання виконання завдання кожною групою. Після закінчення роботи представники груп у межах 5 хв. доповідають про результати і демонструють їх. Журі оцінює і підбиває підсумки.

УРОК-ТВОРЧИЙ ЗВІТ

На такому уроці учні показують і захищають перед спеціальною комісією свої роботи. У комісію входять члени батьківського комітету, шкільного наукового товариства, учні паралельних класів.

За 2-3 місяці до проведення цього уроку учням пропонується створити творчі групи за інтересами й вибрати проблему для розробки. У групу можуть входити консультанти із числа дорослих. Звіт включає аргументацію теми, суть роботи, пояснення одержаних результатів, ілюстрацію практичного застосування одержаних результатів.

Всі роботи оцінюються. Критерії оцінювання оголошуються ще до початку уроку.

Цей урок може бути проведений за такою структурою:

1. Вступне слово вчителя.
2. Проведення звіту (розповідь про виконану роботу, відповіді на запитання опонентів членів комісії, оголошення результатів роботи). 
3. Вільний обмін думками.
4. Підбиття підсумків звіту.

Можуть проводитися конкурси.

Конкурс „Пошук”. Ще до конкурсу групи одержують доручення знайти в журналах, газетах, книгах матеріал, який стосується конкурсної теми.

Конкурс „Знайди помилку”, Групам учнів показуються виконані роботи, але з помилками, учасник будь-якої творчої групи може вказати на помилку. Перемагає та команда, яка знаходить більше помилок. 

УРОК-ТУРНІР

Мета цього уроку – закріплення знань, умінь і навичок. За два тижні до уроку вивішується плакат із запитаннями й завданнями. В класах створюються групи учнів, які одержують різні завдання. Консультанти готують слабших учнів, працюють з ними, ерудити роблять повідомлення на запропоновані теми.

Готуються картки-завдання. В уроці-турнірі беруть участь дві команди або навіть два класи. Тривалість – 40 хв. Столи розміщують так, щоб учні двох команд сиділи навпроти один одного. Можлива постановка проблемного запитання.

Другий етап розпочинається із фронтального опитування з усіх перелічених питань (учні команд відповідають почергово). Наступний етап – міні-демонстрація. До дошки запрошуються по два учні від класу. Всі останні – журі. Дітям пропонується продемонструвати, наприклад, способи множення і ділення багатоцифрових чисел.

На другому уроці роботу розпочинають ерудити. Заслуховуються підготовлені повідомлення (по одному, від команди). Це можуть бути історичні дані про виникнення римських чи арабських цифр тощо.

Підраховується загальна кількість балів, набрана за кожен вид турніру кожною командою. Переможці нагороджуються грамотою, а ті, що програли – заохочувальним призом.

УРОК-ТЕЛЕПЕРЕДАЧА

Це урок вивчення нового матеріалу з попередньою підготовкою учнів. Він будується в формі інформаційно-розважальної телепередачі. Його структура являє собою послідовність фрагментів із найбільш популярних телепрограм: „Поле чудес”, „Що? Де? Коли?”, „П'ятий кут” та інших, побудованих на предметному навчальному матеріалі. Матеріал розробляється аспектно, під кутом зору тієї чи іншої передачі, її спрямування. Вибір тих чи інших телепередач, послідовність їх фрагментів, трансформованих змістом навчального матеріалу, визначаються можливостями навчальної теми уроку.

Для підготовки уроку вчитель створює ініціативну учнівську групу, визначає ведучого всієї телепередачі. Спільно з учителем ця група визначає, які конкретно телепередачі будуть копіюватися на уроці, яким змістом наповнити кожен фрагмент. Створюються мікроколективи учнів, на чолі яких стоять члени ініціативної групи. Кожен мікроколектив готує свій фрагмент, свій вихід в „ефір”, свою частину „телепрограми”.

Перед уроком класна кімната відповідно оформляється. Зміст оформлення, зрозуміло, відповідає темі „телепередачі”.

Учитель спільно з ініціативною групою чітко розподіляють час уроку, виділяючи кожній „телепрограмі” свій час, встановлюють послідовність цих програм.

Урок може бути розпочатий із музичної заставки, характерної для даної телепередачі. Два диктори оголошують тему, мету і структуру передачі, далі може йти демонстрування фільму, після цього – виступи.

2. Забезпечення оволодіння школярами змісту освіти за допомогою інтерактивних технологій

Дидактична система потребує щоб методи навчання забезпечували оволодіння школярами елементами змісту освіти. Вирішення цієї проблеми, зокрема в початкових класах вимагає застосування інтерактивних методів навчання.

Інтерактивні підходи до навчання – це щось зовсім нове в сучасній освіті, чи ні? Виявляється, що ні. Ще в перші десятиліття минулого століття в педагогіці та практиці української школи використовувалися інтерактивні підходи до навчання. І тоді практикувалися бригадний метод, проектний метод, робота в парах змінного складу, виробничі і трудові екскурсії, практики. І не лише в радянській, а і в світовій педагогіці, інтерактивні методи вважалися передовими.

Використання цих методів і форм навчання ва деяких школах давали непогані результати. Наприклад, у 1918 році у школі, організованій А.Рівним учні різного віку, навчаючись у парах змінного складу, за один рік засвоювали програму трьох-чотирьох років навчання. Ці методи знайшли підтримку у вчителів, але не було належного методичного забезпечення, теоретичного осмислення й експериментальної перевірки. Більше того, при застосуванні більшості цих методів дещо знизилась роль учителя в навчальному процесі, неекономно витрачався навчальний час.

З часом, на початку 30-х років XX ст., українська школа перетворилася на авторитарну, репродуктивно орієнтовану, з панівною стандартизацією та уніфікацією засобів, форм і методик навчання. Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання знаходимо в працях В.Сухомлинського. В 70-х-80-х роках XX ст. вчителі новатори Амонашвілі, Шаталов, Ільїна, Лисенкова та інші повернулися до інтерактивного навчання, але творчість їх була скоріше винятком, ніж правилом.

Наприкінці XX ст. інтерактивні теорії набули поширення в теорії та практиці американської школи. В останні роки зацікавилися цим методом і взяли його на озброєння педагоги України. Маючи практичний досвід роботи з молодшими школярами і оцінивши переваги інтерактивних методів навчання, вчителі знову повертаються у своїх пошуках до теорії та наукового обґрунтування того чи іншого методу. Підкреслю ще раз, що на сучасному етапі значна кількість методичних інновацій у математиці пов'язана сьогодні із застосуванням інтерактивних методів навчання.

Інтерактивний – означає можливість взаємодіяти, або знаходитись у режимі бесіди, діалогу з чим-небудь або ким-небудь. Отже, інтерактивне навчання – це, перш за все, діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя і учнів.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, щоб навчальний процес організований таким чином, що практично всі учні беруть участь у процесі пізнання, вони мають змогу розуміти і рефлектувати з приводу того, що вони знають і думають. Інтерактивне навчання – спеціальна форма організації навчальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Інтерактив виключає домінування як одного виступаючого, так і однієї думки над іншою.

„Взаємообмін завданнями”

Першу методику краще застосовувати під час вивчення нового матеріалу, а другу – під час закріплення. Ці методики дають змогу відпрацьовувати як теоретичний, так і практичний матеріали. Кожен учень уже на уроці не тільки отримує певні теоретичні знання (означення, формулювання, алгоритми розв'язку, тощо), а й запам'ятовує їх і передає ці знання іншому учню.

Використовуючи методику „Взаємообмін завданнями”, вибирається невелика тема або підтема. Весь її матеріал розбивається на порції і кожна оформляється на окрему картку. Набір карток, що містить усю тему, називається блоком завдань. У блоці – від 3 до 9 карток, кожна підпорядкована певній ідеї. При чому учень повинен мати можливість почати роботу з будь-якою карткою і виконувати завдання у будь-якій послідовності. Іншими словами, кожна картка повинна бути самостійним входом у тему.

Методику „Взаємообмін темами” добре використовувати, вивчаючи новий матеріал. Теми обираються таким чином, щоб учень міг їх вивчати у будь-якій послідовності. Теми діляться на дві, три, чотири частини, кожна з яких має деяку змістову самостійність і закінченість. Після кожної частини даються завдання для виконання яких потрібні відомості, викладені в ній. Це завдання першого рівня. Вони спрямовані на відпрацювання певних умінь і навичок. Для виконання завдань другого рівня потрібно добре розуміти всю тему. Це можуть бути завдання на творче застосування вивченого матеріалу, на встановлення зв'язків з іншими темами. До таких завдань обов'язково даються відповіді.

Під час вивчення в класі одночасно кількох тем можна організувати малі групи. Спочатку пояснюється порядок роботи самостійно і в парі, за мету ставиться вивчення теми, вказується на який час розраховано вивчення всього матеріалу, на який результат може або повинен вийти кожен учень: уяснити поняття, навчитися відтворювати тему, щось вивчити напам'ять, відповісти на запитання, розв'язати задачу вказаного типу, порівняти з раніше вивченим, навести приклади, задавати питання та ін. Дається інформація про додаткову літературу, про завдання підвищеної складності, пояснюється формула контролю.

Організація інтерактивного навчання інколи передбачає використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогам стати справжніми лідерами учнівського колективу.

Використання наочності під час уроку збільшує запам'ятовування матеріалу від 14% до 38%, а використання візуальних засобів поліпшує результат на 200%. Крім того, така подача матеріалу забирає на 40% менше   часу.   Наочність   варта   не   тільки   сотень   слів,   а   й   утричі ефективніша за одні лише слова.

Понад 2400 років тому Конфуцій сказав:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу і чую, я трохи пам'ятаю.

Те, що я чую, бачу і обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю і роблю, я набуваю знань та навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

Для ефективного застосування інтерактивних технологій необхідно:

• дати завдання учням для попередньої підготовки: продумати, виконати самостійно підготовчі завдання;
• відібрати для уроку такі інтерактивні вправи, які були б пропедевтичними для освоєння нової теми;
• дати   учням   час   подумати   над   завданнями,   щоб   вони «граючись» виконали його;
• на одному занятті можна використати одну, максимум дві інтерактивні задачі, а не їх калейдоскоп;
• важливо провести спокійне, глибоке обговорення за підсумками виконання інтерактивного завдання, зокрема акцентуючи увагу на іншому матеріалі теми прямо не порушеному в задачі; проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, які не були пов'язані з інтерактивними завданнями.

Щоб забезпечити ефективний контроль за процесом навчання за умов використання інтерактивних технологій, учитель повинен ретельно попередньо підготуватися:

• підібрати та продумати задачі, зокрема додаткові, наприклад різноманітні рівняння, зразки їх розв'язання, завдання для груп;
• старанно    спланувати    і    розбити    заняття:    підготувати запитання   і   можливі   відповіді,   виробити   критерії  оцінки ефективності заняття;
• мотивувати учнів до вивчення  шляхом добору найбільш цікавих для учнів випадків; оголошувати очікувані результати заняття і критерії оцінки роботи учнів;
• передбачити різноманітні форми  і методи для привернення уваги   учнів,   налаштування   їх   на   роботу,   підтримання дисципліни;  цьому,  зокрема  можуть  сприяти  різноманітні задачі-розминки, задачі-жарти.