Організація і технологія роботи магазину

Полтавський університет  економіки і торгівлі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни:

Організація торгівлі

 

на тему:

«Організація  і технологія роботи магазину»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

виконав:

студент групи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Полтава 2012

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………………..3

1. Роль магазинів у організації торговельного обслуговування населення……………5
2. Загальна організаційно економічна характеристика роботи магазину………………7
3. Організація технологічного процесу в магазині.
1. Планування торговельного залу і торгівельне обладнання………………………….9
2. Приймання, зберігання і підготовка товарів до продажу………….………………..13
3. Розміщення і викладка товарів в торгівельному залі………….…………………….19
4. Організація продажу товарів та контрольно-касових операцій……………………25
4. Організація праці і режим роботи магазину………………………………………….26
5. Економічна ефективність роботи магазину……………………………………….….32

Висновки та пропозиції………………………………………………………………………..35

Список  використаних джерел…………………………………………………………………37

Додатки…………………………………………………………………………………………38

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

В умовах ринкових відносин взаємопов'язаний розвиток виробництва і торгівлі виступає як один із важливіших факторів інтенсифікації виробництва і підвищення рівня життя людей.

В умовах подальшого удосконалення  господарських зв'язків торгівлі з промисловістю важливе значення має вивчення попиту населення і на основі цього формування асортименту товару.

Внаслідок недоліків у вивченні і прогнозуванні попиту багато-які  можливості покращання торговельного обслуговування населення залишаються невикористаними.

Насичення ринку товарами потребує певного зміщення прийняття господарських  рішень від виробничих підприємств  до тих, які займаються реалізацією  товарів - до магазинів. Промисловість, збуваючи товари, прагне заставити  покупця брати те, що вона може йому запропонувати. Але ринкова економіка направлена на те, щоб заставити промисловість (виробника) робити те, що бажає покупець.

Економічні інтереси виробників і  споживачів не завжди співпадають. Задачі торгівлі - врахувати ці обставини і добиватись поєднання інтересів як виробників, так і споживачів. В цих умовах інтереси споживачів є визначальними.

В сучасних умовах не можна обмежуватись тільки вивченням попиту і навіть його прогнозуванням. Необхідно навчитися  організовувати, регулювати попит, управляти ним. Це потребує проведення досліджень з тим, щоб на науковій основі вирішувати що виробляти і продавати, кому, де і як продавати.

Торгівля повинна вивчати попит  для обгрунтування замовлення на потребу в товарах на наступний  рік і забезпечення поточного товаропостачання роздрібної мережі. 
Задачі промисловості - прогнозувати попит на перспективу, без чого вона не може планувати розвиток галузі і вірно використовувати капітальні вкладення в її розвиток.

Ефективність системи товаропостачання залежить від прийнятих технологічних рішень. Технічна частина проекту товаропостачання охоплює питання розробки та впровадження технічних схем процесу товаро-просування на стадії доведення товарів до магазинів, складання переліку та послідовності виконання, операцій, визначення складу та кількості технічних і транспортних засобів, необхідних для здійснення всіх видів робіт, а також визначення витрат праці на їх виконання.

В зв'язку з цим промисловість  має потребу у специфічних  джерелах інформації і не може обмежуватись тільки тією інформацією, яку дає їй торгівля. Одним із джерел інформації промисловості і повинні бути магазини.

Але в роботі магазинів є ще багато недоліків, багато магазинів, ще не відрізняються  від звичайних торгівельних підприємств  і не є зразковими.

Все це, з урахуванням великого значення магазинів визначає актуальність вибраної теми курсової роботи і є мотивом її вибору.

Мета курсової роботи – з’ясувати роль магазинів у організації торговельного обслуговування населеня, здійснити характеристику організації технологічного процесу магазину, а також визначити економічну ефективність магазину.

Об’єктом курсової роботи – є магазин, організація і технологія його роботи.

Предметом курсової роботи є аналіз організації роботи магазину по вивченню попиту населення, формуванню асортименту товарів, організації рекламної роботи, організації продажу і обслуговування покупців.

Курсова робота складається з  вступу, висновків та п’яти розділів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Роль магазинів у організації торговельного обслуговування населеня

Роздрібна торгівля здійснюється за допомогою торговельної мережі, яка відрізняється мобільністю, не капітальністю забудов, відносно невеликою вартістю будівництва і може розгортатися залежно від потреби в організації торговельного обслуговування населення.

Широкий розвиток торгівлі в останні роки є одним з шляхів реформування внутрішньої роздрібної торгівлі в переходу України до ринкових відносин, формування середовища у сфері торгівлі, збільшеня числа робочих місць збереження безробіття в країні.

Розвиток роздрібної торговельної мережі має здійснюватися на основі дотримання співвідношення між чисельністю жителів, обсягом роздрібного товарообороту і кількістю підприємств, що забезпечують торгове обслуговування населення, з врахуванням принципів прибутковості і конкуренції. 

Розвиток і розміщення магазинів  в містах і сільській місцевості розглядається як невідємна складова частина планів розвитку міст і сільських  поселень, носить комплексний характер.

Враховуючи, що магазини є елементом інфраструктури кожного міського і сільського поселення і виконує, крім економічної, значну соціальну функцію, ставиться завдання відновити на принципово новій основі систему розроблення та затвердження перспективних планів розвитку магазинної мережі як складової частини генеральних планів-схем розвитку міст, міських районів та сільських адміністративних одиниць.

Основними принципами визначення кількісних і якісних показників розвитку магазинів повинні стати суто «ринкові» принципи «економічної доцільності» і «переваг для споживачів».

Потреба у магазинах, яка складається  з економічно мало привабливих, але  соціально важливих об’єктів з реалізації товарів першої необхідності і масового попиту, повинна визначатися, виходячи з

Принципу «мінімально допустимої достатності», а розміщення магазинної мережі повинно забезпечувати їх доступність.

Істотні зміни в економіці України, які сталися за останні роки, позначилися і на стані, напрямах розвитку і розміщення роздрібно торгової мережі. Водночас, загальні вимоги до її побудови збереглися.

До них відносяться:

максимальне наближення магазинів до населення;

прибуткова робота торгових підприємтсв;

оптимальна забезпеченість населення торговельною мережею;

раціональна типізація і спеціалізація магазинів.

Максимальне наближення магазинів до покупців викликано необхідністю скорочення витрат споживання, до яких відносяться витрати часу на придбання товарів. Зниження цих витрат передбачає будівництво торгових підприємств (особливо з торгівлі товарами повсякчасного попиту) у безпосередній близькості від місць проживання або роботи покупців. Водночас це призводить до подрібнення магазинів і їх розосередження ро території. Тому будівництво, де це доцільно, крупних магазинів типу «Універсам», «Продукти», «Промтовари», які пропонують покупцям більш різноманітний асортимент товарів, також виправдано.

Інші загальні вимоги, які ставляться до побудови магазинів – оптимальна забезпеченість торговою мережею, рентабельність торгівельної діяльності, раціональна типізація і спеціалізація багато в чому залежать і від раціональності розміщення магазинів на території.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Загальна організаційно-економічна характеристика роботи магазину

Під роздрібним товарообігом розуміють  передачу товарів кінцевим споживачам. На цьому процес обігу товару завершується - він надходить у сферу споживання.  
Як економічний показник роздрібний товарообіг відображає обсяг товарної маси (в грошовому вираженні), що переходить у сферу особистого споживання, і характеризує, з одного боку, грошову виручку торгівлі, з іншого - суму витрат населення на купівлю товарів. Динаміка роздрібного товарообігу відбиває пропорції між виробництвом і споживанням, потреби підприємств в матеріальних і трудових ресурсах, розвиток торговельної мережі.  
Роздрібним товарообігом є продаж товарів населенню; крім того, в роздрібний товарооборот включається продаж товарів організаціям, установам і підприємствам для обслуговуваних ними контингентів населення.

Роздрібний товарообіг як статистичний показник відображає обсяг продажу  товарів населенню через усі канали реалізації: в офіційно врахованих підприємствах, на речових, змішаних та продуктових ринках.

Обсяг роздрібного товарообігу  в чому характеризує стан національної економіки, відображаючи стан справ  у промисловості та сільському господарстві, інфляційні процеси, зміна добробуту населення, кон'юнктуру і ємність внутрішнього ринку.

Показник роздрібного товарообігу (як і оптового) має кількісну  та якісну характеристики.

Кількісна характеристика товарообігу - обсяг реалізації в грошовому обчисленні, якісна - структура товарообігу. Структура (або асортиментний склад) товарообігу - це частка окремих товарних груп у загальному обсязі реалізації.

Склад роздрібного товарообігу  класифікують за видами продажів:

• прибуток від продажів продовольчих і непродовольчих товарів у магазинах, наметах, автоматах, розвізний і розносної торгівлі;

• товарообіг підприємств громадського харчування, що складається з обороту  з продажу продукції власного виробництва та покупних товарів, включаючи націнку;

• прибуток від реалізації медикаментів в аптеках;

• прибуток від реалізації книг, газет, журналів, у тому числі і за передплатою, та ін.

Необхідно чітко розмежувати поняття "склад" і "величина" товарообігу: склад товарообігу складається  з різних видів продажів, а величина - з сум торгової виручки, зданої в банк або касу, обсягу дрібнооптових продажів (за безготівковим розрахунком), витрат, вироблених за рахунок касової виручки (за документами).

Товарна структура роздрібного  товарообігу включає в себе продовольчі та непродовольчі товари, які розділені на асортиментні групи і підгрупи. При подальшій деталізації розглядають види, сорти, моделі, розміри товарів.

До показників, що характеризує товарооборот магазину, відносяться:

- Обсяг товарообігу у вартісному  вираженні в поточних цінах;

- Обсяг товарообігу у вартісному  виразі в порівняних цінах; 

- Асортиментна структура товарообігу  за окремими групами товарів  (грн., відсотки);

- Одноденний обсяг товарообігу  (грн.);

- Обсяг товарообороту в розрахунку  на одного працівника, в тому числі працівника торгової групи;

- Обсяг товарообігу на 1 м  ² загальної площі, в тому числі торгової площі;

- Час обігу товарів, дні обороту; 

- Швидкість товарообігу, кількість  оборотів.

Аналіз товарообігу починають  з визначення його обсягу (у вартісному вираженні або в натуральних показниках) за досліджуваний період. Отримані дані (звітні) порівнюють з плановими показниками і з показниками (базисними) відповідних попередніх тимчасових інтервалів (декада, місяць, квартал, півріччя, рік). Подібні зіставлення дозволяють оцінити ступінь відповідності фактичних результатів діяльності підприємства наміченої стратегії розвитку.

Проведення аналізу виробничо-торговельної діяльності магазину ускладнено у зв'язку з недоліками в плануванні, обліку та звітності. Так, нормативи товарних запасів зазвичай встановлюють в цілому по підприємству без їх підрозділи по товарних групах. Не є плани по надходженню і до решти вибуття сировини та покупних товарів. Багато підприємств взагалі не складають плани господарської та іншої діяльності. У звітності відсутня інформація про надходження окремих видів сировини та покупних товарів, іншому вибутті продуктів, про товарні запаси в асортиментному розрізі та ін. У зв'язку з цим доводиться робити додаткові трудомісткі розрахунки, вибірки і не завжди можна повністю вирішити завдання, поставлені при проведенні аналізу господарської діяльності.

Якщо протягом досліджуваного періоду  змінилися роздрібні ціни і націнки, а звідси і продажні ціни, то аналіз товарообігу та випуску власної продукції повинен проводитися як у чинній, так і в порівнянній оцінці. Роздрібний товарообіг є складовою частиною товарообігу міста (району) та в певній мірі покриває купівельні фонди населення. У зв'язку з цим виконання плану і динаміку їх товарообігу слід вивчати разом з аналізом розвитку роздрібного товарообігу міста і купівельної спроможності населення. Аналіз товарообігу проводять по загальному його обсягу і складу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Організація технологічного процесу в магазині

3.1. Планування торговельного залу і торговельне обладнання

Вимоги, які ставляться до планувань торговельних залів.

Головними приміщеннями магазинів  є торговельні зали, де безпосередньо  здійснюється реалізація товарів і  обслуговування покупців. їх розміри, форми і пропорції повинні забезпечувати оптимальні умови для здійснення завершальної фази торговельно-технологічного процесу. Тому влаштування і планування торговельних залів повинні відповідати таким вимогам:

У створювати покупцям максимальні  зручності для придбання ними товарів з мінімальними затратами часу;

- забезпечувати ефективне використання  площі торговельного залу під  викладку товарів;

- забезпечувати персоналу магазину  умови для здійснення контролю  за ходом реалізації товарі  і збереженням товарно-матеріальних цінностей;

- забезпечувати виникнення перехресних  і зустрічних потоків покупців  у магазині;

- створювати найкоротші шляхи  руху товарів із приміщень  для приймання і підготовки  товарів до продажу в торговельний  зал.

Усю різноманітність торговельних залів можна звести до трьох планувальних схем: квадратної, фронтальної (витягнутої вздовж вулиці) і глибинної (витягнутої перпендикулярно до вулиці). Найзручнішими є торговельні зали прямокутної форми з відношенням сторін від 2:3 до 1:2, оскільки сильно витягнута форма торговельного залу створює труднощі при впровадженні самообслуговування, подовжуються шляхи потоків покупців, погіршується їх орієнтація магазині.

У технологічних плануваннях торговельного  залу виокремлюються такі функціональні  зони:

- входу і виходу;

- розташування і викладки товарів;

- проходи для пересування покупців;

- розрахункового вузла (в магазинах  самообслуговування);

- надання додаткових послуг.

Зона входу-виходу.

Улаштування зони входу та виходу магазинів регламентується в основному вимогами стандартів та галузевих норм будівництва підприємств роздрібної торгівлі. У практиці застосовується як відокремлене розміщення зон входу і виходу, так і їх суміщення в єдиній зоні входу-виходу. У невеликих за площею магазинах найбільш раціональним є поєднання зони входу-виходу, що дозволяє спростити організацію торгово-технологічного процесу в магазині, полегшує контроль і запобігає крадіжкам (у магазинах площею понад 300 м згідно з протипожежними нормами вхід і вихід повинні бути ізольованими.). Цікавим проектним рішенням може бути таке облаштування входу і виходу магазину, при якому покупці з вулиці потрапляють не безпосередньо в торговий зал магазину, а у великий хол.

Для облаштування зон входу і  виходу застосовують різні варіанти конструкції дверей: з механічним приводом, з шарнірною підвіскою, розсувні двері; у деяких магазинах замість дверей дверні пройми замінені повітряними завісами, тобто потоками повітря, спрямованими зверху вниз. Застосування повітряних завіс і відкритого входу дозволяє усунути в покупців певний психологічний бар'єр, ніби запрошуючи їх увійти в магазин. Якщо повітряна завіса не використовується, то при вході-виході влаштовується тамбур, в якому влаштовується калорифер. Тамбур усуває повітряні потоки в торговельному залі і зменшує перепад температур між торговельним залом і зовнішнім середовищем.

Розміщення зони залежить від методу продажу. При продажу товарів  через прилавок вона розміщується посередині фасаду, при самообслуговуванні (особливо в невеликих магазинах) — з лівого боку фасаду (Мал. 1, ст.38).

У даній зоні в магазинах самообслуговування розміщуються камери зберігання, корзини  для покупок. Прилавок для зберігання речей покупців слід розміщувати  між вхідним і вихідним потоками покупців. Зона входу за допомогою засобів інформації повинна орієнтувати покупців у магазині. Від торговельного залу зона відділяється турнікетами, декоративними решітками, вітринами.

Зона викладки товарів займає основну  площу торговельного залу.

У магазинах, що застосовують продаж товарів через прилавок, товари викладаються на пристінному обладнанні, яке розміщується на робочих місцях продавців. Найбільш поширеним плануванням торговельного залу таких магазинів є лінійне розміщення робочих місць продавців. Залежно від ширини торговельного залу застосовуються різні варіанти лінійного планування. При ширині торговельного залу до 7 м пристінне обладнання і прилавки обслуговування розміщуються в одну лінію вздовж стіни, що відділяє торговельний зал від приміщень для зберігання товарів. Якщо ширина торговельного залу більше 8 м, робочі місця продавців можуть розміщуватися вздовж двох чи трьох стін.

Лінійне планування торговельного  залу в таких магазинах забезпечує наближення робочих місць до комор, що скорочує затрати праці з переміщування  товарів у торговельний зал, дає можливість поповнення товарних запасів у години роботи магазину, не створюючи незручностей для покупців.

У магазинах самообслуговування використовуються лінійне, острівне, боксове, виставкове і комбіноване планування торговельних залів. Однак найраціональнішим є лінійне планування торговельних залів.

При лінійному плануванні торговельних залів магазинів самообслуговування зона розміщення товарів і проходів покупців сплановані у вигляді паралельних  ліній торговельного обладнання, розміщених перпендикулярно лінії вузла розрахунку. Це дає можливість організувати єдиний вузол розрахунку, покупцям вільно пересуватися по торговельному залу, створювати єдину бригаду матеріально-відповідальних осіб, ефективно використовувати торгову площу.

Лінійне планування може бути з повздовжнім (при ширині магазину 7—12 м), поперечним (13—24 м) та комбінованим (понад 24 м) (мал. 2 ст. 38).

Довжина ліній гірок не повинна  перевищувати 20 м, оскільки більша її довжина  гірок призводить до надлишкового скупчення покупців у проходах, утруднює їх пересування у торговельному залі. Змінюючи довжину ліній, можна регулювати рівень концентрації покупців на різних ділянках торговельного залу. Під час розміщення торговельного обладнання слід намагатися, щоб несучі колони були в межах ліній і не заважали пересуванню покупців у торговельному залі.

Важливу роль під час розміщення обладнання в непродовольчих магазинах  відіграє вибір місця для примірочних  кабін. їх слід розміщувати у кінці  ліній вішал. Банкетки для примірювання взуття розміщують паралельно лініям гірок на відстані не менше 2 м від обладнання з товарами.

Важливим елементом планувань  торговельних залів є раціональна  спрямованість основних потоків  покупців, яка досягається шляхом відповідного розміщення обладнання. Тривала практика роботи магазинів доказала, що найбільш раціональним с таке планування торгового залу, коли покупці рухаються по колу проти годинникової стрілки, повертаючись до початкового пункту руху. Це зумовлено тим, що покупці відбирають товари в інвентарні корзини, взяті при вході, і повертають їх при виході з магазину. Тому цей напрям руху покупців треба використовувати таким чином, щоб усі товари були доступні для огляду і відбору, а потоки покупців за можливості не перетиналися. Однак не слід жорстко спрямовувати потоки покупців за визначеними маршрутами за допомогою загороджувальних решіток, декоративного обладнання тощо. Покупцям слід надати свободу у виборі маршрутів пересування в торговельному залі.

Маршрути руху покупців мають починатися в зоні найбільш інтенсивної торгівлі, де розміщені товари, що користуються найбільшим попитом. Ділянки індивідуального обслуговування доцільно розміщувати в глибині торговельного залу.

Боксове планування (мал. 3, ст. 39) застосовують у магазинах, планування приміщень яких потребує розділу торговельного залу на окремі частини, або при використанні продажу товарів за зразками з індивідуальним обслуговуванням. Бокс являє собою ізольовану частину торговельного залу зі своїм вузлом розрахунку. Три сторони боксу закриті обладнанням, а в четвертій розташована зона входу-виходу і розрахунковий вузол. Воно менш ефективне, ніж лінійне планування, оскільки потребує більше персоналу, а також ускладнюється технологічний процес.

Виставкове планування застосовується при продажу товарів за зразками. Зал поділяється на частини — демонстраційну, розрахункового вузла, зберігання і видачі товарів.

Вільне планування передбачає розставлення обладнання без певної геометричної форми відповідно до форми торговельного  залу.

Для визначення ефективності розміщення обладнання на площі торговельного залу застосовують такі показники:

• коефіцієнт заставленої площі  — відношення сумарної площі для  встановлення обладнання до загальної  площі торговельного залу;

• коефіцієнт демонстраційної  площі — відношення сумарної демонстраційної площі обладнання до загальної площі торговельного залу.

У магазинах, які застосовують традиційний  метод продажу товарів, коефіцієнт заставленої площі, як правило, не перевищує 0,1—0,15, тобто площа торговельного  залу використовується дуже неефективно. Значно ефективніше використовується площа торговельного залу в магазинах самообслуговування, де рекомендований коефіцієнт заставленої площі коливається в межах 0,27—0,33, а демонстраційної площі —0,65—075.

Підвищення коефіцієнтів заставленої і демонстраційної площі залежить від багатьох чинників, основними з яких є максимальне використання стін торговельного залу для встановлення обладнання, оскільки пристінне обладнання має значно більшу демонстраційну площу, ніж острівне.

 

 

 

 

3.2. Приймання, зберігання і підготовка товарів до продажу

Складність і тривалість операцій з розвантаження товарів транспортних засобів залежать від виду транспорту, яким у магазин завезено товари, фізико-хімічних властивостей товарів, їхніх габаритів, а також від величини площі магазину та обсягів його товарообігу.

Здебільшого товари від постачальників завозяться автомобільним транспортом, технологія розвантаження якого  залежить від фізичних властивостей товарів, виду транспортної тари і габаритів затарених місць, рівня забезпеченості магазину підйомно-транспортним обладнанням і його окремими видами тощо.

Автомобілі, якими товари завозяться в магазин, повинні розвантажуватися негайно з метою недопущення  штрафів за затримку автомобілів  понад встановлені норми простою, а безпосередньо комплекс розвантажувальних робіт повинен забезпечувати вчасне приймання й розвантаження завезених товарів і повне збереження їх кількості та якості.

Для належного рівня організації  комплексу розвантажувальних робіт  працівники магазинів повинні знати календарні та погодинні терміни завезення товарів, обсяги завезення та номенклатуру вантажів, а також завчасно готуватися до приймання товарів та їх вивантаження з транспортних засобів. Роботи з розвантаження транспортних засобів у магазинах повинні проводитися з дотриманням загальних правил виконання вантажно-розвантажувальних робіт і вимог спеціального маркування вантажів, а також правил техніки безпеки.

Виконання операцій розвантаження  товарів з транспортних засобів  може здійснюватися ручним або механізованим (з використанням підйомно-транспортного обладнання) способами. При ручному способі розвантаження транспортних засобів проводиться вантажниками (або бригадою вантажників), які змушені виконувати великий обсяг трудомістких робіт з переміщення товарі, з кузова автомобіля, вагона, платформи та ін. на розвантажувальний майданчик, використання ручного способу розвантаження транспорту досить часто веде до понаднормативних затрат часу простою транспортних засобів під розвантаженням, до завищення потреби торговельного підприємства у персоналі і до необґрунтованих витрат часу та коштів.

Механізований спосіб виконання розвантажувальних  операцій передбачає використання підйомно-транспортних машин за участі вантажників. Цей  спосіб значно прискорює терміни розвантаження транспортних засобів, сприяє забезпеченню збереження торговельних вантажів і підвищенню ефективності використання транспортних засобів, а також полегшує працю персоналу магазинів та постачальників

Розповсюдженим способом переміщення вантажів у магазинах є їх транспортування з використанням стаціонарних (у разі транспортування вантажів по постійній траєкторії) або пересувних (при частій зміні траєкторії руху товарів у магазині) конвеєрів.

Вибір технологічного обладнання для переміщення товарів і способів виконання операцій внутрішньо-магазинного транспортування необхідно здійснювати з урахуванням характеру вантажу, типу магазину, особливостей конструкції будівлі, наявності відповідного обладнання та ін. Кожного разу вибране рішення повинне забезпечувати збереження товарів, ефективне використання підйомно-транспортного обладнання, скорочення шляхів транспортування товарів у магазині і зменшення обсягів вантажної роботи, створювати нормальні умови для здійснення операцій технологічного процесу магазину.