Оподаткування підприємницької діяльності

ЗМІСТ

стор.

ПЛАН

ВСТУП.

В умовах ринкових відносин та насамперед в перехідний до ринку  період податкова система є одним  з найважливіших економічних  регуляторів, основою фінансово-кредитного механізму державного регулювання економіки.

Дана робота написана на тему “Оподаткування підприємницької  діяльності”. Кожен погодиться, що дана тема є дуже актуальною зараз.

По-перше, питання податків взагалі турбують усіх. Зараз майже  всі в один голос говорять, що підприємства просто гинуть під податковим тягарем. 

По-друге, прямі податки, хоча й поступаються непрямим за своєю  питомою вагою у формуванні бюджету, але мають суттєве значення в  податковій системі України. Щорічно  ми чуємо про дефіцит бюджету, невиконання доходної його частини. Провідним елементом системи прямих податків є податок на прибуток підприємств. А отже, держава постійно бореться за “вдосконалення” оподаткування прибутку, розуміючи те, що податок на прибуток підприємств, як і прибутковий податок з громадян, є одними х провідних джерел наповнення бюджету.

З 1997 року оподаткування  юридичних осіб в Україні регламентується  таким основним законодавчим актом  як Закон України “Про оподаткування  прибутку підприємств”, який дуже відрізняється  від старого закону. На думку спеціалістів він має дуже багато недоліків та недосконалостей. Але напевно дуже важко одразу збудувати ефективну систему оподаткування, тому все це, будемо сподіватися, справа часу.

В своїй роботі я намагався  розглянути існуючі недоліки в системі  оподаткування підприємницької діяльності та можливі шляхи щодо їх усунення. Але не можливо досконало розглянуті всі питання в курсовій роботі, тому що це потребує більше часу.

Моя тема дуже актуальна  в нас час ще й тому, що дуже важливо для ефективного ведення господарської діяльності знати всі моменти прибуткового законодавства. Не знаючі всіх моментів дуже важко, а напевно й неможливо існувати на нашому ринку. Знаючи систему оподаткування можна уникнути деяких суперечностей закону і тим самим уникнути деяких штрафних санкцій, які можуть бути катастрофічними для підприємства.

1.1. Поняття  оподаткування 

Що ж означає саме поняття “податок”? Це — обов’язковий платіж, який справляється до бюджету  з юридичних осіб(підприємств, установ, організацій) і громадян.

Сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів становить систему оподаткування.

Встановлення і скасування податків, зборів, інших обов’язкових платежів до бюджету та внесків до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і місцевими Радами народних депутатів.

Державні податкові  інспекції ведуть облік платників  податків. Банки та інші кредитні установи відкривають рахунки платникам податків та інших обов’язкових платежів лише за умови пред’явлення ними документа, що підтверджеє взяття їх на облік у державній податковій інспекції, і у триденний термін повідомляють про це державну податкову інспекцію.

 Податкова політика як засіб макроекономічного регулювання, властивий економіці ринкового типу, в Україні лише починає формуватися. Цей процес ускладнюється насамперед відсутністю виваженої, реалістичної концепції виходу України з економічної кризи, розробленої на основі певної економічної теорії.Справа в тому, що якщо основним шляхом виходу економіки з кризового стану вважати стимулювання пропозиції, слід застосовувати одну податкову політику, якщо ж орієнтуватись на досягнення фінансової стабілізації, передусім низького рівня дефіциту державного бюджету, — іншу.

Невирішеність проблеми на концептуальному рівні,по- перше, призводить до нестабільності податкової політики, що дестабілізує економику, по-друге, зумовлює використання податків не як засобу мобілізації доходів до державного бюджету, тобто у їх фіскальній функції. Саме збереження попереднього обсягу доходів бюджету або зростання їх було досі головним критерієм при визначенні ставок оподаткування.

Отже, розробка і використання в Україні податкової політики як засобу макроекономічного регулювання є одним з найактуальніших сучасних завдань.

Невипадково податкова  система України знаходиться  в центрі уваги державних органів  країни. Наробляється система законодавчо-нормативних  актів з цього питання.

1.2. Види оподаткування

В Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки.

До загальнодержавних  податків належать:

1.Податок на добавлену  вартість

2.Акцизний збір

3.Податок на доходи (прибуток) підприємств і організацій

4.Прибутковий податок  з громадян

5.Мито

6.Державне мито

7.Податок на майно  підприємств

8.Податок на нерухоме  майно громадян

9.Плата за землю

10.Податок з власників  транспортних засобів та інших  самохідних машин і механізмів

11.Податок на промисел

12.Плата по відшкодуванню  витрат на геологорозвідувальні роботи

13.Плата за спеціальне  використання природних ресурсів

14.Плата за забруднення  навколишнього природного середовища

15.Відрахування та  збори на будівництво, ремонт  і утримання автомобільних доріг

16.Внески до Фонду  для заходів щодо ліквідації  наслідків чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення

17.Внески до Фонду  сприяння зайнятості населення  України

18.Внески до Фонду  соціального страхування України

19.Внески до Пенсійного  фонду України

Загальнодержавні податки  та інші обов’язкові платежі встановлюються Верховною Радою і справляються на всій території України.

До місцевих податків і зборів належать:

1.Готельний збір

2.Збір за парковку  автомобілів

3.Ринковий збір

4.Збір за видачу  ордера на квартиру

5.Курортний збір

6.Збір за участь  у бігах на іподромі

7.Збір з осіб, які  беруть участь у грі на тоталізаторі  на іподромі

8.Податок з реклами

9.Збір за право використання  місцевої символіки

10.Збір за право  проведення кіно- і телезйомок

11.Збір за проведення  місцевих аукціонів, конкурсного  розпродажу і лотерей

12.Комунальний податок

13.Збір за проїзд  по території прикордонних областей  автотранспорту, що прямує за  кордон

14.Збір за видачу  дозволу на розміщення об’єктів  торгівлі

Місцеві податки і  збори, порядок їх сплати встановлюються органами місцевого самоврядування відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законодавством України, крім збору за проїзд автотранспорту, що прямує за кордон по території прикордонних областей, який встановлюється обласними Радами народних депутатів.

Суми місцевих податків і зборів зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування за місцем знаходження (проживання) платника, якщо інше не встановлено законодавчими  актами України.

Крім цього, ще розрізняють прямі і непрямі  податки.

Прямі податки-це податки, які держава стягує безпосередньо з доходів або майна платника податку.До них належать:податок на прибуток підприємств і організацій, прибутковий податок з доходів громадян.

Непрямі податки-це податки, які стягуються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачами при його купівлі.До них належать, зокрема, податок на добавлену вартість і акцизний збір.

Види податків, зборів та інших обов’язкових платежів.

Податок на добавлену  вартість

Податок на добавлену  вартість-це непрямий податок, який сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг, при імпорті товарів до або під час митного оформлення.

Платниками податку  на добавлену вартість є суб’єкти підприємницької діяльності, що що знаходяться на території України, міжнародні об’єднання та іноземні юридичні особи, громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять (пересилають) предмети (товари) на митну територію України.

Ставку податку на добавлену вартість встановлено  в розмірі 20 відсотків до оподаткувального обороту, який не включає податок  на добавлену вартість.

Контроль за сплатою податку на добавлену вартість з імпортних товарів під час переміщення через митний кордон України покладено на митні органи, всі інші питання, включаючи операції з імпортними товарами, знаходяться під контролем податкової служби України.

Акцизний збір

Акцизний збір-це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), що включається  до ціни цих товарів (продукції).

Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, тайого ставки затверджуються Верховною  Радою України.

Платниками акцизного  збору є суб’єкти підприємницької  діяльності-виробники або замовники  товарів, а також ті, що імпортують підакцизні товари;громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без  створення юридичної особи;громадяни  України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять (пересилають) предмети (товари) на митну територію України.

Податок на прибуток

Балансовий прибуток підприємства-це загальна сума його прибутку від усіх видів діяльності за звітний  період, отримана як на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами, яка відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції(робіт, послуг) , в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, не матеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних операцій, а також від позареалізаційних операцій.

Платники податків

Суб’єкти підприємницької  діяльності, бюджетні організації в  частині здійснення госпрозрахункової  діяльності, банки(крім Національного  банку України і його установ, за винятком госпрозрахункових закладів), які є юридичними особами згідно з законодавством України, міжнародні організації, що не мають імунітету та дипломатичних привілеїв і здійснюють підприємницьку діяльність в Україні.

Національний банк України  і його установи(за винятком госпрозрахункових) сплачують до державного бюджету суму перевищення валових доходів над видатками згідно з кошторисом витрат, затвердженим Верховною Радою України.

Прибутковий податок  з громадян

Платниками прибуткового податку є громадяни України, іноземні громадяни і особи без  громадянства як ті, які мають, так і ті, які не мають постійного місця проживання в Україні.

Об’єктом оподаткування  у громадян, котрі мають постійне місце проживання в Україні, є  сукупний оподатковуваний дохід  за календарний рік, одержаний ними з різних джерел як на території  України, так і за її межами.

У громадян, котрі не мають  постійного місця проживання в Україні, об’єктом оподаткування є доходи, одержувані з джерел в Україні.

Державне мито

Платниками державного мита на території України є фізичні  та юридичні особи за вчинення в  їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженними на те органами.

Плата за землю

Використання землі  в Україні є платним.Плата за землю утримується у вигляді  земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від  якості та місцеположення земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки земель.

Податок з власників  транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Податок з власників  транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є одним  із джерел фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування.

Податок на промисел.

Платниками податку  на промисел є громадяни України, іноземні громадяни та особи без  громадянства, якщо вони не зареєстровані як суб’єкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів.

Плата за спеціальне використання надр при видобуванні  корисних копалин

Платниками є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм вартості, включаючи підприємства, які здійснюють видобуток корисних копалин.Плата введена з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сіровині, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища.

Плата за спеціальне використання лісових ресурсів

Ліси України є її національним багатством і за своїм  призначенням та місцезнаходженням виконують переважно екологічні, естетичні, виховні та інщі функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку і охороні.

Усі ліси України є  власністю держави.

Від імені держави  лісами розпоряджається Верховна Рада України.

Верховна Рада України  делегує свої повноваження щодо розпорядження лісами відповідним Радам народних депутатів.

Ради народних депутатів  у межах своєї компетенції  надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування.

З метою раціонального  і бережливого користування лісовими ресурсами Лісовим кодексом України введена плата за спеціальне використання лісових ресурсів.

До лісових ресурсів належать:деревина технічна і лікарська  сировина, кормові, харчові та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва.

Плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів

Плату за спеціальне використання прісних водних ресурсів вносять  усі суб’єкти підприємницької діяльності-водокористувачі  незалежно від форм власності, в тому числі підприємства гідроенергетики та водного транспорту.

Місцеві податки  і збори

1.Готельний збір

2.Збір за прковку  автотранспорту

3.Ринковий збір

4.Збір за видачу  ордера на квартиру

5.Курортний збір

6.Збір за участь  у бігах на іподромі

7.Збір за виграш на бігах

8.Збір з осіб, які  беруть участь у грі на тоталізаторі  н іподромі

9.Податок з реклами

10.Збір за право  на використування місцевої символіки

11.Збір за право  проведення кіно-і телезйомок

12.Збір за право  на проведення місцевих аукціонів,  конкурсного розпродажу і лотерей

13.Комунальний податок

14.Збір за проїзд  по території прикордонних областей  з автотранспорту, що прямує за  кордон

15.Збір за видачу  дозволу на розміщення об’єктів  торгівлі

 Отже, основне в  податковій політиці на сучасному  етапі в Україні є реформування податкової системи в напрямах:

1.Зниженнязагального  рівня податкового тягаря

2.Забезпечення інвестиційної  спрямованості податкової системи  шляхом запровадження інвестиційних  пільг

3.Реалізації соціальної  спрямованості податкової системи

4.Удосконалення механізмів  обчислення і стягнення податків

5.Удосконалення для  виконання вищезазначеного правової  бази оподаткування, закріплення податкової системи України в Подат- ковому кодексі.

1.3. Принципи  оподаткування

Принципами побудови системи оподаткування є:

стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення  виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника  на світовий ринок високотехнологічної  продукції;

 стимулювання підприємницької  виробничої діяльності та інвестиційної  активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних  осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;

рівність, недопущення  будь-якихпроявівподаткової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки  малозабезпечених верств населення  шляхом запровадження економічно обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

економічна обгрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових  платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з  необхідності забезпечення своєчасного  надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових  платежів), а також пільг їх платникам  здійснюються відповідно до законодавства  про оподаткування виключно Верховною  Радою України, Верховною Радою  Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням  платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати подіатку, підстав для надання податкових пільг;

доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства  для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

2. Оподаткування  підприємницької діяльності в  Україні.

Серед податків, які справляються сьогодні відповідно до законів України з оподаткування, за сумою надходжень до бюджету друге місце посідає податок на прибуток (дохід) підприємств.

Але, відіграючи таку важливу  роль в формуванні доходів бюджету, податок на прибутокF підприємств  одночасно спричиняє пагубний вплив  на виробництво. положення навряд чи дозволяють податку на прибуток нести функцію оптимального механізму перерахування частини доходів бізнесу державі, не завдаючи при цьому непоправної втрати бізнесу.

Негативна дія податку  на прибуток підприємств на виробництво виявляється в тому, що майже в 2,5 раза перевищені планові суми його надходжень у зведений бюджет 1998 р. при рості кількості збиткових підприємств, що у 1998 р. досягло 52% у промисловості і 92% у сільському господарстві (відзначимо, що збитковість по бухгалтерському обліку далеко не завжди свідчить про збитковість по податковому обліку)[12].

Але схоже на те, що проблеми удосконалення не дуже цікавлять  наш уряд. Зараз вже не йде мова про послаблення податкового  тиску, уряду потрібні гроші, багато грошей. Тому одночасно з подачею  проекту бюджету на 2000 рік, Кабмін запропонував Верховній Раді внести зміни та доповнення в деякі закони. Таким чином він сподівається розширити базу оподаткування на наступний рік і скоротити кількість пільг, що надаються.

В Закон “Про оподаткування  прибутку підприємств” запропоновано  внести зміни відносно обмеження терміну віднесення збитків від господарської діяльності на зменьшення оподатковуваного прибутку в наступних звітних роках.

Щодо ситуації пов’язаної з прогнозом надходжень від оподаткування  прибутку підприємств, то вона досить вражаюча. Уряд уперто вважає, що  зростатиме обсяг промислового виробництва продукції, а звідси – збільшиться прибуток. Тому прогнозова сума цього податку майже на 1,4 млрд. грн. більше ніж враховано в розрахунках на нинішній рік [4].

Цей податок дійсно показує  добру "збираємість", яка могла б зберегтися при умові, що підприємства не падуть під важким налоговим тиском, наприклад, в цьому році збільшилася заборгованість по сплаті цього податку. Так, на 1 серпня недоімка збільшилася майже вдвічі і склала майже 2,8 млрд. грн[4].

Розглянемо, які ж положення закону сприяють росту збитковості і поглибленню платіжної кризи. Насамперед відзначимо, що ним передбачений зовсім новий підхід до визначення господарської діяльності — основною її ознакою є факт одержання прибутку за умови. що діяльність особи, спрямована на це, є регулярною, постійною та істотною. Дане визначення господарської діяльності суперечить положенню Державного класифікатора «Класифікація видів економічної діяльності», розробленому Держкомстатом України і орієнтованому на вимоги Європейського Союзу. Відповідно до класифікатора, господарська діяльність характеризується такими ознаками:

- використання ресурсів.

- виробничий процес;

- випуск продукції  (надання послуг).

Оскільки в законі дані ознаки проігноровані, то для усунення протиріччя було введене зовсім нове поняття — неприбуткові організації. Тим самим. були узяті під контроль держави кошти добродійних, громадських організацій.

Варто особливо відзначити абзац перший підпункту 7.11.9. яким передбачається обкладення податком на прибуток доходів неприбуткових організацій (добродійні внески, членські внески, пасивні доходи), звільнених від цього підпунктами 7.11.2-7.11.7. у випадку перевищення ними розмірів доходів попереднього року в першому кварталі звітного року на 25%.

Введення поняття «валові  витрати» суперечить принципам бухгалтерського обліку і поняттю собівартості продукції. Це змушує підприємства (організації, установи) фактично вести подвійний облік — для податкової адміністрації і для себе. Між податковим і бухгалтерським обліком існують розбіжності, які в основному виявляються в правилах віднесення витрат на собівартість, зокрема матеріалів і малоцінних і швидкозношуваних     предметів (МШП), а також включення в суму реалізації (доходу) коштів, отриманих за фактом виконання робіт (послуг), відпуску продукції.

Відповідно до Положення  про ведення бухгалтерського  обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою КМ N250 від 3.04.93 р. із змінами і доповненнями (далі — Положення). матеріали і МШП включаються в собівартість продукції тільки в міру їх передачі у виробництво, а, відповідно до закону, у валові витрати Вони включаються за фактом оплати або одержання їх підприємством. Законом практично перекручено поняття авансу. і тим самим до складу валового доходу погрібне включати кошти, отримані за ще не виконані роботи (послуги), не відвантажену продукцію.

Пункт 5.9 про перерахування залишків на складі фактично розрахований на порушників законодавства і припускає подвійне оподатковування сумлінних платників. Це можна проілюструвати таким прикладом. Підприємство не працювало певний час. У звітному кварталі почався процес виробництва продукції, частина якої була реалізована. при цьому кошти за реалізовану продукцію могли не надійти. Під час укладання податкової звітності частина виробленої продукції, то була реалізована, підлягає включенню у валові прибутки, а нереалізована продукція зменшить валові витрати.

У підсумку підприємство. що тільки почало відновлювати виробничу діяльність і ще не одержало ніякого прибутку, відразу стає боржником по платежах у бюджет. Йому будуть зараховані кошти по переплаті податку з прибутку у зв'язку зі збільшенням готової продукції на складі в наступному кварталі в рахунок майбутніх платежів. Введення даного пункту мало на меті будь-якими способами вилучити кошти підприємств у бюджет. Внаслідок цього підприємства змушені приховувати реальний стан справ у виробництві.