Організація адміністративного судочинства

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………….3

Розділ I. Адміністративне  судочинство в Україні: загальні положення………4

Розділ II. Організація  адміністративного судочинства

     2.1 Підвідомчість та підсудність адміністративних справ, строки в адміністративному процесі…………………………………………………………….8

     2.2 Склад суду, учасники адміністративного процесу,  організація судового засідання……………………………………………………………………………….14

     2.3 Докази в  адміністративному процесі…………………………………………17

     2.4 Судове рішення  в адміністративному процесі………………………………20

Висновки……………………………………………………………………………...25

Задача………………………………………………………………………………….27

Список використаних джерел……………………………………………………...28

Вступ

На даний час Україна знаходиться на етапі впровадження у практику нормативно регламентованих положень у сфері адміністративного судочинства. Конституція надає всі можливості для створення дійсно демократичної та незалежної судової системи, яка, в свою чергу забезпечує захист прав людини на державному рівні, тобто реалізує головні принципи будь-якої правової держави.

Сьогодні проблеми становлення і розвитку адміністративно-процесуального права, адміністративного процесу, адміністративного судочинства як складової адміністративного процесу є предметом активних дискусій, особливо сьогодні, коли на порядку денному стоїть питання щодо створення адміністративних судів. У зв’язку з цим необхідно  вирішити ряд організаційних питань з приводу розгляду спорів між органами публічної влади і громадянами.

Питанням адміністративного судочинства значну увагу приділяли такі вчені як Н.Саліщева, В.Сорокін, Б.Лазарєв, Ю.Козлов, Ю.Старилов. Нові тенденції відображені у працях В.Авер'янова, А.Селіванова, В.Стефанюка, Ю.Педько, І. Бородіна, О.  Кузьменка, Перепелюк В.Г., Тищенко М.М. та ін.

Метою роботи є ґрунтовне дослідження та детальний аналіз перелічених нижче завдань. Отже, завданнями контрольної роботи є:

- дати загальну характеристику інституту адміністративного судочинства;

- детально розглянути порядок та умови організації адміністративного судочинства;

- дати характеристику складу суду та учасників судочинства;

- описати організацію судового засідання в адміністративній справі;

- охарактеризувати поняття і види доказів в адміністративній справі.

Об’єктом роботи виступає теоретично-правовий аспект адміністративного судочинства.

 Предметом роботи є адміністративно-правові відносини, які виникають у зв’язку із провадженням адміністративних справ.

Розділ I. Адміністративне  судочинство в Україні: загальні положення

Переломним етапом у становленні  адміністративного судочинства  в Україні стало прийняття 6 липня 2005 року Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС). Згідно ст. 5 КАС, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Ст. 55 Конституції України проголошує право особи на судовий захист прав і свобод, в тому числі право на оскарження до суду незаконних дій і рішень органів державної влади і місцевого самоврядування, а також їх посадових осіб; право на розгляд своєї справи в тому суді і тим суддею, до підсудності яких дана справа віднесена за законом; право на одержання кваліфікованої юридичної допомоги (ст. 59 Конституції), в тому числі право користуватись послугами адвоката з моменту затримання, арешту або пред'явлення обвинувачення. До цієї групи гарантій також належать право на оскарження в суді незаконного арешту, право не свідчити проти себе і своїх близьких (ст. 63 Конституції України), право вважатися невинуватим, поки протилежне не буде доведено і встановлено вироком суду, що вступив в законну силу (так звана презумпція невинуватості, вказана у ст. 62 Конституції України), право на відшкодування державою шкоди, заподіяної незаконними діями (або бездіяльністю) органів державної влади або їх посадових осіб, право звертатись в міждержавні органи по захисту прав і свобод людини, якщо вичерпані усі внутрішньодержавні засоби правового захисту.

А тепер звернемось безпосередньо до загальних положень власне адміністративного порядку вирішення - адміністративного судочинства.

Правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними  судами, юрисдикція яких поширюється  на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Ці суди на даний час знаходяться на етапі формування, але разом з тим нормативна база їх діяльності вже існує (Кодекс адміністративного судочинства).

З'ясуванню сутності адміністративного  процесу значною мірою сприяє аналіз його принципів, вихідних, засадничих ідей, згідно з якими здійснюється адміністративно-процесуальна діяльність. Згідно ст. 7 КАС, принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі, гласність і відкритість адміністративного процесу, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, обов’язковість судових рішень.

Принцип верховенства права (ст. 8 КАС). Відповідно до цього принципу людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно принципу законності (ст. 9 КАС) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принцип рівності усіх учасників адміністративного  процесу перед законом і судом (ст. 10 КАС). Усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Розгляд і вирішення справ в  адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 КАС).

Принцип диспозитивності (ч. 3 ст. 11 КАС). Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог, крім якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Особа, яка звернулася за судовим  захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених законом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної  дієздатності.

Офіційне з’ясування всіх обставин у справі (ч. 4 ст. 11 КАС). Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи і повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип гласності (ч.ч. 1-2 ст. 12 КАС). Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду справи. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній судові рішення. Це право може бути обмежено відповідно до закону в інтересах нерозголошення конфіденційної інформації про особу, державної чи іншої таємниці, що охороняється законом.

Принцип відкритості (ч. ч. 3-9 ст. 12 КАС). Розгляд справ в адміністративних судах проводиться відкрито. Суд ухвалою може оголосити судове засідання або його частину закритими з метою нерозголошення державної чи іншої таємниці, що охороняється законом, захисту особистого та сімейного життя людини, в інтересах малолітньої чи неповнолітньої особи, а також в інших випадках, встановлених законом. Під час розгляду справи в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише особи, які беруть участь у справі, а в разі необхідності - експерти, спеціалісти, перекладачі та свідки.

Судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні, проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, прилюдно проголошується лише резолютивна  частина рішення.

Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання  на всій території України. Невиконання  судових рішень тягне за собою  відповідальність, встановлену законом.

Адміністративне судочинство здійснюється державною мовою. Особи, які беруть участь у справі та не володіють  або недостатньо володіють державною  мовою, мають право користуватися  рідною мовою або мовою, якою вони володіють, а також послугами  перекладача в порядку, встановленому  цим Кодексом.

Для надання правової допомоги при  вирішенні справ у судах в  Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями  в галузі права. Порядок і умови  надання правової допомоги, права та обов’язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються законом.

Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни  та юридичні особи України.

Розділ II. Організація адміністративного  судочинства

2.1 Підвідомчість та підсудність  адміністративних справ, строки  в адміністративному процесі

Розглядаючи питання підсудності, насамперед необхідно визначити  коло справ, які підлягають і які  не підлягають розгляду і вирішенню  в адміністративних судах, тобто  визначити підвідомчість цих  судів. Отже, компетенція адміністративних судів поширюється на ( ст.17 КАС):

- спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

- спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

- спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

- спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;

- спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Компетенція адміністративних судів  не поширюється на публічно-правові  справи:

- що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

- що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

- про накладення адміністративних стягнень;

- щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об’єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Тепер щодо підсудності. Підсудність - це розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчий їм адміністративних справ. Отже, згідно чинного КАС, підсудність поділяється на такі види:

- предметну;

- територіальну;

- інстанційну;

- підсудність за зв’язком справ.

Слід сказати, що на сьогодні адміністративні  суди ще перебувають на етапі формування і їхні функції виконують суди загальної юрисдикції. Але все-таки нижченаведені дані щодо підсудності  справ адміністративним судам є актуальними, оскільки структурна побудова системи адміністративних судів і судів загальної юрисдикції аналогічна: суд першої інстанції (місцевий), апеляційний (окружний), спеціалізований (вищий адміністративний суд), Верховний Суд.

Розглянемо кожен із видів підсудності  детальніше.

Предметна підсудність  адміністративних справ (ст. 18 КАС). Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам та усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Окружним адміністративним судам  підсудні адміністративні справи, у  яких однією зі сторін є орган державної  влади, інший державний орган, орган  влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ  з приводу їхніх рішень, дій  чи бездіяльності у справах про  адміністративні проступки.

Справи щодо оскарження дій або  бездіяльності посадових чи службових  осіб місцевих органів виконавчої влади  розглядаються і вирішуються  місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

Вищому адміністративному суду України як суду першої і останньої  інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів  виборів або всеукраїнського  референдуму та щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента України.

У випадку якщо законом не визначено  предметної підсудності адміністративної справи, така справа розглядається  місцевим адміністративним судом за вибором позивача.

Територіальна підсудність  адміністративних справ (ст. 19 КАС). Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

Адміністративні справи з приводу  оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності  суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними  судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Адміністративні справи з приводу  оскарження нормативно-правових актів  Президента України, Кабінету Міністрів  України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного  банку України чи іншого суб’єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію  України; адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, їхня посадова чи службова особа; а  також адміністративні справи про  анулювання реєстраційного свідоцтва  політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого  поширюється на місто Київ.

У разі невизначеності законом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором  позивача.

Інстанційна підсудність  адміністративних справ (ст. 20 КАС). Місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди), а також Вищий адміністративний суд України у випадках, встановлених цим Кодексом, вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції.

Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних  судів як адміністративних судів  та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України  переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів  у касаційному порядку як суд  касаційної інстанції. Згідно ч.6 ст. 177 КАС, Вищий адміністративний суд  України переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції  судові рішення окружного адміністративного  суду, територіальна юрисдикція якого  поширюється на місто Київ.

Верховний Суд України переглядає судові рішення адміністративних судів  за винятковими обставинами.

Підсудність кількох пов’язаних між собою вимог (за зв’язком справ) (ст. 21КАС). Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов’язані між собою і підсудні одному адміністративному суду.

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим  порушенням прав, свобод та інтересів  суб’єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні  з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування  шкоди вирішуються судами в порядку  цивільного або господарського судочинства.

Не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які  належить розглядати в порядку різного  судочинства, якщо інше не встановлено  законом.

Суд, крім того, може передати адміністративну  справу на розгляд іншого адміністративного  суду, якщо наявні такі підстави:

- задоволено клопотання відповідача, місце проживання (перебування) якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування);

- після відкриття провадження у справі виявилося, що провадження у справі відкрито без дотримання правил предметної підсудності;

- після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду виявилося, що провадження у справі відкрито без дотримання правил територіальної підсудності;

- після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

- ліквідовано адміністративний суд, який розглядав справу.

Питання про передачу адміністративної справи розглядається судом у  судовому засіданні з повідомленням  осіб, які беруть участь у справі і вирішується ухвалою, яку може бути оскаржено. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає  розгляду цього питання.

Передача адміністративної справи з одного суду до іншого здійснюється після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Згідно ч.1 ст.101 КАС, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

За загальним правилом, для звернення  до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи  встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або  повинна була дізнатися про порушення  своїх прав, свобод чи інтересів. Але  законом можуть встановлюватися  інші строки для звернення до адміністративного  суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася  або повинна була дізнатися про  порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору  і позивач скористався цим  порядком, то обчислення строку звернення  до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Перебіг процесуального строку починається  з наступного дня після відповідної  календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Строки обчислюються (ст. 103 КАС):

- днями. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день;

- місяцями. Такий строк закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Якщо закінчення строку, що визначається місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця;

- роками і, відповідно, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку

- можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Перебіг строку, закінчення якого пов’язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий  день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

 Останній день строку триває  до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід  було вчинити процесуальну дію  в суді, де робочий час закінчується  раніше, строк закінчується в  момент закінчення цього часу.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або  грошові кошти здано на пошту  чи передані іншими відповідними засобами зв’язку.

Пропущений з поважних причин процесуальний  строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Питання про поновлення чи продовження  пропущеного строку суд вирішує  з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду клопотання.

Ухвала суду про відмову в  поновленні чи продовженні пропущеного  процесуального строку може бути оскаржена  особами, які беруть участь у справі.

2.2 Склад суду, учасники  адміністративного процесу, організація  судового засідання

Склад суду. Усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених ст. 24 КАС, розглядаються і вирішуються суддею одноособово. Колегіально (колегією у складі трьох суддів) розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії, а також особливо складні справи.

Перегляд судових рішень в адміністративних справах в апеляційному порядку  здійснюється колегією у складі трьох  суддів. Перегляд судових рішень в  адміністративних справах у касаційному  порядку здійснюється колегією у  складі не менше п’яти суддів.

Адміністративні справи, підсудні Вищому адміністративному суду України  як суду першої інстанції, розглядаються  і вирішуються колегією у складі не менше п’яти суддів.

Перегляд судових рішень в адміністративних справах у Верховному Суді України  за винятковими обставинами здійснюється колегією у складі суддів Судової  палати в адміністративних справах  Верховного Суду України за участі не менше двох третин її чисельності (але не менше п’яти суддів) або  колегією у складі суддів відповідних  судових палат Верховного Суду України  за правилами, передбаченими чинним законодавством.

В адміністративному процесі діє  принцип незмінності складу суду під час розгляду і вирішення  адміністративної справи в суді однієї інстанції. У разі неможливості продовження  розгляду адміністративної справи одним  із суддів до розгляду залучається  інший суддя. Якщо нового суддю залучено під час судового розгляду, судовий  розгляд адміністративної справи починається  спочатку.

Учасники адміністративного процесу. У справі беруть участь сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

Право на участь в адміністративному судочинстві передбачає наявність адміністративної процесуальної правосуб’єктності, тобто здатності мати процесуальні права та обов’язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) та здатності особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність).

Адміністративна процесуальна правоздатність визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Адміністративна процесуальна дієздатність належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь; органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов’язки та зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки.

Особи, які беруть участь у справі, мають право (п. 3 ст. 49 КАС):

- знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів;

- знайомитися з матеріалами справи;

- заявляти клопотання і відводи;

- давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;

- подавати докази, брати участь у дослідженні доказів;

- висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам;

- подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

- знайомитися з технічним записом та журналом судового засідання і подавати письмові зауваження до них;

- робити із матеріалів справи виписки, знімати копії з матеріалів справи, одержувати копії судових рішень;

- оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їхніх інтересів;

- користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб’єкти владних повноважень.

Відповідачем в адміністративній справі є суб’єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Під час  судового засідання ведеться протокол (ст. 45 КАС).. Також можуть застосовуватися технічні засоби.

Протокол після його складення  та ознайомлення з ним усіх присутніх  осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів підписується секретарем судового засідання  і суддею. Присутні особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть подати свої зауваження, які додаються до протоколу.

Протокол, складений при виконанні  судового доручення, разом із необхідними  додатками невідкладно надсилається до суду, який розглядає справу.

Протокол приєднується до адміністративної справи.

Протокол про вчинення окремої  процесуальної дії поза залою  судових засідань або під час  виконання судового доручення повинен  містити(ст. 46 КАС).:

- найменування адміністративного суду, який вчиняє окрему процесуальну дію, прізвище та ініціали судді, секретаря судового засідання;