Облік довгострокових зобов’язань

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЕКОНОМІКИ І  ТОРГІВЛІ

імені Михайла  Туган-Барановського

 

ІНСТИТУТ ОБЛІКУ І ФІНАНСІВ

 

КАФЕДРА БУХГАЛТЕРСЬКОГО  ОБЛІКУ

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

на тему: « Облік довгострокових зобов’язань»

 

 

 

ВИКОНАВЕЦЬ: Студентка  Алдунова А.С.   форми навчання денної,  3 курсу, групи  ОА-10-Са , спеціальності «Облік і аудит»

КЕРІВНИК: к.е.н.,професор _                  (наук. ступінь, посада)_   Бухгалтерського обліку_                   (кафедра)_                   Рассулова Н.В.___________                         _(П.І.П)_

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Донецьк – 2011

 

 

 

ЗМІСТ

 

                                                                                                                                                                            

 

Вступ

1. Економічна  сутність  довгострокових зобов’язань.                                       6                  
2. Нормативно-правове та регламентне забезпечення обліку  довгострокових зобов’язань.                                                                                                          13
3. Документальне оформлення операції  з  довгостроковими зобов’язанями18                             
4. Облік довгострокових зобов’язань.                                                                21
5. Особливості обліку довгострокових зобов’язань із використанням персональних комп’ютерів.                                                                               32  
6. Облік довгострокових зобов’язань на основі  міжнародних стандартів.    34

Висновки та рекомендації                                                                                       36

Список використаних джерел                                                                                39

Додатки                                                                                                             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Для функціонування підприємства потрібно, щоб учасники, приймаючи  рішення, мали правдиву та об'єктивну  інформацію про майно, грошовий та фінансовий стан, результати роботи – прибутки, доходи чи збитки, а також про особливості їх досягнення, як на своєму підприємстві, так і їх партнерів. Таку інформацію надає лише бухгалтерській облік.   Господарська діяльність кожного підприємства базується на найбільш раціональному використанні матеріальних і грошових ресурсів, а також робочого часу в процесі виробництва. Головне завдання кожного  підприємства – випуск продукції, яка користується попитом, з найменшими витратами, виявлення обсягу випущеної з виробництва продукції, придбання товарів, їх реалізації, виявлення фактичних витрат з виготовлення продукції, аналіз і контроль за собівартістю виробленої продукції та її зниження, визначення кінцевих результатів діяльності підприємства. Саме цим займається бухгалтерський облік, він трансформує первину інформацію з носіїв у сформовану економічну інформацію про господарську діяльність для різних користувачів – управлінців, податкових і статистичних органів, банків, які обслуговують дане підприємство, і інших користувачів (робітників бухгалтерії, власників, кредиторів, аудиторів і т. ін.).

Але в умовах  фінансової кризи  в Україні дуже зростає  заборгованість підприємства, зростають  витрати на існування підприємства, дуже важко розпочати свою справу(бізнес) для  цього потрібно на сам перед кошти, витрати на оренду та інші витрати. Для цього в бухгалтерському обліку існують зобов’язання.

Зобов’язання – досить багатогранне поннятя, що поєднує в собі юридичних,фінансово-економічні, а також облікові характеристики.

До довгострокових зобов'язань  відносяться довгострокові (строком  більше 1 року) позики банків, облігації  та векселі, видані підприємством. Перевагою  фінансування за рахунок довгострокових джерел є небажання власників  збільшити кількість акціонерів, а також відносно нижча собівартість кредиту в порівнянні з вартістю акціонерного капіталу, яка виражається в ефекті фінансового важеля. Використання та повернення цих кредитів потребує суворого контролю за їх станом та рухом, а для цього необхідні детальні дані по кожній позиції, про їх суму, строки повернення, нараховані проценти за користування. Для аналізу ефективності довгострокових кредитів потрібні відомості про конкретні напрямки їх використання, про витрачені суми на кожен напрям, про очікувану економічну ефективність, про окупність довгострокових вкладень.

До довгострокових зобов'язань  відносяться також орендні зобов'язання, які виникають при фінансовій оренді, тобто коли орендар отримує  право власності на майно по закінченні строку оренди або викуповує його за мінімальною ціною.

Довгострокові облігації  випускаються на строк більше одного року і є додатковим джерелом залучених  засобів для фінансування діяльності підприємства. Облігації відображаються в обліку за вартістю майбутніх надходжень. Якщо ця вартість більша номінальної вартості облігацій, то остання продається з премією, якщо ж менша, то при продажу облігації виникає знижка до її номінальної вартості. Як премія, так і знижка повинні бути поступово списані (амортизовані) протягом строку довгострокової заборгованості.

Значений внесок  у  досліджені  обліку зобов’язань зробили  вітчизняні науковці- О. Дзера, Ю.Кузьминський, О.Петрук, І. Сахарцев, В.Сопко, Н.Такаченко, Н. Чабанова та ін. Серед зарубіжних учених-економістів слід відзначити таких, як М. Ван Бреда, М. Грачова, В. Качалін, С. Полєнова, Б.Райн та інші. Завдяки їхнім дослідженням сформульовані та обґрунтовані основні принципи   класифікації зобов’язань підприємства та види заборгованості в контексті бухгалтерського обліку та аудиту.

Проте, незважаючи  на вагомий  внесок  цих учених у  дослідженні зобов’язань, окремі аспекти цієї теми потребують подальшого вивчення. Донині у науковій і нормативній-правовій літературі не висвітлено єдиного систематизованого підходу до класифікації зобов’язань. Це ускладнює розуміння їх сутності при здійснені господарської діяльності.

Метою курсової роботи є  формулювання видів засад відображення видів зобов’язань, їх класифікацію, що дасть змогу розширити теоретико-методологічну базу обліку та аудиту зобов’язань.

Задачі для досягненя  мети:

• дослідити економічний зміст та сутність поняття довгострокові зобов’язання;
• проаналізувати різні погляди щодо методики та організації обліку та аудиту довгострокових зобов’язань.
• дослідити  та оцінити нормативно – правову базу яка стосується обліку та аудиту  довгострокових зобов’язань;
• вивчити принципи та методику організації бухгалтерського обліку  та аудиту довгострокових зобов’язань;      Предметом дослідження є комплекс теоретичних та практичних питань обліку і аудиту довгострокових зобов’язань.     Об’єктом дослідження виступають довгострокові  зобов’язання які виникають при здійсненні господарської діяльності на підприємстві АОЗТ «Екопрод А.Т»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ДОВГОСТРОКОВИХ  ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

У процесі будь-якої діяльності підприємства виникають зобов’язання перед кредиторами,постачальниками,працівниками.

У законні України  « Про бухгалтерський  облік  та  фінансову звітність в Україні» а також у П(С)БО 1 « Загальні вимоги до фінансової звітності» та П(С)БО 2 «Баланс» надається визначення зобов’язань як категорії бухгалтерського обліку та фінансової звітності: зобов’язання – це заборгованість підприємства , яка виникла внаслідок минулих події і погашення якої,як очікується,призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні  вимоги.

Методологічні засади формування в  бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та розкриття її у фінансової звітності визначенні П(С)БО 11 «Зобов'язання». Згідно зі стандартом зобов'язання визначається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.[4]

В основному сума зобов'язання  визначається  однозначно на підставі відповідних документів (наприклад,угод) або розраховується за  встановленим методом ( нарахування заробітної плати,дивідендів,розрахунок платежів до бюджету та ін..). При цьому погашення зобов'язання може здійснюватися шляхом сплати грошових коштів, передачею активів кредитору,взаємозаліку заборгованостей, переведення одного зобов'язання в інше ( видача векселя), переведення зобов'язання в корпоративні права.[14]

Норми  цього  Положення    (стандарту)    застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі підприємства)  незалежно  від  форм  власності   (крім   бюджетних установ).

Терміни, що  використовуються в положеннях  (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:

     Забезпечення - зобов'язання з невизначеними  сумою  або  часом 

погашення на дату балансу.

     Непередбачене  зобов'язання - це:

     1) зобов'язання, що може виникнути внаслідок  минулих подій та 

існування якого буде підтверджено лише тоді,  коли відбудеться  або 

не  відбудеться  одна чи більше невизначених майбутніх подій,  над

якими підприємство не має  повного контролю; або

     2) теперішнє   зобов'язання,  що  виникає   внаслідок  минулих 

подій,  але  не  визнається,   оскільки   малоймовірно,   що   для 

врегулювання  зобов'язання потрібно буде використати ресурси,  які

втілюють у собі економічні вигоди,  або оскільки суму зобов'язання

не можна достовірно визначити.

     Обтяжливий  контракт  -  контракт,  витрати  (яких  не   можна 

уникнути)  на  виконання  якого  перевищують  очікувані  економічні

вигоди від цього контракту.

     Сума погашення  -  недисконтована сума грошових  коштів або їх 

еквівалентів,  яка,  як очікується,  буде сплачена  для  погашення 

зобов'язання в процесі  звичайної діяльності підприємства.

     Теперішня  вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за

вирахуванням суми очікуваного  відшкодування),  яка, як очікується,

буде потрібна  для  погашення  зобов'язання  в  процесі  звичайної 

діяльності підприємства. [5]        С. Голов, крім наведених вище оцінок, виокремлює ще одну - справедливу вартість зобов'язань -суму, «...за якою може бути погашене зобов'язання в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами»[16]

Згідно з  П(С)БО 11 «Зобов'язання» довгострокові  зобов'язання, на які нараховуються  відсотки, відображують у балансі за їх теперішньою вартістю. Теперішню вартість розраховують за допомогою дисконтування. Дисконтуванню підлягають суми довгострокових позик, суми довгострокових зобов'язань за облігаціями, суми довгострокових зобов'язань з оренди, суми довгострокових векселів.[5]

Теперішню вартість грошового потоку визначають за формулою

PV=FV

,

де FV - майбутня вартість грошового потоку;

 r-відсоткова ставка за період n;

n - кількість періодів.

Дисконтування застосовують до майбутніх платежів з метою компенсації ризику, пов'язаного із чинником часу. Поточні зобов'язання також є майбутнім платежем, проте їх оцінюють за сумою погашення, тобто за недисконтованою сумою грошових коштів. Недисконтована сума не враховує зміни вартості грошей у часі, зокрема їх знецінення. В цьому разі поточне зобов'язання буде погашене за порівняно недовготривалий період (протягом дванадцяти місяців починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу підприємства) і на їх суму чинник часу суттєво не вплине.

Найчастіше  довгострокові зобов'язання погашаються постійними періодичними виплатами, які містять суму основного боргу та відсотки. На практиці застосовують різні методи визначення дисконтованої суми майбутніх платежів: за допомогою спеціально розроблених таблиць, за даними яких можна визначити невідому суму, не застосовуючи складних математичних дій, або використовуючи формули. [29]

Крім того, слід звернути увагу на порядок оцінки поточних зобов'язань, виражених в іноземній  валюті, який подано в П(С)Б0 21 «Вплив змін валютних курсів» та у МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів».[14] Такі зобов'язання при первісному визнанні відображують у валюті звітності перерахунком суми в іноземній валюті із застосуванням курсу НБУ на дату здійснення операції. В подальшому зобов'язання, які є монетарними статтями, перераховують за курсом НБУ, що діє на дату погашення зобов'язань та/або на дату балансу. Курсову різницю, яка виникає при цьому, відображують у складі відповідних доходів або витрат підприємства. Немонетарні зобов'язання перерахунку не підлягають, їх відображують за вартістю, визначеною при їх визнанні.[6]

Що стосується забезпечень, то їх суму визначають за обліковою оцінкою ресурсів, які необхідні для погашення відповідного зобов'язання на дату балансу, за мінусом суми очікуваного відшкодування. Облікова оцінка - попередня оцінка, яку використовує підприємство з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами. Використання попередніх оцінок є важливою частиною складання фінансової звітності, яка не зменшує її достовірності. Це стосується також забезпечень, які за суттю є найбільш невизначеними серед усіх статей балансу.

Забезпечення довгострокових зобов'язань визнаються у сумі їх теперішньої вартості. Непередбачені зобов'язання відображують на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою.

Види оцінок зобов'язань  з метою відображення їх у Балансі подано в табл 1.

Незважаючи на складність розрахунку сум окремих видів зобов'язань, оцінка зобов'язань, визначена в П(С)БО 11 «Зобов'язання», дає змогу точно відобразити вартість зобов'язань у фінансовій звітності.

Списання зобов'язань  з балансу з відповідним відображенням у звітності здійснюється при зменшенні активу, а також сторнуванні забезпечення, тобто при зменшенні забезпечення за рахунок зменшення раніше відображених витрат.

 

Види зобов'язання	Види оцінок у Балансі
Забезпечення	Облікова оцінка ресурсів за вирахуванням суми очікуваного відшкодування, необхідних для погашення відповідного зобов'язання на дату балансу. Забезпечення довгострокових зобов'язань визначають у сумі їх теперішньої вартості. Забезпечення на реструктуризацію оцінюють за сумою прямих витрат згідно з планом реструктуризації витрат
Цільове фінансування	Оцінка за сумою коштів цільового фінансування
Довгострокові зобов'язання, на які нараховують  відсотки	Оцінка за теперішньою вартістю - дисконтованою  сумою майбутніх платежів за вирахуванням суми очікуваного відшкодування, яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов'язання
Поточні зобов'язання	Оцінка за сумою погашення - неднсконтованою  сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яку, як очікується, буде сплачено для погашення зобов'язання
Доходи майбутніх  періодів	Оцінка за справедливою вартістю активів, що отримані або підлягають отриманню

Таблиия 1

Види оцінок зобов'язань у балансі

 

На підприємствах можуть виникнути операції, під час яких одне зобов'язання замінюється іншим, наприклад переведення довгострокової заборгованості в поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, заміна короткострокового зобов'язання на вексель, що призводить до списання одного зобов'язання та появи іншого, що не змінить валюти балансу.

Якщо на дату балансу  раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його суму включають до складу доходу звітного періоду. В зв'язку з цим особливої уваги потребує порядок списання простроченої заборгованості, оскільки існує прямий взаємозв'язок між списанням такої заборгованості та формуванням оподатковуваної бази податком на прибуток. Правильне й своєчасне списання заборгованості відіграє важливу роль при формуванні фінансових результатів діяльності підприємства.

Зобов'язання власника не відображують у фінансовій звітності підприємства, що досягається завдяки дотриманню принципу автономності. В умовах широкого використання комп'ютерних систем можна формувати велику кількість додаткових звітів про виникнення й погашення зобов'язань, які сприятимуть виконанню трьох основних функцій:

• забезпеченню збереження майна власника;
• формуванню інформації для управління діяльністю підприємства;
• отриманню достовірної інформації про фінансові результати підприємства певного звітного періоду.

Важливою складовою  є формування типових недоліків надання облікової інформації в бухгалтерській звітності для управлінського персоналу, врахування яких при створенні такої звітності сприяє підвищенню загального рівня її' ефективності для системи управління підприємством.

На основі вивчення й  узагальнення пропозицій науковців  та отриманих результатів проведеного попереднього дослідження цього питання в практичному аспекті можна сформулювати типові недоліки надання облікової інформації в фінансовій звітності для управлінського персоналу:

• надання облікової інформації в управлінській бухгалтерській звітності без урахування конкретних проблем системи управління, для вирішення яких потрібен той чи інший внутрішній звіт, що призводить до значних обсягів облікової інформації;
• дублювання облікової інформації внаслідок відсутності єдиного комплексного підходу до впровадження форм управлінської бухгалтерської звітності в межах конкретного суб'єкта господарювання;
• не зі ставність облікової інформації в управлінських бухгалтерських звітах; надання недостовірної облікової інформації, яка є непридатною для управління.

Урахування визначених типових для підприємств недоліків надання облікової інформації в управлінській бухгалтерській звітності під час створення окремих форм такої звітності сприятиме підвищенню загального рівня її ефективності для системи управління суб'єктом господарювання.[23]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.  НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ТА РЕГЛАМЕНТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБЛІКУ ДОВГОСТРОКОВИХ  ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

Метою нормативного регулювання  бухгалтерського обліку є забезпечення  доступу  всіх  зацікавлених  користувачів  до  інформації  та звітності,  яка  дає  об’єктивну  картину  фінансового  становища  і  ре- зультатів  діяльності  суб’єкта  господарювання.  Регулюванню  з  боку держави підлягають аспекти бухгалтерського обліку, пов’язані  з узагальненням  інформації  та  складання звітності,  потрібної зовнішнім користувачам. Порядок, форми, строки  і структура  інформації та звітності для  внутрішніх  користувачів регулюються  суб’єктом  господарювання.

Основи нової системи  бухгалтерського обліку закладено в Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, прийнятому Верховною Радою 16 липня 1999 року, та конкретизовано  у відповідних  Положеннях  (стандартах)  бухгалтерського  обліку. Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку  та складання  фінансової  звітності  в Україні.

В Україні на 1 серпня 2006 року затверджено 35 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку:, в яких  конкретизовано  принципи  нової  системи  бухгалтерського  обліку в Україні.

Важливим  кроком  на шляху  реформування  системи  бухгалтерського обліку в Україні є затвердження Міністерством фінансів України Плану рахунків бухгалтерського  обліку  активів,  капіталу,  зобов’язань  і  господарських  операцій  підприємств  і  організацій  та  Інструкції про його застосування.

Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання"

Це  Положення  (стандарт)  визначає  методологічні  засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття  у фінансовій звітності.

При визначенні  видів зобов’язань підприємства виходять із чинних  норм цивільного та господарського права. Одним із основних документів в Ураїні, який регулює зобов’язання,є Цивільний кодекс України. Зокрема, п’ята книга Цивільний кодекс України присвячина проблемам забов’язального права. У ній визначено два види зобов’язань - договірні та не договірні. При цьому до договірних зобов’язань відносяться такі,які виникають у результаті операції купівлі-продажу,дарування,ренти,довічного отримування(догляду), найма(оренди) житла,позики,підряду,виконання науково дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт,надання послуг, перевезення, страхування, доручення, отримано кредиту тощо.

Прикладом не договірних зобов’язань є: публічна обіцянка винагороди, вчинення дії у майнових інтересах іншої особи без її доручення,рятування здоров’я та життя фізичної особи,майна фізачної  або юридично особи,відшкодування шкоди та інше.[15]

Детальніше поділ зобов’язань розглядається у Господарському кодексі України. Основні види та правові засади їх регулювання визначено у розділі ІV « Господарські зобо’язання” Так у ст.173 цього документа записано: «основними видами господарських зобо’язань  є майнове-господарське та організаційно-господарські зобов’язання».

Також хотілось в цьому пункті виділіть нормативну-право базу по виданим  векселям. Загальні  привали обігу  векселів установлено Уніфікованим законом. Додаткові умови для  обігу векселів в Україні визначенно Законом України «Про обіг векселів в Україні»,відповідно до ст.4 якого:

• видавати прості й переказні векселі можно лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари,виконанні роботи,надання послуг;
• у разі видачі векселя як засобу платежу за договором припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за  цим договором і виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем. Згідно із ст.5 цього Закону прості та переказні векселі складають у документарному вигляді на спеціальних бланках за формою затвердженою Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за узгодженням з Національним Банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону;
• вексель що складається на  території України і місцем платежу за яким знаходиться на території України,заповнюються  державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця,інших осіб,зобов’язаних за векселем, заповнються мовою згідно з офіційним найменнуванням у статутних документах.
• Вексель підписується від імені юридичних осіб власноручно керівником і головним бухгалтером (за наявності посади головного бухгалтера в штатному розписі) або уповноваженими ним особами,підписи яких  скріплюються печаткою.

Відповідно до ст..6 Закону платіж за векселем на території України здійснюють лише в безготівковій формі.

Статтею 9 цього Закону встановлено, що векселі  
(в національній та іноземній валютах) можна використовувати для розрахунків з нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами згідно з валютним законодавством України.[1]

Регламетне регулювання обліку довгострокових зобов’зань я вирішила розглянути та більш детально вивчити на підприємстві АОЗТ «Екопрод А.Т».

АКЦІОНЕРНЕ  ТОВАРИСТВО ЗАКРИТОГО ТИПУ З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ "ЕКОПРОД А.Т." (далі за текстом - Товариство) створено згідно з Установчим Договором акціонерів від 28 березня 1996 року, який був зареєстрований Волноваською районною державною адміністрацією за реєстраційним номером 267р від 17 травня 1996 року.

Акціонерами/Засновниками Товариства є:

"Вестерн  Ен-Ай-Ес Ентерпрайз Фонд" (Western NIS Enterprisе Fund), юридична особа, створена за законами штату Делавер, США, юридична адреса якої: 1209 Огапqе Street, Сounty оf Nеw Саstle, Сіtу оf Wilminqton, Dеlаwаге, USA, реєстраційне свідоцтво від 26 серпня 1994 року (далі - "УНІСЕФ"),та Асоціація фермерів "Агросервіс", юридична особа, створена за законодавством України, код за ЄДРПОУ 20341855, юридична адреса якої: Україна, м. Волноваха, вул. Воровського, 16 (надалі -"Агросервіс").

 

Повна назва  Товариства:

українською мовою Акціонерне товариство закритого типу з

іноземними  інвестиціями "Екопрод А.Т.";

російською  мовою Акционерное общество закрьітого типа с

                                                        иностранньїми инвестициями "Экопрод А.Т.";

англійською   мовою                 СІоsеd Joint Stoск Соmрапу with fогеіqп                  

                                                     Іпvestments "Есоргоd А.Т.

Юридична  адреса Товариства: Україна, 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Воровського,16

Ведення  Товариством  бухгалтерських  книг  і  рахунків.

Товариство  веде оперативний, бухгалтерський і статистичний облік згідно вимог чинного Законодавства України. Товариство докладає всіх зусиль для негайного запровадження і ведення окремих бухгалтерських записів згідно між народно прийнятих стандартів бухгалтерського обліку. Фінансовий директор Товариства несе відповідальність за дотримання українських і міжнародних бухгалтерських стандартів.      Фінансовий директор Товариства разом із зовнішнім аудитором готує річну фінансову звітність Товариства. Якщо інше не зазначено Загальними Зборами, протягом перших двох місяців кожного фінансового року Генеральний директор забезпечує підготовку і подачу Ревізійній комісії і Загальним Зборам річного балансу і звіту про прибутки і збитки, які показують результати і фінансове становище Товариства за попередній фінансовий рік.          Протягом кожного фінансового року Генеральний директор надає Спостережній раді звітність про фінансове становище Товариства на кінець кожного календарного кварталу. Така звітність повинна включати баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про рух грошових коштів та будь-яку іншу інформацію, яка може час від часу вимагатися. Генеральний директор зобов'язаний протягом не більше 60 днів після закінчення фінансового року подати на розгляд Загальних Зборів акціонерів річний звіт, баланс Товариства,а також розрахунки прибутків та збитків.