Облік основних засобів. 6

РЕФЕРАТ

Курсова робота написана на тему «Облік основних засобів».

Обсяг роботи складає 42 сторінок.

В роботі міститься 9 таблиць та 2 рисунки.

Робота складається  з вступу, двох розділів, висновків  та додатків.

Мета дослідження полягає  в розгляді особливостей обліку основних засобів та його удосконалення.

Метою бухгалтерського  обліку основних засобів є сприяння раціональному використанню засобів  і предметів праці у підприємницькій  діяльності для одержання найбільшого  прибутку, спрямованого на задоволення соціальних потреб працівників підприємства.

Проблема підвищення ефективності використання основних засобів є центральною в період панування в Україні цивілізованих ринкових відносин. Маючи ясне уявлення про роль основних засобів у виробничому процесі, чинниках, що впливають на використання основних засобів, можна виявити методи, напрями, за допомогою яких підвищується ефективність використання основних засобів і виробничих потужностей підприємства, що забезпечує зниження витрат виробництва і зростання продуктивності труда. Цими причинами підтверджується актуальність вибраної теми курсової роботи.

В першій частині  роботи розглянуто основні принципи організації бухгалтерського обліку, особливості організації бухгалтерського обліку на  досліджуваному підприємстві. Розкрито особливості організації обліку основних засобів на прикладі Фермерського господарства «Вікторія». А також досліджено основні проблеми та вдосконалення обліку і аналізу основних засобів в умовах перехідних трансформаційних процесів.

Друга частина роботи – практичне завдання, присвячена проведенню аналізу господарської діяльності ФГ «Вікторія» та використання його основних засобів за аналізований період, 2008-2010 роки.

ЗМІСТ

ВСТУП

В даний час усі  підприємства незалежно від їхнього  виду, форм власності і підпорядкованості  ведуть бухгалтерський облік майна  і господарських операцій відповідно до чинного законодавства. Основним завданням бухгалтерського обліку є формування повної і достовірної інформації про діяльність організації і її майнове положення, необхідною внутрішнім користувачам бухгалтерської звітності – керівникам, засновникам, учасникам і власникам майна організації, а також зовнішнім – інвесторам, кредиторам і іншим користувачам бухгалтерської звітності.

Темою курсової роботи обрано облік основних засобів.

Виробничо-господарська діяльність підприємства забезпечується не тільки за рахунок використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, але і за рахунок основних фондів. Невід’ємною частиною господарських засобів підприємства є основні засоби. Відмінною рисою основних засобів є їхнє багатократне використання в процесі виробництва, зберігання початкового зовнішнього вигляду протягом тривалого періоду.

Проблема підвищення ефективності використання основних засобів є центральною в період панування в Україні цивілізованих ринкових відносин. Маючи ясне уявлення про роль основних засобів у виробничому процесі, чинниках, що впливають на використання основних засобів, можна виявити методи, напрями, за допомогою яких підвищується ефективність використання основних засобів і виробничих потужностей підприємства, що забезпечує зниження витрат виробництва і зростання продуктивності труда. Цими причинами підтверджується актуальність вибраної теми курсової роботи.

Метою даної курсової роботи є детальний розгляд основних засобів: їх загальних характеристик, нарахування амортизації, а також  організації бухгалтерського обліку основних засобів на досліджуваному підприємстві.

В даній курсовій роботі розглянуті наступні питання:

• основні принципи організації бухгалтерського обліку;
• особливості організації бухгалтерського обліку на ФГ «Вікторія»;
• організація бухгалтерського обліку основних засобів на прикладі ФГ «Вікторія»;
• проблеми та шляхи вдосконалення обліку та аналізу основних засобів в умовах перехідних трансформаційних процесів;
• аналіз діяльності та використання основних засобів ФГ «Вікторія».

Об’єктом дослідження обрано Фермерське господарство «Вікторія», яке розташоване в м. Кам’янка-Дніпровська. Основним видом діяльності господарства є рослинництво, як то: зернові культури, кукурудза, соняшник, бобові культури, овочеві культури. Крім того господарство займається тваринництвом, а саме вирощуванням свиней.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1. Економічний зміст основних засобів

В економічній  теорії під основними засобами розуміють  засоби праці, які використовуються протягом тривалого часу, при цьому зберігають свою початкову фізичну форму і переносять свою вартість на новостворений продукт частинами, на протязі декількох виробничих ступенів, по мірі фізичного і морального зносу. Засоби праці – це те, за допомогою чого працівник діє на предмет праці з метою одержання результату.

П(С)БО 7 визначає основні засоби як «матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)» [2].

Вкладення в майно  тривалого користування становлять значну, а в багатьох випадках переважну частину інвестицій. Хоча основні засоби належать до найменш ліквідної частини активів, питання їхньої реалізації є суттєвими для фінансового маневрування підприємств. Управління основними засобами тісно пов’язане з управлінням інвестуванням (капітальними вкладеннями), яке відіграє у менеджменті важливу роль. Успішне розв’язання завдань управління основними засобами та обґрунтування інвестиційної політики щодо них потребує ефективного обліку та різностороннього використання інформації, що надається.

Критерії визнання основних засобів аналогічні критеріям визнання, які застосовуються для всіх активів, тобто об’єкт основних засобів визнається активом, коли існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням цього об’єкта, і його вартість може бути достовірно визначена.

Таким чином, для віднесення матеріального  об’єкта до основних засобів об’єкт:

1. Повинен бути визначений активом. Тобто, згідно п. 6 П (С) БО 7, повинна існувати імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена. Майбутня економічна вигода згідно міжнародних стандартів бухгалтерського обліку – це потенціал, який може сприяти надходженню на підприємство прямо чи непрямо, грошових засобів чи їх еквівалентів. Потенціал може бути, тобто частиною господарської діяльності підприємства.

Потенціал може набувати форми конвертованості в грошові  засоби чи їх еквіваленти (тобто можливість передачі чи обміну також є майбутньою економічною вигодою) чи можливості зменшувати залишок грошових засобів, наприклад, коли альтернативний виробничий процес зменшує затрати на виробництво.

Майбутні економічні вигоди можуть надходити на підприємство наступними шляхами:

• використовуватися окремо чи разом з іншими активами у виробництві товарів чи наданні послуг, які призначені для реалізації підприємством;
• обмін на інші активи, в тому числі на грошові засоби;   
• використання для погашення заборгованості
• розподіл між власниками підприємства.

2. Повинен використовуватися для визначеної мети:

• виробництва, поставки товарів, надання послуг;
• здачі в оренду;
• здійснення соціально-культурних функцій;

3. Повинен мати очікуваний термін використання більше 1 року (чи операційного циклу, якщо він більше року).

Не можуть бути визначені  активами, а звідси, і основними  засобами об’єкти, не придатні до використанні із-за фізичного і морального зносу.

В економічній літературі часто вживається термін «основні фонди». Під основними фондами, згідно пп. 8.2.1. п. 8. 2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997 р. розуміють матеріальні цінності, використовуються в господарській діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію постійно зменшується в зв’язку з фізичним чи моральним зносом.

Об’єкт основних засобів – закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів.

Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Характерною особливістю основних засобів є те, що вони не мають тієї загальної взаємозамінюваності, яка характерна, наприклад, для потенційної робочої сили. Тому ефективність їх різна по галузях, підприємствах, окремих видах. Ця різниця для кожного конкретного основному фонду залежить від його технічного стану, ступеня фізичного й морального зносу. Поінформованість про наявність основних засобів та постійний контроль за їх ефективним використанням мають велике значення в управлінні виробничою діяльністю кожного підприємства.

1.2. Особливості класифікації основних засобів

Для чіткого обліку основних засобів необхідно насамперед їх правильно класифікувати.

Основні засоби в Україні  можна згрупувати за наступними ознаками:

1) за галузевою ознакою;

2) за функціональним  призначенням;

3) за використанням;

4) за ознакою належності (додаток 1).

За галузевою ознакою  основні засоби поділяються на: промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, зв’язку.

Наявність тих або  інших засобів на конкретному підприємстві пов’язана із напрямком його діяльності, а також і з роботою допоміжних і обслуговуючих виробництв.

За функціональним призначенням основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі.

Виробничими є ті основні засоби, які приймають безпосередньо участь у процесі виробництва і пов’язані із створенням конкретного продукту, виконанням робіт та наданням послуг. Вони представлені будівлями, спорудами, машинами, станками, устаткуванням та ін.

Основні засоби, які не приймають безпосередньо участі у процесі виробництва, робота яких спрямована на забезпечення соціальних і культурно-побутових потреб працівників підприємства, називаються невиробничими. Невиробничі основні засоби представлені будинками культури, спортивними комплексами, дитячими дошкільними закладами, пральнями, лазнями, перукарнями та ін., які є власністю підприємства і використовуються у невиробничій сфері.

За використанням основні  засоби поділяються на діючі та недіючі.

Діючими є основні засоби, які приймають участь у роботі підприємства на даний час.

Недіючими, в свою чергу, є основні засоби, які не використовуються в даний період в господарській діяльності у зв’язку із тимчасовою консервацією або очікуванням часу введення їх в експлуатацію.

За ознакою належності основні засоби поділяються на власні та орендовані.

Власні основні засоби являються безпосередньо власністю підприємства і мають джерело свого утворення (внесок засновника до Статутного капіталу, заборгованість перед постачальниками, цільове фінансування і цільові надходження та ін.).

Основні засоби, які використовуються на підприємстві, але не є його власністю, називаються орендованими. Треба зауважити, що з метою виключення можливості подвійного обліку одних і тих же засобів, у орендодавця орендовані основні засоби обліковуються на балансовому, а у орендаря на позабалансовому рахунку.

Згідно із Законом  України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334194-BP від 28.12.1994 р. (із змінами та доповненнями) передбачено поділ із 01.01.2003 р. основних засобів на слідуючи групи:

група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові  будинки та їх частини (квартири і  місця загального користування), вартість капітального покращення землі;

група 2 – автомобільний  транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя д нього;

група 3 – будь-які  інші основні фонди, не включені до груп 1,2 і 4;

група 4 – електронно-обчислювальні  машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне  забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі сотові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Для ведення бухгалтерського  обліку основні засоби класифікують за наступними групами:

• земельні ділянки;
• капітальні витрати на поліпшення земель;
• будинки та споруди;
• машини та обладнання;
• транспортні засоби;
• інструменти, прилади  та інвентар;
• робоча і продуктивна худоба;
• багаторічні насадження;
• інші основні засоби.

Співвідношення окремих  груп основних виробничих засобів становить  їх структуру. Поліпшення структури  основних виробничих засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної іх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.

1.3. Оцінка основних засобів, як єдиний принцип їх грошової оцінки

Необхідною умовою правильного обліку основних засобів є єдиний принцип їх грошової оцінки – по первісній, залишковій, відновлювальній і ліквідаційній вартості.

Первісною оцінкою основних засобів є собівартість їх придбання  або створення.

Собівартість основних засобів – це сплачена сума грошових коштів або їхніх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації (інших активів або зобов’язань), наданої для отримання активу на патент його придбання або створення.

Собівартість об’єкта основних засобів включає купівельне ціну (в тім числі ввізне мито та безповоротні податки) та витрати, що безпосередньо пов’язані з приведенням цього об’єкта в робочий стан (стан, який дає можливість використовувати його за прямим призначенням).

Первісна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат:

• суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
• витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
• витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;
• інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату внесків  за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до стажу цього капіталу підприємства, визначається погодження засновниками підприємства їх справедлива вартість.

Первісна вартість об’єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та 16 «Витрати».

Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в облік на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об’єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об’єкта основних засобів, отриманого в облік на подібний об’єкт, є справедлива вартість переданого об’єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об’єкта основних засобів, придбаного в обмін на подібний об’єкт дорівнює справедливій вартості переданого об’єкта основних засобів, збільшеній на суму, грошових коштів, чи їх еквівалентів, що була передана під час обміну.

Під справедливою вартістю основного засобу розуміють вартість конкретного об’єкта основних засобів, що може бути отримана в операціях обміну між проінформованими зацікавленими сторонами.

В узагальненому вигляді підхід до визначення оцінки основних засобів, отриманих в облік на інші активи, показано на рисунку 1.1

В сільськогосподарських  підприємствах значну питому вагу займають основні засоби, створені власними силами. Це перш за все: будинки та споруди, що побудовані як господарським, так  і підрядним способом; робоча та продуктивна худоба, яку сформовано за допомогою молодняку тварин, стриманих і вирощених у власному господарстві; багаторічні насадження, що закладені і вирощені за рахунок зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань.

     =       =

Рис. 1.1 Методика оцінки основних засобів, отриманих

 в обмін на інші  активи.

Оцінка основних засобів, створених власними силами, здійснюється з дотриманнями тих самих загальних принципів, що й оцінка придбаних основних засобів.

Якщо об’єкт основних засобів виготовлено власними силами, а підприємство також виготовляє відповідні активи (продукцію) для реалізації, собівартість такого об’єкта визначається відповідно до положень П(С)БО 9 «Запаси».

Собівартість об’єктів, збудованих власними силами включає:

• вартість робіт, виконаних субпідрядниками;
• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші операційні витрати, що безпосередньо пов’язані з будівництвом активу;
• вартість ліцензії (дозволу) на будівництво;
• оплату фахових послуг (архітекторів, юристів).

Залишкова вартість являє  собою різницю між первісною  вартістю і сумою зносу за весь строк експлуатації об’єкта. Оцінка по залишковій вартості використовується при розробці планів відтворення основних засобів і для нарахування зносу. Відновлювальна вартість є вартістю відтворення основних засобів у сучасних умовах.

Важливе значення і обліку основних засобів відводиться переоцінці. Згідно П(С)БО 7 підприємство переоцінює об’єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш ніж на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.

Частота проведення переоцінки залежить від коливань справедливої (реальної) вартості основних засобів. У разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату переоцінюються всі об’єкти групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт. При здійсненні переоцінки основних засобів для кожного об’єкта повинен здійснюватися аналітичний обмін зміни первісної вартості. За кожним переоціненим об’єктом основних засобів необхідно забезпечити окремий облік суми до оцінки, віднесеної до складу додаткового капіталу, і суми віднесеної на витрати.

Економічне значення переоцінки полягає по-перше, у тому, щоб визначити реальну вартість активів підприємства, отже, реальну вартість активів підприємства, по-друге – дає можливість уточнити витрати підприємства, насамперед собівартість продукції і товарів та відкоригувати цінову політику.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта основних засобів визначається множенням відповідно первинної вартості і суми зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Ліквідаційна вартість визначається як сума коштів або вартість інших  активів, які підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів по закінченню періоду використання, що передбачений, за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію (продані) цього об’єкту.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ  ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ 

НА ФГ «ВІКТОРІЯ»

2.1. Організаційно-економічна  характеристика фінансово-господарської  діяльності  ФГ «Вікторія»

Фермерське господарство»Вікторія» розташоване в Камянсько-Дніпровському районі. Господарство має вигідне розташування і хороші шляхи зв’язку. Територія, на якій перебуває дане господарство, відноситься до степової зони. Кліматичні умови цієї зони за даними спостережень метеостанцій характеризується недостатньою кількістю опадів, нерівномірністю їх розподілу у різні періоди року, високими температурами в літній період, низькою відносною вологістю повітря, сильними суховіями.

Сільське господарство високомеханізоване, багатогалузеве. Район розташування агрогосподарства є районом високотоварного зернового господарства, технічних культур і продуктивного м’ясо-молочного тваринництва.

Фермерське господарство діє на підставі статуту. Організація та ведення фермерського господарства проводиться на земельній ділянці площею 50 гектарів, переданої на право постійного користування землею засновнику господарства згідно державного акту на право постійного користування землею, та орендованих ділянках землі. Основною метою створення господарства є виробництво сільськогосподарської продукції та реалізації з використанням земельної ділянки.

Господарство діє на основі самоокупності, самостійно планує діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на продукцію, товари, роботу, послуги та базуючись на необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку господарства, підвищення доходів його членів. Господарство самостійно визначає напрямки своєї господарської діяльності в сферах:

• вирощування продуктів рослинництва;
• вирощування продуктів тваринництва;
• переробки сільськогосподарської продукції;
• реалізації сільськогосподарської продукції;
• іншою, пов’язаною з агро-виробничою діяльністю.

Господарство відноситься до категорії великих підприємств з правом найму робочої сили. Діє на засадах повного розрахунку, самофінансування та самоокупності, набуває права юридичної особи після державної реєстрації. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів та інших джерел не заборонених законодавством. Діяльність господарства будується на засадах комерційного розрахунку при повному дотриманні принципу законності.

Агрогосподарство»Вікторія» в своєму штаті має 66 робітників, віком від 20 до 60 років, з них 54 людини зайняті в рослинництві, а 12 – в тваринництві. Переважна кількість робітників – це люди від 25 до 40 років.

Основним видом діяльності господарства є рослинництво, як то: зернові культури, кукурудза, соняшник, бобові культури, овочеві культури. Крім того господарство займається тваринництвом, а саме вирощуванням свиней.

В господарстві лінійна структура управління – управління підприємством проводиться одним керівником, який приймає рішення по всім питанням, несе повну відповідальність за результати діяльності. Зі сторони директора розробляються головні цілі, контроль, організація, координація дії спеціалістів. Аналіз прийнятих рішень проводить головний економіст, облік ведуть в бухгалтерії.