Інтенсифікація виробництва молока та шляхи підвищення її економічної ефективності

Національний  університет біоресурсів і природокористування  України

Навчальний  науковий інститут бізнесу

Факультет аграрного менеджменту

                                                                                    Кафедра аграрної економіки

                                                                                    ім. проф. І.Н. Романенка 
 
 
 

Курсовий  проект 

Інтенсифікація  виробництва молока та шляхи підвищення її економічної ефективності 
 
 
 
 
 

      Студентка

      7 групи 3 курсу                           ______________________    І.В. Трандасір 

       Керівник,

       к.е.н., доцент                               ______________________   Л.М. Степасюк

Київ  – 2011

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Наукові основи інтенсифікації молочного скотарства……..……..……6

1. Суть інтенсифікації сільськогосподарського  виробництва……..….6
2. Основні положення методики вивчення інтенсифікації

                    молочного скотарства………………………………………….............8

 Розділ 2. Економічна ефективність розвитку молочного скотарства на базі  

                 інтенсифікації……………………………………………………………13

       2.1. Виробничі ресурси господарства  та їх використання………………13

       2.2. Динаміка рівня інтенсивності  і продуктивності молочного  

              скотарства...............................................................................................22

       2.3. Економічна ефективність та інтенсифікація  виробництва 

              молока…………………………………………………………….……28

Розділ 3. Перспективні напрями і рівень інтенсивності молочного

                  скотарства та її економічна  ефективність…………………………….30

       3.1. Обґрунтування перспективного рівня інтенсивності та економічної

              ефективності виробництва молока  …………………………….…….30

       3.2. Розвиток кормової бази та  підвищення рівня годівлі корів……......35

       3.3. Поглиблення спеціалізації та впровадження комплексної механізації

                    виробництва ……………………..………………………...…….……40

Висновки……………………………………………………………………………48

Список  використаних джерел……………………………………………………..51 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Найважливішою галуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незамінні продукти харчування і  цінну сировину для харчової і переробної промисловості. У результаті господарського використання великої рогатої худоби одержують молоко, що відзначається високими харчовими якостями і є сировиною для виробництва молочних продуктів. Виробництво молока в Україні належить до провідних галузей сільського господарства, що визвано сприятливими умовами для розвитку молочного скотарства та високою питомою вагою молока і молочних продуктів у структурі споживання харчових продуктів населення. Молоко і молочні продукти становлять основу повноцінного харчування населення. За науково обґрунтованими нормами харчування людина має споживати в середньому 380 кг (у перерахунку на молоко) молока і молочних продуктів, у тому числі 120 кг молока у свіжому вигляді.

      Здобуваючи  вищу освіту по спеціальності "Менеджмент", мені, як майбутньому фахівцю з цієї галузі, для подальшої роботи в органах державної статистики, податкової служби, для роботи на сільськогосподарських підприємствах, тема економічна ефективність виробництва молока імпонує, оскільки дає можливість отримати грунтовні знання для вирішення конкретних наукових, економічних і виробничих питань.

     Нині  під впливом негативних процесів у сфері аграрного виробництва споживання даних продуктів значно скоротилось і становило в 2009 р. 291кг молока та молочних продуктів і 25 кг м'яса та м'ясопродуктів.

     Велика  рогата худоба споживає найдешевші рослинні корми, відходи цукрової та інших видів харчової промисловості, а тому її раціон має нижчу собівартість, ніж для інших видів тварин. До того ж у скотарстві найвища окупність кормів. Галузь скотарства має велике значення для розвитку інших галузей сільського господарства. Для рослинництва вона постачає цінне органічне добриво - гній, для свинарства - молоко, необхідне для поросят раннього віку.

     У зв'язку із споживанням великого обсягу грубих і соковитих кормів худобу утримують переважно там, де є кормові угіддя, особливо природні, що забезпечує достатній економічний ефект.

     Заглиблення народного господарства в стихію ринку спонукає виробників молока до пошуку та впровадження додаткових заходів до зниження собівартості молока, тобто оптимізації затрат на виробництво продукції. 

       Інтенсифікація - це процес, який ґрунтується на впровадженні оптимального комплексу заходів з метою одержання максимальної кількості екологічно чистої, високоякісної продукції та прибутку шляхом підвищення ефективності її виробництва.

       Суть  інтенсифікації полягає не тільки в  більш ефективному використанні землі чи тварин, а й в удосконаленні всіх інших факторів виробництва - матеріальних і трудових ресурсів, впровадженні нових організаційних форм господарювання, нових технологій та ін.

       В умовах ринкових відносин поряд із впливом на кінцеві результати виробництва механізації, автоматизації, хімізації, меліорації, інших факторів збільшуються роль і значення так званих нематеріальних факторів - підприємливості, організованості, вміння працювати в умовах, що швидко змінюються.

       Матеріальною  основою інтенсифікації сільського господарства є науково-технічний  прогрес, метою - збільшення обсягу продукції, підвищення ефективності виробництва.

       Процес  інтенсифікації доцільно вивчати за такою схемою: об'єкт інтенсифікації - рівень інтенсивності - результат інтенсифікації - ефективність інтенсифікації.

       Наведена  схема передбачає визначення об'єкта інтенсифікації, яким в аграрних підприємствах  є земля і тварини. Відповідно до цього одиницею об'єкта в господарстві є 1га сільськогосподарських угідь, у рослинництві - 1га посіву, у тваринництві – 1 гол. худоби.

       Рівень  інтенсивності розраховують також  як у цілому по підприємству, так і в розрізі окремих галузей рослинництва та тваринництва. Він характеризує рівень витрат на одиницю об'єкта інтенсифікації (1га сільськогосподарських угідь, 1га посіву, 1 гол. тварин). Розрізняють загальні та часткові, вартісні й натуральні показники рівня інтенсивності.

       Узагальнюючою характеристикою рівня інтенсивності  є сума виробничих витрат на одиницю об'єкта інтенсифікації. Вона включає основні виробничі засоби в тій частині, у якій вони пішли на виробництво даної продукції (їх амортизацію), вартість оборотних засобів та оплату праці.

       Об’єктом дослідження в курсовому проекті виступає ПСП “Бігунь”, яке знаходиться в Овручському районі Житомирської області і спеціалізується на виробництві зернових та молока. На прикладі цього підприємства я досліджуватиму економічну ефективність інтенсифікації виробництва молока по роках, а також запропоную певні варіанти для її підвищення. Як майбутньому працівнику сільського господарства, мені потрібно вміти аналізувати отримані дані та на їх основі приймати правильні управлінські рішення, що в свою чергу матимуть позитивні результати для діяльності та процвітання підприємства у майбутньому.

      Виробництво молока в Україні стало рентабельним. За даними Державного комітету статистики, його обсяги сьогодні збільшуються. У 2010 році молока на переробні підприємства України надійшло на 51,4 тис. тонн  більше, ніж у попередньому - 4793,2 тис. тонн. 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Наукові основи інтенсифікації скотарства. 

1. Суть  інтенсифікації сільськогосподарського виробництва

  Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції можна здійснити двома способами - екстенсивним та інтенсивним. Розвиток сільського господарства відбувається на основі відтворення в розширеному масштабі екстенсивним шляхом, коли розширюється тільки поле діяльності, та інтенсивним, коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва.

     Екстенсивний  розвиток сільського господарства передбачає збільшення виробництва продукції за незмінного рівня техніки і технології. У рослинництві зростання виробництва продукції відбувається за рахунок розширення посівних площ, а в тваринництві - збільшення поголів'я худоби і птиці.

     За  інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва збільшення виходу продукції  здійснюється за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на впровадження досягнень науки, передової техніки  і прогресивної технології, які зумовлюють зростання врожайності культур та продуктивності поголів'я худоби.

     Процес  інтенсифікації - об'єктивний і закономірний шлях розвитку сільського господарства, притаманний усім цивілізованим країнам. Проте це не означає, що в умовах інтенсивного ведення сільського господарства немає необхідності збільшувати поголів'я продуктивної худоби.

     Інтенсифікація  сільського господарства вивчається не тільки як єдиний і цілісний процес, а також відносно до галузей - рослинництва і тваринництва. За характером об'єкта інтенсифікація тваринництва суттєво відрізняється від інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в цілому, а також від інтенсифікації рослинництва. В рослинництві об'єктом інтенсифікації є земля, яка в процесі розширеного відтворення підвищує родючість, а тому є вічним засобом сільськогосподарського виробництва і невід'ємною його умовою.

     У тваринницьких галузях об'єктом  інтенсифікації є відповідне поголів'я  продуктивної худоби і птиці. Тварини  мають певні продуктивні можливості, зумовлені переважно їхніми біологічними особливостями. Тварини як засоби виробництва інтенсивно використовуються лише протягом певного періоду, який закінчується після вибракування їх у зв'язку із зниженням продуктивності і недоцільністю утримання.

     Специфічні  особливості об'єктів інтенсифікації виробництва у рослинництві і  тваринництві зумовлюють відмінності  в організації розширеного відтворення  в цих галузях. Збільшення виробництва  тваринницької продукції здійснюють за рахунок як зростання поголів'я худоби, так і підвищення її продуктивності. При раціональному поєднанні інтенсивного і екстенсивного шляхів забезпечують високі темпи розвитку тваринництва і підвищення його ефективності.

     Інтенсифікація  тваринництва передбачає насамперед інтенсивне й ефективне використання продуктивної худоби, вдосконалення способів її утримання і годівлі. Прогрес тваринництва виявляється не стільки у збільшенні поголів'я, скільки в поліпшенні його якості, в заміні гіршої худоби кращою, в підвищенні рівня її годівлі. Додаткові вкладення спрямовують на поліпшення племінної роботи, виведення нових, продуктивніших порід худоби, підвищення її продуктивності, впровадження прогресивних способів відтворення стада і прискорення його обороту.

     Інтенсифікація  сільського господарства тісно пов'язана з інтенсивним розвитком інших галузей агропромислового комплексу, об'єднаних спільною кінцевою метою. Процес інтенсифікації здійснюють в умовах оптимізування основних пропорцій між аграрним сектором і промисловістю, яка забезпечує його засобами виробництва, а також між галузями, які здійснюють переробку сільськогосподарської продукції і виробниче обслуговування сільського господарства. Це сприяє підвищенню ефективності інтенсифікації сільського господарства на основі економії виробничих ресурсів, а також соціально-економічному розвитку села.

     Сільське  господарство нашої країни протягом багатьох років розвивалось на основі поєднання екстенсивного та інтенсивного напрямів, що забезпечувало вдосконалення структури виробництва, підвищення продуктивності праці і збільшення виходу продукції. В сучасних умовах інтенсифікація сільського господарства є головним напрямом його розвитку і основним джерелом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, що забезпечує зміцнення економіки аграрних підприємств. 
 

2. Основні положення методики вивчення інтенсифікації молочного скотарства.

     Інтенсифікація  сільського господарства включає всі  напрями розвитку економіки сільськогосподарських підприємств на основі широкого використання досягнень науково-технічного прогресу і безпосередньо впливає на кінцеві результати виробництва.

     Мета  інтенсифікації сільського господарства - збільшення виходу високоякісної продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або на голову худоби, а також підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Засобом розв'язання цієї проблеми є додаткові вкладення, що зумовлюють концентрацію уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі, а в тваринництві - на голову худоби.

     Виходячи  з цього, вивчення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва здійснюють у три етапи на основі системи показників. Залежно від економічного змісту це показники рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, результату і економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

     У разі вивчення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в цілому по господарству або окремих його галузях необхідно спочатку визначити об'єкт інтенсифікації.

     При вивченні інтенсифікації виробництва молока, об'єктом інтенсифікації є середньорічне поголів'я окремого виду продуктивної худоби.

     Узагальненим  показником рівня інтенсивності  сільськогосподарського виробництва, який відображає сукупні затрати живої і уречевленої праці, є сума вартості основних виробничих фондів і поточних виробничих витрат (без амортизації) з розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь. Цей показник безпосередньо виражає суть інтенсифікації і характеризує рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва.

     Важливим  показником рівня інтенсивності  сільського господарства є річні виробничі витрати. Для визначення рівня інтенсивності в тваринництві цей показник за галузями обчислюють відповідно на умовну голову продуктивного поголів'я худоби.

     Щоб визначити рівень інтенсивності виробництва молока, необхідно обчислити суму річних виробничих витрат на одну середньорічну голову окремого виду продуктивної худоби.

     Показник  річних виробничих витрат використовують не лише при визначенні рівня інтенсивності, а також при вивченні економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, зіставляючи його з вартістю валової продукції.

     Рівень  інтенсивності сільськогосподарського виробництва визначають також вартістю основних виробничих фондів на гектар сільськогосподарських угідь. Цей показник відображає лише уречевлену працю, втілену в основних засобах виробництва. У процесі використання основні виробничі фонди переносять свою вартість на продукцію лише частково, в розмірі річної суми амортизації, але при цьому вони створюють відповідні умови для раціонального використання матеріальних оборотних фондів. Тому зростання оснащеності господарств основними виробничими фондами підвищує рівень використання і продуктивність земельних угідь, а також сприяє продуктивнішому використанню поголів'я худоби.

     Для рівня інтенсивності сільського господарства характерні затрати живої праці з розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь. Інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва здійснюють на основі використання досягнень науково-технічного прогресу, що сприяє впровадженню комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів. Тому, на відміну від інших показників, затрати праці на одиницю земельної площі у процесі інтенсифікації закономірно зменшуються. Це відображає відповідні зміни у співвідношенні затрат уречевленої і живої праці з підвищенням технічної озброєності сільського господарства.

     В окремих випадках, коли інтенсифікація відбувається на основі вдосконалення  технології виробництва, а рівень механізації виробничих процесів не змінюється, затрати праці на гектар земельної площі або на голову худоби зростають. Проте це не порушує загальної закономірності розвитку продуктивних сил сільського господарства.

     У процесі інтенсифікації сільського господарства зростає використання засобів виробництва - різноманітних речових елементів і енергетичних ресурсів. Тому для характеристики рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва використовують такі натуральні показники: кількість енергетичних потужностей, спожитої електроенергії на виробничі потреби (кВт-год.) з розрахунку на 1 га ріллі або посівної площі, кількість мінеральних та органічних добрив, обсяг виконаних тракторних робіт в умовних еталонних гектарах на 1 га ріллі, щільність поголів'я худоби на 100 га сільськогосподарських угідь.

     До  натуральних показників рівня інтенсивності  окремих галузей тваринництва належать: витрати кормів з розрахунку на одну фізичну голову худоби, рівень комплексної  механізації і автоматизації  виробничих процесів, витрати на племінну роботу, породний склад стада та ін.

     Порівнюючи  рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва в аналізованому і базисному роках, обчислюють розміри додаткових вкладень і темпи їхнього зростання. Вивчення змін у рівні інтенсивності сільськогосподарського виробництва дає можливість встановити вплив додаткових витрат на збільшення виходу продукції з одиниці земельної площі або від однієї голови тварин.

     Основні результативні показники інтенсифікації сільського господарства - це вартість валової продукції, валовий і чистий дохід та прибуток з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. В окремих галузях аграрного підприємства результат інтенсифікації виражається у підвищенні врожайності сільськогосподарських культур або продуктивності окремих видів худоби і птиці.

     Підвищення  рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва має не тільки збільшити вихід продукції з гектара земельної площі, а й скоротити затрати праці й коштів на її одиницю. В цьому виражається суть процесу інтенсифікації, який передбачає не тільки додаткові вкладення в сільське господарство та збільшення виробництва продукції, а також підвищення його ефективності.

     Економічну  ефективність результату інтенсифікації виробництва молока характеризують такі показники: продуктивність праці, удій молока, середньодобовий приріст худоби, витрати кормів на 1 ц, затрати праці на 1 ц, повна собівартість 1 ц продукції, ціна реалізації 1 ц, прибуток на 1 ц, рівень рентабельності, окупність додаткових витрат.

     Економічну  ефективність інтенсифікації виробництва  молока характеризують такі показники, як річні виробничі витрати в  розрахунку на голову худоби, затрати  праці в розрахунку на голову худоби, щільність поголів’я корів на 100 га угідь, витрати кормів на 1 голову у кормових одиницях.

     У сільськогосподарській практиці можливі  три варіанти ефективності інтенсифікації сільського господарства: окупність додаткових витрат не змінюється, на одиницю земельної площі або голову худоби вони дають стільки ж продукції, як і попередні рівновеликі витрати; додаткові витрати забезпечують більший обсяг продукції порівняно з попередніми витратами; додатковий вихід продукції менший за додаткові виробничі витрати. В останньому випадку інтенсифікація сільського господарства здійснюється на основі незмінного технічного рівня без урахування досягнень науково-технічного прогресу.

     Різниця в темпах зростання виробничих витрат на одиницю земельної площі і приросту вартості валової продукції не суперечить об'єктивним закономірностям інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Тому випадок зниження продуктивності додаткових вкладень є однаково можливим, як і випадок підвищення їхньої ефективності.

     Підвищення  економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства досягають комплексним використанням земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2. Економічна ефективність розвитку молочного скотарства на базі інтенсифікації. 

2.1. Виробничі ресурси  господарства та  їх використання. 

     Приватне   сільськогосподарське   підприємство    «Бігунь» розміщується в с. Бігунь, Овруцького району, Житомирської області. ПСП «Бігунь» знаходиться в північній частині області. Молочну продукцію підприємство реалізує на відгодівлю телят та молокозавод, що знаходиться в м. Овруч. Шляхи сполучення з адміністративними центрами мають тверде асфальтове покриття.

     Господарство  розміщене в Поліській частині  Житомирської області, в зоні помірно-континентального клімату з достатньою кількістю опадів.

     Середня температура повітря за рік дорівнює +5...+7°С. В зимовий період на район  поширюються арктичні повітряні  маси, з якими пов’язані значні похолодання. Найбільше їх вплив проявляється в січні та лютому місяцях. Щорічно мінімальна температура буває нижчою −17^оС. Ймовірність мінімальної температури нижче  −20^оС біля 90%, а нижче  −28^оС біля 22%. Абсолютний мінімум на зиму знаходиться в рамках    −31^оС...−34^оС.

     Найбільш  інтенсивне підвищення температури  проходить в липні-серпні, абсолютний максимум - 37 ^оС.

     Вегетаційний  період триває 200 днів. Останні весняні  приморозки тут закінчуються у середньому 27-28 квітня, а перші осінні починаються 6-7 жовтня. Середня тривалість без морозного періоду становить 170 дні. Висота снігового покриву 3-11 см. Максимальна глибина промерзання ґрунту 116 см, мінімальна - 26 см. Переважаючими є вітри північно-західного напрямку.

     Річна кількість опадів 617 мм. За період з температурою вище 10°С випадає 320-340 мм. Із загальної річної кількості опадів більше 60% на вегетаційний період. Така кількість опадів повністю задовольняє потребу сільськогосподарських культур.

     Землі, які використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції називається сільськогосподарськими угіддями, до них відносяться: рілля, багаторічні насадження, сінокоси, пасовища, зариблені ставки. А співвідношення окремих видів угідь у загальній площі називається структурою угідь. її визначають за питомою вагою окремих видів угідь у загальній земельній площі. їх використання супроводжується трансформацією - перетворенням і зміною основних (посівних) первісних природних властивостей, виникнення нових.

       Розглянемо склад і структуру сільськогосподарських угідь на прикладі конкретного досліджуваного підприємства. 

 Таблиця 2.1.

 Склад і структура сільськогосподарських  угідь в ПСП «Бігунь»,  с. Бігунь, Овруцького району, Житомирської області.

    Аналізуючи  першу таблицю, можна зробити  висновок, що площа сільськогосподарських  угідь залишилася незмінною. Так як, рілля займає неабияке місце у структурі сільськогосподарських угідь, це свідчить про значну розораність земель господарства та їх інтенсивне використання. Щодо площі сіножаттів, то ми з таблиці бачимо, що вони займають більшу частину сільськогосподарських угідь.