Облік нематеріальних активів. 2

54

МІНІСТЕРСВО ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ТОРГОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ КНТЕУ

Кафедра фінансів, обліку та аудиту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «організація і методика економічного аналізу»

на тему:

«Аналіз нематеріальних активів»

54

Керівник курсової роботи

                             Приходько Н.І.

(підпис)       (ініціали та прізвище)

Виконала: студентка економічного факультету

ІІІ курсу, ОА-08 групи

Кобзар

(прізвище)

Ірина Валеріївна

(ім’я, по-батькові)

           ___________________________

(підпис)

54

До захисту допущена      «______»_________________2011

54

54

Харків 2011

54

ЗМІСТ:

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

1 НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ, ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ ТА ОБ’ЄКТ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ……………………………………………………………6

1.1 Теоретична характеристика інтелектуально інноваційної діяльності підприємств…………………………………….………………………………….6

1.2 Сутність, значення та характерні особливості нематеріальних активів…………………………….………………………...……..……………...12

1.3 Класифікація нематеріальних активів для потреб бухгалтерського обліку……………………………………………………………………………..16

2 Теоретико-практичні засади інтелектуально інноваційної діяльності ЗАТ «КУПЯНСЬКИЙ МОЛОЧНО-КОНСЕРВНИЙ КОМБІНАТ»………………………………………....……..... 22

2.1 Організаційно – економічна характеристика базового підприємства…....22

2.2 Аналіз нематеріальних активів підприємства……………………...……...27

3 ПЕРСПЕКТИВИ УДОСКОНАЛЕННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ ТА  АНАЛІТИЧНИХ ПРОЦЕДУР В АНАЛІЗІ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

3.1 Перспективи удосконалення класифікації нематеріальних активів……...30

3.2 Удосконалення аналітичних процедур в аналізі нематеріальних

активів……………………………………………………………………........….37

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...46

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ………...………………………………………………..49

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..52

ВСТУП

Індивідуальні переваги та лідерство компанії в сучасній економіці все більшою мірою стають наслідком ефективного використання унікальних за своєю природою факторів нематеріального характеру, які включають в себе об’єкти інтелектуальної власності. Для успішної комерційної діяльності підприємств необхідне введення об’єктів інтелектуальної власності в господарський обіг, створення для них цивілізованого ринку.

Під інтелектуальною власністю (ІВ) розуміють права на результати інтелектуальної діяльності і засоби індивідуалізації учасників господарчого обороту, товарів та послуг, що мають правову охорону відповідно до законодавства              України [1]. Умовно ІВ поділяються на три групи: права на об'єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг тощо); авторські і суміжні права (твори науки, літератури і мистецтва, аудіо та відеопродукція, програми та бази даних для ЕОМ тощо); нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності (сорти рослин, топографії інтегральних мікросхем, комерційна таємниця) [19, с.176]. У країнах з розвинутою ринковою економікою до 50% вартості майна компаній складають саме нематеріальні активи, але в Україні цей показник менше 1%. Тому у вітчизняних підприємців є великий не використаний резерв для одержання економічних вигід та розвитку інноваційних процесів.

Проблема комерційного використання результатів діяльності об'єктів нематеріальних активів в сучасній практиці це — комплексна, багатогранна проблематика, що включає правові, технологічні, економічні, виробничі, соціальні та психологічні питання. Проблема як теоретична, так і прикладна: нематеріальні активи можуть і повинні продаватися, а отже, повинні мати вартісну оцінку.

Актуальність дослідження проблем оцінки та аналізу нематеріальних активів підтверджується наявністю чисельних наукових розробок багатьох вчених. Зокрема у цьому напрямку працюють: Бутнік-Сіверський О. Б., Гавриленко О. П., Герасименко О., Довгий С. О., Дроб'язко В. С., Жаров В. О., Капіца Ю.М., Клявлін В. В., Козирєв А.Н., Святоцький О.Д., Чеботарьов В та інші.

Проаналізувавши досліджену літературу, виявлено ряд невирішених питань, серед яких: недостатнє дослідження економічної сутності нематеріальних активів, розбіжності в категоріях та поняттях, недостатньо розроблена наукова класифікація нематеріальних активів, чинні рекомендації щодо документування операцій з нематеріальними активами не відповідають повною мірою потребам управління і вимогам проектів автоматизації обліку, недосконалі методики обліку окремих операцій з нематеріальними активами, необхідність організації поза балансового обліку, вдосконалення амортизаційної політики. Практично відсутні методики аудиту нематеріальних активів. Недостатньо досліджені питання надання аудиторських послуг з оцінювання вартості та аналізу нематеріальних активів.

І все ж, в умовах розвитку ринкових відносин частка нематеріальних ресурсів у загальному обсязі активів підприємств неухильно зростає. Це зумовлено швидкістю і масштабністю технологічних змін, поширенням інформаційних технологій, розвитком та удосконаленням фінансових взаємовідносин, конкурентними міркуваннями [21, с.25].

Мета роботи полягає в науковому обґрунтуванні теоретичних основ і практичних рекомендацій із вирішенням питань щодо оцінки та аналізу нематеріальних активів.

Для досягнення зазначеної мети передбачено вирішення таких завдань:

        Оцінити інтелектуально інноваційну діяльності підприємств;

        Проаналізувати сутність, значення та характерні особливості нематеріальних активів;

        Проаналізувати особливості класифікації нематеріальних активів для потреб бухгалтерського обліку;

         Проаналіз нематеріальні активи базового  підприємства;

        Розробити рекомендації щодо перспективи удосконалення класифікації та аналітичних процедур в аналізі нематеріальних активів.

Об’єктом дослідження є процес функціонування нематеріальних активів.

Предметом дослідження є організація обліку та аналізу нематеріальних активів на базовому підприємстві.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти України, матеріали досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених, опубліковані у періодичних виданнях та розміщені у мережі Інтернет.

1 НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ, ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ ТА ОБ’ЄКТ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ

1.1 Теоретична характеристика інтелектуально інноваційної діяльності підприємств

Світовий досвід вказує на ефективність інноваційного способу розвитку на основі використання інтелектуальної власності. Ключовим моментом у цьому процесі є новації, які базуються на ефективному використанні людського та інтелектуального потенціалу. Зростання ролі та значення інтелектуальної діяльності для соціально-економічного розвитку суспільства спричиняє необхідність належного ефективного правового та економічного її забезпечення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інноваційну діяльність" від 4 липня 2002 року № 40-ІV інновації - це новостворені (засновані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технологи, продукти або послуги, а також організаційно-технічні рішенні виробничого, адміністративного, комерційного та іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери, а інноваційна діяльність - це діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, що зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг [4].

Головною ознакою інноваційної діяльності виступає забезпечення руху інтелектуального капіталу з метою одержання прибутку [24, с.332].

Рисунок 1.1 – Інтелектуальна інноваційна діяльність

В основу інтелектуальної інноваційної діяльності покладено інноваційний процес, який є послідовністю дій із створення ідеї можливих нововведень, маркетингу інновацій, виробництва, продажу і поширення цих нововведень, оцінки ефективності інновацій [24, с.334].

Інноваційний процес спрямовується на здобуття кінцевого результату - інноваційного продукту та інноваційної продукції. Основою цього процесу є трансформація інтелектуальної власності у кінцевий продукт інноваційної діяльності, яку можна здійснити тільки в інноваційному процесі (рис. 1.2).

Рисунок 1.2 – Структуризація інноваційного процесу

Трансформація інтелектуальної власності – це інноваційний процес, який здійснюється для досягнення результату інтелектуальної інноваційної діяльності і не може не враховувати складові, до яких належать: етапи інноваційного проектування, етапи інвестиційної підтримки [33, с.25].

Трансформація інтелектуальної власності в інноваційний продукт передбачає структуризацію інноваційного процесу, до якої традиційно належать: генерування нової ідеї – експериментальна реалізація нової ідеї –освоєння у виробництві – масовий випуск споживання [33, с.26].

Початковою і кінцевою стадіями інтелектуальної інноваційної діяльності виступають формування інтелектуального капіталу та комерціалізація.

Інтелектуальний капітал – це збірне поняття, яке об'єднує об'єкти інтелектуальної власності; майнові права на них; знання, вміння, навички людини та системи, створені нею, які при включенні до господарського обороту приносять додаткову вартість [28, с. 98]. Основним особливостями інтелектуального капіталу та його відмінності від матеріальних ресурсів, є зокрема, він:

–          у міру використання не зникає, а зберігається і навіть збільшується, що свідчить про його невичерпність;

–          у поєднанні з іншими ресурсами (працею, технікою, енергією, сировиною)проявляє себе як визначальна рушійна сила;

–          є формою безпосереднього включення науки до складу продуктивних сил, у результаті чого в постіндустріальному суспільстві наука виступає опосередкованою продуктивною силою;

–          створює матеріальне виробництво, зменшуючи вміст матеріальних ресурсів у процесі виробництва і товарах.

У структурі інтелектуальної інноваційної діяльності підприємств інтелектуальний капітал з економічної точки зору слід розуміти як вартість (авансовану вартість), яка в натуральному вимірі виступає як інтелектуальний потенціал (ресурс) [17, с.178].

Інтелектуальний потенціал (ресурс) складається з людських ресурсів (інтелектуальна сила) та інтелектуальних ресурсів (інтелектуальний продукт). Таке визначення складових інтелектуального капіталу в процесі інтелектуальної інноваційної діяльності розкриває економічну природу господарського механізму інноваційної діяльності підприємств, спрямованого на досягнення відповідного економічного прориву у фінансово-господарській діяльності, який забезпечує відповідні переваги над іншими підприємствами, що не використовують інтелектуальну інноваційну діяльність[28, с.142].

У чистому вигляді інтелектуальний капітал - це створений або придбаний інтелектуальний продукт, який має вартісну оцінку, об'єктивований та ідентифікований (відокремлений від підприємства), утримується підприємством (суб'єктом господарювання) з метою ймовірного одержання прибутку (додаткової вартості). Інтелектуальний продукт у натуральному вимірі - результат розумової, інтелектуальної праці, інтелектуальної інноваційної діяльності підприємства. Це продукт творчих зусиль, що має змістове значення для певного інтелектуально підготовленого кола осіб, втілений на матеріальному носії [35, c.143].

Саме інтелектуальний продукт, втілений на матеріальному носії, здобуває право інтелектуальної власності, тобто права володіння, користування і розпорядження результатом інтелектуальної творчої діяльності. Об'єктом права інтелектуальної власності може бути будь-який результат інтелектуальної творчої діяльності, який, за певних умов, може відповідати законодавчо визнаним умовам охороноздатності, що створює законодавчі передумови для запобігання несанкціонованому використанню інтелектуального продукту іншими особами.

Вартість інтелектуального продукту в загальному вигляді-це затрати суспільно необхідної праці , і на кожному рівні науково-технічного прогресу, інноваційного прориву вони матимуть відповідний розмір. У процесі створення інтелектуального продукту використовуються людські ресурси, які в процесі руху інтелектуального капіталу розглядаються як інтелектуальна силa. У сфері інтелектуальної інноваційної діяльності підприємств робоча сила, що базується на творчості працівника, прирівнюється до інтелектуальної сили, яка набуває споживчих якостей [40, c.412].

Інтелектуальна сила – це основний елемент в інтелектуальній інноваційній діяльності, спрямований на створення інтелектуального продукту [14, c.382]. Основна структура формування інтелектуального капіталу:

а) людський, структурний (організаційний), споживчий капітал;

б) людський капітал та інтелектуальні ресурси;

в) ринкові активи, людські активи, інтелектуальна власність, інфраструктурні активи.

Загальним для всіх класифікацій є людський капітал (ресурс, актив). При цьому слід зазначити, що ресурсна складова інтелектуального капіталу характеризує тільки інтелектуальний потенціал підприємства і ще не гарантує одержання додаткової вартості, яка створюється при здійсненні руху інтелектуального капіталу в інтелектуальній інноваційній діяльності підприємств або використанні його у виробничій системі [24, с.335].

З іншої точки зору, інтелектуальний потенціал та інтелектуальний капітал мають відповідні відмінності. Так, інтелектуальний капітал означає засіб досягнення мети, а інтелектуальний потенціал – можливості її досягнення. Інтелектуальний потенціал підприємства – це можливості, які надані інтелектуальними ресурсами сьогодні та в майбутньому і можуть бути використані для вирішення якогось завдання або для досягнення певної мети. Це зовсім не означає, що такі можливості будуть коли-небудь реалізовані. Базова ж функція інтелектуального капіталу – створення нової вартості [24, c.334].

Завершальною стадією інтелектуальної інноваційної діяльності є процес комерціалізації який виникає при використанні інтелектуальної власності на умовах укладання договорів про передання права власності або на ліцензійній основі. При використанні створеного інтелектуального продукту безпосередньо на самому підприємстві, додаткова вартість складається з двох частин: з частини додаткової вартості, яка входить до складу інтелектуального капіталу, одержаного в чистому вигляді, і з решти додаткової вартості, яка одержана при реалізації продукції з використанням вже оновлених або вдосконалених засобів і предметів праці, найманої робочої сили (інтелектуальної сили), що є основою подальшого їх реінвестування [35, с.112].

Таким чином виробнича система нового покоління створюється під впливом інтелектуальної інноваційної діяльності, яка одночасно є її складовою, оскільки відтворює рух інтелектуального капіталу, який органічно пов’язаний з процесом трансформації інтелектуальної власності в інноваційний продукт, забезпечення його обороноздатності та ефективної комерціалізації.

1.2 Сутність, значення та характерні особливості нематеріальних активів

Україна потребує економічних реформ і в цей час важливим стає пошук резервів підвищення ефективності господарського механізму, вжиття заходів щодо створення умов для виходу країни з кризової ситуації. Пошук найбільш прийнятних методів оздоровлення економіки спонукає більшість підприємств змінювати профіль виробництва, позбуватися діючих фінансово невигідних виробничих технологій і впроваджувати нові, що характеризуються більшою продуктивністю і надійністю та меншою енергомісткістю.

Головним показником ділової активності держави – є виробництво, яке в наш час перебуває в постійній динаміці й безперервно вдосконалюється, що, в свою чергу, вимагає належного фінансового та технологічного забезпечення. Також країна має потребу в підвищенні технічного рівня виробництва, його ефективності, продуктивності. Всім цим потребам сприяють науково – технічні досягнення. Результати науково – технічних досягнень користуються значним попитом на ринку науково – технічної продукції. Саме в цю категорію й входять нематеріальні активи [38, c.224].

Становлення нематеріальних активів як самостійного об’єкта управління відобразилось у неоднозначності трактування терміну. Визначення нематеріальних активів у вітчизняних джерелах формують відповідні нормативні акти.

У статті 1.2 Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств» записано: «Нематеріальний актив – об’єкт інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визначені у порядку, встановленому відповідним законодавством, об’єктом права власності платника податку» [2].

Відповідно до П(С)БО 8 до нематеріальних активів належать немонетарні активи, що не мають матеріальної форми і можуть бути ідентифіковані. Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» інтелектуальна власність включається в склад нематеріальних активів [2].

Одним із критеріїв віднесення об’єктів до нематеріальних активів є принесення доходу. Саме з цим виникла потреба в уточненні даного пункту щодо міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). Це зумовлено тим, що майбутні економічні вигоди від використання нематеріального активу можуть бути отримані не тільки у вигляді доходу, а й в інший спосіб економії витрат.

За МСФЗ 38 простежується дане положення, щодо якого нематеріальний актив можна включати в баланс за таких умов:

-               є ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод;

-               можна достовірно визначити собівартість активу.

Зазначені нормативні акти включають до складу нематеріальних активів об’єкти права інтелектуальної власності. Неоднозначність визначення об’єктів нематеріальних активів в нормативних документах знаходить відображення також і в економічній літературі  (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 – Поняття «нематеріальні активи» в економічній літературі

Аналіз змісту наведених визначень нематеріальних активів, дозволив зробити висновок, що підходи до їх розуміння пов'язані з акцентом на наступних визначальних ознаках:

-           відсутність матеріально-речовинної форми ;

-           можливість отримання доходу або іншої користі від їх використання;

-           використання протягом тривалого періоду часу (більш ніж 12 місяців);

-           цільове їх призначення (беруть участь у господарській діяльності підприємства);

-           можливість ідентифікації (виділення, відділення) від іншого майна підприємства;

-           не призначенність для наступного перепродажу;

-           особливий вид капіталовкладень підприємства.

Слід зазначити, що нематеріальні активи є практично на кожному підприємстві і вони займають особливе місце в необоротних активах. Ці активи зумовлюють дискусії щодо сутності та ролі нематеріальних активів в соціально-економічному розвитку держави.

Проаналізувавши визначення та основні риси, можна сказати, що економічна сутність нематеріальних активів полягає в тому, що вони є одним із видів ресурсів підприємства, які мають визначені права і переваги, що дозволяє власнику здійснювати підприємницьку діяльність з метою одержання економічних вигід.

Водночас, не маючи речового змісту (до них не можна доторкнутися, їх не можна побачити), нематеріальні активи стають відчутні тільки в самому процесі виробництва, реалізації продукції, в здійсненні управлінської діяльності. Саме в єднанні з знаряддям праці та робочою силою проявляється ефект від використання нематеріальних активів. Так, впровадження нових технологій дозволить покращити якість продукції, що виробляє підприємство, підвищити продуктивність праці, замінити «живу працю» основними засобами виробництва [17, c.212].

Нематеріальні активи, як економічні ресурси, мають вартість, яка відображає витрати на створення та придбання прав та переваг, а також мають здатність задовольняти потреби власника. Результат використання нематеріальних активів, їх корисність проявляється в одержані економічного ефекту. В той же час нематеріальні активи представляють собою специфічні ресурси підприємства, особливості яких представлено на рис. 1.3.

Рисунок 1.3 – Характерні особливості нематеріальних активів підприємства

Також слід зауважити, що характерною рисою багатьох нематеріальних активів є те, що вони піддаються швидкому моральному старінню, і, відповідно, висока ступінь ризику втрати економічних вигід від використання об’єктів. З цієї причини нематеріальні активи не можуть довго існувати поза виробництвом, поза господарською діяльністю, що і спонукає продавця до швидкого їх введення у господарську діяльність або продажу.

1.3 Класифікація нематеріальних активів для потреб бухгалтерського обліку

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» № 242 від 18.10.99 р. визначає методологію обліку нематеріальних активів, придбаних чи створених підприємством, яка включає: порядок їх визначення та оцінки; нарахування їх амортизації; списання з балансу; розкриття інформації [9].

Положення цього стандарту застосовуються підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами всіх форм власності. 

Класифікують нематеріальні активи на [43, c.40]:

-                     Об’єкти права інтелектуальної власності;

-                     Об’єкти права користування природними ресурсами;

-                     Об’єкти права користування економічними, організаційними та іншими вигодами;

-                     Гудвіл;

-                     Нематеріальні ресурси;

-                     Ліцензія.

Об’єкти права інтелектуальної власності :

1. Право власності на винахід. Документ, що підтверджує право власності. Патент.

2. Право власності на промисловий зразок. Патент.

3. Право власності на корисну модель. Патент.

4. Право власності на сорт рослин. Патент.

5. Право власності на товари і послуги. Свідоцтво.

6. Право власності на програми для ЕОМ. Це право на публікацію, відтворення, розповсюдження та інші дії по введенню до господарського обігу сукупності даних і команд, призначених для функціонування ЕОМ та інших комп’ютерних устаткувань, з метою одержання визначених результатів.

7. Право власності на науково-технічну інформацію, тобто результати науково-технічних, виробничих робіт та іншої науково-технічної діяльності, яка забезпечує їх відтворення, використання й розповсюдження.

8. Право власності на фірмову назву. Чинним законодавством визначаються права й обов’язки суб’єктів господарської діяльності, пов’язані з використанням фірмових назв, виробничих марок і товарних знаків, що належать до нематеріальних активів.