Інвестиційна привабливість України для іноземного інвестора

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України 
Донецький національний технічний університет

Кафедра зовнішньоекономічної діяльності підприємств 
Спеціальність 6.030503 «Міжнародна економіка»

КУРСОВА РОБОТА 
з дисципліни: Міжнародна економічна діяльність України

на тему: «Інвестиційна привабливість України для іноземного інвестора»

Виконала: 
студентка гр. ЭМ-08 Т. О. Демура 
 
Науковий керівник: Н.В. Зайцева

2011

Информационную базу исследования составил широкий круг отечественных  и зарубежных монографических исследований и научных публикаций, Законов  Украины, Указов Президента Украины, Постановлений  Кабинета Министров Украины, материалы  Министерства экономики и по вопросам европейской интеграции Украины, Государственного комитета статистики Украины, Государственной  комиссии по ценным бумагам и фондовому  рынку , экспертные оценки рейтинговых  агентств, известных специалистов в  области экономического развития и  современной регулятивной политики международной инвестиционной деятельности.РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

1.1 Економічна сутність поняття «інвестиційна привабливість», його компоненти та фактори формування

Згідно із Законом України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. [2]

Термін "інвестиції" прийшов  в українську економіку в період її переходу від адміністративних до ринкових відносин, тобто наприкінці 80-х років ХХ ст. З кожним роком інвестиціям у нашій країні приділяється дедалі більше уваги, але досі науковці не дійшли згоди у визначенні терміна «інвестиції».

Існує багато видів інвестицій. Серед них одне з важливих місць  на сучасному етапі розвитку України належить іноземним інвестиціям. Відповідно до Закону України "Про режим іноземного інвестування", іноземні інвестиції – це цінності, які вкладають іноземні інвестори в об'єкти інвестиційної діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Інвестиції класифікують за певними ознаками. На жаль, науковці приділяють увагу класифікації загалом, але ніхто не наводить чіткої узагальненої класифікації саме іноземних інвестицій. Більшість з них іноземні інвестиції поділяють лише на прямі та портфельні. Під прямими інвестиціями в Україну розуміють вкладення капіталу, які забезпечують контроль інвестора над українськими підприємствами, під портфельними – вкладення капіталу в акції вітчизняних підприємств, у цінні папери міжнародних кредитних організацій та державні цінні папери. Різниця між прямими та портфельними інвестиціями полягає в тому, що прямі інвестиції мають виробниче призначення та рактеризуються своєю довготерміновістю і здатністю забезпечити інвестору контроль над підприємством, а портфельні пов'язані з метою лише отримати прибуток від інвестицій у формі відсотків, дивідендів тощо.

Інвестиційна привабливість  – це сукупність об’єктивних і суб’єктивних умов, що сприяють або перешкоджають процесу інвестування національної економіки на макро-, мезо- і макрорівнях.

Під інвестиційною привабливістю розуміють ступінь сприятливості ситуації, що складається в тій чи іншій країні (галузі, регіоні, підприємстві), стосовно інвестицій, які могли б бути залучені в країну (галузь, регіон, підприємство). Інвестиційна привабливість являє собою складне поняття, якому іноземні інвестори відводять важливу роль у процесі прийняття інвестиційних рішень. Оцінка інвестиційної привабливості ґрунтується на аналізі як об'єктивних факторів, обумовлених природними умовами, так і на врахуванні суб'єктивних факторів, що виникають у процесі економічної діяльності окремих суб'єктів. [9, c. 327]

У більшості робіт при  визначенні інвестиційної привабливості порівнюють параметри інвестиційного потенціалу й інвестиційного ризику, що характеризують політичну стабільність, дотримання податкового законодавства, незмінність правового законодавства, кадрову стабільність. У ряді інших досліджень оцінка інвестиційної привабливості здійснюється на основі порівняння рівня ризику та прибутковості інвестицій. Для її визначення використовуються показники політичних та економічних ризиків, терміну окупності, поточної вартості інвестицій, норми прибутковості інвестицій.

Часто інвестиційну привабливість  певної території ототожнюють з  поняттям “інвестиційний клімат”, що в свою чергу має численні трактування, зокрема: інвестиційний клімат – це багатофакторна система цілеспрямованих вчинків і дій, що свідомо формується на державному та регіональному рівнях в інтересах більш широкого залучення на конкретну територію додаткових ресурсів як у грошовій, так і в матеріальній формах;

 інвестиційний клімат  – це сукупність політичних, правових, економічних, організаційних і соціальних умов, що визначають привабливість і доцільність інвестування певної господарської системи. Численні дослідження інвестиційного клімату пропонують класифікацію найбільш впливових його факторів. Класифікацію факторів наведено у додатку А.

Оцінка інвестиційного клімату  ґрунтується на аналізі чинників, що сприяють економічному зростанню. Зазвичай для цього застосовуються вихідні параметри інвестиційного клімату в країні (притока і відплив капіталу, рівень інфляції і процентних ставок, частка заощаджень у ВВП), а також вхідні параметри, що визначають значення вихідних і таких, що характеризують потенціал по освоєнню інвестицій і ризик їх реалізації. До них відносяться:

• природні ресурси і стан економіки;
• якість робочої сили;
• рівень розвитку і доступність об'єктів інфраструктури;
• політична стабільність і передбачуваність;
• макроекономічна стабільність;
• якість державного управління;
• регулювання економічного життя;
• рівень дотримання законності і правопорядку;
• захист прав власності;
• обов'язковість партнерів при виконання контрактів;
• якість податкової системи і рівень податкового тягаря;
• якість банківської системи, доступність кредитування;
• відвертість економіки, правила торгівлі із зарубіжними країнами;
• адміністративні, технічні, інформаційні і інші бар'єри виходу на ринок;
• рівень монополізму в економіці. [21, c. 15 –17]

Найбільш істотні чинники, що формують інвестиційний клімат:

• макроекономіка;
• стан державного боргу;
• державне управління і економічна політика;
• інтелектуальна власність;
• законодавство і судовий захист;
• дотримання зобов'язань по контрактах;
• злочинність і корупція;
• податки;
• банківська система;
• валютна і торгова політика;
• політика місцевих властей;
• відмінності в інвестиційному кліматі для місцевих і іноземних інвесторів.

Отже Інвестиційний клімат є найбільш важливим моментом при ухваленні іноземним інвестором рішення про інвестування в тій або іншій країні; він є комплексним поняттям. Це сукупність політичних, економічних, правових, адміністративних умов діяльності іноземного інвестора, що існують в конкретній країні, включаючи заходи, що робляться в ній в цілях залучення іноземного капіталу (умовно суб'єктивні чинники). Інвестиційний клімат розглядають одночасно із забезпеченістю країни ресурсами, необхідними для реалізації проектів, він показує привабливість країни для інвесторів, що вже діють і потенційних. Крім об'єктивних чинників (не залежних від державної політики), що впливають на привабливість держави для інвестування, існують і суб'єктивні чинники (залежні від державної політики). Перша група чинників робить в першу чергу вплив на ступінь ризику вкладень, друга – на прибутковість вкладень.

Іноземний інвестор, маючи  великий вибір країн, куди він  має можливість помістити капітал, вибирає найбільш сприятливі умови, оцінює їх, звертаючи першочергову увагу на те, наскільки ці умови  стабільні і як довго вони збережуться. Якщо довгострокові перспективи для іноземного інвестора сприятливі, він може не звернути уваги на тимчасові перешкоди. Якщо ж стабільності немає, і вона не є видимою в майбутньому, то ніякі заходи не привернуть іноземного інвестора.

1.2 Организационно-экономический механизм привлечения иностранных инвестиций в экономику Украины

Разработка механизма  привлечения прямых иностранных  инвестиций в любом государстве  должна исходить из особенностей глобализации экономики. Именно нежелание западных компаний вкладывать деньги у себя дома объясняется наличием жестких  государственных правил о занятости, большими выплатами по безработице, высокими выплатами работодателя в  социальные фонды, высоким уровнем  минимальной заработной платы и  компенсации в случае увольнения. А потому зарубежная активность фирм сейчас достаточно велика. Таким образом, создаваемый в Украине механизм привлечения иностранных инвестиций должен иметь явное преимущество по сравнению с государствами, откуда они уже поступают, так и с  другими потенциальными государствами-реципиентами.

Главной задачей для Украины  при привлечении необходимых  для структурной перестройки  экономики иностранных инвестиций являются создание таких условий  относительно иностранного инвестирования, которые бы при обеспечении основ  экономической безопасности одновременно обеспечивали максимальное сближение  интересов государства с интересами иностранных инвесторов.

Увеличение объемов и  оптимизация структуры иностранного инвестирования возможны только в условиях повышения привлекательности инвестиционной среды и создания в соответствии с рыночными принципами механизма  взаимодействия иностранного инвестора  и органов государственной власти (государственного аппарата). Следовательно, организационно-экономический механизм привлечения прямых иностранных инвестиций это система гармонизации государственного регулирования и рыночного механизма саморегуляции экономики, направленная на формирование благоприятной инвестиционной среды для поступления в страну ресурсов внешнего инвестирования. Структура организационно-экономического механизма привлечения прямых иностранных инвестиции в Украину получает следующий вид (Приложение Б).

Основные взаимосвязаны  и взаимодополняемы составляющие механизма - государственное регулирование  иностранных инвестиций и рыночный механизм саморегуляции экономики, которые с помощью политико-правовых, экономических, организационных и  информационных рычагов формируют  в стране благоприятная инвестиционная среда. Эффективное использование  этих рычагов влияет на поступления  в страну иностранных инвестиций.

Исследование инвестиционной среды в Украине свидетельствует  о том, что, с одной стороны, ключевую роль в его формировании играет правительство, которое определяет амортизационную, денежно-кредитную, бюджетную, налоговую  политику и тому подобное. Из другой стороны, на динамику инвестиций существенно  влияет степень развития финансовой и фондовой инфраструктуры отечественного экономики. Не менее существенным является и то, что эти определения являются взаимосвязанными, а направление  влияния может быть двусторонним. [34, c.15 -17]

Например, кредитная и  инвестиционная репутация правительства  влияет на фондовые индикаторы. И наоборот, низкая активность портфельных инвесторов на внутреннем рынке страны является показателем недоверия инвесторов к ее экономической политики. В целом же это свидетельствует о необходимости использования всего комплекса рычагов (государственных и рыночных) для формирования привлекательной инвестиционной среды и привлечения необходимого объема инвестиционных ресурсов в отечественную экономику.

Рассмотрим подробнее  факторы привлечения иностранных  инвестиций в Украину за четырьмя главными блоками: политико-правовые, экономические, организационные и  информационные.

Политико-правовые факторы  привлечения иностранных инвестиций.

 Как свидетельствуют  многочисленные исследования, при  принятии решения об осуществлении  инвестирования иностранные инвесторы  всегда уделяют особое внимание  наряду с показателями экономического  характера и показателям политической  стабильности страны-реципиента, поскольку  последние являются предпосылкой  возникновения состояния неопределенности  и, как следствие, - рисков, с которыми  инвесторы будут вынуждены столкнуться.  В этой связи стоит отметить, что политическая среда механизма  привлечения иностранных инвестиций  в Украине длительное время  было не совсем привлекательным  для продуктивного развития как  инвестиционной деятельности, так  и предпринимательства в целом.  Постоянные изменения в обществе, ведущих к перераспределению  собственности, частые изменения  в структуре деятельности Кабинета  Министров Украины и многочисленные  перестановки в институтах власти, как и многие другие события  политического характера, негативно  влияют на мотивацию иностранных  инвесторов. Так, например, тот факт, что за частой сменяемости  правительство руководствуется  кратко-или среднесрочными целями  и не в состоянии в полной  мере уделять внимание долгосрочной  инвестиционной политике, крайне  негативно воспринимается зарубежными  инвесторами. Кроме того, украинские  структуры власти, к сожалению,  все еще видят свое назначение в планировании и контроле, а не в создании партнерских отношений с местными предприятиями, отношений, которые возлагают обязательства не только брать, но и давать.

Относительно правовой стороны  украинской системы привлечения  иностранных инвестиций интересна  мнение экспертов Международного Банка  реконструкции и развития (МБРР), которые характеризуют украинское законодательство, как чрезмерно  сложное и как такое, что постоянно  меняется. По их мнению, в Украине  имеют место наиболее неблагоприятные  для иностранного инвестора условия. В дополнение к частым изменениям законодательства новые законы часто  имеют обратную силу, что грозит инвестору неограниченным риском. Прозрачность и предсказуемость действия законодательства, необходимых для функционирования рыночной экономики, долгое время отсутствовали  в Украине.

Причина существования большого количества разнообразных рисков кроется  в отставании законодательной базы в сфере регулирования инвестиций от реального процесса экономических  преобразований. Так, в Украине разработано  законодательство об иностранных инвестициях, которое насчитывает более 100 различных  правовых и нормативных документов (законов, постановлений, указов, положений, инструкций и т.п.).

Однако стоит отметить, что в целом вся украинская законодательная база по поощрению  и регулирования иностранного инвестирования имеет по крайней мере два основных недостатка:

1) нестабильность и ненадежность;

2) отсутствие комплексности  и наличие противоречий в самих  законодательных актах.

О нестабильности законов  в сфере регулирования иностранных  инвестиций свидетельствует то, что  за годы независимости в Украине  шесть раз менялись условия инвестиционной деятельности для нерезидентов. Нестабильность, в свою очередь, обусловливает невозможность  спрогнозировать производственно-хозяйственной  и финансовой деятельности объектов инвестирования. Одновременно, именно обеспечение стабильности нормативной базы имеет для иностранного инвестора большее значение по сравнению с льготами.

Существенно влияет на инвестиционную привлекательность страны и ее имидж  на международной арене прозрачность и эффективность работы судебной системы. В Украине исполнения судебных решений затягивается, да и уровень  их недостаточный, вращающийся существенными  экономическими потерями для компаний. По мнению экспертов, сегодня следует  повысить требования со стороны тех  государственных учреждений, которые  обязаны контролировать соблюдение законов и исполнения судебных решений, поскольку инвесторы реагируют  не на декларацию их прав, а на реальный и действенный механизм их соблюдения.

Экономические факторы привлечения  иностранных инвестиций.

Налоговая система в Украине  сейчас не вполне соответствует требованиям  рыночной экономики и отталкивает, как отечественных, так и иностранных  инвесторов, поскольку находится  в состоянии постоянного реформирования. Это приводит к нарушению основных составляющих ее эффективности определенных еще Адамом Смитом, - справедливости, определенности и удобства для налогоплательщиков. Налоговая система деформирована  за значительного количества льгот, которые препятствуют улучшению  финансового и производственного  состояния предприятий, осуществлению  капиталовложений, приводя к необоснованному перераспределения финансовых ресурсов между отдельными субъектами хозяйствования. Для упорядочения льгот необходимо отменить те из них, которые не имеют экономического обоснования.

Мы имеем ряд других негативных моментов в экономическом  блоке привлечения иностранных  инвестиций: прежде всего, это - бюрократические  проблемы и легитимная неопределенность в процессе приватизации; отсутствие социально и экономически эффективной  приватизации и эффективного закона о приватизации земли; оборот на внутреннем рынке денежных единиц западных стран; отсутствие правового обеспечения кредитования, страхования, валютного обращения; ограниченные каналы репатриации прибыли (в основном путем вывоза изготовленной продукции добывающих и сырьевых отраслей, имеющих спрос на мировых рынках) и другие. [32, c.68 -81]

Что касается коррупции, вопрос о борьбе с которой неоднократно поднимался общественностью, то половина из опрошенных компаний оценили ее как препятствие для их инвестиционной деятельности, в то время как остальные, которые показались на удивление  спокойными в этом вопросе, воспринимают коррупцию как одну из статей своих  расходов . Общая экономическая ситуация воспринимается одной категорией инвесторов как фактор не в пользу осуществления  ПИИ и их эффективного регулирования  со стороны государства и не принимается  всерьез во внимание другими, в зависимости  от отрасли экономики, где они  работают. Для большинства иностранных  инвесторов она все же является неблагоприятным  фактором. Однако, следует отметить, что при этом подавляющее большинство  опрошенных иностранных инвесторов не отказывает Украине в большом  потенциале для будущего экономического подъема.

Недостаточная развитость фондового  рынка и наличие малого числа  финансовых инструментов на нем, низкий уровень корпоративной культуры на отечественных предприятиях, неспособность  действующего законодательства регулировать спорные вопросы, возникающие на этом рынке, сдерживающие в настоящее  время инвестиционная деятельность в Украине. Иностранные инвесторы  не очень надеются на стабильный доход  по акциям украинских предприятий. Для  фондового рынка Украины характерен низкий уровень капитализации и  низкая ликвидность акций, выпущенных в обращение. В целях активного  развития рынка ценных бумаг необходимо, чтобы функция контроля за рынком ценных бумаг осуществлялась институтом, независимым от политических, правительственных, лоббистских, теневых и коррумпированных сил.

Необходимо обеспечить выполнение требований законодательства всеми  участниками фондового рынка. Предметом  особого внимания является внешний  долг. Страны, добросовестно платят внешние долги, пользуются уважением  и иностранных правительств, и  иностранных инвесторов.

На уровень иностранного инвестирования влияет и уровень  банковского процента, а также  учетная ставка Центрального банка. Зависимость активности иностранных  инвесторов от банковского процента определяется тем, что норма доходности инвестиционного проекта с участием нерезидента, кредитуемого коммерческими  банками принимающей страны, должна превышать банковский процент, который  установился. Снижение банковского  процента привлекает любого инвестора, вкладывающего средства в реальный сектор экономики.

Важной предпосылкой улучшения  инвестиционной среды и системы  регулирования иностранных инвестиций в Украине является страхование  иностранных инвестиций. Считается, что защита имущественных интересов  иностранных инвесторов в нашей  стране может обеспечиваться также  и независимыми страховщиками. В  современных условиях быстрыми темпами  идет процесс демонополизации страховой  деятельности, расширяется круг субъектов, которые предоставляют страховые  услуги, формируется страховой рынок. Но развитие страхового дела носит  пока стихийный характер. В значительной степени это объясняется тем, что законодательство в сфере  страхования почти отсутствует.

Существует и много  факторов организационного характера, которые становятся препятствием на пути создания эффективного механизма  регулирования иностранных инвестиций в Украине. Они существуют на различных  стадиях инвестиционного процесса: поиск, согласование, практическая реализация, и на всех этих стадиях особенно ощущаются ограничения в получении необходимой информации, нетипичные для международной практики трудности, проблемы с многоступенчатым и нестандартизированного порядком регистрации инвестиций и предприятий, многочисленные лицензии, квоты, пошлины, налоги, громоздкая система налогообложения, уже упомянутое слабое функционирование вторичного рынка ценных бумаг, нехватка квалифицированных экспертов, аудиторов, консультантов и недостаточность государственных гарантий защиты инвестиций.

Нельзя абстрагироваться и от высокого уровня регулирования  предпринимательской деятельности со стороны государственных органов: большое количество различных видов  лицензий, разрешений, сертификатов, в  одних только названиях которых  трудно разобраться. К этому добавляется  весьма распространенное элементарное незнание основ делового сотрудничества со стороны национальных предпринимателей. За некомпетентности руководители предприятий  иногда принимают единоличные решения, противоречащие законодательству и  затрагивают интересы иностранных  инвесторов. Бывает, что местный  совет дает предварительное согласие на использование земли, а в дальнейшем с изменением власти аннулирует ее.

Динамике эффективного регулирования  иностранного инвестирования препятствует специфика национального менталитета. Через неадаптованисть предприятий  к функционированию в конкурентной среде, их руководство иногда пытается избежать поступлений инвестиций, поскольку  это связано с изменением собственности  и закономерным освобождением части  работающих. Существуют опасения приобретения иностранными инвесторами львиной части национального богатства. Трудовые коллективы, которые стали собственниками, вообще заинтересованы в первоочередном удовлетворении своих краткосрочных интересов, а не в реорганизации производства, повышении инвестиционной привлекательности приватизируемых предприятий. Поэтому не реализуется цель приватизации - увеличение объемов внутренних и иностранных долгосрочных вложений средств. Препятствием становятся и повышение ставок займа, сроков и текущих расходов строительства.

Информационные факторы.

Особое внимание следует  уделить информационному обеспечению  привлечения иностранных инвестиций как слабом звене в действующем механизме регулирования этого процесса. Необходимо издавать информационные бюллетени и рекламную литературу по проблемам иностранного инвестирования, создать компьютерную сеть для обмена информацией, систему статистической информации.

Современных инвесторов, которые  изучают возможности и перспективы  прямого инвестирования, интересуют также характеристики внутреннего  рынка страны-получателя инвестиции (вместимость местного рынка, относительные  благополучие или покупательная  способность населения и потенциал  роста этих показателей, доступ к  рынку, обеспеченность инфраструктурными  службами поддержки), ресурсная база, заработной платы, торговая политика, наличие льгот для иностранных  инвесторов, степень влияния государства (ее эффективность и уместность) на процесс вложения инвестиций в страну и степень регулируемости данного процесса.

Остается нерешенной проблема обеспечения зарубежных инвесторов информацией о действующем в  отношении иностранных инвестиций законодательство. Тексты законов и инструкций недосягаемы для ознакомления. Практически нет единого подхода к статусу и отмены предыдущих законов, поэтому трудно определить, какие законы сохраняют силу, а какие были аннулированы. Чтобы дать зарубежным инвесторам представление о правовом режиме в Украине относительно иностранного капитала, нужно организовать регулярный выпуск бюллетеня, содержащего соответствующую информацию на нескольких языках. [31, c.64 -65]

Таким образом, в Украине  созданы определенные условия эффективного привлечения иностранных инвестиций, однако есть еще ряд проблем, которые необходимо решать применяя современный организационно-экономический механизм привлечения прямых иностранных инвестиций в страну.

1.3 Нормативно-правове регулювання здійснення іноземного інвестування в Україні

Як вже було відмічено  саме стан нормативно-правової бази країни є найбільш вагомим фактором, що спливає на інвестиційну привабливість  країни та рівень інвестування в ній. В Україні створено розгалужену законодавчу базу в сфері регулювання інвестиційної діяльності. Вона складає понад 300 нормативних актів, які є дещо суперечливими, але поступово вдосконалюють з метою досягнення більшого притоку інвестицій та фізичної ефективності їх використання.

В цілому законодавче забезпечення інвестиційної діяльності в Україні  до сьогодні характеризується певною нечіткістю, існують деякі розбіжності у формулюванні основних категорій та понять.

В Україні практично створено основи законодавчої бази, яка регулює  діяльність іноземних інвесторів. На сьогодні базовим законодавчим актом, який визначає особливості питань іноземного інвестування, є Закон України "Про  режим іноземного інвестування" від 19.03.96 року N 93/96-ВР. Цей Закон відмінив дію Закону України "Про іноземні інвестиції" від 13.03.92 N 2198-XII, Декрету  Кабінету Міністрів України "Про  режим іноземного інвестування" від 20.05.93 N 55-93 та Закону України "Про  Державну програму заохочення іноземних  інвестицій в Україні" від 17.12.93 N 3744-XII, але в ньому були збережені  у повному обсязі державні гарантії захисту іноземних інвестицій, що надавалися іноземним інвесторам на території України у відповідності  з цими законодавчими актами. [1]

Тому доцільно розглядати законодавчу базу України в галузі регулювання іноземних інвестицій як чинник їх ефективного залучення, а потім – і використання.

Закони України "Про  захист іноземних інвестицій в Україні", "Про режим іноземного інвестування", "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" покликані регулювати:

• державну гарантію захисту інвестицій незалежно від форм власності;
• відшкодування збитків, зокрема втрачену вигоду і моральну шкоду, завдані внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо іноземного інвестора;
• повернення інвестиції іноземному інвестору в натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі у разі припинення інвестиційної діяльності;
• застосування національного режиму валютного регулювання та справляння податків на території України до суб'єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення.