Інвестиційні операції КБ

Вступ 
 

Вступ.........................................................................................................................3

Розділ  1. Економічна сутність та види банківських інвестицій .........................5

Розділ  2. Аналіз інвестиційних операцій КБ………………………...………...12

2.1 Аналіз структури операцій з ЦП....................................................................12

2.2. Аналіз методів оцінки фінансових інвестицій………………………….....15

2.3Аналіз  дохідності операці з ЦП……………………………………………21

Розділ 3. Проблеми проведення інвестиційних операцій та шляхи їх вирішення…………………………………………………………………….......25

Висновки................................................................................................................32

Список  викорситаних джерел .............................................................................34

Додатки……………………………………………………………………...……36 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     Інвестиційна  криза в Україні, яка має затяжний характер, настирлива потреба економіки  у фінансових ресурсах, нагромаджених населенням і банками, вимагають залучення коштів в інвестиційні процеси. Очевидною є роль банківської системи України у забезпеченні економіки країни інвестиційними коштами.

     По  мірі скорочення обсягів бюджетного фінансування економіки України роль банківських інвестицій у забезпеченні глибоких структурних перетворень інвестиційної сфери буде неухильно зростати, а сама банківська система повинна бути готовою до здійснення велико-масштабних інвестицій, у тому числі безпосередньо у виробництво. Банківські інвестиції, які знаходяться у тісному взаємозв¢язку з грошовим сектором економіки і пропозицій грошових коштів з боку банківської системи. Зрештою, на практиці абсолютної рівноваги економічної системи не може бути досягнуто, але відносна збалансованість розвитку окремих елементів економічного організму повинна постійно підтримуватись.

     Як  похідне поняття категорії “інвестиції”, банківські інвестиції акумулюють у  собі суттєві властивості інвестицій взагалі, хоча вони одночасно характеризуються і специфічними формами свого вияву. Тому дослідження економічного змісту банківських інвестицій неможливе без взаємопов¢язаного і взаємообумовленого розгляду їх на фоні розкриття суттєвих ознак деяких загальних категорій інвестиційних відносин. Слід зауважити, що для сучасного розуміння банківських інвестицій доцільно також проаналізувати діалектику наукових підходів до розкриття змісту, форм, методів і принципів руху інвестицій в економіку як вкладень капітального характеру.

     В Україні неможливо домогтись  більш-менш рівномірного підйому економіки, спираючись тільки на останні досягнення науково-технічного прогресу, на це просто не вистачить фінансових ресурсів. Забезпечити динамізм усього народного господарства при обмежених ресурсах можна, тільки використовуючи всі технічні засоби, прогресивні стосовно рівня розвитку виробничих сил.

     Серед авторів які зробити внесок у  розкриття цієї проблеми необхідно  зазначити Мороза А. М., Васюренко  О. В., Луціва Б. Л.

    Об'єктом  дослідження є комерційні банки.

    Предметом дослідження є інвестиційні операції комерційного банку.

    Метою роботи є розгляд та характеристика інвестицій комерційного банку та покращення інвестиційного клімату.

    Завданнями курсової роботи є:

    - охарактеризувати поняття та види банківських інвестицій;

    - проаналізувати методи оцінки фінансових інвестицій;

    - розглянути вдосконалення інвестиційної діяльності комерційних банків.

    Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, а також списку використаних джерел і додатків. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ1. Економічна сутність та види банківських інвестицій

     У системі відтворення, безвідносно  до її суспільної форми, інвестиціям  належить найважливіша роль у справі відновлення і збільшення виробничих ресурсів, а отже, і в забезпеченні визначених темпів економічного росту. Якщо представити суспільне відтворення як систему виробництва, розподілу, обміну і споживання, то інвестиції, головним чином, стосуються першої ланки – виробництва, і, можна сказати, складають матеріальну основу його розвитку.

     Саме  поняття інвестиції (від лат. Investio – вдягаю) означає вкладення капіталу в галузі економіки в межах країни і за кордоном. Розрізняють фінансові (покупка цінних паперів) і реальні інвестиції (вкладення капіталу в промисловість, сільське господарство, будівництво, освіту та інше).

     Реальні інвестиції являють собою вкладення  капіталу в яку-небудь галузь економіки  чи підприємство, результатом чого є утворення нового капіталу чи збільшення наявного капіталу (будинки, устаткування, товарно-матеріальні запаси і т.д.). фінансові ж – вкладення капіталу (державного чи приватного) в акції, облігації, інші цінні папери. Тут приросту реального капіталу не відбувається, відбувається лише покупка, передача титулу власності. Маємо, таким чином, трансферні операції (тобто операції передачі).

     Поняття інвестиційних ресурсів охоплює  всі вироблені засоби виробництва, тобто усі види інструмента, машини, устаткування, фабрично-заводські, складські, транспортні засоби і мережу збуту  продукції, що використовуються у виробництві  товарів і послуг та доставці їх до кінцевого споживача. Процес виробництва і накопичення засобів виробництва називається інвестуванням [22, с. 57].

     Інвестиційні  товари (засоби виробництва) відрізняються  від товарів споживання тим, що останні  задовольняють потреби безпосередньо, тоді як перші роблять це опосередковано, за своїм змістом інвестиції представляють той капітал, за допомогою якого збільшується національне багатство. При цьому варто мати на увазі, що термін “капітал” не означає гроші. Щоправда, менеджери й економісти, часто говорячи про “капітал”, мають на увазі гроші, що можуть бути використані для закупівлі машин, устаткування й інших засобів виробництва. Однак, гроші як такі нічого не виробляють, а отже, їх не можна вважати економічним ресурсом. Реальний капітал – інструмент, машини, устаткування, будинки й інші виробничі потужності – це економічний ресурс; гроші, чи фінансовий капітал, не є таким ресурсом.

     Інвестиції  – це те, що “відкладають” на завтрашній день, щоб мати можливість більше споживати  в майбутньому. Одна частина інвестицій – це споживчі блага, що не використовуються в поточному періоді, а відкладаються про запас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина інвестицій – це ресурси, що направляються на розширення виробництва.

     У системі національних рахунків України статистика інвестицій (капітальних вкладень) включає тільки матеріальні витрати (на машини, будинки, споруди), але не враховує найважливіші інвестиції в “знання”, “інтелект”, наукові дослідження й освіту. Подібний підхід при якому в інвестиції включаються лише безпосередньо матеріальні компоненти, не дозволяє точно визначати дійсний обсяг інвестицій [22, с. 104].

     Таким чином, під інвестиціями розуміють  ті економічні ресурси, які йдуть  на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого апарата. Це може бути зв¢язане з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також з будівництвом шляхів, мостів і інших інженерних споруджень. Сюди варто включати і витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів. Ці витрати являють собою інвестиції в “людський капітал”, які на сучасному етапі розвитку економіки набувають усе більшого і більшого значення, тому що, у кінцевому рахунку, саме результатом людської діяльності виступають і будинки, і спорудження, і машини, і устаткування, і, найголовніше, основний фактор сучасного економічного розвитку – інтелектуальний продукт, який визначає економічне становище країни у світовій ієрархії держав.

     Структуру інвестицій можна представити за допомогою наступного рисунку 1 [22, с. 105].

     Рис 1. Структура інвестицій

    З погляду макроекономіки, інвестиції — це новостворена вартість. Також інвестиції можна визначити як витрати на виробництво та нагромадження запасів виробництва, або сукупність витрат, які реалізуються в формі довгострокових вкладень капіталу в промисловість, сільське господарство, транспорт, будівництво та інші галузі народного господарства.

    Згідно  із Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі  види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

    Об’єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні  фонди та обігові кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об’єкти власності, а також майнові права.

    Забороняється інвестування в об’єкти, створення  і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

    Суб’єктами  (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

    Інвестори – суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про  вкладення власних, позичкових і  залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

    Учасниками  інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

    Інвестиційна  діяльність може здійснюватись за рахунок:

    1) власних фінансових ресурсів  інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо); позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

    2) залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

    3) бюджетних інвестиційних асигнувань;

    4) безоплатних та благодійних внесків,  пожертвувань організацій, підприємств  і громадян [25, с. 125].

    Інвестиції  поділяються на:

    1) капітальні (придбання будівель, споруд, інших об’єктів нерухомості,  інших основних фондів та нематеріальних  активів);

    2) фінансові (придбання корпоративних  прав, цінних паперів, деривативів  та інших фінансових інструментів):

    - прямі інвестиції — внесення коштів чи майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою;

    - портфельні інвестиції — придбання цінних паперів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку;

    3) інвестиції під реінвестиції — здійснення капітальних чи фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.

    Участь  банків в інвестиційному процесі  може здійснюватися за двома напрямами:

    1) за допомогою механізмів фондового  ринку;

    2) за допомогою механізмів середнього і довгострокового кредитування.

    Комерційні  банки в своїй інвестиційній  діяльності повинні мати тісний контакт  з підприємствами. У разі створення  нового підприємства заснування його можливе за допомогою банківського капіталу як в рамках фінансово-промислових груп, так і поза ними.

    Фінансово-промисловими групами є організації та структури, які утворюються шляхом об’єднання промислового і фінансового капіталу.

    Вартість  продукції, робіт і послуг у процесі  інвестиційної діяльності визначається за вільними цінами і тарифами, в тому числі за підсумками конкурсів (торгів), а у випадках, передбачених законодавчими актами, за державними фіксованими та регульованими цінами і тарифами [17, с. 105].

    Вартість  будівництва визначається з використанням державних кошторисних норм, які є обов’язковими при здійсненні будівництва об’єктів із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій.

    Під банківськими інвестиціями розуміють, як правило, вкладання коштів у цінні  папери з терміном погашення понад  один рік, що переслідують ціль одержання  прибутку. Проте в сучасних умовах України, зважаючи на інфляційні процеси  та недостатній розвиток ринку цінних паперів, враховуючи низьку ліквідність більшості об´єктів інвестиційних вкладань, до банківських інвестицій також відносять вклади у ЦП з терміном обігу до одного року.

    Банківські  інвестиції класифікуються за такими ознаками та поділяються на такі види :

    Класифікація  банківських інвестицій

    - за складом - прямі, вкладання у статутний капітал, через паї та частки; портфельні, придбання цінних паперів.

    - за терміном - короткострокові, середньострокові, довгострокові.

    - за видами цінних паперів - вкладання у акції, вкладання в облігації, вкладання в інші боргові зобов´язання [13, с. 24].

    Як  правило, банки здійснюють розміщення коштів у цінні папери різних емітентів, на різні терміни та у різні  види інструментів, що дозволяє створювати диференційовані банківські інвестиційні портфелі.

    Основні цілі банківських інвестицій стандартні:

    - отримання доходу;

    - збереження капіталу і забезпечення  його приросту на основі росту  курсової вартості ЦП;

    - регулювання та забезпечення  ліквідності банку.

    Цілі, що переслідує банк здійснюючи інвестиційну діяльність, реалізуються через вироблення інвестиційної політики. При її виробленні банки керуються традиційними критеріями: ліквідність, дохідність, ризик та величина банківських процентних ставок. Таким чином, прийнято розрізняти два основні види інвестиційної політики банків:

    - агресивну: надається перевага  ЦП із великим ступенем ризику, проте із значною потенційною  дохідністю (акції);

    - консервативну: значну частину  інвестицій займають вклади в  облігації та інші короткострокові боргові зобов´язання, що призводить до зменшення ризику, підвищення ліквідності, проте до зменшення дохідності [22, с. 93].

     Отже, розглядаючи основні напрямки інвестиційної діяльності на найближчу перспективу, слід мати на увазі, що Україна сама може виступати солідним інвестором за кордоном. Її інвестиційних сектор уже сьогодні, а тим більше, у майбутньому може зайняти важливі позиції на ринках капіталів інших країн. Насамперед у таких традиційних для нас галузях як металургія, електроенергетика, гідротехнічне і гідромеліоративне будівництва, будівництва магістральних трубопроводів, автомобільних і залізничних колій, морських портів і терміналів і т.п. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ  2. Аналіз інвестиційних операцій КБ

    2.1. Аналіз структури операцій з ЦП.

     Аналіз структури операцій банку з ЦП доцільно проводити як у розрізі аналізу структури портфеля на певну дату, так і розглядаючи в динаміці зміну структури. Розглянемо узагальнену інформацію щодо стану портфеля, яку банки щомісячно подають до Національного банку України (форма № 391 фінансової та статистичної звітності). Усю інформацію за рік для зручності наведемо в національній грошовій одиниці України тільки за основними блоками, дещо перегрупуємо, виберемо за звітний період лише квартальні дати окремо за портфелем на продаж та портфелем на інвестиції (табл.2.1):

Таблиця 2.1

ІНФОРМАЦІЯ  ЩОДО СТАНУ ПОРТФЕЛЯ ЦП БАНКУ  
ПРОТЯГОМ 2002 р., тис. грн

              Як видно з табл. 2.1, у банку портфель ЦП на продаж за обсягами перевищує портфель ЦП на інвестиції, практично щокварталу обсяги портфелів зростають. Частка державних ЦП у портфелі на інвестиції зменшується, проте зростає частка боргових ЦП недержавних установ (банків та небанківських установ). Це пояснюється широким виходом на фондовий ринок корпоративних облігацій, які поступово витісняють з портфеля на продаж такий борговий інструмент, як вексель. Оскільки вкладення в акції інших банків зменшують регулятивний капітал банку, акції, випущені банками, становлять незначну частину портфелів. Обсяг акцій, які входять до портфеля на продаж, обмежено лімітами, котрі, як правило, встановлює банк для проведення спекулятивних операцій. Додатковою причиною невеликого обсягу портфелю акцій є жорсткі вимоги НБУ щодо їх резервування, що зменшує привабливість такого фондового інструменту для банку. Балансова вартість акцій у портфелі на інвестиції майже не змінюється, оскільки ними оформлена участь банку в акціонерних товариствах, у діяльності яких зацікавлений банк (лізингова компанія, страхове товариство). Частина такої участі обліковується в складі асоційованих та дочірніх компаній (пенсійний фонд, консалтингова компанія) [10,с.181].

   На останню звітну дату за рахунками аналітичного обліку є можливість проаналізувати структуру складових портфеля (в розрізі емітентів, їх надійності, їх відношення до пов’язаних осіб банку, диверсифікації портфелів, нарахованих процентних доходів та дивідендів, співвідношення балансових та ринкових цін ЦП та за рядом інших показників). Так, у портфелі банку на продаж, усі боргові цінні папери, випущені банками, належать одному емітенту, серед боргових ЦП небанківських ЦП понад 90 % становлять облігації і лише менше 10 % — векселі. У свою чергу, портфель облігацій підприємств диверсифіковано у вкладення чотирьох емітентів. Більш детально структура вкладень банку в облігації підприємств наведена в табл. 2.2.

     Аналіз наявних у портфелі банку облігацій показує, що портфель містить ЦП з різними термінами погашення, різних галузей, жоден з емітентів не є пов’язаною з банком особою. Дохідність за облігаціями ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» дещо нижча, але визначається в еквіваленті до доларів США, що зменшує ризики від зміни валютного курсу. Балансова вартість вкладень вища від номінальної, отже, реальна дохідність за облігаціями буде нижчою, ніж оголошено при їх розміщенні, що відповідає загальній тенденції зниження дохідності протягом 2002 р.

Таблиця2.2

ВКЛАДЕННЯ БАНКУ НА 1 жовтня 2002 р.  
В ОБЛІГАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ (портфель на продаж)

    Оцінка  й аналіз боргових ЦП та інших строкових  цінних паперів вимагає використання концепції вартості грошей у часі[10, с.183]. 
 
 

2.2.Аналіз методів оцінки фінансових інвестицій 

     Первісна оцінка фінансових інвестицій є однаковою як для поточних, так і для довгострокових фінансових інвестицій та відображається у фінансовому обліку за собівартістю.

     Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов’язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням фінансової інвестиції. Якщо ж придбання фінансової інвестиції здійснюється через обмін на інші активи, то її собівартість визначається за справедливою вартістю цих активів.

     Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу може суттєво відрізнятися від їх первісної оцінки і для відображення у фінансовій звітності вимагає проведення переоцінки.

     Для оцінки фінансових інвестицій на дату балансу використовують один із трьох методів:

-за справедливою вартістю;

-за амортизованою собівартістю;

-за методом участі в капіталі.

     Ці методи оцінювання фінансових інвестицій застосовуються залежно від того, в який об’єкт здійснено фінансову інвестицію.

     Розрізняють такі об’єкти фінансового інвестування:

-короткострокові або поточні фінансові інвестиції (портфель цінних паперів банку на продаж, тобто ЦП, а також внески до статутних капіталів підприємств, які придбані та утримуються банком з метою їх подальшого продажу протягом 12 місяців);

-довгострокові фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення або понад 12 місяців;

-фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, які, у свою чергу, можуть бути як поточними, так і довгостроковими.

     Розглянемо кожен з методів оцінювання фінансових інвестицій.

     Оцінювання фінансових інвестицій за справедливою вартістю, порядок якої встановлено пунктами 8 та 9 П(С)БО 12, полягає в тому, що фінансова інвестиція на дату балансу оцінюється за вартістю, що дорівнює сумі, за якою може бути здійснена реалізація фінансової інвестиції в результаті операції між обізнаними, заінтересованими та незалежними сторонами. Якщо справедливу вартість фінансової інвестиції достовірно визначити неможливо, вона відображається за собівартістю з урахуванням зменшення її корисності.

     Оцінювання фінансових інвестицій на дату балансу за амортизованою собівартістю, порядок якої встановлено пунктом 10 П(С)БО 12, полягає в тому, що різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується (зменшується) інвестором протягом періоду від дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням процента (прибутку від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів з одночасним збільшенням балансової вартості фінансової інвестиції.

За  методом участі в  капіталі (в порядку, встановленому пун- 
ктами 12—14 П(С)БО 12) обліковуються фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії. При цьому балансова вартість фінансових інвестицій за методом участі в капіталі на дату балансу підлягає коригуванню згідно з П(С)БО 12.