Облік основних засобів. 3
Міністерство аграрної політики України
Вінницький національний аграрний університет
Факультет Економіки і підприємництва
Кафедра обліку і аналізу
К У Р С О В А Р О Б О Т А
з дисципліни “Фінансовий облік”
на тему:
“Облік основних засобів”
Виконала: студентка 3 курсу
спеціальність 6.050100
групи 32 - КР
Дзюба І.В.
Керівник: Плахтій Т.Ф..
Вінниця – 2010
ПЛАН
ВСТУП…………………………………………………………………
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ………..5
1.1. Огляд літературних
джерел по темі основні засоби…
1.2. Нормативно – правова база……………
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВИЙ СТАТУС ПІДПРИЄМСТВА І ЙОГО ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА З ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ…………………………………13
2.1. Організаційно –
правовий статус підприємства……
2.2. Облікова політика
РОЗДІЛ 3. ОБЛІК ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ……………………………………….23
3.1. Економічна суть, оцінка і класифікація основних засобів………………23
3.2. Облік надходження та вибуття основних засобів………………………..28
3.3. Облік амортизації основних засобів………………………………………32
3.4. Облік ремонту основних
3.5. Облік оренди основних засобів…
3.6. Облік переоцінки основних засобів……………………………………….42
3.7. Інвентаризація основних
РОЗДІЛ 4 ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ…..55
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ………………………………………………….
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...…66
ДОДАТКИ ………………………………………………………………………….
Для задоволення потреб соціально - культурної сфери і наукового прогресу держава щорічно виділяє з бюджету величезні фінансові ресурси, витрачає значні обсяги матеріальних цінностей. І важливо, щоб ці ресурси та цінності використовувались на місцях з максимальним ефектом, і при цьому повністю задовольнялися потреби українського народу в культурному розвитку, освіті, медичному обслуговуванні, забезпечувалися всі інші соціальні потреби суспільства та вміло використовувався науковий потенціал.
На сучасному етапі розвиток суспільного виробництва забезпечує безперервне зростання національного доходу країни, і на цій основі відбувається щорічне зростання обсягу доходів та видатків Державного бюджету, який не може бути забезпечений без правильної організації бюджетного обліку.
Вибір теми курсової роботи, пов’язаної з основними засобами, обумовлений тим, що бухгалтерський облік основних засобів дуже схожий для підприємств різних форм власності. По-друге, цей розділ бухгалтерського обліку надзвичайно широкий і охоплює велику кількість інформації і велике коло законодавчих актів.
Невід’ємною умовою здійснення господарської діяльності є забезпечення підприємства одночасно з матеріальними і трудовими ресурсами, необхідними основними засобами - будівлями, спорудами, обладнанням, транспортними та іншими засобами.
Відмінною особливістю основних засобів є довгий час їх використання, поступовий знос та передача вартості на собівартість знову створеного продукту.
Все вище зазначене і обумовлює актуальність обраної теми курсової роботи.
Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та розкриття інформації про них у фінансовій звітності підприємства, організації та інших юридичних осіб всіх форм власності регламентуються Положенням (стандартом) Бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".
Бухгалтерський облік покликаний документально вірно оформлювати та своєчасно відображати в облікових реєстрах наявність та рух (поступлення або вибуття) основних засобів. Забезпечувати контроль за збереженням основних засобів та їх станом. Виявляти величину зношуваності та витрати на відновлення основних засобів.
Вагомий внесок у розвиток теоретичних засад і методичних підходів до вирішення проблем оцінки та обліку основних засобів внесли вчені-економісти — Бортнік Н. А., Бутинець Ф. Ф., Власюк Г. В., Граковський Ю., Зиміна О. І., Зюкова М. М., Кучеренко Т., Лінник В. Г., Пащенко Н. В., Ткаченко Т., Шайко О., Шпакович М. та інші.
Метою курсової роботи є: розкриття обліку надходження та вибуття, амортизації, ремонту, оренди, переоцінки та інвентаризації основних засобів.
Завдання курсової роботи
полягає у висвітленні
- характеристика амортизаційних відрахувань;
- облік наявності основних засобів;
- облік нарахування амортизації (зносу) основних засобів;
- особливості обліку амортизаційних відрахувань в умовах використання сучасних засобів обчислювальної техніки.
Джерелами написання курсової роботи стали: звіт про фінансові результати, баланс підприємства, які стосуються обліку основних засобів, що в подальшому зібрані у додатках роботи.
Основою для написання курсової роботи є Товариство з обмеженою відповідальністю ”Жигалівське”, яке являється юридичною особою Української держави, має самостійний баланс і займається виробничою діяльністю. ТОВ "Жигалівське" займається сільськогосподарською діяльністю понад десять років за цей час зарекомендувало себе, економічно стабільна юридична особа.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
1.1. Огляд літературних джерел по темі основні засоби
Дослідженням сутності питання оцінки та обліку основних засобів займалося багато вчених, серед яких слід відзначити: Бортнік Н. А., Бутинець Ф. Ф., Власюк Г. В., Граковський Ю., Зиміна О. І., Зюкова М. М., Кучеренко Т., Лінник В. Г., Пащенко Н. В., Ткаченко Т., Шайко О., Шпакович М. та інші.
Зокрема, автор Бортнік Н. А. зазначає: ”Ураховуючи дослідження діючої практики обліку операцій з руху, відновлення, поліпшення й амортизації основних засобів та формування облікової політики підприємств установлено відмінності між поняттями ”основні фонди”, ”основний капітал” та ”основні засоби”. Основний капітал відрізняється від овновних фондів своєю соціально – економічною сутністю, а саме: використанням в умовах ринкової економіки з метою максимізації прибутку. Основні засоби виступають речовим елементом основного капіталу та об’єктом бухгалтерського обліку”[1; 258].
Автор Бутинець Ф.Ф. зазначає, що одним із найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва є забезпеченість їх основними засобами в необхідній кількості та асортименті й більш повне їх використання. Основні виробничі фонди створюють матеріально – технічну базу підприємства, визначають його виробничу потужність, рівень техніко – технологічної відповідності виробництва вимогам, які висуває ринкове серидовище до якості й надійності продукції [2; 32].
Автор Власюк Г. В. визначив, що з моменту введення нового Плану рахунків і національних стандартів, за якими підприємства України ведуть бухгалтерський облік, виявилась значна кількістьперваг та недоліків. Серед недоліків можна виділити велику трудомісткість трансформаційних процесів, а також те, що низка стандартів, зрештою, як і більшість законів в Україні, написані важкодоступною мовою і є не досить зрозумілими. Досить дискусійним є визначення основних засобів у П(с)БО № 7 [3; 34].
Зокрема, автор Граковський Ю. вивначив: “Основні засоби є невід’ємною частиною майна будь – якого підприємства, без яких неможливе здійснення господарської діяльності. Тому для підтримки об’єктів основних засобів у робочому стані, а також досягнення оптимальних показників фінансово – господарської діяльності власникові необхідно виділяти кошти на поточний і капітальний ремонти, технічне обслуговування, модернізацію, реконструкцію й інші види поліпшення основних засобів. Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від достовірного обліку витрат на поліпшення основних засобів і економічних вигід від їх здійснення, від правильного відображення таких витрат у бухгалтерському й податковому обліку” [4; 13].
Автор Зиміна О. І. відмітила, що важливу роль при амортизації основних засобів відіграє вибір методу нарахування амортизації. П(с)БО № 7 ”Основні засоби” містять п’ять методів нарахування амортизації: прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискорене зменшення залишкової вартості, кумулятивний та виробничий. Дозволяється також використовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством [5; 35] .
Зокрема, автор Зюкова М. М. стверджує, що з погляду категорії обліку основні засоби – це довгострокові активи, а активи не можуть ототожнюватись з фондами, які є джерелами створення засобів. В даному випадку під терміном ”фонд” слід розуміти запас, нагромадження, капітал у вартісній формі. Саме в цьому розумінні поняття ”фонд” використовується для позначення різних груп засобів виробництва [6; 59].
Автор Кучеренко Т. відмітила, що необхідною умовою прийняття обгрунтованих управлінських рішень є наявність детальної інформаії щодо складу, структури та показників використання основних засобів. Джерелом такої інформації слугують Примітки до річної фінансової звітності [8; 39].
Автор Лінник В. Г. відмітив, що до важливого питання бухгалтерського обліку основних засобів відноситься їх оцінка, оскільки від неї залежить корисність обліково – економічної інформації. Розвиток ринкових відносин в Україні суттєво змінив мету оцінки основних засобів у поточному обліку та фінансовій звітності. В основу вибору способу оцінки покладено прагнення задовольнити інформаційні потреби широкого кола переважно зовнішніх користувачів, серед яких пріорітет віддається інвесторам [9; 261].
Зокрема, автор Пащенко Н. В. зазначив, що в період реформування системи бухгалтерського обліку в Україні та приведення її у відповідність з міжнародними стандартами було введено в дію П(с)БО № 7 ”Основні засоби”. Не зважаючи на те, що з його прийняттям всі категорії, пов’язані з обліком основних засобів, набули чіткого економічного змісту, а методологія обліку була упорядкована, досі залишаються невирішеними деякі питання. Зокрема, виникли суттєві розбіжності понятійного апарату і методології фінансового і податкового обліку. Тому проблема правильного трактування економічних категорій та чіткого визначення сфери застосування сфери цих термінів є насьогодні досить актуальною [12; 58].
Автор Ткаченко Л. відмітила,
що неправильна оцінка
Автор Шайко О. вказала, що методологічні основи формування в бухгалтерськомі обліку інформації про основні засоби і розкриття її у фінансовій звітності, в тому числі в Примітках до річної фінансової звітності, визначено П(с)БО № 7 ”Основін засоби”. Інформація про наявність, надходження , вибуття та зміну вартості основних засобів, які належать підприємству, наводять у розділі ІІ ”Основні засоби” Приміток до річної фінансової звітності. Дані цього розділу розшифровують інформацію рядків 031, 032 розділу І активу Балансу (ф. № 1) та відображують обіг основних засобів та їх знос за звітний рік [8; 41].
Зокрема, автор Шпакович М. стверджує, що часто основні засоби можуть експлуатуватися значно довше, ніж це передбачалося при їх уведенні в експлуатацію. Вписувати їх з балансу та придбавати нові не завжди економічно вигідно. В разі переоцінки окремого об’єкта основних засобів переоцінці підлягають всі інші активи, які належать до даної групи. Переоцінена первинна вартість і знос об'єкта основних засобів визначається як добуток відповідно первинної вартості або зносу на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається шляхом ділення справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість [20; 17].
1.2. Нормативно – правова база
Важливим елементом при визначенні обліку основних засобів та її оцінки є нормативно-правове забезпечення даної теми. Саме стабільна законодавча база є причиною успішного вирішення даного питання, а в подальшому й успішної діяльності підприємства.
В даному підрозділі ми розглянемо основні нормативно-правові акти, які регулюють питання визнання і обліку основних засобів.
Перш за все зазначимо Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV зі змінами і доповненнями, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Зокрема, закон визначає, що бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності і рух грошових коштів підприємства за звітний період. Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно – правових форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно з законодавством [18].
Наступний нормативний акт, який регулює облік доходів – це План рахунків бухгалтерського обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 зі змінами і доповненнями. План рахунків встановлює перелік рахунків бухгалтерського обліку, на яких здійснюється узагальнення інформації про облік основних засобів [14]. Отже, для обліку основних засобів Планом рахунків передбачено рахунок 10 ”Основні засоби” та відповідні субрахунки до нього:
100 – ”Інвестиційна нерухомість”,
101 – ”Земельні ділянки”,
102 – ”Капітальні витрати на поліпшення земель”,
103 - ”Будинки і споруди”,
104 - ”Машини і обладнання”,
105 - ”Транспортні засоби”,
106 - ”Інструменти, прилади, інвентар”,
107 - ”Тварини”,
108 - ”Багаторічні насадження”,
109 - ”Інші основні засоби”.
Наступним нормативно – правовим актом є Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 зі змінами і доповненнями, яка встановлює порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб. Інструкція встановлює, що для узагальнення інформації про облік основних засобів й наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості призначено рахунок 10 ”Основні засоби”. За дебетом рахунку 10 “Основні засоби” відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта; сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів, за кредитом - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів [7].
Не можна не згадати, про такий нормативний акт, як Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 “Основні засоби” , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.05.2000 р. № 288 зі змінами і доповненнями [17]. Дане положення визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Згідно зі Стандартом ”Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).”
Також зазначене П(С)БО для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікує за такими групами:
1. Основні засоби
1.1. Земельні ділянки.
1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель.
1.3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.
1.4. Машини та обладнання.
1.5. Транспортні засоби.
1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).
1.7. Тварини.
1.8. Багаторічні насадження.
1.9. Інші основні засоби.
2. Інші необоротні матеріальні активи
2.1. Бібліотечні фонди.
2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.
2.3. Тимчасові (нетитульні) споруди.
2.4. Природні ресурси.
2.5. Інвентарна тара.
2.6. Предмети прокату.
2.7. Інші необоротні матеріальні активи.
3. Незавершені капітальні
Зазначимо також такий нормативний документ, як Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 ”Баланс”, затверджене Міністерством фінансів України від 21.06.1999 р. № 87 зі змінами і доповненнями. Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. У статті "Основні засоби" наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з відповідними положеннями, а також вартість основних засобів, отриманих у довірче управління або на праві господарського відання чи праві оперативного управління. У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів. У цій статті наводяться окремо первісна вартість, сума зносу основних засобів та їх залишкова вартість. До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату балансу [16].
Не останню роль серед нормативно-правових актів займає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87 зі змінами і доповненнями. Цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Положення формулює принципи фінансової звітності підприємства [15].
Слід також відмітити такий документ, як Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджений Міністерством фінансів України від 30.09.03. № 561, які спрямовані на Узагальнення інформації про господарські операції з основними засобами може здійснюватися за Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 року № 356, Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 25 червня 2003 року № 422. Для аналітичного обліку та забезпечення спостереження за використанням у місцях експлуатації основних засобів кожному об’єкту присвоюється інвентарний номер. Дані про кожний інвентарний об’єкт основних засобів заносяться до інвентарної картки або іншого регістру аналітичного обліку основних засобів [10].
Можна зробити висновок, що правове регулювання обліку основних засобів не має браку уваги з боку державних органів. Найбільш повно дане питання висвітлюється у національних стандартах бухгалтерського обліку, проте видано і затверджено низку законів, які також займаються розглядом даного питання.
РОЗДІЛ 2
ПРАВОВИЙ СТАТУС ПІДПРИЄМСТВА І ЙОГО ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА З ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
2.1. Організаційно – правовий статус підприємства
Рішення про створення товариства з обмеженою відповідальністю ”Жигалівське” прийняте зборами засновників 27 січня 2006 року протокол №1.
Засновниками товариства є:
- Товариство з обмеженою відповідальністю ”Калинівський ЕЗДМ”, ЗКПО 05412693, адреса: Вінницька область, м. Калинівка, вул. Промислова 50.
- Приватне підприємство ”КАМП”, ЗКПО 1332154, юридична адреса: Вінницька область, м. Калинівка, вул. Коцюбинського, 71.
Місцезнаходження Товариства: Україна, Вінницька обл., Калинівський район, с. Жигалівка.
Товариство є юридичною особою по законодавству України, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в банках, печатку і штамп із своїм найменуванням, бланки, знак для товарів і послуг, інші необхідні реквізити. Товариство діє на принципах самофінансування та повного господарського розрахунку з використанням власних розроблених принципів організаціїї своєї діяльності (Додаток 1).
Метою діяльності товариста
є виробництво с/г продукції, її
глибока переробка і
Предметом діяльності товариства є:
- виробництво, заготівля, переробка, зберігання, транспортування і реалізація с/г продукції;
- виконання будівельних, ремонтних, транспортних та інших робіт, надання послуг населенню та іншим суб’єктам підприємницької діяльності;
- закупівля с/г продукції, худоби, ТМЦ, в тому числі у населення за готівку;
- фінансово – кредитна, облікова та інша діяльність, пов’язана із залученням і використанням грошових коштів, випуском і обігом цінних паперів тощо.
Товариство діє у відповідності з чинним законодавством, установчим договором, цим Статутос та рішеннями Зборів Засновників. Товариство є юридичною особою і має право від свого імені укладати договора, набувати майнових і немайнових прав, нести обов’язки, представляти свої інтереси в суді, господарському та третейському суді.
Товариство має право:
- купувати, отримувати, приймати у якості уступки, дарування, спадщини, орендувати чи іншим способом набувати, мати у власності чи на підставі ін. Повноважень майно;
- володіти, користуватись, покращувати та здійснювати інші дії з об’єктами рухомого та нерухомого майна чи правом на нього, де б воно не знаходилось;
- продавати, передавати, відчужувати, здавати в оренду чи іншим чином розпоряджатись всієб або частиною своєї власності;
- володіти та користуватись землею, а також іншими природними ресурсами згідно діючого законодавства;
- робити благодійницькі внески та пожертвування на благодійницькі, медичні, просвітницькі, наукові та інші цілі.
Права та обов’язки Товариства можуть бути доповнені, змімені і розширені додатковими угодами у відповідності до змін напрямків, масштабів та сфер його діяльності.
Майно Товариства складають основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, які належать йому на правах власності. Джерелами формування майна Товариства можуть бути:
- грошові та майнові вклади Засновників;
- доходи від цінних паперів;
- кредити та позики;
- отримання прав власників майна на підставі договорів;
- благодійні внески
- інші джерела.
Товариство є власником свого майна, а також майна відокремлених підрозділів, представнийт, філій. Розмір статутного фонду Товариства складає 2550000 гривень. До моменту реєствації Товариства кожен із засновників повинен внести 50% вказаного в установчих документах вкладу. Засновник зобов’язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації Товариства. Вартість внесків визначається за домовленістю сторін, що офромлюється окремим протоколом.
Узагальнюючим показником фінансових результатів діяльності Товариства є прибуток. За рахунок прибутку формується резервний фонд, який утворюється у розмірі 25% Статутного фонду.
Оплата праці працівників Товариства проводиться за рахунок фонду оплати праці. Порядок утворення і використання даного фонду визначається директором Товариства.
Засновники Товариства мають певні права та обов’язки. Збитки, заподіяні Товариству з вини його Засновників, відшкодовуються ними за рішенням зборів Засновників у повному обсязі. У випадку відмови від відшкодуванням заподіяних збитків Засновник може бути притягнутий до суду.
Вихід Засновника з Товариства здійснюється шляхом подання письмової нотаріально посвідченої заяви не менш, ніж за 30 днів до дня виходу. При виході Засновника з Товариства, який повністю вніс свій вклад, йому сплачується вартість частини майна Товариства, пропорційна його частці у Статутному фонді.
Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому Засновник вийшов з Товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу. Повідомлення про проведення Зборів Засновників з питання виключення Зановника із складу Товариства ноправляється рекомендованим листом. Засновник повинен бути присутнім на Зборах при вирішенні питання про виконання ним зобов’язань перед Товариством і виключення його з Товариства, при цьому участі в голосуванні не бере.
Вищим органом Товариства є Збори Засновників. Вони складаються з Засновників Товариства або призначених ними представників. Засновник Товариства вправі передавати свої повноваження на зборах іншому Засновнику. Засновники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді. Виконавчим органом Товариства є директор.
Контроль за фінансово – господарською діяльністю Товариства здійснюється ревізійною комісією, що обирається зборами Засновників в кількості 3 осіб. Директор не може бути членом ревізійної комісії.
Трудові взаємовідносини у Товаристві регулюються трудовим законодавством, локальними нормативними актами та індивідуальними контрактами. Колективним договором регулюються найбільш суттєві питання трудових відносин і соціального розвитку колективу. Директор на основі законодавства самостійно визначає порядок найму і звільнення працівників, форми, системи і розміри оплати праці, порядок робочого дня тощо. Працівники Товариства підлягають соціальному, медичному та страховому забезпеченню у порядку та на умовах, передбачених законодавством.
Товариство самостійно
здійснює зовнішньоекономічну
Товариство припиняє свою діяльність у зв’язку з ліквідацією чи реорганізацією/злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення за рішенням Зборів Засновників чи суду або господарського суду у порядку встановленому ст. 19 – 22 Закону України ”Про господарські товариства”.
Ліквідація вважається завершеною, а Товариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру.
- Облік основних засобів
- Облік основних засобів
- Облік основних засобів в ТОВ « Дружба» Вознесенського району
- Облік основних засобів на підприємстві
- Облік платників податків
- Облік праці, її оплати та соціального страхування персоналу
- Облік праці і розрахунків з оплати прац
- Облік операційних витрат підприємства
- Облік операцій по поточному рахунку в банку
- Облік оплати праці
- Облік основних засобів
- Облік основних засобів
- Облік основних засобів
- Облік основних засобів
