Інтенсифікація виробництва свинини і шляхи підвищення її економічної ефективності

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Навчально-науковий інститут бізнесу

Факультет аграрного менеджменту

Кафедра аграрної економіки

                                                                               ім. проф. І. Н. Романенка

Курсовий проект

Інтенсифікація виробництва свинини і шляхи підвищення її економічної ефективності

Студент

6 групи 3 курсу                                          _________________    Р.В. Павленко

Керівник                                                     _________________    Л.О. Куцеконь

Київ - 2011

Зміст

Вступ

Актуальність теми дослідження. В  Україні м'ясо свиней є традиційним продуктом харчування і займає вагоме місце. В 1990 р., коли в Україні було досягнуто найвищого показника середньорічного споживання м'яса та м’ясопродуктів (68,2 кг за рік), частка вирощеного м'яса великої рогатої худоби становила 50,2 %, м'яса свиней – 32 %, м'яса інших тварин та птиці – 17,8 %. У 2002 р., незважаючи на майже трикратне скорочення обсягів м'ясних ресурсів, частка свинини, не поступаючись своїм місцем, дещо збільшилась: м’ясо великої рогатої худоби – 44,7 %, м’ясо свиней – 35,2 %, м’ясо  інших видів худоби та птиці – 20,1 відсотка. 

Разом з тим свинина як товар, за умови незабезпеченого попиту на неї, є збитковою.  У 2002 р. величина збитку від реалізації свинини становила 123,8 млн. грн., при рівні збитковості галузі -16,9 %. Реалізацію свинини в більшості випадків супроводжує явище декапіталізації, тобто “проїдання” вкладеного капіталу. За законами ринкової економіки виробництво такого товару має припинятися, або ж для продовження процесу виробництва необхідно мати додаткове джерело грошових надходжень для погашення збитку.

Вказані вище неузгодженості переросли в проблему, яка потребує невідкладного вирішення як в інтересах сільськогосподарських товаровиробників, так і в інтересах споживачів необхідного для харчування населення продовольчого продукту. Адже маючи сприятливі природні умови, достатню власну базу виробництва зерна, значний досвід вирощування свиней, високопродуктивні породи тварин, сільськогосподарські підприємства значно зменшили обсяги та ефективність виробництва свинини.

Дослідженням проблем економічної ефективності сільськогосподарського виробництва займалися багато науковців. Їх зусиллями визначено основні засади ефективного виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції. Проте недостатньо дослідженими залишаються організаційно–економічні важелі підвищення ефективності виробництва свинини в умовах переходу до ринкової економіки, зокрема, вплив спеціалізації та концентрації, порівняльна оцінка ефективності виробництва за організаційно-правовими формами господарювання та господарств населення, застосування промислових і традиційних технологій ведення свинарства, недосконалість економічного механізму на макро– та мікрорівнях. Це й зумовило вибір теми, визначає її актуальність та структуру курсового проекту.

Мета і завдання дослідження. Метою курсового проекту є аналіз можливосте підвищення економічної ефективності виробництва свинини за допомогою процесу інтенсифікації. Для досягнення даної мети визначено такі основні завдання:

– дослідити та узагальнити теоретичні підходи до аналізу підвищення ефективності виробництва свинини за допомогою процесу інтенсифікації;

– оцінити економічний стан свинарства в ВП «Великоснітинське НДГ ім. О.В. Музиченка»;

– оцінити загальний стан справ на підприємстві та основні показники ефективності виробництва;

– визначити яким шляхом розвивається підприємство (інтенсивним чи екстенсивним);

– обґрунтувати основні напрями та розробити пропозиції, спрямовані на підвищення економічної ефективності виробництва і реалізації свинини на основі інтенсифікації.

Предметом проекту є теоретичні, методологічні та прикладні питання ефективності виробництва свинини в умовах процесу інтенсифікації.

Об’єктом курсового проекту є ВП «Великоснітинське НДГ ім. О.В. Музиченка», а саме економічна ефективність виробництва свинини на даному господарстві.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання соціально-економічних явищ та їх еволюції, системний підхід, теорія перехідної економіки, наукові праці економістів–аграрників з питань економічної ефективності виробництва, менеджменту, маркетингу в умовах формування ринкових відносин, чинна законодавча і нормативна база.

Інформаційною базою курсового проекту були річні звіти ВП «Великоснітинське НДГ ім. О.В. Музиченка», у яких містяться згідно форми №50-сг, основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств, звіти про фінансові результати, річні баланси. Всі документи бралися за період з 2007 року по 2009 рік. Також для знаходження додаткових показників використовувалися дані про структуру стада свиней, раціон годівлі та кормову базу вищевказаного підприємства за той же період.

Розділ 1. Наукові основи інтенсифікації свинарства.

1.1.Суть інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

Економічна наука розрізняє дві форми розширеного відтворення і збільшення виробництва продукції сільського господарства: екстенсивну і інтенсивну.

При екстенсивній формі збільшення виробництва продукції досягається за рахунок розширення посівних площ, або збільшення поголів'я тварин на незмінній технічній і агротехнічній основі.

При другій формі - зростання виробництва продукції відбувається за рахунок підвищення економічної родючості ґрунту і продуктивності тварин.

У сільському господарстві об'єктивна необхідність переходу від екстенсивної до інтенсивної форми розширеного відтворення зумовлена, по-перше, зростанням населення земної кулі та необхідністю збільшення сільськогосподарської продукції, по-друге, обмеженістю орнопридатних земель.

Об'єктивна можливість ведення інтенсивного виробництва ґрунтується на тій особливості землі, як засобу виробництва, що вона при правильному обробітку здатна підвищувати свою родючість, а в тваринництві - підвищувати продуктивні якості; наявності у суспільстві достатньої кількості засобів виробництва; рівні розвитку науково-технічного прогресу, інших факторів. [2, c.12]

Виділяють наступні ознаки інтенсифікації:

- проводяться додаткові вкладення засобів виробництва і живої праці на одиницю земельної площі;

- збільшення вкладень супроводжується підвищенням їх якості;

- вдосконалюються форми і методи організації праці і ведення господарства, підвищується кваліфікація кадрів.

Термін "інтенсивність" означає - "напругу", більш продуктивну діяльність. В економічній літературі це поняття трактується по-різному. Більшість економістів відійшло від розуміння інтенсивності лише як концентрації капіталу на одній і тій самій земельній площі.

Витратна концепція в умовах обмежених виробничих ресурсів у ринковій економіці не є раціональною. Не можна вважати, що із зростанням витрат на одиницю земельної площі може автоматично збільшуватися вихід продукції.

В останній час відбулася переорієнтація поглядів вчених-економістів на інтенсифікацію, як на процес, пов'язаний лише із збільшенням виробництва продукції, внаслідок чого було висунуто результативну концепцію. Взявши за основу лише результат виробництва, прихильники цієї концепції допускалися помилки, оскільки недооцінювали роль витрат і капітальних вкладень у розвиток землеробства і тваринництва. Не можна збільшити обсяг виробництва продукції при незмінних витратах на її одиницю, не залучивши додаткових ресурсів.

Тому більшість економістів трактують інтенсифікацію як концентрацію до оптимального рівня авансованого капіталу на одиницю земельної площі, що забезпечує випереджаюче збільшення виробництва продукції з цієї площі і підвищення раціональності вкладених ресурсів. Основною метою інтенсифікації аграрних підприємств є збільшення виробництва продукції, покращення її якості та зниження матеріально-грошових і трудових затрат на одиницю продукції внаслідок якісного удосконалення всіх сторін виробництва. Чинниками інтенсифікації можуть бути лише ті, які є продуктом НТП і забезпечують необхідне зростання ефективності підприємства. [8, c.59]

З огляду на це, інтенсифікація - це соціально-економічний процес, спрямований на збільшення виробництва продукції, підвищення її якості і зниження собівартості на основі впровадження у виробництво нових засобів, нових технологій, нових сортів сільськогосподарських культур і порід тварин, нових форм організації праці та виробництва, підвищення кваліфікації кадрів тощо, що є складовою НТП.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва - основне джерело утворення диференціальної ренти. Якщо землі мають однакову площу і при однакових витратах дають неоднаковий прибуток, то це пояснюється відмінністю у родючості ґрунту, або в місцезнаходженні їх ділянок. Надлишок прибутку, який одержують за цих умов, становить диференціальну ренту

Інтенсифікація характерна для всіх цивілізованих країн. Наша Україна до початку 1990 рр. також розвивалась по шляху інтенсифікації.

В період реформування та пореформеного розвитку аграрного сектора інтенсивний тип розвитку притаманний лише тим підприємствам, які раціонально і швидко запроваджують в життя сучасні досягнення науково-технічного прогресу.

 Темою даної курсової роботи є інтенсифікація свинарства, тому важливо зазначити, що на інтенсифікацію свинарства найбільшою мірою впливають фактори природно-біологічного, техніко-технологічного, організаційно-економічного та соціального характеру, а її економічна сутність полягає в тому, що за рахунок додаткових вкладень коштів в удосконалення існуючих та створення нових генотипів свиней, у системи розведення та відтворення поголів’я, у технічне і технологічне забезпечення виробництва, в кормову базу і створення необхідних умов для утримання тварин тощо, відбувається підвищення їх продуктивності, зростають загальні обсяги виробництва при зменшенні витрат кормів, праці та інших ресурсів на одиницю виробленої продукції. Ефективний розвиток галузі можливий лише тоді, коли всі елементи цієї цілісної системи спрямовані на одержання високих кінцевих результатів і не суперечать один одному.[9, c.98]

Головним напрямом інтенсифікації свинарства в сучасних умовах є індустріальний розвиток галузі на інноваційно-інвестиційній основі, основний зміст якого полягає в перебудові виробництва за індустріальним типом, в якісних змінах у технології й організації виробництва, в його спеціалізації і концентрації, у перетворенні праці в різновид індустріальної й підвищення її продуктивності. Необхідність широкомасштабної реалізації науково-технічних та інноваційних розробок у свинарстві великою мірою зумовлюється його техніко-технологічною відсталістю, використанням переважно застарілих ресурсо- та енергомістких технологій, зруйнованістю матеріально-технічної бази, низькою конкурентоспроможністю продукції.

1.2. Основні положення методики вивчення інтенсифікації свинарства.

При визначенні ефективності виробництва використовуються як суб’єктивні, так і об’єктивні фактори. Вони відносяться до оціночної діяльності, яка має визначити значущість певних явищ.

Визначенням результату певної дії є оцінка. Вона передбачає порівняння явища з нормативом, або дію по переведенню будь-якого показника у вартісну форму і потребує застосування  критерію, який є підставою або мірилом оцінки чи прикметою розпізнавання.

Критерій має певні особливості для кожної з фаз оцінки. У першій фазі мірилом результату є обсяг витрачених ресурсів, а в другій – одержаний результат. Досягнута ж ефективність характеризує ціну результату, яка визначається через кількість витрачених ресурсів.

Якщо розглядати означення “економічна”, то це є твердження, що поняття “ефективність” відноситься до економіки, яка є сферою життєдіяльності людей і пов’язана з виробництвом, обміном, розподілом і споживанням засобів до життя у будь-якому вигляді. Критерій же визначення ефективності виробництва вибирається для всього процесу та кожної з фаз відтворення.

Найбільш вагомі показники економічної ефективності виробництва, особливо в умовах дії ринкового механізму мають вартісний характер. При цьому максимізація прибутку може розглядатися як кінцевий результат тільки даного циклу виробництва, оскільки не враховується остання сфера процесу відтворення – розподіл, без якої неможливе завершення та продовження відтворення.  З точки зору процесу відтворення, особливо розширеного, кінцеві результати визначаються розміром та часткою фонду нагромадження, який створюється для розширення обсягу виробництва. У зв’язку з тим, що джерелом утворення такого фонду є прибуток, тому як ефект або критерій ефективності виробництва свинини приймаємо саме такий рівень прибутковості та розподілу, що забезпечує надходження власних і залучених фінансових ресурсів для здійснення безперервного розширеного виробництва в майбутньому.

Крім того, специфічно ринковим показником, який характеризує відповідність виробленої продукції суспільній потребі в ньому і відповідній її якості є ціна. Вона відображає кількісні та якісні параметри виробленої продукції, а також встановлює максимальний рівень індивідуальних витрат виробника. Вартісним еквівалентом всієї виробленої продукції є виручка від реалізації, яка визначає межу витрат виробника.

Крім вартісних показників ефективності виробництва свинини в умовах формування ринку важливе місце належить і змішаним, які характеризують величину одержаного ефекту. У свинарстві основними з них є витрати та виручка від реалізації у розрахунку на 1 ц приросту живої маси свиней, або собівартість чи ціна одиниці виробленої продукції.

Важливими показниками ефективності виробництва є характеристика величини отриманого ефекту відносно використаних у виробництві ресурсів. Це – рентабельність, яка характеризує відношення одержаного прибутку до витрачених ресурсів, та норма прибутку, яка характеризує відношення одержаного прибутку до авансованого капіталу – основних та оборотних засобів (оборотних і необоротних активів).

Серед факторів, які впливають на ефективність виробництва свинини, значне місце належить організаційним. Найважливішими серед них є організаційно-економічні форми виробництва, які пов’язані з інтенсифікацією. До групи чинників, які впливають на рівень ефективності виробництва, відносяться також форми реалізації продукції, оскільки від них залежить рівень цін. У цих чинниках відображається і законодавчо-нормативне забезпечення, яке встановлює правила економічних взаємовідносин. [5, c. 156]

Розділ 2. Економічна ефективність розвитку свинарства на базі інтенсифікації.

2.1.Виробничі ресурси господарства та їх використання.

Площа сільськогосподарських угідь НДГ "Великоснітинське" на території Великоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області становить 2960 га, в тому числі ріллі – 2605 га і протягом трьох досліджуваних років є незмінною. Розораність території становила 76,2 %, лісистість – 6,6 %.

Рельєф території рівнинний, сильно розчленований. Середня абсолютна висота місцевості становить близько 186 м. Найнижчі висоти місцевості розташовані в заплаві річки Снітинка, найвищі висоти (212 м) спостерігаються у центральній та крайній західній частинах досліджуваної території. Поверхня досліджуваного району характеризується великою кількістю балок та ярів. Тересована річкова долина та ярково-балкова система і схилові поверхні є головними морфологічними елементами рельєфу.

Клімат місцевості помiрно-континентальний. Середньорічна температура повітря складає +7,3 ○С. Середньорічна кількість опадів становить 521 мм з коливанням від 414 до 890 мм. Район розташований у зоні достатнього зволоження з позитивним балансом вологи за вегетаційний період, що підтверджується гідротермічним коефіцієнтом, який дорівнює 1,2.

У господарстві спостерігається надмірна розораність території, невиконання у повному обсязі системи природоохоронних заходів, порушення встановленого режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах.

Ґрунтовий покрив господарства представлений переважно такими ґрунтовими відмінами, як чорноземи типові малогумусні легкосуглинкові (займають понад 55% орних земель і є найбільш родючими), в тому числі середньо-суглинкові різновиди – 41%, важко суглинкові – 34%, легкосуглинкові – 25%. Варто зазначити, що у структурі ґрунтового покриву значну частину займають особливо цінні ґрунти, які представлені такими ґрунтами: темно-сірими опідзоленими супіщаними легкосуглинковими, чорноземами опідзоленими супіщаними легкосуглинковими, чорноземами типовими малогумусними легкосуглинковими та лучно-чорноземами легкосуглинковими. Потужність гумусового горизонту в чорноземах типових сягає 65 – 120 см і більше, вміст гумусу в них збільшується з півночі на південь. За цим показником вони належать до слабкогумусованих (2,5–3%), малогумусованих (3–6%), середньогумусованих (понад 6%). Реакція ґрунтового розчину, гідролітична кислотність і ступінь насиченості основами орного шару ґрунтів коливається відповідно в таких межах: 5,9 – 7,7; 2,9 – 0,2 мг-екв/100г ґрунту; 88 – 98%. [3, c.17]

Для подальшого аналізу економічної діяльності господарства потрібні будуть дані. Які подані в Таблиці 1.

Таблиця 1. Показники розміру виробництва ВП «Великоснітинське НДГ ім. О.В. Музиченка».

Аналізуючи вищенаведені дані, можна констатувати, що вартість валової продукції в порівняльних цінах за 2005 р. Та грошова виручка від реалізації продукції не зазнали значних змін. Площа сільськогосподарських угідь протягом досліджуваного періоду не змінилася, в той час як вартість основних фондів збільшилася у 2009 р. порівняно з 2007 роком більше ніж у 2 рази, а середньорічні показники чисельності працівників та поголів’я худоби зменшилися у 0,88 та 0,97 рази відповідно. Це свідчить про зниження ефективності виробництва, що може бути зумовлено використанням застарілих технологій та обладнання, а також загальною економічною кризою.

Таблиця 2. Трудові ресурси ВП «Великоснітинське НДГ ім. О.В. Музиченка» та їх використання.

З даної таблиці можна зробити висновок, що за період 2007-2009 рр. середньорічна чисельність працівників зменшилася на 11,06%, при чому зменшення чисельності відбулося як у рослинництві так і у тваринництві. Як наслідок зменшилася кількість люд.-год. Відпрацьованих на виробництві як усього так і одним працівником на 5,84% та 2,23% відповідно. Коефіцієнт використання трудових ресурсів зменшився у 2009 р. порівняно із 2007 р. на 11,65%. Дані показники свідчать про зниження ефективності використання трудових ресурсів у господарстві, що є показником зниження ефективності виробничої діяльності.

Таблиця 3. Динаміка забезпеченості підприємства основним капіталом і його використання.