Інвестиційний потенціал регіону

Зміст

Вступ

У період зміни стану умов функціонування соціально-економічних процесів в Україні, що є наслідком постійної трансформації економіки та кризових явищ останнього періоду, дуже важливими є альтернативні джерела стимуляції розвитку економічних процесів, головний із яких є використання можливостей інтенсифікації інвестиційного потенціалу. В Україні проблеми інтенсифікації інвестиційних процесів неодноразово ставали предметом наукових пошуків, які здебільшого стосувалися дослідження макроекономічних чинників інвестиційної привабливості, розробки інструментів залучення іноземних інвестицій, аналізу окремих аспектів інвестиційних процесів на загальнодержавному та регіональному рівнях.

Однак, у науковій літературі відсутні комплексні дослідження оцінки та моделювання  інвестиційного потенціалу регіону, недостатньо  уваги приділено вивченню сукупності відносин суб’єктів інвестиційної  діяльності, визначенню ефективності інвестиційних рішень та механізмів їх реалізації.

В умовах розвитку відносної економічної самостійності  регіонів залучення інвестицій розглядається як потужний фактор розвитку економіки регіону і ефективної реалізації його економічного потенціалу.

У різні періоди  дослідженню значення інвестицій у  народному господарстві, розвитку інвестиційного потенціалу, вирішенню проблеми формування сприятливого інвестиційного клімату регіону були присвячені праці багатьох науковців. Проблема аналізу факторів впливу на залучення інвестицій у регіон та інвестиційного потенціалу іноземних інвестицій розкривається в дослідженнях таких вітчизняних вчених, як В.О. Онищенко_; Б.М. Данилишин, М.І. Долишній, П.Т. Бубенко, ВТ. Федоренко, В.В. Мортіков, Н.П. Хохлов, О.І. Рогач, A.M. Асаул, М.П. Бутко, М.І. Мельник, М.А. Хвесик, К.В. Ілляшенко, С.В. Захарін та ін.

Незважаючи  на наукову значимість існуючих досліджень, не всі проблеми, пов'язані з інвестиційним потенціалом регіону, досліджені повною мірою. Існує об'єктивна необхідність використання економіко-математичних методів дослідження концептуальної проблеми розвитку інвестиційного потенціалу, яке безпосередньо обґрунтувало б шляхи стимулювання інвестиційного потенціалу регіону за допомогою динамічного впливу регулюючих факторів.

Метою курсової роботи є проведення оцінки інвестиційного потенціалу регіону на прикладі Полтавської області та розробка економіко-математичної моделі прогнозування ефективних напрямів його зростання.

Для досягнення визначеної мети необхідно вирішити такі завдання:

• дослідити основні види інвестиційних моделей регіонального розвитку з урахуванням особливостей моделювання інвестиційного потенціалу;
• обґрунтувати принципи побудови інвестиційних моделей регіонального розвитку та визначити особливості врахування ролі інвестиційного потенціалу при їх створенні;
• побудувати економіко-математичну модель ефективного розвитку інвестиційного потенціалу регіону;
• здійснити прогнозування обсягів інвестицій в основний капітал на основі економетричного моделювання залежностей відповідних показників інвестицій від факторів;
• здійснити моделювання регіональної стратегії управління інвестиційним потенціалом регіону.

Об’єкт роботи – інвестиційні процеси в Полтавській області.

Предметом курсової роботи  є теоретико-методологічні засади оцінки та економічного моделювання інвестиційного потенціалу регіону.

Теоретичною і методичною основою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з питань економіко-математичного моделювання. Для вирішення задач у курсовій роботі використовувалася низка загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, взаємопов'язаних і послідовно застосованих у загальній логіці дослідження:

• методи логічного узагальнення – для забезпечення послідовності проведення дослідження;
• методи формальної логіки – для визначення сутності категорій «модель», «моделювання»;
• методи багатофакторного економічного, статистичного аналізу, експертних оцінок – при оцінці внутрішнього та сукупного інвестиційного потенціалу регіону;
• методи кореляційно-регресійного аналізу – для моделювання інвестиційного потенціалу, встановлення зв’язків та рівня впливу факторів його формування на інвестиційну активність;
• методи формалізації та економіко-математичного моделювання – для удосконалення методичних підходів щодо оптимізації вибору та оцінки ефективності інвестиційних рішень, залучення ресурсів, для наукового обґрунтування пропозицій щодо активізації інвестиційних процесів на регіональному рівні;
• групування – при визначенні складових інвестиційного потенціалу регіону;
• графічний – при побудові матриць оптимізації інвестиційного потенціалу.

Інформаційною базою курсової роботи служили нормативно-правові акти, які прямо чи опосередковано регулюють інвестиційні процеси в Україні, офіційні статистичні дані Полтавської обласної державної адміністрації, що характеризують умови, фактори та результати інвестиційної діяльності, законодавчі та нормативно-правові акти України.

1. Види інвестиційних моделей регіонального розвитку: особливості моделювання інвестиційного потенціалу

В сучасних економічних  дослідженнях досить розповсюдженим є  застосування методу моделювання, який є одним з важливих універсальних  методів наукового пізнання, а  також дослідження у багатьох галузях новітньої науки. Моделювання – це один із загальнонаукових методів дослідження, що застосовується для аналізу та синтезу систем. У цьому методі замість реального об'єкта вивчається його умовний образ – модель.

Безпосередня  побудова моделі необхідна, як правило, при вивченні складних об'єктів та явищ, в яких результуюча дія причинно-наслідкових зв'язків неочевидна. В цих випадках використовують математичні моделі, які дають змогу установити вид функціонального зв'язку характеристик об'єктів моделювання з множиною параметрів, які не включені в модель.

Загальновідомо, що модель – це аналог оригіналу. Але  модель повинна мати схожість з оригіналом, при цьому не повторюючи її. Повна  тотожність з оригіналом – це копія. Інакше, саме моделювання втрачатиме сенс. Гранберг А.Г. уточнює: «модель – це матеріальний чи мислено представлений об’єкт-оригінал, безпосереднє вивчення якого дає нові знання про об’єкт-оригінал» [19, с.197]. Але треба пам’ятати, що економічні оригінали надзвичайно складні. Завдання моделі – спростити їх до рівня, який допоможе вивчати, прогнозувати розвиток окремих ознак оригіналів.

Вважаємо, що модель – це умовний образ об'єкта або процесу, який вивчається, що відображає його основні характеристики і використовується під час дослідження.

Конструювання моделі на основі попереднього вивчення об'єкта, з'ясування його істотних характеристик, експериментальний та теоретичний  аналіз моделі, порівняння результатів з даними про об'єкт, коригування моделі становлять зміст методу моделювання.

Математичні моделі можуть застосовуватись  для вирішення багатьох проблем  регіональної економіки: при побудові регіональних типологій, регіональному  ситуаційному аналізі, розробці прогнозів, імітації наслідків проведення соціально-економічних  заходів на загальнодержавному та регіональному рівнях, обґрунтування параметрів фінансово-економічних механізмів і ін.

Побудова моделей дає змогу  виявити та відобразити суттєві  фактори, які визначають явище та відкинути несуттєві деталі, які  мало впливають на рішення поставленої проблеми.

Побудова математичної моделі включає в себе п’ять основних етапів (рис.1.1).

Заключним етапом моделювання є впровадження моделі, що передбачає її приймальні випробовування замовником, подальшу експлуатацію та неперервне науково-технічне супроводження.

Основними вимогами, що визначають придатність математичної моделі до практичного застосування та її ефективність, є вимоги щодо достовірності, оперативності і контрольованості результатів.

Кожен із цих  етапів реалізується по визначеній схемі, з використанням тієї чи іншої методики, визначених математичних методів та способів їх реалізації.

Необхідно відрізняти математичну  структуру моделі від її змістовної інтерпретації. Одна і та ж математична форма моделі може описувати різні економічні явища, давати не співпадаючі економічні інтерпретації при однакових результатах розрахунків.

Багатоаспектність проблем регіональної економіки  передбачає необхідність використання великого розмаїття моделей, для  класифікації яких використовуються різні  ознаки [15, с.48] (рис. 1.2).

Будь-яка економічна модель чи її визначення, як зазначав М.Фрідман, є досить цікавими не стільки теоретичним  оздобленням скільки практичною результативністю. Відсутність практичної результативності є ознакою для  багатьох розроблених економічних моделей на макрорівні, деякі з відомих в економічній теорії стали вже неприйнятними в сучасному глобалізованому світі, а також лише незначна їх частка може бути застосована для дослідження

регіональному рівні.

Інвестиційні моделі – це вид  економічних моделей.  Багато дослідників, в тому числі Губський Б.В. пропонують здійснювати моделювання інвестиційної  діяльності за допомогою макроекономічних моделей [15, с.408].

Рис. 1.2 Класифікація економіко-математичних моделей

Справедливим  є те, що у більшості економічних  теорій інвестиції розглядаються як невід’ємна частина будь-якої економічної  системи (Додаток А).

Однак, інвестиційні процеси, явища та навіть сама інвестиція, є також окремими системами, моделювання яких є досить важливим з огляду на необхідність дослідження особливостей функціонування цих систем та впливу специфічних факторів їх формування. На нашу думку, інвестиційною є лише та модель, яка є відображенням оригіналу – інвестиційного процесу (наприклад, формування інвестиційних ресурсів), інвестиційного явища (наприклад, інвестиційного клімату), інвестиційного об’єкту (сама інвестиція). Інвестиційна модель є присутньою в складі економічної моделі, що випливає з закону загальної теорії систем. Іншими словами, вивчення інвестиційних явищ та процесів поза конкретною економічною системою є недоречним, а побудова інвестиційних моделей поза економічними моделями є беззмістовною. Але, в той же час інвестиційні моделі – це моделі відносно самостійних систем у суперсистемі – економіці.

Інвестиційна  складова є присутньою також в  сучасних українських макроекономічних моделях [19, с. 112-114], створених для вивчення особливостей функціонування економіки України як незалежної держави. Дані  моделі є досить вагомими аналітично-прогнозними інструментами, які застосовуються для дослідження проблем вітчизняного макроекономічного розвитку. Їх теоретичною і концептуальною основою є кейнсіанський, монетаристський та інституціональний підходи.

Модельні системи  мають недоліки, основними з яких є використання змінних, статистична  необ’єктивність яких пояснюється  функціонуванням вітчизняної економіки  та недосконалістю статистичного обліку в Україні. В результаті використовуються змінні, які не мають точного статистичного відображення в Україні (зайнятість та продуктивність праці, величина доходів та заощаджень населення, попит на інвестиції з боку суб’єктів господарювання та держави, рух власних фінансових та матеріальних коштів, диференціація споживачів за соціальним статусом згідно з офіційними статистичними даними). Адже значна частка доходів населення України формується у “тіньовому” секторі, а більша частина заощаджень перебуває поза межами банківської системи та здійснюється в іноземній валюті, що нівелює офіційні статистичні дані. Складно оцінити також фактичний інвестиційний попит, оскільки його реальна величина зменшується через високу ціну кредитних ресурсів в Україні (існує незадоволений попит). Рівень вітчизняних соціологічних досліджень на сьогоднішній день не дозволяють зробити адекватну стратифікацію суспільства за майновим (соціальним) статусом. Тому будь-які оцінки споживчих доходів у такому ракурсі статистично ненадійні.

Загалом основними  проблемами моделювання економіки України, є [18, с.134-140]:

• відсутність оцінок конкурентоспроможності українських виробників та коректного прогнозу зовнішнього попиту на їх товари та послуги (в розрізі галузей та економіки в цілому);
• відсутність постійних, регулярних оцінок «тіньових» обсягів виробництва та доходів економічних агентів;
• використовуються показники чисельності зайнятих та величина оплати праці лише у вигляді офіційних нарахувань, без врахування не облікованих зайнятих та їх доходів;
• не враховується специфіка поточної ситуації в Україні, коли короткострокові лагові чинники мають вирішальний вплив на економічну кон’юнктуру;
• неврахування впливу податкових пільг та порушень платіжної дисципліни, що призводить до зростання кредиторської заборгованості за бюджетними платежами.

Не дивлячись  на розмаїття існуючих економічних  моделей їм не вистачає концептуальної комплексності, яка б дозволяла  ув’язати економічні процеси, що відображають фінансову, інвестиційну, виробничу, зовнішньоторговельну, соціальну політику держави в єдину цілісну модель. В той же час, розповсюдженими є принципи поетапного коректування економічної політики на базі прогнозних еталонних моделей, тобто моделей бажаного розвитку економічних процесів.

Економісти-кібернетики  досить тривалий час вважали, що соціально-економічні системи є подібними до цілеспрямованих технічних систем, які розвиваються, а критерій оптимальності виступає  головною метою функціонування такої системи [32, с.60-61].

Але, насправді   класична оптимальність у соціально-економічній системі ніколи не досягається. Це пояснюється тим, що по-перше, вона є багатомірною, по-друге, тому що вимоги до неї постійно змінюються в часі. Деякою мірою досягнення оптимальності інтуїтивно замінялося суб'єктивними поправками, оптимальні плани при реалізації швидко втрачали зміст через втручання адміністративного апарата. Тому потрібні інші принципи і нові підходи до моделювання.

Вітчизняні економічні моделі являються у більшості випадків лише формальними імітаційними, мета побудови яких є прогнозування та імітація макроекономічних параметрів в контексті сценарного моделювання розвитку економіки України, чи то оптимістичного, реалістичного, песимістичного, або, наприклад, помірного і мінімального. Однак, дані моделі у більшості випадків не є цільовими та стратегічними.

В даному контексті цінним є історичний досвід державної політики регулювання  інвестицій, який вказує на існування  трьох моделей державної інвестиційної  політики, які виходять з того чи іншого принципу активізації інвестицій і стимулювання інвестиційної діяльності в цілому ( Рис.1.3) [15, с.126-134].

Стимулювання інвестиційної діяльності виступає лише одним компонентом  у цих економічних моделях, які  крім того охоплюють більш широкий  набір інструментів. Дієвість даних  моделей є стимулом для подальшого вивчення умов їх реалізації та розробки стратегії державної інвестиційної політики України.

Рис. 1.3. Історичний досвід державної  політики регулювання інвестицій

Прикладом інвестиційної моделі може бути графічна та формалізована модель кругообігу інвестицій в основний капітал, яка являє собою загальний погляд на кругообіг інвестицій у процесі інвестиційно-будівельної діяльності [15, с.3-7]. Важливим наслідком даної моделі є те, що, при ефективній організації інвестиційно-будівельної діяльності, сумарні витрати інвесторів повинні бути менші доходів, утворених протягом терміну окупності капітальних вкладень, а наступні доходи, одержані після терміну окупності капітальних вкладень, забезпечують можливість здійснення вторинних витрат на цілі розширеного відтворення основних фондів. Побудова моделі кругообігу інвестицій в основний капітал, виходить із принципів функціонального підходу, суть якого полягає в тім, що простір модельованих рішень визначається сукупністю пар: «інвестиції (вхід, витрати) – будівельна продукція (вихід, випуск)».

Широко застосовуються також відомі мікроекономічні моделі ефективної інвестиційної діяльності для оцінювання реалізації будь-яких інвестиційних  проектів: моделі оцінки норми ефективності (дохідності) та періоду окупності інвестицій; моделі оцінки інвестицій за бухгалтерською звітністю; моделі оцінки ефективності інвестицій та життєвого циклу проектів, які ґрунтуються на теорії часової вартості грошей, зокрема: моделі визначення статичної норми ефективності інвестицій, оцінювання інвестиційних проектів на основі внутрішньої норми ефективності, чистої теперішньої вартості, граничної ефективності та бюджетування інвестицій.

До мікроекономічних моделей ефективної інвестиційної  діяльності можемо також віднести аналіз чутливості інвестиційного проекту, моделі інвестиційної діяльності в умовах невизначеності (ризику), моделі очікуваної корисності, модель оптимального інвестиційного портфеля Марковіца, модель врахування систематичного ризику та диверсифікації інвестиційного портфеля, модель ціноутворення капітальних активів (розроблена незалежно трьома економістами Шарпом, Моссіним та Літнером), моделі оцінки ефективності інвестиційного портфеля Трейнора, Шарпа й Дженсона, модель середньозваженої вартості капіталу, модель оптимальної структури капіталу Модігліані й Міллера та інші.

В контексті  сучасного процесу глобалізації особливо важливими є моделі оцінки ролі інвестицій в забезпеченні економічного зростання, моделі визначення впливу змін галузевої структури інвестицій на рівень їх ефективності [7, с.41-45].

Вітчизняні  вчені Тарасевич В.М. та Завгородня О.О. наголошують на важливості ролі держави як безпосереднього інвестора  та суб’єкта інвестиційного регулювання [28, с.66-77]. Вважають, що регулювання має важливе значення та полягає у здійсненні структурних перетворень та формуванні нового типу відтворення, концентрації на стратегічних напрямках розвитку, коригуванні ринкової кон’юнктури, підтримці динамічної макроекономічної рівноваги, їх спроможності ініціювати різноманітні позитивні зовнішні ефекти (залучення, інновацій, трансформації, доходу, продуктивності). Виходячи з цього, авторами запропоновано модель визначення інвестиційної квоти держави.

Приклад цільової вербально-формальної моделі є розроблена вченими [21, с.112-121] оптимізаційна макромодель розподілу та узгодження цілей інвестиційної політики між центром, регіоном і господарюючими суб’єктами і вже відповідно до цього оптимізації об’ємів інвестицій з державного, регіонального бюджетів чи власних коштів підприємств. Цим же колективом авторів побудована модель розробки пріоритетних напрямків інвестицій в регіональній економіці [21, с.166-171].

Вченими Інституту  регіональних досліджень С.Лавриненко,О.Бескровним, С.Латиніним були розроблені за даними Львівської області моделі максимізації використання всіх наявних інвестиційних ресурсів регіону, оптимізації інвестиційних процесів структурної перебудови промисловості, оцінки варіантів ресурсного забезпечення інвестиційних проектів промислових підприємств [20, с.68-120].

Загальновідомо те, що побудова формальних моделей є процесом абстрагування, де відбувається відтворення всіх істотних та уникнення певних менш важливих характерних рис явища, які досліджується.

Наприклад, якщо розглядати формальну модель нагромадження інвестиційних ресурсів регіону (1.1) найважливішими складовими можуть виступати:

де Ір – інвестиційні ресурси регіону, Ід – інвестиції з державного бюджету, Ім – інвестиції з місцевого бюджету, Іп – інвестиції за рахунок власних коштів підприємств, Кб - кредити банків на інвестиційні цілі, Іі – іноземні інвестиції, Ін – інвестиції населення, Ік – інвестиції вітчизняних інвестиційних компаній.

В залежності від  сформованих тенденцій в структурі  інвестиційних ресурсів регіонів можна: спрогнозувати загальну величину інвестицій на наступні роки; сформувати кластери регіонів за типами структур інвестиційних ресурсів; оптимізувати величину інвестиційних ресурсів (для забезпечення простого відтворення, де питома вага інвестицій повинна бути не нижче 20% ВРП, розширеного – 30-40%) шляхом корегування в структурі частки інвестицій з державного та місцевого бюджетів.

На основі проведення рейтингової  оцінки інвестиційного потенціалу для  різних типів інвесторів можна прогнозувати структуру джерел фінансування на наступні роки, а відтак і величину інвестицій. Використовуючи розгорнуту оцінку інвестиційного потенціалу за складовими вхідних і вихідних індикаторів також можна моделювати нагромадження інвестиційних ресурсів регіону, провівши аналіз впливу тенденцій змін складових оцінки інвестиційного потенціалу на структуризацію джерел. А саме:

• тенденції зміни споживчого потенціалу (складова вхідного індексу оцінки інвестиційного потенціалу) впливають на частку інвестицій населення (Ін) в структурі інвестиційних ресурсів регіону;
• фінансова активність (складова вихідного індексу оцінки інвестиційного потенціалу) зумовлює зміни в питомій вазі кредитів банків (Кб) та інвестицій вітчизняних інвестиційних компаній (Ік);
• інвестиційна та інноваційна активність, ефективність та інтенсивність іноземного інвестування (складова вихідного індексу оцінки інвестиційного потенціалу) визначають долю інвестицій за рахунок власних коштів підприємств (Іп) та іноземних вкладень (Іі);
• рівень організаційно-управлінського середовища (складова вхідного індексу) як правило визначає частку інвестицій з державного (Ід) та місцевого (Ім) бюджетів і т.д.

Моделювання реальних інвестицій на рівні регіону, їх відтворювальної  і технологічної, галузевої та територіальної структури обумовлюється стратегією соціально-економічного розвитку регіону, структурною політикою, закладається в механізм розробки та реалізації загальнодержавних, галузевих і регіональних програм.

Інвестиційні  моделі можуть бути побудовані на базі основних сценаріїв розвитку (еволюції) регіону, практична корисність яких випливає з необхідності розробки стратегії дій, визначення основних пріоритетів. Сценарії будуються, як генеральні плани розвитку на довгострокову перспективу та являють собою варіанти аналізу сформованих тенденцій еволюції економіки регіону при різних припущеннях. Для регіону, який знаходиться у будь-якій фазі розвитку, повинно бути побудовано принаймні чотири наступних варіанти інвестиційних моделей на базі основних сценаріїв еволюції:

1. Простої (лінійної) екстраполяції. Цей сценарій повинен відповідати на запитання "що буде, якщо нічого не робити". Іншими словами, як складеться ситуація, якщо регіональні органи управління будуть працювати у тому ж стилі, у якому вони працювали попередні роки. "Нічого не робити" - у даному випадку означає лише відмова від прийняття рішень, що можуть істотно поміняти довгострокову перспективу. У фазі розвитку регіону цей сценарій і відповідна лінія поведінки органів регіонального управління може бути цілком задовільною.
2. Ендогенна інвестиційна модель полягає в переважаючій акумуляції внутрішніх фінансових ресурсів та потенціалу регіону у напрямку істотної зміни регіонального середовища, його внутрішніх характеристик. Це – найбільш перспективний і одночасно найбільш ризикований сценарій. Його реалізація може привести до суттєвої зміни параметрів регіональних підсистем і, у випадку успіху, ввести регіон у нову якісну фазу розвитку з високим рівнем економічної безпеки.
3. Екзогенна інвестиційна модель полягає у переважаючій акумуляції зовнішніх фінансових ресурсів та у використанні зовнішніх джерел розвитку. У випадку залучення зовнішніх вітчизняних (по відношенню до регіону) інвестиційних ресурсів повинні бути проаналізовані результати будівництва в регіоні нових підприємств чи об'єктів міжрегіонального значення. В даному випадку, участь регіону в реалізації національних і міжнародних наукових, оборонних, промислових чи будь-яких інших пріоритетів може вивести його надовго в центри не тільки вітчизняного, але і світового розвитку. Ризиковість даного сценарію полягає в тому, що переважаюча акумуляція іноземного капіталу може послабити рівень економічної безпеки регіону.
4. Змішана інвестиційна модель – комбінація кількох основних сценаріїв розвитку.

Фактично сценарний підхід – не що інше, як продовження імітаційного моделювання без застосування жорстких формалізованих методів аналізу. Зокрема, тут не потрібно погоджування всіх гіпотез у математичну модель, багато необхідних оцінок ситуації можуть бути отримані на рівні вербальних узагальнень. Це робить роботу з дослідження ситуації, що склалася в тому чи іншому регіоні, більш гнучкою. Таким чином, сценарний підхід дозволяє описати безліч траєкторій розвитку регіону. Надалі ретроспективний аналіз може, як виявити помилки в реалізації обраної стратегії, так і, навпаки, пояснити характер поліпшень соціально-економічної ситуації.

Інвестиційні моделі регіону відповідно до закладених принципів їх побудови можуть бути різних видів. Зокрема: стратегічні  інвестиційні моделі – на основі врахування та узгодження ієрархічних цілей розвитку національного, регіонального та локального рівня; ситуаційні – на базі врахування аналізу та прогнозування інвестиційного потенціалу та його складових; цільові – в залежності від обраних цілей (наприклад, висока економічна результативність для регіону, інноваційна «наповненість» інвестицій, оптимізація структури економіки регіону, досягнення балансу економічної та соціальної ефективності тощо).

При побудові інвестиційних  моделей регіонального розвитку в залежності від базових (пріоритетних) ідей, принципів та стратегічних цілей, орієнтирами та регуляторами виступають умови, передумови та фактори, які формують інвестиційний потенціал.

Інвестиційний процес є складним і багатофакторним. Саме для такого роду процесів існують моделі, які дозволяють значно спростити задачу їх вивчення і управління. Тому, особливий інтерес представляє побудова ситуаційно-цільових інвестиційних моделей, які дозволяли б впливати на приплив інвестиції в регіон через фактори інвестиційного клімату і прогнозувати ефект від застосування тих чи інших заходів, спрямованих на поліпшення його якісних ознак.

В основі моделювання  інвестиційного потенціалу лежать економічні гіпотези, які являють собою сукупність причинно-наслідкових зв'язків, що утворюють деревоподібну структуру і якісно обґрунтовують зв'язок між ступенем інвестиційної активності та факторами, які впливають на неї, тобто складовими інвестиційного потенціалу регіону.

2. Принципи та етапи побудови  інвестиційних моделей регіонального розвитку: врахування інвестиційного потенціалу

Аналіз  наукових досліджень дозволяє зробити  висновок про відсутність на сьогоднішній день розроблених ефективних інвестиційних  моделей розвитку регіону, які б  були узгоджені зі стратегією розвитку України в цілому та регіону зокрема, враховували б вітчизняний та зарубіжний досвід побудови таких моделей. Інвестиційні моделі присутні практично у кожній економічній теорії чи концепції. У більшості випадків вони виступають як складові економічних моделей, але, як відносно самостійні моделі не розглядаються. Це сприяє необхідності пошуку та формування науково обґрунтованих інвестиційних моделей регіонального розвитку та формування на їх основі системи практичних дій.