Інвестиційна привабливість України

Тема: «Інвестеційна привабливість України»

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….4

Розділ 1. Поняття, суб’єкти, форми та види іноземного інвестування…………..6

1. Економічна суть іноземного інвестування…………………………...6
2. Форми та види іноземного інвестування. Об’єкти іноземного інвестування………………………………………………………………..8
3. Оцінка іноземних інвестицій………………………………………...12

Розділ 2. Сучасні тенденції у залучені  прямих іноземних інвестицій…………16

      2.1. Сучасний стан і преспективи залучення прямих іноземних інвестицій в Україні…………………………………………………………………………….16

      2.2. Створення сприятливого інвестеційного клімату в Україні…………18

      2.3. Проблеми та перешкоди іноземного інвестування в Україні………..21

Розділ 3. Державна політика щодо залучення іноземних інвестицій та державні гарантії їх захисту…………………………………………………………………..27

      3.1. Державне регулювання іноземного інвестування в Україні…………27

      3.2. Вільні економічні зони, як ефективний засіб залучення іноземних інвестицій……………………………………….…………………………………..30

      3.3. Співробітництво з іноземними інвесторами…………………………..34

Висновки…………………………………………………………………………….40

Список  використаної літератури…………………………………………………..42

Додатки……………………………………………………………………………...44 
 
 
 
 

     Вступ

     В сучасних умовах розвитку економічних  відносин в Україні вкрай необхідним є залучення як зовнішніх так  і внутрішніх інвестицій. На сьогодні стан України у сфері внутрішнього фінансування край недосконалий, адже фінансові ресурси є недостатніми. Стан інвестиційного процесу, який формується за допомогою сукупності економічних, соціальних, політичних і правових факторів, визначає собою інвестиційний  клімат країни. Саме він є одним  із основних факторів, що впливає на економічну стабільність держави, адже саме він проводить принципову реструктуризацію напрямків розвитку країни, удосконалює  методи використання фінансових ресурсів, пропонує нові підходи до визначення пріоритетів, а також сприяє зростанню  соціально-економічних показників країни.

     Загальновідомо, що ефективне реформування економіки  будь-якої країни, її структурне перетворення з якісним оновленням товаровиробництва, ринкової та соціальної інфраструктури немислимі без відповідних капіталовкладень, тобто без належного інвестування. Без надійних капіталовкладень неможливо забезпечити створення і впровадження новітніх технологій, систем сучасної організації та управління товаровиробництвом і збутом продукції, розвиток ринкової інфраструктури, інформатизацію суспільства тощо. Це фундаментальні основи для забезпечення конкурентоспроможності національного товаровиробництва.        

 Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку економіки України виникла об’єктивна необхідність активізації інвестиційної діяльності, бо саме вона є вирішальною ланкою всієї економічної політики держави, яка забезпечує стабільне економічне зростання, приріст соціального ефекту, збалансованість макроструктури тощо.

В той  же час суттєві структурно-технологічні зрушення на основі розвитку інноваційного  комплексу, ринкової та інформаційно-комунікаційної інфраструктури вимагають потужного  фінансового забезпечення. Тому в  умовах обмеженості інвестиційних ресурсів проблема визначення пріоритетності їх використання є досить актуальною.

     Метою цієї роботи є: аналіз інвестиційної привабливості економіки України та визначення факторів, що сприятимуть залученню зовнішніх інвестицій до нашої країни.

     Об’єктом  дослідження є інвестиційна привабливість України.

     Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних положень оцінювання рівня інвестиційної привабливості України.

       Методи  дослідження. Теоретичною базою дослідження є загальнонаукові праці сучасних вітчизняних вчених, законодавчі і нормативні акти України з питань інвестування. В ході дослідження використовувалися матеріали органів державної статистики та  навчальні  посібники, а також матеріали, що  відображають  інвестиційну та фінансову діяльність об’єкту дослідження.

       Завданням  даної курсової є: розкрити суть інвестицій, надати відомості про основні тенденції та закономірності прямого інвестування в Україну, а також запропонувати основні заходи стимулювання іноземного інвестування.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 1 Поняття, суб’єкти, форми та види іноземного інвестування

1. Економічна суть іноземного інвестування

     Проблема  інвестицій загальновизнана в якості першорядної для української  економіки. У цьому зв'язку питання  про розмежування прямих і портфельних  іноземних інвестицій має дуже істотне  практичне значення. Основні вихідні  теоретичні положення поняття прямих іноземних інвестицій можна згрупувати в наступні пункти.

     Основними характеристиками прямих інвестицій є:

1. контроль над ними;
2. високий рівень зобов’язань по відношенню до вкладеного капіталу, персоналу і технології;
3. доступ до зовнішніх ринків;
4. переважання продажів від виробництва за кордоном над експортом вітчизняної продукції (як правило);
5. часткове право власності. [4]

     1. Прямі інвестиції справляють  безпосередній і довгостроковий  вплив на капіталовкладення в  економіку.

      2. Прямі інвестиції мають на  меті одержання не тільки прибутку  на капітал, але і повного  підприємницького прибутку або  основної його частини, а також  безпосередніх або непрямих вигод  від контролю над фірмою, що  включає визначення її виробничої, закупівельно-збутової, інвестиційної,  коопераційної, науково-технічної  і фінансової політики.

     3. Прямі інвестиції припускають  більш високу рентабельність  і з часом ведуть до помітного  відтоку прибутків материнської  компанії за кордон або викликають  нові капіталовкладення за рахунок  реінвестиції прибутків.

     4. Прямі інвестиції більшою мірою  впливають на зайнятість, стан  внутрішнього ринку.

     5. Прямі інвестиції значніше, сприяють  зміні місця країни в міжнародному  поділі праці, впливають на  національну конкурентноздатність.

     6. Прямі інвестиції, впливають на  зміну в країні відносин національної  власності, викликають її відчуженість  на користь іноземців.

     7. Прямі інвестиції відчутніше  впливають на стан конкуренції  в країні, посилюючи її або  призводячи до зміцнення на  внутрішньому ринку позицій іноземних  фірм.[4]

     Прямі іноземні інвестиції являють собою  сьогодні одну з найважливіших і  найбільш динамічних складових частин світового руху капіталу.

     Прямі інвестиції вигідні тим, що не створюють  зовнішньої заборгованості, генерують  ріст кількості робочих місць, звичайно тягнуть за собою приплив нових  технологій і модернізацію національного  виробництва, сприяють встановленню міцних розгалужених каналів господарського співробітництва національних фірм з іноземними партнерами.[10]

     Відомі  також і ускладнення, пов'язані  з безконтрольним притягненням іноземних  інвестицій, що можуть виражатися в  спробах закордонних корпорацій "скинути" у приймаючу країну застарілі й екологічно "брудні" виробництва, поставити під контроль національні виробництва конкретної країни з метою зміцнення своїх  конкурентних позицій на світовому  ринку, одержати невиправданий виграш за рахунок соціальної сфери.

     Однак до сьогоднішнього дня у світовому  співтоваристві вже накопичений  великий досвід протидії цим негативним сторонам іноземного інвестування шляхом прийняття міжнародного кодексу  поводження транснаціональних корпорацій, зміцнення й удосконалення національного  законодавства щодо інвестицій, розробка взаємних договорів між країнами, що регулюють порядок інвестування, захист іноземних інвестицій і інші питання, пов'язані з їх притягненням. Одним із свідчень успішного вирішення  цих проблем служить помітний ріст притягнення прямих іноземних  інвестицій країнами, що розвиваються, а також країнами Східної Європи.

     Серед країн, що розвиваються, можна виділити першу десятку лідерів по притягненню  іноземних інвестицій. При загальному об'ємі в 73,5 млрд. долл. прямих іноземних інвестицій у країни, що розвиваються, перші десять країн одержали 58 млрд. дол., або 79%: Китай - 27,5 млрд.; Сінгапур - 6,8; Аргентина - 6,3; Малайзія - 5,2; Мексика - 4,9; Індонезія - 2,0; Таїланд - 1,7; Гонконг - 1,67; Колумбія - 0,95; Тайвань - 0,9 млрд. дол. На частку Китаю припало 37% загального потоку інвестицій. [11]

     Прямі іноземні інвестиції поділяються на декілька основних форм (Додаток А). [11]

     Таким чином, прямі іноземні інвестиції є  однією з форм інвестування. Ці інвестиції, мають ряд специфічних ознак, основними з яких є:

• безпосередній і довгостроковий вплив на капіталовкладення в економіку країни; вони мають на меті одержання доходу на капітал, а також великої частки повного підприємницького прибутку;
• передбачають більш високу рентабельність;
• впливають на зайнятість, стан внутрішнього ринку;
• сприяють зміні місця країни-реципієнта відносно національної власності на користь іноземного інвестора;
• справляють істотний вплив на рівень конкуренції в країні. Основними формами прямих іноземних інвестицій є: підприємства зі 100% іноземного капіталу;
• часткове володіння компанією;
• придбання рухомого і нерухомого майна;
• концесії. [11]

2. Форми та види іноземного інвестування. Об’єкти іноземного інвестування.

     У Законі України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестиції визначаються як цінності, що вкладаються  іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою  отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

     Іноземними  інвесторами є суб'єкти, які провадять  інвестиційну діяльність на території  України, а саме:

• юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого ніж законодавство України;
• фізичні особи — іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності;
• іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;
• інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України. [1]

     У законодавстві України існує  також визначення терміну «іноземні  суб'єкти господарської діяльності», які в Законі України «Про зовнішньоекономічну  діяльність» визначаються як суб'єкти господарської діяльності, що мають  постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.

     Крім  вищезазначених, в Декреті Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання  і валютного контролю» дається  визначення поняття «нерезиденти», до яких відносяться:

• фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;
• юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України;
• розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет та дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

     Необхідно пам'ятати про те, що до «іноземних інвесторів» застосовуються положення  чинного законодавства України, що стосуються їх безпосередньо, а також  «іноземних суб'єктів господарської  діяльності» та «нерезидентів».

     У Законі України «Про режим іноземного інвестування» визначаються наступні види іноземних інвестицій:

• іноземна валюта, що визнається конвертованою Національним банком України;
• валюта України — при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);
• будь-яке рухоме та нерухоме майно та пов'язані з ним майнові права;
• акції, облігації, інші цінні папери, а також корпоративні права (права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;
• грошові вимоги та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
• будь-які права інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;
• права на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
• інші цінності відповідно до законодавства України.[2]

     Відповідно  до Закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестори  мають право здійснювати інвестиції на території України в наступних  формах:

• часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними та фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;
• створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;
• придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;
• придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав на користування землею, та використання природних ресурсів на території України;
• придбання інших майнових прав.[2]

     Іноземні  інвестиції можуть здійснюватися також  в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без  створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської  діяльності України.

Іноземні  інвестиції можуть здійснюватися на основі концесійних договорів, договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності.

     Іноземні  інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну  інвестиційну діяльність (виробничу  кооперацію, спільне виробництво  тощо), не пов'язану із створенням юридичної особи, відповідно до законодавства України.

     Господарська  діяльність на підставі зазначених договорів (контрактів) регулюється законодавством України.

     Прибуток, одержаний від спільної інвестиційної  діяльності за договорами (контрактами), оподатковується відповідно до законодавства  України.

Специфіка регулювання іноземних інвестицій у спеціальних (вільних) економічних  зонах встановлюється законодавством України про спеціальні (вільні) економічні зони. Правовий режим іноземних  інвестицій, що встановлюється у спеціальних (вільних) економічних зонах, не може створювати умови інвестування та здійснення господарської діяльності менш сприятливі, ніж встановлені Законом України  «Про режим іноземного інвестування».

     Об'єктами іноземного інвестування є всі об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України. Так, згідно із Законом  України «Про інвестиційну діяльність»  об'єктами інвестиційної діяльності в Україні може бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди  та оборотні кошти у всіх галузях  і сферах народного господарства України, цінні папери, цільові грошові  вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а  також майнові права. При цьому, забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних  та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права  та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, які охороняються законом.[2] 

3. Оцінка ризику інвестицій іноземними інвесторами

     Від облікової ставки процента Національного  банку залежить попит на інвестиції. Тобто, ставка процента визначає граничну можливість використання капіталу під  інвестування. Як свідчить рис. 2.1, крива  попиту на інвестиції відображає зворотну залежність між ставкою процента і ціною інвестування та сукупним розміром необхідних інвестицій.[6]

Рис.2.1 Крива попиту на інвестиції

     Хоча  правова система України знаходиться  на стадії активної законодавчої діяльності, а правовий інвестиційний процес в Україні регулюється більш  ніж десятьма спеціалізованими інвестиційними законами, активної зарубіжної інвестиційної  діяльності в Україні не спостерігається. Така тенденція пов'язана не тільки із законодавчою діяльністю, але й  з економічними, політичними і  соціальними тенденціями.[12, с.3]

     Економічні  процеси в Україні мають кримінальну  направленість, а тіньовий характер розподільчих і перерозподільних відносин підриває всю систему зацікавленості, надійності і перспективності розвитку інвестиційної діяльності. Крім того, закони про інвестиційну діяльність ні формально, ні змістовно не відповідають вимогам і потребам потенційних  інвесторів в ринковій економіці. Надто  велика лібералізація економіки  в умовах нерозвиненості державного регулювання, низької виконавчої дисципліни і відповідальності призвела до появи  анархії і невизначеності в економіці.

     Низький рівень державного управління призводить до надмірного втручання в процес інвестування державних службовців з метою задоволення власних  потреб. В цьому аспекті має  неабияке значення тіньовий експорт  капіталу, який зменшує вітчизняні інвестиційні можливості. Основу цього  явища складає недовіра власників  капіталів до економічного режиму, бажання приховати капітали від непомірного оподаткування та посягань кримінальних структур. Тіньовий експорт капіталів лежить в основі отримання нелегальних доходів керівниками господарств і працівниками державних установ.[12, с.4]

     Акумулювання  вітчизняного капіталу за кордоном створює  головну проблему - повернення їх у  вигляді інвестицій на батьківщину. Це явище має суперечливу властивість. З одного боку, власники капіталу зацікавлені  в поверненні коштів на батьківщину, оскільки норма прибутку в Україні  з урахуванням можливостей офіційної  та тіньової економіки значно перевищує  норму прибутку від використання коштів за кордоном.

     З іншого боку, тіньовий характер капіталу стримує його повернення внаслідок  високого ступеня ризику, що пов'язано  з необхідністю обґрунтування характеру  походження коштів, які використовуються для особистих цілей, закупівлі  високовартісної техніки, автомобілів, нерухомості тощо. Крім того, ризик  обумовлено ще й необхідністю отримання  офіційних кредитних та інвестиційних  ресурсів, участі в приватизації, нейтралізації  переслідувань тіньової діяльності державними органами.

     В Україні відсутня програма державного стимулювання іноземного інвестора  через механізм участі в процесі  приватизації. Механізм приватизації в Україні націлений лише на приватизацію, як на процес зміни власника, тоді як питання інвестицій залишаються  поза увагою цього процесу.[12, с.5-6]

     Визначилась галузева структура інвестицій в  економіку України. Переважно це сфера послуг та збуту, торгівля та громадське харчування, тобто діяльність, яка не потребує значних початкових інвестицій, має швидку оборотність  засобів і розрахована на існуючий великий попит на внутрішньому ринку, а галузі та виробництва, які дійсно потребують негайних інвестицій залишаються  поза увагою інвесторів.

     Політична і фінансова стабільність необхідна, але недостатня умова для активізації  іноземного інвестування. Потрібен відповідний  рівень прибутковості вкладень як у  проект в цілому, так і для іноземного інвестора зокрема. Якщо норма прибутку в будівництві об'єкта в західноєвропейських  країнах складає 38,6%, то в Україні відповідно 21%. Ліквідувати цей розрив не можна ніяким чином, оскільки економіка іноземних країн також не стоїть на місці. Але скоротити розрив, створити найвищу норму прибутковості капіталовкладень можна за рахунок структурної перебудови економіки через механізм залучення іноземних інвестицій під наукомісткі технології.[13]

     Спільною  проблемою для країн із перехідною економікою, до яких належить і Україна, на різних етапах розвитку є те, що інвестиційний  процес у роки реформ значною мірою  визначається нестачею власних коштів підприємств, зниженням частки довгострокових кредитів, які залучаються, скороченням  обсягів централізованих капітальних вкладень. [13]

     Активізація інвестиційного процесу, зростання  прямих капітальних вкладень в економіку  є одним із головних інструментів успішного проведення економічних  реформ в Україні.

     Таким чином, інвестиційне середовище на сьогодні не сприяє пожвавленню інвестиційної  діяльності в Україні. Зокрема, велика частка тіньового сектора, низький  рівень віддачі на вкладення. В той  же час прямі іноземні інвестиції сьогодні для України є надзвичайно  необхідними і можуть стати “рятівним колом” на шляху до побудови цивілізованого суспільства. Для того, аби стимулювати приплив таких інвестицій, необхідно знати основи методики їх здійснення, яка складається з декількох етапів. 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2 Сучасні тенденції у залучені  прямих іноземних інвестицій

      2.1 Сучасний стан і преспективи залучення прямих іноземних інвестицій в Україні

     Після 1991 року в Україні відбулися глибокі  зміни. Була прийнята нова Конституція  країни, що сприяло розвитку процесів демократизації суспільства. За роки проведення реформ в Україні вдалося домогтися  деяких позитивних результатів, однак  все ще продовжується спад виробництва, великий дефіцит бюджету, збільшуються неплатежі підприємств.

     Саме  на цьому етапі розвитку країни, коли намітився вихід із кризи  і цілком реальні стабілізація, а  потім і пожвавлення в економіці, особливо актуальною стає задача притягнення  прямих іноземних інвестицій. Вони повинні не тільки дати серйозний  імпульс оздоровленню української  економіки, але і сприяти її входженню  у світову економіку.

     Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україну на 1 січня 2011 р. становив 44 млрд 708,0 млн дол, що на 11,6% більше за обсяг інвестицій на початок 2010 р., та в розрахунку на одну особу становив 978,5 дол. Про це повідомила Державна служба статистики України.

     Інвестиції  надійшли зі 125 країн світу. До десятки  основних країн-інвесторів, на які припадає понад 82% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр - 9 млрд 914,6 млн дол, Німеччина - 7 млрд 076,9 млн дол, Нідерланди - 4 млрд 707,8 млн дол, Російська Федерація - 3 млрд 402,8 млн дол, Австрія - 2 млрд 658,2 млн дол, Франція - 2 млрд 367,1 млн дол, Сполучене Королівство - 2 млрд 298,8 млн дол, Швеція - 1 млрд 729,9 млн дол, Британські Віргінські Острови, - 1 млрд 460,8 млн дол та Сполучені Штати Америки - 1 млрд 192,4 млн дол. [21]

     Серед регіонів найбільші обсяги іноземного капіталу було вкладено в Київ - 21 859,2 млн доларів, Дніпропетровську область - 7 486,7 млн доларів і Харківську область - 2 705,4 млн доларів.

Найбільші обсяги інвестицій на 1 січня року було зафіксовано на промислових підприємствах - 14 042,6 млн доларів, у фінансових установах - 15 059,5 млн доларів, на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого споживання - 4 764,5 млн доларів, в організаціях, які здійснюють операції з нерухомістю, інжиніринг і надають послуги підприємцям - 4 754,1 млн доларів.

     За  уточненими даними, обсяг прямих іноземних  інвестицій в Україну у 2009 році становив 40 053,0 млн доларів.