Оподаткування доходів фізичних осіб в Україні

Оподаткування доходів фізичних осіб в Україні

ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. Правова  характеристика системи оподаткування  фізичних осіб в Україні.

Розвиток законодавства, що регулює систему оподаткування  фізичних осіб в Україні……………….........9

Правова характеристика спрощеної системи оподаткування  фізичних осіб………………………………………………..14

Єдиний податок……………………………….15

Фіксований податок…………………………..19

Фіксований сільськогосподарський  податок………………………………………....23

Податок на промисел………………………….26

РОЗДІЛ 2. Правові  засади функціонування традиційної  системи оподаткування фізичних осіб в Україні.

2.1. Характеристика  традиційної системи………………………..29

2.2. Платники  податку з доходів фізичної  особи………………..31

2.3. Об’єкти оподаткування………………………………………34

2.4. Ставка податку………………………………………………..38

2.5. Нарахування  та сплата податку………………………………40

2.6. Пільгове оподаткування фізичних осіб……………………...42

2.6.1. Прибутки, що  не оподатковуються…………..43

2.6.2. Податкова  соціальна пільга…………………..49

2.6.3. Податковий  кредит……………………………52

РОЗДІЛ 3. Відповідальність фізичних осію за порушення податкового  законодавства.

3.1. Загальна  характеристика податкового правопорушення…..60

3.2. Фінансові  санкції за порушення податкового  законодавства……………………………………………………………...….67

3.3. Адміністративна  відповідальність за порушення  податкового законодавства…………………………………………………………………72

3.4. Кримінальна  відповідальність за порушення  податкового законодавства…………………………………………………………………76

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….80

ДОДАТКИ........................................................................................................84

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ.................99

ВСТУП

В умовах, коли в Україні активно розбудовується економіка ринкового типу, коли наша держава прагне стати справді  незалежною, економічно могутньою країною, у науці і у практиці висуваються  принципово нові підходи до управління народним господарством, серед яких особливе місце посідають фінансові інструменти й важелі. Так чи інакше, але фінансова система, передусім податкова суттєво впливає на формування і зростання валового внутрішнього продукту і національного доходу, на їх розподіл і споживання, а відтак і на розвиток окремих підприємств і галузей народного господарства, на становище і рівень життя широких верст населення. Саме за цих підстав системі оподаткування приділяється дуже велика роль. Система оподаткування — це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань. У сучасних умовах перебудови економіки України, становлення та розвитку ринкових відносин у державі важливе місце займає державне регулювання фінансової діяльності фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, а також накопичень громадян. Одним із вагомих важелів регулювання розподілу між державою та населенням фінансових ресурсів є прибутковий податок з громадян та інші податки, які входять до складу податкової системи України. За рахунок податку з доходів фізичних осіб поповнюються державний, місцеві бюджети.

Вибрана тема дипломної роботи є актуальною тому, що оподаткування доходів фізичних осіб є складовою частиною фінансового механізму держави, податки з доходу фізичних осіб відіграють домінуючу роль при наповненні дохідної частини бюджету. Податок з доходів фізичних осіб, що забезпечує надходження до дохідних частин бюджету, закріплений за місцевими бюджетами, що й закладає основу формування міських, сільських та селищних бюджетів. Особливістю оподаткування доходів фізичних осіб є визначення сукупного прибутку за виключенням доходів, що не підлягають оподаткуванню. Такий підхід більше чи менше підходить системі з жорстко централізованими цінами, в умовах постійних змін цін прибутки повинні бути скориговані з урахуванням збільшення вартості фінансових та матеріальних ресурсів, оцінки запасів, формування резервів. Саме тому, зростання прибутків найчастіше здобуває інфляційний характер.

Метою даної дипломної роботи є комплексний  аналіз процесу оподаткування доходів  фізичних осіб в Україні, розкриття значення цього процесу для держави.

Задачами  дипломної роботи, що витікають з  поставленої цілі є:

На основі аналізу нормативно-правових джерел і літератури надати загальну характеристику процесу формування і розвитку законодавства ,яке регулює оподаткування доходів фізичних осіб в Україні.

Розглянути  законодавство, що регламентує основні  аспекти спрощеної системи оподаткування  фізичної особи.

Проаналізувати  наукову літературу і положення  чинного законодавства і визначити засади функціонування традиційної системи оподаткування доходів фізичних осіб.

Дослідити нормативно-правову базу з питань відповідальності фізичної особи перед державою у разі порушення податкового законодавства.

Зробити загальні висновки, запропонувати шляхи  вдосконалення нормативно-правової бази України у сфері оподаткування  фізичної особи.

Об’єктом  дослідження даної роботи стали нормативно-правові акти України, які регулюють загальні питання формування та реформування системи оподаткування, літературні дані загального характеру, що містять інформацію загального характеру.

Предметом вивчення при підготовці даної дипломної роботи стали ті нормативні акти, спеціальна література, статті, що більш повно та конкретно розкривають порядок оподаткування доходів фізичних осіб в Україні.

Для вирішення  визначених завдань і досягнення поставленої мети були використані  приватно-науковий (метод експертних оцінок) та загальнонаукові (діалектичний, системний, формально-логічний, метод  аналізу і синтезу) методи дослідження, застосування яких визначило сукупність прийомів і операцій практичного і теоретичного освоєння теми дипломної роботи.

Що стосується ступеню наукової розробки даної  проблеми, то тут необхідно сказати  наступне: повно і всестороннє  дане питання не розглядалося. У  літературі, спеціальних статтях були висвітлені якісь конкретні, окремі моменти, але і на теперішній час вона вважається не досконально вивченою. Новизна цієї дипломної роботи виражена у систематизації більшої частини чинного законодавства по питанням оподаткування доходу фізичних осіб.

При написанні  дипломної роботи були використані  як наукові роботи загального характеру, так і більш спеціалізовані видання, а саме: учбовий посібник Кучерявенко Н.П та Воронової Л.К. «Фінансове право» де висвітлені питання бюджетних, податкових, валютних відносин, виділений фінансово-правовий аспект відносин, що регулюють банківську діяльність, грошовий обіг, ціноутворення; «Податкове право України» під редакцією професора Кучерявенко Н.П. в якому розглядається податкове право як складний інститут фінансового права, розкрито зміст його інститутів, що регулюють оподаткування в Україні; Олійник О.В., Філон І.В. «Податкова система: навчальний посібник» де викладено теоретичні основи оподаткування, історія виникнення та становлення сучасних податків і зборів, наведено механізм оподаткування всіма загальнодержавними і місцевими податками й зборами, окремі питання призначено обліку платників податку і контролю податкових надходжень до відповідних бюджетів; та інші, в яких розглядаються поняття та характеристики оподаткування доходів фізичних осіб в Україні.

У дипломній  роботі також здійснений аналіз окремих  нормативно-правових актів, що регулюють  відносини по даному питанню. Це перш за все – Конституція України, Декрети КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р., «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993р., доповнений Законом України від 17.06.1993, Закон України від 22 травня 2003 року “Про податок з доходів фізичних осіб» та інші законодавчі акти.

Під час підготовки даної роботи були також використані вузькоспеціальні статті, у яких досить детально і конкретно розглядаються окремі питання. Наприклад стаття Ю.В. Ващенко «Правові аспекти спрощеної системи оподаткування в Україні», яка присвячена дослідженню правових аспектів спрощеної системи оподаткування. Проведено аналіз діючого законодавства України щодо оподаткування фізичних осіб, суб’єктів малого підприємництва. Стаття Башинского А. «Фиксирований сельхозналог: предоставляем расчет правильно» детально розглядає порядок заповнення розрахунку цього податку, надає перелік документів, які необхідні для переходу на фіксований сільськогосподарський податок, висвітлює порядок сплати фіксованого сільськогосподарського податку. Стаття Данилова О. «Фиксированный налог» вивчає умови переходу на фіксований податок, визначає порядок отримання патенту, що підтверджує право сплачувати фіксований податок, надає інформацію про ставки фіксованого податку, про його особливості сплати. А у статті В.Іщенко «Адміністративна відповідальність фізичних осіб за правопорушення у сфері оподаткування» розкриває сучасний стан правового регулювання адміністративної відповідальності за податкове правопорушення та перспективи його вдосконалення.

Мета  і завдання дипломної роботи наперед  визначили її структуру: вона складається  зі вступу, трьох розділів, висновку і додатків. Наприкінці її розташований перелік використаних джерел і літератури.

В першому  розділі розкривається правова  характеристика системи оподаткування  фізичних осіб в Україні. В другій розглядаються правові засади функціонування традиційної системи оподаткування фізичних осіб. В третій главі визначається відповідальність фізичних осіб – платників податків за порушення податкового законодавства.

Завершують  роботу висновки, список літератури, що була використана при написанні даної роботи та додатки.

РОЗДІЛ 1. Правова характеристика системи оподаткування  фізичних осіб в Україні.

Розвиток  законодавства, що регулює  систему оподаткування  фізичних осіб в Україні.

Податок – це одне з основних понять фінансової науки; одночасно економічне, господарське і політичне явище реального життя. Російській економіст М.М. Алексеєнко у 19 ст. писав: «З одного боку, податок – це один з елементів розподілу, одна зі складових частин ціни, з аналізу якої власне і почалася економічна наука. З іншого боку, встановлення, розподіл, стягування і споживання податків становить одну із функцій держави».

У розвитку форм та методів стягнення податків можна виділити три великих періоди. На початковому етапі розвитку від  древнього світу до початку середніх віків держава не мала фінансового апарату для визначення та збору податків. Вона визначала лише загальну суму коштів, що бажає отримати, а стягнення податків доручалося місту чи громаді. На думку автора, початок розвитку системи оподаткування на території України почалося за часів Древньої Русі. Основним джерелом доходу князів того часу була данина – це, по суті, не регулярний, а надалі все більш систематичний прямий податок. На другому етапі (XVI — початок XIX вв.) в країні виникає системи державних установ, у тому числі й фінансових, і держава бере частину функцій на себе: встановлює квоту оподаткування, спостерігає за процесом стягнення податків, визначає цей процес більш менш широкими рамками. З 16 століття до державної казни починають стікатися податки з публічних бань, шинків, за виготовлення горілки, меду, пива. Цікавий факт, під час правління Петра I був накладений податок на вуса та бороди, якщо особа не хотіла голитися, з неї знімався досить великий штраф. Від даного податку звільнялися тільки жителі Сибіру. Після смерті Петра I вся фінансова система країни почала занепадати. І, нарешті, третій, сучасний, етап – держава бере в свої руки всі функції управління і стягнення податків. Регіональні органи влади, місцеві громади грають роль помічників держави, маючи ту чи іншу ступінь самостійності. Під час знаходження України у складі СРСР власної податкової системи у неї не було. Податкова система почала формуватися відразу ж після проголошення незалежності держави у 1991 році. Хоча Закон УРСР (на той час) «Про систему оподаткування» було ухвалено ще 25 червня 1991 р., все ж до проголошення Акту про незалежність і кілька місяців по тому при оподаткування використовувалися нормативні акти колишнього СРСР.

Наступним важливим кроком у формуванні законодавства  України про оподаткування були Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» [19], Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» [20], доповнений Законом України від 17.06.1993. Цими документами визначено систему місцевих податків та зборів, що є дуже важливим моментом в історії оподаткування в України. Декрет «Про прибутковий податок з громадян» регулював питання усунення подвійного оподаткування, встановлював об’єкти оподаткування і платників податку, порядок обчислення податку і перерахування його до бюджету, встановлював особливості оподаткування доходів громадян за основним і не основним місцем роботи, від зайняття підприємницькою діяльністю, встановлював порядок оподаткування доходів іноземних громадян та осіб без громадянства.

Декрет  «Про місцеві податки і збори» визначає види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення і спрямований на зміцнення бюджетів місцевого самоврядування.[42, c.43-48]

Автор дипломної роботи вважає, що незважаючи на всі недоліки, станом на 1994 рік в Україні все ж сформувалися свої напрацьовані податкові механізми. Поряд з чинними податками з’явилися нові (наприклад, податок на промисел. Даний податок закріплений Декретом КМУ «Про податок на промисел» [21]). У грудні 1994р. ухвалено Закон України «Про державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів» [8], якій введено в дію з 1.01.1996р. згідно з його положеннями створено державний реєстр фізичних осіб – платників та інших обов’язкових платежів як автоматизований банк даних для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, зобов’язаних сплачувати податки. Державний реєстр створюється Головною державною податковою інспекцією України і складається з інформаційного фонду, що міститься у базах даних Головної державної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій по Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах.

Автор статті «Розвиток оподаткування  в Україні: ретроспективний аналіз»  Теліцина О. звертає нашу увагу на те, що 1996-1997рр. податкова система України набула значного законодавчого вдосконалення.

По-перше  це передбачалося Указом Президента України від 31.07.1996р. «Про заходи щодо реформування податкової політики»  даний Указ був прийнятий з  метою коригування податкової політики відповідно до основних напрямів економічних  реформ в Україні, захисту інтересів  вітчизняного товаровиробника, посилення податкової та платіжної дисципліни, забезпечення своєчасних надходжень до доходної частини бюджету. По-друге, згідно з Указом Президента України від 22.08.1996 «Про створення Державної податкової адміністрації України і місцевих адміністрацій» з метою посилення контролю за справлянням податків, зборів та інших обов'язкових платежів, зміцнення виконавської дисципліни працівників податкових органів було реформовано саму систему податкових органів.

Автор дипломної роботи підтримує точку зору Теліциної О., і хоче наголосити, що поряд з цими положеннями у 1997 році ухвалено Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування» [9], що відмінив два загальнодержавних обов’язкових платежі (дія цього Закону не поширюється на надходження коштів зі сплати платежів за послуги та інших неподаткових платежів до Державного бюджету України (в тому числі до Фонду соціального захисту інвалідів). Та звернути увагу на те, що наступним моментом розвитку податкової системи України було ухвалення нового Закону України «Про податок на додану вартість» [10] , та внесено зміни до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» [15], змінилося законодавство про збори на пенсійне страхування, соціальне страхування, відмінено збір до фонду ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС. У 1998 році приймаються Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» [24] та Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» [11]. В Указі встановлюються суб’єкти, щодо яких застосовується спрощена система оподаткування, встановлюється право суб’єктів малого підприємництва самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку, зазначається можливість застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб’єкта малого підприємництва та інше. Закон «Про фіксований сільскогосподарський податок» визначає механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку, що сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій формі.

Великий крок у процесі податкового реформування був здійснений 22 травня 2003, коли був  прийнятий Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», що вступив в силу з 01.01.2004 року. Принциповим нововведенням цього Закону є деталізація термінів [12], зміна ставки оподаткування доходів громадян: з 1.01.2004 встановлено на рівні 13%, незалежно від розміру та місця отримання доходу, а з 1.01.2007 ця ставка становитиме 15%, на відміну від діючого раніше Декрету КМУ, що встановлював наступні ставки оподаткування:

Таблиця 1.1

Отже, ми бачимо, що податкове законодавство  України постійно розвивається, реагує на реалії життя. Приймаються нові нормативні акти, повинні ще більш детально регулювати всі виникаючі у цій сфері правовідносини, обговорюється проект Податкового кодексу, основного нормативно-правового акту, що регулює оподаткування. Планується, що він регламентуватиме зокрема, правовий статус платників податків і податкових органів, взаємостосунки між ними, порядок і умови притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства, опротестування дій податкових органів ті їхніх посадових осіб, тощо.

1.2. Правова характеристика  спрощеної системи  оподаткування фізичних  осіб

Згідно  зі ст..42 Конституції України кожен  має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом [1]. Відповідно, механізм та гарантії реалізації цього конституційного права можуть бути визначені в законодавстві України. Автор даної дипломної роботи вважає, що в наш час, найбільш актуальною є державна підтримка, у першу чергу, суб’єктів малого підприємництва. Зазначене положення закріплено у Господарському кодексі України. Так, у ньому визначено, що держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього [2, ст.48].В Україні діє спеціальний законодавчий акт, що регулює зазначені відносини, а саме Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 [13]. Відповідно до нього, суб'єктами малого підприємництва є:

фізичні особи, зареєстровані у встановленому  законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності;

юридичні  особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500 000 євро. [13, ст.1]

Автор роботи хоче звернути вашу увагу на те, що одним з основних напрямів державної підтримки малого підприємництва є спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності. Для суб’єктів малого підприємництва спрощена система оподаткування встановлюється законодавством [13, ст.11], згідно з яким, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає:

заміну  сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку;

застосування  спрощеної форми бухгалтерського  обліку та звітності.

Порядок ведення спрощеної системи бухгалтерського  обліку та звітності визначається Кабінетом Міністрів України. Дана система може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва. До спрощеного способу оподаткування можливо віднести, крім єдиного податку, фіксований податок, фіксований сільськогосподарський податок, податок на промисел. Таким чином, відповідно до діючого законодавства України в державі можуть діяти дві системи оподаткування – загальна і спрощена.

1.2.1 Єдиний податок

Сплата  єдиного податку являє собою  спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, особливості застосування якої закріплені в Указі Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» [24]. Автор хоче підкреслити, що застосування такої системи є найбільш розповсюдженим способом оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Таким суб’єктам дається право вибору між оподаткуванням по загальній чи спрощеній системі. Платниками єдиного податку є суб’єкти малого підприємництва, а саме: фізичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи: юридичні особи будь-якої організаційної форми та форми власності. Певні категорії осіб не можуть бути платниками єдиного податку [24, п.7]. До них відносяться:

суб’єкти  підприємницької діяльності, яким для роботи, згідно з Законом України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” [14] необхідне придбання спеціального патенту;

довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

суб’єкти  підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам — учасникам та засновникам даних суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;

фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами;

спільну діяльність, тобто діяльність на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об’єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.

Перейти на спрощену систему оподаткування  можуть фізичні особи – підприємці, що відповідають певним вимогам. Однією з перших умов не тільки переходу але й подальшого перебування на спрощеній системі – виручка підприємця не повинен перевищувати 500 тис. гривень за календарний рік (тобто з з 1 січня по 31 грудня включно). Так, наприклад, підприємець який у грудні 2005р. отримав виручку 400 тис. гривень, а у січні 2006р. ще 350 тис. гривень, то вн може лишитися платником єдиного податку, якщо окремо за 2005 та 2006 рр. його виручка не прервищуватиме максимально дозволеного розміру [46, с.38-42]. Автору хотілося б розкрити питання про те, які суми необхідно включати в виручку: виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Тут необхідно сказати, по-перше, що виручку підприємець-платник єдиного податку визначає касовим методом, тобто враховує тільки надходженяя на розрахунковий рахунок чи кошти, отримані готівкою. По-друге, виручкою є тільки плата за продукцію (послуги, товари, роботи). До неї не входять суми, що отримані на розрахунковий рахунок чи готівкою, але не пов’язані з продажем (наприклад, відсотки банка, кошти, залучені в кредит чи по договору позики, суми надлишково сплачених податків та зборів, які повертаються платнику у встановленому законом порядку і т.д.). Загалом, на розмір єдиного податку підприємця виручка не впливає, але її необхідно підрахувати для підтвердження самого права бути платником єдиного податку, а також для складання обліку.

Другою  умовою переходу на сплату єдиного  податку є кількість робітників. Якщо підприємець бажає сплачувати єдиний податок в трудових відносинах з ним, враховуючи членів його сім’ї, може перебувати не більше 10 осіб. Тут необхідно розказати докладніше. Приватний підприємець не повинен мати більше 10 робітників одночасно, тобто в один день. А на протязі року у нього можуть працювати скільки завгодно осіб, за умови, що деякі працівники будуть звільнятися, а на їх місце прийдуть інші. [24, ст.1]. Податкова відстежує кількість робітників у приватного підприємця-платника єдиного податку за допомогою Довідки про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку. Приватні підприємці зобов’язані отримувати їх на кожного свого працівника. Останні повинні весь час тримати їх на робочому місці, оскільки працівники контролюючих органів мають право перевіряти їх наявність. Довідка є іменною і дійсна тільки при наявності документа, що встановлює особу. Тому, автор хоче наголосити на наступному моменті, можливість передавати довідки іншим, не вказаним у ній особам, виключена. Прийнявши на роботу нового працівника слід отримати на нього персональну довідку, це треба зробити ще до того моменту, як він почне працювати. При звільненні працівника документ поведтається в податкову, яка його видала.