Інвентаризація активів

Зміст

Вступ

1. Огляд літератури

2. Організаційно-економічна характеристика господарства

3. Інвентаризація активів і зобов'язань, як метод бухгалтерського обліку і достовірність відображення об'єктів обліку в фінансовій звітності

3.1 Види і завдання по проведенню інвентаризації

3.2 Методика і техніка проведення інвентаризації активів і зобов'язань

3.2.1. Інвентаризація грошових засобів

3.2.2 Інвентаризація основних засобів

3.2.3 Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей

3.2.4 Інвентаризація поголів'я тварин і птиці

3.2.5 Інвентаризація зобов'язань

3.3 Оформлення і відображення в обліку результатів інвентаризації

Оформлення, відображення і визначення результатів інвентаризації

Порядок визначення розмірів матеріального відшкодування за результатами інвентаризації

4. Удосконалення порядку проведення інвентаризації і відображення її результатів в документах

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Формування ринкової економіки України здійснюється шляхом запровадження нових суспільно-економічних відносин, які базуються на існуванні різних форм власності та способів господарювання. Адміністративні методи керування поступово втрачають свої функції в управлінні народногосподарським комплексом. На зміну їм приходять економічні методи управління, які ґрунтуються на:

нових прогресивних технологіях безвідходного виробництва продукції, конкурентноспроможної на внутрішньому та зовнішньому ринках;

застосуванні таких систем оподаткування, які б заохочували до збільшення кількості, якості та прибутковості продукції;

впровадження конкретних відносин між товаровиробниками і державою, що зумовлюється взаємним зиском;

стимулюванні інвестицій у матеріально-технічну базу виробничої та соціальної сфери аграрної мікроекономіки.

У сільському господарстві нові економічні відносини формуються надто повільно, адже у соціально-економічному розвитку країни сільське господарство посідає особливе місце. Це одна з основних галузей народного господарства, яка забезпечує виробництво продуктів харчування і є найпершою умовою розвитку суспільства. Продукти сільського господарства і промислові товари, що виробляються з сільськогосподарської сировини становлять 75% фонду народного споживання.

Основні завдання сільського господарства -забезпечити інтенсивний розвиток і підвищення ефективності всіх його галузей з метою збільшення виробництва і поліпшення якості продукції, більш повне задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловості в сировині. Вирішення цих завдань значною мірою залежить від рівня використання досягнень науково-технічного прогресу, поглиблення зв'язків сільського господарства з усіма галузями агропромислового комплексу, радикальних перетворень в економічних відносинах та прискорення соціальної перебудови села.

В умовах економічної кризи, спаду виробництва, зниження продуктивності праці, збільшення виробництва значної кількості робітників та службовців в організації праці та її оплати відбуваються значні зміни. Відсутність соціальних гарантій, реальної економічної свободи працівників, недосконале трудове законодавство призвели до погіршення кон'юнктури ринку робочої сили в аграрному секторі, знизили професійну і територіальну мобільність селян, а також рівень життя сільського населення. Тому значної актуалізації набули питання контролю затрат праці та її оплати, яка є фінансовим і соціальним фактором ефективного розвитку сільськогосподарського підприємства та аграрного сектора взагалі.

Підвищення ефективності виробництва, дійсну і достовірну інформацію про втрати праці на кожній виробничій ділянці, використання робочого часу і його оплати повинен забезпечити бухгалтерський облік. Основним завданням інвентаризації є:

перевірка дотримання законодавства в роботі підприємства;

обґрунтованість планування використання активів підприємства;

наявності затверджених нормативних документів, які регулюють використання ресурсів підприємства та інше.

За методологічну основу дослідження береться чинні законодавчі акти державних структур України, нормативно-довідкова література, а також монографії, статті вітчизняних та закордонних вчених економістів-аграрників.

Конкретним підприємством на прикладі якого розглядається тема курсового проекту є Селянське фермерське господарство “МОНОЛІТ”

2. Соціально-економічна характеристика господарства

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Моноліт” Борівського району Харківської області розташоване в населеному пункті: с.Підлиман.

Господарство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт” знаходиться в с. Підлиман на відстані 30 км від районного центру -с.м.т. Борова, і в 160 км від обласного центру м. Донецьк. Найближча залізнодорожна станція знаходиться на відстані 12 км у місті Слов'яногірськ.

Пункт по прийому основної сільськогосподарської продукції знаходиться у м. Слов'янську:

здача зерна-30 км;

здача м'яса -30 км;

здача молока -30 км.

Для визначення спеціалізації СТОВ “Дружба” слід проаналізувати дані таблиці №1:

Таблиця №1. Склад і структура товарної продукції в СТОВ "Дружба"

Аналіз даних таблиці №1 показує, що в 1998 році провідною галуззю в господарстві, було рослинництво. Тут було вироблено товарної продукції на суму 299,3 тис. грн., що склало 46,5 % від загальної кількості виробленої товарної продукції в цілому по господарству. Найбільшу питому вагу товарної продукції в рослинництві займає зерно - 26,9 % або 173 тис. грн. Це говорить про те, що головним напрямом діяльності господарства, його спеціалізацією є вирощування зерна. Також в СТОВ “Дружба” значну увагу приділяють вирощуванню соняшнику. В загальній структурі його частка складає 18,9 % або 121,4 тис. грн.

Стосовно тваринництва, слід відмітити, що в загальній структурі товарної продукції, його питома вага становить 32,2 % або 207,2 тис. грн. А по самому тваринництву найбільшу питому вагу має молоко (13% або 83,7 тис. грн.) та ВРХ на м'ясо (10,6% або 68,5 тис. грн.).

Промислова продукція в 1998 році становила 28,1 тис. грн. Або 4,4 % в загальній структурі товарної продукції, якої було вироблено 643,2 тис. грн.

У 2001 році ситуація суттєво не змінилася, провідною галуззю залишається рослинництво. Товарної продукції в цій галузі в 2000 році порівняно з 1998 роком вироблено на 276,8 тис. грн. більше. Провідним напрямом в цій галузі залишається виробництво зерна, хоча в 2000 порівняно з 1998 р., дещо зменшилась питома вага зерна з 26,9 до 18 %. Але при цьому виручка від продажу зерна підвищилась на 63,5 тис. грн., що пояснюється загальноекономічними інфляційними процесами, які зараз глибоко перетинають економіку України.

Стосовно тваринництва, слід відмітити, що в 2000 році дещо зменшилась питома вага цієї галузі в загальній структурі товарної продукції в динаміці по роках. Ми бачимо, що в 2000 р. виручка склала 397,9 тис. грн., що на 92 % більше ніж в 1998 році. По тваринництву найбільша виручка зросла по молоку, в 2000 році цей показник становив 209,1 тис. грн., що більш ніж у два рази більше аналогічного показника 1998 року.

По промисловому виробництву товарна продукція також зменшилася і склала 2,9 % структури товарної продукції або 300,8 тис. грн. в 2000 році.

В цілому по господарству товарної продукції в 2000 році було вироблено на суму 1313,5 тис. грн., що на 104 % більше ніж в 1998 році.

Проаналізувавши дані таблиці №1 в динаміці по роках, можна зробити висновок про те, що за ці роки спеціалізація СТОВ “Дружба” не змінилася, господарство продовжує спеціалізуватися на вирощуванні зерна. Але крім основного напрямку своєї діяльності, господарство почало більше уваги приділяти виробництву іншої сільськогосподарської продукції: цукрові буряки, соняшник, молоко. Для подальшого аналізу господарської діяльності СТОВ “Дружба” проаналізуємо показники розміру господарства в динаміці по рокам:

Таблиця №2. Динаміка показників розміру господарства

Аналізуючи наведену вище таблицю, ми бачимо, що в 2000 році валова продукція сільського господарства в співставних цінах 1996 року, збільшилась порівняно з 1998 роком на 12,4 % і склала 748,5 тис. грн. В той же час збільшилася товарна продукція по фактичних цінах реалізації в 2000 р. порівнянні з 1998 р. на 104,2 % і склала 1313,5 тис. грн. Площа сільськогосподарських угідь залишилася при цьому не змінною і становить 2892 га. Така ж ситуація і з площею ріллі, розмір якої становить 2231 га. На 1,5% збільшилась у 2000 р. середньорічна кількість працівників, порівняно з 1998 р. і склала 136 чоловік. Також в 2000 р. збільшилась середньорічна вартість основних засобів на 10,4 % в порівнянні з 1998 р. При цьому середньорічна вартість основних виробничих і оборотних засобів збільшилась на 6,1 % в 2000 р. порівняно з 1998 р. і становить 5610,6 тис. грн.

В господарстві в 2000 р. порівняно з 1998 р. збільшилося поголів'я худоби на 45,3%, що призвело до підвищення витрат кормів на 27,1%.

Проаналізувавши дані цієї таблиці, можна зробити висновок про те, що СТОВ “Дружба” в 2000 році працювала і розвивалась більш інтенсивно ніж в 1998 році, тому що при збільшенні виробничих фондів і чисельності працюючих, ми спостерігаємо збільшення виробництва валової продукції в співставних цінах, збільшення товарної продукції відбулося за рахунок зростання цін та обсягів виробництва.

Крім тих показників, що наведені вище, важливо також проаналізувати фінансово-господарську діяльність господарства.

Цей аналіз проводять на підставі звітних документів балансу, і додатків до нього.

Баланс підприємства будується на даних бухгалтерського обліку і уявляє собою основний фінансовий звіт господарства, який характеризує фінансове становище на відповідний період часу. Він поділяється на дві частини: одна з яких характеризує певний тип господарських засобів - активів, друга - їх джерела - пасив.

Основними напрямками аналізу фінансового стану господарства є визначення і співставлення у часі показників ліквідності, платоспроможності, рентабельності та ін. Ці показники можуть складати співвідношення показників статей активу і статей пасиву балансу в вертикальному і горизонтальному розрізі, а також співвідношення між складовими обліку фінансових результатів і балансу.

При оцінці фінансового стану господарства важливе значення має поточний коефіцієнт ліквідності, який визначається як відношення оборотних активів до суми короткострокових зобов'язань. Він допомагає оцінити платоспроможність господарства.

Цей показник повинен формуватися на рівні мінімум 1, так як тільки тоді він підтримує можливість виконання підприємством вимагаємих зобов'язань. Він дає змогу оцінити негайну платоспроможність підприємства. Більш узагальнюючим показником є коефіцієнт загальної платоспроможності, який розраховують шляхом ділення активів підприємства на суму позичкових і залучених коштів. Він оцінює, яка частка реальних активів фінансується за рахунок залучених коштів.

Наступним важливим показником, який характеризує фінансовий стан господарства є коефіцієнт використання активів, який уявляє собою відношення обсягів реалізації до середньої вартості активів. Цей коефіцієнт характеризує окупність активів підприємства.

Для того, щоб визначити, яка частка активів фінансується за рахунок власних коштів, розраховують показник довгострокової платоспроможності, його визначають шляхом ділення власного капіталу на середню вартість активів.

Наступною групою аналізу показників є показник рентабельності, які визначають фінансові результати по відношенню до отриманого доходу від реалізації. Рентабельність активів визначають, як відношення балансового прибутку до суми активів. Вона характеризує прибутковість коштів, вкладених в активи. Остаточним узагальнюючим показником фінансового стану підприємства вважають рентабельність виробничо-комерційної діяльності, вона розраховується шляхом ділення балансового прибутку на повну собівартість реалізованої продукції.

Необхідною умовою динамічного соціально-економічного розвитку підприємства є підвищення ефективності виробництва. При цьому в процесі аналізу необхідно розробити конкретні заходи щодо її підвищення, оцінити результати вкладень живої, уречевленої праці і виявити причини низької окупності ресурсів.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва і її економічна ефективність у СТОВ "Дружба"

Дані СТОВ “Дружба” свідчать, що праця у даному господарстві використовувалась не ефективно. В господарстві в 2000 р. з розрахунку на 100 га с.-г. угідь вартість основних засобів склала 170,5 тис. грн., що на 10,4% більше ніж в 1998 р.; вартість основних виробничих і оборотних засобів склала 194 тис. грн., що на 6,1% більше ніж в 1998 р. В той же час збільшення цих показників призвело до зменшення виробництва валової продукції в розрахунку на 100 грн. основних виробничих і оборотних засобів до 13,3 в 2000 р. з 16,7 в 1999 році. Збільшення поточних витрат на 100 га с.-г. угідь на 7,5% призвело до зменшення виробництва валової продукції на 100 грн. витрат на 21,2 %.

Зважаючи на зниження продуктивності праці і збільшення поточних витрат в цілому господарство отримало зменшення виробництва валової продукції на 100 га с.-г. угідь з 30,5 тис. грн. в 1999 році до25,88 тис. грн. у 2000 р. Загальні ж результати діяльності можна вважати задовільними, бо в господарстві отримано прибуток, про це свідчить показник рівня сукупної рентабельності - в 2000 р. він становить 28,6 %, що на 76,5% більше ніж в 1999 році, тоді як, ще в 1998 році СТОВ "Дружба" отримало збиток.

Отже господарство повинно підвищувати продуктивність праці за рахунок більш оптимального складу основних, оборотних засобів та чисельності працівників; зменшувати трудомісткість виробничих процесів за рахунок повного використання нововведень.

Все це повинно послужити основою для подальших перспективних розробок господарювання, які направлені на проведення міроприємств по удосконаленню господарської діяльності, яка б забезпечила більш раціональний розвиток підприємства.

Для удосконалення фінансового стану, покращення фінансової стабільності.. необхідно збільшувати величину прибутку за рахунок росту виробництва продукції, покращення структури спеціалізованої продукції, економного витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, використання усіх резервів збільшення прибутку, прискорення обертання оборотних засобів тощо.

Застосовувана форма обліку

В СТОВ "Дружба" застосовується журнально-ордерна форма обліку, що є основною формою бухгалтерського обліку на сільськогосподарських підприємствах.

Журнально-ордерна форма обліку будується в господарстві відповідно до загальних принципів організації обліку за цією формою в народному господарстві з урахуванням специфіки діяльності підприємства. У господарстві при даній формі обліку застосовуються журнали-ордери, допоміжні відомості і реєстри, виробничі звіти, таблиці аналітичних даних до журналів ордерам, аркуші - розшифровки.

Усі застосовувані журнали ордера, у залежності від прийнятого порядку записів у них можна підрозділити на сімох груп:

1. Журналу-ордера по кредиту одного рахунка з відомостями по дебету одного рахунка (Журналу-ордера № 1, 2р. і відомості № 1а, 2а).
2. Журналу-ордера по кредиту декількох рахунків з відомостями по дебету рахунків.
3. Журнали ордера по кредиту декількох рахунків з відомостями аналітичного обліку (Журналу-ордера № 12, 13, 15.)
4. Журналу-ордера по кредиту одного чи декількох рахунків і окремо відомості до них для аналітичного обліку (журналу-ордера № 8, 11, 16.).
5. Журналу-ордера по великому числу рахунків і окремо відомість, чи таблиця виробничі звіту для аналітичного обліку до кожного рахунка (Журнал - ордер №6.)
6. Журнал-ордер по одному балансовому рахунку зі сполученням синтетичного й аналітичного обліку шляхом застосування принципів лінійно-позиційного запису (Журнал-ордер №6, 7.)
7. Журналу-ордера по одному балансовому рахунку зі сполученням синтетичного й аналітичного обліку шляхом об'єднання в одному регістрі допоміжної відомості і Журналу-ордера (Журнал-ордер №9.).

Переважне більшість регістрів журнально-ордерної форми обліку побудовано виходячи з основних принципів:

1. Шахової форми графлення облікових регістрів.
2. Лінійний спосіб запису в них господарських операцій.

Шахова побудова регістрів дає можливість записувати операції по дебету і кредиті рахунків за один робочий прийом.

Лінійно-позиційний спосіб запису дає можливість організувати ведення аналітичного обліку паралельно із синтетичним.

При журнально-ордерній формі обліку узагальнюючим синтетичним регістром, за допомогою якого складається звітний баланс, є Головна книга. У зв'язку з побудовою журналів-ордерів по кредитовій ознаці дебетові обороти в Головній книзі по кожнім синтетичному рахунку розосереджуються по декількох журналах-ордерах. Сукупність регістрів журнально-ордерної форми обліку припускає визначений порядок запису в них. Вони містять усю необхідну інформацію для складання поточної і річної бухгалтерської звітності.

Підставою для записів у регістри журнально-ордерної форми обліку є типові первинні документи. Дані документів попередньо групують у чи відомостях виробничих звітах. Наприкінці місяця в цих регістрах підраховують підсумки, що використовують для записів у журнали-ордери. Після підведення місячних підсумків у журналах-ордерах роблять взаємне звірення даних журналів-ордерів. Остаточні підсумки всіх журналів-ордерів переносять у Головну книгу, на підставі якої складається бухгалтерський баланс.

При журнально-ордерній формі обліку важливо організувати справа так щоб усі первинні документи надходили в бухгалтерію вчасно і не допускалася затримка записів у регістрах.

У цілому переваги журнально-ордерної форми обліку можна звести до наступного:

1. Значне скорочення повторюваності облікових записів.
2. Система обліку передбачає широке сполучення синтетичного й аналітичного обліку.
3. Показники регістрів у журнально-ордерної форми обліку тісно зв'язані з показниками звітності, що дозволяє складати практично усі форми звітності на основі підсумкових даних поточного бухгалтерського обліку.
4. Багато регістрів журнально-ордерної форми обліку будуються таким чином, що в них поряд з фактичними даними приводяться і відповідні планові показники,
5. При журнально-ордерній формі обліку значно полегшуються можливості поточного контролю.
6. Поліпшуються можливості для удосконалювання праці рахункових працівників. Оскільки всі облікові регістри строго регламентовані по аналітичних позиціях і кореспондуючим рахункам створюються можливості для поліпшення документообігу, більш раціонального поділу праці між рахунковими працівниками. Усе це підвищує загальну культуру обліку і вірогідність даних.

3. Інвентаризація активів і зобов'язань, як метод бухгалтерського обліку і достовірність відображення об'єктів обліку в фінансовій звітності

3.1.Види і завдання по проведенню інвентаризації

Інвентаризація - це перевірка та документальне підтвердження наявності та стану, оцінка активів і зобов'язань (майно, вкладення підприємств в статутні фонди інших підприємств, розрахунки з дебіторами і кредиторами) підприємства.

Інвентаризація є одним із елементів бухгалтерського обліку і виступає в якості обов'язкового доповнення до поточної документації господарських операцій.

Статтею 10 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” від 16.07.99 р. № 996-ХІV (з змінами і доповненнями) пункти 1 і2 стверджують, що інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, при якій перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Об'єкти та періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, окрім випадків, коли їх проведення є обов'язковим згідно чинного законодавства України.

Випадки обов'язкового проведення інвентаризації декларовані п.12 постанови Кабінету Міністрів України “Про порядок подання фінансової звітності” затвердженого 28.02.2000 р. № 419. Перед складанням річної звітності річної фінансової звітності обов'язкове проведення інвентаризації активів і зобов'язань підприємства.

Крім того проведення інвентаризації обов'язкове в випадках:

Передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, реорганізації державного підприємства в акціонерне товариство;

За приписом судово-слідчих органів;

У разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ);

При передачі підприємства та їх структурних підрозділів (на дату передачі);

У разі ліквідації підприємства.

Порядок проведення інвентаризації визначається Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарної-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. № 69 (із змінами та доповненнями).

Наряду з цим, у відповідності із Законами України “Про прокуратуру”, “Про службу безпеки в Україні”, “Про міліцію”, “Про державну податкову службу в Україні” та організаційно-правовими основами боротьби з організованою злочинністю судово-слідчі органи, які поводять дізнання, можуть призначати повторні та додаткові ревізії по тим чи іншим питанням з обов'язковим проведенням інвентаризації цінностей на об'єктах. Потреба в таких інвентаризаціях частіше всього виникає в тих випадках, коли попередня ревізія проводилася без інвентаризації цінностей.

В окремих випадках потреба в інвентаризації цінностей виникає при ревізіях по завданню судово-слідчих органів, коли неправильно визначені наявність і розмір нестач, залишків та інших матеріальних витрат, період їх виникнення і відповідальних осіб.

В залежності від періодичності проведення інвентаризації бувають плановими і раптовими. Планові інвентаризації готуються завчасно, і їх основним завданням є не стільки встановлення фактів нестач (залишків), скільки вивчення загального стану справ по відповідності оперативного обліку встановленій обліковій політиці підприємства та документального оформлення господарських операцій по тому чи іншому питанню. Підготовка до планової інвентаризації включає групування по назві, сортування за сортами та розкладання по групам ТМЦ для зручного підрахунку, вимірювання, переважування,, їх розташування в складських приміщеннях для зберігання та подальшої переробки, оформлення реєстру прибутково-видаткових накладних, товарних, касових та інших звітів.

Раптові інвентаризації проводяться без попередньої підготовки. Головним завданням таких інвентаризацій є встановлення порушень та осіб, які допускають такі порушення, розробка та здійснення заходів по недопущенню таких порушень в майбутньому.

В залежності від повноти обхвату об'єкта інвентаризація поділяється на повні та часткові.

Повна інвентаризація передбачає перевірку активів і зобов'язань, при якій перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, визначається їх стан(придатність чи непридатність для подальшого використання). В разі прийняття рішення про ліквідацію підінвентарного об'єкта проводиться оцінка залишкової (реалізаційної) вартості. Як правило, це річна інвентаризація, яка проводиться перед складанням річної бухгалтерської звітності.

Часткова інвентаризація охоплює якусь частину засобів чи зобов'язання. Часткова інвентаризація проводиться для забезпечення точності облікових або звітних даних з метою посилення боротьби з втратами та зміцнення фінансової дисципліни.

В залежності від способу проведення інвентаризації бувають суцільними, вибірковими та контрольними.

Суцільна інвентаризація може здійснюватися як при повній, так і при частковій її формі, і передбачає інвентаризацію всіх без винятку об'єктів.

Вибіркова охоплює фактичною перевіркою тільки окремі назви цінностей і доцільна в тих випадках, коли в коморі порівняно недавно (не більше 2 місяців) проводилася повна інвентаризація.

Контрольна інвентаризація є різновидом вибіркової. Вона проводиться в період повної, суцільної інвентаризації цінностей або відразу після її закінчення , як правило, повинна охоплювати не менше 10 % від загальної кількості назв (бажано найбільш цінних) внесених до опису.