ВСТУП

      У період переходу до ринкових відносин необхідним елементом здійснення будь-яких господарських процесів є наявність та належне використання відповідних основних засобів. Стан основних засобів підприємства найчастіше визначає його технологічний та технічний рівень, асортимент, якість виробленої продукції та наданих послуг, а також продуктивність праці.

       Організація та облік основних засобів – це складна ділянка роботи бухгалтерії  кожного підприємства. Як свідчить практика, відображення багатьох операцій із основними засобами як у податковому, так і в бухгалтерському обліку спричиняє деякі труднощі, обумовлені суперечливістю та частими змінами  законодавчої та нормативної бази. А так як суми за операціями з  основними засобами досить великі, то припущені помилки можуть привести до значних сум штрафів. Зростає роль обліку у виявленні надмірних та морально застарілих основних засобів, в забезпеченні вірогідних даних, необхідних для аналізу та ефективності їхнього використання. Одним зі шляхів підвищення ефективності виробництва є раціональне використання та зберігання  основних засобів.

     Таким чином, велике практичне значення всебічного аналізу основних засобів, обліку наявності  та руху основних засобів, визначили  вибір та обумовили актуальність теми даної курсової роботи.

     Мета  курсової роботи полягає в обґрунтуванні  ролі обліку основних засобів у системі  бухгалтерського обліку підприємства, з’ясуванні специфіки та конкретних форм і напрямів впливу основних засобів  на процеси виробництва підприємства; вивчення законодавчої та нормативної  бази, що існує в Україні та стосується питань необоротних активів, дослідження  організаційно-економічної характеристики та фінансово-господарських показників діяльності підприємства, аналізу ефективності використання основних засобів 

     Для досягнення поставленої мети в роботі поставлені для вирішення наступні завдання:

вивчити економічну суть необоротних активів  та характеристику основних засобів, їх класифікацію, оцінку;

       розглянути  облік наявності основних засобів;

       вивчити облік руху основних засобів;

       розглянути  облік списання (ліквідації), вибуття  основних засобів;

вивчити порядок проведення інвентаризації основних засобів та відображення її результаті в обліку:

розглянути  і вивчити особливості обліку основних засобів в умовах використання сучасної комп’ютерної техніки.

       Цю  тему розглядали і досліджували такі вчені як Белоусов А. [1], Бутинець Ф.Ф., Голов С.Р., Задорожній З., Кім Г., Кім С.Г. [10], Кобилянська О.І. [11], Ковальв Д. [12], Лемішковський В.І. [2], Прощина Т., Сопко В.В. [10], Ткаченко Н.М., Харитонова Н. [29], Хом’як Р.Л. [2], Шара Є.Ю., Щербина С. [30].

     Об’єктом  дослідження є господарська діяльність ВАТ «Костянтинівський хлібокомбінат»  − високотехнологічне, розвинуте підприємство з виробництва хлібобулочних і кондитерських виробів.

     Предметом дослідження у курсовій роботі виступає сукупність теоретичних і практичних аспектів обліку основних засобів.

  Інформаційну базу дослідження складають основні положення та результати теоретичних розробок, які опубліковані у працях ряду вітчизняних та зарубіжних економістів стосовно обліку основних засобів, а також інструктивні, методичні, довідкові матеріали та статистичні видання, нормативні документи, законодавчі акти органів влади України, матеріали українських та зарубіжних періодичних друкованих видань.

       Базове  підприємство займається виробництвом хлібопекарної продукції у такій галузі економіки як харчова промисловість. Основні економічні показники діяльності ВАТ «Костянтинівський хлібокомбінат»  наведені в табл. 1.

                                                                   Таблиця 1

       Основні економічні показники діяльності

       ВАТ «Костянтинівський хлібокомбінат»

       Використавши  дані таблиці можна зробити наступні висновки: що незмінним за звітний  період залишився лише статутний капітал, який становить 532,0 тис. грн. Дохід від реалізації збільшився за 2010 рік в порівнянні з 2009 роком на 6528,2 тис.грн. Дохід збільшився внаслідок того, що збільшився обсяг продукції, через що збільшилась собівартість на   3607,3 тис. грн. Підвищення рівня використання основних засобів дозволить збільшити та розширити виробництво без додаткових капітальних вкладень.

       Під час написання курсової роботи були використані такі первинні документи, необхідні для ведення обліку і звітності основних засобів, як: ОЗ-1 „Акт приймання передачі основних засобів”, ОЗ-2 „Акт приймання-здачі відремонтованих , реконструйованих і модернізованих об’єктів”, ОЗ-3 „Акт на списання основних засобів”, ОЗ-6 „Інвентарна картка обліку основних засобів”, ОЗ-7 „Опис інвентарних карток з обліку основних засобів”, ОЗ-9 „Інвентарний список основних засобів”, накладна на внутрішнє переміщення, інвентаризаційний опис основних засобів, протокол комісії по результатам інвентаризації основних засобів, відомість розрахунку амортизаційних відрахувань і зносу. Також були використані такі облікові реєстри як журнал №4 і відомість 4.1 і форми звітності як „Баланс” (дод. А 1, А 2), „Звіт про фінансові результати”  (дод. А 3, А 4) та  „Примітки до річної фінансової звітності” (дод. А 5) за досліджуваний період 2009-2010.

1. Економічна  суть необоротних  активів та характеристика основних засобів, їх класифікація і оцінка

  З набранням чинності Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та запровадженням з 2000 р. національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку словниковий запас українських бухгалтерів значно поповнився малознайомими до цього часу словами. До останніх належить широко всім відоме поняття необоротних активів. Під цим поняттям розуміють, в основному, основні засоби та нематеріальні активи [22].

     В українському законодавстві відсутнє поняття "необоротні активи". Згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського  обліку 2 "Баланс", "необоротні активи – всі активи, що не є оборотними". У цьому ж Положенні зазначено, що до оборотних активів належать "грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу" [2].

     Необоротні  активи  − це матеріальні активи,  якими  володіє підприємство з метою подальшого використання у процесі виробництва або  поставки  товарів і надання послуг, надання  в  оренду  іншим особам,  чи  з  метою керування, і які, як передбачається,  будуть використовуватися протягом більш одного звітного періоду. У бухгалтерському обліку до необоротних активів належать: основні засоби; інші необоротні матеріальні активи; нематеріальні активи;  довгострокові фінансові інвестиції; довгострокову дебіторську заборгованість; відстрочені податкові активи; гудвіл [17].

       Бухгалтерське визначення основних засобів відрізняється  від політекономічного і податкового. Термін основні засоби вживають у  бухгалтерському обліку, а основні фонди — у податковому [16].

       Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [17].

    Відповідно  до діючої типової класифікації основні засоби  групуються за їх функціональним призначенням, галузями, речовим натуральним характером і видами, за використанням і належністю.

      За  функціональним призначенням розрізняють  виробничі основні засоби , що безпосередньо беруть участь виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини і обладнання, робочі машини і обладнання тощо).

      За  галузями народного господарства основні засоби  розподіляються на: промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт, зв'язок тощо.

      Більша  частина основних засобів належить до галузі "Промисловість". Вона безпосередньо пов’язана з процесом виробництва продукції. Але наявність інших видів господарської діяльності зумовлює необхідність обліку основних засобів, що належать до інших галузей господарства, які знаходяться на балансі промислового підприємства, належать до галузі "Будівництво".

      У зв'язку з цим у бухгалтерському  обліку основні засоби промислових підприємств розподіляються на промислово-виробничі, виробничі основні засоби інших галузей народного господарства і невиробничі.

      До  виробничих основних засобів належать: будови, споруди, передавальні пристрої, машини і устаткування, робочі машини і обладнання, вимірювальні й регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини і обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар, робочі і продуктивні тварини, багаторічні насадження, меліорація земель і водойми та інші основні засоби.

      У складі виробничих основних засобів виділяють їх активну частину - машини, обладнання, транспортні засоби.

      Невиробничі основні засоби безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва. До невиробничих основних засобів належать: будови і споруди житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортні засоби, обладнання, інструменти та інші основні засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних та культурно-побутових потреб населення.

      За  використанням основні засоби поділяються на діючі (всі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що використовуються у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві і призначене для заміни об'єктів основних засобів).

      Істотне значення в обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані. Власні засоби можуть складатися із Статутного (пайового, акціонерного) капіталу, допоміжного фінансування з відповідних джерел на розширення роботи підприємства,власних прибутків, коштів Амортизаційного фонду, спеціальних фондів. Орендовані основні засоби показуються у балансі орендодавача, тим самим виключається можливість подвійного обліку одних і тих же засобів.

       Для цілей фінансового обліку основні  засоби поділяються на основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, які поділяються на окремі групи [2].

       Група основних засобів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних  матеріальних активів ( табл. 1.1).

       Таблиця 1.1.

Класифікація  основних засобів

  Крім того, основні засоби підприємство може розширювати цю класифікацію, розділяючи основні засоби у групах (підгрупах) на власні, орендовані, запасні, ті, що знаходяться в експлуатації, оренді, на ремонті, модернізації, реконструкції, добудуванні, частковій ліквідації тощо [32].

      Згідно  з пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Розділу І Податкового кодексу, основними засобами визнаються матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом, та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). При цьому важливо, що на підставі п. 14 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Розділу XX Податкового кодексу у 2011 році норматив для основних засобів, визначений у підпункті 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, встановлюється в розмірі 1000 гривень, тобто як це передбачно у пп. 8.2.1. п. 8.2. ст.8 Закону № 334 [16].

  У порівнянні з переліком витрат, які підлягають амортизації згідно з п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334, у п. 144. 1 ст. 144 Розділу ІІІ Податкового кодексу зазначений перелік уточнено та доповнено, але серед принципово нових видів витрат, які не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат за звітний період, відповідно до п. 144.2 ст. 144 Розділу ІІІ Податкового кодексу чітко передбачено витрати платника податку на ліквідацію основних засобів [24]. 

         Класифікаційний перелік груп основних засобів та інших необоротних активів у Податковому кодексі майже повністю дублює відповідні положення                  П (С)БО № 7. Однак до цього переліку не віднесені, зокрема, незавершені капітальні інвестиції (табл. 1.2). 

Таблиця 1.2.

Класифікація  груп основних засобів та інших необоротних  активів і мінімально допустимих строків їх корисного використання

  Критерії визнання основних засобів аналогічні критеріям визнання, що застосовуються для всіх активів. Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена [17].

    Одиницею  обліку основних засобів є об'єкт  основних засобів:

  закінчений  пристрій з усіма пристосуваннями  і приладдям до нього;

окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання  певних самостійних функцій;

відокремлений комплекс конструктивно об'єднаних  предметів одного або різного  призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування  та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно, або інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

     В балансі по статті "Основні засоби" показується вартість основних засобів, як діючих, так і тих, що знаходяться на консервації або в запасі. Первісна вартість визначається [18]:

     по  об'єктам, виготовленим на самому підприємстві, а також придбаним за плату  у інших підприємств та осіб - виходячи із фактичних затрат на зведення або придбання цих об'єктів, включаючи  витрати на доставку, монтаж, установку. Вона виявляється в момент введення об'єкта в експлуатацію та залишається  незмінною на протязі всього строку надходження основних засобів на підприємство, за винятком випадків дообладнання та добудови об'єктів в порядку довгострокових інвестицій, реконструкцій та часткової ліквідації об'єктів;

     по  об'єктам, внесеними засновниками в  рахунок їх вкладів в Статутний капітал

     по  домовленості сторін;

     по  об'єктам, одержаним від інших  підприємств та осіб безоплатно - експертним шляхом або по даним документів прийому-передачі.

      Основні засоби, які були в експлуатації та придбані за плату, приймаються на облік по купівельній вартості з додаванням витрат на доставку та установку, а також сум зносу по цим об'єктам, вказаних в документах на купівлю-продаж [17].

      Переоцінена вартість основних засобів  − це вартість необоротних активів після їх переоцінки [17].

      Оцінка  об'єктів основних засобів по залишковій вартості визначається відніманням від первісної (переоціненої) вартості нарахованого зносу, що обліковується в бухгалтерському обліку. В балансі приводиться окремо первісна та залишкова вартість основних засобів, а також окремо сума нарахованого зносу [17].

      Отже, основні засоби являють собою  сукупність матеріально-речовинних цінностей, що використовуються у якості засобів  праці. Вони діють у натурально-речовій  формі, багаторазово використовуються в процесі виробництва і переносять свою вартість на знову виготовлений продукт частинами. Водночас, не всі  засоби праці відносяться до основних засобів. В окрему групу виділяються  нематеріальні активи і малоцінні  необоротні матеріальні активи.    

2. Облік наявності основних засобів

      Основою для бухгалтерських записів по обліку руху та залишків основних засобів на базовому підприємстві, а також операцій, пов'язаних з їх поточною експлуатацією, служать їх первинні документи.

      Акт приймання – передачі (внутрішнього приміщення) основних засобів (ОЗ-1) складають  на кожний об’єкт окремо, а на декілька – лише втому разі коли об’єкти  однотипні, мають однакову вартість і прийняті одночасно на відповідальне  зберігання однією й тією самою особою (дод. Б 1) .

      Акти  приймання – здачі відремонтованих  реконструйованих та модернізованих об’єктів (ОЗ-2), де  зазначають технічну характеристику та первісну вартість об’єкта. Актом  такої форми оформлюють приймання  завершених робіт після добудови, реконструкції або модернізації основних засобів (дод. Б 2).

      Акт списання основних засобів (ОЗ-3)  складають  після ліквідації основних засобів  і складання актів на списання основних засобів перший примірник  передають до бухгалтерії, де на його підставі роблять запис до інвентарного списку основних засобів (дод. Б 3).

      Акт на списання автотранспортних засобів (ОЗ-4) складають у двох примірниках  підписують члени комісії, затверджує керівник підприємства або уповноважена на це особа (дод. Б 4).

     Для аналітичного обліку основних засобів призначена відомість 4.1 (дод. Б 5).

      Аналітичний облік основних засобів ВАТ «Костянтинівський хлібокомбінат» відображує технічну і економічну характеристики об'єкту, його місцезнаходження, первісну оцінку і переоцінену (індексацію) вартість, а також норму амортизаційних відрахувань (норму зносу). У аналітичному обліку відображують усі зміни, що сталися під час експлуатації основних засобів. Аналітичні рахунки групуються по місцям, де знаходяться основні засоби, по матеріально-відповідальним особам, по нормам та напрямам нарахування амортизації тощо. Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному інвентарному об'єкту за допомогою інвентарних карток обліку основних засобів - загальних для будов і споруд, а також для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентаря. Інвентарна картка містить дані про технічні особливості об'єкта, норми амортизаційних відрахувань та ін.

      Інвентарним об'єктом на базовому підприємстві вважається закінчена будова з усіма до неї пристосуваннями або окремий конструктивно відособлений предмет, що виконує самостійні функції.

      Кожному інвентарному об'єкту присвоюється інвентарний  номер, який зберігається за цим об'єктом  протягом усього періоду його експлуатації на даному підприємстві. Він проставляється в усіх первинних документах, що оформлюють наявність і рух об'єкту, акті прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів тощо.

      На  базовому  підприємстві, що мають невелику кількість інвентарних об'єктів, аналітичний облік основних засобів ведуть за допомогою інвентарних книг.

     Заповнення  інвентарних карточок та книг здійснюється на основі первинних документів на надходження, переміщення, вибуття основних засобів. Інвентарна картка обліку основних засобів (типова форма № ОЗ-6) застосовується для:

індивідуального обліку кожного об'єкта основних засобів;

групового обліку однотипних об'єктів основних засобів, що надійшли на підприємство в одному звітному періоді і мають  однакове виробничо-господарське призначення, технічну характеристику й однакову вартість. При цьому картка заповнюється шляхом позиційних записів кожного  окремого об'єкта основних засобів (дод. Б 6).

     Типова  форма ОЗ-6 заповнюється в одному примірнику на підставі акта приймання-передачі основних засобів (типова форма №  ОЗ-1), накладних, технічної й іншої  супровідної документації. Інвентарні картки звіряються з даними синтетичного обліку.

     Для пооб'єктного обліку основних засобів в місцях їх знаходження, експлуатації ведуться інвентарні списки основних засобів, в яких вказуються інвентарний номер, повна назва і первісна вартість об'єкту, вибуття (переміщення).

     Якщо  об'єкт основних засобів піддавався добудуванню, дооснащенню, реконструкції, модернізації чи капітальному ремонту, то по закінченні робіт на підставі акта приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів (типова форма № ОЗ - 2) вносяться  відповідні записи в інвентарну картку (дод. Б 7).

       Для узагальнення інформації про наявність  та рух основних засобів призначений  журнал 4 „Облік необоротних активів  та фінансових інвестицій”, який складається  з двох розділів:

       розділ  І. Облік основних засобів, інших  необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів та зносу  необоротних активів (за кредитом рахунків 10,11,12, 13, 19);

       розділ II. Облік капітальних та фінансових інвестицій та інших необоротних  активів (за кредитом рахунків 14, 15, 18, 35) (дод. Б 8).

       Записи  у журнал 4 „ Облік необоротних активів та фінансових інвестицій ” здійснюються на підставі первинних та введених облікових документів:

акта  приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів;

акта  списання основних засобів ;

розрахунку  амортизації тощо (дод. Б 9).

       У першому розділі журналу 4 відображаються:

       вибуття основних засобів внаслідок їх продажу, безоплатної передачі, невідповідності  критеріям визнання активом;

       сума  уцінки за кредитом відповідних рахунків основних засобів;

       сума  нарахованої амортизації;

       сума  збільшення зносу основних засобів  внаслідок їх дооцінки та зменшення  корисності.

       У другому розділі журналу 4 „ Облік необоротних активів та фінансових інвестицій ” відображаються капітальні інвестиції (введення в дію основних засобів, вибуття капітальних інвестицій внаслідок продажу, уцінка тощо) [30].

       На  базовому підприємстві не було випадків, коли об'єкт основних засобів часто  піддавався поліпшенням (ремонт, реконструкція, модернізація й ін.). Коли внести всі якісні зміни в одну інвентарну картку не є можливим. У такому випадку відкривається нова картка. Стару інвентарну картку зберігають як довідковий документ, зробивши на ній відмітку про відкриття нової картки.