Оподаткування підприємств виконана на матеріалах – СТОВ Колос

8

Національний банк України

Українська академія банківської справи

Черкаський банківський інститут

Кафедра фінансів

Курсова робота

з дисципліни „Фінанси  підприємств”

на тему:

„Оподаткування підприємств”

Виконана на матеріалах – СТОВ «Колос»

Виконала студентка

денної форми навчання

спеціальності «Банківська справа»

групи ББС-303

Коломієць Олена Михайлівна

Науковий керівник Кудь Л.І.

Черкаси 2005
План

Вступ

Розділ І. Теоретичні та методологічні підходи до оподаткування підприємств.

1.1 Сутність оподаткування підприємств

1.2 Прямі податки

1.3 Непрямі податки

             Розділ  ІІ. Аналіз оподаткування підприємства на прикладі СТОВ „Колос”.

           2.1 Характеристика підприємства

             2.2 Аналіз нарахування і сплати фіксованого   податку                               

2.3 Аналіз нарахування і сплати прибуткового податку

            Розділ ІІІ. Шляхи вдосконалення системи оподаткування в Україні.

            3.1 Оподаткування підприємств в зарубіжних країнах

            3.2 Пропозиції щодо поліпшення системи оподаткування України.

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Вихідним положенням для поняття сутності податків є розуміння того, що податки є найважливішою і найдавнішою формою фінансових відносин між державою і членами суспільства. Поява податків зумовлена виникненням держави і виконанням державою суспільно необхідних функцій. За економічним змістом податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Централізований фонд грошових коштів держави може бути сформованим як за рахунок податків, так і за рахунок інших надходжень, таких як плата, відрахування, власні доходи держави і неподаткові доходи. Ці поняття необхідно розрізняти за допомогою ознак, що характеризують ту чи іншу фінансову категорію. Важливо звернути увагу на різну структуру податкових надходжень до централізованого фонду грошових коштів держави в країнах з ринковою економікою та в країнах з перехідною економікою. В перспективі в Україні має змінитися структура у бік зростання питомої ваги прямих податків.

За останні роки Державний бюджет України попов­нюється за рахунок нових видів податків, зборів і платежів та неподаткових надходжень:

- плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин;

- рентна плата за нафту та природний газ, які видобува­ються в Україні;

- надходження до інноваційного фонду;

- надходження від реалізації дорогоцінних металів та ін.

Постійні зміни та доповнення податкового законодав­ства України призводять до недоодержання спрогнозованих показників виробничо-господарської діяльності підприємств та її недосягнення кінцевого результату - прибутку, рентабельнос­ті, окупності капіталовкладень та ін. Це створює фактор невизначеності підприємств у податковій системі України.

              В цій курсовій роботі ми приділимо особу увагу сутності та функціям податків, їх видам, розглянемо процес обчислення та сплати податків на  конкретному підприємстві, а проаналізуємо систему оподаткування в Україні та порівняємо з зарубіжними країнами.

Актуальність теми полягає в тому, що податки та збори є необхідними елементами тому, що формують державний та місцеві бюджети.

Метою даної роботи є дослідження принципів розрахунку та сплати податків, зборів з підприємств на прикладі СТОВ “Колос”.

Розділ І. Теоретичні та методологічні підходи до оподаткування підприємств

1.1. Сутність оподаткування підприємств

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникають одночасно з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі. Податки - це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

Система оподаткування - це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 р. Закону "Про систему оподаткування". У ньому було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названо платників та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність дальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 р. було ухвалено другий варіант Закону "Про систему оподаткування". Третій варіант цього закону Верховна Рада України ухвалила 18 лютого 1997 р. В останньому варіанті закону дано більш повне і чітке визначення принципів побудови системи оподаткування, а також понять системи оподаткування, платників податків і зборів, об'єкта оподаткування; обов'язків, прав і відповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів.

Система оподаткування - це сукупність податків і зборів, (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави.
Законом "Про систему оподаткування" визначено такі важливі принципи її побудови:

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

- стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

- обов'язковість;

- рівнозначність і пропорційність;

- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

- соціальна справедливість;

- стабільність;

- економічна обґрунтованість;

- рівномірність сплати;

- компетентність;

- єдиний підхід;

-доступність.

На жаль, не всі з перелічених принципів достатньо реалізуються за здійснення податкової політики, у законодавчих актах щодо окремих податків.

У системі оподаткування можна виділити дві підсистеми: оподаткування юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб.

Підприємства - суб'єкти господарювання повинні сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори. Загальнодержавні податки і збори включають:

- прямі податки [податок на прибуток, плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість)];

- непрямі податки [податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито];

- збори (на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, до державного інноваційного фонду; за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори; гербовий збір);

- державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Місцеві податки і збори включають:

- два податки (комунальний податок і податок з реклами);

- різні збори (за право використання місцевої символіки; за парковку автотранспорту; за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що вирушає за кордон; за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; ринковий збір; готельний збір; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно - і телезйомок та ін.).

Обов'язкові платежі перераховуються до бюджету держави, а також до інших цільових державних фондів. Вони можуть здійснюватися в кількох формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування. Суспільне призначення податків виявляється в тих функціях, які вони виконують. У спеціальній літературі автори називають різні функції податків. Найбільш поширеним є погляд, що податки виконують дві основні функції - фіскальну та регулюючу. 

Визначальною основою побудови податкової системи є обсяг витрат бюджету. Види податків і їх обсяг в державі встановлю­ється з метою покриття його витрат. Виходячи з цього податки є вторинними по відношенню до витрат бюджету. Збалансуван­ня обсягу податків і податкових платежів, що надходять до бюджету, з обсягом бюджетних витрат держави - основне завдання державних   фінансових   органів.   Бюджет,   як  фінансовий план держави,  повинен бути обов'язково балансом доходів і витрат. Однак, не слід знімати і проблему бюджетного дефіци­ту. Він є як в розвинених країнах, так і в Україні. Різниця ли­ше в тому, які розміри цього дефіциту, його причини, джерела покриття і канали використання в тих чи інших країнах. Світо­ва практика показує., Ідо нормальним явищем в економіці є та­кий стан, коли розмір дефіциту бюджету складай 2 - 3% під ВВП. В Україні   ж він в два рази вищий, що засвідчує більш низький рівень розвитку її економіки.

Правову основу податкової системи складають відносини власності. Форма власності, - державна чи приватна, - визна­чає право держави на доходи.  При державній власності все майно підприємств і доходи, що створюються ними, належать державі. Держава вирішує яку частку доходів підприємств цен­тралізувати до бюджету і в інші централізовані фонди, а яку залишити  трудовим  колективам.   Що  стосується  приватних  і колективних підприємств, то держава може централізувати до бюджету лише ту частину доходів, яка потрібна на загально­державні потреби.

До вихідних принципів побудови податкової системи на­лежать: формування доходів бюджету в процесі перерозподілу ВВП; встановлення однакових обов'язків і відповідальності пе­ред бюджетом для господарюючих суб'єктів всіх форм власнос­ті; встановлення оптимального співвідношення між величиною доходу, що стягується з підприємств, і що залишається у них на власний розвиток виробництва, соціальної сфери і матері­ального стимулювання працівників.

Зміст цих принципів наступний. Формування доходів бю­джету здійснюється в процесі перерозподілу, або вторинного розподілу ВВП. На стадії його первинного розподілу формую­ться доходи юридичних і фізичних осіб. Перерозподіл доходів відбувається через їх оподаткування з метою централізації ви­значеної частки до бюджету для подальшого використання на виконання загальнодержавних задач. Таким чином, держава відокремлена від первинного розподілу доходів господарюючих суб'єктів і тим самим не порушує право їх власності на ці дохо­ди.

Необхідність встановлення однакових обов'язків і відпові­дальності перед бюджетом господарюючих суб'єктів всіх форм власності визначається необхідністю оподаткування доходів юридичних і фізичних осіб в визнано однакових умовах. В процесі ж подальшої господарської діяльності безперечно буде відбуватися диференціація доходів, а відповідно, і частина стя­гнень до бюджету.

Величина доходу, що стягується з господарюючого суб'єкта до бюджету через податки і що залишається у нього на власні потреби, повинні бути економічно обґрунтовані і забезпечувати як формування бюджету в необхідному обсязі, так і розвиток самих підприємств. Необхідність розширення виробництва і зміцнення економіки підприємств потребують встановлення та­ких пропорцій.

Основними ж принципами функціонування податкової сис­теми мають бути: одноразове оподаткування одного і того ж об'єкта;   сума   сплаченого  податку   має  дорівнювати   вартості отриманих від держави благ та послуг; кожен податок повинен мати цільове призначення, тобто бути спрямованим на покриття конкретних видів витрат бюджету; застосування нових податків повинно відбуватися лише для покриття нових витрат держави, а  не для  покриття  дефіциту  бюджету;   умови   оподаткування мають бути прості і зрозумілі для платників податків; стягнен­ня податків має відбуватися в зручний для платника час і зро­зумілим для нього методом; звітування уряду про використання податків.

Види податків, їх платники, об'єкт оподаткування, ставка, порядок розрахунку і сплати встановлюються державою і міс­цевими органами влади. В нинішній час на Україні існує біль­ше десяти видів податків і податкових платежів, а з врахуван­ням різноманітних зборів і обов'язкових платежів їх більше 30 видів.

Існуюча система податків і податкових платежів має свою класифікацію, в основу якої покладені наступні ознаки: форма оподаткування; економічний зміст об'єкта оподаткування; рі­вень державних структур, які встановлюють податки; напрямок використання.

1.2. Прямі податки

В залежності від форми оподаткування всі податки поділя­ються на прямі і непрямі.

Прямі податки - це податки, які встановлюються безпо­середньо на доходи і майно платників і сплачуються ними із власних надходжень грошових коштів. До них належать пода­ток на прибуток, податок на транспортні засоби, податок на землю, прибутковий податок з доходів громадян і інші. Ці по­датки встановлюються безпосередньо на доход або майно плат­ника і їх розмір залежить від обсягу об'єкта оподаткування. Чим більший об'єкт оподаткування, тим, при однаковій ставці, більша сума податку і навпаки.

В свою чергу, прямі податки поділяються на дві групи:

1)           особисті;

2)           реальні.

Особисті податки встановлюються персо­нально для конкретного платника. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подуш­ний. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зов­нішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, про­мисловий, на грошовий капітал.

Прямі податки майже не впли­вають на ціни, але зменшують доходи платників, тим самим впливаючи на обсяги інвестиційного і споживацького попи­ту. В той же час вони не змінюють структури попиту, на від­міну від деяких видів непрямих податків. Пряма залежність між сумою прямих податків і обсягом доходу сприяє збіль­шенню можливостей для держави в регулюванні економічних процесів і вирішенні проблем соціальної справедливості за ра­хунок прогресивних ставок оподаткування. Проте з фіскальної точки зору вони поступаються непрямим в стабільності над­ходжень, в рівномірності розподілу надходжень по окремих регіонах, в існуванні більш сприятливих умов щодо ухилення від їх сплати.

1.3. Непрямі податки

Непрямі податки - це податки, що встановлюються на товари і послуги і сплачуються покупцем в їх цінах або тари­фах, а до бюджету сплачуються продавцями товарів і послуг. У даному випадку покупець сплачує ці податки продавцю в цінах на товари і послуги, які у нього купує, а продавець згодом пе­рераховує  їх   державі.   Зв'язок  тут   між   платником   податку (споживачем товару) і державою опосередкований через об'єкт оподаткування. До непрямих податків належать податок на до­дану вартість, акцизний збір, митні збори. Розмір цих податків, при постійних ставках (тарифах), залежить від кількості і вартості товарів (послуг), що купуються.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

У світовій практиці існують три види непрямих податків: ак­цизи, фіскальна монополія і мито. Нині в Україні стягуються акцизи, які в свою чергу складаються з універсального та спе­цифічних акцизів і мита. Непрямі податки на відміну від пря­мих мають свої переваги і недоліки. Вони ефективніші в фіскаль­ному аспекті, оскільки оподатковують споживання, яке в свою чергу є більш стабільною і негнучкою величиною, ніж прибутки. Від них важко ухилитись і досить легко контролювати їх сплату. Непрямі податки не впливають на процеси нагромадження, але вони регресивні в соціальному аспекті і здійснюють досить значний вплив на загальні процеси ціноутворення.

Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, по яких вони стягуються, та диференційовані ставки по окремих групах товарів. Універсальні акцизи відрізняються від специфічних універсальними ставками на всі групи товарів та ширшою базою оподаткування.

Поширення універсальних акцизів зумовлене низкою чинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження до бюджету, які не залежать від змін в уподобаннях споживачів та  асортименті реалізованих товарів. Універсальні ставки полегшують  контроль податкових органів за правильністю сплати податку. Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами товарів. Такі недоліки непрямих податків, як значний вплив на інфляційні процеси і регресивність в соціальному аспекті, виражені в універсальних акцизах яскравіше, ніж в ін­ших непрямих податках.

У податковій практиці існують три форми універсальних акцизів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або роздрібної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість. Об’єктом оподаткування податку з продажу (купівель) у ланках оптової чи роздрібної торгівлі є валовий дохід на кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів, тобто оподаткування проводиться  лише один раз, на одній ступені руху товарів.

Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів. Із цим пов'язаний значний недолік податків цієї групи — кумулятивний ефект, який полягає в тому, що в об'єкт оподаткування включаються податки, які були сплачені раніше, на попередніх етапах руху товарів. Податок на додану вартість сплачується на всіх етапах руху товарів, але об’єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а додана  вартість, що зберігає переваги податку з обороту, але водночас ліквідує його головний недолік — кумулятивний ефект.

Фіскальна монополія — це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процес ціноутворення, або ціноутворення і виробництво певних видів товарів, або ціноутворення і реалізацію. При повній монополії держава залишає за собою виключне право на виробництво і реалізацію окремих товарів за встановленими нею цінами.

Мито встановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспорту­ванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків стяг­нення мита має за мету не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної структури експорту і імпорту. Залежно від мети введення розрізняють наступні види мита: ста­тистичне, фіскальне, протекціоністське, антидемпінгове, префе­ренційне, зрівняльне.

Непрямі податки досить широко використовуються у всьому світі, оскільки при відносно простому механізмі справляння вони забезпечують стійкі поступлення в бюджет. Крім того, вони легше сприймаються психоло­гічно, ніж прямі, тому що платяться непомітно для споживачів і немає безпосереднього зв'язку між сплатою податку і усвідомленням цього (табл. 1).

Таблиця 1. Особливості прямих і непрямих податків

Розділ ІІ. Аналіз оподаткування підприємства на прикладі СТОВ „Колос”

2.1. Характеристика підприємства

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Колос” знаходиться за адресою: Черкаська область, Черкаський район с. Вергуни, вул. Леніна, 17.

     Сільськогосподарське  товариство з обмеженою відповідальністю “Колос” було створене у відповідності із Законом України ”Про підприємства в Україні” від 27 березня 2000р. №887-ХІІ на основі рішення зборів засновників. Рік заснування 1998.

       СТОВ “Колос” являється юридичною особою, має самостійний баланс,  розрахунковий та інші рахунки,  печатку і штампи з своїм найменуванням, фірмові бланки. Діє на принципах госпрозрахунку,  самоокупності,  самоврядування.

       Основною  метою діяльності СТОВ “Колос” являється підприємницька діяльність , пов’язана з випуском сільськогосподарської продукції.

Крім того підприємство має право самостійного ведення зовнішньоекономічної діяльності.

Майно СТОВ “Колос” складають основні фонди і оборотні кошти, вартість яких відображена в балансі. Статутний фонд формується за рахунок внесків засновників, яких є 7. Початковий внесок складав 4200 грн. з кожного, але внесок керівника – 8400 грн. Кожного року на ці кошти начисляється 10 % з чистого прибутку, які перечислюються на розвиток підприємства. Майно підприємства – колективна власність. Джерелами формування засобів є :

- грошові і матеріальні внески засновників;

- доходи від господарської діяльності;

- кредити банків та інших кредиторів;

- аванси замовників;

- доходи від цінних паперів;

- безвідплатні або благодійні внески інших організацій і підприємств;

- майно колективу СТОВ “Колос”.

     Підприємство здійснює облік результатів роботи, веде оперативний, бухгалтерський, статистичний облік та подає їх фінансовим та статистичним органам,  згідно встановлених форм та строків. Кожного кварталу проводяться Збори засновників, на яких обговорюються питання щодо діяльності підприємства та аналізуються всі дані.

    Протягом 2003-2004рр. основні економічні показники в діяльності СТОВ “Колос” були такими (табл.2) (додатки «Звіт з праці», «Звіт про фінансові результати», «Баланс»):

    Табл.2 Аналіз основних показників в діяльності СТОВ “Колос”

Отже, аналізуючи таблицю можна зробити певні висновки, що найкраще СТОВ «Колос» спрацювало у 2004 р. (порівняно з 2003 р.) збільшився обсяг реалізованої продукції на 139,0 тис.грн. ; собівартість продукції на 482,0 тис.грн.; чистий прибуток зріс на 346 тис.грн.; фонд заробітної плати на 194,5 тис.грн.. але зменшилась середньоспискова чисельність працівників на 9 осіб.

Ці показники дають загальну оцінку того, що підприємство працює краще.

2.2 Аналіз нарахування та сплати фіксованого податку.

Відповідно до Закону України «Про фіксований сільсько­господарський податок» платниками ФСП є сільськогоспо­дарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачені законами України, селянські й інші господарства, що займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою і збутом сільськогосподарської продукції, у яких сума, отримана від реалізації сільськогосподарської продукції власного вироб­ництва і продуктів її переробки  за попередній звітний (податковий) рік, перевищує  75 %  загальної суми валового доходу підприємства.

У випадку, якщо в звітному періоді валовий дохід від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва і продуктів її переробки становить менше ніж 75 % загального обсягу реалізації, підприємство сплачує податки в наступному звітному періоді на загальних підставах.

Якщо у сільськогосподарських товаровиробників нарахована в 1997 р. сума податків, які платники ФСП не мають платити, перевищує суму ФСП більше ніж утричі, то до суми ФСП застосовують такі коефіцієнти:

- у випадку перевищення в 3-4 рази - 1,5;

- у випадку перевищення більш ніж у 4 рази - 2.

Платники ФСП мають право на вибір форми сплати ФСП у грошовій формі чи/і у вигляді поставок сільгосппродукції.

Об'єктом оподаткування є площа сільгоспугідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність чи наданих йому в користування, у тому числі на умовах оренди.

У випадку, якщо в звітному періоді відбувається зміна площ сільгоспугідь у зв'язку з набуттям права землевласника чи землекористувача відповідно землевласник чи землекористувач зобов'язаний здійснити уточнення сум податкових платежів на період до закінчення податкового року і протягом місяця подати розрахунки в органи державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки й в орган державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку.

Ставка ФСП з одного гектара сільгоспугідь встановлена у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 01.07.95 р. в таких розмірах: