Інтенсивна технологІя вирощування запрограмованого врожаю озимої пшениці

Міністерство  аграрної політики і продовольства  України

Ерастівський  коледж ім. Е.К.Бродського

Дніпропетровського  державного аграрного університету 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

К У Р  С О В А   Р О Б О  Т А 

з рослинництва

на тему: ІНТЕНСИВНА ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ

ЗАПРОГРАМОВАНОГО ВРОЖАЮ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ПО ГОРОХУ 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                      Виконав студент групи АМ-08-4

                                                     Спеціальність «Виробництво і переробка

                           продукції рослинництва»

                                                           Горбатько Олександр

                                                    Керівник: Литовченко Галина Василівна 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 Вишневе 2011 

План 

            Вступ

  1. Загальні відомості про господарство та вирощувані культури.
  2. Коротка ботанічна характеристика та вимоги озимої пшениці до умов росту і розвитку.
  3. Особливості ведення галузі рослинництва в умовах реформування земельних відносин та стан технології вирощування озимої пшениці в господарстві.
  4. Розрахунок можливого рівня врожайності озимої пшениці.
  5. Розробка системи агротехнічних заходів вирощування запрограмованого врожаю озимої пшениці.
    1. Господарсько-біологічна характеристика підібраних сортів.
    2. Розміщення озимої пшениці в сівозміні.
    3. Обробіток ґрунту.
    4. Удобрення озимої пшениці.
    5. Підготовка насіння та сівба.
    6. Догляд за посівами.
    7. Строки та технологія збирання врожаю.
  6. Нові досягнення науки та передовий досвід вирощування озимої пшениці.

    Висновки.

    Додатки.

    Використана література. 
     

 

Вступ 

      Серед найважливіших зернових культур  озима  пшениця  за  посівними  площами займає в Україні перше місце і є провідною продовольчою  культурою.  Це свідчення  великого  народногосподарського  значення  озимої  пшениці,  її  необхідності  у  задоволенні  людей  високоякісними  продуктами  харчування.

      Основне  призначення  озимої  пшениці – забезпечення  людей  хлібом  і  хлібобулочними виробами. Цінність пшеничного хліба визначається  сприятливим  хімічним  складом  зерна.  Серед  зернових  культур  пшеничне  зерно  найбагатше  на  білки.  Вміст  її  у  зерні   пшениці  залежно  від  сорту  та  умов  вирощування  становить  у  середньому  13 - 15%.  У  зерні  пшениці  міститься  велика  кількість вуглеводів, у тому  числі  до  70%  крохмалю,  вітаміни  В1 ,  В2 ,  Р ,  Е  та  провітаміни  А, D, до  2 %  зольних  мінеральних  речовин. Білки  пшениці  є  повноцінними  за  амінокислотним  складом,  містять  усі  незамінні  амінокислоти  – лізин,  триптофан,  валін,  метіонін,  треонін,  фенілаланін,  гістидин,  аргінін,  лейцин,  ізолейцин,  які  добре  засвоюються  людським  організмом. Проте у  складі  білків  недостатньо  таких  амінокислот,  як  лізин,  метіонін,  треонін,  тому  поживна  цінність  пшеничного  білка  становить  лише  50%  загального  вмісту  білка. 400 - 500г  пшеничного  хліба  та  хлібобулочних  виробів  покриває  близько  третини  всіх  потреб  людини  в  їжі,  половину  потреби  у  вуглеводах,  третину (до  40%) – у  повноцінних  білках,  50 - 60% – у  вітамінах  групи  В,  80% – у  вітаміні  Е. Пшеничний  хліб  практично повністю забезпечує  потреби  людини  у  фосфорі  та  залізі,  на  40%  – у  кальції.

     Співвідношення  білків  і  крохмалю  у  зерні  пшениці  становить  у  середньому 1 : 6 - 7, що є найбільш  сприятливим  для  підтримання  нормальної  маси  тіла  і  працездатності  людини.

     Пшеничний хліб відзначається високою калорійністю – в одному  кілограмі  його  міститься  2000 - 2500 ккал,  що  свідчить  про  його  високу  поживність  і  є  надійним  джерелом  енергії.

     Особливо  якісний  хліб  та  хлібобулочні  вироби  одержують  із  борошна  сортів  сильних  пшениць,  які  належать  до  виду  м’якої  пшениці. Такий  хліб  є  не  тільки  джерелом  харчування,  а  й  своєрідним  каталізатором,  який  поліпшує  процеси  травлення  та  підвищує  засвоєння  інших  продуктів  харчування. Крім  того  сильні  пшениці  належать  до  поліпшувачів  слабких  пшениць.

      Зерно  м’якої,  м’якозерної  пшениці  з  низьким  вмістом  білка (9 - 11%)  і  підвищеним – крохмалю  використовується  в  кондитерській  промисловості,  зокрема  для  виготовлення  тортів.

В Україні  поширені  також  сорти  озимої  твердої  пшениці,  борошно  яких  є  незамінною  сировиною  для  макаронної  промисловості,  а  також  вони  використовуються  для  виробництва  крупчатки  та  виготовлення  вищої  якості  манної   крупи.

     У тваринництві  широко використовують  багаті  на  білок (14%)  пшеничні  висівки,  які  особливо  ціняться  при  відгодівлі  молодняку. Також  озиму  пшеницю  висівають  у  зеленому  конвеєрі  як  у  чистому  вигляді,  так  і  у  суміші з озимою  викою. Тваринництво при цьому  забезпечується  вітамінними зеленими  кормами  рано навесні.  Для  годівлі тварин  певне значення  має  і пшенична  солома,  100 кг  якої  прирівнюється 

до 20 - 22 корм. од.  і  містить 0,6 кг  перетравного  протеїну  та полови,  особливо  безостих  сортів  пшениці,  100 кг якої оцінюється  40,5 корм. од. із вмістом  1,5 кг  перетравного  протеїну.  

     Озима  пшениця,  яку  вирощують  за  сучасною  інтенсивною  технологією,  є  добрим  попередником  для  інших  культур  сівозміни,  і  в  цьому  полягає  її  агротехнічне  значення.   
 

 
  1. Загальні  відомості про  господарство та вирощувані культури

       Ерастівська дослідна станція інституту вносить значний вклад в розвиток сільського господарства і аграрної науки.

      Основні наукові дослідження:

  • є відомою технологічною базою землеробства та насінництва зернових, олійних і кормових культур;
  • основною базою Інституту, де розробляються та удосконалюються основні агротехнічні прийоми з вирощування всіх польових культур степового землеробства;
  • на експериментальних ділянках та виробничих посівах господарства ведуться дослідження з розробки і вдосконалення технологій вирощування озимої пшениці, кукурудзи, ярих зернових, зернобобових і кормових культур;
  • виконується великий обсяг досліджень по ефективному використанню мінеральних і органічних добрив, гербіцидів, рістрегулюючих речовин, науково обґрунтованої системи сівозмін, обробітку ґрунту;
  • щорічно закладаються польові полігони, де висівають нові сорти та гібриди основних польових культур, демонструють технології та окремі агротехнічні прийоми їх вирощування. Це дає змогу виробникам визначити кращі сорти і гібриди та найбільш доцільні агроприйоми;
  • науково-дослідна робота Ерастівської дослідної станції сьогодні є складовою частиною державних науково-технічних програм «Зернові і олійні культури»,

      Дослідна станція є крупним виробником елітного насіння зернових, олійних та кормових культур. Щорічна загальна площа насінницьких посівів становить близько 2000 га. В господарстві вирощується 40 самозапильних ліній, сортів та гібридів сільськогосподарських культур. Щорічний обсяг виробництва насіння високих репродукцій озимої пшениці, ярих зернових і зернобобових культур складає 2200 т, соняшнику – 107 т, батьківських форм та гібридів першого покоління – 350 т. Районовані і перспективні сорти та гібриди вирощуються на високому агрофоні з додержанням всіх технологічних вимог. 
      Насіння кукурудзи переробляється на заводі сезонною потужністю 1000 т. 

Поряд з рослинництвом на станції успішно розвивається і тваринництво, продукція якого в структурі валового виробництва займає 30-40%. Щорічне виробництво молока становить понад 1569 т, м’яса — 247 т. Надій на фуражну корову за останні 5 років становить в середньому 4755 кг молока, а середньодобові прирости ВРХ — 470 г, свиней — 280 г. Нарощується племінне поголів’я великої рогатої худоби, свиней, коней.

      Оснащення:

станція оснащена сучасною технікою (має 37 тракторів, 30 вантажних автомобілів, 12 комбайнів), тому увесь комплекс польових робіт виконується своєчасно і якісно;

кукурудзокалібрувальний завод, оснащений імпортним обладнанням, сезонною потужністю 1000 т;

цех по переробці сільськогосподарської продукції;

олійниця;

пекарня;

автогараж;

ремонтна майстерня;

тваринницькі  приміщення, два типових польових стани. Ведеться реконструкція старих тваринницьких приміщень;

     Ерастівська дослідна станція — це мальовниче містечко з двох- і трьохповерховими науковими, виробничими і житловими спорудами.

     Центральну садибу станції прикрашають зелені алеї і ставок, що займає 54 га. В літні місяці — це прекрасне місце для відпочинку працівників дослідної станції та навколишніх міст і сіл.

     Ерастівська дослідна станція розташована в П'ятихатському районі Дніпропетровської області. Територія станції розташована на правобережному Придніпровському плато в міжріччі Інгульця і Саксагані і по агрономічному районуванні України, приведеному в Українській сільськогосподарській енциклопедії, відноситься до північного Степу України.

      Шляхова мережа району і дослідної  станції знаходиться у нормальному  стані. Асфальтовані дороги дають  змогу легко без особливих  затрат пального, здійснювати перевезення  продукції до місць переробки,  зберігання і реалізації продукції.

Таблиця № 1 Склад земельних угідь Ерастівської дослідної станції 

Назва земельних угідь Площа земельних угідь  за даними обліку станом на 01.10.2011р. Відсоток  до площі земельних  угідь
  1. Орні землі
 4374 83,0
  1. Сіножаті
311 5,9
  1. Пасовища культурні
31 0,6
    Разом с/г угідь
 4716 89,5
  1. Ліси:
    • полезахисні лісосмуги
    • прияружні лісосмуги
  
176

50

  
3,4

0,9

  1. Під водою 
25 0,5
  1. Під шляхами і прогонами
 64 1,2
  1. Під будівлями і дворами
 30 0,6
  1. Під ярами і кар’єрами
 10 0,2
  1. Інші угіддя
 196 3,7
    Разом земельних угідь:
 5267 га. 100%
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Таблиця № 2 Характеристика ґрунтів Ерастівської дослідної станції

Агровиробнича група ґрунтів  Площа, га Потужність  орного шару, см. Гранулометричний  склад рН  сольової витяжки Вміст
Гумусу % Мг  на 100 г ґрунту
N Р2О5 К2О
Чорноземи звичайні на карбонатних лесах 2457,8 28-30 Суглинковий, дрібногрудочковатий 7,2 4,5 0,23-0,26 7-10 25-30
Чорноземи глибокі 1324,5 28-30 середньосуглинковий 6,8 4,8 0,19-0,21 7-10 24-27
Чорноземи звичайні 143,6 28-30 Легко і середньосуглинковий 6,7 4,3 0,21-0,24 7-8 25-28
Чорноземи звичайні 351,1 28-30 глинистий 6,5 3,7 0,19-0,22 7 26-28
Чорноземи лучні 439 28-30 серпедньосуглинкові 6,5 4,6 0,24-0,26 7-9 26-30
 

Таблиця № 3 Структура посівних площ Ерастівської дослідної станції

Сівозмінні  групи і с/г  культури в них Площа,га Відсоток  до землі в обробітку
    Всього  зернових і зернобобових
 2511 53,6
  1. Озимі:
 1162 24,8
    пшениця
 940 20,2
    жито
 140 2,9
    тритікале
 82 1,7
  1. Ярі зернові непросапні:
 1187 25,3
    пшениця
 136 2,9
    ячмінь
 922 19,6
    овес
 105 2,3
    гречка
 5 0,1
    просо
 20 0,4
  1. Зернобобові:
 162 3,5
    горох
 150 3,2
    соя
 12 0,3
  1. Просапні:
 1573 33,6
    соняшник
 943 20,2
    кукурудза на зерно
 320 6,8
    кукурудза на силос
 310 6,6
  1. Багаторічні трави:
 56 1,2
    люцерна
 56 1,2
  1. Однорічні трави:
 262 5,6
    вико-овес
 92 2,0
    кукурудза на зелений  корм
 170 3,6
  1. Пари:
 282 6,0
    Всього  землі в обробітку:
 4685 100
 

 

Таблиця № 4       Урожайність с/г культур, ц/га

Культура  2008 2009 2010 Середнє за 3 р.
  1. Озима пшениця
 55 70 40 55
  1. Озиме жито
 36 42 34 37
  1. Тритікале
50 50 43 51
  1. Яра пшениця
 19 23 18 20
  1. Ячмінь
35 34 25 32
  1. Овес
31 32 23 29
  1. Кукурудза на зерно
 38 50 43 44
  1. Гречка
24 37 32 28
  1. Просо
33 41 36 37
  1. Горох
 24 38 32 31
  1. Соя 
- 27 24 25
  1. Соняшник
21 27 23 23
  1. Кукурудза на силос
303 350 270 308
  1. Багаторічні трави:
        
    сіно
 38 57 45 47
    зелена маса
 203 260 210 224
  1. Однорічні трави:
        
    сіно
 25 40 38 34
    зелена маса
 113 190 170 158
 

Таблиця № 4 Динаміка основних гідротермічних показників

(за  даними Комісарівської  метеостанції) 

місяць Середньодобова  t повітря, 0С Сума  опадів, мм
Середня багаторічна 2008 2009 2010 Середня багаторічна 2008 2009 2010
Січень -6,4 -7,4 -5,7 -4,4 30 26 35 32,4
Лютий -4,4 -3,6 -4,6 -0,2 29 34 29 23,4
Березень 0,7 1,1 1,7 2,8 29 27 34 63,9
Квітень 7,6 6,2 8,6 9,2 36 36 35 0,4
Травень 16,2 16,7 15,9 15,2 43 45 41 28,9
Червень 19,3 19,6 19,4 22,1 64 68 65 29,8
Липень 21,8 20,9 22,4 22,9 48 43 53 62,8
Серпень 20,5 19,5 20,9 19,0 38 32 40 0,3
Вересень 13,9 11,4 15,3 16,7 28 25 30 17,2
Жовтень 6,2 6,8 3,9 10,4 36 37 37 89,5
Листопад 2,4 3,3 2,0 5,0 35 35 37 25,4
грудень -4,2 -5,5 -5,0 -2,0 37 38 39 82,2
За  рік 8,4 7,4 9,7 10,5 452 446 477 456,7
 

 

  1. Коротка ботанічна характеристика та вимоги озимої пшениці  до умов росту і  розвитку
 

      Пшениця належить до родини тонконогових (Роасеае) роду Triticum.

Найбільш поширені два її види:

-          пшениця м'яка (Triticum aestivum).

-          пшениця тверда (Triticum durum).

      Коренева система.

      Озима пшениця утворює добре розвинену, розгалужену кореневу систему мичкуватого типу. Основна маса її розміщується в орному шарі ґрунту, окремі корені проникають на глибину 1,5-2 м і більше. Із зародка насінини спочатку виростає 3-6 однаково розвинутих зародкових коренів, утворюючи первинну кореневу систему. У процесі росту з підземних стеблових вузлів, і найбільше з вузла кущіння, утворюються стеблові або вузлові корені, які складають основну масу кореневої системи пшениці.

      Розвиток кореневої системи залежить від низки чинників. За меншої вологості ґрунту корені проникають на більшу глибину. На перезволожених ґрунтах, внаслідок погіршення газообміну, корені розвиваються слабо й лише в поверхневих шарах. Найкраще ростуть корені при вологості ґрунту 60-70% від повної вологоємкості.

      Розвиток кореневої системи залежить від біологічних особливостей сорту. При зниженні температури відносно краще ростуть корені, при підвищенні - надземні органи. На родючих ґрунтах і після кращих попередників коренева система менш розвинута порівняно з надземними органами, ніж на бідних ґрунтах. Азотні добрива сприяють кращому росту надземної маси, а фосфорні - коренів рослин. Дещо поліпшують розвиток коренів і калійні добрива.

     Стебло.

     Ріст зачаткового стебла починається з часу проростання зерна. У пшениці воно має назву соломина, яка складається з 4 – 7 міжвузлів, розділених стебловими вузлами. Росте стебло у висоту за рахунок поділу клітин біля вузлів. Його міжвузля видовжуються і потовщуються. Одночасно стебло росте і верхівкою всередині листкової трубки. Кожне наступне міжвузля довше за попереднє. Найвищий приріст стебла за добу може становити 5-7 см, і припадає він на період перед виколошуванням. Після закінчення цвітіння ріст стебла зовсім припиняється.

     Висота стебла залежить від біологічних особливостей сорту, родючості ґрунту, удобрення, вологості, густоти стояння та ін. Вважається, що найбільшу потенціальну продуктивність мають короткостеблові сорти із співвідношенням маси зерна до соломи, як 1:1.

     Листок пшениці складається з листкової пластинки та листкової піхви, яка щільно охоплює стебло. В місці переходу піхви у листкову пластинку є язичок, що запобігає затіканню у піхву води, потраплянню пилу тощо. По боках язичка є вушка. За вушками і язичком пшеницю відрізняють від інших злаків до викидання рослинами суцвіть. Найперше утворюються прикореневі листки, які формуються з підземних вузлів. Пізніше з надземних вузлів ростуть стеблові листки.

     Листки виконують важливу фізіологічну функцію в житті рослини, забезпечуючи проходження процесу фотосинтезу, транспірації і газообміну. Чим більша асиміляційна поверхня, тим вища продуктивність рослин. Площа поверхні листків на 1 га в озимої пшениці може становити 30-60 тис.м2. Крім того, листки пшениці є тимчасовим сховищем запасних поживних речовин, а також частково виконують і механічні функції, укріплюючи міцність стебла.

       Суцвіття.

       В пшениці суцвіття - колос, який складається з членистого стрижня і колосків. На кожному виступі колосового стрижня міститься по одному багатоквітковому колоску. Загальна їх кількість коливається від 16 до 22 шт. Довжина колоса, кількість колосків у ньому залежить від сортових особливостей і технології вирощування.

       Колосок складається з двох колоскових лусок, які захищають від пошкоджень квітки, а потім зерна, які з них розвиваються. Луски відрізняються кольором, опушенням і формою, що є основою визначення різновидностей і сортів пшениці. Між колосовими лусками розміщується одна або декілька квіток. Кожна квітка у пшениці з обох боків прикривається двома квітковими лусками - зовнішньою і внутрішньою. Зовнішня у остистих сортів закінчується остюком, у безостих - остюковим відростком. Між квітковими лусками містяться найважливіші частини квітки - зав'язь з дволопатевою приймочкою і три тичинки з пиляками. Першими починають цвісти квітки середньої частини колоса, а потім зона цвітіння поширюється по всьому колосу. В колоску першими зацвітають дві нижні квітки, а через 1-2 дні - решта (третя, четверта і т.д.). Квітки, що цвітуть першими, формують найкрупніше зерно. Залежно від місця розміщення колоска в колосі та умов вирощування, в ньому може утворитися від 1 до 6 зернівок.

       Плід.

       У пшениці плід є одночасно насіниною і має назву зернівка. Зовні зернівка вкрита плодовою і насінною оболонками. Вони захищають зерно від впливу чинників зовнішнього середовища і пошкодження хворобами та шкідниками. Маса оболонок становить 7-8% маси сухої речовини зерна, а з цієї кількості на частку плодової оболонки припадає 70-85%.

Під оболонками в нижній частині зерна розміщується зародок. Його маса становить 1,5-3,0% від  маси зернівки. При помелі зерна  зародки разом з оболонками відходять  у висівки. Зародок має щиток, що є сім'ядолею зернівки, і призначений  для вбирання поживних речовин з ендосперму.

Найбільшу частину  зернівки пшениці займає ендосперм. Зовнішній (алейроновий) шар клітин ендосперму багатий на азотні сполуки. Проте білок цього шару не еластичний і не пружний, тому домішування його до борошна знижує якість останнього. За товщиною алейроновий шар майже  дорівнює оболонкам зернівки.

Під алейроновим  шаром міститься основна (борошниста) частина ендосперму. Вона складається  з клітин, наповнених крохмальними зернами, в проміжках між якими  містяться білкові речовини переважно  у вигляді клейковини. На ендосперм  разом з алейроновим шаром  припадає близько 90% ваги зернівки пшениці.

Найбільше в  зерні вуглеводів, основною складовою  частиною яких є крохмаль. Вміст  білка коливається від 10 до 16%, жиру -близько 2%.

        Вимоги до температури.

Озима пшениця  з групи зернових досить холодостійка культура. Насіння починає проростати за температури у посівному шарі ґрунту 1-2°С. Сходи при цьому з'являються  пізно і недружно. Оптимальна температура  проростання пшениці перебуває  в межах 12-20°С. За умови достатнього  зволоження ґрунту сходи за такої  температури з'являються на 5-6-й  день. Якщо температура вища 25°С, висіяне  насіння і проростки масово уражуються хворобами. Кращі строки сівби припадають на період з середньодобовими температурами повітря 14-17°С.

        Взимку добре загартовані восени рослини зимостійких сортів витримують зниження температури на глибині вузла кущіння до мінус 19-20°С. Достатній сніговий покрив захищає рослини навіть у разі зниження температури до мінус 35-40°С.

        Шар снігу 10 см і більше повністю захищає рослини від вимерзання навіть за 30°С морозу (табл. 5). Це зона безпечних значень температури. У табл. 5 виділено зону ризику, тобто температури, за яких рослини можуть загинути. За наявності шару снігу тільки 2 см озима пшениця здатна витримувати зниження температури повітря до мінус 20-26°С. Температура в зоні вузла кущіння при цьому буде становити мінус 15,2-19,9°С.

І нарешті, сильні морози (25-30°С) за відсутності снігового  покриву чи мінімальній його товщині  (1-4 см) спричинять загибель рослин озимої пшениці навіть морозостійких сортів. Це так звана температурна зона вимерзання.

      Перерослі рослини, на яких сформувалося по 5-6 пагонів, нестійкі проти низьких температур. Стійкість проти низьких температур зменшується в кінці зими або на початку весни внаслідок періодичного відтавання-замерзання грунту і розгартування рослин. В цей період озима пшениця може загинути від невеликих морозів (мінус 6-8°С).      

      Незагартовані восени рослини у разі різкого похолодання (приморозки -6-10°С) теж можуть пошкоджуватися. Восени рослини припиняють вегетацію, а навесні відновлюють її за температури повітря 3-5°С.

      Впродовж усіх фаз вегетації пшениця росте найбільш інтенсивно за температури повітря 20-25°С. Короткочасна спека з підвищенням температури до 35-40°С, при достатніх запасах вологи, не завдає їй великої шкоди. Припиняється приріст сухих речовин у разі збільшення температури понад 40°С.

       Вимоги до вологи.

       Озима пшениця вимоглива до вологи культура, її насіння для набухання потребує 55-60% води від своєї ваги. За недостатньої вологості ґрунту рослини не кущаться і різко знижують продуктивність. Найбільш негативно впливає на врожай озимої пшениці нестача вологи в період виходу в трубку - колосіння, а також наливу зерна, коли потреба рослин у воді максимальна. Оптимальні умови для росту і розвитку створюються за вологості ґрунту не менше 75-80% від польової його вологоємкості. За період вегетації озима пшениця залежно від умов вирощування витрачає 2500-4000 м2 води з 1 га. Транспіраційний коефіцієнт її становить 300-500.

       Озима пшениця негативно реагує і на перезволоження. Якщо воно короткочасне і температура повітря невисока, то рослини не знижують темпів росту. Тривале перезволоження сповільнює ріст, можливе загнивання кореневої системи, листки набувають блідо-зеленого кольору. Надлишок вологи легше переноситься рослинами молодого віку. Осіннє перезволоження зменшує морозостійкість і зимостійкість.

Велика кількість  опадів у весняно-літній період сприяє сильному росту вегетативної маси, що призводить до вилягання рослин, погіршення фітосанітарного стану  посівів і зниження врожайності.

       Надмірна кількість опадів у період формування і достигання зерна призводить до ураження хворобами та зниження якості зерна.

       Вимоги до світла.

       Сонячне світло - основне джерело енергії всіх фотосинтезуючих рослин. Приплив сонячної енергії на поверхню землі дуже великий. Проте лише незначна частина енергії, так звана фотосинтетично активна радіація (ФАР), використовується у процесі фотосинтезу. У формуванні врожаю задіяно близько 1-3% сонячної радіації. Високоврожайні посіви зернових, що реалізують біологічні і фізико-хімічні можливості за сприятливих умов росту і розвитку, можуть нагромаджувати у врожаї сухої біомаси близько 5% ФАР, що відповідає 300 ц сухої маси. Якщо прийняти співвідношення зерна і соломи рівним 1,0:1,0- 1,0:1,5, то врожайність зерна досягатиме 150 ц/га. Таким чином, сонячна радіація не належить до чинників, що обмежують урожайність культури на сучасному етапі розвитку рослинництва.

Інтенсивна технологІя вирощування запрограмованого врожаю озимої пшениці 📙 Курсовая → 🆔 99996

Інтенсивна технологІя вирощування запрограмованого врожаю озимої пшениці 📙 Курсовая → 🆔 99996

Інтенсивна технологІя вирощування запрограмованого врожаю озимої пшениці