Оподаткуавння фінансово-кредитних установ

                                                         Зміст

Вступ…………………………………………………………………………........3

Розділ 1. Теоретичні основи оподаткування фінансово кредитних  установ

1.1 Податки та збори,  що сплачуються фінансово-кредитними  установами ..6  1.2 Оподаткування фінансово-кредитних установ в Україні ………………...10

1.3 Нормативно-правове забезпечення, щодо оподаткування фінансово-кредитних установ …………………………………………………………..…..13

1.4 Значення податкового  обліку в банківських установах  ……….…………17

Розділ 2. Аналіз стану фінансово - кредитної установи.

2.1 Організаційно - технічна характеристика ПАБ «Фінанси і кредит»…..25

2.2 Стан фінансово-кредитної установи за останні 2 роки…………………..30

Розділ 3. Напрями вдосконалення оподаткування фінансово кредитних установ

3.1 Проблеми  і недоліки оподаткування   фінансово-кредитних установ…..37

3.2 Шляхи поліпшення оподаткування діяльності фінансово-кредитних  установ…………………………………………………………………………..42

Висновок………………………………………………………………………….45

Додатки…………………………………………………………………………...47

Список  використаних джерел………………………………………………….49

Вступ

Податкова система виникла  і розвивається разом з державою. Податки є необхідною ланкою економічних  відносин у суспільстві і, найчастіше, основною формою доходів держави. Податковий механізм використовується для економічного впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на стан науково-технічного прогресу.

Фінансово-кредитна система - одна з найважливіших і невід’ємних  структур ринкової економіки. Розвиток фінансових установ, товарного виробництва  і обороту історично йшов паралельно і тісно переплітався. При цьому  фінансові інститути, проводячи  грошові розрахунки і кредитуючи господарство, виступаючи посередниками  у перерозподілі капіталів, істотно  підвищують загальну ефективність виробництва, сприяють зростанню продуктивності суспільної праці.

Сьогодні, в умовах розвинутих ринків, структура фінансово-кредитної  системи різко ускладнюється. З’явились  нові види фінансових установ, нові кредитні інструменти і методи обслуговування клієнтів.

Актуальність питань оподатковування  фінансово-кредитних підприємств не викликає сумніву. Ця тема логічно вписується в загальноукраїнську дискусію про проблеми удосконалювання податкової політики в Україні, формування національної податкової системи. Не випадково в спеціальній літературі останніх років простежується чітка ідея: податкова реформа в Україні без опори на фінансові та банківські установи  не можлива, як і інтеграція країни у світове господарство.

Актуальність питань реформування національної фінансово-кредитної  системи, її інтеграції у світове банківське співтовариство обумовлена переходом України до принципово нових економічних відносин. Формування ринкових відносин і розвиток адекватних мір державного регулювання торкається не окремих сторін фінансової діяльності економічних агентів, а весь комплекс фінансово-кредитних відносин у національному господарстві. У цих умовах необхідно послідовно реформувати банківську систему країни, забезпечуючи ефективну роботу її окремих елементів.

В даній курсовій роботі розглядаються питання сутності податків, особливостям їх формування і використання в умовах трансформації  економіки України (на прикладі ПАТ Банк “Фінанси та кредит”), досліджуються актуальні проблеми, які пов’язані з оподаткуванням фінансово-кредитних установ. Обґрунтовано напрямки вдосконалення використання та встановлення податкової системи.

Об’єктом  оподаткування  фінансово-кредитних установ виступає прибуток, що отримується в результаті основної діяльності банків.

Банки України, як платники податку на прибуток, ведуть окремий  від фінансового  податковий облік  валових доходів  і валових  витрат. Об'єктом оподаткування  згідно з Законом є прибуток, визначений шляхом зменшення скоригованого  валового доходу звітного періоду на суму валових витрат банку і суму амортизаційних відрахувань.

 За даними фінансового  обліку визначається економічний  прибуток банку (різниця між  даними за рахунками шостого  класу «Доходи» і сьомого класу  «Витрати»). Порядок фінансового  обліку доходів і витрат банку  базується на принципах нарахування,  відповідності та обережності.  джерелом фінансування капітальних  вкладень у розширене відтворення. 

    Система оподаткування  є одним із основних важелів  впливу на функціонування комерційних  банків, яка, крім своєї звичайної  фіскальної функції, а саме  поповнення бюджету держави, має  спрямовувати їх діяльність у  русло суспільних інтересів. Разом  із тим формування ефективної  системи оподаткування фінансово-кредитних установ є дуже складним завданням. Недосконалість нормативно-законодавчої бази призводить до недостатнього оподаткування одних банківських операцій та надмірного оподаткування інших. Цей фактор не дає можливості стабільного розвитку банківського бізнесу та реального сектору економіки України. Це, зокрема, пояснюється особливою значущістю банківської системи для сучасної  економіки, специфікою основного виду банківської продукції – фінансових послуг.

        Об’єктом  курсової роботи є: публічне  акціонерне товариство Банк “Фінанси та кредит” .

    Предметом є:  система оподаткування фінансово-кредитних установ.

    Метою моєї  курсової роботи є: розкрити механізм оподаткування фінансово-кредитних установ в Україні, визначити значення та вплив системи оподаткування на  ефективність їх діяльності, знайти переваги та недоліки.

    Задачами курсової  роботи є:

• визначити суть системи оподаткування фінансово-кредитних установ;
• встановити значення проведення оподаткування прибутку, як одного з основних джерел поповнення державного бюджету;
• охарактеризувати нормативно - правове забезпечення оподаткування прибутку фінансово-кредитних установ;
• проаналізувати зміни в оподаткуванні за останні роки;
• встановити переваги та недоліки оподаткування фінансово-кредитних установ.

Розділ 1. Теоретичні основи оподаткування фінансово-кредитних  установ.

1.1 Податки та збори,  що сплачуються фінансово-кредитними  установами.  

    Податки - це  обов’язкові платежі, утримувані  державою з фізичних та юридичних  осіб в державний та місцевий  бюджет і податковий фонд. В  Україні запроваджені такі податки,  як податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств  і організацій, податок з власників  транспортних засобів, податок  з реклами, комунальний податок  тощо.

    Зборами називають  обов'язкові платежі юридичних  та фізичних осіб за надані  їм послуги або на високорентабельні  та монопольні товари (продукцію). До зборів відносять акцизний  збір, ринковий збір, збір за ордер  на квартиру, курортний збір та  ін.

    Внески  до державних  цільових фондів —  не обов'язкові  відрахування юридичних  та  фізичних осіб на формування  державних  цільових фондів. Внески  сплачують  до пенсійного фонду;  фонду сприяння зайнятості населення:  фонду ліквідації наслідків Чорнобильської  катастрофи та соціального захисту  населення; на будівництво, ремонт  і утримання  автомобільних  доріг; на формування державного  інноваційного фонду  тощо.

    Контроль за  дотриманням підприємствами і  громадянами податкового законодавства  здійснює державна податкова  служба, створена при Кабінеті  Міністрів України у складі  Головної державної податкової  адміністрації України та державних  податкових адміністрацій в областях, районах, містах і районах у  містах. Головним завданням державної  податкової адміністрації є забезпечення  дотримання законодавства про  податки, повний облік усіх  платників та інших обов'язкових  платежів у бюджет, здійснення  контролю і досягнення правильності  обчислення та сплати цих платежів.

    Важливого значення  у формуванні інформації про   податки та їх сплату набуває  бухгалтерський облік.

    Бухгалтерський  облік податків, зборів та внесків   банки ведуть на рахунках №  3620 «Кредиторська  заборгованість  за податками та обов'язковими  платежами» та № 3619 «Інша кредиторська  заборгованість за господарською  діяльністю банку». На рахунку  № 3620 «Кредиторська  заборгованість  за податками та обов'язковими  платежами» відкривають такі  аналітичні рахунки за видами  податків:

податок на прибуток;

податок на додану вартість;

акцизний збір;

прибутковий податок;

податок на майно;

податок із власників транспортних засобів.

    До  державних  цільових фондів відносять: пенсійний  фонд; фонд соціального  страхування;  фонд для здійснення заходів   щодо ліквідації наслідків Чорнобильської  катастрофи та соціального захисту   населення; фонд сприяння зайнятості  населення; на будівництво, ремонт  і утримання  автомобільних  доріг; державний  інноваційний  фонд.

    Облік внесків  до пенсійного фонду і  фонду  соціального страхування. Внески  до пенсійного фонду зобов'язані   сплачувати усі підприємства, які   використовують найману працю  (у  тому числі іноземними  інвестиціями), громадяни, які займаються  підприємницькою  діяльністю, заснованою  на особистій  власності та  виключно їхній праці, та адвокати.

    Для підприємств,  закладів і організацій  усіх  форм власності запроваджено  тариф  обов'язкового єдиного соціального внеску 36,6 % фонду оплати праці та інших виплат, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком (за невеликим винятком). Громадські організації пенсіонерів та інвалідів; підприємства і заклади, створені за рахунок коштів цих організацій з метою розв'язання статутних завдань; підприємства. де інваліди складають більше половини від загальної чисельності працюючих, сплачують 5 % фонду оплати праці.

    Збір  з паркування  автотранспорту в спеціально  обладнаних місцях встановлюється  в  межах 3 % мінімальної заробітної  плати  за кожну годину паркування. Збір на паркування автотранспорту, що належить юридичним особам, відноситься на собівартість  банківських послуг.

    Ринковий  збір  утримується з фізичних осіб  у розмірі до 20 % мінімальної заробітної  плати, а з юридичних осіб  —  до 3 % мінімальних заробітних  плат. Порядок віднесення затрат  і кореспонденція рахунків не  відрізняються від двох попередніх  зборів.

    Податок з реклами  сплачується фізичними  та  юридичними особами за встановлення  та розміщення реклами. Граничний  розмір податку не може перевищувати 0,1 % вартості послуг за розміщення  одноразової реклами  та 0,5 % за  розміщення реклами на тривалий  час. Юридичні особи покривають  витрати на податок з реклами  за рахунок собівартості банківських  послуг: Дебет рахунку № 7419 «Сплата  інших податків та обов'язкових  платежів, крім податку на прибуток»;  Кредит рахунку № 3620 «Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами».

    Збір  за право  використання місцевої символіки   утримується з фізичних та  юридичних  осіб, які використовують  місцеву  символіку з комерційною  метою. Граничний розмір збору  з юридичних  осіб не може  перевищувати 0,1 % вартості виробленої  продукції (робіт, послуг) з   використанням місцевої символіки,  а з фізичних осіб — 5 мінімальних   заробітних плат. Витрати на збір  юридичні особи відносять на  собівартість банківських послуг.

    Збір  за право  кінозйомок і телезйомок не  може перевищувати фактичних  витрат на проведення зазначених  заходів. Витрати  на збір  покриваються за рахунок податку,  що залишається у розпорядженні   банків після сплати обов'язкових   платежів.

    Комунальний податок  стягується з юридичних  осіб, крім бюджетних закладів, організацій,  планово-дотаційних та сільськогосподарських   підприємств. Його граничний розмір  не може перевищувати і 10 % річного  фонду  оплати праці, обчисленого  виходячи з мінімального розміру  заробітної плати. Витрати на  сплату комунального податку  відносять до інших небанківських   витрат бухгалтерською проводкою:  Дебет  рахунку № 7119 «Сплата  інших податків та обов'язкових  платежів, крім податку  на  прибуток»; Кредит рахунку № 3620 «Кредиторська  заборгованість за податками та обов'язковими платежами».

    Збір  за видачу  дозволу на розміщення об'єктів   торгівлі утримують у розмірі   до 20 мінімальних заробітних плат  для  суб'єктів, які постійно  займаються торгівлею, та до  однієї мінімальної  заробітної  плати — за одноразову торгівлю. Збір відносять на витрати   банку.

    Не  пізніше  15 числа місяця, наступного за  звітним кварталом, банки подають   розрахунок внесків до фонду  сприяння зайнятості населення,  про валютні  цінності та  інше майно і доходи, що належать  резиденту України і  знаходяться  за її межами; розрахунок комунального  податку; розрахунок за податком  з продажу імпортних товарів.

    Раз у півроку  подається «Розрахункова  відомість  за коштами фонду соціального   страхування» (форма № 4-ФСС). Термін  її подачі до профспілкового  органу за підпорядкуванням або  до органу фонду соціального  страхування за місцем реєстрації  — 15 липня (за першу половину  року) та 15 січня (за другу половину  року).

    За  місцеві  податки і збори декларації (розрахунки) подаються у терміни, що визначені  місцевими органами влади, крім  комунального податку. Розрахунок  податку з власників транспортних  засобів та інших самохідних  машин  і механізмів подається  щорічно, не пізніше 15 березня,  а розрахунок сплати за землю  — щорічно, не пізніше 15 липня.

    Існуюча система  оподаткування сформована па  підставі Закону України «Про  систему  оподаткування», змін  і доповнень  до нього та  інших законодавчих актів, що  видаються згідно з цим законом.  Система оподаткування базується   на принципах стабільності, обов'язковості.  соціальної справедливості при  визначенні та утриманні податків, зборів і  внесків.

    Контроль  за  дотриманням підприємствами і   громадянами податкового законодавства   здійснює державна податкова  служба, створена при Кабінеті  Міністрів  України у складі  Головної державної  податкової  адміністрації України  та  державних податкових адміністрацій   в областях, районах, містах і  районах  у містах. Важливого  значення у  формуванні інформації  про податки  та їх сплату  набуває бухгалтерський облік. 

1.2 Оподаткування фінансово-кредитних  установ в Україні.

Отримання прибутку — основна  мета діяльності фінансової-кредитної  установи , тому що прибуток є основним джерелом фінансування їх діяльності, фінансової стійкості, а також фінансово-економічного та соціального розвитку.

Прибуток  є важливим фактором підвищення капіталізації  фінансової установи та необхідним для  залучення  нового капіталу, що своєю  чергою, дає змогу розширювати обсяг фінансових операцій та послуг, а також підвищувати їх якість.

Прибуток  є джерелом створення  різного  виду фондів та резервів для  страхування  ризиків за здійснюваними  операціями. Це забезпечує фінансову  стабільність фінансової установи, зміцнює  довіру клієнтів та укріплює позицію  фінансової установи в конкурентній боротьбі.

Прибуток  є одним із джерел формування бюджетів різних рівнів. Він надходить у  вигляді податків і, водночас, з другими  податками  і обов'язковими платежами використовується для фінансування задоволення суспільних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, державних, інвестиційних, науково-технічних і соціальних програм.

Прибуток, отриманий в  результаті діяльності банківської  установи, підлягає оподаткуванню на загальних підставах згідно чинного  законодавства. Однак існує суттєва  відмінність звичайних об’єктів господарювання від банківських  установ, у тому, що діяльність банків постійно пов'язана зі значними ризиками, тому банківські операції оподатковуються  як операції особливого виду.   

 Щодо ролі банківських  установ у податкових відносинах, необхідно зазначити, що з одного  боку банк виступає платником  податків, а з іншого - податковим агентом. 

 До  початку фінансово-економічної  кризи  інтенсивний розвиток  банківської  системи засвідчував  високий  рівень прибутковості  банківського  сектору, дохідність  якого значно  перевищувала дохідність  сектору  реальної економіки.  В той же  час рівень надходжень  від  оподаткування банківської  діяльності  становив мізерні  показники. Останні  2 роки банки  відпрацювали з  від'ємним фінансовим  результатом,  тобто зі збитками, через кризові  події в економіці  та прорахунки  у діяльності  самих банків. Отже, за ці роки, надходження коштів  від оподаткування  банківських  установ до бюджету  практично  відсутні. 

 Крім  того за період  фінансово-економічної  кризи  кредитування комерційними  банками  реального сектору економіки   було згорнуто, що негативно відобразилось   на вітчизняних підприємствах.  В даному випадку банківські  установи не виконують своєї   однієї з основних функцій   та покладеної на них місії  - забезпечення стабільного розвитку  економіки країни. 

 Серед  податкових  важелів регулювання  діяльності  суб'єктів господарювання  велике  значення надають зниженню  податкових  ставок, оскільки воно  істотно  стимулює зростання ділової   активності та інвестиційної  діяльності банків. 

 Однак  з приводу  даного питання думки  вчених  розділяються. Одні вчені  вважають, що оподаткування банківського  сектора є недостатнім і тому  доцільно посилити податкове   навантаження на нього. Але   в такому випадку надмірне  податкове навантаження на доходи  завжди спонукає до пошуків   різних методів несплати податків  і неподання фінансової звітності   комерційними банками до органів статистики. 

 Протилежної  думки  дотримуються інші науковці, вважаючи, що податкові ставки  на прибуток  банків мають бути  нижчими  ніж для підприємств  виробничого  сектору, аргументуючи  це тим,  що посилення податного  тиску  вплине на величину процентних  ставок за кредитами, а подорожчання  кредитів негативно відобразиться   на виробничому секторі економіки.  

 На  сьогодні це  є особливо актуальним  питанням, адже вітчизняні підприємства  мають надзвичайно низький рівень  рентабельності і не в змозі   користуватися дорогими кредитами  та вчасно повертати їх. Зі  свого боку банки не можуть  надавати таким підприємствам  кредити, так як існує надто  високий рівень ризику їх неповернення. 

 Вихід  із ситуації  що склалася ми  вбачаємо у  поєднанні двох  протилежних думок  науковців  щодо проблеми оподаткування   комерційних банків. А саме, вважаємо  за необхідне застосування диференційованих  ставок оподаткування: збільшення  ставок для спекулятивних операцій  та зниження для найбільш пріоритетних, таких як інвестування коштів  у інноваційні підприємства та  довгострокове інвестиційне кредитування  реального сектору економіки. 

 На  сьогоднішній день, важливим кроком  щодо зменшення  податкового тиску  на банки  є прийняття Податкового  кодексу  України, згідно якого  податок  на прибуток знизиться  за  декілька років з 25% до 17%, також  знизиться ПДВ по одному  відсотку  за рік - з 20% у 2011 до 17% у 2014 році. 

 Рівень  надходжень  у державний бюджет  багато  в чому залежить від  дієвої  податкової системи. Саме  тому  вдосконалення податкової  системи  буде сприяти підвищенню  ефективності  роботи фінансово-кредитних  організацій,  в тому числі і  комерційних  банків.

До однієї із головних проблем  в оподаткуванні  банківської  діяльності належить не досконале законодавство. Прийняття  Податкового кодексу  Верховною  Радою України, безспірно, є позитивним явищем в оподаткуванні  банківського сектора. Так, в Кодексі  обов'язки та відповідальність банківських  установ, розглянуто ряд питань що стосуються формування, використання та обслуговування страхових резервів, визначено основні  правила оподаткування процентних доходів та основні положення  щодо операцій з іноземною валютою, визначено деталізований перелік  банківських доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (п. 135.4.2 та 138.1.1).  

    Підсумовуючи  вище сказане, слід зазначити,  що розвиток банківської системи  України та вдосконалення системи  оподаткування її діяльності - це  два паралельних і взаємопов'язаних  шляхи. Оподаткування банківських  установ відіграє значну роль  у поповненні державного бюджету  країни. Активізація стимулюючої  функції державного регулювання  оподаткування банківських установ  дасть можливість досягти значних  успіхів щодо зменшення фінансового  дисбалансу та стабілізації економіки  в цілому.

1.3 Нормативно-правова база, щодо оподаткування фінансово-кредитних  установ.

Податок на прибуток підприємств  в Україні має значну зовнішню схожість із податком на прибуток корпорацій. Фактично підприємства в даний час  за організацією несуть у собі більшою  мірою ознаки колективної форми  власності, тобто їх прибуток має  явні ознаки колективного доходу. Основною формою процесу приватизації стає акціонування, тобто перетворення державних підприємств  у відкриті акціонерні товариства, їх прибуток уже прямо е формою колективного доходу. Це свідчить про  необхідність створення чіткої системи  прибуткового оподаткування, котра  не може, як діючий нині податок на прибуток, спиратися на систему платежів державних  підприємств і організацій з  прибутку в бюджет, що існувала раніше. Це зовсім нова форма оподаткування, яка повинна базуватися на відповідних  їй принципах і засадах. Система  прямих податків регулює насамперед доходи юридичних і фізичних осіб, на відміну від непрямих, які впливають  на ціни. Але в кінцевому підсумку і прямі, і непрямі податки  скорочують споживання, впливаючи тим  самим на баланс попиту й пропозиції.

Нормативно-правова база, щодо оподаткування фінансово-кредитних  установ визначається у Податковому  Кодексі України в розділі  ІІІ «Податок на прибуток підприємств» і визначає наступні положення:

Об’єктом оподаткування  є:

- прибуток із джерелом  походження з України та за  її межами, який визначається  шляхом зменшення суми доходів  звітного періоду на собівартість  реалізованих товарів, виконаних  робіт, наданих послуг та суму  інших витрат звітного податкового  періоду; 

- дохід нерезидента, що  підлягає оподаткуванню, з джерелом  походження з України. 

Доходи, що враховуються при  обчисленні об’єкта оподаткування, складаються з:

- доходу від операційної  діяльності визнається в розмірі  договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації,  отримана в будь-якій формі,  в тому числі при зменшенні  зобов’язань; 

- інших доходів. 

Порядок визнання доходів:

- дохід банківських установ,  до якого включаються:

а) процентні доходи за кредитно-депозитними  операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком;

б) комісійні доходи, в  тому числі за кредитно-депозитними  операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, 26 інкасацію та перевезення  цінностей, операціями з цінними  паперами, операціями на валютному  ринку, операціями з довірчого управління;

в) прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами;

г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

ґ) позитивне значення курсових різниць відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159.2, 159.4 статті 159 цього Кодексу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 159.5 статті 159 цього Кодексу;

е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи  або виконання вимоги боржником (факторингу) згідно з пунктом 153.5 статті 153 цього Кодексу;

є) дохід, пов’язаний з реалізацією  заставленого майна;

ж) інші доходи, прямо пов’язані  зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші доходи, передбачені  цим розділом.

Витрати, що враховуються при  обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної  діяльності, які визначаються згідно  з пунктами Податкового кодексу  та включають собівартість реалізованих  товарів, виконаних робіт, наданих  послуг та інші витрати. Витрати  беруться для визначення об’єкта  оподаткування з урахуванням  пунктів та інших статей цього  Кодексу, які прямо визначають  особливості формування витрат  платника податку; 

- інших витрат.

Не визнаються витратами:

- суми попередньої (авансової)  оплати товарів, робіт, послуг;

- витрати, понесені у  зв’язку із придбанням товарів  (робіт, послуг) та інших матеріальних  і нематеріальних активів у  фізичної особи – підприємця, що сплачує єдиний податок  (крім витрат, понесених у зв’язку  із придбанням робіт, послуг  у фізичної особи – платника  єдиного податку, яка здійснює  діяльність у сфері інформатизації).

Порядок визнання витрат:

- витрати, що формують  собівартість реалізованих товарів,  виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного  періоду, в якому визнано доходи  від реалізації таких товарів,  виконаних робіт, наданих послуг;

- інші витрати визнаються  витратами того звітного періоду,  в якому вони були здійснені. 

Ставка податку на прибуток підприємств:

- з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки;

- з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток;