Облік платників податків

Зміст

Вступ

Податки - це встановлені вищим органом  державної законодавчої влади обов'язкові платежі, що сплачують фізичні і  юридичні особи в бюджет у розмірах і в терміни, передбачені законом. Історично вони виникли з поділом суспільства на класи і появою держави. Економічна природа податку заключається у визначенні призначення податку, об'єкту оподаткування і джерела сплати, а також визначення того впливу, який чинить податок в кінцевому рахунку на суб'єктів оподаткування і на все народне господарство, як одне ціле.

Податок — універсальна категорія, яка виражає  основні суттєві риси і властивості  фінансів в будь-якій економічній  системі. Не випадково, в умовах функціонування ринкової економіки податкова форма в системі фінансових відносин стає провідною. Аналіз податків як вихідної категорії, в якій проглядаються основні суттєві риси і властивості фінансів, дає правильний орієнтир для розгляду різних фінансових понять і категорій в чіткій відповідності до розвитку економічного процесу.

Податки, виражаючи більш обмежену сферу  виробничих відносин, є частиною розподільчих, а, точніше, перерозподільчих відносин. Беручи участь у перерозподілі національного  доходу, податкові відносини підлеглі первинним відносинам матеріального виробництва, змінюються в залежності від вимог продуктивних сил і обміну, в цілому носять похідний, вторинний характер. Беручи участь у перерозподілі нової вартості, податки виступають частиною єдиного процесу відтворення, специфічною формою виробничих відносин. Специфічна форма виробничих відносин податків формує їхній суспільний зміст.

Суспільний  зміст податків дає можливість проникнути в їхню глибинну сутність, дозволяє розкрити внутрішній зміст і еволюцію, найважливіші ознаки й особливості, а також механізм взаємодії базису і надбудови.

При перерозподілі національного доходу податки забезпечують присвоєння державою частини нової вартості в грошовій формі. Ця частина національного  доходу, мобілізована примусово у  формі податків з юридичних і фізичних осіб, перетворюється в централізований фонд фінансових ресурсів держави, тобто в основу його життєдіяльності. Присвоєна державою через податки частина вартості національного доходу перетворюється в суспільну власність, що частково повертається населенню через систему трансфертів.

Податки, крім суспільного змісту, мають матеріальну  основу. Вони — частина грошових доходів суспільства, відчужена і привласнена державою. Це видиме на поверхні економічного життя явище виступає як матеріальний зміст податків. Збільшення податкових доходів означає усе більше усуспільнення національного доходу. Держава в такий спосіб через податки і їхнє використання вносить серйозні зміни в розподільчі відносини на користь того чи іншого регіону, тієї чи іншої галузі, соціальної групи.

Таким чином, податки мають подвійний  характер: з одного боку, вони виступають специфічною формою виробничих відносин, у чому складається їхній суспільний зміст і, з іншого боку, є частиною вартості національного доходу в  грошовій формі, що характеризує їхній матеріальний зміст.

Джерелом  податків виступає новостворена вартість - національний дохід, створений у  сфері матеріального виробництва, котрий включає вартість необхідного  продукту і вартість додаткового  продукту, чи додану вартість, що є абстрактними економічними категоріями, а в реальному житті здобувають специфічні форми вираження: вартість необхідного продукту — форму ціни робочої сили, чи заробітну плату, і вартість додаткового продукту — форму прибутку, ренти, відсотка, тобто виступають у виді конкретних грошових доходів. Це первинний розподіл національного доходу, що доповнюється вторинним розподілом, чи перерозподілом, де податкам належить важливе місце. Податки як частина нової вартості примусово мобілізуються державою. Характерними ознаками податків як фінансової та економічної категорії є їх примусовий характер, безеквівалентність та відсутність цільового призначення.

У структурі  податкової роботи важливе місце  займає облік платників податків. Він створює передумови для здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю внесення податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і цільових фондів.

Реєстрації  як платники податків підлягають всі  юридичні й фізичні особи, що мають  об'єкти оподаткування. З метою централізації обліку платників податків ДПА України веде Єдиний банк даних юридичних осіб і Державний реєстр фізичних осіб — платників податків (ДРФО). Первинний облік платників податків ведеться в журналах обліку платників податків, юридичних і фізичних осіб.

І. Теоретична частина

1.1. Організація обліку платників податків

У структурі  податкової роботи важливе місце  займає облік платників податків. Він створює передумови для здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю внесення податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і цільових фондів.

Реєстрації  як платники податків підлягають всі  юридичні й фізичні особи, що мають  об'єкти оподаткування. З метою централізації  обліку платників податків ДПА України веде Єдиний банк даних юридичних осіб і Державний реєстр фізичних осіб — платників податків (ДРФО). Первинний облік платників податків ведеться в журналах обліку платників податків, юридичних і фізичних осіб.

Автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного податкового обліку платників податків, включає:

• єдиний банк даних юридичних осіб — платників податків;
• реєстр неприбуткових організацій і установ;
• державний реєстр фізичних осіб - платників податків (ДРФО);
• реєстр фізичних осіб - платників податків суб'єктів підприємницької діяльності (РФО);
• реєстр платників податків — постійних представників нерезидентів в Україні;
• реєстр договорів про спільну діяльність.

Роботі  податкових інспекцій з метою  забезпечення повноти обліку

Робота з обліку платників податків у органах державної податкової служби здійснюється працівниками підрозділів обліку платників податків відповідно до структури, яка затверджується Державною податковою адміністрацією України.

Для забезпечення повноти обліку платників податків органи державної податкової служби за станом на перше число коленого місяця проводять звірення районного рівня Єдиного банку даних юридичних осіб - платників податків, а також реєстру фізичних осіб з даними відповідних органів державної реєстрації з обов'язковим складанням актів звірок.

На  підставі реєстраційних карток, одержаних  від органів державної реєстрації, про зареєстрованих суб'єктів підприємницької діяльності, підрозділи обліку платників податків складають списки суб'єктів підприємницької діяльності, які не з'явились в органи державної податкової служби для взяття їх на облік як платників податків, та передають ці списки підрозділам з примусового стягнення податків і підрозділам податкової міліції.

У такому ж порядку передаються матеріали і стосовно платників податків, що в установлені терміни не повідомили орган державної податкової служби про перереєстрацію, реорганізацію, зміни в реєстраційних та статутних документах.

Щодо  кожного суб'єкта підприємницької  діяльності підрозділи примусового стягнення податків встановлюють із засновниками та керівниками суб'єктів підприємницької діяльності причини ухилення від взяття на облік в органах державної податкової служби та вживають заходи (по телефону, поштою, виїздом за місцезнаходженням) щодо залучення суб'єктів підприємництва до обліку і повідомляють про це підрозділ податкової міліції.

Підрозділи  органу державної податкової служби .

• стосовно платників податків, якими не подано в зазначені терміни звіти, декларації, у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму податкового зобов'язання, проводять роботу з узгодження податкового зобов'язання та інші заходи;
• стосовно платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи із скорочення податкового боргу з використанням права податкової застави, адміністративного арешту активів, стягнення та інші заходи.

У рамках проведення цих заходів, а також  при призначенні чи проведенні документальної перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками органів державної податкової служби здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків, За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, відповідальних осіб.

Якщо  підрозділом з оподаткування юридичних/фізичних осіб, підрозділом примусового стягнення податків, підрозділом податкового аудиту або іншим підрозділом органу державної податкової служби встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то акт перевірки місцезнаходження платника податків, інформація про вжиті заходи щодо з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, всі отримані відомості про платника податків (у тому числі й про фактичне місцезнаходження) та про допущені порушення податкового законодавства й суму податкового боргу передаються цим підрозділом до підрозділів з обліку платників податків.

Щодо  кожного платника податків, за яким виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місце розташування (місцезнаходження), підрозділи з обліку платників податків або інші підрозділи органу державної податкової служби готують та передають підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою, що затверджується центральним органом державної податкової служби. Щодо кожного встановлюваного платника податків оформляється один окремий запит незалежно від кількості порушень та несплачених видів податків. До Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб та Реєстру фізичних осіб відповідного рівня вносяться дані про подання запиту.

До  матеріалів, що передаються підрозділу податкової міліції, включаються акт  перевірки місцезнаходження платника податків, інформація про вжиті заходи щодо з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, усі отримані відомості про платника податків (у тому числі і про фактичне місцезнаходження), про допущені порушення податкового законодавства, суму податкового боргу, анкетні дані відповідальних осіб, розширені реєстраційні відомості про платника податків (код, назва, дата реєстрації (перереєстрації), відомі адресні дані, відомості про відкриті/закриті банківські рахунки, види діяльності та всі інші наявні реквізити із відповідного рівня Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб та Реєстру фізичних осіб).

Про результати роботи із встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків підрозділи податкової міліції надають інформацію підрозділам з обліку платників податків.

Якщо  підрозділами податкової міліції підтверджено неможливість установлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків, то підрозділи з обліку платників податків до відповідного органу державної реєстрації (легалізації) надсилають повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням, неповідомлення ним органу державної податкової служби своєї нової адреси та неможливість установлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків. Таке повідомлення надсилається як стосовно осіб, які не з'явилися до органу державної податкової служби для взяття на облік, так і відносно платників податків, що перебувають на обліку.

Крім  того, органи державної податкової служби координують свою діяльність з питань обліку платників податків з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, службами безпеки України, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державною митною й контрольно-ревізійною службами, іншими органами, що здійснюють контроль, установами банків, а також із податковими службами інших держав.

З метою  контролю за оподаткуванням взятих на облік платників податків та особливостей організації встановлення місцезнаходження платників податків у розрізі окремих видів податків органи державної податкової служби, які ведуть облік платників, складають і надсилають до органів державної податкової служби вищих рівнів зведений звіт обліку платників податків.

1.2. Державний реєстр  фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів

Державний реєстр фізичних осіб — платників  податків та інших платежів - це автоматизований  банк даних, створений для забезпечення обліку фізичних осіб, зобов'язаних сплачувати податки, інші обов'язкові платежі до бюджету й збори у державні цільові фонди. Державний реєстр створюється ДПА.

Джерелами формування інформаційного фонду Державного реєстру є:

• дані державних податкових інспекцій по районах, районах у містах без районного поділу про фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів;
• інформація підприємств, установ, організацій всіх форм власності, включаючи Національний банк України та його установи, комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи, фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності про суми виплачених фізичним особам доходів і утриманих з них податків та інших обов'язкових платежів;
• інформація виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів та інших органів, уповноважених проводити державну реєстрацію (ліцензування) фізичних осіб-суб'єктів підприємницької та іншої діяльності;
• відомості міських і районних відділів (управлінь) внутрішніх справ про громадян, які прибули на проживання в даний район або місто чи вибули з них;
• відомості відділів реєстрації актів громадського стану виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів про громадян, які померли. В інформаційний фонд Державного реєстру включаються:
• індивідуальні ідентифікаційні номери, які надаються фізичним особам — платникам і зберігаються за ними протягом всього їх життя;
• загальні відомості про фізичних осіб — платників податків;
• інформація про сплату фізичними особами податків.

Реєстрація  фізичних осіб проводиться ДПІ(А) за місцем постійного проживання платника, а для осіб, що не мають постійного місця проживання в Україні, — за місцем отримання доходу.

Під час реєстрації до облікової картки фізичної особи-платника податків та інших  обов'язкових платежів вносяться  такі дані:

• прізвище, ім'я, по батькові;
• дата народження;
• місце народження (країна, область, район, населений пункт);
• місце проживання;
• місце основної роботи;
• види сплачуваних податків та інших обов'язкових платежів.

Ідентифікаційний  номер Державного реєстру є обов'язковим  для використання суб'єктами підприємницької діяльності, установами, організаціями всіх форм власності, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки, та інші фінансово-кредитні установи в разі:

• виплати доходів, з яких утримуються податки та інші обов'язкові платежі згідно з чинним законодавством України;
• укладення цивільно-правових угод, предметом яких є об'єкти оподаткування та щодо яких виникають обов'язки сплати платежів;
• відкриття рахунків в установах банків.

Первинні  звітні та облікові документи, пов'язані  з проведенням вищезазначених операцій, які не мають ідентифікаційних номерів, вважаються недійсними за винятком звітних та облікових документів, у яких відсутні ідентифікаційні номери осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи.

Дані  Державного реєстру використовуються виключно для обліку одержаних доходів, об'єктів оподаткування, повноти та своєчасності сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Відомості Державного реєстру є інформацією  з обмеженим доступом і надаються іншим державним органам відповідно до чинного законодавства. Державні податкові інспекції мають право:

• перевіряти достовірність інформації, одержаної для занесення до Державного реєстру;
• надавати інформацію з Державного реєстру іншим державним органам відповідно до чинного законодавства.

1.3. Порядок подання  документів суб'єктом підприємницької діяльності для взяття на облік

Згідно  з чинним законодавством юридичні особи  повинні в 20-ти денний термін після  отримання свідоцтва про державну реєстрацію звернутися до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням для постановки на податковий облік. Філіали та інші відособлені підрозділи повинні в 20-ти денний термін після включення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій (ЄДРПО) України звернутися до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням для постановки на податковий облік. Для цього юридичні особи — платники податків подають до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням такі документи:

• заяву за встановленою формою (№ 1 -01Ш);
• завірені в нотаріальному порядку копії статуту, установчих договорів з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію, або копію положення (для бюджетних установ, добродійних організацій);
• копію свідоцтва про державну реєстрацію;
• копію довідки про включення до ЄДРПО України з наданням ідентифікаційного коду.

Усі передбачені документи подає  особисто власник або уповноважена ним особа, або головний бухгалтер. Документи приймаються лише за наявності  паспортів і довідок про надання ідентифікаційного номера за ДРФО власників, засновників (фізичних осіб), директора і головного бухгалтера. Перевірку паспортних даних виконують підрозділи податкової міліції. Текст заяви оформляється друкарським способом і підписується власником, засновником або призначеним керівником, або головним бухгалтером підприємства.

Прийняття на облік платника податків здійснюється органом державної податкової служби протягом двох робочих днів після надходження заяви за наявності всіх необхідних документів.

Після постановки платника податків на облік  орган державної податкової служби ставить на примірнику його статуту відмітку про прийняття на облік і видає йому відповідну довідку для пред'явлення до органів державної влади та установ банків, в яких він вирішив відкрити поточні рахунки.

Після постановки платника податків на облік формують його облікову справу, яка зберігається до ліквідації платника податків або зняття його з обліку в одному органі державної податкової служби і прийняття на облік в іншому органі.

Облікова  справа платника податків складається  з:

а) реєстраційної частини — переліку документів, поданих платником по датків до органів державної податкової служби при взятті його на податковий об лік; може доповнюватися документами, які подаються платником податків або надходять стосовно платника податків від органів державної реєстрації, статистики, інших державних органів, міністерств, центральних органів виконавчої влади та від установ банків до органів державної податкової служби в період діяльності платника податків та у зв'язку з його ліквідацією;

б) звітної частини — звітних документів, що надаються платником податків у період його діяльності.

Підрозділ, який веде облік платників податків, не пізніше наступного дня після  взяття платника податків на облік  друкує та передає списки платників  податків, узятих на облік, до підрозділів з питань оподаткування юридичних осіб для подальшого контролю за поданням ними податкової звітності. Підрозділи з питань оподаткування формують звітну частину облікової справи на кожного платника.

Особливості постановки на облік фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності

Фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності (СПД) після отримання свідоцтва про державну реєстрацію повинна в 5 -ти денний термін звернутися до органу державної податкової служби за місцем свого проживання для прийняття на податковий облік з такими документами:

• заява за відповідною формою;
• копія свідоцтва про державну реєстрацію СПД;
• паспорт.

Порядок внесення змін в облікові справи платників  податків.

Органи  державної податкової служби проводять  внесення змій і доповнень у районний рівень Єдиного банку даних юридичних осіб — платників податків і Реєстр фізичних осіб на підставі:

• інформації органів державної реєстрації;
• документально підтвердженої інформації установ банків про відкриття (закриття) банківських рахунків з установ банків;
• документально підтвердженої інформації, що надається платниками по датків.

1.4. Облік платників податку на додану вартість

Порядок реєстрації платників податку на додану вартість має свої особливості. Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» платником податку на додану вартість є:

• особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, по слуг), якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календар них місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ);
• особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України;
• особа, яка здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу.

Для реєстрації платник подає до податкового  органу заяву не пізніше двадцятого календарного дня, наступного за останнім днем даанадцятимісячного періоду, в якому обсяг оподатковуваних операцій перевищив 3600 НМДГ, а для осіб, що здійснюють на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти, — не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку здійснення такої підприємницької діяльності. До заяви додається платіжний документ про сплату встановленої суми за Свідоцтво платника податку на додану вартість.

Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом 10 робочих днів надати заявнику (надіслати поштою з повідомленням про вручення за рахунок заявника) свідоцтво про реєстрацію як платника податку на додану вартість.

Виключення  платника податку на додану вартість з Реєстру й анулювання Свідоцтва  здійснюється за заявою платника податків у таких випадках:

• якщо зареєстрована протягом 24 поточних календарних місяців як платник  податку особа мала за останні 12 поточних календарних місяців оподатковувані обсяги продажу товарів (робіт, послуг) менші, ніж 3600 НМДГ;

• якщо зареєстрована як платник податків особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку;
• при переході юридичної особи — платника податку на додану вартість на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності зі сплатою єдиного податку за ставкою 10% або коли фізична особа, яка до переходу на спрощену систему оподаткування, обліку й звітності була платником податку на додану вартість, після переходу на неї прийняла рішення про те, що вона не є платником податку на додану вартість;
• у разі придбання спеціальних торгових патентів платником податку, що займається виключно такими видами підприємницької діяльності, для здійснення яких він придбав спеціальний торговий патент.

Облік надходжень податків ведеться в картках  особистих рахунків, які відкриваються в податкових інспекціях для кожного платника податків. Картки особистих рахунків дозволяють контролювати процес розрахунків підприємств із бюджетом і за необхідності вживати заходів щодо усунення заборгованості платників перед бюджетом.

Для виключення з Реєстру платник податку на додану вартість подає до органу державної податкової служби за місцем реєстрації заяву про виключення з Реєстру платника податку на додану вартість за ф. №3-Р, Свідоцтво про реєстрацію і всі його завірені копії. Орган державної податкової служби в 10-денний термін розглядає вказану заяву.

У разі відсутності підстав для виключення платника податку на додану вартість із Реєстру, платнику видається письмове пояснення (відмова у виключенні) і повертається Свідоцтво разом із завіреними копіями.

За  наявності підстав для виключення платника податку на додану вартість із Реєстру орган державної податкової служби виключає його з Реєстру:

• на дату подання заяви;
• на дату закінчення терміну дії Свідоцтва.

1.5. Порядок зняття з обліку платників податків в органах державної податкової служби

У разі прийняття власником підприємства або уповноваженою ним особою рішення про зняття з обліку як платника податків необхідно в 3-денний термін із дати прийняття рішення  подати до органу державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, такі документи:

• заяву про зняття платника податків з обліку за встановленою формою;
• заяву про зняття з обліку платника податку на додану вартість, а також оригінал свідоцтва платника податку на додану вартість і завірені в ДГО копії цього свідоцтва;
• оригінал довідки про реєстрацію платника податків;
• копію розпорядчого документа рішення власника про ліквідацію підприємства;
• копію розпорядчого документа про створення ліквідаційної комісії;
• ліквідаційну картку органів державної статистики.

У десятиденний термін від дня подання заяви  складається ліквідаційний баланс у формі річного звіту, який надається  для перевірки органу державної податкової служби.

При отриманні органами державної податкової служби від платника податків заяви про зняття з обліку, а також на підставі інформації про відкриття провадження про банкрутство платника податків, орган державної податкової служби у місячний термін ухвалює рішення про проведення документальної перевірки цього платника.

Після проведення перевірки у разі відсутності  заборгованості перед бюджетами орган державної податкової служби знімає платника з обліку. Зняття з обліку платника податків в органах державної податкової служби здійснюється за наявності повідомлення від установи банку про закриття даному платнику рахунків.

Якщо  перевіркою встановлений факт заборгованості платника податків перед бюджетами, орган державної податкової служби не знімає його з обліку, а складає повідомлення про наявність зобов'язань про сплату податків і зборів і відправляє його ліквідаційній комісії.

ІІ. Розрахункова частина

2.1. Податковий календар

Податковий  календар на квітень місяць 2008 р.