Інтенсифікація виробництва молока та потреба сільськогосподарського підприємства в короткострокових кредитах

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Кафедра атрарної економіки

Кафедра податкової та страхової справи

КОМПЛЕКСНА КУРСОВА РОБОТА

з економіки сільського господарства та фінансів підприємств

на тему:

“Інтенсифікація виробництва молока та потреба сільськогосподарського підприємства в короткострокових кредитах”

Виконав:студентка 3 курсу

економічного факультету

спеціальності фінанси

9 групи

Турченко О. П.

Наукові керівники:

доц. Чалий А.А.,

доц. Борщ А.Г.

Київ-2009

План

Вступ                                                                                                        3-6 ст.

Розділ 1. Наукові основи інтенсифікації молочного скотарства.

1.1.           Суть інтенсифікації сільськогосподарського

             виробництва.                                                                   7-12 ст.

1.2.           Основні положення методики вивчення інтенсифікації молочного скотарства.                                                      12- 16 ст.

Розділ 2. Економічна ефективність розвитку молочного скотарства на базі інтенсифікації.

2.1      Виробничі ресурси господарства та їх використання.  17- 27 ст.

2.2      Динаміка рівня інтенсивності і продуктивності молочного скотарства.                                                                         28 – 30 ст.

2.3      Економічна ефективність інтенсифікації виробництва молока.

                                                                                             30 – 33 ст.

Розділ 3. Кредитування поточної діяльності підприємства.

3.1      Визначення потреби підприємства в короткострокових

кредитах                                                                            34 – 39 ст.

3.2      Оцінка кредитоспроможності підприємства                 40 – 43 ст.

3.3      Проведення розрахунків за кредитами                          43 – 46 ст.

Висновки                                                                                           47- 50 ст.

Список використаної літератури                                                      51 ст.

Додатки

Вступ    

   Молочне скотарство – одна з провідних галузей тваринництва , призначення якої – забезпечення  виробництва молочних продуктів в обсягах, які відповідають  нормам державної продовольчої безпеки , та розширення  експортного потенціалу  вітчизняної економіки .

     Молочне скотарство є доволі трудомісткою і за технологією найскладнішою галуззю тваринництва, проте надзвичайно важливою в соціальному плані. Тим часом молочне скотарство нашої держави останніми роками перебуває у складному становищі. Основним чинником, що стримує розвиток галузі, є відсутність економічної зацікавленості товаровиробників, адже вкрай низькі закупівельні ціни не відшкодовують витрат на виробництво молока.

     В останні роки внаслідок об’єктивних  і суб’єктивних причин  молочне скотарство  в господарствах  суспільного сектора  зазнало  істотних негативних змін, що зумовило негативну тенденцію в  забезпеченні населення різноманітними молокопродуктами , завантаженні сировиною молокопереробних підприємств , формуванні м’ясного потенціалу , зменшенню надходження коштів від  реалізації продукції , збільшенню безробіття сільських мешканців. Так за період з 2001 по 2008 рік  чисельність поголів’я корів зменшилась на 49, а виробництво молока на 35 відсотків .

    Існуючий рівень виробництва молока за останні роки в межах 14,1-13,7 млн. тонн забезпечує споживчий попит населення в молочних продуктах в середньому на рівні 220-230 кг на одну особу в рік. При цьому біля 14% молока використовується з експортною метою, при незначному імпорті ( близько 1 %) молочних продуктів.

    Проте, низький рівень споживання молочних продуктів обумовлений не відсутністю потенціальних можливостей виробництва, а низькою купівельною спроможністю населення. До основних проблем галузі відноситься те, що основні обсяги виробництва молока (у 2004-2006 рр. – 81%) зосереджені в особистих господарствах населення, з яких  89,4% (за вибірковими даними) утримують по 1-2 корови, що не дає можливості технологічно забезпечити якість молока (це молоко приймається переробними підприємствами лише ІІ ґатунку). У загальних заготівлях переробних підприємств молоко з господарств населення становить близько 65%, тоді як з сільськогосподарських підприємств - лише 35%, з якого 88% приймається вищим і 1 ґатунком. Із-за низької якості молока молочна продукція є неконкурентоспроможною, втрачаються експортні ринки.

    Вкрай негативний вплив на функціонування галузі, який проявляється в постійному скороченні поголів’я корів (з 8,4 млн. голів у 1990 р. до 3,6 млн. голів у 2006 р. і до 3,3 млн. голів на березень 2007 р.) має:

     практична відсутність інтегрування виробництва, переробки і реалізації молочної продукції, що призводить до різких коливань закупівельної ціни на молоко і зниженню інвестиційної привабливості галузі;

     відсутність рівноцінного паритету цін на сире молоко, молочну худобу і промислову продукцію;

     ліквідація великих спеціалізованих молочних підприємств з високим рівнем технологічного забезпечення. Залишилось лише 279 сільськогосподарських підприємств з поголів’ям 500 і більше корів, що становить 3,9 відсотки від загальної кількості сільгосппідприємств, що утримують корів. В них утримується біля 150 корів або 20 % наявного поголів’я корів.

     недосконала державна політика щодо створення необхідних економічних умов для розвитку галузі.

        На даний час  потенційні можливості збільшення виробництва молока в господарствах населення повністю вичерпані, а фермерські господарства практично не займаються молочним скотарством. На них припадає лише 1% загального поголів’я корів і 0,7% валового виробництва молока.

    За існуючих умов катастрофічного стану матеріально-технічної бази в молочній галузі України, лише одне підвищення закупівельної ціни на молоко не виведе галузь з кризи. Тому, враховуючи такий стан справ у  молочному  скотарстві необхідно вжити невідкладні комплексні заходи, спрямовані на докорінне поліпшення ситуації.

    Сьогодні на першому плані потребують вирішення проблеми оптимізації  на перспективу чисельності молочної худоби і обсягів виробництва молока, коригування державної політики в галузі молочного скотарства  в напрямі створення максимально сприятливих умов розвитку галузі шляхом внесення необхідних змін до  засобів державного регулювання.

   Ефективність молочного скотарства значною мірою залежить від інтенсивності використання маточного поголів’я. При цьому головного значення набуває фактор тривалості господарського використання тварин, який впливає не тільки на економіку виробництва, а й на вдосконалення стад і порід. Від продуктивного довголіття корів залежать розмір довічної продуктивності, кількісний та якісний ріст стада, розмір капіталовкладень на його формування й ефективність використання.

   Інтенсифікація молочного скотарства призвела до значного скорочення строку експлуатації корів. Генетичний прогрес росту продуктивності в багатьох країнах світу вимагає швидкого оновлення стад і переведення галузі на промислову технологію, яка висуває більш жорсткі вимоги до тварин. У результаті середній строк використання корів на молочних фермах обмежується всього 3–4 лактаціями. Відповідно, більшість тварин не доживає до віку, у якому могла б виявитись їхня максимальна продуктивність, тобто в період 4–7 лактацій. Водночас за оптимальних умов утримання корови здатні зберігати високі надої і відтворну здатність до 12–14-річного віку.

    Інтенсивне сільське господарство — сільськогосподарська виробнича система, що характеризується високими затратами праці на одиницю зайнятої площі (в протилежність екстенсивному сільському господарству). Воно зазвичай засновується на використанні значної кількості хімічних добрив, гербіцидів, фенгіцидів, інсектицидів, регулятів росту рослин і пестицидів. Також воно часто залучає використання методів автоматізації, які стали ключем до успіху сучасного сільського господарства. Все це дає значне підвищення виробництва порівняно з традіційними методами.

Інтенсивне сільське господарство зробило можливим значне збільшення продуктивності протягом двадцятого сторіччя, і допомагає гарантувати належне і стійке постачання харчових продуктів до зростаючого населення, в той же час зменшуючи кількість потрібної землі. Ріст продуктивності дозволяє скоротити кількість людей зайнятих у сільському господарстві, особливо в розвинених країнах. Крім того, звільнюється земля, що може використовуватися для створення заповідників і національних парків. Інтенсифікація сільського господарства з сорокових років до шестидесятих також відома як зелена революція. Країни, що розвиваються, проте, не могли у повній мірі поживитися від переваг сучасного сільського господарства із-за відсутності коштів. Збільшена сільськогосподарська продуктивність привела до значного зменшення цін на харчові продукти.

      Метою даної курсової роботи є дослідження шляхів  інтенсифікації виробництва молока на сільськогосподарському підприємстві СВК «Світанок» та потреби підприємства в короткострокових кредитах для підвищення ефективності виробництва продукції.

        В даній курсовій роботі буде висвітлена суть інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, різні методики вивчення інтенсифікації молочного скотарства. Також  роглядаються  виробничі ресурси  досліджуваного господарства  СВК «Світанок»та їх використання, динаміка рівня інтенсивності і продуктивності молочного скотарства та економічна ефективність інтенсифікації виробництва молока за різними показниками.     В даній роботі  визначатимемо потреби підприємства СВК «Світанок» в короткострокових кредитах, визначимо Оцінкукредитоспроможності  підприємства та проведемо розрахунки нарахування відсотків за кредит.

Розділ 1. Наукові основи інтенсифікації молочного скотарства.

1.1 Суть інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

         Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції можна здійснити двома способами - екстенсивним та інтенсивним. Розвиток сільського господарства відбувається на основі відтворення в розши­реному масштабі екстенсивним шляхом, коли розширюється тільки поле діяльності, та інтенсивним, коли застосовуються більш ефектив­ні засоби виробництва.

        Екстенсивний розвиток сільського господарства передбачає збіль­шення виробництва продукції за незмінного рівня техніки і техноло­гії. У рослинництві зростання виробництва продукції відбувається за рахунок розширення посівних площ, а в тваринництві - збільшення поголів'я худоби і птиці.

  За інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва збільшення виходу продукції здійснюється зарахунок додаткових вкладень, спрямованих на впровадження досягнень науки, передової техніки і прогресивної технології, які зумовлюють зростання врожай­ності культур та продуктивності поголів'я худоби

   В історичному розвитку збільшення виробництва продукції сіль­ського господарства протягом тривалою періоду відбулось при ви­користанні екстенсивних чинників розширення посівних площ за рахунок розорювання вільних земель. Екстенсивний розвиток сіль­ського господарства обмежується значною мірою наявністю земельних ресурсів, придатних для використання в сільськогосподарському виробництві.

   Оскільки екстенсивні чинники збільшення виробництв сільсько­господарської продукції обмежені, інтенсифікація сільською госпо­дарства в умовах науково-технічного прогресу набуває виняткового значення і є основним напрямом його розвитку Процес інтенсифіка­ції- об'єктивний і закономірний шлях розвитку сільською господар­ства, притаманний усім цивілізованим країнам Проте це не означає, що в умовах інтенсивного ведення сільською господарства немає не­обхідності збільшувати поголів'я продуктивної худоби.

    Основними передумовами переходу до інтенсивного сільського господарства є, по-перше, необхідність дальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, по-друге, обмеженість орно­придатних земель і, по-третє, нагромадження матеріальних засобів і коштів у підприємствах для інтенсивного розвитку виробництва.

   Як форма розширеного відтворення інтенсифікація сільського гос­подарства відбувається на основі додаткових вкладень на одиницю земельної площі, що мають на меті якісне вдосконалення всіх чин­ників виробництва шляхом інноваційної діяльності. У зв'язку з цим в економічному значенні під інтенсифікацією сільського господарства слід розуміти не що інше, як концентрацію виробничих ресурсів на одній і тій самій земельній площі замість розподілу їх між різними земельними ділянками. При цьому інтенсивний розвиток сільського господарства передбачає якісне удосконалення засобів виробництва та використання прогресивних технологій.

   Особливість інтенсифікації сільськогосподарського виробництва полягає в тому, що ефективність технічних вдосконалень засобів і предметів праці виявляється не прямо, а через функціонування зем­лі. Інтенсифікація землеробства базується на тій особливості землі як засобу виробництва, що її родючість при правильному використанні підвищується, забезпечуючи зростання врожайності сільськогоспо­дарських культур.

  Характеризуючи процес інтенсифікації, зазначимо, що сільське господарство розвивається при цьому не шляхом збільшення кіль­кості оброблюваної землі, а через поліпшення якості обробітку, збіль­шення розмірів засобів виробництва, що їх вкладають у ту саму кількість землі.

    Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва базується на додаткових вкладеннях, але не можна пов'язувати її лише з абсолют­ним зростанням додаткових витрат. У процесі інтенсифікації додатко­ві вкладення повинні відображати якісне вдосконалення виробництва. Тому додаткові вкладення передбачають широке використання досяг­нень науково-технічного прогресу, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь і поголів'я худоби.

  У процесі інтенсифікації додаткові вкладення треба розглядати в органічній єдності з результатами виробництва. Отже, інтенсифікація сільського господарства - це концентрація засобів праці на одиницю земельної площі з метою збільшення виходу сільськогосподарської продукції і поліпшення її якості.

   Послідовна інтенсифікація сільськогосподарського виробництва на основі вдосконалення і раціонального використання всіх його чинників зазвичай забезпечує високі кінцеві результати. При цьому темпи зростання виробництва продукції можуть перевищувати тем­пи збільшення додаткових витрат.                  Інтенсифікація всебічно впливає на розвиток сільського господарства, створює нові можливості підви­щення економічної ефективності виробництва. Процес інтенсифікації передбачає створення високопродуктивного сільського господарства на основі підвищення його технічного рівня, широкого використання більш досконалих засобів виробництва і кваліфікованої праці.

Інтенсифікація сільського господарства - це процес концентрації сукупних затрат уречевленої і живої праці на одній і тій самій земель­ній площі (а в тваринництві - на голову худоби) для збільшення виходу продукції і підвищення економічної ефективності її виробництва. Як економічний процес, інтенсифікація сільського господарства відобра­жає одну з важливих закономірностей його розвитку, що супроводжу­ється науковими, технічними й організаційно-економічними заходами вдосконалення виробництва.

    З розвитком науково-технічного прогресу у сільськогосподар­ському виробництві змінюється співвідношення між затратами уре­чевленої і живої праці частка першої зростає, а другої, відповідно, зменшується. Тому інтенсивний розвиток сільського господарства на­самперед базується на широкому впровадженні в усіх його галузях комплексної механізації і автоматизації виробництва, що є основою підвищення його економічної ефективності.

     Інтенсифікація сільського господарства вивчається не тільки як єдиний і цілісний процес, а також відносно до галузей - рослинни­цтва і тваринництва. За характером об'єкта інтенсифікація тваринни­цтва суттєво відрізняється від інтенсифікації сільськогосподарсько­го виробництва в цілому, а також від інтенсифікації рослинництва. В рослинництві об'єктом інтенсифікації є земля, яка в процесі роз­ширеного відтворення підвищує родючість, а тому є вічним засобом сільськогосподарського виробництва і невід'ємною його умовою.

У тваринницьких галузях об'єктом інтенсифікації є відповідне поголів'я продуктивної худоби і птиці. Тварини мають певні продук­тивні можливості, зумовлені переважно хімічними, біологічними особли­востями. Тварини як засоби виробництва інтенсивно використову­ються лише протягом певного періоду, який закінчується після ви­бракування їх у зв'язку із зниженням продуктивності і недоцільністю утримання.

    Специфічні особливості об'єктів інтенсифікації виробництва у рослинництві і тваринництві зумовлюють відмінності в організації розширеного відтворення в цих галузях. Збільшення виробництва тваринницької продукції здійснюють за рахунок як зростання поголів'я худоби, так і підвищення її продуктивності. При раціональному поєд­нанні інтенсивного і екстенсивного шляхів забезпечують високі тем­пи розвитку тваринництва і підвищення його ефективності.

  Інтенсифікація тваринництва передбачає насамперед інтенсивне й ефектніше використання продуктивної худоби, вдосконалення спо­собів її утримання і годівлі. Прогрес тваринництва виявляється не стільки  в збільшенні поголів'я, скільки в поліпшенні його якості, в заміні гіршої худоби кращою, в підвищенні рівня її годівлі. Додаткові вкладення спрямовують на поліпшення племінної роботи, виведення нових, продуктивніших порід худоби, підвищення її продуктивності, впровадження прогресивних способів відтворення стада і прискорен­ня його обороту.

   Інтенсифікація сільського господарства тісно пов'язана з інтен­сивним розвитком інших галузей агропромислового комплексу, об'єднаних спільною кінцевою метою. Процес інтенсифікації здій­снюють в умовах оптимізування основних пропорцій між аграрним сектором і промисловістю, яка забезпечує його засобами виробництва, а також між галузями, які здійснюють переробку сільськогосподар­ської продукції і виробниче обслуговування сільського господарства. Це сприяє підвищенню ефективності інтенсифікації сільського госпо­дарства на основі економії виробничих ресурсів, а також соціально-економічному розвитку села.

    Сільське господарство нашої країни протягом багатьох років розви­валось на основі поєднання екстенсивного та інтенсивного напрямів, що забезпечувало вдосконалення структури виробництва, підвищен­ня продуктивності праці і збільшення виходу продукції. В сучасних умовах інтенсифікація сільського господарства є головним напрямом його розвитку і основним джерелом підвищення ефективності сіль­ськогосподарського виробництва, що забезпечує зміцнення економіки аграрних підприємств.

   Матеріальною основою інтенсифікації сільського госпо­дарства є науково-технічний прогрес, метою — збільшення обсягу продукції, підвищення ефективності виробництв:

Науково-технічний прогрес — це процес розвитку та за­стосування досягнень науки і техніки у виробництві, що зумовлює вдосконалення техніки, технології та організації виробництва на основі механізації й електрифікації виробни­чих процесів, хімізації, меліорації земель, впровадження більш продуктивних сортів рослин та порід тварин, підви­щення професійного рівня працівників.

Науково-технічний прогрес пов'язаний також із розвит­ком організації виробництва і управлінням ним, оскільки за їх допомогою здійснюється об'єднання земельних, матері­альних та трудових ресурсів в єдиний процес виробництва. Під впливом науково-технічного прогресу вдосконалюється соціальна підсистема: поліпшуються умови праці, зростає професійний і культурний рівень працівників. '

   Розрізняють дві форми науково-технічного прогресу — еволюційну і революційну. Еволюційний прогрес пов'язаний  з удосконаленням виробничих сил у межах рівня техніки та технології, що склався. Це проявляється в підвищенні по­тужності і продуктивності машин та інших засобів праці. Удосконалюються й предмети праці, підвищується кваліфі­кація працівників сільського господарства. Революційний прогрес (науково-технічна революція) зумовлює докорінні, якісні зміни виробничих сил, що різко прискорює науково-технічний прогрес. Це суттєвий стрибок в усій сукупності елементів науково-технічного прогресу, який забезпечує інтенсивніший розвиток продуктивних сил. У результаті на­уково-технічної революції з'являються нові види машин та енергії, нові форми організації виробництва і управ­ління.

Науково-технічний прогрес забезпечує постійне підви­щення рівня інтенсивності сільськогосподарського вироб­ництва, його ефективності. Науково-технічна революція спричинює якісно новий, вищий рівень інтенсивності та ефективності виробництва.

1.2 Основні положення методики вивчення інтенсифікації та інновацій у молочному скотарстві

     Правильний методичний підхід до вивчення інтенсифікації сільського господарства дозволяє визначити ті закономірності й тенденції, які проявляються при її здійсненні. На підставі глибокого економічного аналізу при використанні системи показників вдається виявити небажані явища, що можуть мати місце в процесі ви­робництва, знайти невикористані резерви, накреслити конкретні напрями дальшого розвитку інтенсифікації. Отже, інтенсифікацію можна правильно регулювати лише при виборі найдосконалішої методики дослідження.

     Мета інтенсифікації сільського господарства - збільшення виходу високоякісної продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або на голову худоби, а також підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

     Вирізняють три етапи використання відповідних показників: перший - значення рівня інтенсивності, другий - встановлення залежності виходу продукції від рівня сукупних затрат уречевленої  і живої праці, третій - аналіз  економічної ефективності інтенсифікації.

     Загальна   схема  дослідження   процесу  інтенсифікації придатна  не тільки для сільського господарства в цілому і землеробства, а й може бути використана в тваринництві, де об'єктом прикладання уречевленої і живої праці є умовна голова великої рогатої худоби чи фізична голова окремих видів тварин.

     У процесі інтенсифікації сільськогосподарського    виробництва    до    землі прикладається   уречевлена  у   вигляді   різноманітних   речових   елементів   і   енергії (тракторів, комбайнів, сільськогосподарських машин, автомобілів, добрив, палива, електроенергії тощо) і жива праця, кількістю яких з розрахунку на одиницю земельної площі характеризується рівень інтенсивності.

     Найважливішим   узагальнюючим   показником  рівня   інтенсивності   є   сукупні затрати уречевленої та живої праці (витрати виробництва) на 1 га земельної площі, умовну голову худоби та ін. Річні витрати виробництва включають вартість оборотних засобів виробництва, в тому числі і оплату праці, а також амортизацію основних засобів виробництва. Саме ця сума витрат виробництва йде на створення продукції протягом року.

    Рівень інтенсивності виробництва окремих видів продукції (зерна, цукрових буряків, молока тощо) визначають діленням суми річних витрат на площу посіву відповідної культури або на середньорічну умовну чи фізичну голову худоби.

    Другим вартісним показником рівня інтенсивності є сума вартості основних виробничих фондів і поточних виробничих витрат (без амортизації) з розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь. Він відображує повні затрати уречевленої та живої праці, що концентруються на одиниці земельної площі, тобто характеризує потужність інтенсивності.

     Третім вартісним показником рівня інтенсивності виробництва може бути сума основних засобів виробництва з розрахунку на одиницю об’єкта інтенсифікації. Його визначають як у цілому по сільському господарству, так і по галузях — землеробству і тваринництву, виходячи з основних засобів виробництва сільськогосподарського призначення. Вартість основних засобів виробництва відображує тільки уречевлену працю, втілену в них. Проте, незважаючи на це, господарства з вищою насиченістю основними засобами виробництва, як правило, одержують більше продукції з одиниці земельної площі (звичайно, якщо основні засоби використовуються ефективно).

     Для вивчення впливу окремих факторів виробництва на вихід продукції доцільно обчислювати також натуральні показники рівня інтенсивності, а саме: кількість мінеральних та органічних добрив, спожитої електроенергії на виробничі потреби в кіловат-годинах в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. Показниками рівня інтенсивності можуть бути: питома вага в структурі посівних площ високоінтенсивних культур (цукрових буряків, льону-довгунцю, картоплі, овочів та ін.); щільність поголів'я худоби на 100 га земельних угідь; структура та породний склад стада тощо.

     Особливе місце серед показників рівня інтенсивності займають затрати праці в людино-днях (людино-годинах) з розрахунку й на інших показників продуктивності праці (вартість валової продукції на середньорічного працівника, заграти праці в людино-годинах на одиницю продукції).

    Якщо вартісні показники продуктивності праці характеризують окупність живої праці, то собівартість продукції — сукупні затрати уречевленої та живої праці на одиницю виробленої продукції у грошовому виразі. Зниження собівартості продукції свідчить про підвищення економічної ефективності інтенсифікації і, навпаки, її зростання характеризує зниження ефективності інтенсифікації.

     Про економічну ефективність інтенсифікації сільськогосподарського виробництва можна судити по показниках рентабельності. Головним з них є рівень рентабельності — відношення прибутку до собівартості реалізованої продукції, виражене в процентах. і норма прибутку — відношення прибутку до середньорічної суми основних і оборотних фондів, виражене в процентах.

     Узагальнюючим показником економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є вартість валової сільськогосподарської продукції у порівнянних цінах на 1грн.. витрат виробництва. Його можна визначати по комплексах галузей (рослинництву і тваринництву) та по окремих галузях виробництва (зерновому господарству, буряківництву, молочному скотарству тощо).

     В умовах підвищення економічної ефективності інтенсифікації передбачається зниження фондо-, матеріало- та енергомісткості виробництва. У тваринництві особливого значення набуває зменшення кормомісткості продукції, тобто зниження витрат кормів на виробництво одиниці продукції.

     Підвищення економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства характеризується більш високими темпами зростання виходу продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або голову худоби порівняно із збільшенням витрат на її виробництво.

     У сільськогосподарській практиці можливі три варіанти ефективності інтенсифікації сільського господарства: окупність додаткових витрат не змінюється, на одиницю земельної площі або голову худоби вони дають стільки ж продукції, як і попередні рівновеликі витрати забезпечують більший обсяг продукції порівняно з попередніми витратами; додатковий вихід продукції менший за додаткові виробничі витрати. В останньому випадку інтенсифікація сільського господарства здійснюється на основі незмінних технічного рівня і агротехніки без урахування досягнень науково - технічного прогресу.

     У тваринництві підвищення продуктивності і ефективності виробництва базується на розведенні більш продуктивних порід худоби, впровадженні прогресивних форм організації і оплати праці.

Розділ II. Економічна ефективність розвитку молочного скотарства  на  базі інтенсифікації.

2.1. Виробничі ресурси господарства та їх використання

Підприємство СВК "Світанок" розміщене в Київської області, Ставищанського району , село Винарівка— підприємство з колективною формою власності, спеціалізоване на виробництві молока, зерна та м'яса.