Інвестування як процес створення капіталу

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-

ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

Кафедра економічної  теорії та конкурентної політики

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

 

 

З ЕКОНОМІЧНОЇ  ТЕОРІЇ

( основи економічної теорії, мікроекономіка,

макроекономіка )

 

на тему №97 «Інвестування  як процес створення капіталу»

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

Студентки 2 курсу 3 групи

 денної форми навчання

Факультету ресторанно-готельного

та туристичного бізнесу

Маркевич Людмили  Олегівни

 

Науковий керівник :

 

 

 

 

КИЇВ 2013

ЗМІСТ

 

ВСТУП                     3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

1. Економічний зміст інвестицій та їх класифікація             6
2. Нормативно-законодавче забезпечення інвестицій в Україні         11

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РИНКУ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЙОГО ІНФРАСТРУКТУРА  

1. Джерела і процес формування інвестиційних ресурсів фірми         16
2. Порівняльний аналіз динаміки інвестицій в економіку України         23
3. Проблеми і шляхи покращення інвестиційної діяльності в Україні     33

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ               39

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ              42

ДОДАТКИ                   44

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

 

На сучасному  етапі розвитку економічних процесів і взаємовідносин між підприємствами, фінансовими інститутами, державами  на внутрішньому і зовнішньому ринках гострою проблемою є ефективне вкладення (інвестування) капіталу з метою його збільшення.

Переміщення капіталу суттєво впливає як на економіку  країни в цілому, так і на розвиток окремого підприємства.

Одним із процесів, що сприяє глобалізації економічної діяльності, є інтернаціоналізація капіталу, котрий нерозривно пов’язаний з інтернаціоналізацією виробничої діяльності та розвитком інформаційних технологій. Перелив фінансових ресурсів з однієї країни в іншу відбувається здебільшого у формі інвестицій.

Розмаїття терміна "інвестиції" у вітчизняній та зарубіжній літературі значною мірою пояснюється широтою сутнісних рис цієї доволі складної економічної категорії. У сучасній економічній теорії категорія "інвестиції" (від лат. слова "invest." — вкладати) становить процес вкладення капіталу з метою наступного його збільшення.

Варто зазначити, що сьогодні приплив іноземних інвестицій стає одним із ключових критеріїв статусу країни, успішності її входження у світове господарство.

Питання аналізу інвестицій та інвестиційного капіталу відображені в монографіях, періодичних виданнях, статтях та підручниках. Цими питаннями займались такі видатні зарубіжні та вітчизняні економісти, як: Бланк І.А., Бутинець Ф.Ф., Ткаченко О.І., Федоренко В.П., Шатило Н.В., Шевчук В.Я., Шклярук С.Г., Бондар М.І., Пересада А.А., Татаренко Н.О., Поручник А.М.,  Л. Гітман,  М. Джонкт, У. Шарп,  інші, також вони відображені в законодавчій базі щодо питань інвестування в Україні, офіційних даних Державного агентства України з інвестицій та інновацій.

Незважаючи на різноплановість і глибину уже проведених досліджень щодо оцінки інвестиційного капіталу, наукова думка ще не виробила універсального визначення інвестицій, яке б відповідало потребам як теорії, так і практики, а також було б адекватним з позицій конкретного суб'єкта їхнього здійснення — держави, підприємства, домашнього господарства. Зокрема, чимало уваги вчені економісти приділяють інвестуванню капіталу, Але зважаючи на швидкі темпи інтеграції України у світовий економічний простір, що спричинює появу нових умов функціонування економіки, залишається багато актуальних питань та проблем, пов’язаних з інвестуванням іноземного капіталу, що потребують нагального дослідження та вирішення. Знання щодо інвестицій стають більш насиченими. Тому, усі ці фактори обумовлюють важливість і актуальність теми моєї курсової роботи.

Предметом дослідження є методологічні, теоретичні та практичні аспекти процесу інвестування як створення капіталу, розвитку іноземного інвестування в умовах глобалізації світового  ринку..

Об’єктом дослідження виступає стан інвестиційної діяльності в Україні.

Мета написання курсової  роботи –вивчення умов інвестування капіталу в Україні й оцінка інвестиційного клімату з метою визначення основних проблем і недоліків для подальшого пошуку шляхів їх подолання, розробка рекомендацій щодо покращення умов інвестування в економіку України.

Виходячи з  поставленої мети, основними завданнями написання курсової роботи є:

− визначити  роль інвестицій в економічному розвитку як країни в цілому, так і окремого підприємства;

− дослідити  економічну сутність і значення інвестицій, а також основних джерел їх формування та факторів, що  сьогодні впливають  на їх розвиток;

− провести загальну характеристику нормативно-законодавчого  забезпечення інвестування в  Україні ;

− провести аналіз динаміки інвестицій в економіку  України;

−  розглянути стан країни як потенційного інвестора

− обґрунтувати основні шляхи вирішення проблем інвестиційної діяльності та покращення інвестиційного клімату України.

При написанні  роботи були використані такі методи: нормативний, різноманітні прийоми  статистичних методів, методи аналізу  та синтезу, індукції та дедукції, аналітичний, табличний та порівняльний методи.

Інформаційною базою дослідження виступили законодавчі акти держави, наукові вісники, економічні журнали та статистичні дані державних агенств та міністерств.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

1.1. Економічний  зміст інвестицій та їх класифікація

 

 

 

Сьогодні з активним розвитком ринкової економіки інвестиції почали відігравати надзвичайно важливу роль у розвитку національного виробництва. Завдяки їм сьогодні здійснюється технічне переоснащення підприємств, поповнюються товарні запаси і вдосконалюється товар, здійснюються науково-дослідні роботи, а також, безперечно, створюється капітал.

Тому, дослідження суті інвестицій є дуже важливим кроком на шляху створення теоретико-методичного забезпечення процесу прийняття інвестиційних рішень щодо якнайповнішого використання інвестицій у процесі створення капіталу.

Розкриваючи суть інвестицій, думаю, найперше треба звернутися до поняття капіталу і зрозуміти, як і наскільки  вони між собою  пов’язані, тобто, яким чином інвестиції створюють капітал.

 Отже, одним із важливих факторів виробництва є капітал, одночасно він є і одним із основних елементів суспільного багатства. Підтвердженням цього є значення слова "капітал", що в перекладі із латинського означає "основне майно", "основна сума".

Якщо звернутися до визначення капіталу К.Марксом, то в роботі "Капітал" дається його неоднозначне вираження: по-перше, капітал - це економічні відносини, причому відносини експлуатації. [16]

По-друге, капітал - це вартість, що приносить додаткову вартість. Додаткову вартість, або прибуток, приносить не сама вартість використовуваних ресурсів, а їх використання. Тобто, якщо немає виробництва, немає утворення майбутніх матеріальних благ, немає ринкової економіки. [16]

В сучасній економічній науці капітал розглядається як джерело проценту. Так, І.Фішер (американський економіст) визначає капітал як "дисконтований потік доходу", тобто будь-який елемент багатства, який приносить його власнику регулярний дохід протягом довготривалого періоду часу, можна розглядати як капітал. [15]

Якщо зупинитись на тому , що при аналізі, як правило, розглядають капітал виключно в грошовій формі, припускаючи, що на гроші купують фізичний капітал, то для створення і збільшення капіталу необхідні вкладення грошових коштів, тобто інвестиції.

Інвестиції –

1) процес створення нового капіталу, що вимагає витрат фінансових ресурсів і призводить до змін у запасах капіталу.

2) грошові, майнові, інтелектуальні цінності, які вкладають в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку. Їх можна робити в основні (будівлі, споруди, машини и й устаткування тощо) та оборотні (для формування виробничих запасів товарно – матеріальних цінностей тощо) фонди, у нематеріальні ресурси, людські ресурси, активи (цінні папери. патенти, ліцензії тощо). [12]

У процесі дослідження своєї теми я стикнулася з тим, що в науковій літературі існує багато модифікацій поняття "інвестицій", поява яких, як виявилось, зумовлена специфікою та традиціями різних економічних шкіл та течій.

Термін «інвестиції» першочергово ототожнюється з латинським “investire”, що означає «облачати», «вкладати», або з англійським “investments”, що означає «капітальні вкладення». Сьогодні ж інвестиції - це вкладання капіталу з метою подальшого його збільшення. Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу. [12]

Широко розповсюдженою є інтерпретація інвестицій як здійснення певних економічних проектів у теперішній час, щоб у майбутньому одержати дохід.

З точки  зору економічної теорії інвестиції – це частина ВВП, не спожита в поточному періоді і яка забезпечує приріст капіталу в економіці, тобто інвестиції є часткою сукупних витрат, що складаються з витрат на нові засоби виробництва, інвестицій у нове житло і приріст товарних запасів.

З точки  зору мікроекономіки інвестиції – це процес утворення нового капіталу.

3 точки  зору фінансів під інвестиціями розуміють придбання реальних або фінансових активів, або – це всі види активів (коштів), які вкладаються в економічну діяльність з метою одержання доходу

Отже, підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що інвестування - це процес створення або поповнення запасу капіталу. В літературі дається також і більш ширше визначення: "Інвестиції - це довготермінові вкладення капіталу в різні сфери та галузі народного господарства всередині країни та за її межами з метою привласнення прибутку".

Основним мотивом  інвестування, джерелом приросту капіталу є одержуваний прибуток. Обидва процеси - вкладання капіталу і одержання прибутку - відбуваються в певному поточному часі, а саме: можна поступово вкладати капітал, а потім одержати прибуток; паралельно вкладати капітал та отримувати прибуток; вкладати капітал з інтервалами, а через деякий час отримати прибуток. У першому випадку прибуток буде одержано одразу після завершення інвестування в повному обсязі; у другому випадку прибуток можливий за умови повного завершення процесу інвестування; у третьому випадку між періодом інвестування та одержанням прибутку минає певний час, що залежить від форми інвестування та особливостей інвестиційного проекту.

В економічній  літературі зустрічаються різноманітні класифікації інвестицій, проте детальної  класифікації, а особливо єдиної, не існує.

Отже, інвестицій в найзагальнішому вигляді поділяються на:

Валові  інвестиції - це загальний обсяг інвестування за певний період, що спрямований на нове будівництво, придбання засобів виробництва та приріст товарно-матеріальних засобів.

Чисті інвестиції - це сума валових інвестицій без суми амортизаційних відрахувань у певному періоді.

Динаміка чистих інвестицій характеризує економічний  розвиток під-приємства, галузі, держави: 1) якщо сума чистих інвестицій від'ємна, це свідчить про зменшення обсягу випуску продукції; 2) якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю, це означає відсутність економічного зростання; 3) якщо сума валових інвестицій перевищує суму амортизаційних відрахувань, то це означає, що економіка розвивається.

Крім того, інвестиції класифікують і за іншими ознаками, які упорядковано і розглянуто нижче ( рис.1.1.).

1. За об'єктами вкладання коштів (майна)

• реальні ( вкладення коштів (майна) у реальні активи - матеріальні та нематеріальні (інновації);

• фінансові ( вкладення коштів у фінансові інструменти (активи), переважно цінні папери).

2. За характером участі в інвестуванні

• прямі ( пряме інвестування здійснюють інвестори, які безпосередньо добирають об'єкти інвестування та вкладають в них кошти (майно, активи);
• непрямі ( інвестування відбувається через посередника).

3. За періодом інвестування

• короткострокові (інвестиції на період до одного року);
• довгострокові. ( інвестиції на період більше одного року).

4. За формами власності інвесторів

• приватні (здійснюють фізичні особи, а також юридичні особи з приватним капіталом);
• державні ( здійснюють державні та місцеві органи влади, державні підприємства з бюджетних фондів);
• змішані ( здійснюють суб'єкти певної держави та іноземних держав).

5. За регіональною ознакою

• внутрішні (здійснюють в об'єкти інвестування в межах держави);
• іноземні ( здійснюють поза межами держави).

 

Рис.1.1. Класицікація інвестицій

Отже, проаналізувавши  все вищезазначене, можна зробити  висновок, що інвестиції - це довготермінові вкладення в різні сфери та галузі народного господарства всередині країни та за її межами з метою отримання прибутку в майбутньому. Інвестиції сьогодні виступають одним із основних джерел створення капіталу підприємства, що в свою чергу сприяє розвитку інвестиційних відносин та інвестиційної діяльності того ж підприємства як на державному, так і на світовому рівні.

Тож не дивно, що структура інвестицій має досить складну будову і детальне вивчення класифікаційних ознак, які ми розглянули вище, неодмінно потрібне для  подальшого дослідження моєї  теми.

 

 

 

1.2. Нормативно-законодавче забезпечення інвестицій в Україні

 

 

 

Проведення  активної інвестиційної політики та розвиток інвестиційної діяльності не є можливим без державного правового  регулювання інвестиційних відносин.

Інвестиційне  законодавство - це сукупність прийнятих компетентними органами нормативно-правових актів різної юридичної сили, які регулюють інвестиційні відносини щодо безпосереднього здійснення інвестування та його організації, управління цим процесом та контролю за порядком інвестування. Інвестиційне законодавство є підсистемою (підгалуззю) господарського законодавства (як комплексної галузі права). [1]

Уперше законодавче  закріплення теоретичних розробок категорії інвестицій в Україні  було зроблено в Законі України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991р., яким визначалися правові, економічні та організаційні рамки інвестиційної діяльності.

Відповідно  до ст. 1 згаданого закону "інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект". [4]

До майнових та інтелектуальних цінностей належать:

• кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
• рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);
• майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;
• сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");
• права користування землею, водою, ресурсами, рухомим та нерухомим майном та
• інші майнові права;
• інші цінності.

Відповідно  до ст. 2 Закону України від 18.09.1991р. "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. [4]

Для удосконалення  державного управління інвестиційною  діяльністю в Україні визначені основні положення інвестиційної політики держави у Постанові Кабінету Міністрів України від 01.06.95 р. №384, якою затверджено "Концепцію регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки" та в Указі Президента України "Про заходи щодо реформування інвестиційної політики в Україні від 18.07.96 р. [7]

На даний  час нормативно-правова база щодо регулювання інвестицій нараховує  більше 100 різного роду нормативних  документів (законів, указів, постанов, декретів, інструкцій тощо), серед яких основними є вже згаданий закон України: "Про інвестиційну діяльність"; також закони "Про підприємства в Україні"; "Про режим іноземного інвестування"; "Про цінні папери та фондову біржу"; "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг".

Єдину державну політику у сфері інвестиційної  діяльності визначає Верховна Рада України, яка:

• створює законодавчу базу для сфери інвестиційної діяльності;
• затверджує пріоритетні напрями інвестиційної діяльності як окрему загальнодержавну програму або у складі Програми діяльності Кабінету Міністрів України, загальнодержавних программ соціально-економічного та науково-технічною потенціалу;
• в межах Державного бюджету України визначає обсяг асигнувань для фінансової підтримки інвестиційної діяльності. [1]

Керують державними інвестиціями загальнодержавні та місцеві органи державної влади. На макрорівні проблеми регулювання інвестиційної діяльності та розвитку будівельного комплексу вирішують: Міністерство економіки України і Державний комітет у справах будівництва, архітектури та житлової політики, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. У складі Міністерства економіки є відділ будівельного комплексу та промисловості будівельних матеріалів, у названому комітеті функціонує управління з реалізації інвестиційних програм і державного замовлення.

Дуже важливим для економіки держави є створення  і визначення засад здійснення  іноземного інвестування.

Відповідно  до ст. 1 Закону України від 19.03.96 р. № 93/96-ВР "Про режим іноземного інвестування" іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. [5]

Важливими правовими документами, які регулюють взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є також і міждержавні угоди "Про сприяння та взаємний захист інвестицій". Такі угоди є гарантом надання справедливого статусу інвестиціям і захисту їх на території іншої держави. Вони підписані вже близько з 70 країнами світу. Ціла низка проектів угод знаходиться в стадії узгодження.

З метою підтримки розробки та реалізації державної політики по залученню  іноземних інвестицій в економіку  України, використання сучасного світового  економічного досвіду прискорення інтеграції України в систему міжнародних господарських зв'язків Указом Президента України створена Консультативна рада з питань іноземних інвестицій, яку пізніше було перейменована на Раду вітчизняних та іноземних інвесторів.

Якщо розглядати детальніше, то крім Ради вітчизняних та іноземних інвесторів, є й інші органами функціональної міжгалузевої компетенції, у функції яких тією або іншою мірою входить управління процесом залучення і використання  інвестицій (рис.2.1.).

Рис. 1.2. Органи управління інвестиційної діяльності в Україні

Хоча,  постійно вносяться корективи та відбуваються зміни в інвестиційному законодавстві, встановлюються  гарантії для іноземних  інвесторів, аналіз правових норм цих  законів показує, що в них є чимало перешкод, які заважають активізації припливу капіталів в економіку країни.

Зокрема, іноземні інвестори вважають основною негативною ознакою інвестиційного клімату  в економіці України політичну  нестабільність та нестабільну законодавчу  базу з питань безпосередньо іноземного інвестування. За даними світових рейтингових агентств Україна належить до країн із підвищеним рівнем політичних і економічних ризиків.  [14]

Врахувавши теоретичні та практичні  проблеми, які існують у створенні  позитивного інвестиційного клімату в Україні а також ту обставину, що відносини між Україною та інвестором побудовані на основі публічного права і регулюються адміністративними актами, тобто держава в односторонньому порядку може внести зміни у вже прийняті нормативно-правові акти, і як результат для інвестора існують мінімальні гарантії непорушності умов його діяльності в державі, - було прийнято в останній час Закон України "Про транскордонне співробітництво", Указ Президента України «Про інвестиційну політику», розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Програми "Інвестиційний імідж України"».

Також Податковим кодексом України  введено ряд новацій, які  стосуються інвестиційної діяльності, серед  яких поетапне зниження ставки податку  на прибуток з 25 до 16 відсотків, звільнення деяких видів діяльності від оподаткування прибутку, надання так званих «податкових канікул», зменшення ставки податку на додану вартість до 17 відсотків та інших. [2]

Але сьогоднішній інвестиційний клімат є все ж таки незадовільним, оскільки існують не тільки проблеми національного законодавства, але й проблеми стабільної економіки країни, політичної ситуації.

Стабільність законодавчої бази та гарантії інвестиційної діяльності - це необхідна умова укладення  серйозних контрактів, які передбачають мільярдні інвестиції в Україну з тривалим строком окупності проектів.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РИНКУ  ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЙОГО ІНФРАСТРУКТУРА

1. Джерела і процес формування інвестиційних ресурсів фірми

 

 

 

Інвестиційні  ресурси – це грошові, матеріальні та нематеріальні цінності, які використовує суб‘єкт господарювання (інвестор) у процесі їх вкладання  в об‘єкти інвестування з метою отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту [18]

Основною метою формування інвестиційних ресурсів підприємства є задоволення потреб у придбанні необхідних інвестиційних активів та оптимізація їх структури з позицій забезпечення ефективних результатів інвестиційної діяльності.

З урахуванням  цієї мети процес формування інвестиційних  ресурсів має базуватися на таких  принципах:

• принцип врахування перспектив розвитку інвестиційної діяльності;
• принцип забезпечення високоефективного використання інвестиційних ресурсів у процесі інвестиційної діяльності.

У інвестиційному процесі безпосередньо бере участь інвестор – фізична чи юридична особа, яка вкладає гроші та/або інші активи з метою їхнього збереження та примноження. [12]

Інвестиційні  ресурси формуються безпосередньо за рахунок розвинутих і створених в кріїні джерел інвестування, узагальнений вигляд яких пропоную розглянути нижче на рис.2.1.

Рис.2.1..  Структура джерел формування інвестиційних ресурсів фірми

Існує багато класифікацій джерел формування інвестиційних ресурсів, та  більшість із них співпадають із тією, яка подана в українському законодавстві (законі України «Про інвестиційну діяльність»): [4]

• власні фінансові ресурси;
• позикові фінансові кошти інвестора;
• залучені фінансові кошти;
• бюджетні інвестиційні асигнування;
• безоплатні та благодійні вклади, пожертвування організацій, підприємств, громадян.

Багато дослідників  вважають доцільним поділ джерел інвестиційних ресурсів на внутрішні і зовнішні. (Додаток А)

Внутрішні інвестиційні ресурси формуються безпосередньо  на підприємстві для забезпечення його розвитку. Зовнішні інвестиційні ресурси формуються за межами підприємства. [11]

Найважливішим джерелом фінансування інвестицій є, безпосередньо, власні кошти підприємства. Вони формуються за рахунок:

• прибутку;
• амортизаційних відрахувань;
• інших джерел.

Прибуток є основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів, що забезпечує всі напрямки стратегічного розвитку підприємства. За рахунок прибутку підприємство накопичує інвестиційні ресурси для виробничого розвитку. Ця остання частина прибутку підприємства спрямовується на фінансування його інвестиційних проектів.

Однак, в сучасних умовах кризового розвитку економіки  України в цілому і виробничих підприємств зокрема прибуток не відіграє належної ролі у формуванні інвестиційних ресурсів. Більшість підприємств державної і колективної форми власності мають занадто низький рівень рентабельності, а значна частина їх працюють збитково.

Амортизаційні відрахування від основних засобів і нематеріальних активів, що використовуються підприємствами, є більш сталим джерелом формування інвестиційних ресурсів, особливо на підприємствах із значним обсягом цих активів.

Відповідно  до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування  прибутку””, П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” та П(С)БО 7 “Основні засоби” підприємство самостійно обирає метод лінійної або прискореної амортизації основних засобів. [6]